Література українського романтизму. Поети-романтики. П.Гулак-Артемовський „Рибалка”, Є.Гребінка «Українська мелодія», М.Костомаров „Соловейко”, М.Петренко „Небо”. Мрія про рівність усіх людей, устремління до справедливості, добра, краси знайшли своє вираження в романтичних творах. З літературної критики Буває мить якогось потрясіння: Побачиш світ, як вперше у житті, Звичайна хмара, сіра і осіння, Пропише раптом барви золоті. Л. Костенко - Мрія про рівність усіх людей, устремління до справедливості, добра, краси знайшли своє вираження в романтичних творах. З літературної критики Буває мить якогось потрясіння: Побачиш світ, як вперше у житті, Звичайна хмара, сіра і осіння, Пропише раптом барви золоті. Л. Костенко
- В кінці ХVІІІ– на початку ХІХ століть в Західній Європі розпочалися активні національно-визвольні рухи, прокотилася хвиля незадоволення новими буржуазними відносинами.
- Творчі особистості болісно переживали свій розлад з дійсністю, їх обтяжувала життєва проза. Це стало поштовхом до виникнення в мистецтві та літературі романтизму.
Романтизм - – художній метод і напрям у літературі й мистецтві першої половини ХІХ століття, пов’язаний зі змінами у свідомості митців, їхньою переконаністю в тому, що глибинне пізнання здійснюється серцем, а не розумом.
- Зародився романтизм у Західній Європі
- Основною рисою романтизму є трагічне двоєсвіття: герой усвідомлює недосконалість світу і людей, страждає від спілкування з ними і водночас бажає жити в цьому світі з цими недосконалими людьми, мріє бути ними зрозумілим і прийнятим.
Романтичні герої - – яскраві особистості, здатні на прекрасні почуття, готові до самопожертви за високі ідеали.
- звеличення людського духу
- В романтичних творах спостерігається взаємодія поезії, музики, живопису, архітектури.
- На етнографічній основі, живлений новими літературними віяннями з Західної Європи, передусім творчістю Байрона, В. Скотта, В.Гюго, А. Міцкевича та інших письменників і з’являється український романтизм.
Тематична спрямованість: - історичне минуле України з її демократичним укладом, козацькою вольницею;
- звитяжна боротьба проти зовнішніх ворогів;
- викриття й засудження пороків суспільного ладу (захист скривдженого люду, вираження глибокого співчуття йому).
- — козаки, зокрема запорожці, самовіддані захисники Батьківщини, та народні співці (кобзарі, лірники, бандуристи) — виразники дум і сподівань українського народу, творці й хранителі національної культури.
- Поряд з образами реальних людей (козаків, гетьманів, селян, ремісників та інших) нерідко діяли міфічні — русалки, відьми, вовкулаки, упирі тощо. Усі романтичні герої високоморальні або ниці духом, надзвичайно вродливі або дуже потворні.
Яскраві представники українського романтизму - П.Гулак-Артемовський,
- М.Костомаров,
- М.Петренко,
- Є. Гребінка,
- В.Забіла
П.Гулак-Артемовський - Писав байки (байка-казка, байка-приказка),
- притчі,
- вірші,
- послання,
- балади
- Письменник вказував на причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою твір Йоганна Вольфганга Гете „Рибалка”: „Хотів спробувати, чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні, благородні, піднесені...”
- Балада — ліро-епічний твір з драматично напруженим сюжетом. Йому властиві невелика кількість персонажів, підкреслена узагальненість, у творі відсутня деталізація, матеріал викладено стисло.
- В.Штернберг
- „Садиба Г. Тарновського в Качанівці”.
Євген Павлович Гребінка (1812-1848) Розмаїття жанрів творів письменника: - Українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті народної творчості («Човен», «Українська мелодія», «Заквітчалася дівчина», «Маруся»…);
- байки, які органічно пов’язані з народними приказками і прислів’ями («Верша та Болота», «Школяр Денис»);
- російські вірші («Печаль», «Скала»);
- романс «Чорные очи»;
- популярність Є. Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рассказы пирятинца»;
- повість «Нежинский полковник Золотаренко», «Кулик»;
- роман «Чайковський», «Доктор»;
- фізіологічні нариси: «Петербургская сторона», «Провинциал в столице», «Хвастун».
- історик, громадсько-політичний і культурний діяч, публіцист, перекладач, фольклорист і поет-романтик, один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства та автор їх програмного документу „Книги буття українського народу”.
Батько був нащадком козаків-переселенців, місцевим поміщиком. - Батько був нащадком козаків-переселенців, місцевим поміщиком.
- Мати– українська селянська дівчина, раніше кріпачка.
- Батько трагічно загинув, не встигши усиновити Миколу. Тому до 1832 р. М.І. Костомаров перебував у кріпацькій залежності й отримав волю завдяки неймовірним зусиллям і матеріальним жертвам матері.
Поезія Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: - вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази;
- особистісно-психологічна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю.
Михайло Миколайович Петренко (1817 — рік смерті невідомий) - перебував у світі романтичних захоплень фольклором, збирав народні пісні, гарно співав, цікавився історією України, музикою і театром.
До шедеврів лірики М. Петренка належить триптих „Небо”. - До шедеврів лірики М. Петренка належить триптих „Небо”.
- Триптих – композиція, складена з трьох самостійних творів, пов’язаних ідейним змістом та мотивом. Перший твір триптиха має назву „Дивлюсь я на небо та й думку гадаю”, другий – „По небу блакитнім очима блукаю”, третій – „Схилившись на руку, дивлюсь я...”
П.Попович ??? - Кирило-Мефодіївське братство
Поділіться з Вашими друзьями: |
