Л. Г. Руденко 2012 року



Сторінка40/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   51

Зовсім інша картина спостерігалася у 2009 р. Стрімке скорочення промислового виробництва, викликане світовою економічною кризою, загострилося призупиненням поставок природного газу у січні 2009 р. В результаті у 2009 р. виробництво аміаку зменшилось на 38 %, азотних добрив – на 20 %. За даними Європейської ради хімічної промисловості (CEFIC), в червні 2009 р. ціна природного газу для українських хімпідприємств, що становила 318 дол. за 1 тис. м3, на 30 % перевищила ціну на газ для їх конкурентів в країнах Євросоюзу, на 40 % – в країнах Північної Америки і в 2,2 разу – для російських азотних підприємств [141].

Обсяги виробництва сталі скоротилися у 2008 р. до 80 % попереднього року, у 2009 р. – 54 % порівняно з 2008 р. В 2010-2011 рр. показники почали поступово зростати, однак нині становлять лише 61 % максимуму.

Віддзеркалення газових конфліктів на соціальному розвитку України проявляється головним чином у зростанні цін на споживчі товари, газ для населення, перебоях у теплозабезпеченні у зимовий період.

У структурі споживання газу у 2011 р. 46 % припадає на підприємства теплокомунальної енергетики та населення країни [3], яке все більше відчуває наслідки «газових суперечок». Починаючи з 2006 р. було запущено процес зростання ціни на газ для населення, що до того була зафіксована на рівні 1999 р. (табл. 4.2) Цьому не завадило те, що потреби населення задовольняються природним газом власного видобутку [94].


Таблиця 4.2 – Динаміка роздрібних цін на природний газ для потреб населення та середньомісячної заробітної плати, 1999 – 2012 рр., %*




2006/1999

2007/2006

2008/2007

2010/ 2008

Ціни на газ

20,7

71,3

34,5

33,4

Заробітна плата

82,9

22,9

25,2

17,6

Примітка. *Розраховано за: [90].

Підвищуються тарифи на комунальні послуги, у т.ч. на опалення, газ, електроенергію. У 2006 частка витрат на оплату житла, комунальних продуктів та послуг у домогосподарствах України зросла до 7,1%, у 2007 р. – до 8,5%, тоді як в період з 2002 рр. відбувалося поступове зниження показника, і в 2005 р. він становив 6,4% (рис. 4.3). Зниження показника у 2008 р., на нашу думку, можна пояснити швидше передкризовими очікуваннями населення та вкладанням грошей у неспоживчі товари довготривалого користування. Загалом підвищення тарифів на опалення, газ, електроенергію негативно впливає на купівельну спроможність громадян. При цьому в комунальному секторі спостерігаються значні втрати ресурсів через поганий стан комунікацій, серйозні аварії на системах життєзабезпечення. Це не може не відбиватися на якості життя населення. Зокрема, під час однієї з найбільших аварій на тепломережі в Луганській області, що сталася в період газового конфлікту 2006 р. у м. Алчевськ, внаслідок прориву магістрального теплопроводу було припинено на тривалий час теплопостачання 665 будинків (60 тис. мешканців), 19 шкіл, 24 дошкільних закладів та 9 медичних установ [68].





Рисунок 4.3 – Україна. Сукупні витрати на оплату житла, комунальних продуктів та послуг у домогосподарствах, %

Джерело: Державна служба статистики України

Трубний конфлікт 2002 р. проявився у відмові Росії від квотування продукції та встановленні загороджувальних мит. Для труб середнього діаметру вони складали 40 %, великого діаметру – 20 %. У 2006 р. були встановлені антидемпінгові мита строком на 5 років на обсадні, підшипникові, насосно-компресорні, котельні труби [112]. У липні 2006 р. вступили в силу нові мита Єврокомісії на поставки з України всіх видів безшовних труб терміном дії на 5 років [48, С. 116]. Нині триває п’ятирічний перегляд цих заходів. Однак, як видно з рисунку 4.4, на динаміці виробництва трубної продукції ці заборони фактично не відобразились.






Рисунок 4.4 – Україна. Динаміка виробництва трубної продукції, тис. т

Джерело: Державна служба статистики України

Домінування Росії У Митному Союзі Білорусі, Казахстану та Росії, зумовило поширення політики щодо України в трубній сфері на весь простір Митного Союзу (введення антидемпінгових мит – 2011 р.).

Неоднозначним є наслідки посилення іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки України, зокрема фінансовій сфері та галузях ресурсної орієнтації. Частка іноземного капіталу в банківській системі України на 1 жовтня 2012 р. становить 39,3 % (максимум – на початку 2012 р. – 41,9 %). Це майже на 10 % перевищує допустиму з точки зору забезпечення економічної безпеки норму [100].

Значною є доля іноземного капіталу в ресурсопереробних галузях економіки України, зокрема в чорній металургії та гірничорудній промисловості. Російським інвесторам належать такі великі підприємства, як Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського, гірничо-збагачувальний комбінат Суха балка, коксохімічні заводи Баглейкокс, Дніпродзерджинський коксохімічний завод (ЄВРАЗ). Найбільший в Україні меткомбінат «Криворіжсталь» увійшов у 2005 р. до складу сталеплавильного концерну Mittal Steel15 (Нідерланди) [140]. У 2011 р. на ArcelorMittal Кривий Ріг припадає 17 % українського виробництва чавуну, 32 % сталі [1].

В нафтопереробній промисловості значну долю складає російський капітал: Лисичанський НПЗ з 2000 р. знаходиться під контролем ТНК-ВР, Одеський НПЗ з 1999 р. – компанії Лукойл. До 2009 р. значна частина акцій Кременчуцького НПЗ належала Татарстану. Нині спостерігається тенденція до консолідації активів нафтопереробної промисловості в руках українських фінансово-промислових груп. В хімічній промисловості за період з 2002 по 2010 рр. також спостерігалося підвищення ролі іноземного капіталу. Так у 2002 р. російська компанія «Федкомінвест» оформила контроль над Дніпровським заводом мінеральних добрив, у 2003 р. австрійська Raiffeisen Investment AG викупила понад половину акцій «Рівнеазота», американська Worldwide Chemical LLC – 60 % акцій «Сєверодонецького об’єднання Азот» [141]. У 2004 р. компанія LUKOIL Chemical B. V. (зареєстрована у Нідерландах) стала співзасновником одного з найбільших хімічних підприємств України – «Карпатнафтохім».

Відкриваючи доступ до природних ресурсів та виробництва сировинних товарів для транснаціонального капіталу, Україна з одного боку розв’язує ряд фінансових питань, сприяє модернізації виробництва, залученню сучасних технологій, у т.ч. ресурсо- та енергоощадливих. З іншого боку – значною мірою втрачає контроль над власними природними ресурсами, посилюються ризики впливу зовнішніх чинників на національну економіку, можливості реалізації через іноземних інвесторів політичних цілей інших держав. Стану інвестиційної безпеки відповідає частка прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій на рівні 20–30% [100]. З іншого боку консолідація активів стратегічних галузей промисловості з руках одного власника, що нині спостерігається, наприклад, у хімічній промисловості, формує ризики монополізації ринків. З метою забезпечення інвестиційної безпеки з одного боку, а з іншого збереження інвестиційної привабливості України необхідно запровадити прозору офіційну систему регулювання інвестиційної діяльності.

За даними МЗС Україна є членом 68 міжнародних організацій у різних сферах діяльності, зокрема з 2002 р. Україна приєдналася до 13 організацій [29]. Однією з основних організацій, що справили вплив на перехід України до сталого (збалансованого) розвитку є Світова організація торгівлі (2008). Напередодні вступу найбільший виграш від приєднання до СОТ очікувався в таких сферах, як виробництво металів та готових виробів з них, а також серед постачальників сировинних матеріалів та аграрної продукції. Серед галузей, експортний потенціал яких міг зменшитися, виділяли харчову промисловість та машинобудування.

Однак незважаючи на значне зростання обсягів торгівлі сільськогосподарською продукцією після приєднання до СОТ, не відбулося значної географічної диверсифікації експорту. Основними імпортерами сільськогосподарської продукції з України залишилися країни Близького Сходу. Так близько 28% експорту пшениці і 24 % експорту кукурудзи в січні серпні 2012 р. припадало на Єгипет, 14 % експорту пшениці – на Ізраїль [19]. Ринок більшості розвинених країн, насамперед країн ЄС, залишився закритим для України. Значною мірою це пов’язано з доволі значними нетарифними бар’єрами, насамперед санітарними та фітосанітарними нормами. Розвинені країни активно використовують субсидіарну систему підтримки власних виробників сільськогосподарської продукції. Країни ОЕСР загалом на субсидії витрачають приблизно 300 млрд. дол. на рік. Субсидії та нетарифні бар’єри стали перешкодою, що завадила Україні повною мірою скористатися відкритістю ринків, отриманою через членство у СОТ [135, С. 40].

До негативних тенденцій, певною мірою пов’язаних з лібералізацією режиму торгівлі, можна віднести зростання протягом 2008 – 2012 рр. імпорту цукру, частки імпортних автомобілів у структурі продажів в Україні [135].

В соціальному плані головним індикатором ефективності інтеграційних процесів до СОТ має бути покращення добробуту населення шляхом підвищення рівня зайнятості, доходів та доступності якісних товарів та послуг [135]. На жаль помітних змін до кращого тут не відбулося. Слід відмітити, що накладання на даний часовий період світової економічної кризи, що супроводжувалася стрімким падінням соціально-економічних показників, не дає можливість адекватно оцінити вплив вступу до СОТ на рівень життя населення.

Екологічні наслідки вступу до СОТ передусім пов’язані з стимулюванням експорту, а відповідно і виробництва ресурсномістких галузей – металургії, електроенергетики, агропромислового комплексу. Металургійний сектор та енергетика найбільш негативно впливають на стан навколишнього середовища. На них припадає 40 % викидів парникових газів [77]. Збільшення виробництва у цих секторах без належного оновлення виробничих потужностей та технологій виробництва неминуче призводить до зростання викидів шкідливих речовин та парникових газів в атмосферу, надмірного споживання та значних втрат природних ресурсів.

Певні очікування щодо негативного впливу на якість українських ґрунтів в контексті вступу до СОТ існують у зв’язку зі зниженням мита на вивіз соняшника. У 2012 р. експортне мито становить 10 % натомість 16 % у 2007 р. Динаміка виробництва та експорту насіння соняшнику та соняшникової олії наведено на рисунку 4.5.



Позитивні тенденції щодо сталого (збалансованого) розвитку можна пов’язувати з інтеграцією України до Енергетичного Співтовариства (2011). Участь України в організації передбачає заходи щодо інтеграції ринків електроенергії та газу, підвищення безпеки та стабільності енергопостачання та транзиту вуглеводнів, узгодження стандартів із техніки безпеки у паливно-енергетичному комплексі, підходів до охорони навколишнього середовища та збереження біорізноманіття в контексті розвитку галузі. Крім того передбачаються заходи щодо посилення енергоефективності, використання відновлюваних джерел енергії, зокрема біопалива [111].




Рисунок 4.5 – Україна. Виробництво та експорт насіння соняшнику та соняшникової олії

Джерело: Державна служба статистики України

Узагальнюючи вплив геополітичних чинників на перехід до сталого розвитку України відмітимо такі основні його риси, що проявилися за період 2002-2012 рр.:



  • залучення України до світового геополітичного простору супроводжується посиленням її залежності від країн – зовнішньоекономічних та політичних партнерів, особливо в ресурсній, фінансовій сферах, на ринках стратегічних товарів – енергоресурсів, продовольства, головної експортної продукції, що є джерелом надходження валюти;

  • зміни ситуації в цих сферах, зумовлені діями України або інших держав, породжують нові економічні, екологічні, соціальні ризики та можливості;

  • зовнішні чинники розвитку, у т.ч. геополітичні формують умови для соціально-економічних перетворень в Україні, нестабільність політичної влади та боротьба за надприбутки між вітчизняними суб’єктами ринку часто зменшують позитивний економічний, соціальний та екологічний ефект від впливу сприятливих зовнішніх чинників, загострюють наслідки економічних конфліктів для населення.

Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   51




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка