Л. Г. Руденко 2012 року


Позиція України щодо розвиту міжнародної координації та посилення міжнародної інституційної основи (включаючи систему ООН) сталого та відновлюваного розвитку



Сторінка48/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51

6.3 Позиція України щодо розвиту міжнародної координації та посилення міжнародної інституційної основи (включаючи систему ООН) сталого та відновлюваного розвитку

У порівнянні з першим десятиріччям після Ріо, друге десятиріччя відзначилося посиленням глобалізаційних процесів, поглибленням інтеграції світової економіки і, як наслідок збільшення її чутливості до кризових явищ, появою нових глобальних гравців на світовій арені, які пропонують своє бачення подальшого розвитку людства. Водночас, попри той факт, що більшість поставлених цілей у «Порядку денному на XXI сторіччя» не були досягнуті, країни світу у 2012 році вчергове підтвердили свою відданість ідеям збалансованого розвитку. Це, з одногу боку, свідчить про недостатню ефективність обраних шляхів подальшого розвитку та запропонованих для цього інструментів, а з іншого, свідчить про той факт, що інстинкт самозбереження підтвердив, що альтернативи трансформації світової економіки до збалансованих моделей не існує. Опосередковано про це свідчить і висунення на Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань Сталого Розвитку (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 2012) питання «зеленої економіки» в якості пріоритетного. У такому контексті, першочерговим завданням постає координація на міжнародному рівні з метою досягнення швидких і реальних результатів спільної діяльності.

Необхідними елементами забезпечення такої координації є:

а) погоджена політика,

б) уніфіковане правове поле,

в) ефективна інституційна база,

г) узгоджені моніторингові інструменти та стандарти,

д) механізми гарантування правозастосування та юстиції,

е) достатня і гарантована база фінансування.

6.3.1 Погоджена політика з питань сталого розвитку


Загальною проблемою залишається той факт, що формування політики з питань збалансованого розвитку відбувається політичним керівництвом країн без врахування, або з незначним врахуванням позиції науковців з цих питань.

Природнім є той факт, що відстоювання інтересів держави є пріоритетом зовнішньої політики будь-якої країни, проте у процесі формування офіційної позиції прогнози та рекомендації вчених зазвичай перебувають у статусі бажаних, але необов’язкових для врахування факторів. У питаннях політики збалансованого розвитку така практика може призвести до того, що отримані у короткостроковій перспективі переваги, обернуться катастрофічними втратами у перспективі довгостроковій. Саме тому політика повинна формуватися на основі наукових прогнозів і запропонованих сценаріїв вирішення. На жаль, на сьогоднішній день все ще не існує єдиної бази для забезпечення широкого міждержавного наукового діалогу та вироблення узгодженої позиції. Як наслідок, політики одержують змогу маніпулювати позиціями різних наукових шкіл, аж до заперечення загальновідомих фактів, таких як зміни клімату викликані антропогенним фактором.

Позитивним прикладом у цьому зв’язку є ініціатива Глобальна Екологічна Перспектива (ГЕП), або Global Environment Outlook (GEO), яка є консультативним, відкритим процесом, який сприяє процесові проведення комплексної екологічної оцінки для звітності про стан, тенденції та перспективи навколишнього середовища. Звіти ГЕП надають всебічну інформацію особам, які приймають рішення та сприяють забезпеченню взаємодії між ними та науковцями.

Такий науковий форум повинен буде не коментувати проекти політичних рішень, а задавати напрям та рамки таких політичних рішень зі збалансованого розвитку. Цей форум (чи інституція) повинен буде працювати на постійній основі із залученням провідних фахівців світу, які представляють різні культурно-філософські та концептуальні світоглядні позиції, проте мають рівний голос. Необхідно забезпечити, щоб їх дискусія та аргументація проводилась у відкритій для коментування формі, а узгоджені позиції були представлені у формі базових відправних положень на основі яких формулюється політична позиція країн світу.

Інтеграція трьох основних складових збалансованого розвитку може бути реалізована насамперед за допомогою стратегічного планування на глобальному та національному рівнях. Основне завдання на глобальному рівні – визначення світовою спільнотою міжнародних цілей збалансованого розвитку, яке в черговий раз відкладено до 2015 року з міркувань політичної доцільності для того, щоб можна було завершити впровадження цілей тисячоліття. Проте наукова спільнота та громадськість вже неодноразово критикувала ці цілі і вимагала щонайшвидшого визначення нових Цілей Збалансованого Розвитку. Вважаємо, що цей процес необхідно прискорити. На національному ж рівні необхідно визначити такі цілі збалансованого розвитку на національних форумах і зафіксувати їх в національних стратегіях збалансованого розвитку. У такий спосіб кожна країна може обрати свою власну модель збалансованого розвитку, а також підштовхнути міжнародний процес до більшої динаміки з цього питання.

6.3.2 Уніфіковане правове поле


Питання формування узгодженого правового поля є комплексним і в процесі його удосконалення необхідно буде взяти до уваги принаймні три аспекти:

а) Міжнародні конвенції є універсальним апробованим правовим інструментом, який необхідно розвивати. Конвенції дозволяють легалізувати уніфіковані підходи з конкретних питань, в той же час переважна більшість конвенцій не є правовими інструментами прямої дії, через це їх практична реалізація у низці країн є неефективною. Через це, правове поле необхідно удосконалювати в напрямі розробки та ухвалення конвенцій з питань, які регулювали б ключові аспекти збалансованого розвитку та мали б характер прямої дії;

б) Існуючи конвенції та угоди з питань збалансованого розвитку здебільшого мають природоохоронну направленість. В той же час, в світі напрацьована значна міжнародна правова база (конвенції, угоди тощо) з питань економічної та торгівельної взаємодії між державами, проте вона позбавлена бачення економічних процесів крізь призму можливих втрат та ризиків для збалансованого розвитку. Другий аспект уніфікації має полягати у професійному гармонійному поєднанні цих двох правових баз.

в) При розробці будь-яких нових міжнародних правових актів вони повинні проходити правову експертизу на сталість (збалансованість) на кшталт гендерної, чи антикорупційної експертизи. Крім того, така ж експертиза повинна бути проведена щодо всіх існуючих міжнародних угод, а самі угоди повинні бути доповнені за результатами висновків такої експертизи.


6.3.3 Ефективна інституційна база


На останньому саміті у Ріо уряди ухвалили рішення про створення на високому рівні універсального міжурядового форуму, який буде стежити за досягненням сталого розвитку і замінить Комісію ООН зі сталого розвитку, а також запропонували Генеральній Асамблеї ООН прийняти резолюцію щодо зміцнення і вдосконалення структури Програми ООН з довкілля (ЮНЕП) з універсальним членством Ради керуючих ЮНЕП. Таке рішення було підтримане і Україною.

В той же час, інституційні можливості системи ООН цим не обмежуються, тому вважаємо за потрібне висловити деякі міркування, щодо існуючих інституцій, зокрема:



Генеральна Асамблея ООН в якості вищого органу в системі ООН відіграє центральну роль в формуванні позицій щодо ключових питань. Можна рекомендувати, щоб цей орган відігравав більш суттєву роль у просуванні реалізації рішень Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань Сталого Розвитку (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 2012) та загалом питань збалансованого розвитку;

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР). Підсумковий документ «Майбутнє, якого ми хочемо» визнав необхідність підвищення ефективності роботи Економічної і Соціальної Ради в якості головного органу, відповідального за координацію, огляд політики, діалог з питань політики та рекомендацій з питань економічного і соціального розвитку, а також для здійснення міжнародних цілей в галузі розвитку, в тому числі сформульованих в Декларації тисячоліття. Цим документом також визнано, що ЕКОСОР має відігравати ключову роль у загальній координації діяльності фондів, програм та установ, забезпечуючи злагодженість їхніх дій і не допускаючи дублювання мандатів та видів діяльності. ЕКОСОР повинна вийти за рамки прийняття доповідей різних допоміжних органів та почати ініціювати більш предметні дискусії на актуальні теми, зменшуючи в результаті дублювання у роботі низки органів ООН. Україна підтримала цю позицію.

Комісія ООН зі сталого розвитку. Позицію з цього питання вже висловлено вище. Зокрема йдеться про те, щоб з метою виконання функцій координації та інтеграції політики збалансованого розвитку в межах системи ООН та на міждержавному рівні створити Раду зі збалансованого розвитку шляхом реформування та розширення повноважень Комісії зі збалансованого розвитку, як запропоновано у проекті резолюції «Майбутнє, якого ми хочемо».

Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП (UNEP). Після конференції в Ріо у 2012 році ця організація вийшла на перше місце в очікуваннях щодо інституційних поліпшень в системі ООН. Було визначено у резолюції «Майбутнє, якого ми хочемо», що необхідним є створення Всесвітньої екологічної організації з універсальним членством шляхом трансформації та зміцнення ЮНЕП. Така організація повинна мати повноваження щодо координації діяльності численних міжнародних природоохоронних інституційних структур та забезпечувати підвищення ефективності виконання прийнятих рішень, контролю їх виконання та покращення відповідної звітності.

Програма розвитку ООН (ПРООН(UNDP). Поточну координацію міжнародної та національної діяльності зі збалансованого розвитку, якщо відійти від суто природоохоронного акценту, на цей час в світі здійснює ПРООН, яка має розгалужену інституційну мережу в різних країнах світу і вже багато років займається питаннями розвитку. Їі потенціал необхідно укріплювати, особливо як організації, яка здатна швидко ретранслювати позитивний досвід на місцевий рівень.

Європейська економічна Комісія ООН. Ще одним інструментом системи ООН є Європейська економічна Комісія ООН, яка показала за минулі роки добре структуровану та ефективну роботу. Серед її існуючих регіональних інструментів варто особливо відзначити партнерство «Довкілля для Європи». Зокрема, процес «Довкілля для Європи» не тільки забезпечує можливість Україні бути повноправним учасником низки успішних проектів загальноєвропейського масштабу, а й брати участь у формуванні регіональної політики з важливих питань (наприклад Стратегії ЄЕК ООН з освіти для збалансованого розвитку) та встановлювати відповідні пріоритети, брати участь у регулярному процесі моніторингу стану довкілля у регіоні, виступати з ініціативами та приєднуватися до міжнародних договорів і конвенцій, зокрема таких, як Конвенція про доступ до інформації громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція). Ще однією ілюстрацією успішності процесу «Довкілля для Європи» і трансформації регіональних процесів на національний рівень є процес «Довкілля для України», ініційований групою незалежних експертів і громадськості, а потім офіційно підтриманий українським Урядом.

Ради зі сталого розвитку. Україна підтримує пропозицію 64-ї Щорічної конференції Департаменту громадської інформації ООН для неурядових організацій щодо надання Національним радам зі збалансованого розвитку до 2017 року функцій інструмента переходу до «зеленої економіки» та розроблення «дорожньої карти» національної «зеленої економіки» кожної країни – члена ООН.

Разом з тим, для успішної реалізації політики збалансованого розвитку необхідними є взаємодія на регіональному та на місцевому рівні між державами. Щодо Регіонального рівня позитивним прикладом є Карпатська Конвенція. Щодо місцевого рівня, то тут важливим є напрацювання таких прозорих інструментів прийняття рішень, які дозволяли б швидко взаємодіяти на рівні громад прикордонних територій різних країн. З огляду на це, передача більшого обсягу повноважень місцевим органам врядування є цілком логічною.

Хоча робота всіх вищенаведених та деяких інших інституцій визнається в усьому світі, деградація природної ресурсної бази триває, клімат змінюється і залишається високим рівень бідності. Ці процеси ставлять під сумнів здатність існуючої інституційної бази в тому вигляді як вона є сприяти досягненню задекларованих цілей у визначені терміни за існуючої динаміки розвитку процесів. Через це необхідно шукати нові форми співпраці та новий формат інституцій, які б забезпечували цю співпрацю.

6.3.4 Узгоджені моніторингові інструменти та стандарти


Щоб досягти цілей збалансованого розвитку та успішно реалізувати відповідні стратегії та плани дій, має бути зміцнена інституційна основа збалансованого розвитку. На глобальному рівні перед ООН стоїть складне завдання щодо того, яким чином забезпечити інтегрований підхід у міжнародній політиці. Для моніторингу та контролю виконання «Порядку денного на XXI століття» була створена Комісія зі збалансованого розвитку. Про її подальшу долю вже було сказано, проте важливо не тільки зберегти, але й посилити цю функцію у новому органі.

Про ГЕО як про інструмент моніторингу вже було сказано вище і його необхідно всіляко підтримувати.

Потрібно визнати, що роль громадських організацій у офіційному моніторингу є недостатньою і цю ситуацію необхідно виправляти, стимулюючи громадськість до незалежного моніторингу та вибудовуючи її спроможність щодо цього.

В процесі глобалізації зростають вимоги щодо гармонізації міжнародних стандартів та підвищення рівня взаємного схвалення та прийняття національних сертифікацій.


6.3.5 Механізми гарантування правозастосування та юстиції


Зараз існує більше 500 багатосторонніх природоохоронних угод. Зі зростаючим усвідомленням трьохкомпонентності збалансованого розвитку до цієї кількості найближчим часом додадуться ті угоди економічного та соціального характеру, які донедавна не вважалися приналежними до системи права у сфері збалансованого розвитку. Крім того, пріоритетність питання у соціально-економічному розвиткові додасть нову абсолютну кількість правових актів.

В той же час, рівень виконання цих угод залишається незадовільним, що знижує мотивацію для багатьох все ще сумлінних виконавців. Ця проблема накладається на проблему відмінності правових систем країн та практики правозастосування в них. Все це підштовхнуло світову громадськість до думки про необхідність створення відповідного органу юстиції на міжнародному рівні. Україна підтримує пропозицію 64-ї Щорічної конференції Департаменту громадської інформації ООН для неурядових організацій щодо створення Міжнародного природоохоронного суду та зміцнення національних судових органів у такий спосіб, щоб вони могли фахово, ефективно і своєчасно розглядати справи з порушення міжнародного та національного природоохоронного законодавства.

Концепція такого суду повинна бути широко обговорена. Справа в тім, що цей суд міг би працювати в якості міжнародного арбітражу з питань, що стосуються збалансованого розвитку, природокористування тощо, або ж виконувати роль подібну до Європейського суду з прав людини, який забезпечує дотримання тих прав осіб, які не змогли гарантувати їм національні системи юстиції. Врешті ці дві функції могли б бути поєднані в одному органі. Цей суд також міг би узагальнювати існуючу практику правозастосування в країнах світу з метою вироблення уніфікованих підходів до вирішення проблем та поліпшення існуючого правового середовища.

Потрібно визнати, що механізми правозастосування на міжнародному рівні зараз працюють неефективно, а системи юстиції з питань збалансованого розвитку, куди могли б звернутися сторони за захистом своїх прав просто не існує. Це в свою чергу породжує безвідповідальність та зменшує пріоритетність політики збалансованого розвитку в контексті світових процесів економічного розвитку.


6.3.6 Достатня і гарантована база фінансування


У сучасному світі окремі країни перебувають на різних стадіях розвиту, з різною швидкістю долають етапи розвитку світового господарства. Вирішення суперечностей, які виникають в контексті цього на шляху переходу до збалансованого розвитку, поки що не має свого обґрунтування. Глобалізація посилила диспропорції в темпах розвитку окремих країн. Більш розвинуті з них стали розвиватися ще швидше, а бідніші дедалі швидше відстають від світових лідерів.

Можна назвати ще одну проблему, що виникає на етапі переходу лідерів світової економіки до п’ятої хвилі розвитку, т. з. інформаційного (технологічного) укладу. Йдеться про те, що дедалі більшою мірою на успішність економічного розвитку впливає фактор інформації. Наукові знання і створені на їх основі техніка і технології стають рушійною силою світової економіки, основним стратегічним ресурсом розвитку суспільства. В цей же час, економіки, що знаходяться на нижчих стадіях розвитку, базуються на використанні традиційних ресурсів і мають значно нижчі темпи зростання. Проте питання щодо реальної вартості окремих видів ресурсів розвитку, реального співвідношення їх значення для цілей зростання в контексті збалансованого розвитку є далеко не таким однозначним і потребує свого з’ясування. Простіше кажучи, система цін на первинні сировинні ресурси вже давно не відповідає їх об’єктивній кількості та не відображає ступінь їх незамінності, є надзвичайно заниженою і через це створює дисбаланси у процесі розвитку сучасної світової економіки. Вирішення поставленого питання має передбачати визначення реальної вартості ресурсів розвитку суспільства та забезпечення їх справедливого розподілу (відповідно до принципів Декларації Ріо).

Нарешті, слід ще раз наголосити на принциповій проблемі, пов’язаній з неможливістю забезпечити населенню всього світу рівень споживання, досягнутий в країнах з розвинутою ринковою економікою, що зумовлено обмеженістю ресурсів планети.

Надзвичайно важливою проблемою, яка зазвичай замовчується офіційними колами є політика подвійних стандартів щодо бізнесу у системі екологічних вимог до нього при проведенні діяльності в розвинених країнах та в країнах зростаючих економік, або нерозвинених. Така політика призводить до цінових диспропорцій, виснаження природних ресурсів інших країн при намірах максимально зберегти власні та до додаткового перекладення фінансового тягаря на країни, які і так мають недостатні фінансові ресурси для розвитку. Це вкрай шкідлива тенденція, яку потрібно зламати. По-перше, як показують останні дослідження, більшість природних ресурсів світу являють собою єдиний ресурс, тому знищення чи псування його в одному регіоні світу неминуче означає його загальну деградацію. Недавно це офіційно було визнано ООН щодо води. По-друге, країни світу, які мають високі природоохоронні стандарти і в яких зареєстрований бізнес повинні зобов’язати його дотримуватись цих самих стандартів у будь-якій країні світу де цей бізнес проводить свою діяльність.

За умови вироблення справедливої ціни на природні ресурси та за умови обов’язковості дотримання високих природоохоронних стандартів по всьому світі, економічні диспропорції поступово будуть вирівнюватись.

Поки ж ці процеси не розпочалися, на розвинених економіках світу лежить особлива висока відповідальність за здійснення практичних кроків щодо переходу до збалансованого розвитку та необхідність надання дієвої фінансової та технічної допомоги країнам, що розвиваються. В процесі впровадження збалансованого розвитку потрібно орієнтуватися на практичну реалізацію принципу спільної, але диференційованої відповідальності, який передбачає:

а) забезпечення нових, додаткових, стабільних, передбачуваних фінансових ресурсів для підтримання виконання дій в країнах, що розвиваються;

б) збільшення ресурсів для розвитку, включаючи зобов’язання розвинутих країн щодо збільшення офіційної допомоги розвитку;

в) ефективний доступ країн, що розвиваються, до технологій та до їх передачі.


Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка