Л. Г. Руденко 2012 року


Політичні заходи на національному та глобальному рівнях, що здатні прискорити прогрес на шляху до сталого та відтворювального розвитку, зокрема розвитку "зеленої економіки"



Сторінка47/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51

6.2 Політичні заходи на національному та глобальному рівнях, що здатні прискорити прогрес на шляху до сталого та відтворювального розвитку, зокрема розвитку "зеленої економіки"



Глобальний рівень. На глобальному рівні політичні заходи, що здатні прискорити прогрес на шляху до сталого та відтворювального розвитку, відображені в Ріо-де-Жанейрській декларації з довкілля і розвитку, «Порядку денному на XXI століття», Йоганнесбурзькій декларації зі сталого розвитку, «Плані виконання рішень всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку» (Йоганнесбурзький план), Підсумковому документі Конференції ООН зі сталого розвитку Ріо+20 «Майбутнє, якого ми хочемо» та інших міжнародних документах, присвячених сталому розвитку.

Конференція ООН зі збалансованого розвитку Ріо+20, яка проходила 20–22 червня 2012 року в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), була зосереджена на двох темах: 1) «зелена» економіка в контексті збалансованого розвитку та подолання бідності; 2) інституційні рамки збалансованого розвитку.

У підсумковому документі конференції «зелена» економіка розглядається як один з важливих інструментів забезпечення збалансованого розвитку, який може забезпечити різні варіанти формування політики, але не має бути жорстким набором правил. Серед політичних заходів, спрямованих на розвиток «зеленої» економіки, слід виділити наступні:


  • подальше розроблення та впровадження нового індикатора для вимірювання розвитку, який замінив би ВВП, та на засадах збалансованості враховував би економічну, соціальну та екологічну складові прогресу;

  • включення вартості біорізноманіття до національних систем обліку та звітування (згідно із зобов’язаннями Сторін Конвенції про біологічне різноманіття, Нагоя, 2010) з метою ефективнішого інтегрування природних ресурсів і екосистемних послуг до процесів планування;

  • розроблення та впровадження 10-річної Рамкової структури Програм зі збалансованого споживання та виробництва;

  • впровадження ініціативи «Збалансована енергетика для всіх», запропонованої Генеральним секретарем ООН;

  • заснування системи розбудови підтримки для «зеленої» економіки з метою забезпечення країн консультативною підтримкою та сприяння у доступі до належного фінансування національних ініціатив за пріоритетами, які визначатимуть самі країни.

Стосовно інституційних рамок збалансованого розвитку слід зазначати, що ключовим результатом конференції Ріо+20 стало ухвалення рішення про створення на високому рівні універсального міжурядового форуму, який буде стежити за забезпеченням збалансованого розвитку та замінить Комісію ООН зі збалансованого розвитку.

Конференція також наголосила на необхідності зміцнення екологічної складової збалансованого розвитку, запропонувавши Генеральній Асамблеї ООН прийняти резолюцію щодо зміцнення Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP) та підвищення її статусу, зокрема шляхом встановлення універсального членства у Раді керуючих ЮНЕП та забезпечення надходження достатніх фінансових ресурсів з бюджету ООН.

Конференція Ріо+20 також запропонувала такий важливий політичний захід, як розроблення Цілей збалансованого розвитку. Ці цілі мають бути розроблені на період після 2015 року, оскільки до кінця 2015 року ООН опікуватиметься досягненням Цілей розвитку тисячоліття.

Національний рівень. На національному рівні ключовими політичними заходами, що здатні прискорити прогрес на шляху до сталого та відтворювального розвитку, є розроблення, прийняття та реалізація Національної стратегії збалансованого розвитку та відповідного плану дій.

Інші політичні заходи:



у сфері нормативно-правового забезпечення:

  • проведення експертизи чинного законодавства та законопроектів щодо їх відповідності принципам збалансованого розвитку з метою створення адекватного правого поля і стимулюючих фінансово-економічних механізмів;

  • розроблення комплексних коротко-, середньо- та довгострокових прогнозних документів щодо змін природно-ресурсного потенціалу, стану довкілля та рівня життя і здоров’я населення;

  • законодавче забезпечення переходу від планування соціально-економічного розвитку до еколого-соціально-економічного розвитку країни, регіонів і населених пунктів (до планування збалансованого розвитку) з обов’язковим врахуванням стану демографічної ємності території;

  • ратифікація Протоколу про стратегічну екологічну оцінку та запровадження системи стратегічної екологічної оцінки стратегій, планів і програм;

  • розроблення та впровадження в статистичну звітність усіх рівнів індикаторів сталого розвитку;

у сфері формування інституційної бази сталого розвитку:

  • створення Національної агенції зі збалансованого розвитку з повноваженнями щодо координації економічної, соціальної, екологічної політики та стратегічного планування переходу до сталого розвитку;

  • зміцнення системи державного управління сталим розвитком шляхом введення посади віце-прем’єра зі сталого розвитку з функціональними обов’язками щодо врахування екологічних питань в стратегії соціально-економічних перетворень, здійснення координації діяльності різних міністерств і відомств з питань сталого розвитку, проведення реформування економічної системи природокористування і природовідтворення, забезпечення адаптації екополітики України до екополітики ЄС, зміцнення системи державного управління в галузі охорони довкілля;

  • створення в усіх міністерствах управлінь збалансованого розвитку, відповідальних за інтеграцію екологічної та соціальної складових в галузеву політику;

  • створення в облдержадміністраціях управлінь збалансованого розвитку регіонів;

  • створення інституту кваліфікованих експертів для регулярного проведення аналізу державної політики на відповідність принципам;

  • створення інформаційно-аналітичних і науково-освітніх центрів зі збалансованого розвитку;

  • організація системи моніторингу стану довкілля, населення і господарства за ключовими показниками;

  • впровадження системи заохочення муніципальних програм збалансованого розвитку;

у сфері структурної перебудови та оздоровлення економіки України:

  • розробка і провадження «Програми структурної перебудови економіки України до 2030 року», яка передбачатиме:

  • скорочення питомої ваги в економіці України сировинно- і енергоємних й водночас найбільш забруднюючих довкілля галузей промисловості (гірничо-металургійної, паливно-енергетичної, хімічної і нафтохімічної);

  • скорочення питомої ваги військово-промислового комплексу;

  • поетапне зменшення експорту продукції видобувних та інших ресурсо- й енергоємних галузей;

  • ліквідацію субсидій у ресурсовидобувні галузі;

  • впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій у промисловості, транспорті, побуті тощо;

  • удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом врахування екологічної складової в політиці, програмах та стратегіях різних галузей господарства (промисловість, сільське господарство, енергетика, транспорт, лісове і водне господарство, торгівля, рибальство тощо);

  • реалізація інноваційної еколого-економічної політики, зокрема через зменшення потреб в імпорті енергоносіїв за рахунок зниження енергоємності виробництва і енергозбереження, орієнтацію на експорт кінцевої продукції, переробку вторинної сировини, технологічне переоснащення гірничодобувної і переробної галузей;

  • реалізація політичної волі вищого державного керівництва щодо забезпечення скорочення обсягів тіньової економіки на основі системи економічних, адміністративних і силових засобів впливу;

  • реформування економічної системи природокористування і природовідтворення через збалансоване поєднання примусово-обмежувальних та стимулюючо-компенсаційних регуляторів; забезпечення державної підтримки тих підприємств, які здійснюють екологічну реструктуризацію;

  • зміна акценту в податковій політиці з оподаткування робочої сили та доходу на оподаткування ресурсопотоків і забруднення;

  • формування і реалізація інвестиційної політики, спрямованої на розробку, освоєння та використання природо- і ресурсозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій;

  • забезпечення розвитку та впровадження більш чистого виробництва;

  • удосконалення систем обліку та довгострокового прогнозування стану природних ресурсів, їх економічної оцінки; створення та використання уніфікованих кадастрів природних ресурсів;

  • розвиток секторів «зеленої» економіки;

у сфері фінансового забезпечення:

  • щорічне забезпечення неухильного дотримання Бюджетного кодексу України щодо вчасного, ефективного та цільового використання коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

  • забезпечення повноцінного фінансування прийнятих державних природоохоронних програм, а також проведення моніторингу реалізації та результативності цих програм;

  • формування системи цільових екологічних фондів і цільове фінансування з них природоохоронних заходів;

  • створення фінансово-кредитного механізму природокористування і природоохоронної діяльності, в тому числі екологічних банків;

у сфері зниження рівня соціально-економічної нерівності:

  • встановлення і дотримання діапазону економічної нерівності у межах десятикратної різниці у доходах між найбагатшими і найбіднішими верствами населення;

  • щорічна підготовка і оприлюднення національної доповіді «Огляд соціально-економічної нерівності в Україні», який міститиме результати моніторингу рівня життя різних верств населення;

  • приведення рівня заробітної плати у відповідність до реальної вартості робочої сили;

  • посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією в державі з використанням усіх засобів державного впливу на ці процеси;

  • децентралізація програм соціальної підтримки населення і підвищення ролі місцевих органів влади у вирішенні проблем бідності на основі цільового закріплення податків за місцевими бюджетами;

  • забезпечення поетапної оптимізації співвідношення між середньою пенсією і середньою заробітною платою з врахуванням тривалості стажу, величини заробітної плати та демографічних показників;

  • забезпечення безкоштовних базових медичних послуг для усіх верств населення;

  • забезпечення економічної підтримки непрацездатних верств населення;

у сфері переходу до збалансованого природокористування:

В Україні створено ряд комісій та наукових рад, які мають сприяти впровадженню основних принципів збалансованого розвитку. Втім, їхня діяльність не дала результатів через ряд причин, що мають економічне, політичне і соціальне підґрунтя. Основні з них:



  • недостатнє усвідомлення населенням загроз, які виникають внаслідок погіршення стану довкілля; через це не сформувалася єдність жителів країни з урядовцями, науковцями, політичними та громадськими діячами, підприємцями стосовно усвідомлення принципів збалансованого розвитку, визначення напрямів руху до збалансованого розвитку та опрацювання конкретних дій;

  • незадовільний стан економіки, що ґрунтується на застарілих технологіях і перебуває у перманентній кризі;

  • відсутність обґрунтованої системи інституційного забезпечення впровадження принципів збалансованого розвитку та ідеології суспільно-природних відносин з визнанням їх паритетності;

  • недостатнє фінансування науки, що не відповідає закону України «Про науку і науково-технічну діяльність» та відсутність механізмів впровадження наукових розробок;

  • колосальні витрати держави на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.

у сфері збалансованого ведення сільського господарства:

  • розроблення та впровадження «Національної програми екологізації сільського господарства»;

  • створення сприятливого економічного середовища, яке передбачатиме усунення цінової дискримінації виробників сільгосппродукції;

  • удосконалення та структурна перебудова матеріально-технічної бази агропромислового комплексу з урахуванням екологічних чинників, вимог і стандартів;

  • забезпечення контролю якості сільськогосподарської продукції;

  • створення державного фонду підтримки екологічно орієнтованого сільського господарства;

  • впровадження екологічно обґрунтованих принципів ведення сільського господарства та адаптованих до місцевих умов технологій і систем землеробства;

  • розширення мережі господарств, що спеціалізуються на екологічно орієнтованому землеробстві й тваринництві;

  • впровадження заходів з підвищення родючості ґрунтів:

1) раціональне розміщення посівів сільськогосподарських культур у межах кожного господарства;

2) ефективне використання наявних ресурсів органічних добрив;

виважене використання мінеральних добрив;

3) використання переваг біологізації землеробства;

4) використання місцевих сировинних ресурсів для підвищення родючості ґрунтів;

5) припинення необґрунтованого розширення площ соняшника за рахунок впровадження альтернативних олійних культур: сої, ріпаку, гірчиці, олійного льону;

6) всебічне запровадження режимів мінімізації обробітку ґрунту;

7) застосування контурної організації території землекористування;

8) доведення водоохоронної та полезахисної лісистості до оптимальної;

9) всебічна реставрація та підтримка єдиної системи полезахисних лісосмуг;



  • розширене впровадження органічного землеробства;

  • впровадження інтегрованих систем захисту рослин, включаючи застосування мікробіологічних засобів захисту рослин;

  • розв’язання проблеми утилізації хімічних засобів захисту рослин, заборонених для використання;

  • забезпечення розвитку сільських поселень, гармонізованих з особливостями довкілля;

  • впровадження ефективного контролю за використанням генетично модифікованих організмів;

у сфері енергозбереження і збалансованого розвитку енергетики:

  • забезпечення включення до «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» цілей та завдань, спрямованих на екологізацію енергетики та охорону довкілля;

  • відмова від будівництва гігантських енергогенеруючих агрегатів, зокрема відмова від пріоритетного розвитку атомної енергетики;

  • забезпечення перегляду стратегії атомної енергетики у напрямі пошуку ресурсів на закриття АЕС та розв’язання проблеми накопичених радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива;

  • сприяння децентралізації енерговиробництва і енергопостачання та розвитку малої енергетики (когенерація тепла та електроенергії, мала гідроенергетика тощо);

  • демонополізація енерговиробництва;

  • спрямування фінансових ресурсів на пріоритетний розвиток відновлюваної енергетики: будівництво вітрових електростанцій, використання сонячної енергії, геологічна розвідка і технічне освоєння родовищ геотермальних ресурсів, розроблення та впровадження біогазогенераторів, використання шахтного метану;

  • раціоналізація використання наявних енергетичних потужностей з урахуванням прогнозних потреб територіального розвитку;

  • впровадження енергозберігаючих технологій в усіх галузях економіки та в побуті;

  • впровадження ефективних механізмів економії енергії шляхом удосконалення цінової та митної політики, оподаткування, кредитно-фінансових механізмів, економічного стимулювання енергозбереження;

  • запровадження практики аудитів з енерго- і ресурсозбереження для обґрунтування норм ресурсовитрат і тарифів на послуги житлово-комунального господарства;

у сфері регіональної політики збалансованого розвитку:

  • розроблення та впровадження регіональної політики, яка забезпечуватиме гармонійне поєднання загальнонаціональних і регіональних інтересів, регулярний моніторинг її виконання, а також узгоджуватиметься зі стратегією збалансованого розвитку України;

  • розроблення та реалізація стратегій збалансованого розвитку кожного регіону, які враховуватимуть його природно-ресурсний потенціал, ландшафт і клімат, демографічні тенденції, аналіз виробничих орієнтацій тощо;

  • розроблення та реалізація регіональних програм збалансованого розвитку, найважливішими завданнями яких є:

1) забезпечення збалансованого розвитку відповідної території;

2) удосконалення структури господарського комплексу регіону;

3) стимулювання збалансованого використання територіальних ресурсів;

4) поліпшення функціонування соціальної та виробничої інфраструктури;

5) вирішення екологічних проблем;

6) послідовне зростання якості життя населення регіону;



  • оптимізація співвідношення рівні розвитку регіонів на основі врахування природних, ресурсних, історичних, соціокультурних чинників розвитку кожного з них;

  • зміцнення горизонтальних зв’язків між регіонами через здійснення спільних соціально-економічних і екологічних програм, проведення міжрегіональних природоохоронних заходів, організацію спільних виробничих зв’язків для випуску продукції, товарообмін;

у сфері збереження біологічного і ландшафтного різноманіття:

  • забезпечення фінансування і виконання програм збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, зокрема «Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки»;

  • підвищення площі природно-заповідного фонду до середньоєвропейських показників;

  • удосконалення системи моніторингу біологічного і ландшафтного різноманіття;

  • впровадження ГІС-технологій для створення баз даних біоресурсів;

  • створення Національного ландшафтного комітету для розробки методичних вказівок з оцінки ландшафтного різноманіття, координації ландшафтних досліджень, запровадження «Переліку ландшафтів національного значення» тощо;

  • підтримка розвитку екологічного туризму як можливості зберегти і покращити біологічне і ландшафтне різноманіття одночасно із забезпеченням можливостей розвитку місцевої економіки;

  • розширення та поглиблення досліджень з систематизації флори і фауни;

  • підвищення рівня обізнаності населення з питань збереження біорізноманіття та формування екомережі;

у сфері інформаційного забезпечення:

  • створення системи належного та об’єктивного інформування про збалансований розвиток України;

  • щорічна підготовка і видання «Національної доповіді про збалансований розвиток України», яка, зокрема, включатиме поточні значення показників збалансованості розвитку;

  • створення цілісної національної екологічної інформаційної мережі, включаючи створення системи первинного накопичення екологічної інформації, створення регіональних і секторальних інформаційних центрів екологічних даних з впровадженням ГІС-технологій, а також механізми ефективного та погодженого обміну інформацією на всіх рівнях управління;

  • забезпечення постійного інформування населення з питань розв’язання місцевих і загальнодержавних екологічних проблем і процесу переходу до сталого розвитку з активним залученням засобів масової інформації;

у сфері освітнього забезпечення:

  • забезпечення інтеграції освіти для збалансованого розвитку у національну систему освіти, підвищення рівня кваліфікації та перепідготовки державних службовців і кадрів для різних галузей економіки відповідно до Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку;

  • перегляд чинних і розроблення нових освітніх стандартів і кваліфікаційних вимог відповідно до принципів освіти для сталого розвитку;

  • розроблення сучасних засобів навчання і навчально-методичних матеріалів для викладання основ сталого розвитку, зокрема підготовка та видання підручників і посібників зі сталого розвитку, а також навчально-методичних матеріалів для педагогів, учнів, наукових працівників на всіх рівнях системи освіти та професійної підготовки;

  • створення і впровадження системи обов’язкової підготовки і перепідготовки державних службовців з питань охорони довкілля та збалансованого розвитку;

  • запровадження на національних каналах радіо і телебачення регулярних програм зі збалансованого розвитку;

  • започаткування видавничої програми «Бібліотека екологічної думки» для перекладу і видання найкращих праць зарубіжних вчених, державних і громадських діячів з питань екополітики і збалансованого розвитку;

  • формування освітніх центрів зі збалансованого розвитку;

у сфері наукового забезпечення:

  • надання державної підтримки програмам наукових досліджень з оцінки природно-ресурсного потенціалу України, використання енергії, розроблення та впровадження системи індикаторів сталого розвитку та методів просторового планування, впливу чинників довкілля на стан здоров’я населення, а також демографічних тенденцій;

  • проведення фундаментальних наукових досліджень з формування нової ідеології життєдіяльності українського суспільства, спрямованої на екологізацію економіки, виробництва, споживання, політики, освіти;

  • дослідження здатності екосистем витримувати антропогенне навантаження;

  • проведення економічної оцінки справжньої вартості природних ресурсів;

  • сприяння науковим дослідженням у сфері ефективних методів навчання, інструментів (механізмів) оцінки збалансованості розвитку, формування життєвих установок і цінностей;

у сфері культури та збереження національних культурних цінностей:

  • формування світогляду українського народу на засадах загальнолюдських цінностей, ідей гуманізму та демократії з урахуванням принципів сталого розвитку;

  • збереження історичної і культурної спадщини українського народу, його природної духовності як необхідних елементів формування адаптивної поведінки людини в суспільстві, в навколишньому середовищі і в господарській діяльності;

  • відновлення та поширення історично сформованих в Україні та адаптованих до вимог сьогодення національних цінностей, традицій та досвіду збалансованого природокористування;

  • розроблення та впровадження національної програми захисту від негативних впливів західної культури;

  • зміна моделей споживання на основі традиційних цінностей і способів природокористування і споживання;

  • популяризація праць видатних українських вчених, зокрема в галузі еколого-натуралістичної думки;

у сфері забезпечення участі усіх заінтересованих сторін у формуванні та реалізації політики сталого розвитку:

  • розроблення та впровадження механізмів партнерства органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу, науки, освіти і громадських організацій;

  • створення при Президентові України Громадської ради зі сталого розвитку з такими функціями:

1) ведення між владою і громадськістю постійного діалогу на найвищому політичному рівні щодо проблем переходу України до сталого розвитку та шляхів їх вирішення;

2) вироблення рекомендацій до стратегічних документів України, що стосуються політики сталого розвитку;

3) сприяння встановленню партнерських відносин і поглибленню співробітництва між органами державної влади, бізнесом та громадськістю у сфері реалізації політики сталого розвитку;

4) забезпечення всебічної підтримки суспільно значущих громадських ініціатив;

сприяння розвитку освіти для збалансованого розвитку;


  • удосконалення процедур участі громадськості у прийнятті рішень на рівні міністерств, відомств, регіональних і місцевих органів управління щодо програм і проектів розвитку, які можуть мати негативні соціально-економічні та екологічні наслідки;

  • забезпечення дотримання вимог Орхуської конвенції, в тому числі через законодавче закріплення механізму заборони прийняття рішень, які можуть негативно вплинути на стан довкілля, у випадку незабезпечення процедурно врегульованої участі громадськості у прийнятті цих рішень;

  • встановлення ефективного громадського контролю за діяльністю владних структур;

  • створення системи об’єктивного інформування усіх заінтересованих сторін про політичні, економічні, соціальні та екологічні аспекти сталого розвитку України;

  • щорічна підготовка і видання доповіді українських громадських організацій «Громадська оцінка збалансованості розвитку України», забезпечення з боку владних структур механізмів і процедур надання інформації для такої доповіді, а також фінансових ресурсів;

у сфері забезпечення міжнародної співпраці:

  • забезпечення моніторингу та аналізу ефективності виконання міжнародних програм допомоги;

  • регулярне проведення аналізу ефективності виконання Україною зобов’язань по міжнародних природоохоронних конвенціях;

  • забезпечення гармонізації українського екологічного законодавства із законодавством ЄС;

  • встановлення суворої заборони на фінансування будь-якими міжнародними фінансовими структурами нових проектів з видобування корисних копалин в тих районах, де місцеве населення виступає проти таких проектів;

  • розвиток природоохоронного співробітництва з прикордонними країнами.


Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка