Методична розробка для викладачів фізичної культури птнз


Тема № 3 «Гігієнічні основи обраних систем фізичних вправ. Основи раціонального харчування при різноманітних видах й умовах праці та особливостях життєдіяльності»



Сторінка15/15
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
Тема № 3 «Гігієнічні основи обраних систем фізичних вправ. Основи раціонального харчування при різноманітних видах й умовах праці та особливостях життєдіяльності».
«Гігієнічні основи обраних систем фізичних вправ». Перед початком занять, потрібно користуватися рядом правил і положень, що дозволяють успішно вирішувати поставлені задачі.

Для занять важливо підготувати місце (майданчик, предмети, які використовуються для уроці).

Дуже корисно займатися на природі. Не дивлячись на додаткові незручності, ці заняття дуже добре впливають ще й на закалювання організму.

Спеціальний одяг для заняття обов’язковий. Костюм повинен бути зручним, облягаючим по фігурі, або вільним, залежно від виду занять, якими ви займаєтесь.

Слід взяти собі за правило, займатися фізичними вправами не менше ніж через півтори-дві години після основного прийому їжі (бутерброд, булочки не рахуються).

Недобре займатися фізичними вправами на голодний шлунок (тобто, коли відчуваєш голод). В таких випадках потрібно випити півстакана солодкого чаю або з’їсти пару цукерок, яблуко, бутерброд.

Розпорядок дня має не менш важливе гігієнічне значення. Потрібно щодня добре виспатись. Але пересипати також не слід. І те і друге, шкідливо відбивається на нервовій системі, роботоспроможності, настрої. Тому кожний день, потрібно самому становити для себе оптимальний час сну – десь в межах 8-10 годин.

Бажано мати стабільний розпорядок дня. Тобто приблизно в один і той самий час лягати спати, і прокидатись.

Слід сказати і про режим харчування, який має важливе значення для підвищення рухової активності і оздоровлення.

Харчування повинно бути збалансоване. Необхідно забезпечити організм тою кількістю їжі, яка відповідає його енергетичним затратам.

Збільшення рівня забезпечення енергії в організм, приводить до зайвої ваги, викликає негативні явища в організмі: серцево-судинні захворювання, порушення обміну речовин.

Фізичні вправи, з яким би видом спорту вони не були пов’язані, тренують рухові можливості, впливають на центральну нервову систему, виробляють необхідні властивості швидко перестроюватись при зміні зовнішніх умов, передусім в руховому режимі.



«Основи раціонального харчування при різноманітних видах і умовах праці та особливості життєдіяльності»

ХХІ століття внесло корінні зміни, як в спосіб життя, так і в структуру харчування людей. В цілому різко знизились енерговитрати і в більшості економічно-розвинутих країнах, в теперішній час вони досягли критичного рівня. Людині немає потреби в повсякденних умовах займатися тяжкою фізичною працею і втрачати багато енергії. Харчові продукти, в першу чергу м'ясо і тваринні жири, при правильному харчуванні повинні відійти на другий план, тому що в подібному випадку утворюється дефіцит інших, вкрай необхідних організму біологічно-активних речовин, які знаходяться в більшій мірі в продуктах рослинного походження.

Як показують статистичні і клінічні дослідження, якщо по білках, вуглеводах і жирах раціон людини вкладається в норму то по кількості життєво важливих елементів (макро і мікроелементів), вітамінів і інших фізіологічно-активних речовин, що знаходяться в рослинах, далеко до норми. Ось чому мікроелементи і гіповітаміни сьогодні стали супутниками багатьох людей. Цінність харчових продуктів втрачається при неправильній переробці і консервуванні.

В процесі кулінарної обробки втрачається в середньому 10% енергетичної цінності продуктів, до 60% вітаміну С, 20-30% вітамінів групи В, до 49% вітаміну А, втрата кальцію досягає 15%, заліза 20%.

Величина використаної енергії для більшості людей становить 2400 ккал на добу, потреба в вітаміні А становить 66%, вітаміні В2 – 75%, аскорбінової кислоти 50%, кальцію 60-70%.

Існує ще одне важливе джерело “забруднення” харчових продуктів – добавка до них багатьох синтетичних хімічних сполук, позитивна дія котрих до кінця не вивчена добре.

Професор Б.Рубенчик в книзі “Харчування, канцерогени і рак” пише: “серед добавок, які покращують якість і зберігання продуктів, канцерогенна активність виявлена у деяких барвників, ароматичних і смакових речовинах і антибіотиках.

Канцерогени можуть знаходитися в продуктах харчування при різних способах технологічної обробки – копченні, висушуванні.

Розвиток сільського господарства і обробка земель привела до того, що число мінералів повністю зникли з землі.

Концентрація мінеральних елементів, особливо заліза в фруктах знизилась на 57%, магнія – на 35%, кальцію в зелених рослинах на 46,4%, капуста втратила 85% кальцію, пшениця 46%.

Дефіцит, наприклад, кальцію в добовому раціоні населення Європейських країн становить 10-30% від рекомендованої норми.

В цілому для структури харчування економічно розвинутих держав характерні не тільки потреби енергії, але і потреби тваринних жирів і дефіцит поліненасичених жирних кислот, повноцінних речовин (Са, заліза), мікроелементів (йоду, фтору, цинка, харчових волокон).

Епідеміологічні дослідження останніх трьох десятиліть свідчать про різке зниження прогресу в збільшенні довготривалості життя населення індустріально-розвинутих країн Європи і значне збільшення випадків таких захворювань, які 30-40 років зустрічалися рідше, ніж в даний час.

Сьогодні знову постала проблема вкрай низької забезпеченості населення вітамінами, мікроелементами, дефіцит йоду, заліза, кальцію.

Масові дослідження населення свідчать про широке розповсюдження гіповітамінозів – скритої форми вітамінної недостатності, особливо зимою і весною. Найбільш часто зустрічається дефіцит аскорбінової кислоти і вітамінів групи В.

Гіповітаміноз знижує розумову і фізичну працездатність, посилює негативну дію на організм шкідливих умов праці і оточуючого середовища.

Особливо це несприятно в дитячому і юнацькому віці, коли знижуються показники фізичного розвитку: зріст, фізична сила, порушення обміну речовин і хронічні захворювання.

Дефіцит вітамінів приносить серйозні наслідки щодо формування молодого жіночого організму.

Велика потреба в цих речовинах в жінок, які готуються до материнства і годуванню дитини.

Часто причиною захворюваності дитини являться недостатня кількість вітамінів в їжі матері. Причини недостатності вітамінів приводять до вроджених вад, фізичного і розумового відставання в розвитку, інші вади.

Важливу роль відіграють мікро і макроелементи. Мінерали виконують в організмі три основні функції: забезпечують пластичним матеріалом кісткові і зв’язуючи тканини, участь беруть в регенерації і проведенні нервових імпульсів, регулюють активність ферментів. Багато із цих процесів без мінералів неможливі. За підрахунками Всесвітнього Банку економічні втрати пов’язані з недостатністю харчування, становлять до 9% валового національного продукту.

Це, в першу чергу, зв’язано із зниженням працездатності, особливо серед молодих людей.

Дослідження, проведені в Осло показали, що 60% зниження ССЗ можна віднести за рахунок зниження холестерину в крові і 25% - за рахунок зменшення потреби тютюну.

Їжа є єдиним постачальником речовин із яких будуються клітини організму, їжа в основному є потребою для продовження життя.

Відомий дослідник в області дієтології Покровський А.А. справедливо вказав, що вплив харчування є основним в забезпеченні зростння і розвитку людського організму, його працездатність.

Можна рахувати, що фактор харчування впливає на довго ривалість життя і активну діяльність людини.

Кожні 10-11 років кількість населення світу збільшується в середньому на 100 млн., в теперішній час перевищила 6 млрд. Щороку вмирає приблизно 13 млн. дітей в віці до 5 років із котрих 8 млн. в результаті сукупної дії недостатнього харчування і інфекційних захворювань. Такий високий рівень смертності дітей обумовлений недостатністю харчування в 75% випадків не від компонентів харчування, а від алементарного дефіциту компонентів харчування.

Природні мікроелементи, характерні для людей, які живуть в певній місцевості, хімічний склад їжі залежить від стану оточуючого середовища – води, повітря (наприклад, в Україні біля 27% населення проживає в районах з ендемічною йодовою недостатністю).

Технологічні мікроелементози викликані важким металом в оточуючому середовищі, які поступають із відходів промисловості (свинець, ртуть, мідь, кобальт) – по даних дослідження являються однією із причин захворюваності дітей.

Аліментарні мікроелементози, викликані неповноцінним харчуванням, холодом, дієтами, прийманням ліків і різними хронічними захворюваннями (діабет, дифіцит хрому, вагітність, інтенсивне заняття спортом, старший вік).

Сучасна людина при традиційному харчуванні страждає на ті чи інші види харчової недостатності.

Порушення в структурі харчування проходять на фоні змін стану оточуючого середовища.

Людський організм постійно під впливом тих чи інших шкідливих факторів, приводить до виникнення нової ситуації: змінюється внутрішній стан організму, в ньому порушується нормальний обмін, біохімічні процеси.

Все це приводить до порушення захисної функції органів – бар’єрів, вихід токсичних речовин з організму. До таких органів відноситься печінка, легені, нирки, шкіра, імунна система.

Внаслідок цього в організмі накопичуються шкідливі речовини (токсини, шлаки), які поступають із зовнішнього середовища і залишаються в середині організму в результаті порушення нормального обміну біохімічних процесів.

Наслідком цього є зниження адаптаційних можливостей організму, порушення окисно-відновного процесу, що збільшує потребу організму в біологічно активних речовинах, які знаходяться в їжі.

Вони підкреслюють ті обставини, що дотримання чистоти внутрішнього стану людини повинна бути одним із основних принципів гігієни харчування і гігієнічного нормування.
Список використаноъ літератури:
1. Вітаміни / Під ред. Смирнова М.І. – М., 1994.

2. Коваленко С.І. Основи здоров’я. – К., 1999.

3. Машин І.Р. Раціональне харчування і здоров’я. – К., 2000.
Підготував Ісмайлов Арсен Михайлович викладач фізичного виховання вищої категорії Ніжинського професійного аграрного ліцею.
Теоретична підготовка.

ЛЕГКА АТЛЕТИКА

І курс

Теоретичні відомості


  • класифікація видів легкої атлетики;

  • оздоровче та прикладне значення легкої атлетики;

  • особливості особистісної гігієни легкоатлета.

ІІ курс

Теоретичні відомості:

  • задачі професійно – прикладної підготовки;

  • формування професійно-важливих рухових навиків для даної професії;

  • здійснення самоконтролю;

  • правила суддівства з легкої атлетики.

І курс

1.Класифікація видів л/атлетики

Легка атлетика налічує 5 видів вправ:

1. Ходьба.

2. Біг.


3. Стрибки.

4. Метання.

5. Багатобортства.

В кожному з цих видів є свої різновиди та варіанти, які регламентуються правилами змагань для чоловіків та жінок.



Ходьба - буває природньою та спортивною. Спортивна ходьба відрізняється від природньої швидкістю та технікою. Ходьбу проводять по доріжці стадіону та шосе на дистанціях від 3-х до 50 км.

Біг – це головний вид легкої атлетики.

Він поділяється на гладкий, з перешкодами на доріжці стадіону, та естафетний, а також крос і марафонський біг, що проходять в основному за межами стадіону. Окрім того існує біг по шосе.

Всі види бігу чи на стадіоні чи по за його межами різняться за довжиною дистанції. Спринтерський біг – 30-400 м; біг на середні дистанції 500-2000 м, на довгі дистанції 3000 м - 1000 м, наддовгі дистанції 20,30, 42 км 195 м і т.д.

Естафетний біг - являє собою командні змагання на різні по довжині дистанції, метою якого є донести естафетну палицю до фінішу.

Біг з перешкодами – це крос (природні перешкоди), бар’єрний біг по доріжці, безпосередньо біг з перешкодами по доріжці.

Стрибки в легкій атлетиці поділяються на стрибки у довжину, у довжину потрійним, у висоту з жердиною. Всі ці види стрибків мають свої технічно-різноманітні способи виконання.

Метання – це швидкісно–силові вправи які класифікуються: штовхання ядра, метання списа, диска, молота, гранати та м’яча.

Багатоборства – складаються з декількох видів легкої атлетики. Як правило в багатоборства входять біг, стрибки та метання. Багатоборства, в залежності від статі, діляться на жіночі (семиборство) та чоловічі (десятиборство).

2. Оздоровче та прикладне значення л/атлетики.

Легкоатлетичні заняття, як правило, проводяться на свіжому повітрі. Легкоатлетичні вправи комплексно діють на всі групи м’язів, зміцнюють опорно-руховий апарат, покращують роботу всіх внутрішніх органів. Легка атлетика переконливо вирішує завдання гармонійного розвитку людини і зокрема підлітка.

Також легка атлетика не має собі рівних як прикладний вид порівняно з іншими видами спорту. Такі якості, як швидкість, витривалість, сила, координація рухів, гнучкість, вміння долати фізичні та психологічні навантаження формуються під впливом занять легкою атлетикою і мають широке застосовуються в повсякденному житті, праці і військовій справі.

3.Особливості особистої гігієни легкоатлета.

Гігієна – це наука про здоров’я та створення умов сприятливих для людського існування, про правильну організацію праці і відпочинку, та попередження хвороб.

Особиста гігієна легкоатлета включає такі аспекти:


  • помірні фізичні навантаження;

  • заходи відновлювання: достатній сон, збалансоване харчування, відвідування лазні та водні процедури, самоконтроль;

  • правильній вибір спортивного одягу та взуття орієнтовані на пору року, вірно підібраний розмір та матеріал з якого вони зроблені;

  • легкоатлет повинен слідкувати за чистотою тіла та спортивного одягу. Після кожного заняття проводити необхідні водні процедури і прання спортивного одягу.

  • велике значення в попереджуванні хвороб має закалювання, воно здійснюється з допомогою сонця, повітря, води. Закалювання – важливий, якщо не єдиний, засіб профілактики негативних наслідків охолодження або дії високих температур.


ІІ курс

1.Задачі професійно-прикладної фізичної підготовки

Застосування засобів фізичної культури та спорту для професійної підготовки базується на явищі переносу тренованості. При цьому використовується ефект тренування в одних видах діяльності для покращення результатів в інших, які спеціально тренуванню не підлягають.

Задача ППФП полягає у тому, щоб збільшити діапазон функціональних можливостей організму підлітка та розширенні арсеналу його рухових можливостей, а також в забезпеченні ефективної адаптації до складних факторів трудової діяльності.

Основна перевага фізичних вправ, як фактора адаптації у тому, що вони являються адекватними засобами розвитку виховання необхідних якостей для праці.



2.Формування професійно–важливих рухових навичок для даної професії.

Найбільше значення для цілей ППФП має розвиток загальної витривалості фізіологічною основою якою є аеробні можливості людини.

Саме вони забезпечують успішність виконання довготривалої праці помірної інтенсивності. Згідно з теорією фізичного виховання для розвитку професійно-важливих якостей необхідні навантаження, які перевищують в фізіологічному плані характеристики трудової активності. Види спорту є найбільш адекватними засобами розвитку і виховання трудових якостей.

Витривалість є фізіологічною базою великої групи професій для формування професійно-важливих рухових навиків. Необхідно підбирати такі види спорту та фізичних вправ, які мають ідентичність формування навиків, ідентичність потрібних фізичних якостей, однакову направленість на психофізіологічні функції. Наприклад: професії металістів-станочників потребують витривалості, терпіння, точності рухів. Для формування цих якостей підійдуть такі види спорту, як легка атлетика, спортивна ходьба, біг на середні дистанції.



3.Здійсненя самоконтролю

Кожен учень, який самостійно займається легкою атлетикою, повинен здійснювати самоконтроль за станом свого фізичного здоров’я.

Самоконтроль включає такі основні моменти:


  • учень повинен вести щоденник самоконтролю де фіксує об’єм та інтенсивність фізичних навантажень;

  • періодично контролювати свою вагу, зріст, тиск крові, спірометрію;

  • під час тренування перевіряти ЧСС, в залежності від поставлених завдань;

  • контролювати ЧСС вранці, що є об’єктивним показником відновлення та розвитку сердечно-судинної системи;

  • крім того – бути уважним до свого самопочуття під час фізичних вправ, орієнтуючись на такі чинники, як частота та глибина дихання, колір шкіри, потіння та інше.

4. Правила суддівства з легкої атлетики

Суддівство в легкій атлетиці здійснюється на основі правил змагань затверджених міжнародною федерацією легкої атлетики. Змагання в легкій атлетиці, як і в інших видах спорту, починається з написання положення про проведення конкретних змагань. В положенні вказується мета змагань, місце, час проведення, види, в яких будуть змагатись спортсмени, вік учасників, нагородження, а також назначається суддівська колегія. (головний суддя, заступник, секретар, судді на видах, стартер, судді хронометристи).

Кожен учасник, або команда повинні подати завчасно заявку на участь у змаганнях, в якій обов’язкова відмітка лікаря про допуск спортсмена або команди в цілому за станом здоров’я до змагань.

Для безпечного проведення змагань на стадіоні повинен бути присутній лікар.

Змагання з легкої атлетики, якщо вони проходять по повній програмі потребують, чіткої організації та злагодженої роботи суддівської бригади.
Список використаної літератури:
1. Артюшенко О.Ф. Легка атлетика: Навчальний посібник для студентів факультетів фізичної культури. - Черкаси: БРАМА-ІСУЕП. 2000. – 316 с.

2. Бондарчук А.П. и др. Легкоатлетические метания.-К.: Здоров'я, 1984. –168 с.

3. Верхошанський Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов. -М.: Физкультура и спорт. 1988.- 331 с.

4. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій /Харк.держ.пед.ун-т ім.Г.С.Сковороди. – Харків:"ОВС", 2001. – 112 с.

5.В.В. Коробченко, “Легка атлетика”, Київ, Вища школа, 1977р.
Підготував Методист НМЦ ПТО Валентин Рафаїлович Лісовський.
Теоретична підготовка для груп ТУ. Тема № 3.«Загартування – один із засобів народної медицини та його вплив на організм».
Загартовування — один з важливих методів збереження здоров'я дітей. Його проводять з метою пристосування організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища.

Підґрунтям загартовування є принцип тренування нервових закінчень та кровоносних судин шкіри, слизових оболонок і через них — кровоносних судин та нервової системи. Загартовування передбачає використання водних процедур, сонячних та повітряних ванн у поєднанні із заняттями фізкультурою. Призначаючи ці процедури, необхідно враховувати вік, стан здоров'я, перенесені раніше захворювання. Правильно загартовувати людину — означає правильно Її виховувати. Загартовування треба починати з раннього віку та продовжувати систематично, безперервно протягом багатьох років, усього життя. Методи загартовування залежать від індивідуальних особливостей людини, проте всі повинні виконувати такі правила: уникати сильних подразників — тривалої дії холодної води, надто низької температури повітря, перегрівання на сонці; поступово та рівномірно підсилювати дію загартовувальних чинників. Вплив душу на організм сильніший, ніж обливання. Спочатку використовують воду температури 36 —37 °С, потім-температуру води знижують, як і під час обтирання та обливання. Тривалість процедури спочатку становить 0,5 — 1 хв, через 3 — 4 тиж — до 2 хв. Інтенсивніше діє контрастний душ, який є добрим засобом для тренування серцево-судинної та нервової систем, а також механізмів терморегуляції, підвищення несприйнятливості до інфекцій.

Місцеве загартовування стоп, носоглотки робить їх менш чутливими до охолодження, що допомагає уникнути цілої низки захворювань. Обмивання стоп слід робити щоденно, краще перед сном. Початкова температура води становить 20 °С, для дітей молодшого віку — 25 °С. Тривалість процедури — 10 — 20 с. Поступово температуру води знижують, а з часом користуються водою з-під крана. Привчивши дитину до таких процедур, обережно збільшують їх тривалість до 0,5 хв, а потім переходять до ножних ванн. Приймаючи ножні ванни, необхідно безперервно переступати з ноги на ногу. Це активізує кровообіг у судинах, підвищує загартовувальний ефект. Можна використовувати контрастні ванни. Для цієї процедури готують два тази. В одному — вода температури 37 °С, в іншому — 20 °С. Спочатку тримають ноги у теплій воді (30 с), потім — у холодній (15 с). Після 2 —3 таких змін ноги слід інтенсивно розтерти рушником до почервоніння. У

подальшому температуру теплої води поступово підвищують до 42 °С, а холодної знижують до 15 °С. Полоскання горла холодною водою — також досить ефективна процедура місцевого загартовування. її можна виконувати вранці під час умивання та ввечері перед сном. Починати полоскання слід водою температури 25 — 27°С, знижуючи її щотижня на 1 °С. У подальшому можна полоскати горло водою із-під крана. Дія процедури посилиться, якщо у склянці води розчинити 1 десертну ложку кухонної або морської солі. Найефективнішою формою загартовування є купання в річці, озері, морі. Тут все діє в комплексі — і свіже повітря, і сонце, і вода, й рухові вправи (плавання, пірнання). Купання головним чином відіграють роль оздоровчого засобу, проте у деяких випадках використовуються і як лікувальна процедура. Повторювані, правильно проведені, дозовані купання сприяють активізації обміну речовин, фагоцитозу, тренуванню механізмів терморегуляції, діяльності серцево-судинної й нейрогуморальної систем. Підвищується витривалість організму до мінливих чинників навколишнього середовища. Купання слід починати після відпочинку у затінку. Морські купання використовують для лікування багатьох хвороб. Вони протипоказані у разі недостатності кровообігу, недокрів'я, гострих запальних захворювань. Переохолодження під час купання зумовлює погіршення самопочуття — виникає відчуття в'ялості, з'являється головний біль, може бути простуда. Купатися треба не раніше, ніж через 2 год після прийому їжі.

Чудовою процедурою є плавання в басейні, особливо прохолодної пори року. Дуже корисні купання у відкритих та закритих басейнах з підігрітою до 24 — 26 °С морською водою. Басейни використовують для гідрокінезіотерапії, включаючи в комплекс терапії лікувальне плавання. Плавання сприяє росту та пропорційному розвитку. Горизонтальне положення тіла під час плавання сприяє рівномірному переміщенню крові по судинах, що важливо для функціонування серцево-судинної системи. Безперервне чергування напруження і розслаблення створює умови для розвитку кістково-м'язової системи. Додаткова витрата зусилля на подолання опору води розвиває дихальний апарат та збільшує життєву ємкість легень. У людей, схильних до ожиріння, під впливом м'язового навантаження поживні речовини не накопичуються у жировому депо, а перетворюються на енергію. Під час плавання вода обмиває все тіло та очищає шкіру від продуктів виділення. Шкіра стає чистою, еластичною, гладенькою. Дуже корисне ходіння босоніж. Особливо корисно ходити по дрібних камінцях на березі моря, річки.

Повітряна ванна має м'якшу дію, ніж водні процедури. Повітряні ванни легко переносять навіть ослаблені та хворі люди. Дія повітряних ванн залежить від їх тривалості, температури повітря та площі оголеної поверхні тіла. Приймати повітряні ванни рекомендують на свіжому повітрі, бажано на березі річки або озера, серед зелених насаджень, де немає сильного вітру. Рекомендують починати за температури, що не нижча ніж 21°С. Тривалість першої процедури — 5 хв, щоденно її збільшують, доводячи до 2 год. Теплі повітряні ванни не обмежуються у часі, бо виявляють слабкий вплив.

Важко переоцінити користь сонця для здоров'я людини. Воно стимулює процеси обміну речовин, сприяє зміцненню нервової, серцево-судинної систем, підвищує витривалість до інфекцій. Прямі сонячні промені згубно діють на мікроорганізми. Невеликі еритемні дози (від них шкіра трохи червоніє) змінюють процеси обміну в шкірі, стимулюють місцеві захисні імунні механізми. Ця властивість сонячного опромінення широко використовується для лікування деяких захворювань шкіри та слизових оболонок. Під впливом ультрафіолетових променів сонячного спектру в шкірі утворюється вітамін Д. Цей вітамін запобігає розвитку рахіту у дітей або використовується для його лікування, нормалізує співвідношення фосфору та кальцію в крові, сприяє зміцненню кісток. Початкова тривалість сонячної ванни — 5 хв. Щодня її можна збільшувати на 1—2 хв. Для початку дітям достатньо побути у затінку — тут діє розсіяне сонячне опромінення. Після цього можна позагоряти 3 — 5 хв і знову перейти у затінок. Таким чином, комбінуючи повітряні та сонячні ванни, діти звикатимуть до ультрафіолетового опромінення. Місцем, де не буває сонячних опіків і синтезується вітамін Е, є шкіра долонь та стоп. Для захисту очей треба користуватися темними окулярами. На голову слід надягти білу шапочку. Надмірне сонячне опромінення шкідливе для волосся. Окрім того, тривале перебування під прямими сонячними променями може призвести до сонячного удару. Найкращий час для сонячних ванн улітку — від 8-ї до 10-ї та після 18-ї години, навесні та восени — з 11-ї до 14-ї години.

Прогулянки на свіжому повітрі — також ефективний засіб загартовування. Людина потребує максимально тривалого перебування на свіжому повітрі. Для прогулянки одяг повинен відповідати температурі повітря, вологості, сили вітру. Під час прогулянки не слід закривати ніс та рот. Одяг повинен бути теплим, але в той же час легким, не утруднювати рухів. Не слід припиняти прогулянки під час хвороби, якщо лікар їх не відмінив. Свіже повітря — добрий помічник у боротьбі з інфекцією.



Слово "баня" походить від латинського "бальнеум", що означає "вигнати хворобу, біль, смуток". Отже, основними у банній процедурі вважалися насамперед її цілющі, оздоровчі властивості. Банний жар — ефективний засіб стимулювання серцевої діяльності, активізації кровообігу; він поліпшує кровопостачання не лише шкіри, але й м'язів, суглобів, спинного та головного мозку, легень, усіх органів. Під час потіння посилюється виділення з організму продуктів обміну, шлаків, отруйних речовин. Щедрий жар прочищає пори, видаляє бруд та змертвілі клітини шкіри. Сприяючи поліпшенню обміну речовин, банні процедури немов оновлюють організм, загартовуючи його. Вони ефективні і для лікування багатьох захворювань, зокрема грипу та простуди. Зміна короткочасного впливу пари та охолодження — своєрідна гімнастика судин, органів дихання, потовиділення, що загартовує організм, робить його витривалішим до хвороб, здатним легшее переносити коливання погоди. Загартовувальні процедури найефективніші на тлі правильного загальнооздоровчого режиму, повноцінного харчування. Загартовування ослаблених людей треба проводити обережно, за порадою лікаря.
Список використаної літератури:


              1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:

              2. «Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,

              3. Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

              4. Гродзинського. - К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. — 543 с.

              5. Платеи М. Новый способ лечения /Под ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:/ В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка