Назви змістових модулів, тем | Кількість годин - 64 |
Змістовий модуль 1. Становлення філософії | 8 |
Тема 1. Філософія й історія філософії . Відтворення філософських уявлень у міфології та релігійних віруваннях у Стародавньому Єгипті та Межиріччі
Філософія: поняття, предмет, функції. Філософія і світогляд. Типи світоглядів. Проблематика та структура філософії. Типологія філософських учень. Місце філософії серед інших явищ духовної культури. Історія філософії як спосіб існування філософського знання. Розвиток історії філософії. Предмет та завдання історії філософії. Місце історії філософії в системі філософських дисциплін.
Зародження природничо‑наукових знань у Вавилоні та Єгипті: астрономія, математика, медицина. Міфологія Вавилону та Єгипту про походження світу та про джерела знань людини. Вплив міфології і досягнень науки Вавилону та Єгипту на подальший розвиток філософії.
| 2 |
Тема 2. Становлення філософії в Стародавній Індії
Основні історичні етапи розвитку Індії. Соціальна структура давньоіндійського суспільства. Уявлення про світ у Ведах та Упанішадах. Основні релігійно‑філософські напрями.
Ортодоксальні даршани Стародавньої Індії.
Система «н’яя». Система «вайшешика». Даршана «санкх’я». Даршана «йога». Система «міманса». Даршана «веданта».
Неортодоксальні даршани Стародавньої Індії.
Джайнізм. Буддизм. Філософія локаята (чарваки).
| 2 |
Тема 3. Філософія Стародавнього Китаю
Основні етапи історії Стародавнього Китаю. Вплив соціально‑економічних чинників на становлення філософії в Стародавньому Китаї. Міфологічні основи давньокитайської філософії. Вчення про Інь та Янь у філософській культурі Китаю. Уявлення про долю в китайській філософії. Філософська антропологія Стародавнього Китаю.
Даосизм. Лао-Цзи. «Дао» – принцип зародження та закономірність світу. Гносеологія, політично‑етична доктрина. Принцип «недіяння».
Конфуціанство. Кун-фу-Цзи, Мен-Цзи, Сюнь-Цзи. Конфуціанське визначення «дао». Соціальна доктрина конфуціанства. Державно‑політичне управління. «Жень» – принцип гуманності й правопорядку. Етична концепція. Питання виховання. Відродження традицій.
Моїзм. Засновник – Мо Ді. Соціальна доктрина моїзму. Гносеологічна концепція. Онтологічна концепція. Концепція «всезагальної любові». Вчення про небо, заперечення долі, критика конфуціанства.
Законники (легісти). Засновники – Шан Ян, Хань Фей Цзи. Державно‑політична концепція легізму. Реформи Шан Яна. Критика конфуціанства.
Перша «культурна» революція. Доля філософських шкіл та філософів. Відродження конфуціанства.
| 2 |
Тема 4. Розвиток давньогрецьої філософії від Піфагора до Сократа
Походження античної філософії. Основні підходи до причин формування філософії в Стародавній Греції. Джерела давньогрецької філософії. Міфологія. Космогонії Гомера, Гесіода, орфіків. Роль «семи мудреців» у виникненні античної філософії.
Основні періоди в історії античної філософії. Проблема першоелементів буття. Головні категорії античної філософії: природа, логос, космос, ейдос, розум, єдине, архе. Метод античної філософії – споглядальність.
Мілетська школа (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен). Первісний матеріалізм та діалектика мілетців. Усезагальна одушевленість природи. Матеріальні першоелементи (вода, апейрон, повітря). Космологія.
Геракліт з Ефесу. Вогонь як першоелемент. Принцип «усе тече». Діалектика Геракліта. Погляди Геракліта на пізнаваність світу.
Піфагорейська школа. Засновник – Піфагор. Піфагорейський стиль життя. Число як першоелемент. Містика чисел. Ідея міри і гармонії. Вчення про душу.
Елейська школа. Вчення про буття Ксенофана. Пантеїзм Ксенофана. Співвідношення буття і мислення у філософії Парменіда. Вчення Парменіда про буття і небуття. Апорії Зенона Елейського.
Натурфілософія Емпедокла. Корені всіх речей. Любов і ворожнеча. «Подібне пізнається через подібне».
Анаксагор. Учення Анаксагора про гомеомерії. Принцип «усе в усьому». Гіпостазування світового Розуму (Нусу) як космічної сили. Принцип «протилежне пізнається через протилежне».
Античний атомізм (Левкіпп та Демокріт). Атом як першоелемент буття. Види атомів та їхні властивості. Атоми і порожнеча, необхідність і випадковість. Теорія пізнання Демокріта. Концепція відображення. Вчення Демокріта про душу.
Софістика. Два періоди в розвитку софістичної філософії: діяльність «старших та молодших софістів». Сенсуалізм, релятивізм, практицизм та конвенціалізм у філософській концепції Протагора.
| 2 |
Змістовий модуль 2. Розвиток античної філософії. Філософія Еллінізму та Римської імперії
| 8 |
Тема 5. Становлення об’єктивного ідеалізму у грецькій філософії
Філософія Сократа. Теорія пізнання Сократа. Принцип «пізнай самого себе». Метод Сократа: іронія, маєвтика, індукція. Вчення Сократа про людину. Проблема добра і зла.
Малі сократичні школи. Кініки. Засновник – Антісфен. Відношення людини до держави. Етичне вчення кініків. Проповідь аскетизму Діогена Синопського. Сенсуалізм кініків. Критика вчення Платона.
Кіренаїки. Засновник – Арістіп. Суб’єктивний ідеалізм кіренаїків. Гносеологія кіренаїків. Гедонізм.
Мегарики. Засновник – Евклід Мегарський. Онтологія мегариків. Аргументи проти руху.
Філософія Платона. Академія Платона. Джерела філософського вчення Платона. Об’єктивний ідеалізм Платона. Вчення про ідеї. Система ідей. Ідея блага. Психологічне обґрунтування ідеалізму («печера»). Теорія пізнання Платона (пізнання як пригадування). Уявлення про душу. Суспільно-політичні погляди Платона. Вчення про державу. Етика Платона. «Пайдейя» Платона: ідеї виховання.
| 2 |
Тема 6. Арістотель та перипатетики
Філософія Арістотеля. Об’єктивний ідеалізм Арістотеля. Метафізика. Предмет та структура філософії: «перша філософія» і «друга філософія». Онтологія Арістотеля – наука про буття. Критика теорії ідей Платона. Вчення Арістотеля про причини буття: формальна і матеріальна причини, цільова і рушійна причини. Вчення про категорії. Арістотель про душу. Сенсуалізм і емпіризм Арістотеля, проблема вторинних якостей, ступені пізнання. Вчення Арістотеля про державу. Етичне вчення Арістотеля, вчення про чесноти.
Перипатетики. Представники: Теофраст, Евдем, Арістоксен, Дікеарх, Стратон, Андронік Родоський. Основна тематика досліджень у Лікеї. Еволюція філософських поглядів перипатетиків. Проблеми «першої філософії», фізики, логіки.
| 2 |
Тема 7. Філософія еллінізму і Римської імперії
Особливості та завдання елліністичної філософії. Філософські школи елліністичної доби.
Академіки. Еволюція платонізму в Академії; вчення про три види пізнання (відчуття, мислення, уявлення).
Епікуреїзм. Каноніка й етика. Атомізм епікурейської фізики, етики, логіки, теології. Епікурейці про рух атомів. Випадковість, необхідність, причиновість у русі атомів. Сенсуалізм Епікура. Вчення Епікура про душу. Етичне вчення Епікура. Епікуреїзм у Римській імперії.
| 2 |
Тема 8. Філософія стоїцизму
Стоїцизм. Головні етапи розвитку стоїцизму. Засновник грецького стоїцизму – Зенон Кітійський. Класифікація наук. Космологія стоїків. Буття‑Логос у стоїків порівняно з Буттям‑Логосом у християнстві. Тілесність існуючого. Вчення стоїків про причиновість, необхідність і долю. Етика стоїків. Роль етики стоїків у становленні середньовічної культури. Відродження філософії Стої в Римі. Сенека, Епіктет, Марк Аврелій.
| 2 |
Змістовий модуль 3. Становлення християнської філософії
| 8 |
Тема 9. Філософія Римської імперії
Скептицизм. Засновник – Піррон. Підстави виникнення скептицизму. Види скептицизму. Аргументи проти можливості пізнання істини. Проблема щастя у скептиків. Секст Емпірик – систематизатор античного скептицизму. Вплив скептицизму на розвиток філософії.
Еклектизм. Підстави виникнення еклектизму. Філософські погляди Ціцерона. Вплив еклектизму на філософські школи періоду еллінізму та Римської імперії.
| 2 |
Тема 10. Неоплатонізм
Неоплатонізм. Засновник – Плотін. Загальна характеристика неоплатонізму. Історія неоплатонічних шкіл. Філософська концепція Плотіна: обґрунтування ідеалізму. Обґрунтування Плотіном структури світової системи; Єдине; еманація; Розум; Світова душа; природа; матерія; сходження до Єдиного; екстаз. Порфирій: передумови формування дискусії про універсалії; скептицизм у творчості Порфирія. Дерево Порфирія. Ямвліх: метафізика числа; диференціація Єдиного і Розуму; тріадичність душі. Прокл: логічна концепція еманації; межі пізнання.
Закриття платонівської Академії. Основні здобутки античної філософії та її вплив на розвиток філософії наступних періодів.
| 2 |
Тема 11. Зародження християнської філософії
Початкові етапи формування середньовічної філософії. Джерела формування філософії раннього християнства. Біблійні витоки основних ідей християнської філософії. Філон Олександрійський.
Грекомовна апологетика. Флавій Юстин (Мученик) відношення між знанням і вірою; Татіан: ставлення до грецької культури; походження знань. Афінагор: докази щодо буття Бога; обґрунтування креаціонізму; доповнення віри розумом.
Розвиток і систематизація християнської філософії. Олександрійська богословська школа (Климент і Оріген).
Латинська апологетика. Квінт Септимій Тертулліан: відношення між знанням і вірою; теологія і христологія Тертулліана; відношення душі й тіла. Провідна ідея релігійної концепції Тертулліана: «вірую, тому що абсурдно». Християнський Нікейський Собор (325), його роль у формуванні християнських догматів.
Формування класичної патристики. Василь Кесарійський, Григорій Назіанзін (Богослов), Григорій Нісський – каппадокійські отці церкви: розробка тринітарної проблеми Василем Великим; про іпостасі Бога; розвиток вчення про Святий дух; вчення Григорія Нісського – перша християнська антропологія; вплив неоплатонізму.
| 2 |
Тема 12. Рання схоластика. Арабська та єврейська філософія
Іоанн Скот Еріугена. Пантеїстична онтологія. Відношення віри і розуму. Тлумачення діалектики. Людина і пізнання.
Діонісій Ареопагіт (Псевдо-Діонісій): синтез християнства і неоплатонізму; метод пізнання Бога; «благо» – як важливий принцип теології.
Ансельм Кентерберійський. Схоластичний реалізм. Відношення віри і розуму. Концепція Бога і докази щодо його існування. Проблема свободи волі. Вплив Ансельма Кентерберійського на теологію.
Боротьба реалізму і номіналізму. Крайній реалізм. Поміркований реалізм. Крайній номіналізм. Поміркований номіналізм. Формування номіналізму Росцеліном.
Бернард Клервоський. Містицизм як теорія пізнання; істини та спілкування з Богом. Заперечення розуму як шляху до Божої істини. Ступені пізнання Бога. Протистояння містицизму Бернарда раціоналізму і пантеїзму.
Аль‑Кінді та початок арабомовної філософської традиції. Аль‑Фарабі. Ібн Сіна (Авіценна). Ібн Рушд (Аверроес).
| 2 |
Змістовий модуль 4. Розквіт та завершення схоластики. Філософія Відродження
| 8 |
Тема 13. Розквіт схоластики
Латинський аверроїзм. Сіґер Брабантський: співвідношення віри і розуму; раціоналізм; вічність світу; детермінізм; види причин; тлумачення Бога; вчення про людину; душа як форма тіла; концепція двоїстої істини; заперечення скептицизму і ірраціоналізму; проблема універсалій; концептуалізм.
Тома Аквінський. Завдання філософії. Вчення про буття. Поєднання християнської теології з ученням Арістотеля. Структура світу. Вчення про сутність та існування. Різниця між матеріальним і духовним. Вчення про універсалії (поміркований реалізм). Три роди універсалій. Вчення про потенцію і акт. Докази на користь існування Бога. Тлумачення сутності Бога та його пізнання. Вчення про душу. Теорія окремих душевних сил. Теорія пізнання. Відношення між раціональним знанням і вірою. Джерело і процес пізнання.
Оксфордська школа. Роберт Ґроссетест: теорія світла; елементи деїзму. Роджер Бекон: заперечення томізму; три головні заперечення проти схоластики; емпіризм. Іоанн Дунс Скот: критика філософії Альберта Великого і Томи Аквінського; вчення про буття.
| 2 |
Тема 14. Пізня схоластика
Філософські школи типу «via antiqua» в ХІV-ХV ст. Томізм і його напрями: ортодоксальний (заперечення будь-якого оновлення) і ренесансний (поєднання томізму з гуманістичними течіями). Скотизм: Томас Бредуорден про абсолютну владу Бога та про брак свободи волі в усього сущого; детермінізм; ототожнення мислимого буття всіх речей з Божественною сутністю. Аверроїзм: Жан Жанден і Марсилій із Падуї.
Філософські школи типу «via moderna» у ХІV-ХV ст. Вільям Оккам: номіналізм; критика старих традицій схоластики. Методологічне правило Оккама («лезо Оккама»); скептицизм; принцип двох істин.
Містицизм ХІV ст. Йоганн Екхарт: учення про Бога; етапи еманації як вияв дій Бога; вчення про душу; містичне тлумачення єдності Бога і душі; містичний пантеїзм Екхарта.
| 2 |
Тема 15. Філософія епохи Відродження (1)
Загальна характеристика епохи Відродження. Теоцентризм і антропоцентризм. Ідеї гуманізму. Нове трактування античної філософії.
Гуманізм в Італії. Данте Аліг’єрі. Франческо Петрарка. Лоренцо Валла: антропоцентризм; учення про людину; елементи епікуреїзму.
Ідеологія централізованої держави. Соціально-політичні доктрини Ренесансу. Політична теорія Нікколо Макіавеллі. Утопічні концепції Томаса Мора і Томмазо Кампанелли.
| 2 |
Тема 16. Філософія епохи Відродження (2)
Поширення гуманізму в країнах Європи. Мішель де Монтень: критика схоластики; скептицизм; етичне вчення; тлумачення Бога.
Неоплатонізм Ренесансу. Флорентійська платонівська академія. Марсіліо Фічіно. Джовані Піко делла Мірандола.
Арістотелізм Ренесансу. Аверроїсти й олександристи.
Натурфілософія. Містичний пантеїзм Кузанського; концепція вченого незнання. Джордано Бруно: пантеїстичний матеріалізм і діалектика; ідеї нової космології; вічність і нескінченність Всесвіту; незчисленність світів; філософська антропологія і теорія пізнання.
| 2 |
Змістовий модуль 5. Становлення філософії Нового часу
| 10 |
Тема 17. Емпіризм Нового часу
Френсіс Бекон. Концепція нової науки. Філософія природи. Матерія та її якості. Вчення Бекона про «форми» і «природи». Вчення про індукцію як метод дослідження «форм». Універсальне поняття експерименту. Гносеологія: роль відчуттів (досвіду) і розуму; вчення про «примари» людського розуму. Суспільно-політичні погляди Бекона.
Філософія Томаса Гоббса. Розуміння субстанції як тіла; роди тіл: механічне, людське, державне; акциденції тіла; механічний рух матерії. Детермінізм Гоббса. Теорія пізнання. Вчення Локка про матерію та її особливості. «Первинні» і «вторинні» якості матерії. Критика «вроджених ідей» Декарта. Вчення про досвід: зовнішній і внутрішній досвід. Концептуалізм Локка: співвідношення загального й одиничного. Гносеологія: три види пізнання (інтуїтивне, демонстративне, сенсетивне). Деїзм Локка.
| 2 |
Тема 18. Раціоналізм Нового часу
Раціоналізм Рене Декарта. Дедуктивний метод наукового дослідження (чотири правила методу). Вчення про вроджені ідеї. Принцип універсального сумніву. Сумнів і віра. Сумнів і аксіоматичність. Теорія пізнання Декарта. Деїзм Декарта. Вчення про дві субстанції: духовну і тілесну. Дуалізм Декарта. Вчення про матерію, рух, простір і час. Космологічні погляди Декарта. Дуалістичне трактування людини.
Послідовники Рене Декарта.
| 2 |
Тема 19. Ідеалістичні послідовники Декарта
Ідеалістичні послідовники: Блез Паскаль, Арнольд Гейлінкс, Ніколя Мальбранш.
| 2 |
Тема 20. Еволюція філософських систем (1)
Філософія Бенедикта Спінози. Головні поняття метафізики Спінози: субстанція, атрибут, модус, нескінченність, порядок. Подолання дуалізму Декарта (монізм Спінози). Детермінізм. Проблема необхідності і свободи. Погляди Спінози на душу. Вчення про афекти. Теорія пізнання Спінози: чуттєве, розсудкове та інтуїтивне пізнання. Дедуктивно-математичний метод Спінози.
Монадологія Готфріда Ляйбніца. Вчення про монади: множинність монад; характерні особливості монад; внутрішня активність монад. Закон взаємоузгодженої дії монад: проблема взаємодії душі і тіла. Теорія пізнання Ляйбніца. Раціональне пізнання. Критика сенсуалізму і емпіризму.
| 2 |
Тема 21. Еволюція філософських систем (2) Суб’єктивний ідеалізм
Джордж Берклі. Критика Берклі філософського поняття матерії. Вчення Берклі про реальність одиничного та ілюзорність загального. Принцип «існувати, означає бути сприйнятим». Ідеалістичний сенсуалізм Берклі. Сходження на позиції об’єктивного ідеалізму.
Суб’єктивний ідеалізм Девіда Г’юма. Вчення про досвід та його структуру. Вчення про перцепції. Заперечення категорії субстанції, матерії і душі. Критика космологічних систем. Заперечення богослів’я і релігії. Визнання «природної релігії». Скептицизм і агностицизм Д. Г’юма.
| 2 |
Змістовий модуль 6. Просвітництво. Класична німецька філософія
| 8 |
Тема 22. Філософія просвітництва в Англії
Загальна характеристика англійського матеріалізму ХVІІІ ст. Вчення Джона Толанда про матерію і рух. Ототожнення причинності та необхідності Антоні Коллінзом. Деїзм Коллінза. Детермінізм Коллінза. Девіда Гартлі: вчення про вібрації. Теорія пізнання Гартлі. Вчення Джозефа Прістлі про матеріальну субстанцію та її властивості. Деїзм Прістлі. Детермінізм Прістлі.
Моральна філософія. Моральна система Шефтсбері. Полеміка Мандевіля з Шефтсбері. Вчення про вродженість почуття краси Френсіса Гатчесона.
| 2 |
Тема 23. Філософія просвітництва у Франції XVIII ст.
Загальна характеристика французького просвітництва ХVІІІ ст. Деїзм Вольтера. Заперечення онтологічного доведення Бога. Вольтер про матерію, душу і мислення. Монізм Вольтера. Проблема руху як загальної властивості. Сенсуалізм Вольтера.
Ідея соціології Монтеск’є про підпорядкування суспільного життя природним закономірностям. Заперечення теорії провіденціалізму. Монтеск’є про первісний природний стан людей. Монтеск’є про закономірності світу.
Руссо про природний і громадянський стан людини. Руссо про роль виховання у розвитку суспільства. Деїзм Руссо. Визнання безсмертя душі.
Загальна характеристика французького матеріалізму ХVІІІ ст. Ламетрі про матеріальну субстанцію. Теорія пізнання Ламетрі. Ламетрі про біологічні фактори як причини зміни характеру людини.
Матеріалістичний сенсуалізм Дідро.
Матеріалізм Гельвеція. Заперечення безсмертя душі. Сенсуалізм теорії пізнання Гельвеція. Теорія пізнання Гольбаха.
| 2 |
Тема 24. Філософія просвітництва в Німеччині
Христіан Вольф. Систематизація і популяризація філософського вчення Ляйбніца. Йоганн Йоахім Вінкельман. Готхольд Ефраїм Лессінг. Герман Самуель Реймарус. Філософське вчення Йоганна Готфріда Гердера. Натуралізм Йоганна Вольфганга Ґете.
| 2 |
Тема 25. Філософія Іммануїла Канта та Фіхте
Філософське вчення Іммануїла Канта. «Докритичний» та «критичний» періоди в філософській творчості Канта. Критика догматизму і скептицизму в філософії. Трансцендентальний ідеалізм. Систематизація категорій. Учення про «річ у собі» та явище. Теорія пізнання. Кант про феномени і ноумени. Межі пізнання. Структура процесу пізнання. Апріорне в пізнанні. Антиномії. Моральна філософія Канта. Максими, закони, імперативи. Поняття свободи.
Філософія Фіхте. Трансцедентальний ідеалізм Фіхте. Діалектичний метод. Пізнавальні здібності інтелігенції. Телеологія в філософії Фіхте. Фіхте про призначення людини.
| 2 |
Змістовий модуль 7. Німецька класична філософія (продовження)
| 6 |
Тема 26. Філософія Шеллінга та Геґеля. Розвиток матеріалізму та діалектики в німецькій філософії
Філософське вчення Шеллінга. Натурфілософія і трансцендентальний ідеалізм. Телеологія. Філософія абсолютної тотожності. Свобода людини. Позитивна філософія пізнього Шеллінга.
Філософська система Геґеля. Об’єктивний ідеалізм Геґеля. Об’єктивне мислення як субстанція. Відношення між буттям і мисленням. Етапи розвитку абсолютної ідеї: логіка, природа, дух. Система категорій. Ідеалістична діалектика. Вчення про поняття.
Філософія Людвіґа Фоєрбаха. Антропологічний принцип філософії Фоєрбаха. Учення про людину.
Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Джерела формування філософії діалектичного матеріалізму. Розробка основних положень матеріалістичного розуміння історії. Теорія суспільних відношень. Продуктивні сили і виробничі відносини. Аналіз капіталістичного способу виробництва. Теорія суспільно‑економічних формацій. Теорія комуністичного суспільства.
| 2 |
Тема 27. Філософія позитивізму
Головні етапи позитивізму. Перший позитивізм. Огюст Конт. Програма «позитивної філософії». Предмет науки і предмет «позитивної філософії». Класифікація наук. Закон трьох стадій розвитку суспільства Огюста Конта. Розмежування наукових знань і ненаукових (критерії науковості знань). Методологія позитивного дослідження Джона Стюарта Мілля. Теорія пізнання Герберта Спенсера.
Другий позитивізм (емпіріокритицизм). Радикальний емпіризм Ернста Маха. Концепція пізнання Ернста Маха. Відношення між фізичним і психічним; «комбінації елементів світу». Тлумачення понять як символів для позначення комплексів відчуттів. Принцип «економії мислення». Ідеї «критики чистого досвіду» Ріхарда Авенаріуса. Конвенціоналізм Анрі Пуанкаре.
Третій позитивізм (неопозитивізм). Поняття аналітичної філософії. Логічний атомізм Бертрана Рассела. Людвіг Вітґенштайн: філософія як аналіз різних способів вираження дійсності (наука, мистецтво, містичне споглядання).
| 2 |
Тема 28. Неокантіанство і неогеґельянство
Неокантіанство. Отто Лібман «Назад до Канта!». Баденська школа: Вільгельм Віндельбанд. Відмінність методів природничих і гуманітарних наук (номотетичний та ідіографічний методи). Генріх Ріккерт: розвиток наукової термінології. Марбурзька школа: Герман Коген. Пізнання як понятійне конструювання предмета. П. Наторп. Акт мислення як позитивне наукове знання.
Неогеґельянство. Англо-американське неогеґельянство. Д. Мак-Таггарт. Ф. Бредлі. Персоналізм Дж.Ройса. Історицизм Р.Дж.Колінгвуда. Діалектичний метод. Онтологія як похідне від методу. Тотожність буття дійсності і буття досвіду.
| 2 |
Змістовий модуль 8. Сучасні напрями філософії
| 8 |
Тема 29. Ірраціоналізм і філософія життя
Критика раціоналізму. Метафізика Шопенгауера. Песимізм у ХІХ ст. Едуард фон Гартман: філософія «безсвідомого». Філософія Фрідріха Ніцше: програма «переоцінки всіх цінностей». «Філософія життя». В.Дільтей. Філософія трагедії Г.Зіммеля. Філософія історії Освальда Шпенглера. Інтуїтивізм Анрі Бергсона.
| 2 |
Тема 30. Філософія психоаналізу
Зігмунд Фройд. Суперечності між природною і моральною детермінацією поведінки людини. Виявлення принципів життєдіяльності особи та мотивів поведінки. Зміщення онтології в сферу психіки. Значимість безсвідомого. Три структурні елементи психічного (Воно, Я, Над‑Я). Внутрішні конфлікти, сублімація, комплекси. Вчення про людину. Соціальний детермінізм Е. Фромма. Аналіз міжособистісних взаємин.
Феноменологія. Ф.Брентано, К. Штемпф. Е. Гуссерль. Ідея саморозкриття феномена. Поняття «горизонта значень». Головні напрямки розвитку феноменології (Р. Інґарден, А. Шютц, М. Шелер, Л. Ландгребе, М. Мерло‑Понті).
| 2 |
Тема 31. Філософія існування
Філософське вчення Сьорена К’єркеґора. Філософія Мартіна Гайдеґґера. Екзистенційна філософія Карла Ясперса. Атеїстичний екзистенціалізм: Філософія Жана-Поля Сартра. Філософія Альбера Камю: самовідчуття людини як «сторонньої» в чужому світі; поняття «абсурд». Екзистенціалізм Мігеля де Унамуно.
| 2 |
Тема 32. Праґматизм та постмодернізм
Чарлз Сандерс Пірс: процес пізнання як перехід від сумніву до вірування. Учення Вільяма Джеймса. Інструменталізм Джона Дьюї: систематизація праґматизму; причини виникнення і мета філософії; тлумачення поняття «досвід»; заперечення існування першоначал; умовний характер узагальнень. Джон Дьюї про метод. Неопраґматизм Річарда Рорті.
| 2 |