Леонід Губерський Віктор Андрущенко Філософія як теорія та методологія розвитку освіти Київ 2008 р. Ббк



Скачати 10.07 Mb.
Сторінка12/38
Дата конвертації20.03.2017
Розмір10.07 Mb.
#12529
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   38

Перший з них - забезпечення людиноцентризму дисциплін природничо-технічного профілю. їх зміст має бути перебудований у такому контексті, щоб в процесі підготовки фахівця високої техніко-технологічної якості, одночасно формувались гуманістичний світогляд і культура, моральні та естетичні цінності, любов до власної Батьківщини і повага до народів і культур світу. Техніко-технологічний детермінізм, сформований епохою науково-технічного прогресу, має поступитись місцем гуманістичному світогляду. Не людина для техніки, а навпаки - техніка для людини, таким має стати лейтмотив природничо-технічної освіти в сучасному глобалізаційно-му суспільстві.

Другий сюжет розгортається в царині дисциплін гуманітарного профілю. Незважаючи на затвердження Колегією міністерства освіти концепції гуманітарної освіти (1996 р.) , минулого моно-методологізму, на жаль, вони ще не подолали. На багатьох кафедрах суспільних дисциплін домінує викладання "теорії учорашнього дня" з її славнозвісними принципами "визначальної ролі матеріального виробництва в житті суспільстві", боротьби класів і революції як "локомотиву історії", побудови соціалізму і комунізму як найбільш справедливих моделей людського співжиття. Людські цінності в цій теорії мали не більше, як декларативний характер. Вибудувана на ній практика скоріш принижувала особистість, а ніж дозволяла їй реалізувати свої здібності і амбіції. Складається враження, що у світі нічого не відбулось і не відбувається. Ідеал відкритого демократичного суспільства, дійсних прав і свобод людини, втілених в теорію і реалізованих на практиці, для багатьох з нас залишається Еверестом, для підкорення якого (в межах колишньої методологічної і світоглядної парадигми) немає ні сил, ні можливості. Нові ж підходи освоюються надто повільно. Ми боїмось самостійної думки, намагаємось втекти від неї, "заховатись у натовпі". Ця своєрідна екзистенційна ситуація "втечі від свободи" обертається втечею від людини, від себе, від людських цінностей. Повернення до них є нагальною вимогою гуманізації освіти у голбалізаційному суспільстві, причому, не лише технічної, але й гуманітарної. Сьогодні в Україні, як власне, і в усьому світі, гостро стоїть проблема подолання гуманітарної кризи освіти. Парадоксально, але факт: співчуття, милосердя... та інші людські цінності практично виведені з орбіти освіти, згоріли в горнилі лже-ринкових пріоритетів... Нове суспільство, що створюється потребує нової духовної інтеграції. її забезпечують освіта і культура, мистецтво і релігія, нова державницька ідеологія і мораль.

138


Третій сюжет пов'язаний з активним проникненням в систему освіти так званої ірраціональної складової людської духовності - позанаукового знання, релігії, міфології, теології тощо. Глобалізація створює для цього сприятливі умови. Останнє посилює тенденцію до ірраціоналізації освіти, що віддаляє учнів і студентів від реального життя, його раціонального осмислення. Як зреагувати на цю тенденцію? Очевидно, через нову якість підготовки вчителя, викладача, вихователя. Не тікаючи від ірраціональної проблематики, а спокійно інтерпретуючи її в контексті науково визначеного знання, вчитель повинен формувати раціональне мислення і культуру, зрощувати наукові знання про людину, природу і соціальний світ, розкривати його значення для особистості, виховувати в ній почуття своєї особистої причетності до нього не лише в якості об'єкта соціальних впливів, а й ж їх активного суб'єкта. Він повинен повсякденно переконувати свого учня в тому, що для кожної людини важливо не лише "бути" — у будь-якому випадку вона завжди "є". Для неї важливо бути в контексті подій, брати участь у житті колективу, суспільства, виражати себе через свою творчість, щось значити. Значимість особистості в її самооцінці - могутній фактор активності, громадянськості, життєтворчості.

Освіта має бути наповненою життєво важливими поняттями і питаннями, сенс яких учень чи студент мають осягнути через дискусію, співс-тавлення концепцій, думок, поглядів і підходів, що практикуються в реальному соціокультурному середовищі. При цьому, важливо виховати іму-нітет-здатність до реального опору маніпуляційним технологіям, на'язуванню засобами пропаганди доктрин сумнівної наукової, моральної, соціальної і загальнокультурної якості. Це досягається вихованням самостійної позиції особистості, її точним знанням предмету, впевненості у своїх знаннях і переконаннях, перевірених дискусією. "Демократична терпимість,... і наукова об'єктивність, - писав у свій час Карл Манхейм, — аж ніяк не перешкоджає нам твердо відстоювати свою точку зору й вступати в дискусію щодо кінцевої мети і життєвих цінностей" {Манхейм, с.473). Знати і бути переконаним у правоті своїх знань - такою має бути кінцевий результат освіти в сучасному глобалізаційному суспільстві. Адже не секрет, причиною багатьох наших негараздів є недостатнє знання (усвідомлення, осягнення) суті і специфіки того соціокультурного контексту, в якому ми живемо і діємо. Особливо це стосується тих, кому "за посадою" чи суспільним статусом належить право і відповідальність за прийняття остаточного рішення: людина ніби-то й знає про що йде мова, але не до кінця, ніби-то й розуміє, але не глибоко, наче б то й передбачила, але не все. А приймати рішення потрібно тут і відразу! Виникає ситуація, яку А.Камю назвав "абсурдною". У багатьох вимірах в результаті некомпетентності посадових осіб, які часто-густо бувають надто далекими від розу-

139

міння того, з чим вони мають справу, наше суспільство стало абсурдним -замість підвищення добробуту людей в ньому поглиблюється бідність, зростає прірва між бідністю і багатством; реальними власниками в ході роздержавлення і приватизації стають не більшість працездатного населення країни, а група олігархів. Замість утвердження реального народовладдя в структурах виконавчої і законодавчої влади посилюється присутність кримінальних авторитетів; авторитет професора блідне, знижується перед авторитетом власника місцевої крамнички чи кур'єром-поставником закордонного непотребу. Місцем дійсної культури, яка мала б сприяти відродженню духовності української людини, оволоділи напівфабрикати вітчизняної "попси" і західної продукції сумнівної якості.



Знання - це сила, причому, реальна і непереборна. Особливо коли вона формується у реальному соціальному контексті й усвідомлено, а не як ідеологічний штамп чи істина в останній інстанції. В минулому ми мали систему, відірвану від реальності; ідеали нав'язувались, а не зрошувались. Сьогодні є спроба повернення до реальності. Однак проблем не зменшується. Минулі ідеали нищівно критикуються, однак запозичені із заходу також впроваджуються надто хворобливо. Протектор глобалізації: виховання моральності такої концентрації і ваги, щоб життя людини перетворювалось у істиннз переживання (Манхейм). Освіта повинна формувати цілісний образ світу. Сьогодні ж формуються лише його фрагменти.

Глобалізація, далі, посилює психологічні навантаження на людину (дитину). Ця проблема супер актуальна. Людина глобалізаційного простору переживає неймовірні психологічні навантаження. І не завжди їх витримує. За підрахунками вчених, нервовий розлад охоплює сьогодні приблизно 1 млрд. людей світу. Відомо, що протягом року добровільно зводять рахунки з життям 14-15 тис. громадян України, що становить 28-29 суїцидів на 100 тис. чоловік. Для порівняння зазначу: у благополучних країнах цей показник не піднімається вище 20 самогубств на 100 тис. (див.: Фадеев О. Міцна психіка нації потребує охорони // "День'.'. X. 2000, С.5). Навантаження на дитину у сучасній школі постійно збільшується, зростає. Дитина стомлюється і фізично, і особливо психічно. Вона перебуває в стані постійного стресу. Дорослі не мають можливості допомогти їй у його подоланні. Звідси - серйозні зриви дитини. Стресова ситуація є також підґрунтям її девіан-тної поведінки. Характерно, що наше суспільство з підозрою вдивляється в кожного підлітка: ми підсвідомо бачимо в ньому якщо й не потенційного злочинця, то у всякому разі - джерело нашого дискомфорту, суб'єкта, від якого можна очікувати протиправного вчинку. Освіта має поставити протектор психологічному розладу. Найважливішим при цьому є завдання розвантаження дитини. Частково це вирішується збільшенням терміну навчання і введенням нової шкали оцінки якості. Актуальними є також завдання

140

організації психологічної служби у школі та ВНЗ, утвердження нового стилю спілкування учителя і учня, запровадження нових методик організації навчально-виховного процесу, інформаційних педагогічних технологій, які зміщують центр ваги в бік самоорганізації, самонавчання, самовизначення. Більш тісним має стати і зв'язок між школою та батьківською громадськістю. На жаль, психологічна служба нині ледь жевріє. Батьків запрошують до школи здебільшого для того, щоб ті внесли кошти для її ремонту, придбання обладнання, організації екскурсії, святкування чергового свята (від ювілею школи чи Дня працівників освіти до дня народження директора чи класного керівника) тощо. Організаційно-управлінські питання, як правило, обговорюються похапцем, без належної підготовки і уваги до думки тих, за рахунок чиїх податків, зрештою, функціонує навчальний заклад.



Однією з характерних ознак глобалізації є зростання міграційних потоків, процесів масового переміщення людей з країни в країну. Тут виникає низка проблем: криза взаєморозуміння, нетерпимість, не сприйняття "мігрантів", обмеження їх прав аж до прямого витіснення. Чи може освіта якимось чином вплинути на розв'язання цих проблем? Може і повинна. Глобалізація дійсно створює можливості та спонукає процеси-переміщення людей з одного локального соціуму в інший. Переміщується головним чином працездатне населення, тобто робоча сила. Незважаючи на жорсткі обмеження, введені країнами розвиненої демократії, приплив населення працездатного віку до них з року в рік збільшується. Сума грошових переводів працюючих досягла у 1996 році 58 млрд. дол. США. Разом з тим, надто багато людей працездатного віку не мають можливостей доступу до працевлаштування. Сучасне виробництво потребує висококваліфікованих фахівців - державних службовців, вчених, працівників сектору виробництва, побуту і розваг. В результаті цього, з одного боку, стрімко зростає загальносвітова професійна еліта, яка відрізняється високою мобільністю на ринку праці, високою заробітною платою та неабиякими соціальними можливостями, з другого - до критичних розмірів наближається об'єм обмеженої національними бар'єрами некваліфікованої робочої сили, що стає джерелом напруженості, вибуховості, загрозою стабільності в країні і в регіоні. Освіта, особливо професійна, має зреагувати на що загрозливу тендеіщію підвищенням мобільності навчальних планів і програм, професійної підготовки та перепідготовки кадрів, мобільністю професора, який забезпечить викладання підготовленого ним курсу у відповідності з сьогоденними і перспективними потребами,

З іншого боку, освіта має змінити свої акценти. Головним показником ефективності навчання мають стати не просто сума знань, які учень чи студент засвоїв у процесі перебування у школі чи ВНЗ, а здатність до їх самостійного здобуття, до самонавчання, вміння користуватись джерелами і за-

141

собами інформації, постійно підвищувати рівень своєї освіти, потреба навчатись впродовж житгя, залучати самостійно здобуті знання до розв'язання неординарних завдань, проблем і суперечностей. Одночасно, національні системи освіти (не втрачаючи свою національну специфіку!) мають перебудуватись в контексті загальних світових тенденцій, принципів, стандартів її розвитку. Освіта має навчитись формувати людину, кон-курентноздатну не лише у вітчизняному, але й у світовому виробничому і соціокультурному середовищі. Загальновідомим є факт: випускник американського коледжу практично у будь-якій країні світу знайде можливість "зробити гроші", забезпечити собі "місце під сонцем", бути потрібним і значимим. Відомим є й те, що більшість випускників наших навчальних закладів такими властивостями не володіють. Навіть при тому, що їх знання є більш ґрунтовними і об'ємними. Наші не вміють "подати себе" на ринку праці, представити (і продати!) свої потенційні можливості, не мають необхідних для конкурентного середовища здорового прагматизму, настирливості.



Наша система освіти не навчає їх "розумному егоїзму", без якого в системі ринкових відносин людині робити нічого. Глобалізація посилює мобільність фахівців на ринку праці, освіта ж має урівноважити цю тенденцію посиленням мобільності навчання, забезпеченням можливостей навчання (підвищення кваліфікації й перекваліфікації) впродовж життя.

Ряд проблем сучасної освіти пов'язані з активізацією інформаційних потоків. Інформативний бум є однією з ознак і провідних напрямів глобалізації. Інформація сьогодні накочується на людину як лавина в горах. Вона подвоюється і потроюється практично через два-три роки. Звернемо увагу на такий, здавалося б, простий факт: в останнє десятиліття XX століття стрімко зріс показник телефонних розмов. За свідченням міжнародних експертів, він піднявся з 33 млрд. хв. в 1990 р. до 70 млрд. хв. у 1996 р. В життя владно ввійшов мобільний зв 'язок. За даними ЮНЕСКО, від 5 до 20 хвилин міжнародних телефонних розмов в 1998 році припадало на кожного жителя Чілі, Японії, Коста-Ріки; від 20 до 60 хвилин - на кожного жителя Угорщини, Австралії, США; від 60 до 100 хвилин і більше - на кожного жителя Канади і Бельгії. Найбільше розмовляють за допомогою телефону Швейцарці - у 1996 році на кожного жителя припадало в середньому 247 хвилин телефоно-розмовного часу! До цього треба додати комп'ютеризацію, телекомунікаційний, лазерний і факсовий зв'язок, електронну почту та інші засоби комунікації. Інформаційна насиченість життєдіяльності людини досягає розмірів, загрозливих для психіки традиційно підготовленої особистості. Освіта має не лише захистити людину від обвального потоку інформації, але й навчити її жити в ньому, користуватись інформацією в умовах обмежених часових і розширених (до рівня всієї Пла-

142

нети) просторових можливостей. Це обумовлює перехід до новітніх інформаційних педагогічних технологій, побудованих на ущільненні інформації й спрямованих на формування інформаційно-аналітичних здібностей особистості.



Означений перехід в системі нашої освіти знаходиться у початковому стані. І справа не лише в тому, що в школах і ВНЗ мало усілякої техніки, а те, що є - нерідко є застарілим ще до свого встановлення. Техніки дійсно мало. Встановлювалась зона часто-густо безсистемно, без врахування потреб стандартизації і відповідності одне одній. Але глибина проблеми в іншому: у нас страждає програмне забезпечення; дуже мало надійних і привабливих елекгронних підручників. Пересічний вчитель комп'ютерною технікою практично не володіє. Базова комп'ютерна підготовка у більшості педагогічних університетів носить віртуальний характер. Комп'ютеризація не має чітко визначених контурів наукового забезпечення. Мало обрахованими є зони ризику, можливі негативні наслідки, пов'язані з інтенсивним впровадженням інформаційних педагогічних технологій тощо.

Як уже зазначалось, глобалізація йде "в обіймах" з інформаційною революцією, що наукові знання, інформація загалом, подвоюється, а то й потроюється практично щороку. Це означає, що людина і суспільство щорічно мають справу з: А) новими знаннями і виробничими технологіями; Б) новими інструментами і матеріалами; В) новими вимогами до якості виробничої діяльності; І") новими регулятивними нормативами і механізмами; Д) новими способами передачі інформації; Ж) новим соціальним і культурним середовищем, в якому розгортається їх суспільна та індивідуальна життєдіяльність.

В майбутньому людство, очевидно, винайде універсальний алгоритм адаптації людини до такої ситуації. Є підстави вважати, що цей алгоритм буде побудований на ущільненому знанні й вивченні основних тенденцій його розвитку. Можливі й інші варіанти.

Однак, фактом залишається й те, що нині такого алгоритму немає. А якщо це так, то залишається одне: навчити людину оперативно, системно і послідовно освоювати нове знання та інформацію в міру їх перманентного накопичення і розвитку, тобто забезпечити освіту впродовж життя, яка повинна стати способом і стилем суспільно-індивідуального буття людини інформаційного суспільства.

Глобалізація робить "виклик" освіті, й "відповідь" на нього має стати лейтмотивом державної політики. Не -- зважаючи на досить суттєві інновації, впровадженні в останні роки, освітня система України до викликів глобалізації залишається мало адаптованою. Головна причина цього - нестача: 1) фінансування; 2) сучасно підготовлених педагогічних кадрів; 3) освоєних належним чином високих педагогічних технологій. Через розв'язання

143


цих і ряду підпорядкованих задач якраз і формується "відповідь" освіти глобалізації, яка розгортається.

Пріоритет загальнолюдських цінностей

Сучасний світ - суперечливий. У минулому людство пережило дві світові війни, жорстке протистояння двох протилежних систем, ряд світових трагедій (катастроф) і поступово змінює свої орієнтації. Загальна вісь цих змін проходить по лінії гуманізму та демократії. Утверджується нове політичне мислення. Посилюється інтегрованість народів, їхня взаємодія, особливо на європейському континенті. Серед світових процесів, які обумовлюють спектр ціннісних орієнтацій людей, домінантними є глобалізація, інформаційна революція, міграційні процеси тощо. Разом з тим, існує (а може й посилюється) протистояння між мусульманським і християнським світами; нерідко виникають локальні зіткнення народів (локальні війни); досить потужно заявляє про себе такий фактор світової динаміки, як міжнародний тероризм. Неоднозначно сучасний світ приймає держави, створені на теренах колишнього СРСР та "соціалістичного табору". В свою чергу, в цих державах відбуваються такі процеси, як переосмислення (переоцінка) цінностей, становлення нових відносин, суперечливе сприйняття західних норм життя тощо. Все це відображається в освіті, яка має викристалізувати свій зміст у відповідності з викликами епохи. У цьому контексті в Україні розроблені декілька державних документів, що орієнтують освіту на національні та світові цінності. Зокрема, Державна програма "Україна. Освіта XXI століття", "Національна доктрина розвитку освіти у XXI столітті", Болонські декларації України тощо. Українська освіта модернізується. Це наближає її до загальнолюдських стандартів, головними з яких є людина, демократія, творчість, свобода.

Як відзначають вчені, найбільш помітним і впливовим чинником сучасної світової динаміки є глобалізація. В літературі, присвяченій аналізу цього феномена, можна виділити щонайменше два підходи до розуміння самого терміна "глобалізація". Згідно дискурсу, представники якого підтримують і просувають цінності глобальної культури як прогресивні цінності нового кращого етапу розвитку людства, глобалізацію доцільно розуміти як процес створення єдиного ринкового та культурно-інформаційного простору Землі завдяки розвитку й посиленню політико-економічних взаємозв'язків та новітніх шформаційних технологій. Полярне ж розуміння глобалізації, яке розділяється і поширюється противниками світової інтеграції, означає ототожнення глобалізації з експансивним розвитком тенденцій капіталу, які поступово сягають їх природної межі. Відповідно досягнення цієї межі призводить до економічного поділу людства на багаті і бідні країни, а також обумовлює поглиблення соціально-економічної дифере-

144


_________________Розділ 3. Глобальні виклики сучасної епохи розвитку освіти

нціації населення у вимірі збільшення розриву між класами (див. Широкова Е.Г. Русские цивилизационные ценности и преодоление пагубных последствий глобализации [Електронний ресурс]. - http://www.anti-glob.ru/st/ civikhtm.).

Багатовимірність глобалізації та різних позицій її осмислення результу-ється також і в інших тлумаченнях. Так, до важливіших іпостасей глобалізації, розглядаючи їх у сукупності, дослідники відносять такі: глобалізація як історичний процес, що постійно розвивається; глобалізація як гомогенізація і універсалізація світу; глобалізація як "розмивання" національних кордонів (Глобализация: человеческое измерение: Учебное пособие. - М.: МГИМО (У), РОССПЭН, 2003. - 112 с. - С. 9). Нерідко глобалізація розуміється і як перехід від індустріального суспільства до постіндустріально-го, від суверенного й унікального - до залежного, стандартизованого і універсального. Іншими дослідниками глобалізація представляється як практика повсюдного поширення і впровадження неоліберальних цінностей, як політично затребувана концепція однополярного світу і формування нового світового устрою.

По суті, всі ці дискурси спираються на один і той самий підхід, але акцентують увагу на різних наслідках глобалізації. Зате їх полярність наочно висуває на передній план ціннісний вимір сучасних глобалізаційних процесів. Адже економічна, політична, культурно-інформаційна інтеграція країн - це не просто реальне злиття відповідних просторів; таке злиття з необхідністю передбачає зближення національних цінностей, забезпечення їх не-суперечливого співіснування і поширення цінностей глобальної культури. "Європа - це не просто територія, це спосіб мислення", - наголошує ПСкотт (Скотт П. Академические ценности и организация академической деятельности в эпоху глобализации [Електронний ресурс]. — http://logosbook.ru/hee/art004.html.), говорячи про євроінтеграцію як складову глобалізаційних процесів, і цим виразом яскраво підкреслюється, що глобалізація - це не тільки (а може й не стільки) зближення економік, скільки злиття цінностей. Більше того: глобальний світ як інституціональна система може існувати виключно за наявності її надійного ціннісного фундаменту - коли її учасники розділяють деякі важливі і дійсно спільні для них ідеали, цілі й установки, що втілюються в регулюючих їх взаємодію соціальних інститутах. Як підкреслює доктор філософських наук, професор кафедри філософії і культурології Російського гуманітарного інституту Санкт-Петербургського державного університету В.Сагатовський, доки не відбудеться радикальна переоцінка цінностей, проект "глобалізація" залишатиметься таким же "потворним і збоченим", яким він є зараз агатовс-кий В.Н. Общее Дело планеты [Электронный ресурс]. -http./Avww.proatom.m). У зв'язку з цим правомірно стверджувати, що в су-

145

часному світі глобалізація - хоча і спрямована офіційно на економічне і політичне зближення - але вражає більшою мірою моральні і соціокульту-рні сторони суспільного буття. Можна навіть підтримати ідею, що глобалізація робить акцент на економічній сфері лише через домінуючий вплив економіки на всі інші сторони суспільного життя і внаслідок найбільшої об'єктивації саме економічної сфери (Костенко А.Г. Влияние глобализации' на культуру и ценности человека [Электронный ресурс]. -http.V/www.patriotica. ru).



Тому, якщо і можна вбачати сенс загальносвітової глобалізації в економічній сфері, то його треба з необхідністю доповнювати духовно-ціннісним виміром, який втілюється у понятті постмодерну і постмодернізму. У центрі постмодерну стоїть масова особистість як духовна субстанція, яка володіє абсолютною свободою в прийнятті і неприйнятті культури й цивілізації, вона плюралістична у своїх діях і своїй свідомості, вона володіє творчим потенціалом і завдяки йому вільно засвоює всі досягнення культури (Евстигнеева Л., Евстигнеев Р. Глобализация как явление постмодерна // Сетевое издание Институционалистского общества "Императив" [Электронный ресурс]. - http://www.perspektivy.info). Характеризуючи духовно-ціннісний бік глобалізаційних процесів, постмодерн означає деструкцію попередньої системи цінностей, значення традиційних соціальних інститутів і знакових систем тощо. І в ціннісному звучанні процес світової глобалізації можна визначити як кооперацію і підведення різних національних ідей і систем під одне структурне утворення за посередництвом знаходження спільних цілей, цінностей та ідей.

Зростаючу швидкість розгортання глобалізаційних процесів найкраще пояснює діалектичний закон єдності і боротьби протилежностей, згідно якого суперечності виступають джерелом розвитку будь-яких явищ і процесів. В основі глобалізації - щонайменше три такі пари протилежностей, що утворюють діалектичні суперечності (які і взаємозаперечують, і взаємо-обумовлюють свою протилежність). Це: 1) єдність і боротьба глобального ринку і глобальних рухів протесту; 2) суперечливість глобальної технологічної промисловості і наукової культури; 3) діалектична протилежність домінуючої західної культури та її супротивників (Скотт П. Академические ценности и организация академической деятельности в эпоху глобализации [Электронный ресурс], —http://logosbook.ru).

Духовно-ціннісний і економічний виміри глобалізації також утворюють певну суперечність. Адже економічне зростання, на яке націлена світова глобалізація, далеко не завжди супроводжується соціальним прогресом. Так, у процесі формування глобалізованої економіки виявляються такі її негативні риси: надзвичайно нерівномірний розподіл благ, нерівність в отриманні прибутків і працевлаштуванні, нерівність доступу до освіти і

146


медицини та нерівність участі в управлінні й соціальному житті. Але немає необхідності шукати в цьому процесі лише негативні сторони: важливо розуміти, що в глобалізації людство отримує величезні креативні можливості для різкого стрибку в розвитку. Однак для використання цих можливостей необхідно, щоб головними у взаєминах між людьми і державами стали принципи моральності - на жаль, ринкові принципи як основні регулятори соціального сьогодення безморальні за своєю сутністю. Тому ключова потреба сучасного етапу глобалізації полягає в забезпеченні гарантій того, щоб процесом економічної глобалізації керували загальнолюдські і соціальні цінності — і без цього подальший соціальний прогрес світової спільноти не уявляється можливим (Мировая глобализация и человеческие ценности [Электронныйресурс], -http://bank-referatov.rudiplom.ru). Крім того, динамізм приватного сектора як головний рушій економічного зростання глобального світу не гарантує гуманістичної орієнтації економіки, а інколи навіть заважає їй. Тому дієва соціальна політика повинна будуватись на збалансованих зусиллях приватного і державного секторів.

Отже, необхідною передумовою ефективного перебігу процесів економічної, політичної глобалізації є так звана глобалізація цінностей. Однак в цьому контексті зтастає питання - які. цінності можуть бути ядром цієї глобалізації. Адже якщо глобалізація буде націлена на отримання максимуму прибутку і задоволення інтересів міжнародного фінансового капіталу, то в її основі лежатимуть цінності влади і максимального споживацтва. Але навряд чи це саме те аксіологічне ядро, яке зможе сприяти інтеграції різних націй і верств населення. Інше питання - яким чином можуть бути зближені західні і східні цінності, що в багатьох аспектах радикально відрізняються на ментальному рівні. Тому ціннісна площина глобалізації на тлі ЇЇ безперечної наявності породжує багато питань з приводу її реалізації.

Процес виникнення і поширення цінностей глобальної культури отримує в сучасній науковій літературі назву культурної глобалізації, яка означає, з одного боку, зміцнення інтеграційних тенденцій, розширення культурних зв'язків, посилення контактів між різними частинами світу; з іншого, - посилення процесів вестернізації. Як демонструє В.Мельник, це призводить до визначення чотирьох головних соціокультурних мегатенде-нцій XXI століття: культурної поляризації, культурної асиміляції, культурної гібридизації, культурної ізоляції (див.: Мельник В.В. Етнонаціональне буття людини в умовах культурної глобалізації: філософсько-антропологічний аналіз: Автореф. дис. ... канд.. філос. н.: 09.00.04/Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - К., 2006. — 20 с). Відповідно можна говорити про консолідацію, конфронтацію, конкуренцію, кооперацію цінностей як основні культурні архетипи в умовах єдиного інформаїдйно-культурного простору. Адже глобалізація визначає

147


появу нових форм організації великих культурних ареалів і нових ціннісних орієнтирів, і

Крім того, аксіологія процесів глобалізації має й індивідуальний зріз: саме від суб'єктивного сприйняття тих чи інших цінностей залежить підтримка чи заперечення необхідності глобалізації. Співвідношення останніх двох процесів вимальовує картину формування глобальної ідентичності на особистісному рівні.

Можна погодитись із думкою, що глобалізація не тільки розв'язує проблему дихотомії "особистість - суспільство", але й дозволяє по-іншому подивитись на проблему розподілу відповідальності між ними (Золотухин И.Н. Человек в эпоху глобализации. Парадигмы развития [Электронный ресурс]. - http://globalanti.risa.ru). Традиційні ціннісні парадигми трансформуються під впливом глобальних змін: з одного боку, відбувається інтеріоризація деяких правил, установок, норм, моделей поведінки; з іншого -формуються універсальні цінності, які навіть будучи заблоковані в статичному середовищі, знаходять непрямі, допоміжні форми для реалізації. Таким чином глобалізація сприяє виокремленню універсальних категорій, що формують принципи і устрій нового світового ладу.

Необхідною передумовою формування глобальної ідентичності як наслідку поширення цінностей глобальної культури є зняття суперечності між цінностями глобалізації і груповими цінностями. Адже групові цінності завжди були і напевно залишатимуться чи не найбільш стійкими. Щільність і стабільність внутрішньогрупових зв'язків пов'язана з високою інтенсивністю повсякденного спілкування в рамках конкретної групи (див.: Теннис Ф. Общность и общество. - СПб.: Фонд "Университет", Владимир Даль, 2002. — 450 с). Це обумовлює певну автономію таких локальних груп і також абсолютний пріоритет групових цінностей перед цінностями інших груп і навіть спільнот більшого масштабу.

Однак сучасна специфіка співвідношення між груповими і глобальними цінностями відчуває певні метаморфози. З одного боку, швидка експансія глобального ринку і нівеляція значення просторового фактора обумовлюють відчутніший тиск на групові цінності з боку інших. Аналогічно може розширюватись зона впливу цінностей цієї групи. Крім того, загострюється ціннісна чутливість локальних структур, а динамічна напруженість між груповим і глобально-уяіверсальним стає характерною рисою ціннісно-культурної картини світу. Багато чого в цій картині залежить від того, наскільки стійкою і захищеною є ціннісна система групи: причому парадоксально, але сила і захищеність цінностей не тільки визначають групову ідентичність, а ще й детермінують легкість входження в глобальний простір. Адже слабка групова самосвідомість та ідентичність практично унеможливлює прийняття групи іншими і відповідно її інтеграцію.

148


Співвідношення групових цінностей і цінностей глобальної культури має ще й інший вимір. Оскільки сучасні глобалізщійні процеси тільки припшидшуються, причому динаміка їх зростає в геометричній прогресії, то з метою утримання від колапсу необхідними є певні "гальмуючі" елементи, за допомогою яких можна утриматись від необмеженого розгортання хаотичних станів. Такими "гальмами" якраз і виступають групові цінності (див.: Offe С. Modernity and the State: East, West. Cambridge: Polity Press, 1996.-270p.-P.37).

Як вказує І.Валлерстайн, структурно взаємини по лінії "глобалізація -група" вибудовуються навколо таких антиномій:

- єдність або багатоманітність;

- людство або раса; |

- універсалізм або партикуляризм;

- світ або нація;

- особистість або тендерна ознака поділу (чоловік / жінка) (див.: -Wallerstein I. Culture as the Ideological Battleground of the Modern World-System // M. Feather stone (ed.) Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity. -L.: SAGE, 1994. -P. 31-56).

Отже, глобалізація впливає і знаходить вираження в усіх без винятку сферах суспільного життя. І в усіх цих сферах вона має ціннісний вимір. Причому у зв'язку зі складністю вималювати взаємодію цінностей в умовах глобалізації в більш-менш структурованій перспективі важко не визнати доволі слабкий інтерес до цієї сукупності проблем з боку академічної спільноти (див.: [Електроннийресурс], -http://www.rami.ru). (Хоча аналіз загальних проблем культурної глобалізації можна побачити в роботах Е.Гідденса, Ф.Кессіді, В.Коллонтай, Е.Кочетова, В.Кувалдша, А.Неклесси, А.Перотгі, І.Семененко, В.Тішкова, СХантінгтона, М.Чешкова). Ситуація ускладнюється ще й тим, що осмислення проблеми цінностей - як універсальної категорії, що дозволяє виправдати і зрозуміти, наповнити новими смислами життя людини на вітчизняному науковому просторі розпочалось лише в 60-х роках XX століття, і вже так швидко доводиться її переосмислювати в контексті глобальних соціальних змін.

Крім того, необхідно враховувати, що сьогодні посилюється не тільки взаємна відкритість групових систем цінностей, а й відкритість системи цінностей окремої особистості притокам нової інформації, нових ідей і рішень. Все це вказує на актуалізацію вивчення ціннісного виміру процесів глобалізації в соціокультурній і культурно-освітній ішощині. Адже якщо сама можливість існування глобального світу і глобальної культури детермінується компромісним співвідношенням різних систем цінностей, а також цінностей традиційних та інноваційних - тоді майбутнє націй і глоба-

149


лізованих спільнот значною мірою може визначатися спрямованим характером освіти, і

На тлі того, що осмислення ціннісного виміру глобалізації не характеризується особливою активністю серед науковців, сучасні тенденції глобалізації у співвідношеннях із розвитком освітньої галузі є досить популярною темою наукових розвідок (див.: Андрос Є. Глобалізація: соціокультур-ний та антропокультурний контексти проблеми // Освіта і управління. -2002. -Т. 5. - №1. - С 7-14; Бруннер XX. Глобализация, образование и революция в технологии // Перспективы. - 2001. - Т. XXXI. - №2. - июнь. - С. 9-26; Глобализация образования: компетенции и системы кредитов / Под общей редакцией профессора Ю.Б.Рубина. -М.: ООО "Маркет Дс Корпорейшн", 2005. — 490 с; Іванюк І. Глобальна освіта як пріоритетний напрямок сучасної європейської педагогіки // Освіта. - 2001 - №26-27. - 16-23 травня. - С 3; Сбруєва А.А. Освіта в умовах глобалізації// Шлях освіти. -2001 - №2 - С. 22-25). Викладені в цих роботах ідеї мають шанс на конструктивне застосування при розробці ціннісної матриці глобалізації. Адже процеси глобалізації є одним із найістотніших макросоціальних факторів сучасності, вплив якого відчувається на стані національних систем освіти, а освіта є специфічним соціальним інститутом, що має винятковий вплив на динаміку суспільних цшностей. При цьому необхідно відзначити не лише актуальність, а й неоднозначність та багаторівневість проблематики глобалізації освіти, що обумовлено глобалізаційною вимогою зростання об'єктивної значущості рівня й якості освіти, підвищенням і ускладненням відповідних адаптаційних процесів.

Крім того, в осмисленні ціннісного виміру сучасних глобалізаційних тенденцій та їх відображення в освіті необхідно врахувати ще кілька концептуальних пластів.

По-перше, це найрізноманітніші аспекти проблематики функціонування сфери освіти, що розкриваються в роботах таких дослідників, як В.Андрущенко, Ю.Бабанський, В.Бех, І.Бех, В.Біблер, Б.Бетінас, Г.Волинка, ВТалузинський, БТершунський, С.Гончаренко, В.Давидов, Дж.Деланей, М.Євтух, А.Зельманов, В.Зуєв, І.Зязюн, І.Кантор, К.Корсак, М.Кларін, Г.Клімова, Д.Коган, В.Кудін, С.Косолапов, В.Лутай, Ф.Маріет, М.Михальченко, Г.Овчинников, П.Підкасистий, І.Підласий, А.Поддьяков, В.Попов, А.Прохоров, Дж.Пьятон, В.Рузін, С.Русова, Н.Розов, Ю.Сенько, Л.Сохань, Н.Скотна, В.Скотний, В.Турчанко, М.Фулан, М.Шелер, Ф.Шефлер, В.Шинкарук та інших.

Роботи таких авторів, як Р.Вендровська, В.Веселова, Б.Гершунський, В.Караковський, М.Кларін, Б.Ліхачов, В.Пряникова, З.Равкін, О.Сухомлинської, В.Ткачова, В.Утенков, Г.Школьник, А.Ярошенко, присвячені ціннісним засадам освітнього процесу. Можливі шляхи і методи по-


Каталог: download -> version -> 1402555725 -> module
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
version -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів
module -> Програма сучасні інформаційні технологіїї в дошкільній освіті для спеціальності 01010101 «Дошкільна освіта»
module -> Методика викладання дошкільної педагогіки плани семінарських занять змістовий модуль І

Скачати 10.07 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   38




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка