Львівський національний університет імені івана франка кафедра історії філософії «затверджую»

Назви змістових модулів, тем

Змістовий модуль 1. Становлення філософії

8

Філософія: поняття, предмет, функції. Філософія і світогляд. Типи світоглядів. Проблематика та структура філософії. Типологія філософських учень. Місце філософії серед інших явищ духовної культури. Історія філософії як спосіб існування філософського знання. Розвиток історії філософії. Предмет та завдання історії філософії. Місце історії філософії в системі філософських дисциплін.

За­ро­джен­ня при­ро­д­ни­чо­‑на­у­ко­вих знань у Ва­ви­ло­ні та Єги­п­ті: ас­т­ро­но­мія, ма­те­ма­ти­ка, ме­ди­ци­на. Мі­фо­ло­гія Ва­ви­ло­ну та Єги­п­ту про по­хо­джен­ня сві­ту та про дже­ре­ла знань лю­ди­ни. Вплив мі­фо­ло­гії і до­ся­г­нень на­у­ки Ва­ви­ло­ну та Єги­п­ту на по­да­ль­ший роз­ви­ток фі­ло­со­фі­ї.

2

Ос­но­в­ні іс­то­ри­ч­ні ета­пи роз­ви­т­ку Ін­ді­ї. Со­ці­а­ль­на стру­к­ту­ра да­в­ньо­ін­дій­сь­ко­го су­с­пі­ль­с­т­ва. Уяв­лен­ня про світ у Ве­дах та Упа­ні­ша­дах. Ос­но­в­ні ре­лі­гій­но‑філософські на­пря­ми.

Ортодоксальні даршани Стародавньої Індії.

Си­с­те­ма «н’я­я». Си­с­те­ма «вай­ше­ши­ка». Даршана «са­н­к­х’я». Даршана «йога». Система «міманса». Даршана «веданта».

Неортодоксальні даршани Стародавньої Індії.

Джай­нізм. Бу­д­дизм. Фі­ло­со­фія ло­ка­я­та (ча­р­ва­ки).

2

Ос­но­в­ні ета­пи іс­то­рії Ста­ро­да­в­ньо­го Ки­та­ю. Вплив со­ці­а­ль­но‑економічних чин­ни­ків на ста­но­в­лен­ня фі­ло­со­фії в Ста­ро­да­в­ньо­му Ки­та­ї. Мі­фо­ло­гі­ч­ні ос­но­ви да­в­ньо­ки­тай­сь­кої фі­ло­со­фі­ї. Вчення про Інь та Янь у філософській культурі Китаю. Уявлення про долю в китайській філософії. Філософська антропологія Стародавнього Китаю.

Да­о­сизм. Лао-Цзи. «Дао» – принцип зародження та закономірність світу. Гно­се­о­ло­гія, по­лі­тич­но‑етична до­к­т­ри­на. Принцип «недіяння».

Кон­фу­ці­ан­с­т­во. Кун-фу-Ц­зи, Мен-Цзи, Сюнь-Цзи. Конфуціанське визначення «дао». Со­ці­а­ль­на до­к­т­ри­на кон­фу­ці­ан­с­т­ва. Дер­жа­в­но‑політичне управ­лін­ня. «Жень» – прин­цип гу­ман­но­с­ті й пра­во­по­ряд­ку. Ети­ч­на кон­це­п­ці­я. Пи­тан­ня ви­хо­ван­ня. Від­ро­джен­ня тра­ди­цій.

Мо­їзм. Засновник – Мо Ді. Со­ці­а­ль­на до­к­т­ри­на мо­ї­з­му. Гно­се­о­ло­гі­ч­на кон­це­п­ці­я. Он­то­ло­гі­ч­на кон­це­п­ці­я. Концепція «всезагальної любові». Вчення про небо, заперечення долі, критика конфуціанства.

За­кон­ни­ки (ле­гі­с­ти). Засновники – Шан Ян, Хань Фей Цзи. Дер­жа­в­но‑політична кон­це­п­ція ле­гі­з­му. Реформи Шан Яна. Критика конфуціанства.

Пе­р­ша «куль­ту­р­на» ре­во­лю­ці­я. Доля філософських шкіл та філософів. Відродження конфуціанства.

2

По­хо­джен­ня ан­ти­чної фі­ло­со­фі­ї. Ос­но­в­ні під­хо­ди ­до при­чин фо­р­му­ван­ня фі­ло­со­фії в Ста­ро­да­в­ній Гре­ці­ї. Дже­ре­ла да­в­ньо­гре­ць­кої фі­ло­со­фі­ї. Мі­фо­ло­гі­я. Ко­с­мо­го­нії Го­ме­ра, Ге­сі­о­да, ор­фі­ків. Роль «се­ми му­д­ре­ців» у ви­ни­к­нен­ні ан­ти­чної фі­ло­со­фі­ї.

Ос­но­в­ні пе­рі­оди в іс­то­рії ан­ти­чної фі­ло­со­фі­ї. Про­бле­ма пер­шо­еле­ме­н­тів бут­тя. Голо­в­ні ка­те­го­рії ан­ти­чної фі­ло­со­фії: при­ро­да, ло­гос, ко­с­мос, ей­дос, ро­зум, єди­не, ар­хе. Ме­тод ан­ти­чної фі­ло­со­фії – спо­гля­да­ль­ність.

Мі­лет­сь­ка шко­ла (Фа­лес, Ана­к­сі­мандр, Ана­к­сі­мен). Пе­р­ві­с­ний ма­те­рі­а­лізм та ді­а­ле­к­ти­ка мі­ле­т­ців. Усе­за­га­ль­на оду­ше­в­ле­ність при­ро­ди. Ма­те­рі­а­ль­ні пер­шо­еле­ме­н­ти (во­да, апей­рон, по­ві­т­ря). Ко­с­мо­ло­гі­я.

Ге­ра­к­літ з Ефесу. Во­гонь як пер­шо­еле­мент. Прин­цип «усе те­че». Ді­а­ле­к­ти­ка Ге­ра­к­лі­та. По­гля­ди Ге­ра­к­лі­та на пі­зна­ва­ність сві­ту.

Пі­фа­го­рей­сь­ка шко­ла. Засновник – Піфагор. Пі­фа­го­рей­сь­кий стиль жит­тя. Чи­с­ло як пер­шо­еле­мент. Мі­с­ти­ка чи­сел. Ідея мі­ри і га­р­мо­ні­ї. Вчення про ду­шу.

Елей­сь­ка шко­ла. Вчен­ня про бут­тя Ксе­но­фа­на. Пан­те­їзм Ксе­но­фа­на. Спів­від­но­шен­ня бут­тя і ми­с­лен­ня у фі­ло­со­фії Па­р­ме­ні­да. Вчен­ня Па­р­ме­ні­да про бут­тя і не­бут­тя. Апо­рії Зе­но­на Елейського.

На­ту­р­фі­ло­со­фія Ем­пе­до­к­ла. Корені всіх речей. Лю­бов і ворожнеча. «По­ді­б­не пі­зна­єть­ся че­рез по­ді­б­не».

Ана­к­са­гор. Учен­ня Ана­к­са­го­ра про го­мео­ме­рі­ї. Прин­цип «усе в усьо­му». Гі­по­ста­зу­ван­ня сві­то­во­го Ро­зу­му (Ну­су) як ко­с­мі­ч­ної си­ли. Прин­цип «про­ти­ле­ж­не пі­зна­єть­ся че­рез про­ти­ле­ж­не».

Ан­ти­чний ато­мізм (Ле­в­кіпп та Де­мо­к­ріт). Атом як пер­шо­еле­мент бут­тя. Ви­ди ато­мів та їхні вла­с­ти­во­с­ті. Ато­ми і по­ро­ж­не­ча, не­об­хід­ність і ви­па­д­ко­вість. Те­о­рія пі­знан­ня Де­мо­к­рі­та. Кон­це­п­ція ві­до­бра­жен­ня. Вчен­ня Де­мо­к­рі­та про ду­шу.

Со­фі­с­ти­ка. Два пе­рі­оди в роз­ви­т­ку со­фі­с­ти­ч­ної фі­ло­со­фії: ді­я­ль­ність «ста­р­ших та молодших со­фі­с­тів». Се­н­су­а­лізм, ре­ля­ти­візм, прак­ти­цизм та кон­ве­н­ці­а­лізм у фі­ло­соф­сь­кій кон­це­п­ції Про­та­го­ра.

2

8

Фі­ло­со­фія Со­к­ра­та. Те­о­рія пі­знан­ня Со­к­ра­та. Прин­цип «пі­з­най са­мо­го се­бе». Ме­тод Со­к­ра­та: іро­нія, ма­є­в­ти­ка, ін­ду­к­ці­я. Вчен­ня Со­к­ра­та про лю­ди­ну. Про­бле­ма до­б­ра і зла.

Ма­лі со­к­ра­ти­ч­ні шко­ли. Кі­ні­ки. Засновник – Антісфен. Від­но­шен­ня лю­ди­ни до дер­жа­ви. Ети­ч­не вчен­ня кі­ні­ків. Проповідь аскетизму Діогена Синопського. Се­н­су­а­лізм кі­ні­ків. Кри­ти­ка вчен­ня Пла­то­на.

Кі­ре­на­ї­ки. Засновник – Арістіп. Су­б’єк­ти­в­ний іде­а­лізм кі­ре­на­ї­ків. Гно­се­о­ло­гія кі­ре­на­ї­ків. Гедонізм.

Ме­га­ри­ки. Засновник – Евклід Мегарський. Он­то­ло­гія ме­га­ри­ків. Ар­гу­ме­н­ти про­ти ру­ху.

Фі­ло­со­фія Пла­то­на. Ака­де­мія Пла­то­на. Дже­ре­ла фі­ло­соф­сь­ко­го вчен­ня Пла­то­на. Об’­єк­ти­в­ний іде­а­лізм Пла­то­на. Вчен­ня про іде­ї. Си­с­те­ма ідей. Ідея бла­га. Пси­хо­ло­гі­ч­не об­ґру­н­ту­ван­ня іде­а­лі­з­му («пе­че­ра»). Те­о­рія пі­знан­ня Пла­то­на (пізнання як пригадування). Уяв­лен­ня про ду­шу. Суспільно-політичні погляди Платона. Вчення про державу. Ети­ка Пла­то­на. «Пайдейя» Платона: ідеї виховання.

2

Фі­ло­со­фія Арі­с­то­те­ля. Об’­єк­ти­в­ний іде­а­лізм Арі­с­то­те­ля. Метафізика. Пред­мет та стру­к­ту­ра фі­ло­со­фії: «пе­р­ша фі­ло­со­фі­я» і «дру­га фі­ло­со­фі­я». Он­то­ло­гія Арі­с­то­те­ля – на­у­ка про бут­тя. Кри­ти­ка те­о­рії ідей Пла­то­на. Вчен­ня Арі­с­то­те­ля про при­чи­ни бут­тя: фо­р­ма­ль­на і ма­те­рі­а­ль­на при­чи­ни, ці­льо­ва і ру­шій­на при­чи­ни. Вчен­ня про ка­те­го­рі­ї. Арі­с­то­тель про ду­шу. Се­н­су­а­лізм і ем­пі­ризм Арі­с­то­те­ля, про­бле­ма вто­рин­них яко­с­тей, сту­пе­ні піз­нан­ня. Вчен­ня Арі­с­то­те­ля про дер­жа­ву. Ети­ч­не вчен­ня Арі­с­то­те­ля, вчення про чесноти.

Пе­ри­па­те­ти­ки. Представники: Теофраст, Евдем, Арістоксен, Дікеарх, Стратон, Андронік Родоський. Ос­но­в­на те­ма­ти­ка до­слі­джень у Лі­ке­ї. Ево­лю­ція фі­ло­соф­сь­ких по­гля­дів пе­ри­па­те­ти­ків. Про­бле­ми «пе­р­шої фі­ло­со­фі­ї», фі­зи­ки, ло­гі­ки.

2

Особливості та завдання елліністичної філософії. Філософські школи елліністичної доби.

Ака­де­мі­ки. Ево­лю­ція пла­то­ні­з­му в Ака­де­мії; вчен­ня про три ви­ди пі­зна­ння (від­чут­тя, ми­с­лен­ня, уяв­лен­ня).

Епі­ку­ре­їзм. Ка­но­ні­ка й ети­ка. Ато­мізм епі­ку­рей­сь­кої фі­зи­ки, ети­ки, ло­гі­ки, тео­ло­гі­ї. Епі­ку­рей­ці про рух ато­мів. Ви­па­д­ко­вість, не­об­хід­ність, при­чи­но­вість у ру­сі ато­мів. Се­н­су­а­лізм Епі­ку­ра. Вчен­ня Епі­ку­ра про ду­шу. Ети­ч­не вчен­ня Епі­ку­ра. Епікуреїзм у Римській імперії.

2

Сто­ї­цизм. Голо­в­ні ета­пи роз­ви­т­ку сто­ї­ци­з­му. Засновник грецького стоїцизму – Зенон Кітійський. Кла­си­фі­ка­ція на­ук. Ко­с­мо­ло­гія сто­ї­ків. Бут­тя‑Логос у сто­ї­ків по­рі­в­нян­о з Бут­тям‑Логосом у хри­с­ти­ян­с­т­ві. Ті­ле­с­ність іс­ну­ю­чо­го. Вчен­ня сто­ї­ків про при­чи­но­вість, не­об­хід­ність і до­лю. Ети­ка сто­ї­ків. Роль ети­ки сто­ї­ків у ста­но­в­лен­ні се­ре­д­ньо­ві­ч­ної куль­ту­ри. Відродження філософії Стої в Римі. Сенека, Епіктет, Марк Аврелій.

2

8

Ске­п­ти­цизм. Засновник – Піррон. Під­ста­ви ви­ни­к­нен­ня ске­п­ти­ци­з­му. Ви­ди ске­п­ти­ци­з­му. Ар­гу­ме­н­ти про­ти мо­ж­ли­во­с­ті пі­знан­ня іс­ти­ни. Про­бле­ма ща­с­тя у ске­п­ти­ків. Секст Емпірик – систематизатор античного скептицизму. Вплив ске­п­ти­ци­з­му на роз­ви­ток фі­ло­со­фі­ї.

Ек­ле­к­тизм. Під­ста­ви ви­ни­к­нен­ня ек­ле­к­ти­з­му. Філософські погляди Ціцерона. Вплив ек­ле­к­ти­з­му на фі­ло­соф­сь­кі шко­ли пе­рі­оду ел­лі­ні­з­му та Рим­сь­кої ім­пе­рі­ї.

2

Не­оп­ла­то­нізм. Засновник – Плотін. За­га­ль­на ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка не­оп­ла­то­ні­з­му. Іс­то­рія не­оп­ла­то­ні­ч­них шкіл. Фі­ло­соф­сь­ка кон­це­п­ція Пло­ті­на: об­ґру­н­ту­ван­ня іде­а­лі­з­му. Об­ґру­н­ту­ван­ня Пло­ті­ном стру­к­ту­ри сві­то­вої си­с­те­ми; Єди­не; ема­на­ція; Ро­зум; Сві­то­ва ду­ша; при­ро­да; ма­те­рія; схо­джен­ня до Єди­но­го; ек­ста­з. Пор­фи­рій: пе­ре­д­у­мо­ви фо­р­му­ван­ня дис­ку­сії про уні­вер­са­лії; ске­п­ти­цизм у тво­р­чо­с­ті Пор­фи­рі­я. Дерево Порфирія. Ям­в­ліх: ме­та­фі­зи­ка чи­с­ла; ди­фе­ре­н­ці­а­ція Єди­но­го і Ро­зу­му; трі­а­ди­ч­ність ду­ші. Про­кл: ло­гі­ч­на кон­це­п­ція ема­на­ції; ме­жі пі­знан­ня.

Закриття платонівської Академії. Основні здобутки античної філософії та її вплив на розвиток філософії наступних періодів.

2

По­ча­т­ко­ві ета­пи фо­р­му­ван­ня се­ре­д­ньо­ві­ч­ної фі­ло­со­фії. Дже­ре­ла фо­р­му­ван­ня фі­ло­со­фії ран­ньо­го хри­с­ти­ян­с­т­ва. Бі­б­лій­ні ви­то­ки ос­но­в­них ідей хри­с­ти­ян­сь­кої фі­ло­со­фі­ї. Фі­лон Оле­к­са­н­д­рій­сь­кий.

Гре­­ко­мо­в­на апо­ло­ге­ти­ка. Флавій Юс­тин (Мученик) від­но­шен­ня між знан­ням і ві­рою; Та­ті­ан: ста­в­лен­ня до гре­ць­кої куль­ту­ри; по­хо­джен­ня знань. Афі­на­гор: до­ка­зи що­до бут­тя Бо­га; об­ґру­н­ту­ван­ня кре­а­ці­о­ні­з­му; до­по­в­нен­ня ві­ри ро­зу­мом.

Роз­ви­ток і си­с­те­ма­ти­за­ція хри­с­ти­ян­сь­кої фі­ло­со­фії. Олександрійська богословська школа (Кли­мент і Орі­ген).

Ла­тин­сь­ка апо­ло­ге­ти­ка. Квінт Септимій Те­р­ту­л­лі­ан: від­но­шен­ня між знан­ням і ві­рою; тео­ло­гія і хри­с­то­ло­гія Те­р­ту­л­лі­а­на; від­но­шен­ня ду­ші й ті­ла. Провідна ідея релігійної концепції Тертулліана: «вірую, тому що абсурдно». Християнський Нікейський Собор (325), його роль у формуванні християнських догматів.

Фо­р­му­ван­ня кла­си­ч­ної па­т­ри­с­ти­ки. Ва­силь Ке­са­рій­сь­кий, Гри­го­рій На­зі­а­н­зін (Богослов), Гри­го­рій Ніс­сь­кий – каппадокійські отці церкви: розробка тринітарної проблеми Василем Великим; про іпостасі Бога; розвиток вчення про Святий дух; вчення Григорія Нісського – перша християнська антропологія; вплив не­оп­ла­то­ні­з­му.

2

Іо­анн Скот Ері­у­ге­на. Пан­те­ї­с­ти­ч­на он­то­ло­гі­я. Від­но­шен­ня ві­ри і ро­зу­му. Тлу­ма­чен­ня ді­а­ле­к­ти­ки. Лю­ди­на і пі­знан­ня.

Ді­о­ні­сій Аре­о­па­гіт (Псе­в­до­-Ді­о­ні­сій): си­н­тез хри­с­ти­ян­с­т­ва і не­оп­ла­то­ні­з­му; ме­тод пі­знан­ня Бо­га; «бла­го» – як ва­ж­ли­вий прин­цип тео­ло­гії.

Ан­сельм Ке­н­те­р­бе­рій­сь­кий. Схо­ла­с­ти­ч­ний ре­а­лізм. Від­но­шен­ня ві­ри і ро­зу­му. Кон­це­п­ція Бо­га і до­кази що­до йо­го іс­ну­ван­ня. Про­бле­ма сво­бо­ди во­лі. Вплив Ан­се­ль­ма Ке­н­те­р­бе­рій­сь­ко­го на тео­ло­гі­ю.

Бо­ро­ть­ба ре­а­лі­з­му і но­мі­на­лі­з­му. Край­ній ре­а­лізм. По­мі­р­ко­ва­ний ре­а­лізм. Край­ній но­мі­на­лізм. По­мі­р­ко­ва­ний но­мі­на­лізм. Фо­р­му­ван­ня но­мі­на­лі­з­му Ро­с­це­лі­ном.

Бе­р­нард Кле­р­во­сь­кий. Мі­с­ти­цизм як те­о­рія пі­знан­ня; іс­ти­ни та спі­л­ку­ван­ня з Бо­гом. За­пе­ре­чен­ня ро­зу­му як шля­ху до Бо­жої іс­ти­ни. Сту­пе­ні пі­знан­ня Бо­га. Про­ти­сто­ян­ня мі­с­ти­ци­з­му Бе­р­на­р­да ра­ці­о­на­лі­з­му і пан­те­ї­з­му.

Аль‑Кінді та по­ча­ток ара­бо­мо­в­ної фі­ло­соф­сь­кої тра­ди­ції. Аль‑Фарабі. Ібн Сіна (Авіценна). Ібн Рушд (Аверроес).

2

8

Ла­тин­сь­кий аве­р­ро­їзм. Сі­ґер Бра­ба­нт­сь­кий: спів­від­но­шен­ня ві­ри і ро­зу­му; ра­ці­о­на­лізм; вічність світу; де­те­р­мі­нізм; види причин; тлумачення Бо­га; вчення про людину; ду­ша як фо­р­ма ті­ла; концепція двоїстої істини; за­пе­ре­чен­ня ске­п­ти­ци­з­му і ір­ра­ці­о­на­лі­з­му; про­бле­ма уні­вер­са­лій; кон­це­п­ту­а­лізм.

То­ма Ак­він­сь­кий. Завдання філософії. Вчен­ня про бут­тя. Поєднання християнської теології з ученням Арістотеля. Структура світу. Вчення про сут­ність та іс­ну­ван­ня. Рі­з­ни­ця між ма­те­рі­а­ль­ним і ду­хо­в­ним. Вчення про універсалії (по­мі­р­ко­ва­ний ре­а­лізм). Три ро­ди уні­вер­са­лій. Вчен­ня про по­те­н­цію і акт. Докази на користь існування Бога. Тлумачення сутності Бога та його пізнання. Вчен­ня про душу. Те­о­рія окре­мих ду­ше­в­них сил. Те­о­рія пі­знан­ня. Відношення між раціональним знанням і вірою. Дже­ре­ло і процес пі­знан­ня.

Окс­форд­сь­ка шко­ла. Ро­берт Ґрос­се­тест: те­о­рія сві­т­ла; еле­менти де­ї­з­му. Ро­джер Бе­кон: заперечення то­мі­з­му; три головні за­пе­ре­чен­ня про­ти схо­ла­с­ти­ки; ем­пі­ризм. Іо­анн Дунс Скот: кри­ти­ка фі­ло­со­фії Аль­бе­р­та Ве­ли­ко­го і То­ми Ак­він­сь­ко­го; вчення про буття.

2

Фі­ло­соф­сь­кі шко­ли ти­пу «via antiqua» в ХІV-ХV ст. То­мізм і його напрями: ор­то­до­к­са­ль­ний (за­пе­ре­чен­ня будь-­якого оновлення) і ре­не­са­н­с­ний (по­єд­нан­ня то­мі­з­му з гу­ма­ні­с­ти­ч­ни­ми те­чі­я­ми). Ско­тизм: То­мас Бре­ду­о­р­ден про аб­со­лю­т­ну вла­ду Бо­га та про брак сво­бо­ди во­лі в усьо­го су­що­го; де­те­р­мі­ні­з­м; ото­то­ж­нен­ня ми­с­ли­мо­го бут­тя всіх ре­чей з Бо­же­с­т­вен­ною сут­ні­с­тю. Аве­рро­їзм: Жан Жанден і Ма­р­си­лій із Па­дуї.

Фі­ло­соф­сь­кі шко­ли ти­пу «via moderna» у ХІV-ХV ст. Ві­ль­ям Ок­кам: но­мі­на­лі­з­м; критика ста­рих тра­ди­цій схо­ла­с­ти­ки. Ме­то­до­ло­гі­ч­не пра­ви­ло Ок­ка­ма («лезо Ок­ка­ма»); ске­п­ти­цизм; прин­цип двох іс­тин.

Мі­с­ти­цизм ХІV ст. Йо­ганн Ек­харт: учен­ня про Бо­га; ета­пи ема­на­ції як ви­яв дій Бо­га; вчення про ду­шу; мі­с­ти­ч­не тлумачення єд­но­с­ті Бо­га і ду­ші; містичний пантеїзм Ек­ха­р­та.

2

Загальна характеристика епохи Відродження. Те­о­це­н­т­ри­з­м і ан­тро­по­це­н­т­риз­м. Ідеї гу­ма­ні­з­му. Но­ве тра­к­ту­ван­ня античної філософії.

Гу­ма­нізм в Іта­лії. Да­н­те Алі­г’є­рі. Фра­н­че­с­ко Пе­т­ра­р­ка. Ло­ре­н­цо Вал­ла: ан­тро­по­це­н­т­ризм; учення про людину; елементи епі­ку­ре­ї­з­му.

Ідеологія централізованої держави. Соціально-політичні доктрини Ренесансу. Політична теорія Нікколо Макіавеллі. Утопічні концепції Томаса Мора і Томмазо Кампанелли.

2

Поширення гуманізму в країнах Європи. Мі­шель де Мо­н­тень: критика схо­ла­с­ти­ки; ске­п­ти­цизм; етичне вчення; тлумачення Бо­га.

Неопла­то­нізм Ре­не­са­н­су. Фло­ре­н­тій­сь­ка пла­то­нів­сь­ка ака­де­мія. Ма­р­сі­ліо Фі­чі­но. Джо­ва­ні Пі­ко дел­ла Мі­ра­н­до­ла.

Арі­с­то­те­лізм Ре­не­са­н­су. Аве­рро­ї­с­ти й оле­к­са­н­д­ри­с­ти.

Натурфілософія. Мі­с­ти­ч­ний пан­те­їзм Ку­зан­сь­ко­го; концепція вче­ного не­знан­ня. Джо­р­да­но Бру­но: пан­теїстичний матеріалізм і діалектика; ідеї нової космології; ві­ч­ність і не­скін­чен­ність Всесві­ту; не­зчи­с­лен­ність сві­тів; філософська антропологія і теорія пізнання.

2

10

Френсіс Бекон. Концепція нової науки. Філософія природи. Матерія та її якості. Вчення Бекона про «форми» і «природи». Вчення про індукцію як метод дослідження «форм». Універсальне поняття експерименту. Гносеологія: роль відчуттів (досвіду) і розуму; вчення про «примари» людського розуму. Суспільно-політичні погляди Бекона.

Філософія Томаса Гоббса. Розуміння субстанції як тіла; роди тіл: механічне, людське, державне; акциденції тіла; механічний рух матерії. Детермінізм Гоббса. Теорія пізнання. Вчення Локка про матерію та її особливості. «Первинні» і «вторинні» якості матерії. Критика «вроджених ідей» Декарта. Вчення про досвід: зовнішній і внутрішній досвід. Концептуалізм Локка: співвідношення загального й одиничного. Гносеологія: три види пізнання (інтуїтивне, демонстративне, сенсетивне). Деїзм Локка.

2

Раціоналізм Рене Декарта. Дедуктивний метод наукового дослідження (чотири правила методу). Вчення про вроджені ідеї. Принцип універсального сумніву. Сумнів і віра. Сумнів і аксіоматичність. Теорія пізнання Декарта. Деїзм Декарта. Вчення про дві субстанції: духовну і тілесну. Дуалізм Декарта. Вчення про матерію, рух, простір і час. Космологічні погляди Декарта. Дуалістичне трактування людини.

Послідовники Рене Декарта.

2

Ідеалістичні послідовники: Блез Паскаль, Арнольд Гейлінкс, Ніколя Мальбранш.

2

Філософія Бенедикта Спінози. Головні поняття метафізики Спінози: субстанція, атрибут, модус, нескінченність, порядок. Подолання дуалізму Декарта (монізм Спінози). Детермінізм. Проблема необхідності і свободи. Погляди Спінози на душу. Вчення про афекти. Теорія пізнання Спінози: чуттєве, розсудкове та інтуїтивне пізнання. Дедуктивно-математичний метод Спінози.

Монадологія Готфріда Ляйбніца. Вчення про монади: множинність монад; характерні особливості монад; внутрішня активність монад. Закон взаємоузгодженої дії монад: проблема взаємодії душі і тіла. Теорія пізнання Ляйбніца. Раціональне пізнання. Критика сенсуалізму і емпіризму.

2

Джордж Берклі. Критика Берклі філософського поняття матерії. Вчення Берклі про реальність одиничного та ілюзорність загального. Принцип «існувати, означає бути сприйнятим». Ідеалістичний сенсуалізм Берклі. Сходження на позиції об’єктивного ідеалізму.

Суб’єктивний ідеалізм Девіда Г’юма. Вчення про досвід та його структуру. Вчення про перцепції. Заперечення категорії субстанції, матерії і душі. Критика космологічних систем. Заперечення богослів’я і релігії. Визнання «природної релігії». Скептицизм і агностицизм Д. Г’юма.

2

8

Загальна характеристика англійського матеріалізму ХVІІІ ст. Вчення Джона Толанда про матерію і рух. Ототожнення причинності та необхідності Антоні Коллінзом. Деїзм Коллінза. Детермінізм Коллінза. Девіда Гартлі: вчення про вібрації. Теорія пізнання Гартлі. Вчення Джозефа Прістлі про матеріальну субстанцію та її властивості. Деїзм Прістлі. Детермінізм Прістлі.

Моральна філософія. Моральна система Шефтсбері. Полеміка Мандевіля з Шефтсбері. Вчення про вродженість почуття краси Френсіса Гатчесона.

2

Загальна характеристика французького просвітництва ХVІІІ ст. Деїзм Вольтера. Заперечення онтологічного доведення Бога. Вольтер про матерію, душу і мислення. Монізм Вольтера. Проблема руху як загальної властивості. Сенсуалізм Вольтера.

Ідея соціології Монтеск’є про підпорядкування суспільного життя природним закономірностям. Заперечення теорії провіденціалізму. Монтеск’є про первісний природний стан людей. Монтеск’є про закономірності світу.

Руссо про природний і громадянський стан людини. Руссо про роль виховання у розвитку суспільства. Деїзм Руссо. Визнання безсмертя душі.

Загальна характеристика французького матеріалізму ХVІІІ ст. Ламетрі про матеріальну субстанцію. Теорія пізнання Ламетрі. Ламетрі про біологічні фактори як причини зміни характеру людини.

Матеріалістичний сенсуалізм Дідро.

Матеріалізм Гельвеція. Заперечення безсмертя душі. Сенсуалізм теорії пізнання Гельвеція. Теорія пізнання Гольбаха.

2

Христіан Вольф. Систематизація і популяризація філософського вчення Ляйбніца. Йоганн Йоахім Вінкельман. Готхольд Ефраїм Лессінг. Герман Самуель Реймарус. Філософське вчення Йоганна Готфріда Гердера. Натуралізм Йоганна Вольфганга Ґете.

2

Фі­ло­соф­сь­ке вчен­ня Ім­ма­ну­ї­ла Ка­н­та. «Докритичний» та «критичний» пе­рі­оди в фі­ло­соф­сь­кій тво­р­чо­с­ті Ка­н­та. Кри­ти­ка до­г­ма­ти­з­му і ске­п­ти­ци­з­му в фі­ло­со­фі­ї. Транс­це­нде­н­та­ль­ний іде­а­лізм. Си­с­те­ма­ти­за­ція ка­те­го­рій. Учен­ня про «річ у со­бі» та яви­ще. Теорія пізнання. Кант про фе­но­ме­ни і но­у­ме­ни. Ме­жі пі­знан­ня. Стру­к­ту­ра про­це­су пі­знан­ня. Ап­рі­о­р­не в пі­знан­ні. Ан­ти­но­мі­ї. Мо­ра­ль­на фі­ло­со­фія Ка­н­та. Ма­к­си­ми, за­ко­ни, ім­пе­ра­ти­ви. По­нят­тя сво­бо­ди.

Фі­ло­со­фія Фі­х­те. Транс­це­де­н­та­ль­ний іде­а­лізм Фі­х­те. Ді­а­ле­к­ти­ч­ний ме­тод. Пі­зна­ва­ль­ні зді­б­но­с­ті ін­те­лі­ге­н­ці­ї. Те­лео­ло­гія в фі­ло­со­фії Фі­х­те. Фі­х­те про при­зна­чен­ня лю­ди­ни.

2

6

Філософське вчення Шеллінга. Натурфілософія і трансцендентальний ідеалізм. Телеологія. Філософія абсолютної тотожності. Свобода людини. Позитивна філософія пізнього Шеллінга.

Філософська система Геґеля. Об’єктивний ідеалізм Геґеля. Об’єктивне мислення як субстанція. Відношення між буттям і мисленням. Етапи розвитку абсолютної ідеї: логіка, природа, дух. Система категорій. Ідеалістична діалектика. Вчення про поняття.

Філософія Людвіґа Фоєрбаха. Антропологічний принцип філософії Фоєрбаха. Учення про людину.

Карл Маркс і Фрі­д­ріх Ен­гельс. Дже­ре­ла фо­р­му­ван­ня фі­ло­со­фії ді­а­ле­к­ти­ч­но­го ма­те­рі­а­лі­з­му. Роз­ро­б­ка ос­но­в­них по­ло­жень ма­те­рі­а­лі­с­ти­ч­но­го ро­зу­мін­ня іс­то­рі­ї. Те­о­рія су­с­пі­ль­них від­но­шень. Про­ду­к­ти­в­ні си­ли і ви­ро­б­ни­чі від­но­си­ни. Ана­ліз ка­пі­та­лі­с­ти­ч­но­го спо­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Те­о­рія су­с­пі­ль­но‑економічних фо­р­ма­цій. Теорія комуністичного суспільства.

2

Головні етапи позитивізму. Перший позитивізм. Огюст Конт. Програма «позитивної філософії». Предмет науки і предмет «позитивної філософії». Класифікація наук. Закон трьох стадій розвитку суспільства Огюста Конта. Розмежування наукових знань і ненаукових (критерії науковості знань). Методологія позитивного дослідження Джона Стюарта Мілля. Теорія пізнання Герберта Спенсера.

Другий позитивізм (емпіріокритицизм). Радикальний емпіризм Ернста Маха. Концепція пізнання Ернста Маха. Відношення між фізичним і психічним; «комбінації елементів світу». Тлумачення понять як символів для позначення комплексів відчуттів. Принцип «економії мислення». Ідеї «критики чистого досвіду» Ріхарда Авенаріуса. Конвенціоналізм Анрі Пуанкаре.

Третій позитивізм (неопозитивізм). Поняття аналітичної філософії. Логічний атомізм Бертрана Рассела. Людвіг Вітґенштайн: філософія як аналіз різних способів вираження дійсності (наука, мистецтво, містичне споглядання).

2

Неокантіанство. От­то Лі­б­ма­н «На­зад до Ка­н­та!». Ба­ден­сь­ка шко­ла: Віль­ге­льм Ві­н­де­ль­банд. Відмінність методів при­ро­д­ни­чих і гу­ма­ні­та­р­них на­ук (но­мо­те­ти­ч­ний та ідіо­гра­фі­ч­ний ме­то­ди). Ген­ріх Рі­ккерт: розвиток наукової термінології. Ма­р­бу­р­зь­ка шко­ла: Ге­р­ман Ко­ген. Пі­знан­ня як по­ня­тій­не конс­тру­ю­ван­ня пред­ме­та. П. На­торп. Акт ми­с­лен­ня як по­зи­ти­в­не на­у­ко­ве знан­ня.

Неогеґельянство. Ан­г­ло-­аме­ри­кан­сь­ке нео­ге­ґе­ль­ян­с­т­во. Д. ­Мак-­Та­г­гарт. Ф. Бре­д­лі. Пе­р­со­на­лізм Дж.Рой­са. Іс­то­ри­цизм Р.Дж.Ко­лі­н­г­ву­да. Ді­а­ле­к­ти­ч­ний ме­тод. Онтологія як похідне від методу. То­то­ж­ність бут­тя дій­с­но­с­ті і бут­тя до­сві­ду.

2

8

Критика раціоналізму. Метафізика Шопенгауера. Песимізм у ХІХ ст. Едуард фон Гартман: філософія «безсвідомого». Філософія Фрідріха Ніцше: програма «переоцінки всіх цінностей». «Філософія життя». В.Ді­ль­тей. Філософія трагедії Г.Зіммеля. Філософія історії Освальда Шпенглера. Інтуїтивізм Анрі Бергсона.

2

Зігмунд Фройд. Суперечності між природною і моральною детермінацією поведінки людини. Виявлення принципів життєдіяльності особи та мотивів поведінки. Зміщення онтології в сферу психіки. Значимість безсвідомого. Три структурні елементи психічного (Воно, Я, Над‑Я). Внутрішні конфлікти, сублімація, комплекси. Вчення про людину. Со­ці­а­ль­ний де­те­р­мі­нізм Е.­ Ф­ромма. Аналіз між­осо­би­с­ті­с­них вза­є­ми­н.

Феноменологія. Ф.Брентано, К. Штемпф. Е. Гуссерль. Ідея саморозкриття феномена. Поняття «горизонта значень». Головні напрямки розвитку феноменології (Р. Інґарден, А. Шютц, М. Шелер, Л. Ландгребе, М. Мерло‑Понті).

2

Філософське вчення Сьо­ре­на К’є­р­ке­ґо­ра. Фі­ло­со­фія Ма­р­ті­на Гай­де­ґґе­ра. Ек­зи­с­те­н­цій­на фі­ло­со­фія Ка­р­ла Яс­пе­р­са. Ате­ї­с­ти­ч­ний ек­зи­с­те­н­ці­а­лізм: Фі­ло­соф­ія Жа­на-­По­ля Са­р­т­ра. Філософія Альбера Камю: самовідчуття людини як «сторонньої» в чужому світі; поняття «абсурд». Екзистенціалізм Мігеля де Унамуно.

2

Чарлз Са­н­дерс Пірс: про­це­с пі­знан­ня як пе­ре­хід від сум­ні­ву до ві­ру­ван­ня. Учення Ві­ль­я­ма Джей­м­са. Ін­стру­ме­н­та­лізм Джо­на Дью­ї: си­с­те­ма­ти­зація пра­ґ­ма­ти­з­му; причини ви­ни­к­нен­ня і мета фі­ло­со­фії; тлумачення поняття «досвід»; заперечення існування першоначал; умовний характер узагальнень. Джон Дьюї про метод. Не­опра­ґма­тизм Рі­ча­р­да Ро­р­ті.

2