Леонід Губерський Віктор Андрущенко Філософія як теорія та методологія розвитку освіти Київ 2008 р. Ббк



Скачати 10.07 Mb.
Сторінка1/38
Дата конвертації20.03.2017
Розмір10.07 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38
Губернський Л., Андрущенко В. Філософія як теорія та методологія розвитку освіти. - К.: "МП Леся", 2008. - 516 с.

№№ с.внизу



Леонід Губерський Віктор Андрущенко

Філософія як теорія та методологія розвитку освіти

Київ - 2008 р.
ББК 74.200*43

Друкується за рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (Протокол №12 від 13.12.2008р.)

Рецензенти:

Василь Кремень, доктор філософських наук, професор, академік НАН України, Президент АПН України

Олекса Онищенко, доктор філософських наук, професор, академік-секретар НАН України

Микола Михальченко, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент АПН України
Губернський Л., Андрущенко В. Філософія як теорія та методологія розвитку освіти. - К.: "МП Леся", 2008. - 516 с.

В книзі аналізується зміст і головні методологічні принципи філософії розвитку освіти у XXI столітті. Досліджуються історична генеза філософсько-педагогічних концепцій, вітчизняний і світовий досвід реформування освіти у відповідності до вимог часу, особливості модернізаційних процесів в освіті в контексті глобалізації та інформаційної революції, утвердженні ринкових відносин та демократії. Вперше в педагогічній і філософській літературі проаналізована системна якість української освіти, її педагогічна матриця, що визначає місце і роль останньої у європейському і світовому освітньому просторі.

Праця адресована педагогам і філософам, працівникам управління в галузі освіти, аспірантам та студентам, широкому загалу українського суспільства.

© Губерський JL, Андрущенко В., 2008


Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте.

І чужого научайтесь

І свого не цурайтесь

Тарас Шевченку
ЗМІСТ

Вступ....7

Розділ І. Поняття філософії в історичному дискурсі розвитку освіти....17

Філософія як теоретична і методологічна основа педагогічного пізнання і практики..........20

Поняття філософії в контексті педагогічного освоєння дійсності........21

Філософія як світоглядна основа розвитку освіти......27

Світогляд і наукова картина світу в освітньому контексті......43

Розділ 2. Історична генеза філософської рефлексії та розвитку освіти..........51

Філософія освіти: поняття і предметне поле........54

Начало історії... філософії і педагогіки..........57

Філософсько-педагогічний дискурс:

через глибини століть до сучасності.......66

Головні конструктори філософсько-педагогічних систем.......76



Розділ З. Глобальні виклики сучасної епохи і пошук нової філософської парадигми розвитку освіти......117

Пошук освітніх пріоритетів майбутнього....120

Вища освіта в контексті глобалізації.....129

Пріоритет загальнолюдських цінностей......144

Подолання технократизму........167

Розділ 4. Філософія Болонського процесу.........183

Потреби та історичні реалії формування європейського простору освіти.......187

Болонський процес як спроба формування спільних європейських норм освіти......191

4

Українська педагогічна освіта у європейському просторі....194

Конкретність перемін і сталість педагогічної системи..........201

Академічна чесність..........211

Вища освіта в пост-болонському просторі: (спроба прогностичного аналізу)..........219

Розділ 5. Філософія інноваційної освіти....233

Інноваційний розвиток освіти........234

Інформаційні технології в системі інноваційної освіти.........244

Межі впровадження інформаційних технологій......258

Дискурсний характер освіти XXI століття.........262

Розділ 6. Педагогічна матриця української освіти.......291

Реальність освіти: проблема де міфологізації..........293

"Педагогічна матриця" української освіти і Болонський процес.......310

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті.........320

"Донкіхоти" української освіти......330

Розділ 7. Духовна сутність освіти.........369

Філософія освіти для XXI століття: пошук пріоритетів........372

Діалектика прагматизму і духовності в освіті..........385

Підвищувати інтелектуальний потенціал нації........394

Духовні пріоритети освіти.......409

Віра, надія і любов......410

Гармонія розуму, почуття і волі.....417

Одвічні цінності цивілізації (істина, добро і краса)........421

Освіта як чинник морального розвитку суспільства і особистості....431

5

Розділ 8. Ідея вчителя........439

Особистість вчителя як предмет філософсько-педагогічної рефлексії.....442

Педагогічна освіта в системі вищої освіти: сутність та специфіка.....446

Педагогічні параметри особистості.......448

Педагогічний ідеал і реальність......454

Єдність навчання та виховання особистості як творчий процес.........465

Орієнтація на особистість, утвердження

особистісного характеру освіти......477

Педагогічне покликання філософії........488

Замість післямови.....506

Філософія освіти із замежжя завтрашнього дня.......506

6

ВСТУП

Якщо справедливою є теза про те, що людина є центром сучасного ци-вілізаційного розвитку, то навряд чи хто стане заперечувати, що освіта - є центральною ланкою і основним засобом її (людини) соціалізації, підготовки до життя та самостійної творчості. Звідси ж слідує, що розвиток освіти є об'єктивно-суспільною та індивідуальною потребою, без задоволення якої суспільство (а разом з ним і особистість) не мають майбутнього. Останнє потребує активізації зусиль держави і громадянського суспільства щодо матеріального забезпечення освіти, зростання теоретичної активності педагогів і вчених щодо прогнозування основних напрямів розвитку освіти у XXI столітті.

Вітчизняні вчені (М.Згуровський, І.Зязюн, В.Кремень, М.Михальченко, С.Ніколаєнко, В.Огнев'юк, О.Савченко та ін.) в останні роки виступили з низкою праць, де вказана потреба осмислюється досить обгрунтованим чином. Однак, осягнути сучасність, а тим паче зробити узагальнені висновки щодо тих процесів, які щойно розпочалися, або ж знаходяться на стадії розгортання, практично неможливо. І хоча на поверхню більш-менш обґрунтованого знання про майбутнє нерідко "прориваються" досить потужні індивідуально сформовані висновки й передбачення (36. Бзежинський, Дж.Соррос, О.Тоффлер, Фукуяма, КЯсперс), питання, що розглядається, все ж під силу лише колективному розуму - спільним, інтегрованим зусиллям вчених теоретичних установ та інститутів.

Дослідження останніх років, узагальнення теоретичного досвіду відомих зарубіжних (К.-О.Аппель, Г.Блумменберг, Ю.Габермас, М.Дамміт, Д.Дерріда, А.Макінтайр, Ж-Ф.Ліотар, П.Рікьор, Р.Рорті, Х.Патнем, М.Фуко та ін.) та українських (В.Горбатенко, Ю.Левенець, М.Михальченко, В.Пазенок, Ф.Рудич, С.Телешун, А.Толстоухов та ін.) теоретиків дозволяють зробити певні узагальнення.

Наша епоха характеризується, насамперед, такими фундаментальними явищами (процесами), як глобалізація та інформаційна революція. їх вплив на всі сторони життя виявляється таким потужним і всеохоплюючим, що

7

Вступ

жоден з процесів, що відбувається, не може бути раціонально пізнаним, без їх адекватної рефлексії в контексті означених процесів. Економіка і політика, міжособистісні відносини і мораль, культура і мистецтво, побутові процеси і т.п. у буквальному розумінні цього слова "знаходяться в полоні" глобалізаційних та інформаційних впливів, не можуть не реагувати на них, навіть при умові політичного захисту, що практикується окремими державами. Не є виключенням і освіта. Трансформуючись під впливом глобалізаційних та інформативних технологій, система освіти набуває нових контурів, щоправда, далеко не однозначних як у контексті їх сьогоденного значення, так і у більш віддаленій перспективі.

Характерно, що вплив означених явищ обумовлює коли б чи не миттєву трансформацію життєві процесів. Суспільні переміни, зазначає видатний американський футуролог Олівін Тоффлер у своїй знаменитій книзі "Шок майбутнього", відбуваю гься так швидко й так радикально, що щокуює лю-диігу, яка втрачає розуміння сенсу життя, світогляду, базових цінностей. Які ж ці переміни? І в чому їх сенс? Досить ємку й обґрунтовану відповідь на це питання дає відомий російський дослідник Павло Гуревич. У передмові до книги Тоффлера з характерною назвою "Бог поразительных перемен" він пише: "... Ви просинаєтесь ранком і знаходите, що світ, який довгий час сприймався як фон вашого життя, стає іншим... Причому в рекордні терміни, буквально миттєво...Ви йдете до магазину й вражаєтесь тим, як виросли ціни......Телефонує давня знайома й з гордістю повідомляє, що колишня трійошниця стача валютною проституткою... Вона ж назвала "дурою" подругу, яка втупила до аспірантури... Колишній спеціаліст з атеїзму носить православну борідку... Викладач наукового комунізму керує кооперативом... Дівчина, яку взяли на роботу в фірму, отримала запрошення переспати з шефом. "З якої статі ?" - дивується вона. їй відповідають: "Ти що, психована!"...Раптово змінюється весь уклад звичного життя... Душа не встигає за перемінами... Разом змінились всі цінності ...Вчитель під час уроку не знає, що він має тепер розповідати дітям...", - робить висновок вчений.

І дійсно, ми стоїмо на порозі нового повороту історії, дивовижної трансформації соціуму, всебічної зміни всіх форм соціального та індивідуального буття. Глобалізація, інформаційна революція, волоконний зв'язок, надшвидкості турбо-реактивної авіації, нана-технології... змінюють образ світу й звичні контури нашого буття в ньому, а головне - змінюються фундаментальні основи відтворення людини як біологічного і антропологічного типу. И доки ми не осмислимо сенс того, що відбувається, не сформуємо, крайньою мірою, теоретично, як говорять синергетики "порядку із хаосу", ми ніколи не г (будуємо систему освіти, яка б забезпечила більш-менш задовільну підготовку людини до життя.



8

_________________________________________________________________Вступ

Виокремлюючи й переосмислюючи ціннісно-орієнтаційний контекст сучасного життєвого процесу, слід враховувати дві відносно самостійні і, разом з тим, органічно взаємозв'язаних між собою реалії: 1) зовнішні і 2) внутрішні реалій, своєрідне поєднання яких, в переосмисленні на рівні побутової свідомості й теоретичного аналізу формує той своєрідний "дух епохи", з якого й витікає нинішня філософія освіти як загала установка її стратегічного розвитку.

Зовнішні реалії суперечливі. Десятки й сотні народів і культур живуть так як жили їхні батьки, діди, прадіди, не змінюючи уклад свого життя впродовж століть, а в деяких випадках, навіть, тисячоліть. Разом з тим, зберігаючи власну ідентичність, вони пильно "придивляються" до тих змін, які відбуваються в світі, намагаються вловити їх сенс, залучити до власного практичного досвіду. Ініціаторами прогресивних інновацій, як правило, виступають так звані цивілізаційні народи. Саме вони змінюють загальний контекст епохи, причому не лише у власних державах, але й, долаючи пасивний чи активний опір консервативних народів, у світовому вимірі. Різкі зміни викликають, як писав О.Тоффлер, "шок перед майбутнім", помірковані - готують для них відповідний ґрунт. Єдність того й іншого якраз і формує загальні тенденції перемін, пізнання яких дозволяє наблизитись до сприйняття "духу епохи", відобразити його в логіці понять.

За нашими дослідженнями, слід виділяти й аналізувати як найбільш актуальні й значимі три групи процесів світового рівня, єдність яких змінюють світогляд, ціннісний контекст епохи, логіку історії.

Перша з них охоплює ситуацію глобалізації світу й інформаційної революції, розпаду останніх імперій, в тому числі й СРСР, відмови людства від таких форм організації життя, як тоталітаризм і авторитаризм, подолання зневаги до особистості, її свободи та демократичних цінностей. Сюди ж ми відносимо переосмислення філософії розгорнутих форм технократизму, з його техногенними і екологічними загрозами і катастрофами, а також кризу економічних систем, заснованих на державній формі власності й адміністративному регулюванні.

Друга група нових світових реалій, що підлягали переосмисленню, охоплює конструктивний процес динамічного утвердження ринкових відносин, демократичних форм організації влади і управління, підйому авторитету особистості, толерантної взаємодії народів, держав і культур у відкритому й прозорому (завдяки глобалізації та інформаційній революції) міжнародному просторі.

Нарешті, третя група реалій, що змінює ціннісний контекст епохи і має враховуватись як висхідна установка формування новітньої парадигми розвитку освіти, пов'язана з утвердженням України не лише як локальної, але й як європейської і світової цивілізації, яка має власну ідентичність,

9

Вступ__________________________________________________________________

національний характер і культуру й, вибудовуючи свій власний державний дім, має потребу у власних національних системах науки, освіти і виховання підростаючого покоління.

Внутрішні змінні реалії постають, насамперед, як результат активної -але вкрай суперечливої! - творчості народу та його еліти впродовж останнього п'ятнадцятиріччя українського державотворення. Навряд-чи хтось буде заперечувати той факт, що за ці роки наше суспільство змінилось докорінно. Економіка і політика, наука і культура, взаємовідносини між людьми і мораль, стали практично іншими як за змістом, так і за формою їх реалізації в процесі соціальної практики. Традиційні цінності, виховані радянською системою, все більш помітно поступаються західним стандартам. Здавалося б, у цьому немає нічого загрозливого. Насправді ж. це не зовсім так. Західний світ делегує в нашу культуру, як правило, вже відпрацьовані або примітивні завоювання. Дійсні ж цінності західної культури залишаються для нас, як і раніш, недоступними. Жодна з країн світу не поділилась з Україною, скажімо, власними серйозними здобутками в галузі науки; не подарувала жодної високої технології; не запропонувала спільного використання новітньої техніки. І це не зважаючи на відмову України від продовження ядерних досліджень, від ядерної зброї, закриття Чорнобильської атомної станції, інші прогресивні ініціативи держави. З другого боку, під впливом сумнівних (а може й злочинних!?) порад західних експертів, Україна здійснила ряд хибних інновацій, які вкрай негативно позначились на економічному житті народу, його політиці та культурі.

Не менш суперечливими є й ті зміни суспільного життя, які здійснювались, як кажуть в народі, "самотужки", в силу власного розуміння ситуації і власними зусиллями. "Доморощені ділки", які в силу різних обставин прорвались до ключових посад у Верховній Раді, Кабінеті міністрів чи в органах місцевого самоуправління, своїми некомпетентними діями настільки збурили суспільство, що здається вже стало на останню сходинку свого соціального, матеріального і морального падіння. Країну захлеснула хвиля казнокрадства, окозамилювання, хабарництва, зубожіння широких верств населення, наростання бездуховності. Застаріла матеріальна база колишнього виробничо-економічного комплексу, яка в свій час все ж забезпечувала мінімальні потреби населення, сьогодні знаходиться в зруйнованому стані, або ж розкрадена. За оцінками народних мас, вищий орган управління державою - Верховна Рада - постає нині у вигляді анклава випадкових особистостей або ж представників кримінальних кіл, бізнесменів, які здобули свої капітали злочинним шляхом. Довіра народу до влади в широкому розумінні цього поняття має нині віртуальний характер.

Жити в такій країні важко, Але ж іншої немає! Крайньою мірою, для людей, які навіки пов'язали свою Долю з Україною й не збираються поки-

10

Вступ

дати її в скрутні часи. Ми маємо жити і творити, долати негаразди й утверджувати спосіб життя, достойний наших предків і тієї великої культури, якою завжди славилась Україна в Європі і в світі. Жити - це означає працювати, виховувати дітей, розвивати культуру, вибудовувати нові відносини між собою та іншими народами світу. Це означає, далі, готувати до життя нові покоління, навчати і виховувати їх відповідно до суспільного ідеалу, сформованого кращими представниками української мислячої еліти.

Освітній процес, при цьому, має віддзеркалювати реальний характер життєвого процесу, його суперечності, негаразди, позитивні та негативні тони і відтінки. Дитина, що навчається, має бути зорієнтована в тім, що вона побачить за межами школи, з якою реальністю їй треба буде мати справу, коли вона вступить у самостійне життя. Вона повинна бути готовою до подолання труднощів, що зустрінуться на її шляху. Разом з тим, школа, система освіти мають бути романтичними в тім розумінні, щоби дитина не відривалась від ідеалу, вірила в прекрасне, сподівалась на добро і прагла до любові.

Філософія освіти є темою, до якої у всі історичні періоди постійно звертаються десятки, сотні вчених і яка й на сьогоднішній день залишається "зачарованою красунею" філософського і педагогічного штабу. І це не випадково. Філософія загалом є наукою не простою для розуміння. В її змістовне лоно проникає далеко не кожен, навіть з тих, хто філософією займається професійно. У свою чергу, педагогіка як теорія освітньо-виховного процесу також має десятки різноспрямованих інтерпретацій. їх поєднання в єдину предметну область створює такий об'єм глибоких і розгалужених проблем і суперечностей, рефлексія яких під силу лише колективним інтелектуальним зусиллям науковців, зокрема, університетам та науково-дослідницьким інститутам. Своє скромне дослідження ми розглядаємо тому як першу, більш-менш упорядковану спробу окреслення предметної області філософсько-педагогічного пошуку, як первинний матеріал для майбутніх розвідок та дискусій.

Актуальність тематики і потреба в її дослідженні обумовлена необхідністю забезпечення теоретичного супроводу тих реальних практичних змін, що здійснюються в освітній галузі України під впливом внутрішніх і зовнішніх детермінуючих чинників, зокрема, утвердження України як незалежної держави, посилення її присутності в Європі і в світі, розгортанням процесів глобалізації та інформаційної революції, употужнення інтеграційних тенденцій у європейському світі, переорієнтацією суспільного життя в контексті ринкових та демократичних перетворень, зміни ролі людини як особистості в системі внутрішніх і зовнішніх суспільних відносин.

Традиційне "радянське суспільство" було суспільством більш-менш стабільним. Витримавши буреломи революції, Громадянської і Великої ві-

11

Вступ_______________________________________________________

тчизняної війни, Голодомор 1932-33 і сталінські репресії 37 років, відбудувавши зруйноване війною народне господарство, воно вийшло на шлях розвитку з усталеною ідеологією і переконаннями більшості громадян у неминучість перемоги соціалізму й комунізму, з вірою в КПРС і принципи комуністичної моралі, з надією на досягнення комунізму вже в недалекому майбутньому. За основними показниками це суспільство було керованим, організованим, стабільним. Воно мало потужні показники виробничої діяльності, збройні сили, політичний авторитет, могутній пласт культури, усталену систему освіти і виховання. І хоча всі ці характеристики тягнули за собою досить помітний шлейф ознак тоталітарного суспільства, більшість населення такий спосіб життя сприймали як єдино можливий, вірний і незмінний. Незмінною вважалась і філософія підготовки людини до життя - філософія освіти.

Ясна річ, в країні були люди і сили, які мислили і жили інакше, намагались розвінчати ту велику неправду, в яку кинула нас історія, боротись проти існуючого ладу всіма доступними засобами. Незадоволені нерідко виходили на вулицю, писали гнівні звернення, вказували на суперечності між словами і ділами, викривали недоліки й розвінчували існуючий стан справ засобами науки і мистецтва. Офіційна влада, ідеологія і пропаганда, підпорядковані їм засоби масової агітації називали їх "відступниками", "ворогами народу", пізніше - "дисидентами" і звичайно ж засуджували, висилали за межі держави, страчували. Люди жили бідно, працювали виснажливо, народжували й виховували дітей, користуючись дозованими послугами безкоштовної (а тому й примітивної) медицини і освіти, не здогадуючись про те, що можна жити краще, більш добротно й комфортно. Останнє забезпечували для себе лише "слуги народу" - верхівка партійного і державного апарату, так звана номенклатура. Більшість населення подібний спосіб життя - малозабезпечений але стабільний, особливо в характеристиках "розвиненого соціалізму" 70-х років - влаштовував.

Як не дивно, але освіта суспільства "періоду розвиненого соціалізму" була загалом досить потужною. Вона базувалась на єдиній філософській і духовно-ідеологічній платформі - марксизмі-ленінізмі; функціонувала і розвивалась в парадигмі загальноприйнятих в ті часи принципів партійності та демократичного централізму; мала вагому фінансову підтримку й загалом забезпечувала потреби суспільства у висококваліфікованих кадрах, була конкурентноспроможною у європейському просторі і в світі. Про філософію освіти в ті часи говорили мало. Й це не дивно. Одноосібне панування марксизму-ленінізму як єдино правильної філософії, теоретичної й методологічної основи розвитку освіти знімало це питання як не суттєве, надумане, а може й навіяне буржуазною пропагандою. Яка могла бути інша "філософія освіти", окрім марксистської? її розробляли Інститути марксизму-

12

ленінізму, що функціонували під жорстким контролем з боку КПРС. її розповсюджували через офіційні партійні видання, чисельні партійні конференції, з'їзди КПРС, публікації передових статей, зокрема в газеті "Правда" та журналі "'Комуніст". Новим словом і розвитком філософії загалом вважався виступ чергового Генерального секретаря ЦК КПРС на черговому з'їзді партії.



Подібна ситуація сприймається нині майже як комічна. Однак фактів з історії не викинеш. Що було, то було. Була досить жорстка система організації життя, ідеологізованого розвитку освіти, науки і культури й були певні завоювання системи, які виводили нашу тодішню освіту на світовий рівень. Фізико-математичні, інформативні та природничий напрями, медицина, ряд інженерних спеціальностей, будівництво та архітектура, космічна галузь мали заклади освіти, які забезпечували якість освіти світового рівня. Мала означена система й низку суттєвих недоліків. Жорстка централізація, підпорядкованість левової частки освіти потребам оборонного комплексу держави, денаціоналізація й ідеологізація освіти - ось першочергові недоліки, які як ракова пухлина роз'їдали живу тканину освітньої галузі, створеної більшою мірою не завдяки офіційній філософії, а як продовження глибокої національної культури народів колишньої царської Росії, пізніше - народів СРСР.

З моменту розпаду СРСР, утворення на його теренах незалежних держав, в тому числі й України, поставило питання про природу і сутність новоутворених держав, їх характер і спрямованість розвитку, стратегічних партнерів і ресурси, особливо, людські, інтелектуальні, моральні, на які потрібно спиратись, розГудовуючи власну державу. Питання про підготовку людини до життя засобами освіти, філософії цієї освіти стало одним з основних в частині створення національної системи освіти, забезпечення її конкурентності в європейському і світовому просторі.

З проголошенням незалежності суспільство якось раптово зіткнулось з новою реальністю, головну якість якої складає не стабільність, не визначеність. Поспішна і не завжди виправдана руйнація усталених структур - виробництва, політичної системи, судової влади, ідеології, моралі тощо й одночасно багато в чому некомпетентна заміна їх наспіх сконструйованими замінниками, кинула країну у вир перетворень, на осмислення суті й прогнозування більш-менш визначених наслідків яких, у суспільства не хватало ні часу, ні інтелектуальних можливостей. Це поставило країну на край хаосу, сформувало трансформаційний спосіб життя, вихід з якого в найближчі роки не проглядається.

Життєвий процес, між тим, не зупинився. Батьки намагаються заробити гроші й вибудувати більш-менш затишне житло; діти йдуть до школи; суди розглядають позови громадян; люди звертаються до моральних пріо-



Каталог: download -> version -> 1402555725 -> module
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
version -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів
module -> Програма сучасні інформаційні технологіїї в дошкільній освіті для спеціальності 01010101 «Дошкільна освіта»
module -> Методика викладання дошкільної педагогіки плани семінарських занять змістовий модуль І

Скачати 10.07 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка