Л. Г. Руденко 2012 року


Участь України у міжнародному співробітництві зі сталого розвитку



Сторінка45/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   51

5.3 Участь України у міжнародному співробітництві зі сталого розвитку

Оцінюючи прогрес стосовно виконання положень «Порядку денного на XXI століття» за десятирічний необхідно зважити на той факт, що звітній період для України відзначався чітким євроінтеграційним фокусом зовнішньої політики. З огляду на це, а також на той факт, що країни Європейського Союзу продемонстрували значний прогрес у впровадженні «Порядку денного на XXI століття» та виступили з низкою нових ініціатив, прогрес України потрібно оцінювати як за шкалою виконання формальних зобов’язань в рамках системи ООН, так і за шкалою відповідності стандартам щодо збалансованого розвитку, прийнятим у ЄС, які за низкою показників є більш жорсткими.

Україна бере активну участь за всіма напрямами діяльності ООН і продовжила цю традицію протягом минулого десятиліття, зокрема за такими напрямами як участь у міжнародному співробітництві з питань сталого розвитку, охорони навколишнього середовища, протидії глобальній зміні клімату. Україна є членом Ради ООН з прав людини, Економічної і Соціальної Ради; бере участь у діяльності Європейської економічної комісії ООН, спрямованій на зміцнення регіонального співробітництва у сфері енергетики, транспорту, екології; співпрацює з Форумом ООН з лісів та Комісією зі сталого розвитку ООН.

У існуючій системі моніторингу та звітування за взятими зобов’язаннями з питань сталого розвитку Україна підходить до цього напряму як до природоохоронного, залишаючи поза увагою його економічну та соціальну складові. В той же час, в національній системі управління немає координуючого органу з питань збалансованого розвитку, а представництво на міжнародному рівні за більшістю питань з цього контексту здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України. За окремими питаннями представництво у певних міжнародних органах здійснюють і інші центральні органи влади, наприклад: Мінагрополітики та МНС - у Всесвітній продовольчій програмі ООН; Мінрегіон - у Програмі ООН з населених пунктів – Хабітат; Мінекономрозвитку - у Програмі розвитку ООН (ПРООН); Агентство держмайна та Мінекономрозвитку - у Комісії ООН зі сталого розвитку; Держлісагентство та Мінагрополітики – у Форумі ООН з лісів; Міненерговугілля, Держенергоефективності та НКРЕ – у Комітет із сталої енергетики Європейської економічної комісії ООН тощо. Такий стан справ заважає впровадженню єдиної узгодженої політики України з питань збалансованого розвитку на міжнародному рівні, а також ускладнює своєчасну реакцію держави на новації та зміни у міжнародній політиці за цим напрямом.



Про цю ситуацію як проблемну свідчить, зокрема, Індекс екологічного виконання (Environmental Performance Index), яким вимірюють екологічну складову політики збалансованого розвитку країни за 25 показниками. Україна посідала 13-е місце серед 18 країн Східної Європи та Центральної Азії та загальне 87-е місце серед 163 країн світу у 2010 році за цим індикатором.

5.3.1 Участь України у міжнародних організаціях


Україна, окрім роботи у всіх відповідних головних органах та спеціалізованих установах ООН, її автономних міжурядових організаціях, проводила діяльність в рамках таких міжнародних організацій як: Енергетичне співтовариство, Міністерська конференція по захисту лісів Європи, ГУАМ, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), зокрема Форум ОБСЄ з питань економіки та довкілля, Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) та ін., Центральноєвропейської ініціатива (ЦЄІ) тощо, а також брала повноцінну участь у роботі таких конвенційних органів:

  • Виконавчий орган Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані,

  • Змішана комісія із застосування Угоди про рибальство у водах Дунаю,

  • Зустріч Сторін Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція),

  • Зустріч Сторін Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенція Еспоо),

  • Комісія по захисту Чорного моря від забруднення Конвенції про захист Чорного моря від забруднення,

  • Конференція держав - учасниць Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення,

  • Конференція Договірних сторін Конвенції про водно-болотні угіддя (Рамсарська конвенція),

  • Конференція Сторін Базельської конвенції по контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням,

  • Конференція Сторін Віденської конвенції про охорону озонового шару,

  • Конференція Сторін Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття,

  • Конференція Сторін Конвенції про охорону біологічного різноманіття,

  • Конференція Сторін Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці,

  • Конференція Сторін Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин,

  • Конференція Сторін Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення,

  • Конференція Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату,

  • Конференція Сторін Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат,

  • Конференція Сторін Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі,

  • Конференція Сторін Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі,

  • Міжнародна комісія із захисту річки Дунай,

  • Нарада Сторін з виконання Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер,

  • Нарада Сторін з розгляду виконання зобов'язань за Конвенцією про безпеку поводження з ядерним паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами,

  • Нарада Сторін з розгляду виконання зобов'язань за Конвенцією про ядерну безпеку,

  • Нарада Сторін Монреальського протоколу з речовин, що руйнують озоновий шар,

  • Нарада Сторін Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів,

  • Нарада Сторін Угоди про збереження кажанів в Європі,

  • Нарада Сторін Угоди про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану,

  • Підготовча комісія Організації з договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань,

  • Постійний комітет Конвенції про збереження дикої фауни і флори та природних середовищ існування в Європі.

  • Важливе, з огляду на євроінтеграційні прагнення, членство України у Раді Європи забезпечило прийняття відповідних Планів дій Ради Європи для України на 2005–2008 роки (ухваленого 15.06. 2005), на 2008-2011 (25.06.2008) та на 2011-2014 роки (23.06. 2011), проте складова щодо проектів які лише опосередковано стосуються збалансованого розвитку там зведена до мінімуму.

За звітній період успішно розвивалася співпраця України з міжнародними фінансовими інституціями, зокрема, зі Світовим банком та з його окремими інституціям: Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) та Багатостороннім агентством з питань гарантування інвестицій (БАГІ). Згідно зі Стратегією партнерства з Україною на період 2008-2011 фінансових років Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Міжнародної фінансової корпорації на проекти реабілітації гідроенергетики, підвищення енергоефективності, розвитку міської інфраструктури було виділено на освоєно 450 млн $ протягом цих років. Нову Стратегію партнерства Світового банку з Україною на 2012-2016 фінансові роки було підготовлено спільно з Урядом України та схвалено Радою виконавчих директорів Світового банку 16 лютого 2012 року. Метою цієї Стратегії є надання Україні допомоги в реалізації її програми економічних реформ та у виконанні порядку денного інтеграції з ЄС. В результаті планується підняти рівень та ефективність надання комунальних послуг, підняти рівень енергоефективності та знизити рівень енергоємності виробництва (до 15% у порівнянні з показниками 2011 року), підняти продуктивність та якість продукції сільського господарства тощо. Варто зазначити, що в рамках виконання попередньої програми, енергоємність виробництва вдалося знизити на 12,7% протягом 2006-2009 років.

Також успішною була співпраця України з Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). Як результат були впроваджені кредитні лінії та проекти технічної допомоги за напрямами, які сприяли збалансованому розвитку виробництва, а також затверджена нова Стратегія діяльності ЄБРР в Україні на 2011-2014 роки. У Стратегії, зазначено зокрема, що ЄБРР: «буде підтримувати диверсифікацію джерел енергоресурсів, поліпшення енергетичної безпеки та підвищення енергоефективності, а також розвиток використання енергії з відновлюваних джерел». Зокрема в галузі електроенергетики, банк планує підтримувати проекти з розвитку потужностей відновлюваної енергетики, в тому числі в рамках Програми прямого кредитування розвитку відновлюваної енергетики України (USELF). Це покликано сприяти зусиллям України в зменшенні наслідків зміни клімату та у загальному поліпшенні безпеки енергопостачання.

Таким чином, Україна загалом успішно взаємодіяла у співпраці з міжнародними фінансовими установами і організаціями, що займаються наданням допомоги з метою розвитку, щодо сприяння їм у здійсненні аналізу і програм у світлі мети сталого розвитку, як того вимагає ст. 2.39 «Порядку денного на XXI століття». В той же час, тенденція останніх років свідчить про зміщення фокусу на вирішення конкретних економічних проблем, а не на комплексні вирішення питань. Цю тенденцію необхідно буде виправити при подальшому плануванні.

5.3.2 Виконання загальних зобов’язань шляхом створення національних механізмів та участь у рамкових ініціативах


Парадигма збалансованого розвитку за звітній період реалізовувалася в Україні як шляхом імплементації у національну нормативно-правову базу положень Порядку денного на 21 сторіччя та рішень Всесвітніх самітів зі сталого розвитку, так і шляхом приєднання до нових та виконання діючих міжнародних угод з цього питання.

Суттєвим кроком у першому напрямі стало прийняття «Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №634 від 26.04.2003 р. Ця програма передбачала виконання домовленостей у рамках підсумкових документів, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002). В той же час, Програма так і не одержала цільового фінансування, а виконання запланованих заходів здійснювалося не в повному обсязі і в рамках діючих державних цільових програм. Понад те, Постанова втратила чинність і дію програми було припинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм» № 704 від 22.06.2011. Передбачалось, що заходи зупиненої програми знайдуть адекватне відображення у Національному плані дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженого Указом Президента України №504 від 27.04.2011 р.; проте ні заходи, які залишились невиконаними, ні загальні положення програми не знайшли адекватного відображення у Програмі економічних реформ та у відповідному національному планові дій, а також у інших галузевих програмах.

Виконання Програми економічних реформ України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" прийнятою Комітетом з економічних реформ при Президентові України у 2010 році, передбачає, зокрема, розширення співпраці з міжнародними організаціями, розробку національної дорожньої карти з активізації співпраці з Організацією економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) і набуття членства в ОЕСР у середньостроковій перспективі. Це дозволить Україні наблизитися до виконання стандартів у галузі збалансованого розвитку, які прийняті у країнах ОЕСР. Крім того, ця Програма економічних реформ роки ставить за мету досягнення прогресу за низкою загальноєвропейських показників, за якими в тому числі визначається збалансованість розвитку, зокрема серед них є такі як «підвищення питомої енергоефективності економіки не менш ніж на 20% до кінця 2014 р.» та «гармонізація системи стандартизації сільгосппродукції з нормами, що застосовуються в ЄС». В той же час, ця програма у розділі «12. Міжнародна інтеграція та співпраця» не ставить жодного завдання щодо гармонізації законодавства з питань збалансованого розвитку.

Найактуальнішим питанням для України як до Йоганнезбурзького саміту так і після нього залишилось виконання вимог викладених у главі 37 «Порядку денного на XXІ століття». Зокрема, поставлена конкретна ціль «кожній країні слід завершити в якомога більш короткі терміни, за можливості до 1994 року, огляд своїх потреб у галузі створення потенціалу і можливостей з метою розробки національної стратегії сталого розвитку, в тому числі в інтересах розробки і впровадження своєї власної програми дій в рамках «Порядку денного на XXІ століття» (37.4). Тут же запропоновано «формування національного консенсусу і розробка стратегій створення потенціалу для впровадження «Порядку денного на XXІ століття» як один з видів діяльності направлений на досягнення цієї цілі. Станом на 2012 рік в Україні не тільки не існує стратегії сталого розвитку, але навіть не розпочатий процес формування консенсусу з цього питання. Неодноразові спроби громадськості та академічної спільноти України привернути увагу до цього питання залишились поза увагою органів законодавчої та виконавчої влади, підготовлені з ініціативи громадськості проекти концепцій, стратегій та відповідних рішень були заблоковані силами індустріального лоббі. Серед «досягнень» звітного періоду можна назвати Постанову Кабінету Міністрів України №1414 від 04.09.2003 про скасування раніше прийнятої Постанови Кабінету Міністрів України «Про Національну комісію сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України» №1491 від 30.12.1997 р. За таких умов цілком природнім є той факт, що і інша вимога «Порядку денного на XXІ століття», а саме «кожному місцевому органу управління слід почати діалог з громадянами, місцевими організаціями і приватними підприємствами і затвердити «місцевий» «Порядку денного на XXІ століття» залишилась невиконаною.

При розробці, затвердженні та реалізації такої стратегії, Україна повинна взяти до уваги вже існуючі кращі зразки інших країн, зокрема «Стала Європа за кращий світ: Стратегія збалансованого розвитку Європейського Союзу» затверджена 15.05.2001 ( COM(2001)264) у Ґетеборзі.

Безперечним позитивом стало затвердження «Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року» Законом України №2818-VI від 21.12.2010 р. Документ пропонує певне системне бачення і сприятиме виконанню низки завдань поставлених Всесвітніми самітами у Ріо і в Йоганнесбурзі, проте не є національним документом зі збалансованого розвитку. Згідно зі ст. 4.8. цього закону серед основних вимог до законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища є його «наближення до відповідних директив ЄС, забезпечення впровадження багатосторонніх екологічних угод (конвенцій, протоколів тощо), стороною яких є Україна». Окремо цей закон акцентує питання міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки (ст.. 4.12) та для здійснення на належному рівні міжнародного співробітництва у цій сфері вимагає:


  • безумовного виконання міжнародних зобов'язань відповідно до багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів України;

  • послідовного врахування рекомендацій всесвітніх самітів ООН зі сталого розвитку в містах Ріо-де-Жанейро та Йоганнесбурзі;

  • розширення співробітництва з питань запобігання транскордонному забрудненню навколишнього природного середовища;

  • запобігання глобальній зміні клімату;

  • забезпечення активної участі українських представників у роботі міжнародних організацій природоохоронного спрямування.

Зауважимо, що прийняття цих «Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року» законом України, а також подальше затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки Розпорядженням Кабінету Міністрів України №577-р від 25.05.2011 р. дозволило не тільки конкретизувати напрями діяльності, але й дозволило більш ефективно та цільовим чином спрямувати міжнародну технічну допомогу та бюджетну підтримку з боку Європейського Союзу та окремих країн.

За другим напрямом діяльності, а саме щодо приєднання до нових та виконання діючих міжнародних угод, Україна проводила активну діяльність. Україна є стороною понад 40 глобальних та регіональних конвенцій та угод, які стосуються збалансованого розвитку, хоча вони переважно природоохоронного напряму. За період 2002-2012 роки Україна приєдналася до низки міжнародних договорів, а саме:



  • Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай (Конвенція про охорону ріки Дунай) (ратифіковано Законом №2997-III від 17.01.2002 р.),

  • Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Закон України №152-IV від 12.09.2002),

  • Роттердамська конвенція про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі (Закон №169-IV від 26.09.2002),

  • Нагойський протокол регулювання доступу до генетичних ресурсів і спільного використання на справедливій та рівноправній основі одержання вигод від їх застосування до Конвенції про біологічне різноманіття, (підписаний Україною 29.10.2010),

  • Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат (ратифіковано Законом №1672-IV від 07.04.2004),

  • Протокол про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, підписаної в м. Київ 22 травня 2003 р. (Протокол ратифіковано Законом №1621-VI від 04.09.2009),

  • Протокол про стале управління лісами до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Протокол ратифіковано Законом № 5432-VI від 16.10.2012),

  • Європейська ландшафтна конвенція (ратифіковано Законом №2831-IV від 07.09.2005),

  • Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (ратифіковано Законом №949-V від 18.04.2007),

  • Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Угоду ратифіковано Законом №62-IV від 04.07.2002)

  • Угода про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану (приєднання згідно Закону №1067-IV від 09.07.2003),

  • Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Угоду ратифіковано Законом №62-IV від 04.07.2002).

Це вагомий здобуток, що демонструє політичну волю держави залишатися активним учасником міжнародних процесів, які розвивають досягнення Ріо. Однак, як демонструє світова практика, важливо не тільки напрацьовувати нові правові інструмент, але й вживати ефективних заходів з реалізації раніше взятих зобов’язань. У цьому зв’язку Україна прийняла низку нормативно-правових актів, а саме:

  • щодо Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату: (і) Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату було затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №346 від 18.08.2005 р., (іі) 29 квітня 2008 року Україна як сторона Додатку I до Кіотського протоколу виконала всі передумови відповідності, встановлені Статтями 5(1)(2) та 7(1)(4) Кіотського протоколу відносно методології та звітності та отримала можливість реалізувати проекти Спільного впровадження без залучення третіх сторін чи експертів конвенції в процес верифікації та схвалення проектів, та брати участь в Міжнародній торгівлі викидами;

  • щодо Конвенції про охорону біологічного різноманіття від 1992 року: (і) Концепцію Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 роки було схвалено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №675-р від 22.09.2004 р., (іі) Державну цільову програму «Ліси України» на 2010-2015 роки було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №977 від 16.09.2009 р., (ііі) було прийнято Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні» № 611/2009 від 14.08.2009, (iv) були розроблені відповідні регіональні програми, (v) у 2012 році було внесено зміни до Закону України Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки №1989-III від 21.09.2000 р.;

  • щодо Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат: (і) Стратегію виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат було схвалено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №11-р від 16.01.2007 р.;

  • щодо Стокгольмської Конвенції про стійкі органічні забруднювачі було розроблено та План заходів з виконання Стокгольмської Конвенції про стійкі органічні забруднювачі, який затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 589-р від 25 липня 2012 р.

До секретаріатів конвенцій, стороною як є Україна протягом звітного періоду подавались Національні звіти.

Що стосується імплементації ратифікованих конвенцій, то тенденції тут були різноспрямованими. З одного боку, за деякими з них проводилася активна діяльність, наприклад:



  • за Рамсарською конвенцією про водно-болотні угіддя міжнародного значення було завершене поновлення Інформаційних описів та паспортів усіх 33 водно-болотних угідь міжнародного значення та підготовлено номінаційні матеріали щодо включення до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення 15 нових угідь;

  • за Конвенцією про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті здійснена підготовка двосторонніх угод та проведені відповідні консультації з Польщею, Білоруссю, Молдовою та Словаччиною.

В той же час, з іншого боку, надбання попередніх років у реалізації деяких конвенцій протягом звітного періоду були заморожені, або, в окремих випадках, значною мірою нівельовані, наприклад:

  • Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція) було ратифіковано Законом №832-XIV від 06.07.1999. На виконання вимог конвенції відповідні зміни були внесені до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №254-IV від 28.11.2002 р. Ці зміни передбачають, зокрема, право громадськості на «участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища». У 2004 році було створено Орхуський інформаційно-тренінговий центр при центральному апараті Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України та Державному екологічному інституті Мінприроди України. Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1628-р від 27.12.2008 р. було затверджено «План дій щодо виконання рішення Сторін Орхуської конвенції». Попри це, практичні механізми реалізації положень конвенції в Україні запроваджувались неефективно та зі значним опором з боку органів влади, місцевого самоврядування та бізнесу. На цей факт неодноразово звертали увагу сторони Орхуської конвенції під час регулярних Нарад сторін конвенції, та в процесі обов’язкового звітування, а також висловили попередження щодо невиконання Україною умов конвенції. Крім того, був прийнятий Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011р. який деякими своїми положеннями практично суперечить основним положенням Оргуської конвенції, оскільки в ньому передбачено проведення громадських слухань при затвердженні генеральних планів населених пунктів, а не конкретних об’єктів будівництва;

  • позитивні аспекти впровадження Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату вже були зазначені вище, однак, комплексний аналіз стану реалізації конвенції виявив і негативні тенденції, які Україна до певної міри усвідомила та вжила необхідних заходів. Аналіз показав зокрема, що: (і) не були розроблені національні і регіональні програми, що передбачають заходи із пом’якшення наслідків зміни клімату; (іі) недостатнім є рівень розробки і застосування засобів щодо зниження рівня антропогенних викидів парникових газів; (ііі) не реалізується цілеспрямована політика з раціонального використання поглиначів і накопичувачів парникових газів; (іv) не враховується належним чином вплив змін клімату при формуванні соціальної та економічної політики тощо. Ці та інші проблеми стали предметом розгляду державних структур. Проаналізувавши стан імплементації Україною положень Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, Рада національної безпеки і оборони України 15.06.2007 прийняла відповідне Рішення та відзначила, що «заходи, здійснені центральними органами виконавчої влади з цією метою на національному та міжнародному рівнях, не створили належних передумов для ефективного застосування Україною положень названих міжнародних договорів». Це рішення було введене в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року "Про стан та проблеми імплементації Україною Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату" № 658/2007 від 20.07.2007 р.

Україна також є стороною близько 50 двосторонніх угод лише у природоохоронній сфері з США, Канадою, Німеччиною, Королівством Нідерланди, Російською Федерацією, Грузією, Польщею та ін.

Зважаючи на євроінтеграційний вектор, в останнє десятиріччя робота проводилась також щодо адаптації українського законодавства. Ключовим у цьому процесі є наближення до вимог «acquis communautaire» Європейського Союзу (так званого «правового доробку Європейської Спільноти» як сукупності спільних прав і зобов'язань, обов'язкових до виконання в усіх країнах - членах ЄС) та активна участь у відповідних економічних, соціальних і екологічних процесах.

Важливим кроком у цьому напрямі стало затвердження «Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» Законом України № 1629-IV від 18.03.2004. На першому етапі виконання Програми (2004-2007) передбачалось забезпечити розробку глосарію термінів acquis communautaire; провести порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах; здійснити переклад на українську мову актів acquis communautaire у цих сферах; на підставі вивчення та узагальнення відповідного досвіду держав Центральної та Східної Європи створити ефективний загальнодержавний механізм адаптації законодавства, в тому числі щодо перевірки проектів законів України та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності acquis Європейського Союзу, створити систему навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейського права тощо. У якості пріоритетних сфер були визначені і ті що безпосередньо стосуються збалансованого розвитку, та визначені статтею 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, а саме: охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин, довкілля, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, енергетика, включаючи ядерну, транспорт тощо. Фактично, за цими напрямами були зроблені лише деякі кроки і завдання залишились невиконаними, що продовжує створювати значні проблеми у забезпеченні професійного діалогу з питань збалансованого розвитку у європейському масштабі та не дозволяє Україні ефективно і повною мірою забезпечувати свою участь у міжнародному співробітництві зі збалансованого розвитку.

Як наслідок, навіть ті закони, які оновлювались, чи приймались останнім часом, наприклад Лісовий кодекс України прийнятий в редакції Закону №3404-IV від 08.02.2006 лише містить рефрени щодо засад сталого розвитку в процесі ведення лісового господарства та лісокористування, проте не має жодних посилань до відповідних acquis communautaire. Так у кодексі не відображені загальноєвропейські критерії сталого ведення лісового господарства, які були прийняті в рамках Міністерської конференції із захисту лісів Європи у Гельсінкі та Лісабоні, (Гельсінкські резолюції H1 і H2 та Лісабонські резолюції L1 і L2), в той час коли Резолюція H1 була підписана Україною.

Що стосується участі у відповідних процесах, тут важливою віхою міжнародної співпраці з питань збалансованого розвитку став вступ України до Енергетичного Співтовариства та виконання зобов'язань, які випливають з її членства.

Важливі політичні наміри стосовно необхідності розробки програми дій щодо поглиблення співробітництва в галузі енергоефективності, що сприятиме впровадженню відновлювальних джерел енергії та проведенню заходів, спрямованих на вирішення проблеми глобальної зміни клімату, включаючи викиди до атмосфери електростанціями які працюють на органічному паливі, а також використання спільного механізму реалізації за Кіотським протоколом були задекларовані у Меморандумі між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 01.12.2005.

Іншим значним кроком стало прийняття Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 145-р від 15 березня 2006 року. Завдяки конкретним діям у рамках співробітництва з європейськими інституціями в енергетичній сфері здійснюватиметься подальша інтеграція Об'єднаної енергетичної системи України в об'єднання європейських енергосистем ENTSO-E (континентальна Європа), а як наслідок поширяться і комплекс стандартів прийнятий у Європі щодо дотримання критеріїв збалансованості у процесі виробництва продукції, в тому числі енергії.  

Зважаючи на те, що корупція є суттєвим стримуючим фактором на шляху до збалансованого розвитку, важливим кроком у правильному напрямі та на виконання взятих раніше міжнародних зобов’язань є Річна національна програма співробітництва Україна - НАТО на 2012 рік, затверджена Указом Президента України № 273/2012 від 19 квітня 2012 року. Зважаючи на той факт, що поширеним явищем останніх років стало одержання коштів злочинним шляхом від незаконної та надмірної експлуатації природних ресурсів із застосуванням корупційних схем, важливим є те, що ця Програма ставить серед пріоритетів продовжити роботу з укладення двосторонніх міжнародних договорів України про співробітництво з питань боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ця ж програма не обійшла увагою іншу важливу проблему, якою є безпека атомної енергетики. Зокрема, передбачено під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань економічної безпеки разом з експертами НАТО «провести аналіз даних про існуючі та потенційні загрози для безпечного функціонування об'єктів атомної енергетики, магістральних нафтопроводів та ліній електропередач». Крім того, серед пріоритетних завдань на поточний рік поставлено проведення експертних консультацій на високому рівні з питань економічної безпеки, планування дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації цивільного характеру, науки і захисту довкілля…».



5.3.3 Участь України у виконанні міжнародних проектів з питань збалансованого розвитку


Україна доволі успішно залучала до реалізації поставлених завдань міжнародне фінансування, прагматично використовуючи при цьому своє членство у низці міжнародних організацій, ефективно ведучи переговори про пріоритетні галузі такого фінансування та сприяючи у впровадженні вже схвалених проектів.

Програма розвитку ООН (ПРООН) є лідером у просуванні та підтримці сталого розвитку в Україні і надійним партнером Уряду в цій сфері. З 1994 року ПРООН послідовно підтримує Уряд України у галузі охорони навколишнього середовища і сталого розвитку. Співпраця України і ПРООН зосереджена на питаннях: (і) політики сталого розвитку на національному рівні, (іі) розв’язання проблем змін клімату, впровадження поновлюваних джерел енергії та енергоефективності; (ііі) раціонального використання природних ресурсів і збереженні біорізноманіття.

Протягом 2002-2012 років Україна разом із ПРООН реалізувала низку міжнародних проектів сталого розвитку. Серед проектів національного масштабу були:


  • Подолання бар’єрів на шляху зменшення викидів парникових газів через підвищення енергоефективності системи централізованого теплопостачання ($ 6 млн);

  • Енергоефективність в освіті ($ 300 000);

  • Програма сталого розвитку Луганської області ($ 4 млн);

  • Консолідація екологічних коридорів ($ 350 000);

  • Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні ($ 2 млн);

  • Розбудова потенціалу в галузі управління зміною клімату в Україні ($ 10,1 млн);

  • Програма малих грантів Глобального екологічного фонду ($3 млн);

  • Оцінка національного потенціалу в сфері глобального екологічного управління в Україні ($ 200 000);

  • Збереження біорізноманіття та зниження екологічних ризиків в Карпатському та Кримському регіонах (лісове господарство та землекористування) ($ 25 000);

  • Створення СВ Секретаріату в Україні (Кіотський протокол) ($ 100 000);

  • Програма муніципального врядування і сталого розвитку ($ 4,5 млн);

  • Стратегічна екологічна оцінка ($ 30,000);

  • Місцевий розвиток, орієнтований на громаду ($ 21,9 млн).

  • Серед проектів регіонального масштабу були:

  • Програма ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення басейну Дніпра: «Реалізація Стратегічної програми дій для басейну Дніпра з метою зменшення забруднення стійкими токсичними забруднюючими речовинами» ($ 7,700,000 для Білорусі, Росії та України);

  • Екологічна програма басейну ріки Дунай ($ 12,240,000);

  • Проект відновлення екосистеми Чорного моря ($ 6,000,000)

В результаті за підтримки цих проектів було, зокрема: (і) проведено оцінку Національної екологічної політики України та визначено стратегію її подальшого розвитку спільно з Міністерством охорони навколишнього середовища (2007); (іі) ратифіковано Кіотський протоколу; (ііі) створено СВ Секретаріат в Україні - «Центр зі зміни клімату»; (iv) проведено 5-у Загальноєвропейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи"; (v) прийнято Національний плану дій з басейну річки Дніпро; (vі) впроваджено концепцію екологічного управління на місцевому рівні; (vіі) впроваджено енергоефективні системи опалення у комунальному секторі, в тому числі створено першу в Україні енергосервісну компанію на муніципальному рівні (ЕСКО Рівне); (vііі) реалізовано численні ініціативи зі сталого розвитку на місцевому рівні (23 муніципалітети у 13 областях України).

Прикладом співпраці України з Глобальним екологічним фондом (ГЕФ) та Програми Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП) є проект зі сприяння у імплементації Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі. Ця конвенція є документом прямої дії і не потребує подальшої регламентації національним законодавством, проте потребує конкретного плану заходів з її впровадження. За фінансової підтримки ГЕФ та під керівництвом ЮНЕП в Україні протягом 2003-2006 рр. було реалізовано проект «Забезпечення заходів із розроблення Національного плану щодо впровадження в Україні Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі». Головною метою Проекту було розроблення Національного плану виконання Стокгольмської конвенції про СОЗ, з описом конкретних заходів, спрямованих на ліквідацію або скорочення СОЗ в Україні та створення передумов для ратифікації Україною Стокгольмської конвенції. Конвенцію було ратифіковано у 2007 році, а відповідний план заходів затверджений у 2012 році.

Окремою категорією є проекти зі сприяння у підвищенні спроможності державного сектору. Основним донором за ними виступає Європейський Союз.

Проект «Розвиток спроможності Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України» розпочався в 2012 році при фінансуванні Європейського Союзу (ЄС) і буде реалізовуватися протягом трьох років. Бенефіціаром проекту є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України. Метою цього проекту є зміцнення інституційної спроможності Держенергоефектівності з питань реалізації державної політики у сферах енергоефективності та відновлювальної енергетики. Зокрема це стосується питань Енергетичного співробітництва між Україною та ЄС та належного управління коштами нецільової бюджетної підтримки в розмірі 63 мільйонів Євро наданої Україні. Проект буде здійснюватися шляхом підвищення кваліфікації працівників та надання сприяння у налагодженні співпраці Агентства з відповідними європейськими установами.

ЄС також прийняв рішення про надання бюджетної підтримки для сектору охорони довкілля України у розмірі 35 млн Євро. завдяки затвердженню у 2010 році Стратегії національної екологічної політики України та відповідного Національного плану дій у 2011 році.

Європейський Союз та Україна співпрацюють з виконання заходів, визначених у Порядку денному асоціації Україна-ЄС в галузі енергоефективності та відновлювальних джерел енергії, включаючи впровадження дорожньої карти відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння в цих областях. На сьогодні, одним з головних завдань порядку денного є визначення належної організаційної структури з метою підтримки реалізації таких заходів в довгостроковій перспективі. Прагнучи створити таку організаційну структуру, ЄС почав новий проект технічної допомоги як частина Програми підтримки державної політики (ППГП), підписаного ЄС і Україною в грудні 2009 року «Підтримка виконання Енергетичної стратегії України в галузі енергоефективності та відновлювальних джерел енергії». ППГП передбачає надання бюджетної підтримки, яка спрямовується на сприяння Україні в ухваленні рішучих заходів на шляху до енергоефективності та оцінки використання відновлюваних джерел енергії.

Ще одним успішним прикладом є Проект технічної допомоги Європейського Союзу Twinning «Удосконалення нормативно-правової бази у сфері енергетичної ефективності та її наближення до вимог законодавства ЄС». Цей проект реалізує Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України разом з німецькими та французькими установами. Основною метою даного проекту є створення дієвої системи національного законодавства у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики, адаптованої до вимог законодавства ЄС. Термін реалізації проекту 2012 - 2013 роки.

Загалом пріоритети для підтримки з боку ЄС викладені у Стратегічній програмі для України на 2007-2013 рр. в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства, яка відзначає серед пріоритетів надання технічної та фінансової допомоги у сфері охорони навколишнього природного середовища та сталого розвитку.

Такі проекти зазвичай спрямовані на апроксимацію українського законодавства до європейського, поліпшення нормативно-правового та регулятивного поля за певним напрямом, покращення умов ведення бізнесу для українських та іноземних партнерів, підвищення кваліфікації держслужбовців, створення ефективних інститутів і добре показали себе як апробований інструмент для поліпшення системи регулювання в країні в певній сфері економічної діяльності з дотриманням світових стандартів, зокрема щодо збалансованого розвитку.

Низка проектів з конкретної проблематики була реалізована на основі двосторонніх стосунків України з державами світу, а фінансування для них надавалося відповідними програмами розвитку країн-донорів, або посольствами цих держав. Варто зазначити, що українська сторона поступово збільшує свою долю співфінансування за тими проектами, які цього вимагають.



5.3.4 Участь України міжнародних самітах та конференціях зі збалансованого розвитку та у підготовчих процесах до них


За результатами роботи Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, Південна Африка, 26 серпня - 4 вересня 2002 року) були прийняті Йоганнесбурзька декларація зі сталого розвитку та План виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку, а також укладено понад 200 партнерств. У Плані виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку окремо було наголошено, що «регіон Європейської економічної комісії покликаний відіграти важливу роль та несе відповідальність за здійснювані на глобальному рівні зусилля, спрямовані на досягнення сталого розвитку шляхом прийняття конкретних заходів». У цьому зв’язку План конкретно наголошував на процесі «Довкілля для Європи», та вказував на необхідність успішного проведення конференції міністрів в Києві в 2003 році.

Україна успішно виконала цю настанову та провела в Києві згадану конференцію, крім того виступивши ініціатором підписання Карпатської конвенції.

На цьому успіхи завершилися, продемонструвавши неспроможність до системної роботи уряду з питань збалансованого розвитку.

По-перше, як вже було зазначено «Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому Саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №634 від 26.04.2003 не була реалізована, а в 2011 році втратила чинність на підставі Постанови КМУ.

По-друге, в практиці впровадження державної політики зі сталого розвитку так і не прижилося розуміння того, що Всесвітні саміти зі сталого розвитку – це не окремі події, а безперервний процес підготовки рішень цих самітів та їх виконання і моніторингу успішності цього виконання. Зокрема, після проведення Конференції ООН з довкілля та розвитку, 3–14 червня 1992 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 23–27 червня 1997 року у Нью-Йорку відбулася 19-та Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН для загального перегляду та оцінки «Порядку Денного на ХХІ століття», яка прийняла Програму подальшої імплементації «Порядку Денного». Після проведення Всесвітнього Саміту із сталого розвитку (WSSD) (26 серпня - 4 вересня 2002 року у Йоганнесбурзі, Південна Африка), 24 грудня 2009 року 64-та Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію 64/236 та прийняла рішення провести Конференцію із сталого розвитку в 2012 році у Бразилії. Ця Резолюція також визнала необхідність проведення трьох зустрічей Підготовчого Комітету до Конференції ООН зі сталого розвитку. Перша зустріч Підготовчого Комітету була проведена проходила 17–19 травня 2010 року, а Друга зустріч Підготовчого Комітету - 7–8 березня 2011 року (обидві проходили в Нью-Йорку). Третя зустріч Підготовчого комітету проходила 13–15 червня в Ріо-де-Жанейро, Бразилія.

Крім того, починаючи з 2011 року проводились регіональні та міжрегіональні зустрічі Комісії Сталого Розвитку ООН. Регіональна підготовча зустріч Європи та Північної Америки пройшла в Женеві, Швейцарія, 1–2 грудня 2011 року. Учасники обговорили питання принципів та індикаторів сталого розвитку та дорожню карту зеленої економіки, питання інституційної бази для сталого розвитку на основі ЮНЕП та створення Ради сталого розвитку, залучення громадського суспільства тощо. Відбувались також неформальні консультації та міжсесійні зустрічі.

Паралельно з цим світова громадськість та академічна наука проводила свої паралельні форуми і конференції за питаннями порядку денного майбутнього саміту.

Україна була представлена не на всіх формальних зустрічах і ще за місяць до початку саміту у Ріо-де-Жанейро у 2012 році не мала офіційної позиції щодо жодного з питань порядку денного. Лише зусиллями громадських організацій, голос України хоч якоюсь мірою прозвучав у міжнародному середовищі. Попри оптимістичні заяви учасників останнього саміту відсутність внеску України у підготовчий процес та до фінальних документів, а також рівень представництва на саміті не тільки цілком об’єктивно віддзеркалив рівень інтеграції рішень світових самітів зі сталого розвитку до національної політики, але й чітко продемонстрував повний провал зовнішньої політики з цього питання.



Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   51




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка