Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького лісова зоологія (Курс лекцій)



Сторінка4/10
Дата конвертації23.03.2017
Розмір1.75 Mb.
ТипЛекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Питання:

1. Будова кільчаків.

2. Багатощетинкові та малощетинкові черви. Еволюцій ні особливості будови.

3. Будова дощових червів, іх значення в природі.
Описано близько 8 тис. видів кільчастих червів, що відзначаються різноманітністю внутрішньої організації. У типі виділяють
три класи: Багатощетинкові, Малощетинкові, П'явки.

Еволюційні особливості будови:


  1. поява вторинної порожнини тіла (целому), яка відрізняється
    від первинної тим, що має власну стінку, утворену епітелієм;

  2. виникнення кровоносної системи;

  3. організація нервової системи за типом черевного нервового лан-
    цюжка;

  4. поява нового типу системи виділення — метанефрйдіальної;

  5. розчленовування тіла на сегменти (метамерія).

Сегментація тіла — основна ознака кільчастих червів. Метамерія виникає в процесі еволюції при подовженні тіла. Число сегментів різне — від 5—6 до 500—600.

У кільчастих червів формуються параподії — органи руху у вигляді виростів тіла кожного сегмента, з яких назовні направлені


війки. Параподії добре розвинені у багатощетинкових, а у малощетинкових від них залишаються лише щетини; п'явки позбавлені
навіть щетинок.

У багатьох представників типу (дощового черв'яка) дихальна
система відсутня. Проте деякі багатощетинкові мають зябра — вирости шкірного покриву, розташовані на голові або параподіях.

Дощовий черв'як — характерний представник класу Малощетинкові.

У тілі дощового черв'яка виділяють голову і тулуб, який поділений на окремі кільця — сегменти. Кожен сегмент (за винятком першого) несе чотири пучки війок—органів руху. Стінка тіла складається з декількох шарів:

1) тонкої неклітинної кутикули, яка виділяється шкірою;

2) шкірного епітелію з одного шару клітин;

3) двох шарів мускулатури — зовнішнього кільцевого і внутрішнього поздовжнього;

4) епітелію, що обмежує целом.

Целом заповнений рідиною і розділений тонкими перегородками на окремі відсіки, які відповідають зовнішній сегментації.

Нервова система характеризується подальшою концентрацією нервових клітин біля переднього кінця тіла. Надглотковий нервовий вузол великий (його іноді називають головним мозком). Нижче розташований підглотковий вузол.Вузли сполучені двома тяжами, що охоплюють глотку з утворенням навкологлоткового нервового кільця. На черевному боці тіла утворюється єдиний нервовий стовбур — черевний нервовий ланцюжок, що починається від підглоткового нервового вузла. У кожному сегменті він утворює нервовий вузол, від якого відходять нерви. З органів чуття
розвинений дотик.

Травний канал проходить уздовж усього тіла від ротового отвору до анального. Він підрозділяється на відділи: рот, глотку, стравохід, зоб, шлунок, середню і задню кишку.

Кровоносна система замкненого типу. Кров тече по спинній і черевній судинах, від яких у кожному сегменті відходять кільцеві


судини меншого діаметру до внутрішніх органів і м'язів. У шкірі
утворюється густа мережа капілярів. Серця немає; його роль виконує спинна судина, стінки якої здатні до ритмічних скорочень

Дихання здійснюється всією поверхнею тіла. Кисень дифундує


в капіляри шкіри і доставляється до органів.

Видільна система складається з метанефридіїв — по два в кож




ному сегменті, Метанефридій являє собою канал, що відкривається
лійкою в целом, а протилежним боком — назовні. Він відрізняється від протонефридію багатоклітинністю.

Кільчасті черви — гермафродити. Чоловіча статева система
представлена сім'яниками і сім'явивідними протоками (10—11-й
сегменти), жіноча — яєчниками і яйцепроводами (13-й сегмент).
Запліднення перехресне. На поясочку — залозистому потовщенні
шкіри певних сегментів, виділяється слизовий кокон, що має форму барильця. Він містить яйцеклітини, які під час проходження
кокона крізь сегменти з сїм'яприймачами запліднюються сперма
тозоїдами. У дощового черв'яка розвиток прямий.

Багатощетинкові здатні до нестатевого (вегетативного) розмноження. Тіло черв'яка розпадається на декілька фрагментів, у кожного з яких розвиваються ті частини тіла, яких бракує. Це свідчить
про високу здатність до регенерації (рис.17).


Величезна кількість видів (в основному багатощетинкові) мешкає в морях і океанах, як тропічних, так і помірних, навіть полярних широт, у прибережних районах або біля дна; деякі пристосувалися до існування в солонуватих водоймищах. Малощетинкові нерідко зустрічаються в прісних водах (річках,озерах,болотах), проте більша частина видів заселила ґрунт. Дощові червяки харчуються головним чином рослинними залишками, наявними в грунті, а також листям і стеблинками трав, які вони утягують в свої нірки. З таким способом живлення і пов'язане заковтування черв'яком землі. Органи травлення червяка мають набагато складнішу будову в порівнянні з кишковою порожниною гідри. Усередині тіла червяка є особлива порожнина, що відокремлена від кишкової порожнини. У цій порожнині тіла і розташований кишечник і інші внутрішні органи. Порожнина тіла розділена поперечними перетинками, відповідними по положенню зовнішніх члеників черв'яка. Кишечник і інші органи проходять крізь ці перегородки. Таким чином, дощовий червяк має членисту будову не тільки зовні, але і всередині.

Кишечник червяка має складну будову, що пов'язано із способом живлення. Він складається з декількох відділів стравоходу, зобу, шлунку і кишки. Остаточна зміна і всмоктування перевареної їжі відбувається в кишці. Земля з неперетравленими оостаками їжі віддаляється з кишечника через заднепроходное отвір. Це звичайно і відбувається ночами, коли черв'яки виповзають на поверхню грунту.

Завдяки своєму способу життя і способу живлення дощові червяки мають дуже велике значення в процесі утворення грунту. Разом з іншими грунтовими тваринами дощові черв'яки постійно розпушують грунт і цим полегшують доступ в неї повітря і вологи. Вони перемішують грунт, оскільки виносять землю, що проковтнула ними, з глибших шарів на поверхню. Цим черв'яки як би перепахують грунт. Але особливо важливо, що, пропускаючи грунт через свій кишечник, харчуючись рослинними залишками, вони значно прискорюють процес утворення перегною. Підраховано, що за рік дощові черв'яки виносять на поверхню одного гектара до 20т і більше землі, що пройшла через їх кишечник. Особливо велике значення робота дощових черв'яків має для молодих посадок лісу.
ЛЕКЦІЯ 8. ТИП МОЛЮСКИ

Питання:

1. Основні властивості м’якунів

2. Будова черепашки її значення.

3. Прогресивний розвиток внутрішніх органів.

4. Головоногі м’якуни – як вища ступінь еволюційного розвитку.
Тип включає понад 130 тис. видів, згрупованих у класи: Черевоногі, Двостулкові, Головоногі. Багато даних указує на спорідненість
молюсків із стародавніми кільчастими або плоскими червами. Еволюційні особливості будови: поява дихальної системи; поява серця.

Тіло молюсків складається з голови, тулуба та ноги. Нога являє
собою виріст черевної стінки тулуба і служить для пересування,
ловлі здобичі, прикріплення, закопування в ґрунт. Характерна осо
бливість молюсків — наявність черепашки. Із внутрішнього боку
до черепашки прилягає шкірна складка — мантія. Простір між
мантією і тілом називається мантійною порожниною. У порожнині
знаходяться зябра, в неї відкриваються отвори органів виділення
та анальний отвір.

Вторинна порожнина (целом) у більшості молюсків редукується
і зберігається, у дорослих форм лише у двох ділянках — перикардїі
та порожнині. статевої залози.

Нервова система складається із сукупності нервових вузлів, розташованих в ділянці голови, у нозі та деяких ділянках тіла. Вузли


зв'язані між собою нервовими стовбурами. Органи чуттів розвинені
неоднаково у різних видів. Деякі молюски мають очі (наприклад,
виноградний слимак), в інших основну роль виконують органи хімічного чуття, рівноваги.

Органи дихання у морських видів представлені зябрами, а у наземних і прісноводних — легенями (виноградний слимак, ставковик). Легені розташовані в мантійній порожнині й оповиті густою
мережею капілярів.

Травна система починається ротовим отвором, який веде до
м'язистої глотки. Для ротового апарату характерна на'явність особливого органу — тертки (радули), забезпеченої хітиновими зубчиками. З її допомогою молюски зіскоблюють водорості з каміння,
захоплюють здобич. У ротову порожнину відкриваються слинні
залози. Далі йде стравохід, шлунок, у який відкривається протока
травної залози («печінки»). Із шлунка бере початок кишечник, часто звитий. Анальний отвір відкривається в мантійну порожнину.


Кровоносна система незамкнена. У деяких ділянках тіла кров
тече не по кровоносних судинах, а по порожнинах між внутрішніми
органами. Серце складається зі шлуночка й одного або декількох
передсердь. Серце розташоване в навколосерцевій сумці — перикардії, заповненій рідиною. У багатьох видів кров безбарвна, оскільки
не має дихальних пігментів. У цьому випадку її називають гемолімфою. Гемолімфа виконує в основному транспортну функцію — переносить кисень і поживні речовини.

Видільна система представлена однією, рідше декількома нирками. Нирка — це канал, який одним кінцем сполучається з порожниною перикарду, а іншим відкривається в мантійну порожнину.

Багато молюсків — гермафродити, хоча деякі примітивні види
роздільностатеві. У своєму розвитку молюски часто проходять стадію личинки, яка дуже схожа на таку у багатощетинкових червів.
Ця стадія рухома і служить для розселення виду.

Клас Черевоногі, або Слимаки. Клас включає близько 85 тис.
видів, розміром від декількох міліметрів до 7—15 см. У більшості видів видів черепашка закручена в спіраль і вкриває все тіло (рис.18). У слимаків вона маленька і частково або повністю накрита виступаючою мантією. У деяких видів черепашка повністю редукується.




Нога, як правило, розвинена добре і служить органом пересування. У багатьох слимаків задня частина ноги має рогову кришечку, яка щільно закриває устя, коли молюск ховається в черепашку.

Серед черевоногих є як роздільностатеві, так і види гермафродитів. Запліднення в більшості випадків внутрішнє. Розвиток може
проходити з утворенням личинки або без неї.


Черевоногі пристосувалися до надзвичайно різноманітних умов
існування. Вони заселили прибережні зони океанів, морів та їхні
глибини (рапани), прісноводні водоймища (ставковики), частина
видів пристосувалася до життя на суші (виноградний слимак, слимаки), заселивши навіть пустелі та вершини гір. У наземних форм
захистом від несприятливих умов середовища (посухи, холоду) служить затягування отвору черепашки плівкою слизу, який твердне
на повітрі. Органами дихання прісноводних і наземних видів є легені.



Наземні молюски мають на голові дві пари щупалець (органи
дотику); на кінцях однієї з них розташовані очі (Садовий слимак) (рис.19). У прісноводних форм очі знаходяться біля основи єдиної пари
щупалець, їжа черевоногих надзвичайно різноманітна: планктон,
водні та наземні рослини, черви, ракоподібні, інші молюски.

Клас Двостулкові.

Клас включає 20 тис. видів, більшість з яких
мешкають у морях, і лише деякі заселили прісні води (рис.20).

Черепашка двостулкових складається з двох стулок, сполучених еластичною зв'язкою. Кожна стулка вкрита зсередини мантією. У разі небезпеки молюск закриває черепашку. Це здійснюється завдяки роботі м'язів замикачів. Для підвищення сили скріплення стулок, на
кожній з них часто є безліч зубчиків — замок. Голова і пов'язані
з нею органи чуттів зредуковані. Відсутня також глотка, слинні залози, тертка.



У мантійній порожнині двостулкових розташовані зяброві
листки, які постійно омиваються потоком води. Вода надходить
у порожнину крізь трубкоподібний виріст мантії — дихальний сифон, а видаляється крізь вивідний сифон.

Циркуляція води всередині мантійної порожнини забезпечує молюсків не тільки киснем, але й їжею. Зважені у воді частинки (органічні залишки, планктон) завдяки роботі особливих війкових клітин
прямують до ротового отвору і заковтуються. Непридатні для їжі частинки видаляються крізь вивідний сифон. Двостулкові профільтровують значні об'єми води — 5—10 л за годину (устриці, мідії).

Органами дотику служать чутливі клітини, розсіяні в епітелії І зокрема груповані в навколоротових щупальцях, по краю ноги, по краю мантії тощо. Біля основи зябер е пара осфрадіїв, будова яких нагадує будову осфрадіїв у примітивних черевоногих. Близько біля педальних гангліїв розміщена пара статоцистів, які мають таку саму будову, як і в інших молюсків. У зв'язку з редукцією голови головних щупальців і очей не­має, проте нерідкі випадки вторинного виникнення органів зору по краю мантії на щупальцях, що оточують отвори сифонів тощо. Такі вторинні очі можуть мати різну будову. Найбільш прості з них являють собою очні ямки, вистелені епітеліальними та пігментними клітинами. Проте у деяких форм вторинні очі мають більш складну будову і належать до типу пухировидних. Оригінальної будови очі розміщені по краю мантії у гребінців. Вони являють собою випинання з віялоподіб­ним розміщенням клітин, до складу яких входять зорові клітини ко­нічної форми, циліндричної форми, пігментні і так звані інтерстиціальні клітини.

Розмноження і розвиток. Переважна більшість пластинчатозябрових роздільностатеві. Статева система їх складається з гонад і вивідних про­ток. Залози є продуктом целома. Вони парні, розміщені в передньому відділі тулуба і заходять в основу ноги. Лише в деяких випадках гер­мафродитні форми мають дві пари залоз; у більшості ж гермафродитів з кожного боку розміщено по одній гермафродитній залозі з однією ви­відною протокою, хоча у деяких є цілком відокремлені частини цієї за­лози, що продукують лише сперматозоїди або лише яйцеклітини. Ста­теві клітини формуються з зачаткового епітелію, яким встелені гонади. У більшості випадків статеві продукти виводяться назовні через про­токи, що відкриваються по боках ноги в мантійну порожнину поруч з отворами нефридіїв, але у більш примітивних форм статеві продукти виводяться через нефридії.

Копулятивного апарата немає. Більшість пластинчатозябрових відкладає яйця у воду, де й відбу­вається запліднення. Найчастіше яйця відкладаються по одному, і лише зрідка спостерігається прикріплення яєць до підводних предметів. Проте у багатьох прісноводних форм яйця відкладаються в зябра, де і відбу­вається розвиток до виходу личинки. Так, у процесі розвитку морських форм утворюються личинки трохофорного типу. Внаслідок поступових змін трохофора перетворюється в типову для пластинчатозябрових личинкову форму велігер (парусник). На цій стадії личинка значно наближається до дорослої форми, відрізняючись від неї наявністю паруса. Перетворення парусника на дорослу форму.

Г

На відміну від морських, у прісноводих двостулкових розвиток відбувається абсолютно своєрідно. Так, у беззубки з яєць, що виношуються в зябрах, виходять особливі личинки - глохідії (рис.21).



Глохидії мають двостулкову раковину трикутної форми, з гострими зубцями посередині краю кожної стулки. Між стулками раковинки глохідія—сильний мускул-замикач. Крім того, глохидий має бисусну залозу, що виділяє бисусную нитку. У беззубки глохідії розвиваються восени і зимують в зябрах матері. Весною вони викидаються у воду і прикріпляються до шкіри, зябер і плавників риб за допомогою клейкої биссусной нитки і зубців раковини. Потім, під впливом роздратування шкіри риби, починається обростання глохідія епітелієм шкіри господаря, і утворюється бульбашка у вигляді маленького нариву з глохідієм всередині.

У такому стані глохідій паразитує на шкірі риби протягом двох і більше місяців. Потім шкірна бульбашка лопається і що розвинувся до цього часу з глохідія молодий молюск падає на дно. Такий своєрідний спосіб розвитку забезпечує розселення молюсків за допомогою риб. У інших прісноводих двостулкових, наприклад, у кульовок зародки розвиваються в мантийной порожнині в особливих «виводкових камерах» на зябрах, З мантийной порожнини виходять крихітні молюски, що вже цілком сформувалися.

Клас Головоногі. Описано понад 700 видів головоногих. Головоногі мають рудиментарну черепашку. Ротовий отвір оточений
щупальцями (вісім у восьминогів, десять у каракатиць і кальмарів). На щупальцях у декілька рядів розташовані присоски. Голо ва велика (рис.22).

Головний мозок головоногих вкритий зачатковою корою, зверху захищений хрящовим черепом. Орган зору — очі, акомодація досягається видаленням або наближенням кришталика до сітківки. Смакові рецептори розташовані на язиці та присосках щупалець. Органи рівноваги представлені статоцистами.

Кров має блакитний колір, що пов'язано з присутністю пігменту, який містить купрум — гемоціаніну, який бере участь у транспорті кисню. У головоногих три серця: головне складається з передсердя і шлуночка й забезпечує потік крові по тілу,а інші два (зяброві серця) проштовхують її крізь зябра.

Рот невеликий, м'язиста глотка має роговий дзьоб. Головоногі - хижаки. Вони харчуються рибою, крабами, черепашками, нерідко

зустрічається канібалізм.

Головоногі роздільностатеві. Запліднення внутрішнє: самець щупальцем переносить сперматозоїди в статевий отвір самки. Розвиток прямий, без личинкової стадії.

Рух здійснюється за принципом реактивного двигуна. Крізь мантійний отвір вода засмоктується в мантійну порожнину, а потім з силою виштовхується крізь вивідний сифон. При цьому молюск пересувається заднім кінцем тіла вперед. Деякі восьминоги можуть «ходити» по дну, спираючись на щупальця.

ЛЕКЦІЯ 9. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ

Каталог: load
load -> Лекція і семінар. Модульно-рейтингова система. 1 модуль: доісторичні часи епоха феодалізму
load -> Збірник матеріалів з української літератури для учнів 7-го класу
load -> Написання І оформлення письмових робіт з правових дисциплін
load -> Робоча програма навчальної дисципліни 263, Цивільний захист Напрям підготовки: 20 Аграрні науки та продовольство
load -> Контрольные вопросы и задания 34 Глава Содержание школьного курса информатики и икт- 36
load -> Программа утверждена коллегией мо арк от 29. 10. 2003г. №5/5
load -> Реферат з образотворчого мистецтва Учениці 9-а класу Десятерик Аліни Нікополь 2014 Зміст Вступ
load -> Реферат з образотворчого мистецтва: Підготувала учениця 9-а класу Башмакова Єлизавета М. Нікополь 2014р Зміст


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка