Л. Г. Руденко 2012 року


НАЦІОНАЛЬНИЙ ШЛЯХ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ



Сторінка46/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51

6 НАЦІОНАЛЬНИЙ ШЛЯХ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ

6.1. Головні висновки минулого десятиліття

Самміт в Йоганнесбурзі підбив підсумки виконання завдань, проголошених десять років тому в Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Самміт “Планета Земля”, “Earth Summit”), де було ухвалено низку важливих документів, які мали регулювати взаємовідносини в системі “природа – суспільство”, серед яких ключовим став “Порядок денний на ХХІ століття” ( “Agenda 21”). В Йоганнесбурзі хід вирішення зазначених проблем було розглянуто і в більш широкому плані, – з часу проведення в 1972 р. І Міжнародної конференції з навколишнього середовища в Стокгольмі [160].

Бурхливий характер дискусій на самміті, демонстрація принципових розходжень учасників обговорення в своєму баченні пріоритетів і першочергових завдань, які стоять перед людством у контексті забезпечення переходу до збалансованого розвитку, труднощі в досягненні компромісів, невисокий, на думку багатьох, коефіцієнт корисної дії самміту ще раз продемонстрували всю складність завдань, які має вирішити людство для того, щоб забезпечити власне майбутнє.

Практика десяти років після Йоганнесбургу показала, що існують певні проблеми теоретичного та прикладного порядку, які ускладнюють можливості практичного переходу людства до моделі збалансованого розвитку. Серед них вважаємо за доцільне виділити наступні:

1. Досить часто поняття “збалансований розвиток” вживається в суто декларативній формі, що ставить його в ряд численних тимчасових ситуативних лозунгів, котрі були гучно запропоновані і тихо та швидко забуті під шум нових гасел.

Зокрема, можна спостерігати спроби замінити глобальне завдання переходу до сталого розвитку, зафіксоване Основною парадигмою ХХІ століття, новим лозунгом «зеленої економіки», яка, при всій своїй важливості і актуальності, є, по своїй суті, тільки одним із складових компонентів у комплексі завдань переходу до сталого розвитку.

Трохи раніше впродовж десятиріччя після Йоганнесбургу відчувались певні спроби поставити на перше місце серед глобальних завдань людства боротьбу зі зміною клімату ,яка також співвідноситься з проблематикою сталого розвитку як частина та ціле.

2. Як вже було зазначено, перехід до збалансованого розвитку можливий на основі глобальної системної зміни поведінки суспільства в природі на планетарному рівні. Відповідно і стратегія переходу людства до моделі збалансованого розвитку мала б розроблятися як єдина, узгоджена система заходів і дій. Однак, такої узгодженої системи на практиці не вдалось створити.

3. Наступна проблема, що ускладнює можливості розв’язання попередньої, полягає у відсутності у людства необхідної суми знань, яка б могла стати достатньою і вичерпною основою для розробки аргументованої і конкретизованої стратегії збалансованого розвитку на планетарному рівні.

4. У свою чергу, з цим пов’язана проблема вибору відповідних показників (індикаторів) збалансованого розвитку, їх системи (чи систем), котрі б давали змогу реальної оцінки ступеню його “збалансованості”.

Слід визнати, що на сьогоднішній день це завдання не вирішене. Як зазначається з цього приводу, можна придумати безліч індикаторів, які ні на чому не базуються, і при одних і тих же умовах зобразити і сприятливу і несприятливу картину збалансованого розвитку [52].

5. На шляху переходу людства до збалансованого розвитку стоїть проблема боротьби національних інтересів окремих країн, точніше – проблема розуміння дійсних національних інтересів у цій сфері.

Поки не буде досягнуто розуміння існування спільного і єдиного інтересу суспільства в здійсненні кардинальних змін у взаємовідносинах з природою, поки в боротьбі за короткострокові економічні, політичні та інші дивіденди країни, транснаціональні корпорації, союзи країн будуть нехтувати потребами збереження довкілля, перехід людства до моделі збалансованого розвитку буде справою нереальною.

6. Наступною проблемою є відсутність належним чином розробленого і достатньо ефективно функціонуючого механізму міжнародної координації зусиль з впровадження стратегії збалансованого розвитку. Існує значна кількість міжнародних угод в цій сфері, проте ступінь їх дотримання сторонами-учасницями дуже низький.

7. Серйозною перешкодою збалансованому розвитку є політична нестабільність у світі, проблема якої особливо загострилася в останнє десятиріччя, в умовах руйнування т. з. “двополюсної” моделі світового устрою, котра існувала близько півстоліття.

8. Ще одним фактором, що ускладнює завдання переходу людства до збалансованого розвитку, є глобалізація, точніше, її окремі негативні аспекти. Зокрема, глобалізація зумовила появу і посилення впливу на світовій арені транснаціональних корпорацій, які справляють дедалі більший вплив на розвиток окремих держав і цілих регіонів світу [46]. Відповідно, зменшуються можливості урядів окремих держав впливати на розвиток останніх [130], у т. ч., – можливості реалізації планів переходу до збалансованого розвитку. Зазначена проблема ставить на порядок денний питання про необхідність розширення кількості сторін, котрі беруть участь у розробці і реалізації на міжнародному рівні стратегії і практичних дій з переходу до моделі збалансованого розвитку.

9. Загалом, для сучасного світу характерним є те, що окремі країни знаходяться на різних стадіях розвитку [16], з різною швидкістю долають цикли (хвилі) розвитку світового господарства [133]. Вирішення суперечностей, які виникають в контексті цього на шляху переходу до збалансованого розвитку, поки що не має свого обґрунтування.

10. Глобалізація посилила диспропорції в темпах розвитку окремих країн. Більш розвинуті з них стали розвиватися ще швидше, а бідніші дедалі швидше відстають від світових лідерів.

11. Можна назвати ще одну проблему, що виникає на етапі переходу лідерів світової економіки до п’ятої хвилі розвитку, т. з. інформаційного (технологічного) укладу.

Йдеться про те, що дедалі більшою мірою на успішність економічного розвитку впливає фактор інформації. Як зазначається, наукові знання і створені на їх основі техніка і технології стають рушійною силою світової економіки, основним стратегічним ресурсом розвитку суспільства [147].

Економіки, що знаходяться на нижчих стадіях розвитку, базуються на використанні традиційних ресурсів, мають значно нижчі темпи зростання.

Проте, питання щодо реальної вартості окремих видів ресурсів розвитку, реального співвідношення їх значення для цілей зростання в контексті збалансованого розвитку, на думку багатьох дослідників [44], є далеко не таким однозначним і потребує свого з’ясування. Зазначимо, зокрема, що саме на територіях країн, де зосереджені сучасні світові центри генерування потоків інформації, технологічних інновацій, реальних і віртуальних фінансових потоків, споживається переважна частина енергії та багатьох інших видів природних ресурсів, що використовуються людством.

Вирішення зазначеного питання повинне передбачати визначення реальної вартості ресурсів розвитку суспільства та забезпечення їх справедливого розподілу ( відповідно принципів Декларації Ріо).

12. Нарешті, слід ще раз вказати на принципову проблему, пов’язану з неможливістю забезпечення населення всього світу на рівні споживання, досягнутому в країнах з розвинутою ринковою економікою, що зумовлено обмеженістю ресурсів планети.

Суспільству слід усвідомити, що без стабілізації природного середовища і реального впровадження теорії біотичної регуляції досягти здійснення усіх принципів сталого розвитку є практично неможливим.

Україна, повною мірою відчула впродовж десяти років після Йоганнесбургу всю складність завдань щодо здійснення практичного переходу до його основоположних принципів.




Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка