Мандри Орфея ХХ століття ( Розробка уроку за творчістю Р. М. Рільке) Тема. Райнер Марія Рільке. «Орфей. Еврідіка. Гермес»

Життєвий і творчий шлях. Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезіях австрійського поета Р. М. Рільке. Вираження традицій відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі світом.

Рільке і Україна. Українські мотиви в його творчості.

Мета: ознайомити учнів із основними етапами життєвого та творчого шляху Р.М. Рільке; показати високе призначення поетичного слова Рільке; з’ясувати роль його «духовної» батьківщини Росії та України; розвивати навики виразного читання та аналізу поетичних творів. Сприяти створенню в душах учнів «храму» високої надії та ідеалу, коли душа відкривається назустріч прекрасному.

Обладнання: комп’ютерна презентація.

Тип уроків: урок засвоєння нових знань їх використанням міждисциплінарних зв’язків.

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Сьогодні ми перегорнемо сторінки життя Орфея ХХ століття, складемо психологічний портрет; побуваємо в майстерні митця, «Серце якого було здатне брати повну октаву…»

Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях поета

Навчання і виховання у військовій школі Рільке сприймав як заслання на каторгу «абетку жаху». В листі до Роллана поет писав, що деякі риси його вдачі вже ніколи не розкриються, настільки нещадно він був розчавлений жорстокими переживаннями дитинства.

2-й учень. Після звільнення за станом здоров’я з військової школи Рільке відвідував вищі навчальні заклади у Лінці, Празі, Мюнхені, Берліні. Незабаром юнак переконався, що тільки самоосвіта є єдиним ефективним засобом отримання освіти.

Уже вірші з ранньої поетичної збірки «Свят-вечір» (1897) вражають читача високою поетичною майстерністю, глибинної й щирістю почуттів. Ось приклади (вірші читаються виразно напам’ять).

***

Я зазнав би щастя й насолоди,

В тихі русла плинуть білі води,

Вечір виливає кров на бухи.

Ружі червоніють на дівчатах,

і мандрує сміх услід за ними…

як перші зорі постають на чатах

понад снами нашими сумними.
***

(…) Я завше вдома поміж днем і сном,

Там вечорові дзвони і до ночі

Там постаті натомлені дівочі

Завмерли над ясним криничним дном

А над усе – ця липа за вікном,

Знов оживають і течуть гілками

На чуйній варті поміж днем і сном.

Такі є ночі – біле диво,

Коли срібліє кожна річ.

Зоря суміжно сяє в ніч –

І пастері , що йдуть почтиво

Постати с Богом віч-на-віч.

В далеких відблисках сапфіру

Поля і ліса – все горить,

І віддані серця в ту мить

Підносять власну світлу віру,

Що тихі чудеса творить.
***

Погонич – вітер, мов отару,

У глиб лісів сніги жене.

В передчутті ясного дару

Ялиця нині не засне;

Вона вдивляється у сніжні

Дороги, ніби чує клич,

Кладе на вітер віти ніжні,

Стає високою, мов ніг.

3-й учень. Знаковою подією в житті Рільке стала зустріч з Лу Андреас Саломе.

Вона вражала своїм ставленням до подружнього життя, вважаючи, що сучасний европейський шлюб – це просто християнська витівка.

Закоханий у неї Фрідріх Ніцше так захоплено описував Лу: «… вона поривчаста, як орел, сильна, як левиця, і при цьому дуже жіночна дитина. Вона розюче зріла й готова до мого способу мислення. Крім того, у неї неймовірно твердий характер, і вона точно знає, чого хоче, не питаючи нічиїх порад…»