Л. Г. Руденко 2012 року


НАЦІОНАЛЬНА ОЦІНКА РІВНЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ "ПОРЯДКУ ДЕННОГО НА ХХI СТОЛІТТЯ"



Сторінка4/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   51

3 НАЦІОНАЛЬНА ОЦІНКА РІВНЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ "ПОРЯДКУ ДЕННОГО НА ХХI СТОЛІТТЯ"




3.1 Соціальні та економічні аспекти

3.1.1 Боротьба з бідністю


Проблема бідності в Україні набула офіційного визнання після затвердження Указом Президента України від 15 серпня 2001 р. № 637/2001 Стратегії подолання бідності. Стратегія базувалась на необхідності подолання наслідків соціально-економічної кризи 1990-х років та передбачала такі напрями подолання бідності:

  • створення економічно-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян;

  • підвищення ефективності соціальної підтримки найбільш уразливих груп населення шляхом реформування системи соціального захисту.

В цьому документі був зафіксований національний критерій бідності – 75 відсотків медіанного рівня сукупних витрат у розрахунку на умовного дорослого; зазначено основні профілі бідності, що сформувались на той час в Україні, та зазначено територіальні особливості.

Відповідно до Стратегії, була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2001 р. № 1712 «Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності», а також Наказ № 171/238/100/149/2нд від 05.04.2002 р. (Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державний комітет статистики України, Національна академія наук України) «Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності». В методиці було визначено, що масштаби бідності в Україні визначаються на основі таких показників: межа бідності; рівень бідності; сукупний дефіцит доходів бідного населення; середній дефіцит доходів бідного населення; глибина бідності.

Протягом 2002–2009 рр. Кабінет міністрів України в рамках реалізації Стратегії щорічно затверджував плани заходів, спрямовані на подолання бідності. 26.02.2010 р. був прийнятий Указ Президента України № 274/2010 «Про невідкладні заходи з подолання бідності», в якому, серед іншого, було зазначено: «Визначити подолання бідності, перш за все її найгостріших проявів, найважливішим пріоритетом у здійсненні реформ в Україні – соціальній державі, яка має на меті впровадження європейських стандартів життя».

По завершенні дії Стратегії подолання бідності, у 2011 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 1057 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року».

У Програмі були проаналізовані основні результати виконання Стратегії та зазначено, що, незважаючи на позитиві зрушення, проблема бідності в Україні залишається актуальною. Основною метою Програми є «зменшення кількості бідного населення серед працюючих, сімей з дітьми, особливо багатодітних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, безробітних, інвалідів, пенсіонерів, бездомних осіб, в сільській місцевості та запобігання хронічній бідності».

Також в Програмі зазначено основні шляхи подолання бідності в Україні, які полягають насамперед в «поєднанні активної соціальної політики, спрямованої на відновлення і зростання зайнятості та створення умов для гідної праці, з ефективною підтримкою найуразливіших верств населення».

Дослідження бідності в Україні здійснюється на базі вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, запровадженого органами державної статистики на постійній основі, починаючи з 1999 р. Метою його проведення є забезпечення комплексного підходу до дослідження матеріального добробуту населення в цілому та окремих його груп, отримання повної інформації щодо джерел доходів та напрямів витрат, структури споживання, житлових, побутових умов в залежності від наявності дітей, місцевості проживання, складу та інших характеристик, визначення ефективності та адресності системи соціального захисту тощо.

Для поглибленого вивчення явища бідності в Україні, починаючи з 2007 р., Державна служба статистики розпочала додаткове дослідження доступності для населення різних товарів та послуг, яке у багатьох країнах відоме як бідність за умовами життя (за деприваціями).

Моніторинг виконання Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності на 2002–2010 рр. засвідчив, що Україні не вдалось досягнути намічених показників. На всіх етапах дії програми визначені в ній показники жодного разу не були досягнуті. Так, якщо рівень бідності протягом 2002–2004 рр. відхилявся від затвердженого планового значення на 1–2 в. п., у 2010 р. – на 2,6 в. п., то різниця між запланованими та фактичними показниками злиденності зростала з кожним роком і за останній 2010 р. сягнула 8,2 в. п. (рис. 3.1).

В цілому по країні протягом 2002–2011 рр. відбувалось, хоча і повільніше від передбаченого програмою, проте загальне покращення ситуації з бідністю. Рівень бідності, визначений за національним критерієм1, коливався в межах 26–28%, а за останній 2011 р. становив 24,3%, перевищивши найнижче за весь період значення 2010 р. лише на 0,2 в. п. (табл. 3.1).



За десять років суттєво знизилась глибина бідності: з 23,9 % у 2002 р. до 20,6 % у 2011 р., тобто на 3,3 в. п. Майже на таку ж величину знизився і рівень злиденності (з 13,7 % до 10,7 %). Помітно знизився і рівень злиденності серед бідного населення: якщо у 2002 р. у стані крайньої бідності перебувала половина бідного населення (50,6 %), то у 2011 р. – 43,8 %. Сукупний дефіцит доходів бідного населення країни у 2011 р. становив 2338 млн грн. на місяць, тобто такий обсяг коштів теоретично потрібно було б витрачати щомісячно для підтягування всього бідного населення до визначеної межі.

Рисунок 3.1 – Показники бідності, затверджені у Комплексній програмі, та фактично досягнуті, 2002–2010 рр.



Джерело: Фактичні показники бідності розраховані співробітниками Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України за даними Обстеження умов життя домогосподарств, що проводиться Державною службою статистики України.
Таблиця 3.1 – Основні показники бідності в Україні за 2002–2011 рр.


Показники бідності

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Рівень бідності, %

27,2

26,6

27,3

27,1

28,1

27,3

27,0

26,4

24,1

24,3

Рівень злиденності, %

13,7

13,7

14,2

14,4

14,8

13,8

13,6

13,0

11,2

10,7

Рівень злиденності серед

бідного населення, %

50,6

51,4

51,9

53,1

52,5

50,6

50,6

49,1

46,6

43,8

Глибина бідності, %

23,9

22,9

24,0

23,8

23,8

23,1

23,4

22,3

20,9

20,6

Сукупний дефіцит доходів бідного населення

(млн грн. на місяць)



597,2

618,4

821,9

1079,5

1303,0

1491,6

2198,6

2184,1

2108,0

2338,0

Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   51




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка