Методична розробка для викладачів фізичної культури птнз


Дотримання техніки безпеки на маршруті та під час приготування їжі



Сторінка14/15
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Дотримання техніки безпеки на маршруті та під час приготування їжі

Див. Iкурс

III КУРС

Оздоровчо-прикладне значення туризму. Види туризму.

Див. Iкурс
Список використаної літератури:
1. Алешин В.М. Карта в спортивном ориентировании. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 152 с.

2. Балабанов И.В. УЗЛЫ - Москва, 2003. - 80 с.

3. Бардин К.В. - Азбука туризма. - М.: Просвещение, 1981.

4. Берман А.Е. Юный турист. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 159 с.

5. Ванханет В.Д., Петровский К.С. - Гигиена питания. - К.: 1982.

6. Голдобин В. и др. Узлы. Рыболов, 1989, №4.

7. Гранильщиков Ю.В. Семейный туризм. - М.: Профиздат, 1983.-112 с.

8. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму: Навч. посіб. - К.: Науковий світ, 2003. - 203 с.

9. Життя в природі: Пластовий курінь "Вовча ліга", Школа вовченят. Частина 1. - Тернопіль, 2002.- 153с.

10. Карманный справочник туриста / Автор-сост. Ю. А.Штюмер. - 2-е изд. с изм. и доп. - М.: Профиздат, 1982. - 224 с.

11. Косенко В.М. Групові багатоденні пішохідні мандрівки. Практичний порадник. -Вид-во Семенко Сергія "Мустанг", 2002. - 240 с.

12. Луцький Я.В. Туризм для всіх. Ів.-Франківськ, 1996.

13. Остапец А.А. В походе юные. - М.: Просвещение, 1978.-95с.

14. Спутник туриста. Сост. Вахлис К.И. - К.: Здоровье, 1983. - 352с.

15. Энциклопедия туриста. Гл. ред. Тамм Е.И. - М.: Научное издательство "БРЭ", 1993.

16. Юденич В.В. Первая помощь при травмах - М.: Медицина, 1979.

17. Ягодинский В.М. Пищевые отравления: первая помощь и профилактика - М.: Знание, 1984.

Підготував Драч Сергій Володимирович керівник фізичного виховання Чернігівського професійного ліцею деревообробної промисловості.
Теоретична підготовка.

ЛЕГКА АТЛЕТИКА, ІІІ курс.

Досягнення українських легкоатлетів на міжнародній арені на сучасному етапі.

Україна традиційно одна з провідних націй в легкій атлетиці. На останній, пекінській Олімпіаді, українські спортсмени здобули 5 медалей, серед яких золота медаль Наталі Добринської в десятиборстві. Українським спортсменам належать світові рекорди: Сергій Бубка є власником захмарного світового рекорду в стрибках з жердиною, Інесі Кравець належить світовий рекорд у потрійному стрибку, Юрію Сєдих — в метанні молота.

Розвиток легкої атлетики в Україні має також чимало проблем, зв'язаних із застарілою інфраструктурою, нестачею фінансування, старінням тренерських кадрів.

Починаючи з чемпіонату світу у приміщенні 1993 року, який проходив у Торонто, по 2005 рік збірна команда України з легкої атлетики здобула на чемпіонатах світу, Європи та Олімпійських Іграх 99 медалей різного гатунку.

Легка атлетика в Україні - це понад 75 тисяч спортсменів, більше тисячі тренерів, десятки тисяч прихильників оздоровчого бігу, мільйони вболівальників. Минуле чотириріччя було досить успішним для найсильніших вітчизняних легкоатлетів: 2001 рік - чемпіонати світу (Лісабон, Едмонтон) - завойовано 5 медалей, Всесвітня Універсіада (Пекін) – 6 медалей; 2002-й - чемпіонати Європи (Відень, Мюнхен) - 9 медалей, чемпіонат світу серед юніорів (Кінгстон) - 2 медалі; 2003 – чемпіонат світу (Бірмінгем, Париж) - 7 медалей, чемпіонат Європи серед молоді – 8 медалей; 2004 рік - зимовий чемпіонат світу (Будапешт) - 4 медалі, 3-тє місце в командному заліку.

Нині понад 20 українських легкоатлетів у своїх видах входять до світових двадцяток найкращих спортсменів, зокрема 13 з них посідають провідні позиції у світі (1-8 місця). За підсумками чемпіонату світу серед юніорів молодіжна збірна України з легкої атлетики 2004 року посіла почесне 7-ме місце. Як зазначає головний тренер національної команди з легкої атлетики Валерій Александров, визнано успішними виступи наших атлетів на Олімпіаді-2004: завойовано 4 медалі (Юрій Білоног - золота у штовханні ядра, Олена Красовська - срібна у бігу на 100 м з бар'єрами, Вікторія Стьопіна і Тетяна Терещук-Антипова - бронзові відповідно у стрибках у висоту і у бігу на 400 м з бар'єрами). Всі медалі завойовані ними за дуже жорсткої конкуренції з боку перш за все атлетів США. Однак не в усіх номерах програми реалізовані потенційні можливості національної команди. За кількістю завойованих золотих медалей вона посіла 12-те місце, за загальною кількістю медалей - 7-8-ме, за кількістю фіналістів змагань олімпійської програми (загальнокомандне місце за сумою очок) - 9-те.

За 2001-2005 рр. у 38 номерах Олімпійської програми 92 Українських легкоатлетів мали допуск на участь в Олімпіаді 2004 року, виступали за національну збірну команду 54 спортсмени. Кількість учнів в спортивних школах – 86384 Штатних тренерів – 1658 з них з першою і вищою категорією – 619. Підготовлено за 4 роки: МСМК – 64,МС – 254, 1-6 місце - чемпіонати світу і Олімпіада (основний склад) – 31 і Олімпіада (основний склад) – 31,

1-6 місце – чемпіонати світу і Європи (резервний склад) – 71

16-17 березня 2013 року у Кастельйоні (Іспанія) проходив зимовий Кубок Європи з метань. Крім особистої першості нагороди також розігрувалися серед команд у двох вікових категоріях – серед дорослих та молоді.

Переможницями Кубку Європи серед молоді стала жіноча команда України у складі Ганни Хабіної, Альони Шамотіної, Юлії Курило та Вікторії Клочко. Хабіна повернеться з Іспанії з двома медалями найвищої проби – Ганна перемогла у секторі для метання списа. Шамотіна виграла «срібло» з метання молота, а Курило – «бронзу» з метання диска.

Чоловіча молодіжна команда України у складі Микити Нестеренка, Олександра Ничипорчука, Сергія Регеди та Миколи Багача стала третьою. Нестеренко та Ничипорчук виграли індивідуальні срібні медалі з метання диска та метання списа відповідно.

Третьою завершила змагання і доросла чоловіча українська команда (Андрій Семенов, Олексій Семенов, Дмитро Миколайчук та Микола Шама). Андрій Семенов також виграв індивідуальну «бронзу» зі штовхання ядра.

Жіноча збірна України у складі Віри Ребрик, Наталії Семенової, Галини Облещук та Ірини Климець перед заключним видом змагань йшла другою, проте після метання молоту опустилася на четверту сходинку. З особистою нагородою та найкращим результатом сезону повертається Віра Ребрик. У секторі для метання списа вона стала другою, поступившись лише Марії Абакумовій. Росіянка перемогла з рекордом змагань.

Командна першість:

Чоловіки


1. Німеччина - 4435

2. Росія - 4214

3. Україна - 4193

Жінки


1. Росія - 4528

2. Іспанія - 4138

3. Франція - 4066

4. Україна - 3984

Чоловіки (U23)

1. Росія - 4169

2. Франція - 4066

3. Україна - 3980

Жінки (U23)

1. Україна - 3840

2. Франція - 3814

3. Росія - 3664

Чотири нагороди – саме такий здобуток української збірної на зимовому чемпіонаті Європи з легкої атлетики, який 3 березня 2013 року завершився у Гетеборзі.

Ольга Саладуха їхала у Гетеборг лідером світового сезону з потрійного стрибка. Рішення щодо участі у континентальній першості вона прийняла лише 16 лютого. Перед початком змагань Ольга наголосила: оскільки чемпіонат від початку не був запланований, вона не виконала великого обсягу спеціальної технічної роботи, тому чекати від неї чогось особливого у Швеції не варто. Проте додала, що якщо все складатиметься добре, то спробує встановити національний рекорд.

Рекорд України було побито вже у першій спробі. Крім того 14,88 м принесли їй і перемогу, і найкращий результат сезону у світі. У срібної медалістки змагань, росіянки Ірини Гуменюк, 14,30 м. А італійка Сімона Ла Мантіа виграла «бронзу» зі стрибком на 14,26 м.

Ще одну золоту медаль у скарбничку нашої команди поклала Наталія Лупу. Протягом трьох кіл на 800-метрівці вона трималася у кінці групи, а на останньому колі прискорилася і обійшла всіх суперниць. Чемпіонат Наталія виграла з найкращим результатом сезону – 2.00,26 хв. Слідом фінішували росіянка Олена Котульська (2.00,98) та білоруска Марина Арзамасова (2.01,21). Дебютантка континентальних першостей Ольга Ляхова була п’ятою (2.02,12).

Марія Рємєнь перед початком чемпіонату Європи очолювала континентальний топ-лист сезону з бігу на 60 метрів з результатом 7,12 с. У півфіналі вона його покращила (7,10 с), та ще швидше в іншому забігу дистанцію подолала Мір’ям Сумаре з Франції (7,07).

У фіналі суперниць у Марії було, хоч відбавляй. За 20 метрів до фінішу українка відчула спазм у м’язі задньої поверхні стегна, проте не зупинилася. Більше того, повторила свій особистий рекорд (7,10) і лише тисячними долями секунди поступилася болгарці Тезджан Наімовій. «Бронза» у Сумаре (7,11 с). Наталія Погребняк не зуміла пробитися до фіналу, проте у першому колі встановила особистий рекорд – 7,30 с.

Бронзову нагороду виграла багатоборка Ганна Мельниченко. Досить рівно пройшовши майже всі види п’ятиборства, українка набрала 4608 очок. Перемогу з результатом 4666 очок відсвяткувала Іда Антуанетт Нана Джіму. Яна Максімова з Білорусі була другою (4658). Українка Аліна Фьодорова завершила змагання восьмою (4420).

Справжня драма розігралася після фінішу 400-метрівки серед чоловіків. Українець Володимир Бураков фінішував четвертим (46,79 с), проте досить швидко стало відомо про дискваліфікацію бронзового призера змагань Павла Треніхіна (46,70). Росіянин, на думку суддів, вийшов за межі доріжки і скоротив дистанцію.

У той же час росіяни подали протест на дії британця Найджела Лівайна, який, на їхню думку, штовхав Треніхіна. Вирішення суперечливих питань тривало більше чотирьох годин. Зрештою апеляційне журі повідомило: Треніхін не винен і повертає собі «бронзу». У діях Лівайна навмисного порушення правил не побачили і залишили його зі «сріблом», а наш Бураков знову став четвертим. Перемогу з найкращим результатом сезону в Європі та національним рекордом здобув чех Павел Маслак (45,66).

Ще одне четверте місце Україна мала у секторі для потрійного стрибка. Віктор Кузнецов встановив особистий рекорд (17,02), але для медалі цього не вистачило. Перемогу з найкращим результатом сезону у світі відсвяткував італієць Даніеле Греко (17,70 м). Росіяни Руслан Самітов (17,30) та Олексій Фьодоров (17,12) склали йому компанію на п’єдесталі.

Відзначимо також п’яту сходинку з бігу на 800 метрів дебютанта чемпіонатів Європи Тараса Бибика та восьмі місця Анастасії Мохнюк зі стрибків у довжину та Дмитра Дем’янюка зі стрибків у висоту. Також п’ятою була українська жіноча естафетна команда 4х400 метрів.

У медальній таблиці збірна України з двома золотими, однією срібною та однією бронзовою медалями посіла четверту сходинку.

На змаганнях Liese Prokop Memorial українка, що пройшов у травні 2013, Наталія Погребняк стала переможницею з бігу на 100 метрів. Дистанцію вона подолала за 11,66 с.

У Тарту українки оформили «золотий» дубль з бігу на 800 м. Олена Жушман виграла (2.01,06 хв), а Анастасія Ткачук фінішувала слідом (2.02,92). Володимир Киц був другим з бігу на одну милю (4.07,34 хв). Микита Нестеренко з результатом 59,52 м став четвертим з метання диска, а Олександр Ничипорчук у секторі для метання списа показав 76,47 м і став шостим.

Ірина Геращенко була п’ятою зі стрибків у висоту на турнірі в Філотеі (Греція) – 1,80 м.

На змаганнях у Ризі Роман Авраменко переміг з метання списа (84,10 м), а Олександр Ничипорчук був сьомим (76,23 м). Віктор Ястребов виграв потрійний стрибок (16,59 м), а Євген Семененко став другим (16,27). Олександр Осмолович фінішував другим на 800-метрівці (1.48,38 хв). Така ж сходинка у Анатолія Синявського на дистанції 400 метрів з бар’єрами (52,01 с). Другою була і стрибунка у висоту Наталія Гапчук (1,90 м). Ганна Гацько завершила змагання з метання списа третьою (59,46 м), а Маргарита Дорожон – шостою (56,85).


Список використаної літератури


  1. Колодій О.В., Лужковський Є.М., Ухов В.В. Легка атлетика та методика викладання. – М., 1985.

  2. Коробейніков М.К., Міхеєв А.А., Ніколенко І.Г. Фізичне виховання. – М., 1989.

  3. Кривоносов М.П., Юркевич Т.П. Методика навчання легкоатлетичних вправ. – Мінськ, 1986.

  4. Кукушкин А.П., Хоменков Л.С., Срепанченок И.А. Легкая атлетика. – М., 1957.

  5. Кушмелюк В.І. Організація, суддівство та обладнання змагань з легкої атлетики. – Івано-Франківськ, 2003.

  6. Легкая атлетика. Правила соревнований. – М., 1978.

  7. Петровський В.В. Як навчати легкоатлетичних вправ. – К., 1972.

  8. Сидоренко М.М. Легка атлетика. – Мінськ, 1968.

  9. Техніка легкоатлетичний вправ. Методичний посібник. – Івано-Франківськ, 2003.

  10. Хоменко Л.С. Книга тренера з легкої атлетики. – М., 1987.

  • web: www.flau.org.ua

  1. Web-сторінка // Украина в Олимпийском движении. Развитие Олимпийского спорта в независимой Украине.htt://www.esport.com.ua

  2. Новини легкої атлетики

http://24tv.ua/news/showTagNews.do?legka_atletika&tagId=317

Підготував Лапко Юрій Миколайович керівник фізичного виховання Чернігівського вищого професійного училища.
Теоретична підготовка.

КРОСОВА ТА ЛИЖНА ПІДГОТОВКА

І курс

Теоретичні відомості:

  • класифікація видів лижного спорту;

  • оздоровче та прикладне значення лижного спорту;

  • правила поведінки та вимоги до учнів під час проведення занять з лижної та кросової підготовки.

ІІ курс

Лижний спорт (біг на лижах)

Теоретичні відомості:

  • класифікація видів лижного спорту;

  • оздоровче та прикладне значення лижного спорту;

  • одяг, взуття й інвентар для занять лижним спортом;

  • правила поведінки та вимоги до студентів під час проведення занять з лижної підготовки.

Оздоровче та прикладне значення лижного спорту.

Заняття лижами – один із найдоступніших і масових видів фізичної культури. Ходьба на лижах доступна в будь-якому віці – для юних і людей похилого віку, оскільки фізичне навантаження можна легко дозувати в широкому діапазоні як за тривалість та характером впливу, так і за інтенсивністю, залежно від статі, віку, стану здоров’я та підготовленості тих, хто займається лижним спортом.

Лижний спорт чинить різнобічний вплив на організм тих, хто ним займається. Пересування на лижах по рівній або пересіченій місцевості з подоланням підйомів і схилів різної крутизни і рельєфу залучає до роботи великі групи м’язів і позитивно впливає на розвиток і зміцнення основних функціональних систем організму, в першу чергу на серцево-судинну і нервову системи. Різноманітні умови занять на лижах сприяють всебічному фізичному розвиткові, особливо таких рухомих якостей, як витривалість, сила, спритність та ін.

Велике в и х о в н е значення лижного спорту. Під час навчально-тренувальних занять, прогулянок на лижах, походів і змагань у лижників виховуються і удосконалюються життєво необхідні навички та вміння, фізичні й морально-вольові якості – дисциплінованість, сміливість, наполегливість, здатність до подолання зусиль будь-якого характеру, працелюбство, почуття колективізму.

Особливо велике о з д о р о в ч е значення занять на лижах. Тривале переміщення на лижах на чистому морозному повітрі, виконання м’язової роботи у сприятливих гігієнічних умовах значно підвищує загальну працездатність організму, його опір до різних захворювань.

У різному віці пересування на лижах широко використовується як спосіб активного відпочинку. Прогулянки та походи на лижах в красивій лісовій і різноманітній за рельєфом місцевості дають величезне задоволення, естетичну насолоду, справляє позитивний вплив на нервову систему, покращують загальний стан організму, забезпечуючи високу розумову й фізичну працездатність.


Одяг, взуття та інвентар для занять лижним спортом.

ВИБІР ЛИЖ

Велике значення в лижній підготовці має вибір лиж.

Жорсткість лиж та величина вагового прогину більше всього характеризує ходові якості лиж. Для перевірки жорсткості лижі складають ковзними поверхнями і стискують кистю однієї руки. Якщо ковзні поверхні лиж легко змикаються від натиснення кистю, то ваговий прогин недостатній – лижі м’які, якщо не змикаються – ваговий прогин великий – лижі жорсткі. Важливо підібрати лижі за довжиною. Найпростіший спосіб визначення правильної довжини лиж для масового катання – стоячи дістати зап’ястком руки, витягнутої вгору, до носка лиж.

Для змагань, тренувань та туристичних походів лижі слід підбирати з урахуванням ваги та зросту лижника.



Вага лижника

50-55

55-60

60-65

65-70

70-75

75-80

80-85

Зріст лижника

150

-155


155-160

160-165

165-170

170-175

175-180

180-186

Довжина лиж

190-195

195-200

200-205

205-210

205-210

210-215

215

При підборі лиж з урахуванням їхньої довжини (Д) можна скористуватися такою формулою, ввівши ріст (Р) та вагу (В) лижника:

Д=Р+½ В.

Приклад: ріст – 173см; вага – 75кг; довжина лиж – 210 cм.

Вибір пластикових лиж краще проводити за допомогою спеціального приладу. Якщо його немає, треба підбирати лижі за пружністю так, щоб під час відштовхування лижа торкалася снігу всією ковзаючою поверхнею, а після поштовху ковзала на п’яточній та носковій частині.

ВИБІР ПАЛИЦЬ

Лижні палиці повинні бути міцними, пружними й легкими. На зміну палицям, що випускалися раніше, – дерев’яним, бамбуковим та дюралюмінієвим прийшли більш легкі очеретяні, а потім легкі суцільно витягнуті металеві.

Лижна палка складається з трьох частин: трубка конусної форми, рукоятка з темляком (петля) для кисті руки, кільце із штирем.

Оптимальна довжина палок залежить від зросту лижника, його фізичного розвитку, міри володіння технікою. Чім гірше лижник підготовлений фізично і технічно, тим коротше повинні бути палиці. У міру зміни зазначених факторів розмір палок збільшується.

Оптимальний розмір такий:




Зріст лижника

155-160

160-165

165-170

170-175

175-180

185

Довжина палок

120-125

125-130

130-135

135-140

140-145

150

Вибір лижного взуття.

Вибирати взуття треба з таким розрахунком, щоб його можна було одягати поверх бавовняної і товстої вовняної шкарпетки. Шкарпетки повинні бути чистими, без латок, дірок і грубих швів. Невиконання цих вимог може призвести до примороження ніг або потертостей. У лижників при виконанні ходів нога проноситься далеко назад і п’ятка високо піднімається вверх. При цьому лижний черевик вигинається в носковій частині і складка шкіри на місці згину може викликати потертості. Щоб попередити це, особливо коли взуття нове, потрібно класти на ногу в місці згину черевика ватну прокладку. Щоб ця прокладка не сповзала, її кладуть між шкарпетками. Шнуровати черевики слід так, щоб зберегти рухливість суглобів.

Нове взуття треба обов'язково готувати до занять: легенько розтягнути в сторони задник, розносити його до занять на лижах і добре прожирувати. Після використання взуття слід просушити в теплому приміщенні і зберігати в змащеному вигляді.

Одяг. Вибір одягу залежить від температури, вологості повітря, сили вітру, характеру занять. Основними вимогами до одягу є: мала теплопровідність і разом з тим достатня повітропроникність, гігроскопічність, забезпечення вільності рухів, обтічність, непромокальність і естетичність.

Для занять лижники одягають бавовняну або спеціальну вовняну трикотажну білизну, брюки з вовняними гетрами, куртку. При низькій температурі повітря під куртку одягають теплий, але тонкий вовняний светр, а на голову – вовняну шапочку. При низькій температурі і сильному вітрові під брюки рекомендується одягати теплу білизну. Крім того, завжди одягають шкіряні рукавиці, які охороняють кисті рук від холоду і потертостей. У сильні морози щоб запобігти обмороженню ніг, рекомендується поверх черевиків одягати прості шкарпетки.

Класифікація видів лижного спорту.
Лижний спорт – це зимовий вид спорту, який охоплює сім самостійних видів спорту:


  1. Лижні гонки.

  2. Біатлон.

  3. Стрибки на лижа з трампліну.

  4. Лижне двоєборство.

  5. Гірськолижний спорт.

  6. Фрістайл.

  7. Сноубордінг.

Лижні гонки – біг на лижах по стадіону або на лижних трасах з різним рельєфом довжиною від 1 до 50 км. Перші змагання з лижних гонок відбулися у 1733 р. в Осло (Норвегія). Для кожної вікової групи (починаючи з 9 років) існують свої обмеження максимальної довжини дистанції лижних гонок:

  • школярі – 9-11 років – 1/3 км (дів./юн.);

  • школярі 12-14 років – 3/5 км;

  • школярі 14-16 років – 5/15 км;

  • юніори 16-18 років – 10/20 км;

  • чоловіки –10,15,30,50 км;

  • жінки – 5,10,20 км.

В індивідуальних гонках старт проводиться з інтервалом 30 сек. – 1 хвилина.

Окрім індивідуальних лижних гонок проводяться командні змагання – естафетні лижні гонки:



  • для школярів – 3х1 км, 3х2 км, 3х3 км, 3х5 км;

  • для дорослих спортсменів – 4х5 км, 4х7,5 км, 4х10 км.

Старт в таких змаганнях виконується загальний для всіх учасників першого етапу, але забороняється перші 100м пересуватися коньковими ходами.

Біатлон – лижна гонка зі стрільбою з пневматичної зброї. Перші офіційні змагання з біатлону були проведені у 1958 році в Австрії (чемпіонат Світу). До 1977р в біатлоні застосовувалась бойова зброя, а з 1978р за рішенням Міжнародного союзу сучасного п’ятиборства відбулася заміна зброї на пневматичну. На дистанціях індивідуальних гонок (5-20 км) розташовано від двох до чотирьох вогневих рубежі.

Стрільба виконується стоячи або лежачи, відстань до мішені – 50 м, кількість мішеней – 5, діаметр – 4 мм (лежачи), 11 мм (стоячи). Видається п’ять патронів для стрільби, за кожен промах по мішені додається 1 хвилина штрафного часу, в спринтерській гонці (5-7,5 км) за кожен промах додається штрафне коло 150м.

З 1984 року в біатлоні беруть участь і жінки. Змагання проводяться за трьома віковими групами:


  1. – юнаки та дівчата 16-18 років змагаються на дистанціях 5/ 7,5/10 км з двома вогневими рубежами (1 лежачи і 1 стоячи);

  2. – юніори 19-20 років змагаються на дистанціях 10,15 км з трьома вогневими рубежами (2 лежачи і 1 стоячи)

  3. – чоловіки та жінки змагаються на дистанціях 10, 15, 20 км з чотирма вогневими рубежами (2 лежачи і 2 стоячи).

В естафетних гонках біатлону дається три додаткові патрони, а за кожен промах спортсмени пробігають штрафне коло 150м. На всіх дистанціях є лише два вогневі рубежі – 1 лежачи і 1 стоячи. Для школярів проводяться естафети 3х5 км, для юніорів – 3х7,5 км, для дорослих спортсменів – 4х7,5 км.

Стрибки на лижах з трампліну – чоловічий вид лижного спорту, найбільш складний і травматичний, сутність якого заключається у спуску спортсмена з гори розгону, відштовхування від столу відриву, наступним польотом у повітрі (90-110м) і приземлення на горі з поступовим гальмуванням і зупинкою. Всі трампліни розрізняються за своєю потужність (довжиною гори розгону) від 30 до 120 м: дитячі трампліни – 30-40 м; юнацькі – 40-60 м; юніорські – 70-90 м; чоловічі – 90-120 м.

Для визначення переможців у змаганнях зі стрибків з трампліну виміряють довжину стрибка (м), а також оцінюють техніку виконання польоту і приземлення (бали). Надається дві спроби, результати яких сумуються.



Лижне двоєборство – чоловічий вид лижного спорту, який включає в себе стрибки з трампліну і лижну гонку вільним стилем. Змагання проводяться два дні. В перший день двоєборці змагаються у стрибках з трампліну за основними правилами стрибунів, однак спортсменам надається три спроби, а в залік береться результат двох найкращих. Потужність трамплінів – від 20 до 60м.

У другий день проводиться лижна гонка: для юнаків – 5 км, юніорів – 10 км, для чоловіків - 15 км за правилами індивідуальних лижних гонок. Результат гонки переводиться у бали за міжнародною системою оцінювання. Переможець лижного двоєборства визначається за сумою балів двох видів змагань.



Гірськолижний спорт – включає в себе шість змагальних дисциплін. Перший чемпіонат світу з гірськолижного спорту відбувся в 1931 році в Мюрене (Швейцарія). Спортсмени змагалися у слаломі та швидкісному спуску. Через шість років гірські лижі включили в програму зимових Олімпіад. А із введенням у 1966 році правил Кубка світу і залученням великої реклами та чималих фінансових вкладень гірськолижний спорт увійшов в епоху свого розквіту.

  1. Слалом – спуск зі схилу довжиною 450-500м, з перепадом висот –150 м за різноманітним маршрутом, який визначається розташуванням 50-60 слаломних воріт: горизонтальних , вертикальних, косих шириною 4-6 м , з різними комбінаціями. В змаганнях беруть участь як чоловіки, так і жінки. Гірськолижникам надається дві спроби, результати яких сумуються. Швидкість, якої досягають спортсмени на цих дистанціях – 35-40 км/год. Слаломістам надається дві спроби, а переможець визначається за сумою часу двох спроб.

  2. Слалом-гігант – відрізняється від слалому перепадом висоти схилу – 250м, довжиною траси 1200-1500м, кількість воріт визначається як 15% від перепаду висоти (до 40 шт.) швидкість, яку показують гірськолижники – 50-55 км/год – жінки і 60-65 км/год - чоловіки.

  3. Супергігант – проводиться на схилах з перепадом висот для жінок – 350-500м, для чоловіків – 500-600м, довжиною до 1000м. На трасі розташовується два трампліни потужністю 10м, а кількість воріт визначається як 10% від перепаду висоти (не менш ніж 30-35 шт.). Швидкість, якої досягають жінки – 60-70 км/год, а чоловіки – 70-90 км/год.

  4. Паралельний слалом – проводиться на двох рівноцінних трасах з перепадом висот 80-100м, кількістю воріт – 20-30 шт. Дозволяється спорудження на трасі двох трамплінів самої малої потужності. Учасники змагань виконують дві спроби, під час другої – міняються трасами. Визначається різниця часу між першим і другим учасниками спуску у кожній спробі. За сумою (або різницею) часу двох спроб сильніший проходить у наступне коло змагань.

  5. Швидкісний спуск – проводиться на трасі довжиною 2-3,5 км, з перепадом висот для жінок – 500 м, для чоловіків – 1000 м. На трасі встановлюються єдині контрольні ворота шириною 8 м, не має крутих поворотів і великих трамплінів. Середня швидкість спуску у жінок до 70 км/год, у чоловіків – 100 км/год.

  6. Спуск на швидкість – вид гірськолижного спорту до якого допускаються лише чоловіки з І дорослим розрядом у швидкісному спуску. Крутизна схилу 45°, траса поділяється на три частини: І – зона розгону 300м, де спортсмен повинен набрати найвищу швидкість; ІІ – мірний відрізок 100м, який вимірюється з точністю до 1 см і на якому відбувається замір набраної швидкості; ІІІ – зона гальмування 300м. Змагання проводяться 4-6 днів, протягом кожного з них гірськолижник може виконати до 5 спусків, а в залік йде найкраща з них. Максимальна швидкість спуску, яку досягають спортсмени – 150 км/год.

Фрістайл – в перекладі з англійської - “вільний стиль” або фігурне катання на лижах, складається з трьох дисциплін: могула, лижної акробатики і лижного балету. Перші змагання з фрістайлу почали проводитися в Європі та Північній Америці на початку 70-х років.

У 1988 році – фрістайл включено до програми ХV зимових Олімпійських ігор в Калгарі, в якості показового виду.

З 1994 року – могул офіційно включено до програми Олімпійських ігор.

З 1998 року – лижна акробатика також увійшла до програми Олімпійських ігор. Змагання з фрістайлу проводяться як серед чоловіків, так і серед жінок.



Могул – спуск зі схилу 25-35°, довжиною 200-250м, шириною 20-30м, вкритому сніговими буграми висотою 1м, з двома трамплінами потужністю 10-15м. Оцінюється час проходження дистанції і техніка долання бугрів.

Лижна акробатика – стрибок зі спеціального трампліну з виконанням акробатичних елементів у повітрі. Оцінюється висота і довжина польоту, складність стрибка, техніка виконання акробатичних елементів у повітрі і техніка приземлення.

Лижний балет – спуск по рівному схилу 10°, довжиною 200-250м, шириною 30-45м з виконанням хореографічної композиції під музику протягом 1-1,5 хвилини. Оцінюється технічна складність програми, хореографія і техніка виконання.

Сноубордінг – наймолодший з видів лижного спорту, що культивується FIS. Ще у 1929 році дехто М.Дж. «Джек» Барчет скотився з гори на широкій дошці із білизняною мотузкою замість керма та чомусь зареєстрував цей факт. Втім «офіційною» датою зародження сноубордічної історії вважається середина 50-х рр. минулого століття. Саме тоді завзяті прихильники серфінгу та скейтбордінгу розпочали освоєння нової поверхні – снігового простору.

Історія розвитку сноубордінгу представляє, так би мовити, гармонійну еклектику елементів сутності одразу трьох видів спорту - скейтбордінгу, серфінгу та гірськолижного катання.

Якщо у 1998 році сноубординг був уперше представлений у програмі зимових Олімпійських ігор змаганнями з паралельного гіганту, то олімпійська програма Солт-Лейк-Сіті (2002р.) включала вже два номери: гігант та сноубордкрос. На зимових Олімпійських іграх у Туріні (2006 р.) до медальних розіграшів додались змагання з хаф-пайпу.

Така видовищна дисципліна сноубордінгу як біг-ейр – стрибки з трампліну із виконанням акробатичних трюків поступово набирає популярності в Україні та світі. З початку сезону 2007-2008 рр. Кубки світу та Європи регулярно проводяться у багатьох містах Європи - Роттердамі (Нідерланди), Стокгольмі (Швеція), Софії (Болгарія), Граці (Австрія), Бетмеральпі (Швейцарія). Після Києва аналогічні змагання відбулися у Санкт-Петербурзі, Москві, Ханти-Мансійську (Росія), Отепя (Естонія), Копаоніку (Сербія), Церматі (Швейцарія) та ін.

У великій родині Міжнародної федерації лижного спорту (FIS) сноубордінг - наймолодша з дисциплін, в який вдало поєднуються класичні традиції гірськолижного спорту та інноваційні тенденції сучасної епохи. Різноманітність змагальних трас, динамічність форматів змагань та критеріїв перемоги якнайкраще задовольняють демократичні смаки нового покоління. Сьогодні система сноубордінгу включає сім видів змагань, які досить чітко поділяються на дві групи:

1. Альпійські види: слалом, слалом-гігант, паралельний слалом та сноубордкрос.

2. Види вільного стилю: хаф-пайп, біг-ейр, слоупстайл.

В основі змагань в альпійських видах лежать гірськолижні традиції. Перемога у слаломі гіганті та слаломі визначається найкращим часом, показаним на даній трасі за результатами суми двох спроб.

У паралельних змаганнях проводяться кваліфікаційні заїзди, в яких визначаються учасники фіналів (зазвичай 32 спортсмени), що проводяться на двох паралельних трасах у форматі «на вибування».

Самий динамічний, азартний та видовищний вид сноубордінгу - сноубордкрос. Кваліфікаційні заїзди по розміченій воротами трасі із природними та штучними перепонами (трампліни, контрухили, компресії, басейни) визначають за часом проходження дистанції 32 найстрімкіших учасника, що потрапляють до фінального кола. Далі спортсмени стартують вже по чотири учасники на одній трасі, з яких лише два проходить до наступного раунду. Видовищну цінність сноубордкросу значно підвищує досить великий ризик травмування учасників.

Зовсім протилежну філософію мають змагання з «артистичних» видів сноубордінгу, або «вільного стилю» (freestyle), де результатом виступає бальна оцінка суддями виконаних вправ.

Своєрідна конструкція змагальної траси у хаф-пайпі, що нагадує половинку увігнутого полого циліндру, визначає неповторність та самобутність змагань у цьому артистичному виді. П'ять суддів оцінюють загальне враження від серії стрибків, трюків та інших маневрів, що виконує спортсмен за під час спуску по трасі, із врахуванням складності технічних елементів, помилок та контролю сноуборду при їх виконанні, а також здатності учасника максимально ефективно використовувати рельєф траси.



Біг-ейр, буквально «велике повітря», дещо повторює структуру та принципи змагань з акробатики у фрістайлі. Спортсмени мають виконати серію стрибків з трампліну, які п'ять суддів оцінюють за критеріями складності технічних елементів, контролю виконання та приземлення, амплітуди стрибка.

Наймолодший вид змагань у сноубордінгу – слоупстайл (схил-стиль) тільки-но включений до офіційного переліку FIS, проте вже користується чималою популярністю. За правилами змагань учасники здійснюють спуск по трасі із різноманітними конструкційними елементами: фан-боксами, пласкими стрибками, хвилями, міні-трамплінами та ін. Спортсмени самі обирають лінію проходження траси, під час якого виконують серію трюків, використовуючи конструкції та рельєф. Майстерність виконання оцінюється за десятибальною шкалою за загальним враженням проходження траси, включаючи оцінку обраної траєкторії спуска та використання конструкцій. У відбірковому раунді учасники здійснюють два кваліфікаційні спуски та за оцінками кращого з них виборюють право увійти до фіналів (10 учасників серед чоловіків та 6 - серед жінок), де і визначається переможець.



Прикладні вправи: пересування на лижах по пересіченій місцевості (до 5 км дівчата,. до 10 км чоловіки); подолання перешкод перелізанням та переступанням; підйоми та спуски з вантажем (обтяженням).

Правила поведінки та вимоги до учнів під час занять

з лижної підготовки

1.Загальні вимоги безпеки

  1. До занять на лижах допускаються учні, які пройшли інструктаж з охорони праці, медичний огляд і що не мають протипоказань за станом здоров'я.

  2. При проведенні занять на лижах дотримувати правила поведінки, розкладу навчальних занять, встановлені режими занять і відпочинку.

  3. При проведенні занять на лижах можлива дія наступних небезпечних чинників:

  • обмороження при проведенні занять при вітрі більше 1,5-2,0 м/с і при температурі повітря нижче -20° с;

  • травми при ненадійному кріпленні лиж до взуття;

  • потертості ніг при неправильній підгонці лижних черевиків;

  • травми при падінні під час спуску з гори або при стрибках з лижного трампліну.

  1. При проведенні занять на лижах повинна бути медаптечка з набором необхідних медикаментів і перев'язувальних засобів для надання першої допомоги при травмах.

  2. Про нещасний випадок постраждалий або очевидець нещасного випадку зобов'язаний негайно повідомити вчителя (викладача, вихователя), який інформує про це адміністрацію установи. При несправності лижного інвентаря припинити заняття і повідомити про це вчителеві (викладачеві, вихователеві).

  3. В процесі занять учні повинні дотримувати встановленого порядку проведення навчальних занять і правил особистої гігієни.

  4. Учні які допустили невиконання або порушення інструкції з охороні праці, притягуються до відповідальності, з ними проводиться позаплановий інструктаж з охорони праці

2. Вимоги безпеки перед початком занять.

  1. Надіти легку, теплу, що не утрудняє рухів одежу, шерстяні шкарпетки і рукавички. При температурі повітря нижче – 0 С надіти плавки.

  2. Перевірити справність лижного інвентаря і підігнати кріплення лиж до взуття. Лижні черевики повинні бути підібрані за розміром ноги.

  3. Перевірити підготовленість лижні або траси, відсутність в місці проведення занять небезпек, які можуть привести до травми.

3. Вимоги безпеки під час занять.

    1. Дотримувати інтервал під час руху на лижах по дистанції 3-4 м, при спусках з гори - не меншого ЗО м.

    2. Під час спуску з гори не виставляти вперед лижні палиці.

    3. Після спуску з гори не зупинятися біля підніжжя гори щоб уникнути зіткнень з іншими лижниками.

  1. Стежити один за одним і негайно повідомити вчителя (викладача, вихователя) про перші ж ознаки обмороження.

  2. Щоб уникнути потертостей ніг не ходити на лижах в тісному або дуже вільному взуттю.

4. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

4.1. При поломці або псуванні лижного спорядження і неможливості полагодити його в дорозі, повідомити про це вчителя (викладача, вихователя) і з його дозволу рухатися до місця розташування установи.

4.2. При перших ознаках обмороження, а також при поганому самопочутті повідомити про це вчителя (викладача, вихователя).

4.3. При отриманні травми негайно надати першу допомогу постраждалому, при необхідності відправити його до найближчої лікувальної установи і повідомити про це адміністрацію установи.



5. Вимоги безпеки після закінчення занять

  1. Перевірити за списком наявність учнів.

  2. Прибрати у відведене місце для зберігання спортивний інвентар.

  3. Прийняти душ або ретельно вимити лице і руки з милом.


Список використаної літератури:
1. Ашмарін Б.О. Теорія і методика фізичного виховання – М.: Просвіта, 1989. – 307 с.

2. Муравов І.В. Оздоровчий ефект фізичної культури і спорту. – К.: Здоров’я, 1989. – 268 с.

3. Зациорський В.М. Фізичні якості спортсмена. – М.: Фізкультура і спорт, 1966. – 200 с.

4. Нифонтова Л.М. Виробнича фізична культура. – М.% Знання, 1982. – 64 с.

5. Приходько В.В. Непрофесійна фізкультурна освіта. Навчальний посібник. – М.6 РВВ ДЦОЛІФКу, 1991. – 85 с.
Підготував Коваленко Анатолій Іванович керівник фізичного виховання Чернігівського центру профтехосвіти.
Теоретична підготовка.

ІІІ курс.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка