Людина мріє про вічність… Це її право на матеріальне та духовне, святе й священне, земне й позаземне таїнство, на буття…


Михайлівська надбрамна церква Глухівського Петропавлівського монастиря



Сторінка10/11
Дата конвертації20.09.2018
Розмір1.9 Mb.
#50025
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Михайлівська надбрамна церква Глухівського Петропавлівського монастиря.

Фото, початок ХХ ст.
Михайлівська надбрамна церква-дзвіниця споруджена 1712 року, зруйнована у 1956 році. У травні того ж року з ініціативи керівництва Шалигинського будинку інвалідів розібрали бані і почали розбирати стіни другого ярусу. Про це місцевий мешканець В. Борзаківський написав до Києва. Це зупинило руйнацію, відтак від споруди уцілів лише перший ярус, що використовується як брама.

Глухівсько-Петропавлівський монастир – визначна памятка минувшини, згусток історії, культури, архітектури. І все те матеріальне, що залишилося на монастирському згарищі від дивного, від найдовершенішого архітектурного ансамблю доби українського бароко, фахівці називають «діамантом у золотому кільці Сіверщини», до якого входить і глухівський край.

Література
Глухівсько-Петропавлівський монастир // Чернігівщина : енциклопедичний довідник. – К., 1990. – С. 171.

Ситий І. «Памятная книга» Глухівського Петропавлівського монастиря / І. Ситий, В. Бєлашов // Путивльський краєзнавчий збірник. Вип. 6. – Суми : Університетська книга, 2010. – С. 134-168.

Бєлашов В. І. Універсали українських гетьманів, надані Глухівсько-Петропавлівському монастирю // Путивльський краєзнавчий зб. Вип. 5. – Суми : Університетська книга, 2009. – С. 116-125.

Тупик С. В. До питання про час заснування Глухівського Петропавлівського монастиря та перші віки його історії // Путивльський краєзнавчий зб. Вип. 5. – Суми : Університетська книга, 2009. – С. 110-115.

Вечерський В. В. Українська спадщина : історико-культурологічні ессе / В. В. Вечерський. – К. : Вид-во ін-ту проблем сучасного мистецтва, 2004. – С. 18.

Тупік С. В. Маєтності Глухівсько-Петропавлівського монастиря у XVII-XVIIIст. // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини : Матеріали 3-ої наук.-практ. конф. – Глухів, 2004. – С. 71-74.

Михайлівська надбрамна церква-дзвіниця Глухівсько-Петропавлівського монастиря // В. В. Вечерський. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. – К., 2002. – С. 269.

Петропавлівський собор Глухівсько-Петропавлівського монастиря // В. В. Вечерський. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. – К., 2002. – С. 267-269.

Петропавлівський собор Глухівсько-Петропавлівського монастиря // Вечерський В. В. Втрачені святині. – К., 2004. – С. 82-85.

Федоренко П. З історії монастирського господарства на лівобережжі XVII-XVIIIст. [Господарство Петропавлівського монастиря]. – В кн. : Записки історично-філологічного відділу АН УРСР, Кн. ХІ. – К., 1927. – С. 103-170.

Горленко В. П. В стародавній обителі // Горленко В. П. Украинскія были. – К., 1899. – С. 5-14.

Описание Глуховского Петропавловского монастыря. – В кн.: Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 3-я. Мужские монастыри. – Чернигов, 1873. – С. 209-218.

Глуховский Петропавловский монастырь / Филарет, архиеп. // Черниговские епархиальные известия. – 1862. – 15 февр. – С. 149-154 ; 1 мар. – С. 171-178.

Зверинский В. В. Материалы для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи. Т. 2. – Санкт-Петербург,1892. – С. 267.

Новицкий И. П. Указатель к изданиям (Киевской) временной комиссии для разбора древних актов с 1845 по 1877 г. Т. 2. – К., 1882. – С. 155.

Филарет (Гумилевский) Глуховский Петропавловский монастырь. – Черниговские епархиальн. известия, 1862. – 15 февр. – С. 149-154, 1 марта. – С. 171-178.
Періодика
Бєлашова О. Глухівсько-Петропавлівський монастир // Глухівщина. – 2007. – 18 квіт. – С. 2.

Ткаченко В. Монастир на Чернечій горі // Глухівщина. – 1998. – 14 жовт. – С. 3, 4.

Петров Г. Криниця серед руїн // Панорама Сумщини. – 1992. – 16 січ. – С. 3.

Свято-Дмитрієвський монастир

(село Рясне Краснопільського району)


Доволі цікава, сповнена різноманітними подіями, пов’язана з різними людьми історія Свято-Дмитрієвського монастиря, який знаходиться у селі Рясне Краснопільського району. Збудований у 1867 році, він був освітнім, культурним, господарчим та духовним осередком для жителів прилеглих хуторів. Сьогодні ж від нього залишилися лише руїни. Однак за останній час бажання та спроби реставрації стали хоча й не глобальними, то принаймні сміливими.

Останнім володарем села Рясне був поміщик Костянтин Дмитрович Хрущов, який був відомий гордовитістю, жадібністю та жорстокістю задля власного збагачення. Будучи вже в роках, він, як і багато хто інший, починає задумуватися над своїми земними гріхами, боячись: що ж чекає на нього на суду Божому? Саме це й змусило його піти на таку благородну справу як зведення монастиря. За чотири роки після прохання він таки отримав на це дозвіл від царя Олександра II. Більше половини своїх володінь віддав Хрущов під території майбутнього монастиря, який за його бажання, мав носити ім’я Святого Димитрія Солунського. Річ у тім, що батька Костянтина Хрущова звали Дмитро, тож таким чином він віддав шану і батькові, і святому великомученику, які мали одне ім’я. Тож серед трьох збудованих храмів, головний носив ім’я святого великомученика Димитрія Солунського, який вважався його покровителем.

Своїм розквітом монастир зобов’язаний ієромонаху Святогорської Успенської пустині Софронію. Після призначення його настоятелем він наполегливо взявся за благоустрій храму та братських келій, збудованих ще за життя К. Хрущова, а також за завершення будівництва трапезного корпусу з церквою. В 1895 році монастирський комплекс набув закінчений вигляд.

В цей час монастир нараховував 250 насельників і виглядав як ціле містечко. Його територія була забудована храмами, двоповерховими житловими корпусами і багатьма іншими приміщеннями. Всі споруди об’єднувалися між собою цегляними тротуарами, уздовж яких росли липи, каштани, білі акації, фруктові дерева. В обителі був водопровід, працювала лікарня з 10-ти кімнат та аптека, великий готель для паломників, різноманітні майстерні, притулок для самотніх та похилих людей, тяжкохворих та інвалідів.

Згодом монастир набув неабиякої важливості і для мирян, що заселяли прилеглі землі. На території, окрім споруд духовних, були й господарського призначення: клуня для сортування зерна, сарай для худоби, 2 млини. З півдня за стінами монастиря – фруктовий сад, пасіка у 300 вуликів. Хоча й за його межами, однак у володінні монастиря, розміщувалися молокозавод, цегляний завод, теслярна.

Вільні монастирські землі за огорожею здавалися за доступними цінами селянам в оренду. Монахи також забезпечували дрова для будівлі хат для бідних, а також для виготовлення гробів.

Свого духовного призначення монастир не втрачав ніколи. Сюди приходили помолитися люди з усіх околиць, адже у ньому знаходилися мощі апостолів та 52 святих, а також каміння з гробу Господнього.





Каталог: publish -> 2014
publish -> Управління культури І туризму сумської обласної державної адміністрації
publish -> Сценарій вечора-вшанування пам’яті талановитого лірика
publish -> Українські літературні об’єднання та угруповання : рекомендаційні матеріали на допомогу шкільній програмі / Сумська обл універс наук б-ка; уклад. С. В. Мазур. – Суми, 2007. – 16 с. –
publish -> Управління культури І туризму, національностей та релігій
2014 -> Дев’ятдесятники: молодий струмінь в сучасній українській літературі
2014 -> Управління культури сумської обласної державної адміністрації
2014 -> Управління культури І туризму сумської обласної державної адміністрації
2014 -> Управління культури сумської обласної державної адміністрації


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка