М. Хмельницький Подолання дислексії у молодших школярів



Скачати 240.53 Kb.
Дата конвертації23.03.2017
Розмір240.53 Kb.
Поплавська Н.Л. – логопед СЗОШ №30,

вчитель-методист вищої категорії



м.Хмельницький

Подолання дислексії у молодших школярів.

Читання – складний психофізіологічний процес. В його акті беруть участь зоровий, мовноруховий, мовнослуховий аналізатори.

Читання починається з зорового сприйняття, пізнавання схожості і різниці букв. На цій основі відбувається співвідношення букв з відповідними звуками і здійснюється відтворення звукопромовляючого образу слова, його читання.

Відомий психолог Т.Єгоров виділяє чотири ступеня формування навиків читання:



  1. оволодіння звуко-буквеним позначенням;

  2. поскладове читання;

  3. ступінь становлення синтетичних прийомів читання;

  4. ступінь синтетичного читання (читання слів, груп слів);

ДИСЛЕКСІЯ – це частковий розлад процесів оволодіння читанням, який проявляється в багаточисленних помилках стійкого характеру, обумовлених несформованістю психічних функцій, які беруть участь в процесі оволодіння читанням.

За даними різних авторів поширеність порушень читання серед дітей з нормальним інтелектом в європейських країнах до 10%.

Дислексія проявляється в уповільнені процесу оволодіння читанням, в уповільнені темпу, швидкості читання (брадилексія). При дислексії у дітей спостерігаються порушення руху очей в процесі читання, У багатьох учнів рух очей хаотичний, нерівномірний, стрибкоподібний.

При дислексії наявні наступні групи помилок:

1. Заміна і змішування звуків при читанні (фонетично близьких).

2. Заміна графічно схожих букв (х-ж, п-н, з-в).

3. Побуквене читання: букви читаються по черзі (нанизуються одна на

одну).


4. Видозміна звуко-складової структури слова:

- пропуск приголосних при злитті (слон-сон);

- додавання звуків (трава-тирава);

- перестановка звуків (парта-патра);

5. Порушення розуміння прочитаного на рівні слова, речення, тексту (коли не спостерігається розладу технічної сторони процесу читання).

6. Аграматизми при читанні (порушення у відмінкових закінченнях, в узгодженні іменника і прикметника, в заміні закінчень дієслів).

Для того, щоб визначити механізми дислексії, вчені проводять неврологічні, електроенцифологічні, психологічні, лінгвістичні дослідження. За висновками вчених у дітей – дислектиків спостерігаються незрілість, недорозвиток моторики, які відображаються і на формуванні просторової орієнтації.

Гострота слуху в нормі, але досить часто відмічаються попередні отити. Фіксація очей є дуже короткою і нерегулярною, часті регресії повернення наліво. Якщо добре читаюча дитина схоплює декілька слів під час однієї фіксації, то дислектик читає тільки частину слова за одну фіксацію, часто робить регресії, щоб проконтролювати читання.

У такого учня порушені просторові уявлення (права, ліва сторони, верх, низ, форма, величина).

Дуже часто зустрічається порушення мови:

- темпу, ритму мови;

- затримка виникнення мови;

- недостатність вербальної функції;

- порушення звуковимови;

- порушення фонематичного розвитку;

- порушення граматичної будови мовлення;

Слухове сприйняття при дислексії нестійке і мимохідне. Ця мимохідь, як зазначають вчені, тягне за собою труднощі в становленні стійкої відповідності між фонемою і відповідною морфемою.

На початкових етапах оволодіння читанням при недорозвитку фонетико-фонематичної сторони мовлення у дітей спостерігається неточність і нестійкість мовленнєвих уявлень і узагальнень. Це утруднює опанування звуковим аналізом слова.

Обмежений словник і недостатність розвитку граматичного узагальнення викликають труднощі розуміння прочитаного. Адже розуміння прочитаного обумовлюється рівнем мовленнєвого розвитку дитини, ступенем і характером розуміння зв’язку слів у реченні.

Одним із факторів дислексії деякі автори розглядають двомовність. Перший варіант двомовності – дитина вдома розмовляє на одній мові, а в школі – на іншій. Другий варіант – батьки при спілкуванні з дитиною користуються різними мовами. Вчені вважають, що головним фактором, який викликає дислексію при двомовності є психологічний конфлікт між тенденцією дитини до рідної мови і необхідністю говорити на іншій мові.

Причиною дислексії може бути і спадковість.

У дітей із ЗПР різного патогенезу, як правило, при навчанні спостерігається дислексія. В процесі читання такі діти з великими труднощами співвідносять звуки мови із письмовими символами (буквами), змішують графічно схожі букви, переставляють букви і склади. Різноманітні порушення читання в учнів із ЗПР обумовлені не стільки розладами усного мовлення, скільки недостатністю ряду психічних функцій: уваги, пам’яті, мислення.

Як відмічають вчені, дислексія може супроводжуватись різними афективними порушеннями. При цьому в одних випадках вони є первинними, розглядаються в якості фактора, який викликав дислексію. В інших випадках виникають внаслідок саме невдач при навчанні читанню. Якщо дитину розглядають як відсталу у розвитку і нездібну, вона починає відчувати себе неповноцінною. Якщо її звинувачують у лінощах, вона стає агресивною і недисциплінованою. М.Руденко і М.Трела об’єднують всі афективні реакції при дислексії у три типа:

- відчуття неповноцінності;

- відчуття тривоги, страху, невпевненості;

- негативні реакції, які супроводжуються агресивністю, гнівом, різкістю.

Слід відмітити, що зазвичай порушення читання у школярів пов’язані із порушенням письма – дисграфією.

Отже, всі вчені приходять до висновку, що для успішного навчання учня, для його адаптації в шкільному середовищі, розвитку здібностей необхідно не просто долати порушення читання, але й попереджувати їх. Саме в цьому велику роль відіграє рання діагностика дітей з дислексією та дисграфією.



Використання артикуляційної гімнастики при подоланні дислексії
В процесі читання беруть участь мислення, пам'ять, мовлення, сприйняття, слухові та зорові аналізатори. На швидкість читання впливає рівень розвитку, параметр тексту, постановка дихання та інше. Забезпечує ж швидкість читання розвиненість мовленнєвого апарату. його можливості. Тому дуже важливо починати урок читання чи заняття з логопедом із підготовки мовленнєвого апарату дитини.

Дихальні вправи, артикуляційна гімнастика, голосові та мовні вправи є обов’язковими при подоланні дислексії.



1. Дихальні вправи.

Важливою умовою правильного мовлення і читання є повільний і тривалий видих, чітка і ненапружена артикуляція. Діафрагмально-реберне дихання (коли вдих і видих здійснюються за допомогою діафрагми і міжреберних м’язів) є найбільш зручним для мовлення. При цьому активна нижня частина легенів, а верхні відділи грудної клітки та плечі залишаються нерухомими. Вдих – короткий, легкий. Видих – тривалий, повільний. Час видиху продовжується настільки, наскільки це потрібно для виразної розмови.

Під час однієї розминки виконується 1-3 вправи, кожна повторюється 3-5 разів.


  1. «Задування свічки» - вдих через ніс, видих через рот.

  2. Здування з долоні вати чи шматочків паперу.

  3. Дмухання на пригорщу. Імітація дмухання на гарячий чай.

  4. Видих на забите місце.

  5. «Вітер». Відтворення легкого вітерця, сильного вітру, тривалого, короткого.

  6. «Свисток». Вдих носом, видих тихий. Подовжений свист.

  7. «Хто більше?» Вдих. На видосі протяжно промовляти склади: фаф, фаф-фаф, фаф-фаф-фаф. Рахунок на видосі: 1 – 10, 10 – 1, дні тижня, меблі, овочі, тощо, скоромовки.

2. Артикуляційна гімнастика.

При підборі матеріалу йти від простого до складного. 2-3 вправи повторювати 3-4 рази, 10 вправа - нова. Виконувати сидячи перед дзеркалом.


Вправи для губ.

  1. «Посмішка». Утримувати рот в посмішці, зуби не виглядають.

  2. «Огорожа». Утримувати рот в посмішці, зуби виглядають.

  3. «Трубочка». Артикуляція звука «у».

  4. «Кролик». Зуби зімкнені. Верхня губа піднята і оголює верхні різці.

  5. «Образа». Відкопилити нижню губу.

Статистичні вправи для язика.

«Лопаточка», «Чашечка», «Жало», «Голочка», «Гірка», «Грибок».
Динамічні вправи для язика.

«Маятник», «Змійка», «Гойдалка», «Кулька», «Чищення зубів», «Коник», «Муляр», «Смачне варення», «Індик».


3. Голосові вправи.

Важливим компонентом звукового мовлення є голос. Тому при усуненні дислексії необхідно включати по 2-3 голосові вправи (тривалість 5-10 секунд).



  1. Проартикулюйте без голосу: а, о, у, и, е, і.

  2. Звуконаслідування: виє вовк, плаче дитина, сичить гусак, шелестить листя, дзижчить жук, пролітає муха, їде поїзд, стукає дятел, стріляє автомат.

  3. Вимовляти разом і тривало голосні та приголосні.

  4. Співати звуки: по сходинках (посилення голосу), по ниточці (голосні-приголосні на одному диханні, в одній тональності), по грудках (к,п,г,х,б,д,т,л, м,р,з,с) –швидко.

  5. Вигук «О» з різною інтонацією.



4. Мовленнєві вправи

Чистомовки, скоромовки, слова з різною складовою структурою.


Використаний матеріал О.Забари, «Початкова освіта» №1, 2010р.

Інноваційна методика корекції дислексії Рональда Д. Дейвіса.

Її автор – інженер, бізнесмен, скульптор, засновник Центру по дослідженню проблем читання при Центрі корекції дислексії в штаті Каліфорнія, США. В школі він був дислектиком і йому було дуже важко жити з клеймом «відсталий». Не дивлячись на це, Дейвіс був обдарованим незвичайним талантом творчості і уяви. Він, самостійно подолавши свою проблему, досяг великих успіхів в житті. У 38 років він зробив сенсаційне відкриття, яке дозволило йому усунути проблеми із читанням. Вперше Дейвіс зміг без особливих труднощів прочитати книгу всього за декілька годин.

Розвиваючи свою методику, автор допоміг великій кількості людей з дислексією усунути перешкоди в навчанні і отримати користь від тих природних дарів, які вона може дати. Прихильники цієї методики доводять, що успішний результат є у 99% випадків її застосування.

Справа в тому, що всі симптоми дислексії – це симптоми дезорієнтації. Дитина з цією проблемою не може прийняти оточуючу дійсність так, як її сприймають інші люди.

В таких дітей з’являються труднощі не тільки при читанні і письмі, але й при сприйнятті інформації: дезорієнтація в просторі, дефіцит уваги, незграбність, гіпер- або гіпоактивність. Чому так? Тому що дислектик мислить не словами і фразами, як більшість людей, а трьохмірними образами. Друковані слова і символи він не може уявити образно. Звідси – сплутаність свідомості. Якщо залишити проблему невирішеною, то дитина знайде своє рішення, яке може бути невірним. Вона може промовляти кожну букву при читанні, запам’ятовувати (зазубрювати), ухилятись від навчання. Занадто концентруватись при читанні. Зрозуміло, що це не вихід із ситуації. Але дислектики дуже допитливі, в них добре розвинута інтуїція. Вони сприймають дійсність в багатомірному уявленні. використовуючи всі органи почуттів, можуть сприймати думки як реальність, мають яскраву уяву.

Тобто, дислексія – особливий спосіб реагування на навколишній світ. Дитина із симптомами дислексії абсолютно нормальна. А багато спеціалістів вважають, що в деякій мірі – геніальна. Вона може досягти великих успіхів в спорті, живопису, музиці, математиці або фізиці. Дислектиками були: Ейнштейн, Г.-Х.Андерсен, Уолт Дісней, Леонардо Да Вінчі, Петро 1.

Що відбувається з такими учнями у школі? Методами тупого заучування вони якось доходять до рівня середньої школи, а далі або ставали успішними бізнесменами, вченими, акторами, художниками або, не вміючи перемогти свої комплекси, замикались у собі.

Підхід до навчання таких дітей повинен бути дещо інший. Методика Рональда Д. Дейвіса вважається однією із самих успішних. Вона полягає в тому, щоб допомогти дитині засвоїти механізм «виключення» дезорієнтації за допомогою так званої «точки орієнтації»,з якою завдяки багатій уяві вона зможе побачити навколишній світ без викривлень. Дана система допомагає школяреві опанувати найбільш складні для сприйняття двомірні друковані слова і символи і отримати в своїй уяві їх образне відбиття, тим самим усуваючи непотрібні прогалини у сприйнятті.

Дезорієнтація – це стан, при якому мозок не сприймає того, що бачать очі або що чують вуха. Відчуття рівноваги і руху змінені, відчуття часу або уповільнено, або прискорено.

Успішне використання методики Дейвіса допоможе дітям правильно сприймати навколишній світ, дозволить уникнути несправедливих зауважень про відсталість, дасть потужний поштовх в розвитку прихованих творчих здібностей.



Фізіологічні основи методики Дейвіса.

Розвиток дислексії – дуже складний процес, тому її виникнення можна назвати справжнім дивом.



Особлива форма сприйняття інформації у дислектиків проявляється ще в ранньому дитинстві .Уже тоді його мозок здатний на «добудову» материнського образу подумки за одним виглядом її руки або ліктя. Та функція мозку, яка дозволила малюку спів ставити образ обличчя, побачений раніше, з образом частини руки і відтворити образ всієї людини, якраз відповідає за симптоми дезорієнтації. Звучить занадто фантастично. Якби таку роботу відтворив мозок дорослої людини, ми могли б пояснити це аналітичними роздумами і логікою. Але перед нами – тримісячне маля, яке розпізнає в оточуючій його обстановці такі речі, які воно не повинне розпізнати ще 3 роки! І все ж воно бачить не лікоть, а реальну людину, тобто обличчя в його мозку уявляється так, як би воно бачило власними очима.

Наступний етап розвитку дислектика – вік біля 2-х років. В такому віці дитина проявляє надмірну допитливість. У квартирі немає таких предметів, які б не зацікавили її. Якщо в її полі зору з’являється нова річ, вона зразу помічає її і безпомилково визначає, що це таке. Її мозок в секунди виконує величезну роботу щоб роздивитися предмет з різних боків, і в своїй уяві вона отримала біля 2000 варіантів того, чим може бути побачена річ. Якщо дитина раніше не бачила подібного, це викличе сплутаність свідомості. Тут дитина-дислектик автоматично і підсвідомо використовує функцію дезорієнтації для розпізнавання об’єктів у своєму оточенні як єдине вірне рішення.

Етап розвитку дитини 3-5 років включає в себе формування навичок аналітичного обґрунтування і логіки. Але у дислектика вже своя система, яка дає швидкі і точні результати в порівнянні з тими, які дають аналітичне обґрунтування і логіка. У нього немає необхідності в таких навичках і це означає, що ці функції у такої дитини не розвиваються. Тому вона пізнає предмети не свідомо, як інші діти, а з допомогою тієї ж дезорієнтації.

Далі діти починають розвивати навички вербальної концептуалізації. Фактично вербальний процес повільніший розумового в багато разів. Через це, коли нормальна дитина починає говорити, то автоматично вона починає повільно думати. У дислектика, в якого думка летить швидше, ніж мовлення, виходить швидкий незрозумілий потік слів.

Процес розвитку навичок вербальної концептуалізації (мислення звуками мови) може зайняти до двох років. Досягнувши свого повного розвитку, він стане основним способом мислення для більшості дітей. Таким чином, до 5 років нормальні діти вже почали думати звуками слів. Це може проходити повільно, але стане в нагоді, коли вони почнуть вчитися читати. Між тим дислектик ще ніколи не чув ні однієї із своїх власних думок. Він був дуже зайнятий, думаючи образами, зайнятий процесом мислення, яке проходить так швидко, що він навіть не помічає, що він виконує це.

У віці 6 -7 років, коли діти йдуть до школи і починають вчитися читати, дислектика очікують труднощі. Друковані слова не викликають у його мозку тих образів, які це слово мають на думці. Автоматично починається розбирання всіх варіантів написання букви або слова і абсолютна несумісність цієї букви або цього слова з образом, яке воно означає. При цьому виникає сплутаність свідомості, дитина відчуває нудоту і запаморочення. До цього моменту часу сплутаність свідомості автоматично приводить у рух ту ділянку його мозку, яка змінює його сприйняття.

В 9 років фрустрація досягає своєї межі і дислектик проявляє повна нездатність до навчання. Уроки стають тортурами. Для того, щоб хоч якось наздогнати своїх однолітків, він починає знаходити свої власні рішення – механічне запам’ятовування і асоціація звуків, пісень, рим, концентрацію. Все це дозволяє йому існувати у світі слів, хоча такі уроки неможливо назвати справжнім навчанням. Але в інших галузях – спорті, малюванні, прикладному мистецтві, дитина виявляє неабиякі здібності, тому що там пояснюють усно чи з допомогою наочної демонстрації. З віком проблема все більше поглиблюється.

Але! Не дивлячись ні на що, дитина не втрачає попереднього дару, який розвинув. Дару дивитись на об’єкт або ситуацію і «просто знати», що це таке. Поступово, продовжуючи спостерігати світ, дислектик отримує гостре інтуїтивне розуміння того, як що працює. У нього розвинена уява і винахідливість. Він зорієнтований візуально і кінестетично. Він може думати по ходу і швидко реагувати. Всі ці здібності – великий дар, якого позбавлені інші люди.


«Тези» методики Дейвіса.

Методика Дейвіса є комплексною програмою допомоги дітям, що мають дислексію, яка дає можливість в короткі терміни позбутися труднощів сприймання, дезорієнтації і проблем читання та письма.



Методика складається із декількох процедур, які можна умовно поділити на наступні складові:

  • оцінка здібностей сприйняття;

  • переключення;

  • розрядка і перевірка;

  • точна настройка;

  • координація;

  • «опанування символів»;

  • три кроки до легкого читання;

  • опанування символів відносно до слів.


Оцінка здібностей сприйняття.

Це початкова процедура, за допомогою якої можна визначити, в якій саме важкій для нього галузі учень хоче досягти покращення.

Багато батьків дивуються, коли дізнаються, що для їхньої дитини значно важливіше перебороти труднощі в спілкуванні або здатності заводити друзів, ніж читання і грамотність у школі. Використовуючи подані методи, можна допомогти їй усунути перешкод і в одних і в інших випадках. Методика вчить школяра утворювати уявні образи за допомогою так званого «розумового ока».

Переключення.

Це другий етап методики, який фактично є вправою з візуалізації.

Процес корекції дислексії починається із забезпечення контролю за перцепційними сприйманнями. Це означає, що дитина може навчитися свідомо «включати» і «виключати» дезорієнтацію. Вище велася мова про те, що симптоми дислексії – це симптоми дезорієнтації, і, як тільки дислектик дізнається, як виключити дезорієнтацію, він зможе відключити всі її симптоми. Після виконання даної вправи може помилково здаватися, що проблема вирішена, але це лише перший крок в процесі її корекції.

Розрядка і перевірка.

Це етап, на якому пацієнт вчиться давати розрядку втомленій уяві, яка не може довго утримувати «розумове око» в точці орієнтації і може змістити її уявне місцеположення.



Точна настройка.

Процедура, за допомогою якої дитина може найти свою оптимальну точку орієнтації, тобто точку, в якій орієнтація буде достатньо точною. Переміщуючи «розумове око» навкруги точки орієнтації, яка вже є, можна визначити оптимальне для дитини місцезнаходження. Важливо пам’ятати, що дану процедуру необхідно проводити тоді, коли зникнуть прояви «плавання» «розумового ока» відносно точки орієнтації.



Координація.

Метод, за допомогою якого можна назавжди усунути плутання понять «право» і «ліво».

Цей процес направлений на вирішення проблеми дипраксіїї або незграбності. Координацію необхідно проводити періодично після процедури «Точна настройка».

Опанування символів.

Труднощі в читанні і письмі, а також проблеми сприйняття друкованого тексту також вирішуються. Раніше говорилось про те, що дислектик відчуває труднощі із сприйняттям друкованих символів, які в його розумінні не сприймаються як образи. Це можуть бути прийменники, вигуки, окремі слова, які важко уявити. Як відомо, незрозуміле або невірно зрозуміле слово залишає в уяві пустоту, і частина прочитаного тексту вилітає з голови. Як же бути школяреві, адже приходиться читати, вчити вірші, формули і теореми?




Три кроки до легкого читання.

Увага дислектиків дещо розсіяна. Дивлячись на предмет, вони будуть сприймати його не частинами, а лише як одне ціле. Тому і на слово вони також дивляться як на одне ціле. І читати вчаться, дивлячись на цілі слова і відгадуючи, чим же є дане слово. Таке відгадування виключає відчуття визначеності, яке необхідне для надбання впевненості у своїх здібностях.



Опанування символів відносно до слів.

Більшість людей не знають визначень широко розповсюджених слів, які найбільш вживані в мові.


Вправи методики Дейвіса.

Графік занять для кожної дитини повинен бути індивідуальний. Для досягнення швидкого і ефективного результату рекомендується інтенсивний курс. Але і за більш розтягнутим графіком досягають гарних результатів.

Оцінка здібностей сприймання полягає в тому, щоб допомогти дитині уявити в себе на долоні шматок торту, або той предмет, який їй легко уявити із закритими очима. За допомогою різних запитань про форму, колір, місцезнаходження предмета спеціаліст визначає чіткий уявний образ предмету на руці дитини. Для більш образної уяви логопед ніби вміщує зір дитини у її власний палець. Переміщуючи палець, вона може переміщати свій уявний зір і «роздивитися» предмет з різних боків. До кінця заняття учень може відволіктися від виду предмета, який він бачить за допомогою свого «розумового ока» і відновити початковий вигляд предмета, подумки роздивляючись його на рівні власних очей. Він може уявити собі, що предмет зник з його лівої руки і з”явився у правій, змінив форму чи розмір.

Якщо учень успішно справився з цією вправою, можна переходити до наступного етапу.



Переключення. Після того, як дислектик навчився дивитися на предмети своїм «розумовим оком», необхідно уявити. що «розумове око» знаходиться в так званій точці Х, яка є для нього точкою орієнтації. Ця уявна точка знаходиться на кінці уявної лінії, яка йде від уявного раніше предмету на руці через ніс, голову і знаходиться приблизно в 30 сантиметрах від верхньої частини потилиці. «Закріпити» саме це місце для огляду «розумовим» оком в даній точці допоможе якір, який є пересіченням уявних ліній, що йдуть до точки Х від вух і лобної частини голови. Як тільки дитина уявить це місце, можна не тримати в умі уявний предмет і лінію, що йде від нього. Тепер вона уявляє тільки пересічення ліній, які залишились і місце, в яке потрібно буде розміщувати «розумне око» для виключення дезорієнтації.

Насправді, спеціаліста цікавить група клітин мозку, яка знаходиться у верхній його частині і відповідає за дезорієнтацію. Коли ці клітини «виключаються», мозок отримує саме те, що бачать очі людей недислектиків. Тобто, якщо пацієнт розташовує в дану точку своє «розумове око», то він автоматично «виключає» свою дезорієнтацію. Процес розташування «розумового ока» в точку орієнтації потрібно повторювати постійно, щоб не дати дезорієнтації сплутати свідомість. Важливо також утримати «розумове око» саме в цій точці, але без напруги, інакше у дитини може розболітися голова.

Розрядка і перевірка - це етап, на якому учень вчиться давати розрядку втомленій уяві, яку не може довго утримувати «розумове око» в точці орієнтації і може змістити її уявне місцеположення.

Розрядка. Утримувати «розумове око» в точці орієнтації і не дати йому зіскочити – задача досить складна. Справа в тому, що «зіскакування» «розумового ока»не відбувається само по собі. Коли пацієнт знаходиться в стані сплутаності свідомості, то він прагне змістити «розумове око» і одночасно прагне не допустити його зміщення. Цей процес називається «утримуванням». Коли дитина прагне утримати «розумове око» нерухомо довгий час, то вона мимоволі буде терти шию позаду, скаржитися на головний біль, хмуритися. Тоді необхідно «розрядитися». Відчуття розрядки – це таке саме відчуття, яке відчуваєш при зітханні. Якщо зітхання глибоке, то розрядка відчувається у всьому тілі, аж до кінчиків пальців на руках і ногах. Саме таке відчути втомлене «розумове око».

Зразу відчувається полегшення у м”язах шиї. Якщо передати відчуття розрядки в голову, то зникне головний біль.

Перевірка. Через деякий час встановлена на першому занятті точка орієнтації може змінити своє місцеположення. Перевірити це можна, попрохавши дитину поставити палець в цю точку. Якщо точка виявляється зміщеною від правильного місцеположення, то необхідно зробити невелике регулювання, поставивши палець в потрібне місцеположення. Коли точка орієнтації буде «відрегульована», можна переходити до наступного етапу.

Точна настройка – процедура, за допомогою якої дитина може найти свою оптимальну точку орієнтації, тобто точку, в якій орієнтація буде достатньо точною. Дану процедуру потрібно проводити тільки тоді, коли зникнуть прояви «плавання» розумового ока відносно точки орієнтації. Переміщуючи розумове око» навколо точки орієнтації, можна визначити його оптимальне для дитини місцеположення. Можна зміщувати своє «розумове око» в будь-якому напрямку, але щоразу при його зміщенні учень буде відчувати втрату рівноваги.

Якщо точка орієнтації зміщена вправо, то тіло втрачає рівновагу, нахиляючись вправо. Але при незначному зміщенні дитина може найти своє власне місцеположення «розумового ока», при якому вона буде почуватись найбільш комфортно. Тоді у неї з’явиться ідеальне відчуття рівноваги, і вона зможе стояти на одній нозі, не виконуючи додаткових рухів в ступні. До того ж дислектики зазвичай відчувають глибоке відчуття благополуччя. Якщо оптимальна точка була найдена, необхідно за допомогою якоря укріпити її.

Слід відмітити, що час від часу оптимальне місцеположення може мінятися. Виконуючи вправи точної настройки, дитина зможе легко адаптуватися і знову знайти свою точку орієнтації.

Координація – метод, за допомогою якого можна назавжди усунути плутанину в поняттях право і ліво. Її необхідно проводити періодично після процедури «Точна настройка».

Насамперед треба перевірити точку орієнтації дитини. Потім попросити її стати на одну ногу і врівноважити своє тіло. Взяти два невеликих м’яких м’ячика кинути їх для того, щоб вона зловила їх різними руками (один – однією рукою, другий – другою) спочатку по черзі, потім одночасно з нахилом вправо чи вліво, щоб дитина пересікала симетрію свого тіла з метою зловити обидва м’ячики. Вона повинна спіймати їх, не втративши рівноваги. Періодично виконуючи такі вправи, незграбності можна позбутися повністю.

Також цю вправу слушно виконувати під час перерви при застосуванні наступної методики «Опанування символів» для маленьких слів.

Опанування символів.

Сприймання дислектика таке, що воно приймає тільки трьохмірне зображення. Двомірний і до того ж незрозумілий символ може викликати у нього збентеження і дезорієнтацію. Умовно назвемо такі слова і символи «пускачами» дислексії. У більшості дислектиків симптоми дезорієнтації можуть «запуститися» деякими буквами алфавіту і розділовими знаками, математичними символами і цифрами.

Рішення.

За статистикою засвоюється 20% почутого, 40% побаченого і 80% того, що людини зробила сама. Так ось, букви, слова, знаки, цифри для найкращого засвоєння дитина повинна зробити сама в трьохмірному, дотиковому зображенні і ідентифікувати його із звичайними друкованими буквами і цифрами. Після цього дитина повинна перевірити, чи вірно розташовані букви і чи в такій послідовності вони стоять. Вона має проговорити алфавіт в прямій і зворотній послідовності. Якщо якісь букви викликають у неї труднощі, треба працювати саме з цими буквами. Учень повинен сказати, чим відрізняються зліплена і написана букви, які букви стоять до і після неї і т.п. Працювати з цією буквою треба, поки вона не перестане викликати труднощі.

Із символами дещо по-іншому. Учень повинен навчитися знаходити розділові знаки в тексті і знати, що треба робити, коли бачить в тексті такий знак. Важливо вміти приводити приклади того, як застосовується розділовий знак або другий знак чи символ.

Три кроки до легкого читання.

Увага дислектиків дещо розсіяна. Дивлячись на предмет, вони будуть сприймати його не частинами, а як одне ціле. Тому на слово вони також дивляться як на одне ціле. І читати вчаться, дивлячись на цілі слова і відгадуючи, чим же є дане слово. Таке відгадування виключає відчуття визначеності, необхідне для набуття впевненості у своїх здібностях.



Перший крок – прочитати по буквах.

Мета: навчити дитину при читанні переводити погляд зліва направо;

допомогти навчитися пізнавати групи букв як слова.

На цьому етапі в розумінні прочитаного немає необхідності. Головна мета – навчити розпізнавати букви в слові і прочитувати їх в тому порядку, в якому вони написані. Ця методика привчає мозок і очі при читанні проходити по слову зліва направо.

У дислектиків виникають проблеми з читанням, якщо вони або прагнуть читати занадто швидко, або дуже зосереджуються на тому, що читають. Через це необхідно вибирати найбільш легку книгу, щоб вона читалась без напруження. Якщо у дитини при вигляді великої кількості слів виникає збентеження, можна закривати листком паперу текст наступного рядка.

Дуже важливо не пропустити момент, коли учень втратить орієнтацію. Тоді необхідно перевірити місцезнаходження точки орієнтації і зробити невелику перерву.

Другий крок – пробігти очима, прочитати по буквах.

Мета: продовження процесу переміщення погляду зліва направо і пізнавання слів.

Якщо учень не може промовити те, що він щойно прочитав, треба спочатку попросити його знову прочитати слово по буквах і сказати йому, що це означає, а потім попросити його повторити. При пізнаванні більшості букв необхідно перейти на більш складний рівень читання.



Третій крок – пунктуація в образах.

Мета: розуміння матеріалу, що читається.
В будь-якій мові після кожної закінченої думки стоїть розділовий знак, за допомогою якого вона виділяється. Кожну закінчену думку можна зобразити або відчути. Після прочитаного дитині необхідно додати значення до того, що вона тільки що прочитала. Зустрівши розділовий знак, треба попросити її уявити в умі те, що вона щойно прочитала. Якщо дитина зустріла слово, яке не є пускачем дезорієнтації, але воно не зрозуміло, то необхідно засвоїти саме значення слова, прочитавши його в простому словнику.

Засвоєння символів відносно слів

Процедура методики «Засвоєння символів» складається з декількох етапів:



  1. подивитись слово в словнику;

  2. вияснити, як воно вимовляється (транскрипція);

  3. прочитати перше визначення вголос разом з реченням, яке приводиться в якості прикладу;

  4. встановити чітке розуміння визначення, обговорити його, скласти речення або фрази, використовуючи це слово з таким визначенням;

  5. зробити з пластиліну модель концепції, описаної визначенням ( наприклад, для зображення прийменника «в» можна виліпити зображення «вилки в розетці»);

  6. зробити з пластиліну символ або букви слова і впевнитись в правильності орфографії;

  7. створити подумки образ того, що було зроблено;

  8. сказати вголос: «Це слово означає визначення ( Це високо значить більше нормальної висоти)»;

  9. сказати вголос слову чи символу: « Тут промовляється (слово) …».

Необхідно продовжувати складати речення або фрази допоки не вдасться робити це легко і без напруження.




Чому дитина так погано читає?

Причини дислексії:



Проблеми із встановленням послідовності. Часто ми чуємо, що дислексія обумовлена слабкістю в обробці візуальної або інформації, яка сприймається почуттями. Але дослідження роботи мозку не довели того, що причина труднощів читання знаходиться в сфері зорового сприйняття. Насправді те, що здається проблемою чуттєвого сприйняття ( читання слів задом наперед, пропуски букв і слів і т.п.) зазвичай буває прямо пов’язано з обробкою послідовної інформації. Іншими словами, коли учням важко встановити послідовність і організувати інформацію, їм часто важко справитися з послідовністю букв і слів, які вони читають. Це приводить до повільного і недбалого читання, пропусків слів або рядків, дітям важко зосередитись на тому, що вони читають. Інколи школярі дивно гарно розуміють зміст, не дивлячись на те, що їм важко озвучувати конкретні слова. Це пояснюється тим, що їх навички обробки «концептуальної» інформації достатньо стійкі, що дає їм можливість засвоїти «глибокий зміст», хоча подробиці і губляться. Коли труднощі читання викликані проблемами з встановленням послідовності, це часто супроводжується проблемами з письмом і математикою.
Слабкість обробки слухової інформації. В інших школярів читання викликає труднощі тому, що в них є загальні проблеми з обробкою слухової і мовленнєвої інформації. Коли вони читають і промовляють слова (навіть про себе), їх мозок не зразу розуміє, що ці слова означають. Через це діти повільно читають і погано розуміють прочитане.
Слабкість обробки візуальної інформації. Хоча більшість учнів з проблемами читання не мають проблем з обробкою зорової інформації, деякі діти, що страждають слабкістю обробки зорової інформації, читають повільно і розуміють прочитане погано просто тому, що нездатні повністю опрацювати інформацію на сторінці. Знову-таки, це одна із найменш вірогідних причин проблем з читанням. Як правило, труднощі з обробкою візуальної інформації набагато більше впливають на правопис і математику, ніж на читання.

Стратегія читання для дислектиків:

  1. Спочатку прочитай коротке викладення або питання до тексту. Це допомагає скласти «загальну картину» і зміст того, що читаєш. Потім, коли загальний зміст осмислений, подробиці також будуть осмислені.

  2. Якщо до тексту є малюнки – роздивись їх. Це також допомагає осмислити загальний зміст і підключає навички опрацювання зорової інформації (які часто бувають сильними).

  3. Продивись кожен абзац, знайди саме важливе речення – те, де викладена основна думка всього абзацу. Коли ти його знайдеш, останні частини абзацу стануть на свої місця і будуть більш осмисленими.



Література.

  1. Білоус М. Робота з учнями, які мають відхилення у мовленнєвому розвитку // Дефектолог. – 2008. - №7.

  2. Блінова Г., Черпіта О. Дидактичний матеріал для подолання дислексії у дітей. – Київ, 2000.

  3. Логопедия под ред..Волковой. – М.,1989.

  4. Поваляева М.А. Справочник логопеда. – Ростов-на-Дону, 2002.

  5. Розвиток навички чатання. Методичні рекомендації. (Ґудзик І.П.). – Київ, 1993.

6. http://www.dyslexia-dysgraphia.ru



Каталог: uploads
uploads -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
uploads -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
uploads -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
uploads -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
uploads -> Положення правил прийому до нту "хпі" на 2016 рік правила прийому 2016 Організацію прийому до нту "хпі" та його структурних підрозділів здійснює приймальна комісія правила прийому 2016
uploads -> Програма та методичні вказівки з навчальної дисципліни історія науки І техніки для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
uploads -> Лекція № Тема лекції: Поняття мистецтва як частини культури
uploads -> Афінська держава та стародавня спарта у стародавній історії та культурі людства
uploads -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
uploads -> Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка