Л. Г. Руденко 2012 року



Сторінка49/51
Дата конвертації23.10.2016
Розмір9.93 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51

Заключення

В період між самітами (Йоганнесбург, 2002 р. і Ріо+20, 2012) в Україні, що підписала всі документи самітів зі сталого розвитку, не відбулось офіційного визнання основної парадигми розвитку на ХХІ століття. Разом з тим створені всі наукові і частково організаційні передумови для впровадження основних положень сталого розвитку в державі.

Слід зазначити, що розуміння потреб впровадження основних положень сталого розвитку є не тільки в науковій, але і організаційній сфері. Як приклад, за ініціативи і відповідних рішень Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької обласних рад у вересні 2012 р. створено регіональну Асоціацію сталого розвитку Карпат. Для неї визначені і основні принципи її діяльності. Тобто, є розуміння даної проблеми у регіональних громад України і можна сподіватись, що найближчим часом Україна затвердить Концепцію сталого розвитку, яка знаходиться в КМ України, а також відповідно стратегію і план дій, щодо реалізації принципів сталого розвитку.

На найближчу перспективу принциповими положеннями щодо впровадження і вирішення пріоритетних проблем переходу до сталого розвитку є наступні:



  • Стратегія збалансованого розвитку та заходи щодо її реалізації в Україні мають розглядатись як органічна складова загальної стратегії переходу людства до ЗР. Зокрема, потрібно забезпечити обов’язкове узгодження основних принципів стратегії збалансованого розвитку України з принципами ЗР, закріпленими в документах Ріо-де-Жанейро, Йоганнесбургу, принципами забезпечення просторового збалансованого розвитку Європейського Континенту, розробленими та ухваленими Радою Європи.

  • Ступінь вірогідності здійснення переходу України до ЗР безпосередньо залежить від повноти реалізації сучасного потенціалу розвитку країни та його основних складових. Специфіка України полягає в тому, що вона, внаслідок дії різних факторів, не змогла в минулому і не організувала на сьогодні процес ефективного використання і еквівалентного обміну на міжнародній арені ресурсів розвитку, що й призвело до відставання економічного і соціального розвитку, спричинило загострення екологічної ситуації в межах її території. Тому в числі головних умов переходу країни до ЗР є оптимізація використання і мобілізація ресурсів, які має країна в своєму розпорядженні, організація еквівалентного обміну ресурсами на міжнародному рівні, залучення для потреб власного розвитку ресурсів, що в даний час знаходяться поза межами України.

  • Одним із головних принципів реалізації стратегії переходу України до ЗР є багаторівневість – розроблення її як єдиної системи взаємопов'язаних та одночасних дій і заходів на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях.

  • Розпочати практичний перехід до ЗР Україна зможе за умови забезпечення стабілізації загальної макроекономічної ситуації та досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності національної економіки у світовому економічному просторі. Даний висновок не слід розглядати як данину економікоцентричним підходам до розвитку, які нехтують іншими його аспектами. Це, скоріше, є визнанням досить жорстких реалій сьогодення, за яких більш розвинута економіка країни є фактором, котрий надає переваг в забезпеченні відносно сприятливішої екологічної ситуації в межах її території. Це перешкоджає переходу до ЗР суспільства на глобальному рівні. Однак, слід визнати пріоритетність економічних аспектів переходу нашої країни до збалансованого розвитку.

  • Однією із умов переходу України до ЗР є докорінна структурна перебудова національної економіки, здійснення у ній принципових інноваційних та галузевих змін. Сучасна глобальна конкуренція на світових ринках товарів і послуг ускладнює завдання розвитку конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринках виробництва, особливо у найбільш сучасних та високотехнологічних його галузях. Виходячи з цього, в Україні мають бути реально оцінені шанси розвитку нових високотехнологічних виробництв, визначений перелік пріоритетних вузьких, або навіть надвузьких напрямків спеціалізації виробництва, які доцільно розвивати випереджаючими темпами, сприяти їх розвитку всіма засобами, котрі є у розпорядженні держави та які не будуть суперечити нормам діючих міжнародних угод, учасницею яких є, або збирається стати наша країна. Доцільно при цьому використати досвід інших країн. Йдеться про необхідність досягнення провідних конкурентних позицій України на основі переходу від галузевої до внутрішньогалузевої спеціалізації її виробництва на міжнародному рівні. На державному рівні має підтримуватися і функціонування галузей, що мають стратегічне значення для національної економіки. Окрім того, мають бути забезпечені особливо виваженні підходи до реструктуризації підприємств даних галузей, в т.ч. – щодо зміни форм власності на них, принципів та умов їх приватизації. У державі має бути стимульований і розвиток найбільш передових наукоємних виробництв – так званих «полюсів зростання» в певних галузях чи регіонах (шляхом державних інвестицій, надання даним підприємствам «податкових канікул» та пільг щодо користування певними видами ресурсів.).

  • Внутрішньогалузева спеціалізація України потребує досягнення більш тісного рівня її загальної інтеграції в світову економіку, налагодження виробничих коопераційних зв’язків українських підприємств з іноземними партнерами, їх спільної участі у виконанні міжнародних проектів. В якості перспективних напрямків, на які слід звернути особливу увагу, слід, зокрема, вказати на можливості участі України в реалізації міжнародних аерокосмічних проектів.

  • Структурна перебудова національної економіки повинна базуватися на оптимізації використання існуючого в країні природно-ресурсного, соціально-економічного, культурно-історичного потенціалів, оптимізації напрямків і масштабів природокористування в межах країни та в її окремих регіонах. При виборі пріоритетних напрямків природокористування в окремих регіонах перевага повинна надаватись тим із них, що забезпечують найбільш збалансований результат використання ресурсів, котрий виявляється у оптимальному співвідношенні досягнутих економічних і соціальних результатів при мінімально можливому рівні збитків, завданих природі. При цьому першочергового розвитку заслуговують найменш екологічно шкідливі нересурсоємні галузі, зокрема розвиток туризму, використання можливостей рекреаційного потенціалу країни, реалізація і отримання економічних дивідендів від збереження і використання культурно-історичного потенціалу країни.

  • В числі основних напрямків досягнення ЗР України, – вдосконалення територіальної організації суспільства та його взаємодії з природою. На основі досягнення збалансованого і узгодженого розвитку окремих регіонів України потрібно усунути існуючі диспропорції в рівнях соціально-економічного розвитку території країни загалом, забезпечити її комплексний інтегральний розвиток.

  • В країні потрібно звернути особливу увагу на регіональний рівень досягнення сталого розвитку, що зумовлено такими причинами:

1) Регіональний рівень є ланкою, яка поєднує загальнодержавний і локальний рівні.

2) У сучасних умовах регіональні аспекти розвитку держави є, поряд з фактором її зовнішньоекономічної інтеграції, однією з двох основ, на яких базуються всі механізми її переходу до збалансованого розвитку.

3) Державна політика збалансованого розвитку має основою своєї реалізації саме регіональний рівень. Відповідно концепція, стратегія і тактика забезпечення збалансованого розвитку держави також мають в основі своєї побудови регіональний рівень.

4) У сучасних умовах глобалізації уряди держав мають менші можливості щодо забезпечення управління процесами економічного розвитку власних країн. Відтак ще важливішими стають аспекти, пов'язані з можливостями держави керувати процесами регіонального розвитку (чи коригувати ці процеси).

5) Розвиток співробітництва прикордонних регіонів сусідніх держав є одним з важливих напрямів забезпечення розвитку міжнародної економічної інтеграції країни.

6) Розширення можливостей регіонів щодо самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі залучення іноземних інвестицій, є додатковим чинником, який, у разі його реалізації, може розширити потенційні можливості збалансованого розвитку держави.

7) Регіональний рівень дає можливість найточніше визначити і відкоригувати межі (просторові, часові), масштаби і напрями суспільно-природної взаємодії на території держави, виходячи з особливостей розвитку її природної і соціальної компонент.

8) Збалансований розвиток на локальному рівні реалізується, насамперед, в системі забезпечення збалансованого розвитку регіонів.

Першочерговими завданнями у сфері регіонального розвитку є:


  • розроблення та впровадження регіональної політики, яка забезпечуватиме гармонійне поєднання загальнонаціональних і регіональних інтересів, регулярний моніторинг її виконання, а також узгоджуватиметься зі стратегією збалансованого розвитку України;

  • розроблення та реалізація узгоджених регіональних програм збалансованого розвитку на основі комплексного міжрегіонального використання природно-ресурсної бази країни;

  • оптимізація співвідношення рівнів розвитку регіонів на основі врахування природних, природно-ресурсних, історичних, соціокультурних чинників розвитку кожного з них;

  • класифікація регіонів України за рівнем техногенного навантаження та поліпшення екологічної ситуації у найпроблемніших регіонах;

  • зміцнення горизонтальних зв'язків між регіонами шляхом виконання спільних соціально-економічних і екологічних програм та проведення міжрегіональних природоохоронних заходів.

Вирішенню головних проблем у розвитку регіонів сприятиме вдосконалення регіональної політики особливо щодо залучення регіональних та місцевих територіальних одиниць до спільної з центром відповідальності за здійснення структурних трансформацій. Цьому сприятиме створення неурядових агентств регіонального розвитку. Головними їхніми напрямами діяльності має бути сприяння реалізації місцевими громадами виконання завдань соціально-економічного розвитку території, що випливають із означених державних пріоритетів.

Слід звернути увагу на регіональні відмінності у функціонуванні і значення малих і середніх підприємств, які відіграють важливу роль в усіх регіонах України. За відомих причин (переваження великих підприємств з металообробки, енергетики та машинобудування) в східних регіонах доля таких підприємств значно нижча аніж в інших регіонах. Разом з тим, загальновідомим є факт щодо доцільності створення в кожному регіоні ефектних рамкових умов для функціонування таких підприємств. Підтримкою у створенні малих і середніх підприємств має бути цілий ряд дій в регіонах, а саме: організація професійної підготовки співробітників, підтримка оновлення технічного їх оснащення та інновацій, використання територій великих підприємств з відповідною санацією і використанням технічної інфраструктури, сприяння у нарощуванні власного капіталу підприємств і отриманні недорогих кредитів. В регіонах слід більше приділяти увагу розпорядженню Євросоюзу (№70/2001 від 12.01.2001 р.) щодо допомоги держави малим і середнім підприємствам.

Доцільно вдосконалити механізми взаємодії громад поселень з управлінськими структурами держави які є організаційно і законодавчо відокремленими, але мають правову самостійність в межах своєї компетенції. Це потребує вдосконалення правового поля щодо внутрішньої правової організації держави.

Досягненню мети збалансованого розвитку сприятиме посилення узгодженої (когерентної) політики метою якої є забезпечення регіонів відповідними стандартами всіх галузей інфраструктури (технічної, соціальної і економічної складових) та надання всім регіонам можливостей до економічного зростання. Посилаючись на рішення Ріо-92 та Ріо-20 необхідно визначити цілі розвитку і інструментарій їх реалізації для усіх регіонів держави, для міст і сільських поселень, як це давно робиться у державах Євросоюзу.



В Україні, як ні в яких з інших держав, загострилася проблема здійснення технологічних інновацій на підприємствах. Вони не в змозі впоратись з цим важливим завданням самостійно без залучення науковців та інституцій, які займаються впровадженням нових технологій і відповідного менеджменту. Сталий розвиток не може спиратись на виробництво і експорт сировинних продуктів. Лише незначна частина підприємств (біля 18%) використовує нові технології. Без підтримки держави і великих компаній науково-технічний потенціал держави втратиться назавжди.



Каталог: docs -> activity-ecopolit
docs -> Соціологія – наука про суспільство
docs -> Міністерство охорони навколишнього
docs -> Реферат курсанта Борисяк Тетяны Василівны Курси підвищення кваліфікації середніх медичних працівників м. Івано-Франківськ
activity-ecopolit -> Звіт про реалізацію національної екологічної політики у 2012 році з обов’язковим розділом щодо дотримання орхуської конвенції 2013
activity-ecopolit -> Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка