Леонід Губерський Віктор Андрущенко Філософія як теорія та методологія розвитку освіти Київ 2008 р. Ббк



Скачати 10.07 Mb.
Сторінка14/38
Дата конвертації20.03.2017
Розмір10.07 Mb.
#12529
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   38

172

докс інженерії. Створюючи нове, інженерне діяння, одночасно руйнує Природу, спонукає техногенні катастрофи, спотворює душу людини, відвертає її від Бога.

І тут виникає запитання: а чи існує інший шлях розвитку Цивілізації? Чи не можна "відмовитись від металу", проминути епоху бронзи і заліза й відразу "вскочити" у інформаційне суспільство, або "повернутись назад" до "Золотого віку" так романтично описаним Платоном. Мабуть, що ні. У всякому разі, такі серйозні дослідники, як К.Маркс "формаційним розвитком людства", А.Тойнбі "змінами цивілізацій", О.Тоффлер "хвилями ци-вілізаційного розвитку", П.Сорокін циклами "флуктуації культур", Л.Гумильов "пассіонарними вибухами" і т.д., і т.ін. іншої відповіді на це запитання не дають.

Людська цивілізація - є унікальний витвір можливого і неможливого, добра і зла, прекрасного і потворного. І якщо найвищим витвором Бога є Людина, то в людському світі, створеному самою людиною, у тому числі, а може й насамперед, інженерною діяльністю, як сказав мислитель і поет: "Сатана там править Бал, люди гинуть за метал"! І "Terziym non datym" - "третього не дано". А ми - Люди - його шукаємо, порпаючись у пітьмі, складаючи пісні і намагаючись відтворити поезію Слова, яке було в Началі.

Свою поезію має відтворити й інженерія - когорта нескорених духом, когорта прагматиків, когорта циніків, "ломовиків" природи, і одночасно фундаторів своєрідного "металевого остову цивілізації"", без міцної конструкції якого вона перетвориться у "Вавілонську вежу", велику техногенну катастрофу.

Як поєднати не поєднане, підкорити нескорене, виправити непоправне?

Бог всесильний, і разом з тим всесильною є Людина, створена за Його образом і подобою. Згадаймо Гомера: "перший, хто ступить на землю Трої, буде вбитий". Таке передбачення Богів. Одісей це знав, але ж він - Герой, а тому не може бути "другим". "Обійшовши приречення Богів", він кинув на землю свій щит, ступив на нього і перший кинувся в бій!..

Беремо на себе відповідальність за твердження: гармонія "душі й металу" у інженерному творенні є можливою лише через відкриття і виховання поезії "внутрішньої душі" "металевої людини" — інженера у всіх вимірах його особистісного, людського і божественного буття. Зупинюсь на цьому більш детально.

Всі ми повинні зрозуміти одне величне таїнство: в кожному з нас закладена його доля, потяг до якої визначає життєвий шлях людини; кожен від народження несе в собі перспективу своєї "еродної праці" (Г.Сковорода) і якщо не знаходить її, вважає своє життя безплідним; кожен прагне реалізувати себе, хоча досить примарно уявляє собі власне

173


"внутрішнє начало", дароване йому батьками, Природою, соціально-культурним оточенням і Богом.

Саме тому Долг людини і її життєвий шлях розпочинається з її "відкриття" - з першого крику Дитини, батьківського погляду на новонародженого, першого вихователя дитячого садка, першого класу загальноосвітньої школи. Як засвідчує З.Фрейд, у мить народження дитини мати відчуває її Долю. Батьки намагаються вгадати, відчути, розпізнати й забезпечити те, за чим вона (Дитина) кричить. Вони плекають її єство, як писав Бенджамін Спок, у відповідності з тим внутрішнім, але ще не розгаданим повною мірою, характером Дитини, з яким вона з'явилася у Світ. Далі вони вгадують задатки і намагаються розгорнути їх в систему здібностей.

Кожна дитина талановита. Хтось береться за олівець і починає малювати; інший складає вірші, відтворює, а пізніше - створює мелодію; третій -конструює іграшковий світ за власним баченням його внутрішньої архітектоніки і т.д., і т.п. Далі життя поділяє їх на "фізиків" і "ліриків", зіштовхує в конструктивном}' чи регресивному дискурсі щодо перспектив життєтвор-чості і самовизначення, розвитку цивілізації і можливих допусків (ризиків), пов'язаних з амбіціями творчої самореалізації особистості. В єдиному "життєвому потоці" поряд йдуть представники різних соціальних страт, професій, обдарувань, можливостей, З'являються бідні і багаті, задоволені і не задоволені, творці і термінатори, залежні і не залежні, генії і злочинці. Як писав поет: "У кожного своя Доля і свій шлях широкий. Той мурує, той руйнує...". Кінець, між іншим, як і начало, у кожного однаковий: рано чи пізно кожен стає перед Богом, звітує про свій шлях до Храму....

Нас в даному випадку, цікавить "звіт інженера", звіт за "той світ" - "металевий стрижень цивілізації"" - який він створив наперекір Богові.

Характерно, що цей "звіт" розпочинається не з "кінця" життєвого шляху, а з його "начала" - з першого крику Дитини, першої заявки про себе, першої здібності і пристрасті, реалізованої чи не реалізованої в життєвому просторі і часі. І якщо ми маємо право говорити про "начало" інженерної душі майбутнього свавільного перетворювача природи, то по за всяк сумнівом, воно (начало) має бути математичним.

Становлення особистості розпочинається з першої маминої колискової, яка формує первинну духовну ауру Дитини. Характерно, що у всіх народів світу, у будь-якій культурі її зміст - виключно гуманітарний. Мама співає по Сонечко і Зайчика, Вечір і пташку, Котика і Рибку, Яблуньку і т.ін. Далі на дитину накочуегься чарівний казковий світ. І знову ж таки - Добро і Зло, Віра, Надія і Любов, праця і культура, чесність... І це зрозуміло: культурно-генетичний код цивілізації є гуманітарним. З його передачею формується душевне єство Дитини, яка має стати Людиною. Нарешті, Дитина йде до школи, навчається писати й рахувати. В її гуманітарний світ бурхливо вто-



174

ргається "цариця всіх наук" - арифметика, разом з чим розпочинається професійна кристалізація особистості, відбувається "перерозподіл" їх симпатій і здібностей. При цьому більшість дітей тягнуться до "гуманітарного образу", почуттєвості, меншість - до числа, логіки, абстракції.

Парадокс полягає в тому, що читати й писати, а відповідно й чуттєво сприймати світ можуть всі, то, скажімо, з тридцяти учнів загальноосвітньої школи елементарну арифметичну задачку зможуть самостійно розв'язати лише 3-5 "розумників". Біля них тісниться 6-7 тих, хто впорається з нею за підказкою. Вони складають своєрідну шкільну еліту, переходять з класу в клас, відточують свою математичну культуру і мислення, дещо поверхово освоюють гуманітарний цикл навчальних предметів, надмірно поглядають на своїх гуманітарних колег і по закінченні загальноосвітньої школи практично всі "пересідають" зі шкільної парти на студентську лаву політехнічного чи технологічного університетів. Саме тут і саме з них формується майбутня інженерна еліта. її фундаментальна природничо-математична підготовка є тією необхідною умовою, по за якою про сталий суспільний розвиток, високі технології і суспільний прогрес можуть говорити хіба що фантасти.

Послаблення уваги до цього циклу в останні роки стало помітним, як кажуть, не озброєним оком. І не тільки в Україні, але й у Європі і в світі. Ми недавно передивлялися матеріали з'їзду Російського Союзу ректорів університетів. Так от у виступах таких авторитетних особистостей, як Садовничий (Московський університет), Алферов, до речі Нобелівський лауреат (ректор Фізико-технологічного університету), Матросов (Московський педагогічний університет) означена проблема інтерпретується як така, що створює загрозу національним інтересам Росії. Тривогу підняли й фахівці Сполучених Штатів Америки. Національна комісія з освіти зробила висновок, що США уже в найближчі 20-25 років можуть стати безпорадними перед вимогами часу. Чому? Саме через послаблення математичної і природничої підготовки школярів і відповідно спеціалістів. У штатах оголошена спеціальна програма з обсягом фінансування в перший рік у 5 млрд. доларів. Зрозумшо, у нас таких можливостей немає. Однак щось робити потрібно. Переконаний, що місію підйому математичної й природничої освіти має взяти на себе педагогічні університети. В Україні має бути розроблена спеціальна Програма підтримки дітей, які мають відповідні здібності і бажання вивчати ці дисципліни. В свою чергу, університети мають піти назустріч школі; частіше організовувати олімпіади, конкурси, математичні і природничо-наукові змагання, освітянські ігри тощо. Одночасно з цим ми маємо наповнити "інженерну душу" своєрідним духовним трепетом, потребу в якому виявляє далеко не кожен представник майбутньої інженерної еліти.

175

Досвід показує, що не увага (чи пряма зневага) до гуманітарної складової - літератури і мистецтва, історії і психології, соціальних наук і екології - обертається розгубленістю перед ідеалами, добром і злом, прекрасним і потворним, справедливим і не справедливим, до яких дехто з них повертається запізно. Перед нами постає талановита, здібна, конструктивна, творча і, одночасно, одномірна особистість, яка творить свій світ за законами "логіки металу", а не "логіки людських відносин".



Педагогіка має "розірвати" цей світ, "втиснутись у душу" учня, студента, а потім - інженера-спеціаліста всім своїм гуманітарним єством, центром якого є Людина в її неповторності, красі і божественній сутності. Школа і технічний університет мають стати тими первинними осередками, де майбутнього інженера навчають не лише "гнути підкови", але й розуміти для чого це потрібно, відчувати людино спрямовану сутність культури з її "металевим остовом" і "цивілізаційним оскалом".

Першим і головним чинником утвердження педагогічної поезії майбутнього інженера є створення і постійне відтворення гуманітарної аури технічного університету, олюднення соціокультурного простору, в якому відбувається формування світоглядної культури і чуттєвого поля майбутнього інженера, його ставлення до життя як людське, творче, справедливе.

Ми здивувалися, побачивши на подвір'ї Національного технічного університету (КІЛ) недавно збудовану капличку. Для чого, навіщо, для кого? Згодом, поспілкувавшись з ректором М.Згуровським, зрозуміли: для душі, для людей, для нинішніх і майбутніх інженерів, покликаних, насамперед, бути людьми, створювати і відтворювати у витворах металу загальнолюдські культурні цінності. Можливо, саме в цій капличці майбутній "інженерний геній" вперше звернеться до Бога. І якщо справедливим є те, що Бог знаходиться всередині кожного з нас, то можливо саме в ній він зазирне у власну душу, зрозуміє себе, відчує відбиття в ній Всесвіту.

Олюднення соціокультурного простору технічного університету має ба-гатозекторний характер. Це і художні галереї, і виставки дитячого малюнку, і постійні літературні чи музичні вечори, що проводяться в університетах за участю великих і видатних майстрів музичної (пісенної) композиції, слова, пензля чи пера. Це, зрештою, інтер'єр холу, оформлення актової зали чи аудиторії, кімнати в студентському гуртожитку чи прилеглої до нього території. Окультурений, олюднений життєвий простір якраз і є тим благодійним фондом, з якого бере витоки джерело формування гармонії числа і духу, розуму і почуття, слова і діла, творення нового і збережеїшя вічного людського єства, подібного Богу.

Не менш важливу функцію олюднення інженерної еліти, яка формується в технічному університеті, виконують гуманітарні науки. В колишньому СРСР гуманітарні навчальні дисципліни в технічному університеті вважа-

176


лись другорядними. Тогочасна технічна еліта їх не сприймала. Впроваджуючи їх у навчальний процес, вона віддавала своєрідну "данину часу": конфліктувати з тоталітарним режимом, що нав'язував вищим закладам освіти систему "режим в их ідей", було небезпечно. Адже зрозуміло, гуманітарні предмети були наскрізь ідеологізованими. Істина в них, а відповідно й людські пріоритети, ледь проглядались. Аж ніяк не дивно тому, що радянська вища школа формувала інженера-технократа, стиль мислення і діяльності якого був надто далеким від елементарних людських запитів, потреб громадянського суспільства. Як правило, такі фахівці ефективно працювали на оборонний комплекс держави й виявлялись безпорадними при першому ж зіткненні з простими побутовими речами. Характерно, що "повернувшись до дійсності", такий інженер, як правило, впадає в розпач, тікає від неї через алкоголь або наркотики, здійснює "філософське самовбивство" або ж перетворюється в радикального опозиціонера.

Згадаймо долю лідера колишньої технічної еліти, знаменитого А.Сахарова. Здавалося б, його технічний геній, що вилився у створення надпотужної ядерної зброї, знайшов шляхи виходу й суспільного визнання. Однак це виявилось фікцією. Тільки "злий геній" може бути творцем зла, людина ж покликана стверджувати людські цінності. Творець зброї масового знищення, видатний фізик, "технар" за вихованням і складом мислення А.Сахаров знайшов у собі сили переломити власний світогляд, відмовитись від вистражданих наукових доробок і пільг, якими щедро осипали його аматори тоталітарного режиму. Вчений став на шлях істини, моралі і справедливості, високих людських цінностей, альтернативи яким не існує.

"Деідеологізація" гуманітарних предметів, здійснена в перші роки після проголошення незалежності, на жаль, авторитетними в технічному університеті їх не зробила. В навчальних планах вони існують на правах Попелюшки. Більшість технічних університетів України розглядають гуманітарні предмети як оновлений національною риторикою ідеологічний додаток, яким можна знехтувати при першому ж зручному випадку.

Між тим, це велика похибка. Ми десятки разів наголошували на необхідності посилення уваги до предметів фізико-математичного профілю, фундаменталізації навчання, зорієнтованого на підготовку фахівців, здатних продукувати високі технології. Однак ніколи і ніде не закликали до ослаблення (чи вилучення) з навчального процесу його гуманітарної складової. Високі технології, як і весь "технічний світ" існують у "людському середовищі", а не навпаки. "Технічні системи, вся техноструктура сучасного суспільства, - справедливо зазначає Е.Лузік, - включені в певну екосоці-альну систему і впливають відповідним чином на природне та соціальне оточення", вони торкаються багатьох соціально-економічних, соціально-політичних, моральних, естетичних проблем функціонування виробничого

177

І

колективу (Е.Лузік. Методологічні основи гуманітарної підготовки спеціаліста технічного університету // Вища освіта України. — 1, 2004. - С 15). "Людська складова" духовного єства інженера, світоглядний остов якої формується саме гуманітарними предметами, у збереженні і розвиткові циві-лізаційного способу буття є не менш важливою, ніж техніко-технологічна. Забезпечення належної гуманітарної підготовки майбутньої інженерної еліти є коли б чи не найбільш потужним фактором формування тієї "педагогічної поезії*", без якої її творчість перетворюється у злочин перед природою, суспільством і людиною. Сучасна підготовка фахівця в технічному університету, справедливо зазначає Е.Лузік, "має вестись в синхронному процесі і взаємодії трьох складових: спеціально-професійної, фундаментально-дослідницької та гуманітарної" (Е.Лузік. Методологічні основи гуманітарної підготовки спеціаліста технічного університету //Вища освіта України. -1, 2004. - С 15).

"Краса врятує світ", - свідомо чи позірно, до ладу й не зовсім повторюємо ми вслід за Ф.Достоєвським велику формулу всесвітнього порятунку Людства. Повторюємо.., а втілювати не поспішаємо! Бо не розуміємо її істинний сенс і покликання. Між тим, творення (перетворення Природи) має здійснюватись саме за законами Краси (у цьому є одна із суттєвих відмінностей Людини від Тварини), сила якої корелюється з законами Істини, Добра і Справедливості. Позбавлена краси інженерна діяльність не лише перетворюється в непотріб, але й може стати злочинною. То ж "красу" як сутні сну силу людини треба виховувати. Ця вимога повною мірою торкається і такого соціального прошарку, як інженерія. Інфекція краси має пронизувати все технічне середовище, причому, не лише у якості результату, але й у формі процесу... художньої творчості, здійснюваної майбутнім інженером, технологом, техніком.

Майбутній інженер повинен співати, майстерно володіти одним з музичних інструментів, і'исати вірші, грати в КВК... Цікаво, що перші бардівсь-кі пісні народились > зросли в масовому вимірі саме в середовищі технічної інтелігенції, а найбільш успішними й цікавими командами КВК є команди технічних університетів. Чому? Бо усвідомлюючи своє покликання, свідомо чи несвідомо майбутні "металеві монстри" намагаються відродити одвічно гуманітарний, складений першою колисковою душевний зміст, який визначає їх належн ть до людського роду. Бо вони відчувають, що "серце не може жити в метплевому середовищі" (М.Бердяєв) й намагаються "зігріти метал людським пенсом". Бо підсвідоме диктує їм алгоритм творчості, який можна осягнуті лише через художнє осягнення дійсності.

Переконай, художня творчість має стати одним з обов'язкових навчальних предметів технічного університету. Можливо, це буде музика, можливо - поезія, скульптура, вокал, малюнок, графіка... Як на мене, уже сьогодні ці

178


предмети потрібно ввести у якості відбіркових випробувань при вступі до технічних університетів. Вони засвідчують про "відкрите ставлення людини до життя" й саме вони убезпечать людство від "витвору" того, що його (життя) руйнує.

"Благоговіння перед життям" - цей заклик великого гуманіста Альберта Швейцара сьогодні ще залишається не зрозумілим і не підтриманим у такій мірі, яка б зупинила глобальну катастрофу, що наближається. Мова йде про розв'язання глобальних проблем, що стоять перед людством -екологічної, демографічної, продовольчої, енергетичної, війни і миру тощо. Відомо, що біля витоків цих проблем стоїть технічний прогрес, вірніше, люди, які його створили. Парадокс полягає в тому, що його не можна зупинити. Понад те, як довели всесвітньо відомі вчені-члени знаменитого Римського клубу, його не можна навіть обмежити. То ж "технотво-рення", яке відтворює глобальні проблеми й тим самим наближає людство до прірви, продовжується. Як сказав би поет, "людство продовжує пиляти гілку, на якій сидить"!

Першим означену проблему відчув і спробував вирішити Микола Бердяев. У 1915 році філософ публікує невелику за розмірами статтю "Людина і машина", головна ідея якої, між тим, виходила далеко за межі епохи інду-стріалізму і науково технічних революцій XX століття. Пізніше, повертаючись до цієї тематики, філософ формує своєрідну філософію техніки, її етику, показує техніку як найвеличніше благо, витворене людиною і новітнє зло, що руйнує стару життєву гармонію, стиль і ритм, простір і час розвитку цивілізації, піднімає Людину над Природою, створює надприродну (космічну) реальність, несе з собою загрозу знищення людського духу.

До проблеми "людина і машина" філософ звертається неодноразово. Першою спробою осягнення феномену техніки стала праця М.Бердяєва "Дух і машина", 1915р Автор розглядає техніку як чинник, що розкріпачує дух людини, звільняє його від "тягаря матеріальності". Російська свідомість, на думку МБердяєва, має відмовитись від народницкхо-слов'янофільської утопічної свідомості й "мужньо перейти до складного розвитку і до машини". Згодом, у 20-х роках, коли про вирішальну роль техніки в житті суспільства говорили майже всі освічені люди (ідеологи технократичних утопій та їхні опоненти, футуристи й пролеткультівці, художники революційного авангарду й молоді слухачі бердяєвської "Вільної академії духовної культури"), М.Бердяев несподівано переглядає свою оцінку ролі машини в житті суспільства. Він вважає, що машина підкорила людині не тільки сили природи, а й саму людину; машина не тільки у чомусь звільняє, але й по-новому закабаляє людину. "Ця нова страшна сила руйнує природні форми людини, - пише М.Бердяєв. - Вона піддає людину процесу розщеплення, розподілу, внаслідок чого людина нібито перестає бути при-

179

родною істотою, якою вона була раніше" (Бердяев НА. Смысл истории. -Берлин, 1923. - С. 182). і



Пізніше було надруковано статтю М.Бердяєва "Людина і машина" (Париж, 1933), де техніка розглядається як остання любов людини, як чудо і водночас як засіб, а не мета людського існування. Техніка має підпорядковуватися "духу". Не може бути технічних цілей життя, можуть бути лише технічні засоби, розмірковує автор, бо "цілі життя завжди містяться в іншій сфері - в сфері духу" (див.: Вопросы философии. - 1989. - №2. -С. 148).

Техніка необхідна людині, яка за своєю природою є творчою істотою, вважає М.Бердяєв. Людина створює техніку, що є продуктом творчого духу людини і постає як результат "прориву духу в природу і втілення розуму в стихійні процеси". Разом з тим техніка "повстає проти людини". Людина неспроможна оволодіти створеною нею технікою, яка виривається з-під влади людини і "хоче, щоб людина була її образом і подобою". Проте це принципово неможливо. Людина, підкреслює М.Бердяєв, не може уподібнитися машині, бо вона створена "за образом й подобою Бога"! Техніка ніколи не зможе "машинізувати" людину, захопити її повністю. В людині, робить висновок філософ, завжди залишиться ірраціональне начало. Техніка загрожує перш за все душі людини. "Серце ледве виносить дотик холодного металу, воно яе може жити в металевому середовищі", - пише М.Бердяєв. Але людина не може відмовитись від машини і змушена співіснувати з нею.

Нова "технократична хвиля", що ввійшла в силу десь з середини минулого століття, виявила низку глобальних проблем, що виникли в результаті одномірно спрямовано, тобто споживацької, техніко-, технологе- економічної діяльності людини й по за вирішенням яких цивілізація просто не має майбутнього.

Основи філософії сучасного технократизму закладені працями таких відомих мислителів, як М.Хайдеггер, ІСЯсперс, хоч народження її відносять до праць німецьких вчених ІБекмана "Керівництво з технології" та Е.Каппа "Головні риси філософії техніки". Серед сучасних теоретиків технократизму вирізняються постаті Д.Белла, О.Тоффлера, Г.Кана, РАрона, Ж.Фурастьє, Зб.Бжезинського. Від "технологічного детермінізму" Т.Веблена, Е.Бернпггайна та К.Каутського через соціальну філософію техніки М.Бердяєва, МХайдеггера і КЛсперса до сучасного постіндустріаліз-му Д.Белла, Дж.Гех;брейна, О.Тоффлера й Зб.Бжезинського - такий шлях подолав технократизм, доки посів гідне місце серед соціально-філософських течій XX ст.

Основні сюжети лінії філософії технократизму концентруються навколо ідеї про роль техніки, технічного прогресу, машин і технологій у суспіль-

180


них змінах сучасної доби. Сучасний технократизм відмовився від однозначного захоплення технічно-технологічним чинником, притаманним його попередникам. Він наполегливо, хоч і не завжди послідовно, обстоює погляд на суспільство як систему взаємодіючих чинників - техніки й технології, соціальної структури й політики, цінностей і культури, динаміки потреб тощо.

М.Хайдеггер, зокрема, як і МБердяєв, пориває з традиційною європейською захопленістю технікою (Гете - Шпенглер) й показує парадоксальні наслідки технізації життя. Німецький філософ відкидає уявлення про те, що техніка є засобом в руках людини. Навпаки, саме "людина", на думку Хай-деггера, віддана техніці, зажадана нею. Техніка підкоряє людину. Проте загроза для людини походить не від техніки як такої, а лише від нерозуміння її суті. Тому важливо знайти "надтехнічне" обґрунтування техніки, виявити її істинну перспективу в історії загальнолюдської культури.

Цю ж думку продовжує К.Ясперс. Він розглядає техніку як принципово новий чинник світової історії. Саме техніка перетворює все, що людина набула протягом тисячоліть. Під впливом техніки посилюється соціальний динамізм. У техніці - головне джерело майбутнього.

Оптимізм КЯсперса щодо технічного розвитку цивілізації підхопили соціальні філософи більш пізнього періоду: О.Тоффлер, Д.Белл, Зб.Бжезинський, проте попередження М.Бердяєва щодо можливості "повстання техніки" проти людини також не лишилось поза увагою західних те-оретиків-технократів. Більше того, французький філософ Ж.Еллюль зробив його лейтмотивом власних технократичних роздумів. Він показав техніку як найзагрозливіший вид детермінізму. Техніка, на думку Ж.Еллюля, перетворює засоби на ціль, стандартизує поведінку та мислення людини, робить її об'єктом "калькуляції і маніїгуляції". Вчений негативно оцінює науково-технічний процес, обґрунтовує тезу про можливість поліваріантного розвитку суспільства.

Сучасна "технократична хвиля" на Заході складається з розмаїття підходів, схем, концепцій. Наприклад, О.Тоффлер майбутнє суспільство пов'язує з третьою техно-інформаційною хвилею розвитку; Г.Кан вважає, що завдяки технізації майбутнє суспільство стане "побутовим", де всі люди стануть "джентльменами"; Ф.Скінер пропонує технологізувати поведінку людей; Дж.Хелбронен пророкує присмерк технічної цивілізації від екологічної катастрофи. Перелік підходів, висновків і пропозицій можна було б продовжити, їх надзвичайно багато. Якщо ж придивитись пильніше, різноманітні концепції поділяються на два напрями: а) оптимістичні (Д.Белл, Р.Дарендорф, О.Тоффлер), які пов'язують вирішення всіх соціально-економічних, політичних проблем суспільного розвитку з ростом технічного потенціалу суспільства; б) песимістичні (Ж.Еллюль, Л.Мемфорд), що

181


вбачають у техніці загрозу для цивілізації й закликають обмежувати її зростання, радять повернутися обличчям до природи.

Як у першому, так і в другому випадку ми маємо справу зі своєрідним технологічним детермінізмом, суть якого полягає в непомірному перебільшенні ролі техніки, технології та інформатики. Машинний фетишизм - це різновид речового (предметного, товарного) фетишизму. Фетишизація призводить до того, що машина постає самостійним і незалежним від людини суб'єктом мислення й соціальної дії, досконалішим за тих, хто її створив. Звідси песимістичні або оптимістичні висновки щодо майбутнього суспільства, їх однобічність полягає не в тому, що вони обґрунтовують ту чи іншу орієнтацію, а в тому, що вилучають з системи прогнозу живу, безпосередню практичну діяльність людей, зумовлену певними, перш за все матеріальними, інтересами і потребами.

Історію творять люди, а не машини. Разом з тим, людина досягає свободи, не ігноруючи роль техніки, а розумно використовуючи її, створюючи суспільство, вільне від всіх форм відчуження, в тому числі й відчуження машин. Машинний фетишизм не повинен заступати машинами людину і її суспільні відносини. Майбутнє належить людям, що володіють машинами такою ж мірою, як і власними суспільними відносинами. Суб'єктивний чинник історичного процесу, як і його об'єктивна складова, є могутнім чинником розвитку.

Його роль посилюється на історичних зломах. Саме сьогодні суб'єктивний фактор набуває вирішального значення, перетворюється на наймоіупшний чинник суспільного виробництва. Головне джерело суспільного розвитку - це люди, творчою працею, розумом і доброю волею яких створюються всі матеріальні й духовні надбання, що становлять фундамент людської культури і цивілізації.

Отже, вихід існує: якщо не можна зупинити технотворення, то завдяки зміні "людських якостей" (А.Печче'Ґ) його можна підпорядкувати людським цілям, спрямувати в життєвідтворююче річище. Запорукою цього й має стати "педагогічна поезія" інженера, яку ми повинні відкрити, сформувати й покликати до життя у наших сьогоднішніх і майбутніх студентах - технічних геніїв майбутньої Людино- і Природовідтворюючої цивілізації.

* Можна було б назвати цей вимір "мелодією". Однак, термін "поезія", на наш погляд є більш точним, оскільки охоплюється не лише почуттям (як "мелодія") але й словом, а тому більш сприйнятливе для філософії.

Cavete ne quisvol decipiat per philosophiam et inanesseductiones secundumeiementa mundi

Дивіться, брати, щоб дехто не захопив вас філософією і пустою спокусою щодо стихій світу

(Лат.)


Каталог: download -> version -> 1402555725 -> module
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
version -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів
module -> Програма сучасні інформаційні технологіїї в дошкільній освіті для спеціальності 01010101 «Дошкільна освіта»
module -> Методика викладання дошкільної педагогіки плани семінарських занять змістовий модуль І

Скачати 10.07 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   38




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка