Маневицький професійний ліцей (№2 10. 2012)



Сторінка30/35
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.95 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

Вивихи суглобів


Симптоми: зміна форми суглобу через зсув кісток, біль, відсутність або обмеження рухів у суглобі.

При вивиху рука може відстати від тулуба. Тому при бинтуванні до тулуба між рукою і тулубом прокладають м’який валик, згорнутий з одягу або інших матеріалів. До місця пошкодження прикладають холодний предмет.



Перша допомога:

  • вправляти вивих особам без медичної освіти забороняється;

  • іммобілізувати кінцівку табельною чи імпровізованою шиною з підручних засобів або прибинтувати верхню кінцівку до тулуба, а нижню - до здорової ноги;

  • при болях ввести знеболюючий засіб шприц-тюбиком з аптечки індивідуальної;

  • доставити потерпілого до лікувального закладу.

При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять таким чином – кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бинта, ганчір’я (пальці зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя і закінчуватися біля кінця пальців, і прибинтовують. До місця пошкодження прикладають холодний предмет.

При переломах і вивихах нижніх кінцівок (ознаки перелому такі ж, що й при переломах рук) з допомогою шини або інших підсобних предметів їх фіксують у стані спокою таким чином, щоб один кінець шини знаходився уздовж тіла вище краю таза в ділянці пахви, а другий опинився на рівні п’ятки. До місця пошкодження прикладають холодний предмет.

При переломі ребер (перша ознака – біль у ділянці грудної клітки або того чи іншого ребра під час дихання, кашлю або руху) туго забинтовують груди або стягують їх рушником.

При забоях перш за все слід упевнитись у тім, що потерпілий одержав тільки забій, і в нього немає перелому кісток. На забите місце накладають мокру ганчірку, лід або сніг. Забите місце туго забинтовують. При забоях у ділянці живота, а також забоях, що супроводжуються гострим болем, непритомністю, потерпілого відправляють у медпункт (можуть виникнути розриви внутрішніх органів).

При розтягненні зв’язок застосовують холод (кладуть холодний компрес і т. п.), туго бинтують суглоб.

3.3. Перша допомога при опіках.

Опік виникає при дії на тіло високої температури і ряду хімічних речовин: концентрованих розчинів лугів, кислот, мідного купоросу, смол тощо. При наданні першої допомоги слід, по можливості, швидко припинити дію високої температури. Це особливо велике значення має при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг.

У першому випадку необхідно загасити полум’я, накинувши на людину, що горить, будь-яку густу тканину, щільно притиснути її до тіла. Загасивши полум’я, обережно знімають тліючий одяг або обливають його водою.

При промоканні одягу гарячою водою, його також необхідно швидко облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого місця в холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.

Місце опіків міцними кислотами негайно ретельно промивають струменем води протягом 10 – 15 хвилин. Обпечену кінцівку можна також опустити в посудину з чистою водою та інтенсивно її обполіскувати. Потім, уражене місце промити 5%-ним розчином марганцевокислого калію або 10%-ним розчином питної соди (одна чайна ложка на склянку води). Після промивання місце опіку накривають перев’язочним матеріалом – бинтом або марлею, змоченими сумішшю олії та вапняної води. При попаданні кислот та їх парів у порожнину рота або в очі їх промивають і прополіскують 5%-ним розчином соди.

Місця опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) спочатку ретельно промивають струменем води (протягом 10 – 15 хвилин), потім слабким розчином оцтової кислоти (3 -6% за об’ємом) або розчином борної кислоти (одна чайна ложка на склянку води). Після промивання місця опіків накривають марлею, просоченою 5%-ним розчином оцтової кислоти. При попаданні їдких лугів або їх парів в очі або в порожнину рота їх промивають 2%-ним розчином борної кислоти.

Якщо опіки кислотою чи лугом спричиняються при перенесенні кислот або лугів, що знаходяться в скляних посудинах, необхідно спочатку впевнитись, що в рану не попали осколки скла, потім промити рану одним з вищеописаних способів, змазати краї рани йодом і зробити перев’язку.



Термічні опіки (полум'ям, напалмом).

Симптоми:

  • почервоніння, припухлість шкіри (I ступінь);

  • міхурі з рідиною (II ступінь);

  • некроз шкіри і глибше лежачих тканин (ІІІ і ІV ступені).

Перша допомога:

  • усунути причину, що викликає опік: вивести з вогню, погасити вогонь на одежі;

  • для погашення напалму використовують плащ-накидку, брезент, сиру землю, глину тощо. Ні в якому разі не використовувати воду!!!

!Запам'ятай - використання води в цьому випадку збільшує площу опіку.

  • ввести знеболюючий засіб шприц-тюбиком з аптечки індивідуальної (АІ);

  • дати 2 таблетки з пеналу для антибіотиків з аптечки індивідуальної (АІ);

  • накласти пов'язку на всю опікову поверхню;

  • пригорілий до опікової рани одяг не відривати;

  • доставити потерпілого до лікувального закладу.

Хімічні опіки (кислоти, луги)

Симптоми: біль в ділянці опіку, почервоніння шкіри або післяопіковий струп.

Перша допомога:

  • промити опікову поверхню слабким розчином кислоти при лужних опіках або слабким розчином лугу при кислотних опіках; при відсутності розчинів промити великою кількістю води;

  • уражену ділянку закрити пов'язкою;

  • ввести знеболюючий засіб шприц-тюбиком з аптечки індивідуальної (АІ);

  • дати 2 таблетки з пеналу для антибіотиків з аптечки індивідуальної (АІ);

  • доставити потерпілого до лікувального закладу.

Опіки бувають чотирьох ступенів, починаючи з легкого почервоніння до тяжкого омертвіння ділянок шкіри, а іноді і більш глибоких тканин.

При опіках першого ступеня з’являється почервоніння, припухлість шкіри, болі і жар. Уражені місця обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину марганцевокислого калію і забинтовують.

При більш тяжких опіках (2 і 3 ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу та взуття (одяг і взуття рекомендується розрізати, а не стягувати), потім накривають стерильним матеріалом, зверху накладають шар вати і забинтовують. При відсутності стерильного матеріалу використовують чисту, випрасувану гарячою праскою, полотняну тканину. Після перев’язування потерпілого направляють у лікувальний заклад. Такий спосіб надання першої допомоги застосовують незалежно від того, чим ці опіки викликані.

При опіках не слід розрізати пухирі, видаляти смолисті речовини, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматки одягу, які прилипли до рани.

При опіках очей електричною дугою роблять холодні примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у медпункт.

3.4. Перша допомога при проникненні чужорідних тіл.

При впевненості, що чужорідне тіло без лікарської допомоги може бути успішно видалене з-під нігтя або з іншої ділянки тіла, його видаляють. Місце поранення змазують йодною настойкою і накладають пов’язку. Якщо немає впевненості в успішному видаленні чужорідного тіла, потерпілого відправляють у медпункт. Чужорідні тіла, що знаходяться в безпосередній близькості від великих судин або у порожнинах тіла, при наданні, першої допомоги не видаляють. Видаляє чужорідне тіло, що попало в рану, лікар.

Чужорідне тіло з очей видаляють промиванням (розчином борної кислоти або чистою водою; напрямок струменю – від скроні до носа).

Чужорідні тіла, що потрапили в дихальне горло або стравохід, видаляє лікар.

3.5. Перша допомога при теплових ударах.

При появі різких ознак теплового або сонячного удару потерпілого негайно виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстебнувши одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких випадках потерпілого обливають холодною водою.

Запам’ятайте! Небезпека сонячного і теплового удару збільшується при фізичному навантажені і відсутності води. Організм не встигає прохолоджуватися і швидко перегрівається.

Перша допомога:


  • Постраждалого необхідно укласти, піднявши вище голову, у тінь або прохолодне приміщення, зняти одяг.

  • Найголовніше – охолодити організм. Необхідно прикласти холодні компреси на голову, шию, груди, можна обгорнути тіло мокрим простирадлом. Охолодження не повинно бути різким і швидким.

  • Якщо людина не знепритомніла, її треба напоїти холодною, трохи підсоленою водою, алкогольні напої виключаються.

  • При втраті свідомості потрібно покласти постраждалого на бік. При порушенні дихання негайно починають робити штучне дихання.

  • Буває, що погано людині стає вже вдома. Тоді добре допомагає обтирання оцтом, розбавленим пополам з водою. Одночасно треба давати холодні напої невеличкими ковтками кожні 3-5 хвилин. Можна поставити холодну клізму, а також дати жарознижуючу таблетку.

  • В усіх випадках перегрівання організму, треба терміново викликати лікаря.

  • Попередження перегрівання організму полягає в дотриманні норм прийому сонячно-повітряних ванн, що особливо важливо для дітей та осіб, що мають захворювання серцево-судинної системи.

  • Уникнути сонячного удару дуже просто: одяг повинен бути з легкої нещільної тканини, світлий, треба носити головний убір. По можливості, дотримуватись питного режиму, не сидіти довго на сонці. Намагатися не зловживати витривалістю свого організму, більше знаходитися у холодку, періодично прохолоджуватися.

При припиненні дихання або його утрудненні до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.

3.6. Перша допомога при переохолодженні та обмороженні.



Запам’ятайте! Серце зупиняється при температурі тіла 26оС.

Попередження переохолодження організму:

  • Обмежуйте час перебування у воді при купанні і регулюйте перерви між заходами у воду. Здоровим дітям дошкільного віку можна купатися у водоймах при температурі води +23-24оС 1-3 хвилини і не більше 2-3 разів на день; дітям шкільного віку – при температурі води +20-21оС перебування у воді збільшувати поступово – від 3-5 до 10-15 хвилин, до ознобу не повинні купатися люди будь-якого віку.

  • Допустимий час перебування людини у воді:

  • 5-8 хвилин при температурі води нижче 2оС;

  • 10-15 хвилин при температурі води 2-3оС;

  • 210-270 хвилин при температурі води 10-15оС;

  • 420-540 хвилин при температурі води 24оС.

  • Одягайтесь відповідно до сезону.

Основні причини переохолодження організму – тривале перебування у воді або навіть короткочасне перебування в крижаній воді.

Симптоми: озноб, тремтіння, синюшність шкіри, губів, зниження температури тіла, біль у пальцях рук і ніг, поява “гусячої шкіри”, позіхання, гикавка, затемнення свідомості. У постраждалого наступає апатія, сонливість, загальна слабкість, поверхневе дихання. Ступінь і швидкість переохолодження залежать від температури води та адаптації організму до холоду.

Перша медична допомога при переохолодженні.

Легкий ступінь переохолодження (озноб, м’язове тремтіння, загальна слабкість, утруднене пересування, блідість шкіри):

  • одягніть тепло постраждалого, напоїть гарячим чаєм або кавою.

  • змусьте виконувати інтенсивні фізичні вправи. Подальше купання в цей день припиняється.

Середній ступінь переохолодження (синюшність губів і шкіри, ослаблення дихання, пульс стає рідшим, з’являється сонливість, втрачається спроможність до самостійного пересування):

  • розітріть постраждалого вовняною тканиною, зігрійте під теплим душем (якщо його поміщаєте у ванну, то температуру води підвищуйте поступово від 30-35оС до 40-42о);

  • зробіть масаж усього тіла;

  • тепло одягніть постраждалого та укладіть в ліжко, зігрійте грілками (зігрівання повинно бути поступовим, щоб не було різкого перепаду температур);

  • викличте лікаря.

Важкий ступінь переохолодження (з’являється втрата свідомості, життєві функції поступово вгасають):

  • негайно викличте лікаря;

  • виконайте всі заходи першої допомоги, як і при середньому ступені переохолодження.

Обмороження виникає при місцевій дії холоду на тіло. Холод, діючи на судини, спричиняє до їх звуження, в результаті, цього відбувається недостатнє кровопостачання певної ділянки тіла, що проявляється у побліднінні шкіри. Якщо вчасно не буде надано першу допомогу, то це може спричинити до відмирання тканин.

У залежності від об’єму ураження тіла розрізнюють чотири ступені відмороження:

1 – збліднення і почервоніння-шкіри до втрати чутливості;

2 – утворення пухирів;

3 – 4 – омертвіння (некроз) відморожених ділянок тіла.

Перша допомога. Головним завданням першої допомоги є відновлення кровообігу.

При відмороженні першого ступеня рекомендується робити водяні ванни (вода – кімнатної температури) або ж легкий масаж (чистими руками) уражених ділянок тіла до їх зігрівання. Відморожені місця не можна розтирати снігом, шерстяною рукавичкою тощо, тому що такі заходи можуть пошкодити шкіру з наступним інфікуванням тканин. Після зігрівання обморожених ділянок на них накладають пов’язку з борною маззю або вазеліном, добре укутують дають потерпілому теплий напій.

При відмороженнях другого і третього ступенів першу допомогу потерпілому надають у помірно теплому приміщенні. Відморожені ділянки тіла миють водою кімнатної температури, потім на них накладають марлю, змочену у воді, яку поступово нагрівають.

Одночасно потерпілий повинен рухати кінцівками. Після відновлення кровообігу уражену ділянку накривають чистою марлею і перев’язують. Потерпілому дають пити теплі напої. Потім слід потурбуватися про його транспортування в лікувальний заклад.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтирання, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях – тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато пити.

3.7. Загальне замерзання.

Замерзання починається з відчуття остуди, в’ялості, утоми, людина втрачає сили, настає сонливість, потерпілий засинає, при цьому тіло його клякне, дихання і серцева діяльність слабшає і вже у сні настає смерть.

Перша допомога. Людину, що замерзає, кладуть у слабо натопленому приміщенні, потім його кладуть у ванну з водою кімнатної температури. При відсутності можливості приготувати ванну, тіло потерпілого миють холодною водою, а потім – водою більш високої температури. Після того, як настає почервоніння шкіри і минає задубілість кінцівок, відразу ж розпочинають оживлення потерпілого.

Після повернення пам’яті, потерпілого слід напоїти чаєм або ж чорною кавою, укутати теплою ковдрою і організувати його швидке транспортування в лікувальний заклад.

3.8. Перша допомога при отруєнні.

При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1-2 год., і отрута надходить вже із шлунку до кишечнику, то викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати розведені крохмаль або молоко.

Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, необхідне постійне спостереження за потерпілим.

При отруєнні діоксином вуглецю потерпілого виносять на свіже повітря і дають йому кисневу подушку, а якщо він не дихає-роблять штучне дихання. Причини - вдихання чадного газу, генераторного газу, продуктів горіння, диму, внаслідок чого в крові блокується зв’язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кров’ю від легень до тканин. Ознаки – шкіра яскраво-рожева, поява відчуття подразнення слизових оболонок дихальних шляхів (кашель, відчуття тепла в грудях), очей, головні болі запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабий пульс, непритомність (при легкому отруєнні), нерухомість, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом навіть діб (при тяжкому отруєнні).

При отруєнні парами аміаку слід робити інгаляцію теплою парою, що вміщує 1 – 2%-ний розчин, лимонної кислоти (з чайника через паперову трубку). При ураженні аміаком очей необхідно провести сильне промивання очей струменем води. Не можна забинтовувати очі, накладати на них пов’язку.

При отруєнні формаліном потерпілого виводять з приміщення, промивають слизову оболонку 2%-ним розчином двовуглекислої соди, роблять інгаляцію з того ж розчину; у тяжких випадках дають вдихати кисень.

При отруєнні кислотою, якщо немає симптомів, що свідчать про прорив стравоходу або шлунка,, потерпілого слід напоїти розчином питної соди, молоком або ж простою водою.

При отруєнні лугом, потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком, молоком.

Причини - попадання лужних сполук натрію й калію у дихальні шляхи. Ознаки – неприємний лужний присмак у роті, кашель, різка печія слизових оболонок очей і гортані, біль за грудиною, розширення зіниць, різка слабкість, загальні судоми.

При наявності підозри про прорив (нестерпний біль за грудною кісткою або в ділянці шлунка) потерплому не слід нічого давати пити і його необхідно негайно транспортувати в лікувальний заклад.

3.9. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

Рятування потерпілого від електричного струму залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості і правильності надання потерпілому першої допомоги. Зволікання і тривала підготовка можуть спричинити загибель потерпілого.

При наданні допомоги потерпілому від електричного струму необхідно таке. Звільнити потерпілого від контакту з струмоведучими проводами або предметами, додержуючись заходів особистої безпеки. При цьому негайно вимикають ту частину струмоведучої установки, до якої доторкається потерпілий. Якщо є припущення, що при вимиканні потерпілий може впасти з висоти, слід вжити заходи для запобігання падінню.

При неможливості швидкого вимкнення струмоведучих частин, потерпілого слід відокремити від них, для цього необхідно користуватися підручними матеріалами-непровідниками, наприклад сухою палкою, дошкою, вірьовкою (не можна використовувати металеві, і мокрі предмети). Якщо одяг сухий і відстає від тіла, то потерпілого можна відтягти від струмоведучих частин, остерігаючись доторкання до оточуючих металевих предметів і тіла потерпілого.

Для того, щоб той, хто надає допомогу потерпілому, сам не був уражений струмом, він повинен надіти гумові рукавиці або обгорнути руки сухою тканиною, можна ізолювати себе від землі, узявши гумові чоботи, ставши на суху дошку або на струмоізолюючю підстилку.

Розімкнути струмоведуче коло можна, відділивши потерпілого від землі (при цьому дотримуються необхідних запобіжних заходів) або перерубавши (перерізавши) струмоведучі проводи. Для цього використовують сокиру з сухою дерев’яною ручкою або відповідний інструмент з ізольованими ручками.

Після звільнення потерпілого від дії електричного струму його кладуть на спину (на тверду поверхню), розстібають одяг (ремінь), що стискає, або взагалі звільняють від нього, потім оглядають порожнину рота (витягають сторонні предмети).

Якщо потерпілий притомний, його кладуть у зручне положення, накривають теплим покривалом (ковдрою, пальтом, тілогрійкою тощо і залишають у стані спокою до прибуття лікаря, стежачи за станом дихання) пульсу.

При втраті потерпілим пам’яті, але збереженні стійкого дихання і пульсу, слід покласти під нього підстилку, забезпечивши приплив свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно або в нього відсутні ознаки життя (дихання, серцебиття, пульс), роблять штучне дихання і масаж серця до прибуття лікаря.

3.10. Втрата свідомості.

Втрата свідомості (ВС) - це стан, коли людина не реагує ні на що, нерухома, не відповідає на запитання.

Причини можуть бути різні, але всі вони пов'язані з ураженням центру свідомості - мозку (при травмах, нестачі кисню, замерзанні, тощо).

Ознаки ВС виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності й закінчуючи станом клінічної смерті. При ВС велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до її закупорювання.

Допомога. Передусім потерпілого потрібно винести з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У разі зупинення дихання і серцебиття треба розпочати оживлення методом штучного дихання і масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна намагатися напоїти, транспортувати її треба у фіксованому стані на боці.

3.11. Штучне дихання і зовнішній масаж серця.

Перш ніж приступити до проведення штучного дихання, необхідно в якомога короткий строк підготувати потерпілого. Для цього його швидко звільняють від одягу, що стискає дихання (розстібають комір, послаблюють або знімають ремінь брюк, розв’язують шарф, галстук тощо), звільняють рота від сторонніх предметів (якщо є штучні щелепи, їх видаляють) і слизу (протирають порожнину рота хусточкою, марлею або кінцем сорочки). Якщо рот потерпілого міцно стиснутий, слід його розкрити. Для цього вказівними пальцями беруть за кути нижньої щелепи, і упираючись великими пальцями у верхню щелепу, висуваючи нижню щелепу вперед і утримуючи її в цьому положенні, швидко переводять пальці на підборіддя, відтягуючи його вниз, розкривають рот потерпілому.

Найбільш ефективним способом штучного дихання, що знайшов широке застосування, є спосіб “з рота в рот” або “з рота в ніс”.

Вдування повітря з рота людини, що надає допомогу, проводять через марлю, носову хусточку або через тверду трубку в рот потерпілому. При вдуванні повітря в рот потерпілому затискають ніс, а при вдуванні в ніс закривають його рот.

Людина, яка надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, краще з правого боку, і кладе ліву руку на його лоб, затискуючи пальцями потерпілому ніс; прикривши його рот марлею або носовою хусточкою, робить глибокий вдих, а потім, притиснувшись ротом до рота потерпілого, вдуває в нього повітря, роблячи енергійний видих. Внаслідок такого вдування, що замінює вдих, повітря надходить у легені потерпілого. Згодом завдяки еластичності легеневої тканини і грудної клітки настає пасивний видих. При цьому рот потерпілого повинен бути відкритим. Вдувати повітря слід ритмічно, з однаковим інтервалом, 12–15 разів на хвилину.

Так само роблять штучне дихання способом "рот до носа", тільки повітря вдувають через ніс, а рот потерпілого закривають. Ефективність штучного дихання підвищується, коли застосовувати спеціальні S-подібні повітроводи, які забезпечують прохідність верхніх дихальних шляхів.



Положення голови потерпілого під час виконання штучного дихання, очищенні рота і глотки та саме проведення штучного дихання показано на мал. 1–5.

Мал. 1. Положення голови потерпілого під час виконання штучного дихання.


Каталог: documents -> ohorona-pracy bzhd
documents -> Стилі оформлення бібліографічних посилань для міжнародних публікацій Ч. II оксана Кордюкова, Наукова бібліотека Наукма
documents -> Програма для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів
documents -> І. Тазове передлежання плода. Вивчення наказу моз україни №899 від 27. 12. 2006 р. «Тазове передлежання плода»
documents -> Нетрадиційні методи оздоровлення
documents -> Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кабінет навчальної роботи орієнтована тематика курсових робіт слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Вимоги до змісту та оформлення курсових робіт рівне
documents -> Issn 2078-1628 Міністерство освіти І науки України Східноєвропейський університет економіки І менеджменту Вісник
ohorona-pracy bzhd -> Природа створила людину, людина створила світ, який надалі стає для неї небезпечним, жорстоким і байдужим !
ohorona-pracy bzhd -> Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2695-xii
ohorona-pracy bzhd -> Безпека життєдіяльності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка