Методична розробка для викладачів фізичної культури птнз


Вимоги безпеки під час занять із спортивних ігор



Сторінка3/15
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.1 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

5. Вимоги безпеки під час занять із спортивних ігор.

(футбол, волейбол, баскетбол, гандбол)

1. Під час занять спортивними іграми учні мають виконувати вказівки вчителя фізичної культури або фахівця з фізичної культури і спорту, дотримуватись послідовності проведення занять - поступово давати навантаження на м'язи з метою запобігання травматизму.

2. Перед початком гри учні проводять розминку: відпрацьовують техніку ударів і ловіння м'яча, правильну стійку і падіння під час приймання м'яча, персональний захист.

3. Одяг учнів, які займаються спортивними іграми, має бути легкий, не утруднювати рухів, взуття у гравців - баскетболістів, волейболістів, гандболістів - на гнучкій підошві типу кедів, кросівок, у футболістів - на жорсткій підошві. Гравцям не слід носити на собі будь-які предмети, небезпечні для себе та інших гравців (сережки, ланцюжки, браслети, амулети тощо). Під час проведення занять на відкритому повітрі у сонячну спекотну погоду учням необхідно мати легкі головні убори, по периметру поля для ігрових видів спорту необхідно розставити пляшки з водою.

4. Учням, які грають у футбол, слід мати індивідуальні захисні пристрої: наколінники, захисні щитки під гетри; воротарям - рукавички.



Пам'ятку розроблено відповідно до Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 01.06.2010 № 521, та Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.08.2005 № 458.

Підготував Євтушенко Іван Миколайович керівник фізвиховання, викладач вищої категорії Чернігівського професійного будівельного ліцею.
Теоретична підготовка. ІІ курс.

Тема № 5 «Основи системи забезпечення працездатності та її відновлення засобами фізичної культури та спорту».

Сучасні умови життєдіяльності людини зумовлюють фізичні та психічні навантаження, які в свою чергу породжують стресові ситуації. Все це нерідко пригнічує людину, викликає негативні емоції, результатом чого є „омолодження” серцево-судинних захворювань. І все ж, ми не повинні бути песимістами. Для того, щоб подолати вплив руйнівних факторів на організм людини, слід протиставити їм раціональний спосіб життєдіяльності.

Стресові ситуації в наші дні стають все складнішими і різноманітнішими: стрімкий темп життя, велика густота населення, надлишок інформації, ускладнення взаємин між людьми – все це породжує лавину стресових ситуацій, які постійно впливають на людину.

Що ж людина протиставляє цьому натиску, що кладе вона на друге „плече коромисла”? Наш сучасник не кидається тікати від ворога і не пускає в хід кулаки, хоча емоції, як відомо, „згорають” в працюючому м’язі. Чим же замінити такий необхідний організму м’язовий рух? Відповідь одна – руховою активністю. Це необхідна умова життєдіяльності людини в нашу епоху. Альтернативи немає. Незнятий стрес може навіть „звалити” людину. Результатом некомпенсованого емоційного вибуху є гіпертонія, розлад мозкового кровообігу, виразка дванадцятипалої кишки, неврози, все, перед чим ми все частіше безпорадно розводимо руками – нерви... Порятунок тільки в русі. Не відхід від сучасності, а адаптація до умов навколишнього середовища за рахунок рухової активності і здорового способу життя. Якщо людина не дотримується цих правил, то раніше чи пізніше перевтома приведе до захворювання. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кількість людей, хворих на невроз, перевищує 85% від всього населення.

Різні люди мають різну здатність виконувати певні види робіт. Одні успішно виконують високоінтенсивну роботу і зазнають труднощів при тривалій роботі. Другі виконують роботу тривалий час не знижуючи інтенсивності, інші – швидко знижують інтенсивність і припиняють роботу. Що дозволяє людям демонструвати високі показники працездатності? Відповідь одна – витривалість. Хто ж з людей витриваліший? Той, хто за рівних умов може ефективніше виконувати фізичну роботу, чи той, хто за визначений час виконає більшу кількість роботи? І в першому, і в другому випадку якість роботи чітко обумовлюється, але її критерії дещо інші. Витривалість є немов би зворотньою стороною втоми. Більш витривалим є той, хто за інших рівних умов менше втомлюється, або втома в нього наступає пізніше.

Отже, витривалість, як рухова якість людини – це її здатність долати втому в процесі рухової діяльності та навчанні. Витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, яка дозволяє:

тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності;

виконувати значний обсяг роботи;

швидко відновлювати сили після навантажень.

Для збереження та зміцнення здоров’я, попередження хвороб та завчасної старості необхідна свідома, висококультурна поведінка учнівської молоді, заснована на розумінні складних закономірностей, що формують стан здоров’я людей та характер хвороб. Так звані (хвороби цивілізації) можна лікувати за допомогою фізичної активності та правильного режиму. В нашій країні здійснюється широкий комплекс заходів, що мають за мету створення нормальних умов праці та побуту, оздоровлення зовнішнього – в тому числі і виробничого – середовища, подальший розвиток охорони здоров’я.

Фізичні вправи викликають оздоровчий ефект, який реалізується при багатократному повторенні. До таких ефектів відноситься фізична тренованість – основний, найбільш важливий результат впливу систематичних занять фізичними вправами та спорту, що допомагає молоді засвоювати професійні навички та вміння, визначає високу працездатність людини в різних видах праці. Без ефекту фізичної тренованості були б неможливими фізичне виховання та спорт – лише тільки цей ефект забезпечує збільшення сили, швидкості, витривалості, координації, тобто все те, що нам дають систематичні заняття фізичними вправами.

Специфічним оздоровчим впливом, який розвивається при виконанні фізичних вправ, є ефект погашення реакцій організму, які викликані попереднім навантаженням і втомою. Цей ефект лежить в основі особливого виду відпочинку, який поєднує спокій втомлених м’язів з діяльністю м’язових груп, які не були задіяні. Прискорення процесу відновлення роботоздатності втомлених м’язів за рахунок непрацюючих м’язів, які раніше не були задіяні, поклало початок дослідженням форм відпочинку, в яких спокій поєднувався з рухами або з будь-яким іншим видом активності. Підсумком цих досліджень стала теорія про активний відпочинок, в якому у найбільш яскравій формі працює ефект погашення.

Всі види рухової діяльності, які характеризуються монотонністю не відповідають біологічній природі людини, яка потребує різноманітної діяльності м’язів як передумови їх високої функціональної здатності. Вправи активного відпочинку в цих умовах є найбільш результативними, а ефект погашення не тільки полегшує роботу органів кровообігу і дихання, але і знімає психоемоційну напругу, і стимулює творчі здібності учня.

І все ж таки активність людини, засоби фізичної культури і спорту, підвищення витривалості за рахунок збільшення рухової активності, загальнофізичної підготовки з елементами професійно-прикладної фізичної підготовки, активний відпочинок - є важливими методами профілактики хвороб та найважливішими факторами вдосконалення, зміцнення здоров’я, що в кінцевому підсумку підвищує творчу активність учнівської молоді, її працездатність.

Відновлювальні засоби розподілені на три основні види: педагогічні, психологічні та медико-біологічні.

Педагогічні і психологічні засоби треба використовувати постійно. З медико-біологічних засобів для всіх працівників обов’язкові: раціональний добовий режим, збалансоване харчування, масаж, гідро процедури. Комплекс додаткових засобів (фізичних, фармакологічних) є доцільним лише у визначені періоди життєдіяльності (збільшення навантажень, засвоєння нових рухових вправ).

Дуже важливою є правильна організація відновлення фізичної працездатності. Можна виділити такі основні форми проведення заходів відновлення:


  1. Щоденне використання найпростіших засобів, що не потребують особливої апаратури і спеціальних спостережень (раціональна організація режиму життя, робочого часу і відпочинку, особиста гігієна, гідро процедури, масаж, самомасаж, раціональне харчування, вітамінізація).

  2. Використання комплексу засобів відновлення на спеціально обладнаних базах під час відпустки, а також у вихідні дні. В цих умовах, крім звичайних засобів, перерахованих вище, можна використовувати деякі спеціальні засоби фізіотерапії і фармакології.

  3. Перебування у спеціальних відновлюючи центрах, яке є доцільним в перехідний період після напружених багатоденних навантажень для профілактичних та інших розвантажень.


Список використаної літератури:


        1. Н.В. Решетников, Ю.Л.Кислицин Фізична культура Москва 2000

        2. В.І.Ильинич.,М.Л. Віленський. Фізична культура до працівників розумової праці, Москва 1983

        3. М.М. Амосов Роздуми про духовне здоров'я, Москва 1987



Підготував Кизима Роман Миколайович керівник фізичного виховання Чернігівського професійного ліцею побуту.
Теоретична підготовка. ІІІ курс.

Тема № 2 «Нетрадиційні системи зміцнення здоров’я і фізичного удосконалення. Оздоровче та прикладне значення обраних систем фізичних вправ».


Зміст:

1. Запровадження.

2. Нетрадиційні системи вправ.

2.1.Атлетична гімнастика.

2.1.2. Спортивна аеробіка.

2.1.3. Стретчинг.

2.1.4. Шейпінг.

2.1.5. Фітнес.



1.  Запровадження

Основний компонент здорового способу життя людини є особиста фізична культура. Це велика частина культури особистості, основою специфічного змісту якої є раціональне використання людиною однієї чи кількох видів фізкультурної роботи як чинника оптимізації свого фізичного та духовної стану. Інакше висловлюючись, особиста фізична культура виховується і виявляється в фізкультурно-спортивній діяльності.

Сучасні системи фізичних вправ є спеціально підібрані рухи і пози, створені задля комплексного чи виборчого впливу на функціональні системи організму. У деяких з них є елементи змагань.

Нині найпопулярнішими є: атлетична гімнастика, ритмічна гімнастика (аеробіка), стретчинг, шейпінг, єдиноборства і комплекси фізичних вправ зі східних систем, у-шу, йоги, цигун.

До особливостей організації уроків за окремими системами фізичних вправ слід віднести деякі обмеження у виборі. Річ у тім, що до обов'язкових занять із навчальної дисципліни "Фізична культура" можуть бути віднесені лише ті системи (чи елементи цих систем), які пов'язані із підвищеною руховою активністю. Тому цілі розділи, наприклад, із системи "йоги", засновані на тривалій медитації, тривалому розслабленні і пасивному розтягування м'язів, хоч і мають певний оздоровчий ефект, неможливо рекомендовати для регулярних занять в обов'язковий навчальний час. Але це не виключає використання цих вправ у навчальних заняттях в ознайомчому аспекті чи у ролі допоміжного чинника.

2.1 Західні нетрадиційні системи вправ

Спортивна гімнастика, художня гімнастики, акробатика, прикладна, лікувальна, виробнича. Всі ці види відносяться до традиційних форм. Але поруч із традиційними видами гімнастики існують нетрадиційні види. Нетрадиційне - це щось незвичне, нове. До нетрадиційних видів відносяться:

- атлетична гімнастика; - спортивна аеробіка; -фітнес; -стрейтчинг гімнастика; - шейпінг;

Оздоровча методика фітнесу дозволяє змінювати форми тіла, його вагу та надовго закріпити досягнутий результат.

Всі ці види прийшли до нас з Європи та США.

2.1.1   Атлетическая гімнастика

Атлетична гімнастика – це один з оздоровчих видів гімнастики, який являє собою систему гімнастичних вправ силового характеру, спрямованих на гармонійний фізичний розвиток людини і рішення конкретних приватних завдань силовий підготовки. Вплив силових гімнастичних вправ на людину може бути як загального характеру (на організм у цілому), так і локального (на групу м'язів, ланки опорно-рухового апарату). Звідси й ефект занять може бути пітримуюче-тонізуючим або розвиваючим. При цьому зберігаються основні принципи та фізичні методи організації занять гімнастикою як із складанні окремого комплексу атлетичної гімнастики, при плануванні конкретного тренування, так і при організації системи занять атлетичної гімнастики (цикли, етапи, періоди).

До засобів атлетичної гімнастики слід віднести шість груп гімнастичних вправ, відмінних за характером та умовами виконання:

1-ша група – вправи без обтяжень і предметів, пов'язані з подоланням опору власної ваги тіла;

2-га група – вправи на снарядах масового типу і гімнастичного багатоборства;

3-тя група – вправи з гімнастичними предметами певної конструкції й складності (м'ячі, палиці, амортизатори тощо.);

4-та група – вправи зі стандартними обтяженнями (гантелі, гирі, штанга);

5-та група – вправи з партнером (в парах, трійках);

6-та група – вправи на тренажерах і спеціальних пристроях.

Для забезпечення належного ефекту силового тренування та управління тренувальним процесом можна назвати допоміжну групу вправ, куди входять: фізичні вправи, супутні силовому розвитку (на гнучкість, спритність, швидкість), для рухового перемикання і активної відпочинку, на розтягування і розслаблення.

Отже, неабиякий асортимент засобів атлетичної гімнастики і методичних можливостей занять силовими гімнастичними вправами, дозволяє, в рамках атлетичної гімнастики, крім завдань гармонійного фізичного розвитку та силового вдосконалення, вирішувати силу-силенну приватних завдань: корекція постаті, розвиток загальної площі і локальної працездатності, розвиток сили окремих м'язових груп, розвиток максимальної сили, розвиток сили з прикладною спрямованістю (конкретної виду рухової діяльності чи виду спорту) та інші.

Типовими формами організацій занять, атлетичною гімнастикою є: групові заняття, індивідуальні уроки, колове тренування, ігри, конкурси та інші форми суперництва.



2.1.2. Спортивна аеробіка

Слово "аеробіка "стосовно до різних видів рухової активності, що мають оздоровчу спрямованість, запропонував відомий американський лікар Кеннет Купер. Наприкінці 60-х років під його керівництвом проводилася дослідницька робота для військово-повітряних сил США з аеробного тренування. Основи цих тренуваннь, орієнтовані на широке коло читачів, були викладені в книзі "Аеробіка", виданої в 1963 році.

Термін "аеробний" запозичений з фізіології, він використовується при визначенні хімічних і енергетичних процесів, що забезпечують роботу м'язів. Відомо, що обмін речовин при збудженні м'яза є складною системою хімічних реакцій. Процеси розщеплення складних молекул на простіші поєднуються з процесами синтезу (відновлення) багатих енергією речовин. Один з цих процесів може йти тільки у присутності кисню, тобто в аеробних умовах. При аеробних процессах виробляється значно більша кількість енергії, ніж при анаеробних реакціях До видів рухової активності, що стимулює підвищення споживання кисню під час занять, відносяться різніцоциклічні рухи, що виконуються з невисокою інтенсивністю достатньо тривалий час.

У широкому сенсі до аеробіки відносяться: ходьба, біг, плавання, катання на ковзанах, лижах, велосипеді, та інші види рухової активності. Виконання загальнорозвиваючих і танцювальних вправ, об'єднаних у безперервно виконуваний комплекс, також стимулює роботу серцево -судинної та дихальної систем. Це і дало підставу використовувати термін "аеробіка" для різноманітних програм, що виконуються під музичний супровід і мають танцювальну спрямованість. Цей напрямок оздоровчих занять отримало величезну популярність у всьому світі. У зв'язку зі специфічними цілями і завданнями, які розв'язуються в різних напрямках сучасної танцювальної аеробікиі, можна використовувати наступну класифікацію аеробіки: - оздоровча, - прикладна, - спортивна.

Оздоровча аеробіка - один з напрямків масової фізичної культури з регульованим навантаженням. Характерною рисою оздоровчої аеробікиє наявність аеробної частини заняття, протягом якої підтримується на певному рівні робота кардіореспіраторної системи. У оздоровчої аеробіки можна виділити достатню кількість різновидів, що відрізняються змістом і побудовою уроку.

2.1.3. Стретчинг

Стретчинг (від анг. «stretching» - розтягування) – це комплекс вправ і поз для розтягування певних м'язів, зв'язок і жил тулуба і кінцівок. Стретчинг надає позитивний ефект організму вцілому, покращує самопочуття. Тому цей вид тренування широко використовують у складі оздоровчих тренувальних комплексів чи самостійних заняттях. Підвищення гнучкості – основний ефект стретчинга та різким поліпшенням цієї фізичної здібності людини найчастіше оцінюють ефективність.

Після досягнення зрілого віку діапазон руху знижується, що є процесом старіння та скорочення рівня рухової активності. Підтримка достатнього рівня гнучкості необхідне забезпечення ефективних рухів тіла, знижується ймовірність травм м'язів, появи хворобливих відчуттів в області попереку.

Довгострокові ефекти стретчинга:

Головний ефект – розслаблення. Багато людей страждають зайвою напругою м'язів, що має масу негативних наслідків. Напружені м'язи гірше забезпечуються киснем, у яких відзначається підвищений зміст продуктів обміну речовин. Розслаблені, еластичні м'язи менш схильні до травматизму, у яких рідше виникає біль.

Стретчинг знижує інтенсивність больових відчуттів і навіть ліквідує м'язові болі. Позитивний ефект спостерігається тільки після пасивного статичного стретчинга.

Стретчинг є обов'язковою складовою тренувань, вкладених у зниження хворобливості менструацій.

Покращує гнучкість: дозволяє виконувати рухи з великою амплітудою, покращує поставу, координацію (пластичність, граціозність), дозволяє уникнути зайвої рельєфності м'язів, сприяє відчуття психологічного комфорту.

Стретчинг є профілактикою гипокинезии і остеопарозу (передчасне «старіння» суглобів іде кальцинизация кісток).

Можна виділити чотири види стретчингу:

Балистичний – метод, заснований на силі, і вазі тіла. Швидкість і сила використовуються, щоб ефект розтягу й скорочення м'яза наступав швидко. Травмонебезпечний. Не використовується при групових заняттях.

Повільний – розтягнення м'язів на максимальну довжину. Виконується у вельми повільному темпі. Цей вид стретчинга добре використовувати в розминці, її також називають ритмічною гнучкістю.

Статичний – виконується від 10 секунд до кількох хвилин із затримкою в кожній позиції. Найбезпечніший метод використовують у йозі.

При тренуванні на гнучкість пам'ятаєте:

1. необхідно використовувати безпечну позицію тіла;

2. стежте за правильною технікою виконання вправи;

3. розтягувати м'язи до появи почуття розтягу м'язи, не допускаючи почуття дискомфорту і головного болю;

4. дихати повільно й ритмічно, розтягнення м'язів виконується на видиху;



5. виконувати стретчинг після розігріву м'язів;

2.1.4. Шейпінг

Шейпінг - це програма занять, спрямована на фізичне, духовне і естетичне вдосконалення, створення іміджу сучасної елегантної жінки, яка використовує гімнастичні, танцювальні вправи та орієнтована на людей різного віку і фізичних можливостей з широким використанням сучасних комп'ютерних технологій. 

Результат забезпечується спеціальною технологією, що включає в себе діагностичні тести, комп'ютерні програми та відеопрограми з вправами, а також спеціальне харчування. Шейпінг спочатку був створений для підвищення фізичної привабливості жінок. Саме це і є метою системи шейпінгу. У ній, на відміну від культуризму, уявлення про жіночу фізичну привабливість набагато ширше, ніж просто будівництво красивого тіла, що розуміється втім, теж зовсім не так, як в культуризмі. У поняття «жіноча привабливість» тут включаються не тільки досконалість фігури, але і доглянута зовнішність, жіночність, естетичність, сексуальність створюваного образу, краса ходи, граціозність постави, вигідні зачіски, макіяж і одяг. 

Шейпінг - це комплексна система, яка об'єднує в якості невід'ємних цінностей для вирішення своїх завдань не тільки фізичні вправи і принципи живлення, але і мистецтво (шейпінг-хореографію), моду (шейпінг-стиль), концепцію шейпінг - доглянутості зовнішності. Вже хоча б тільки з цього не можна видавати шейпінг за продукт мічурінської творчості зі схрещування аеробіки та культуризму. У літературі з шейпінгу, а також в Інтернеті часто зустрічається опис різних напрямків в шейпінгу, які детально розглядаються нижче.

Шейпінг-класик - класичний шейпінг, основна спрямованість якого полягає в поліпшенні статури, корекції фігури. Слід зазначити, що в зарубіжній літературі визначилися поняття бодішейпінг (bodyshaping) як програми оздоровчого тренування, спрямованої на поліпшення, корекцію фігури; та бодібілдинг (bodybilding) - програми силового тренування для збільшення м'язової маси. 

Шейпінг-хореографія - спеціальні вправи для поліпшення постави, ходи, координації та артистичності, розвитку та вдосконалення умінь красиво рухатися, стояти, приймати різні пози.

Шейпінг-терапія - програма, спрямована на реабілітацію людей з хронічними захворюваннями (остеохондроз, ожиріння, серцево-судинні, шлунково-кишкові захворювання та ін.) Однією з найбільш популярних програм є програма «Здорова спина», розроблена лікарями і фахівцями з лікувальної фізкультури і пройшла експериментальну перевірку. 

Шейпінг-про або шейпінг для «просунутих» , призначений для поглибленого фізичного вдосконалення шляхом впливу не тільки на склад тіла, а й на імідж за допомогою постановки граціозної постави, навчання красивій ході, прийомам виразності поз і рухів, підбору фасонів одягу, зачіски, макіяжу з урахуванням індивідуальних особливостей фігури і зовнішності. 

Шейпінг програма для жінок старшого віку , що отримала назву «Вічно молодий». Вона призначена для жінок після 50 років. 

Шейпінг-стиль - програма для створення жіночного і привабливого іміджу за допомогою правильно підібраного одягу, макіяжу, зачіски. 

Шейпінг «тонких тіл». Під цією назвою розуміється напрямок, в якому окрім фізичного вдосконалення, велика увага приділяється духовному розвитку. 

Шейпінг-юні - програма для дітей та підлітків, побудована з урахуванням фізіологічних особливостей зростаючого організму. Концепція «Дитячого шейпінгу» будується на вирішенні наступних завдань: залучення дитини до занять фізичними вправами; створення м'язового корсету шляхом динамічної тренування м'язів; формування правильного стереотипу постави; поліпшення психоемоційного стану; гнучкості. 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка