Леонід Губерський Віктор Андрущенко Філософія як теорія та методологія розвитку освіти Київ 2008 р. Ббк



Скачати 10.07 Mb.
Сторінка19/38
Дата конвертації20.03.2017
Розмір10.07 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   38

Третя умова реалізації моделі інноваційного розвитку освіти є відмова від адміністративного керування галуззю й перехід до її реальної демократизації. Мова йде про автономію університетів, норму, давно реалізовану в Європі і в світі, предмет постійної дискусії в українському освітньому просторі.

В принципі, надмірного тиску з боку Міністерства освіти і науки українські університети не відчувають. Управління на державному рівні має цілком задовільний характер. Однак, це лише половина правди. До такого способу управління ми звикли, бо ... не бачили іншого. Між тим, є речі, які університети мають вирішувати самостійно, спрямовуючи свої зусилля не на підготовку чергового звіту чи прийому чергового інспектора, а на розробку нових і новітніх концепцій, моделей, стратегій розвитку. В межах демократизації державної освітньої політики, очевидно, настав час поступової передачі університетам повноважень, що раніш належали представникові держави - "їх величності чиновнику". Мова йде, зокрема, про спрощення умов ліцензування та акредитації. Навряд чи є потреба у підготовці непомірної маси паперів, документів, довідок, які мають представити навчальні заклади для отримання ліцензії чи проведення акредитації. Чи не можна було б обмежитись одним документом - на одну сторінку за підписом ректора, - в якому були б відображені основні умови, дотримання чи виконання яких дає право на отримання "дворянської грамоти"? Не менш обтяжливими для університетів є й чисельні акредитаційні комісії, які в буквальному розумінні "висмоктують" з університету кошти, що могли б бути використаними на цілі розвитку навчального закладу або соціальної підтримки студента, викладача, співробітника. У всякому разі, введення подібних інновацій можна

241

розпочинати з національних закладів освіти, які мають не лише вітчизняне але й міжнародне визнання.



В межах розширення автономії університетів можна було б передати їм право самостійно вирішувати питання про присвоєння наукових ступенів кандидата та доктора наук, вчених звань доцента та професора, здійснення тих чи інших структурних змін, призначення керівних кадрів, використання позабюджетних коштів, розвиток студентського самоуправління.

Автономізація університетів має підвищити роль громадських організацій, вченої ради, студентського самоуправління, кожного викладача, співробітника, студента. А це в свою чергу, забезпечить розвиток творчого потенціалу всіх учасників навчально-виховного процесу, розкріпачить їх волю, розширить канали вільного волевиявлення, активності творчості.



Четверта умова реалізації інноваційної стратегії розвитку освіти в системі українського прориву є запровадження принципово нової моделі академічного міжнародного співробітництва.

Традиційно більшість українських університетів міжнародну співпрацю здійснювали у форматі ознайомлення з досвідом, характером організації навчання та виховання студентів, управління закладом освіти, культурою та способом життя зарубіжних партнерів. Досить поширеною була в свій час практика обміну викладачами та студентами, реалізація моделі так званого включеного навчання, проведення міжнародних конференцій, семінарів, симпозіумів. Позитивно сприймається також підготовка спільних наукових видань, обмін фундаментальною літературою, періодикою тощо.

Всі апробовані раніш види і напрями міжнародної співпраці залишаються актуальними і в наші дні. Разом з тим, в цій сфері з'явились нові акценти, підходи, принципи. їх суть - у відмові від ідеологізованих підходів, поступовому переході до предметно-практичної, прагматичної спрямованості співпраці, коли в порядок денний переміщується практичний результат, взаємна користь, яку отримують всі учасники-суб'єкти співробітництва.

Глобалізація та інформаційна революція, відкритість систем й утвердження колективної міжнародної безпеки та солідарності формує нову парадигму міжнародного академічного співробітництва - відкрито прагматичну, її ефективність вимірюється тим конкретним результатом, який впроваджено в практику. В основі цієї парадигми знаходяться наука і освіта. Культурно-ознайомча складова співробітництва університетів відходить на другий, а може й на третій план. І це зрозуміло. Досить інтенсивне переміщення людей у міжнародному просторі (активізація міжнародних міграційних процесів) забезпечує знайомство з культурними вимірами народів і держав. Серйозну платформу взаємопізнання культур формують також Ін-тернет та інші міжнародні інформаційні системи. В цих умовах, міжнарод-

242

не співробітництво університетів розгортається, насамперед, як співробітництво наукове і освітнє - спільне освоєння міжнародних наукових грантів, розробка наукових програм, організація спільних лабораторій, проведення наукових форумів, включене навчання тощо.



П'ятою умовою інноваційного процесу в системі освіти є активізація впровадження головного продукту інформаційної революції - високих інформаційних технологій. Інформаційна революція диктує туг власні правила гри. Без комп'ютера і інформаційних засобів навчання ні про які інновації в системі освіти на може бути й мови. Провідні університети зробили в цьому напрямі суттєві зрушення. Комп'ютерами ми, здається, забезпечені. Однак, це лише частина проблеми. На часі - цивілізоване переведення всього навчального процесу в формат інформаційної педагогіки. Вслід за такими потужними навчальними закладами, як Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київський і Харківський політехнічні університети, наш університет розгорнув проект ''Електронна педагогіка", в межах якого підготовлено півтора тисячі електронних підручників, проведено навчання персоналу, оснащено університет необхідною технікою. Другий і третій шали реалізації проекту покладають створення єдиного інформаційного науково-освітнього середовища, забезпечення учасників процесу необхідними засобами і технологіями обміну інформацією, підготовка інформаційних програм, електронних підручників, кваліфікованих модераторів навчального процесу, а головне — забезпечення його юридичного, медичного і психологічного супроводу. Зрозуміло, для цього потрібні кошти. Держава знайшла їх для комп'ютеризації сільських загальноосвітніх шкіл. І це добре. Прийшов час для формування окремої Державної цільової програми комп'ютеризації вищих навчальних закладів. Університетам, самостійно здійснити це важко.

Шоста умова інноваційного розвитку освіти знаходиться в царині мовних стратегій, впровадження яких в систему освіти є справою суперактуальною. Європейською нормою і показником освіченості людини є її вільне володіння декількома світовими мовами — англійською, французькою, німецькою, іспанською тощо. В колишньому СРСР вивчення іноземних мов не заохочувалось. До людей, які володіли іноземними мовами ставились з підозрою як до потенційних зрадників: вивчає, знає - значить хоче виїхати за межі держави. З другого боку, система викладання мов здійснювалась за такими технологіями, які унеможливлювали вільне володіння ними ні учнями, ні студентами. Більшість випускників загальноосвітніх шкіл і університетів іноземними мовами володіли не інакше, як "за допомогою словника". Нині вільне володіння декількома іноземними мовами є нормою і показником освіченості особистості. На жаль, мовна стратегія освіти все ще залишається проблемою за семи замками.

243

Нарешті, сьома умова означеного процесу локалізується через завдання переорієнтації системи освіти з простого засвоєння суми знань на усвідомлення їх предметно-практичного значення, формування вміння його самостійного поповнення й впровадження в практику за для забезпечення кар'єрного зростання, добробуту, комфортного існування в розвиненому суспільстві.



Інноваційний розвиток української освіти справедливо пов'язується з її входженням у європейський освітній простір, приєднанням до Лісабонської і Болонської конвенції. Зрозуміло, багато в чому ми маємо перебудуватись. Однак, здійснюючи останнє не слід ламати те, що в минулому було продуктивним і ефективним. Між тим, захоплення західним досвідом декого з нас доводить майже де ейфорії: мовляв, "перелицюємо все на західний манер і тоді..."

Якось на зустрічі у Фонді "Україна 3000" в присутності пані Катерини Ющенко відомий педагог Шалва Амонашвілі висловив таку думку: серед дев'яти найбільш знаменитих педагогів світу знаходиться чотири українці: Пирогов, Ушинський, Макаренко і Сухомлинський. їх вивчають у всьому світі й до нас ставляться, насамперед, поважаючи традиції вітчизняної освіти, які ми нерідко забуваємо. Входження в європейський простір має супроводжуватись поглибленням і роз'ясненням сутності вітчизняної педагогічної традиції як загальнолюдського надбання. Саме цим ми будемо цікавими для європейських педагогів. Але не тільки цим. Візьмемо, наприклад, методичне забезпечення навчального процесу. Таких ґрунтовних методик, як у нас, немає в жодному європейському університеті. Захід зацікавлений у знайомстві з ними такою ж мірою, як і з нашими історичними педагогічними традиціями. Нарешті, увага науковців і педагогів світу концентрується на нашій колишній (частково - сучасній) фізико-математичній і природ-ничонауковій підготовці кадрів. Навряд чи треба поспішати вслід за США чи деякими країнами Європи, відмовлятись від нашої колишньої практики.

Хочу, щоб мене зрозуміли правильно. Нас будуть поважати, коли про нас будуть знати. А нам, до речі, є чим поділитись зі світом. Тому, здійснюючи інновації, вступаючи в Болонський процес ми не повинні почуватись Попелюшкою. Ми йдемо в нього як партнери. Запозичуючи нове, впроваджуючи його у вітчизняну практику, слід завжди зберігати те, що напрацьовано віками - українську педагогічну матрицю, яка є серйозним надбанням європейського і світового педагогічного досвіду.

Інформаційні технології

в системі інноваційної освіти

Перехід до інформаційного суспільства, зміна парадигми суспільного розвитку, нові, більш високі вимоги до працівника все це призводить до 244

якісно нової, а саме інноваційної освіти. Реалізація концепції інноваційної освіти включає якісну зміну структури і змісту освітніх програм, форм і методів організації навчального процесу, системне, комплексне застосування інноваційних технологій.

В кращих своїх зразках інноваційна освіта орієнтована не стільки на передачу знань, які постійно оновлюються і... старіють, скільки на оволодіння базовими компетенціями, що дозволяють потім - у міру необхідності -набувати знання самостійно. Традиційна освіта як система отримання знань відстає від реальних потреб сучасного суспільства. Суспільству потрібна освіта, що постійно оновлюється - знаннями, технологіями, засобами навчання, організаційними та управлінськими підходами. Таку освіту ми й називаємо "інноваційною". Суть інноваційної освіти можна виразити фразою: "не наздоганяти минуле, а створювати майбутнє", модернізувати освіту з урахуванням вимог глобалізаційно-інформаційного суспільства.

Проблеми, що стоять перед сучасною освітою, спровоковані відношенням до нього протягом ряду десятиріч. Ситуація сьогоднішнього дня вимагає звернення до особи молодої людини в процесі навчання і виховання індивідуальних і особових особливостей і здібностей, оптимального співвідношення духовного і технократичного начал. У пошуках нової парадигми освіти інноваційні процеси є єдиними джерелами розвитку системи освіти.

Інноваційні процеси повинні здійснюватися сьогодні у всіх освітніх структурах. Нові типи освітніх установ, систем управління, нові технології і методики - це прояви величезного потенціалу інноваційних процесів. Грамотне і продумане їх здійснення сприяє поглибленню в ньому позитивних змін. Разом з тим, реалізація нововведень на практиці повинна бути пов'язана з мінімальними негативними наслідками. Тому упровадження інновацій завжди припускає підготовчий етап, що включає моделювання, експертні оцінки, подальшу доробку і співвідношення з останніми досягненнями в області освіти.

Отже, вимога переходу до інноваційної освіти обумовлена закономірностями функціонування інформаційного суспільства. Якщо не брати до уваги ту обставину, то цей діалектичний взаємозв'язок можна позначити таким чином. Роззиток телекомунікаційних технологій, обумовлений науково-технічним прогресом, досяг деякої критичної грані, після якої ми спостерігаємо якісні зміни інформаційного середовища, що оточує індивіда, що у свою чергу викликало ланцюг якісних змін у всіх сферах його існування. Стосовно сфери освіти ці зміни класифікуються як зміна основної парадигми: якщо раніше для того, щоб навчатися викладач був головним джерелом професійної інформації, що зумовлювало репродуктивну методику навчання як провідну, то тепер студент зустрічається з безліччю цілком доступних джерел. Функція викладача стає іншою: він повинен навчи-

245


ти студента орієнтуватися в цьому інформаційному середовищі, повинен розвинути його творчі та інтелектуальні здібності, у тому числі здібність до самоосвіти. Саме ця обставина робить використання інформаційних технологій, інформатизацію навчального процесу головним засобом здійснення переходу до інноваційної освіти.

Розвиток форм інноваційної освіти - це лише частина загального процесу придбання практикою людської діяльності інноваційного характеру. Будь-який інноваційний процес вимагає володіння інформаційними ресурсами і комунікаційними технологіями. Проблема полягає не в тому, щоб оволодіти сумарним набором таких технологій, проблема в тому, щоб побудувати правильну систему їх використання відповідно до стратегії того чи іншого розвитку. Інноваційна освіта, як відомо, - модель освіти, що орієнтована переважно на максимальний розвиток творчих здібностей і створення сильної мотивації до саморозвитку індивіда на основі добровільно вибраної "освітньої траєкторії'" (сфери, напряму, рівня, послідовності освіти, типу і виду навчального закладу і т.д.) та області професійної діяльності (Берталанфи Л. Общая теория систем: критический обзор //Дослідження по загальній теорії систем. -М.: 1969.)

Інформаційні технології дозволяють реалізовувати принципи диференційованого та індивідуального підходу до навчання. На занятті викладач дає можливість кожному студенту самостійно працювати з навчальною інформацією, що дозволяє йому детально розібрати новий матеріал по своїй схемі. Інформаційні технології можна використовувати як для очного, так і для дистанційного навчання. Вони дають можливість реалізовувати світові тенденції в освіті, можливості виходу в єдиний світовий інформаційний простір.

Застосування комп'ютерних технологій дозволяє підвищити рівень самоосвіти, мотивації навчальної діяльності; дає абсолютно нові можливості для творчості, отримання і закріплення різних професійних навиків, і, звичайно, відповідає соціальному замовленню, яке держава пред'являє до ВНЗ. Використовуючи системи мультимедіа, що дозволяють об'єднати можливості комп'ютера і знання викладача, стало можливим створення електронних підручників, які більш наочно, барвисто і з мобільним доступом інформації з'являться перед учнями (студентами).

Мультимедійні технології відкривають можливості викладачам відмовитися від властивих традиційному навчанню рутинних видів діяльності викладання, надавши йому можливість використовувати інтелектуальні форми праці, звільняють від викладу значної частини навчального матеріалу і рутинних операцій, пов'язаних з відробітком умінь і навиків.

На сьогодні вищі навчальні заклади не тільки мають доступ до інформаційних ресурсів зовні завдяки Інтернету, але і часто володіють власними

246

інформаційними базами даних і набором необхідних технологій для роботи з ними. Більш того, цілком закономірно, що майже в кожному випадку це приводить до об'єднання ресурсів і створення внутрішньо вузівських інформаційних систем. На жаль, часто проектування цих систем починалося з рішення приватних задач, тоді як задачі загальні, стратегічні, не були визначені. Зокрема, можна спостерігати два протилежні підходи: коли навчальний заклад розглядається як звичайна корпорація, і інформаційна система створюється лише для функцій управління; або на перше місце ставиться навчальний процес, і інформаційні системи в своїй побудові враховує лише освітні аспекти. Є ще і третій недолік, який однаково виявляється і в першому і в другому випадку. Йдеться про те, що інформаційні системи використовуються тільки як системи управлінського обліку, або обліку інформаційних ресурсів, але не як системи управління процесами. Проблематика інновацій вже вийшла за рамки власне економічних концепцій і підходів і все більш активно включає проблеми педагогіки, психології, соціології, загальної теорії управління та інших дисциплін. Ця проблематика розглядається як основа для планування і проведення нових комплексних наукових досліджень, що вимагають системного підходу.



Інноваційне навчання передбачає і готовність до дій в нових умовах, дослідження того, що може відбутися або необхідно. Головним знаряддям реалізації інноваційної освіти є інформаційні технології.

В розділі "Інформаційні технології в освіті" Національної доктрини розвитку освіти підкреслюється, що її пріоритетом є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, які забезпечать подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність і ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Це досягається шляхом: забезпечення поступової інформатизації системи освіти, направленої на задоволення освітніх, інформаційних і комунікативних потреб учасників навчально-виховного процесу; упровадження дистанційного навчання з використанням в навчальному процесі інформаційно-телекомунікаційних технологій разом з традиційними засобами; розробки індивідуальних модульних навчальних програм (залежно від конкретних потреб), а також випуску електронних підручників; створення індустрії сучасних способів навчання, які відповідають світовому науково-технічному рівню. Саме реалізація Національної доктрини розвитку освіти забезпечить перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме суттєвому збільшенню інтелектуального, культурного, духовного морального потенціалу конкретних індивідів і суспільства в цілому.

Останні роки характеризуються не тільки процесом розширення ринку освітніх послуг але і суттєвою їх модернізацією. Відбувається еволюція си-

247


стеми освіти: від класичного університету до віртуального, від лекційного викладання матеріалу до комп'ютерних освітніх програм, від книжкової бібліотеки до комп'ютерної від багатотомних паперових енциклопедій до сучасних пошукових баз даних. Нові інформаційні та комунікаційні технології значно розширюють можливості вищої школи для втілення в практиці концепції безперервної освіти і мають нагоду в перспективі відчутно змінити організацію отримання вищої освіти в країні.

Істотною для подальшого навчання, активній соціальній і професійній діяльності є комп'ютерна письменність, яка необхідна при навчанні за допомогою комп'ютерних технологій. Інформатика виступає важливою з'єднувальною ланкою між освітньою школою і наступними рівнями навчання. Не випадково колишній президент СІНА Б.Клінтон проголосив необхідність підключення до сіті Інтернет кожного класу американської середньої школи. Новітні інформаційні технології створюють величезні можливості їх використання в педагогічному процесі. Специфіка нових інформаційних технологій полягає в тому, що вони надають користувачу великий вибір джерел: інформація в мережах (базова інформація на серверах, різноманітні бази даних провідних бібліотек, наукових центрів, музеїв), а також інформація на гнучких дисках, лазерних дисках, на відео і аудіокасе-тах, друкарських носіях. Ці можливості можуть бути значно розширені також за рахунок передачі по мережах не тільки текстових файлів, але і зображення, і звуку. Використання засобів новітніх інформаційних технологій, розміщених на різних серверах в сіті Інтернет здатне істотно поглибити зміст матеріалу, що вивчається, а застосування нетрадиційних методик навчання може надати помітний вплив на формування практичних умінь і навиків студентів.

Особливістю більшості нових інформаційних технологій у вищій освіті є те, що вони базуються на сучасних персональних комп'ютерах. Під засобами нових інформаційних технологій розуміються "програмно-апаратні засоби і пристрої, функціонуючі на базі мікропроцесорної техніки, сучасних засобів і систем телекомунікацій інформаційного обміну, ау-діо-, відеотехніки і т.н., забезпечуючи операції по збору продуцюванню, накопиченню, зберіганню, обробці, передачі інформації"" (Роберт И.В. Современные информационные технологии в образовании. — М.: Школа-Пресс, 1994. - 205 с).

До засобів і систем нових інформаційних технологій, які використовуються і можуть бути потенційно використані в освіті, відносяться: комп'ютери всіх класів, дисплей, принтер, пам'ять, пристрій введення мови в комп'ютер, сканер, клавіатура, бази даних і знань, системи мультимедіа, відеотекст, телетекст, ТВ-інформ, модем, комп'ютерні мережі, експертні повчальні системи, пристрої висновку графічної інформації, гіпертекстові

248

системи, телебачення, телефон, факс, телеконференції електронна дошка оголошень, програмні засоби навігації в Інтернеті, автоматизовані бібліотеки, програмні засоби навчального призначення, редакційно-видавничі системи CD-ROM, системи розпізнавання тексту, програмні комплекси, системи. Інформаційні технології включають програмоване, інтелектуальне навчання, експертні системи, гіпертекст, мультимедіа, мікросвіти, імітаційне навчання, демонстрації.



Розглядаючи те, що є сьогодні нові інформаційні технології, можна виділити ряд їх найважливіших характеристик: типи комп'ютерних повчальних систем (навчальні машини, навчання і тренування, програмоване навчання, інтелектуальне репетиторство, керівництво і користувачі); навчальні, що використовуються, засоби (навчання через відкриття, мікросвіти, інтертекст, мультимедіа); шструментальні системи (програмування, текстові процесори, бази даних, інструменти уявлення і групового навчання, авторські системи) (Матрос Д.Ш., Полев Д.М., Мельникова Н.Н. Управление качеством образования на основе новых информационных технологий и образовательного мониторинга. - М.: Педагогическое общество России, 2001. -128 с).

Виходячи з цього, нові інформаційні технології навчання - це процес підготовки і передачі інформації тому, хто навчається, засобом здійснення якого є комп'ютер. Такий підхід відображає розуміння педагогічній технології як використання технічних засобів в навчанні, тобто комп'ютер виступає як міцний інструмент, що дозволяє вирішувати нові дидактичні задачі.

Згідно дослідження Д.Ш.Матрос, Д.М.Польової, Н.І.Мельнікової, новими інформаційними технологіями навчання можна рахувати тільки ті, які відповідають трьом основним вимогам: задовольняють основні принципи педагогічної технології (попереднє проектування, цілісність); дають можливість рішення задач, які раніше в дидактиці не пропрацювали теоретично і практично; припускають використання комп'ютера як важливого засобу підготовки і передачі інформації тому, хто навчається.

В зв'язку з цим можна виділити наступні основні принципи системного упровадження комп'ютерів в навчальний процес: принцип нових задач, направлених на повноту, сучасність і оптимальність рішень, що приймаються; принцип системного підходу, що грунтується на системному аналізі процесу навчання для того, щоб проектована система найкращим чином відповідала встановленим меті і критеріям; принцип "першого керівника", що передбачає замовлення на комп'ютери, програмне забезпечення, їх впровадження в навчальний процес повинні проводитися під контролем особи, що очолює організацію або відповідний структурний підрозділ; принцип максимально розумної типізації проектних рішень, що передба-

249

чають використання такого програмного забезпечення, яке б підходило можливо більш широкому кругу замовників; принцип безперервного розвитку інформаційної системи має на увазі належну трансформацію бази даних; принцип автоматизації, що використовується для навчальної мети і передбачуваної реалізації і видачу необхідної інформації по запиту педагогів; принцип єдиної інформаційної бази, значення якого полягає в накопиченні і постійному оновленні інформації необхідної для вирішення всіх задач процесу навчання.



Використовуючи сучасні навчальні засоби та інструментальні середовища, можна створювати чудово оформлені програмні продукти, що не вносять в той же самий час нічого нового в розвиток теорії навчання. Тому рішення останньої задачі в Україні є актуальним і передбачене Національною доктриною розвитку освіти.

Згідно проведеним розрахункам, освітній потенціал суспільства, що збільшується, забезпечить впровадження в Україні новітніх виробничих інформаційних технологій, що дозволить протягом майбутніх 10-15 років скоротити відставання в темпах розвитку і надалі істотно наблизитися до рівня і способу організації життєдіяльності розвинутих країн світу (Национальна доктрина розвитку освіти // Освіта України — 2002. -Квітень, 23). і

Комп'ютеризація, як одна з важливих складових інтенсифікації навчання, переважно повинна зводитися до ефекту "інформаційного стиснення". В даний час комп'ютерні технології викликають живий інтерес молоді стимулюють їх пізнавально-творчу активність, дозволяють індивідуалізувати процес пізнання і навчання. Діалог з комп'ютером встановлює відповідну ступінь розвитку внутрішньої мови і думки студента, його здатність до створення і осмислення зв'язків на основі запропонованої програми роботи. Крім того за допомогою комп'ютера активізується логічна пам'ять, швидше здійснюється інтелектуалізація процесу запам'ятовування інформації. В рамках автоматизованого "діалогу" і комп'ютерної ділової гри можна моделювати різні форми взаємодії студента з викладачем, процес дослідження, наукового пошуку або публіцистичної полеміки, реальні життєві ситуації пов'язані з необхідністю ухвалення студентом відповідних адекватних рішень.

Аналіз сучасного зарубіжного досвіду діяльності вищих навчальних закладів по підготовці висококваліфікованих конкурентноздатних фахівців нової генерації свідчить про наявність моделі комп'ютерної підготовки фахівців, яка передбачає досконале володіння комп'ютером протягом всього періоду навчання, добрі знання на рівні вільного спілкування на декількох іноземних мовах, належний рівень професійних умінь і навиків. В західних країнах збільшення потенціалу інформаційних технологій при

250

підтримці держави розглядається як один з варіантів рішення проблем "перехідних епох".



Слід помітити, що сучасний ринок комп'ютерних засобів в Україні відрізняється від західного і відстає на 4-7 років. В недалекому минулому існувала заборона на вивіз сучасних комп'ютерних технологій з розвинутих країн. В даний час в Україні домінують комп'ютери, які вже взагалі зникли з ринків Західної Європи, США і Японії. До цього слід додати що українські споживачі і навіть керівники окремих установ і навчальних закладів віддають перевагу дешевим, але застарілим моделям, вже знятим з виробництва.

В зв'язку з цим в даний час виникає ряд гострих проблем, пов'язаних з реально існуючими інформаційними потребами на рівні країни, регіону, міністерств, відомств, окремих установ, підприємств і організацій, конкретних індивідів, і перш за все, в рамках системи освіти.

Відродження науково-технічного потенціалу держави можливо в режимі функціонування інформації на макро, мезо і мікрорівні. В Україні стратегічні задачі за рішенням вказаних проблем визначені в "Законі про національну програму інформатизації'' (1998 p.). Цей закон визначає загальні положення формування, виконання і коректування національної програми інформатизації. її головна мета - створення умов для забезпечення громадян і суспільства сучасною, об'єктивною і повною інформацією шляхом упровадження інформаційних технологій. В зв'язку з цим створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення освіти, науки, культури, інтеграція України в світовий інформаційний простір, набуває характер національної значущості. Національній програмній інформатизації визначені першочергові пріоритети по створенню нормативно-правової бази інформатизації і загальносвітовій мережі INTERNET. Інформатизація освіти дозволяє: сформувати відкриту систему освіти, яка забезпечує "траєкторію" навчання, що індивідуалізувалася; істотно змінити організацію процесу пізнання шляхом його зсуву у напрямі системного мислення; створити ефективну систему управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; раціонально організувати пізнавальну діяльність учнів (студентів); індивідуалізувати навчальний процес і використовувати принципово нові навчальні засоби; формувати, розвивати і удосконалювати системи дистанційного навчання різного рівня.

Інформатизація освіти припускає: упровадження засобів інформаційних технологій в освітній процес; підвищення рівня комп'ютерної (інформаційної) письменності учасників освітнього процесу; системну інтеграцію інформаційних технологій в освіті, підтримуючих наукові дослідження, процеси навчання і організаційного управління; побудова і розвиток єдиного освітнього інформаційного простору.

251

Використання сучасних інформаційних технологій навчання, реалізації процесу загальної інформатизації навчального процесу передує діяльнісний і дуже складний період, пов'язаний зі створенням випереджаючого науково-методологічного забезпечення процесу підготовки майбутніх спеціалістів, а також підготовкою, перепідготовкою нового покоління професорсько-викладацького складу і відповідним розвитком сучасної навчально-матеріальної бази.



Слід підкреслити, що далеко не всі ВНЗ України мають кваліфікованих спеціалістів по розробці комп'ютерних технологій для навчального процесу. Відсутність уніфікованих комп'ютерних технологій для навчального процесу пояснюється тим, що вони суттєво залежать від багатьох факторів, характерних для конкретного ВНЗ та викладацького складу. Враховуючи, що навчально-виховний процес в вищому навчальному закладі відрізняється високим динамізмом, складністю структури та багатофункціональністю оцінки результатів, впровадження інформаційно-навчальних технологій в процес підготовки спеціалістів доцільно розглядати як системний метод організації навчання, направлений на оптимальну побудову та реалізацію навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Сучасний етап розвитку вищої школи, що характеризується інтенсифікацією навчального процесу, скороченням періоду навчання, вимагає введення в практику роботи професорсько-викладацького складу нових, нетрадиційних форм і методів. В свою чергу оволодіння кращим світовим освітнім досвідом стимулює пошук нових підходів в підвищенні рівня підготовки майбутніх спеціалістів, конкурентноздатних на сучасних ринках праці. Рішення цієї проблеми в умовах вищих навчальних закладів стає можливим при реалізації іішоваційних технологій. Інновації, що використовуються в навчальному процесі, повинні мати високу міру технологічності, яка забезпечується шляхом збільшення вірогідності вхідної інформації на основі контролю рівня знань, вірного вибору методів активізації навчального процесу (технічні засоби, завдання, форми і т. д.), індивідуалізація навчання. Ефективність останніх може значно підвищитися за рахунок впровадження системи морального та матеріального стимулювання викладачів, що займаються реалізацією інновацій.

В основу реалізації в Україні концепції інноваційної освіти можуть бути встановлені наступні постулати: 1) методологія діяльності є дієвим механізмом від філософської парадигми до практики освіти, тобто доцільно звертатися до сучасної філософської картини світу, методології людської діяльності і аналізу інноваційної ролі людини; 2) фундаментальний шлях модернізації освіти полягає в розвитку інноваційних здібностей індивіда, що є метою шноваційної освіти; 3) пряме, некритичне запозичення зарубіжної освітньої практики - небезпечно і неправильно. Характер передачі знань

252


між людьми, людське сприйняття і методологія діяльності завжди несуть особливості національної своєрідності (Национальна доктрина розвитку освіти//Освіта України-2002.—Квітень, 23).

В даний час методологія інноваційної діяльності все глибше проникає в соціальну сферу, у тому числі і в систему освіти. При цьому можна виділити два проблемні аспекти інноваційної освіти. Перший торкається глибокої відмінності двох видів опису об'єктів діяльності: кількісного (параметричного) і якісного. Практика, що склалася у сфері освіти має сильне домінування у бік кількісних оцінок. Важливим в цьому зв'язку проблемним аспектом інноваційної освіти є необхідність формування та впровадження в практику діяльності вищих навчальних закладів та їх структурних підрозділів культури і методології багатокретиріальної постановки та рішення інноваційних задач, олтимізаційною функцією яких є підвищення якості підготовки спеціалістів нового покоління.

Нерідко монокритерійна постановка проблеми, що зводиться до пошуку одного оптимального варіанту, володіє серйозними методологічними і світоглядними обмеженнями, розкриває існуючі внутрішні суперечності, обмежує інформацію, необхідну для реалізації інноваційних технологій у сфері освіти, створює помилкове враження про принципову завершеність інноваційного процесу. Для усунення і попередження вказаних відмінностей і протиріч необхідна багатокритерійна постановка задач, що визнає природну складність потреб і прагнення конкретного індивіда. Застосування сукупності критеріїв можна адекватно відобразити прагнення і бажання досягнення кращих корисних результатів з найменшими витратами і мінімальними несприятливими засобами використання інноваційних технологій у сфері освіти.

При впровадженні інновацій нерідко може виникати ще одна основна суперечність. Як правило, в центрі експерименту ставляться відвернуті і не зовсім чітко та зрозуміло сформульовані теоретичні положення. При цьому реальна практична робота складається дещо стихійно. Останнє робить її важко керованою. В результаті створюється таке положення, яке не задовольняє ні викладачів, ні студентів, ні батьків. Вони мають право чекати від цієї роботи чогось більш визначеного і вагомого, ніж те, що вони одержують.

Не дивлячись на те, що в даний час ідеї шноваційного навчання широко розробляються і освоюються в практиці освіти в багатьох країнах світу на рівнях індивідуального новаторства, суспільних рухів створення нових типів освітніх установ без глибокого комплексного психолого-педагогічного вивчення особливостей стратегії інноваційного навчання ці начала можуть залишитися і розглядатися у вигляді спроб часткового упровадження в систему традиційної освіти. При цьому об'єктом управління повинна бути ці-

253


Каталог: download -> version -> 1402555725 -> module
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
version -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів
module -> Програма сучасні інформаційні технологіїї в дошкільній освіті для спеціальності 01010101 «Дошкільна освіта»
module -> Методика викладання дошкільної педагогіки плани семінарських занять змістовий модуль І

Скачати 10.07 Mb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   38




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка