Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності „Педагогіка вищої школи з методики навчання з циклу дисциплін з агрономії



Скачати 25.74 Mb.
Сторінка2/49
Дата конвертації14.03.2017
Розмір25.74 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   49

2. Однорічні кормові культури.

2.1. Однорічні бобові трави.


2.2. Однорічні злакові трави.

3. Однорічні мальви.

Ключові поняття: лекція, актуалізація теми, самостійна робота студентів, практичні заняття, інструктаж, виробничі ситуації, проблемне навчання, активізація знань, тестування.

Домінуючі принципи навчання: виховуючого навчання, активність і свідомість, зв’язок теорії з практикою.



Домінуючі методи навчання: лекція з елементами проблемності, евристична бесіда, узагальнення і систематизація.

Використовуючи мультимедійні технології навчання, викладач демонструє назву теми, план та ключові поняття лекції (які він сам чи при допомозі студентів, залежно від методики навчання, буде розкритвати по ходу лекції).

Викладач актуалізує тему, звертаючи увагу студентів на те, що польове кормовиробництво є основним джерелом надходження кормів і забезпечує більшу їх кількість за рахунок кормових культур та побічної продукції товарних основних культур. Відповідно до домінуючих методів і принципів навчання, викладач ставить перед студентами запитання проблемного характеру (містить протиріччя), яке охоплює всю тему заняття. Можливий і інший варіант: викладач ставить запитання проблемного характеру до кожного пункту плану. Під час лекції, викладач акцентує увагу студентів на шляхи вирішення проблемного запитання. Запитання проблемного характеру, а саме: „Чому у польовому кормовиробництві однорічні трави вважають надійними страховими культурами ба­гаторічних трав, хоча відсоток білків, важливий у раціоні тварин, у багаторічних культур порівняно більший?”

Активізація знань студентів передбачає налагодження викладачем внутрішньо– та між предметних зв’язків і може бути проведена у вигляді тестування або бесіди. Відповідно до заявлених вище домінуючих методів і принципів навчання, викладач проводить евристичну бесіду – студенти разом із викладачем шукають шляхи вирішення запитань проблемного характеру, які допоможуть активізувати знання студентів із інших дисциплін, які потрібні для оптимальної роботи на даній лекції: „Чому важливо розвитвати польове кормовиробництво, хоча корми природних пасовищ дешевші?” „Чому захист однорічних трав від хвороб, шкідників, бур’янів передбачає в Україні застосування пестицидів, хоча недоліки хімічного методу добре відомі фахівцям?” тощо.

1. Характеристика видів кормів. Проводячи презентацію лекції, викладач звертає увагу студентів, що до кормових культур відносять: 1) фуражні кормові культури; 2) силосні культури (кукурудза, гичка); 3) трави - культури на зелений корм , однорічні та багаторічні трави; 4) кормові коренеплоди - буряк, морква; 5) сінажні культури - багаторічні трави. Наступний кадр презентації повідомляє, що побічна продукція зернових - солома, гичка цукрових буряків, кошики соняшника тощо.  Всі кормові культури та побічна продукція основних культур формують корми таких груп: концентровані (зернові), соковиті (коренеплоди), грубі (солома,сіно), зелені. За 1990 -1999 рр. посівні площі кормових культур в Україні зменшились на 29,5%.

Наголошується, що спостерігається тенденція до скорочення площ під однорічними травами до 2 млн. га, багаторічних з 3,9 в 90 до 3,3 млн.га в 99р. Площі під кормовими кореплодами як найбільш трудомісткою культурою зо останні три роки скоротилося на 40% і в 99р. зайнято 0,3 млн га. Більший збір кормових одиниць з гектара дають кормові коренеплоди і зернофуражні культури. Урожайність багаторічних трав порівняно з однорічними вища в 1,6 раза. За виходом перетравного протеїну з га та його вмістом в розрахунку на одну кормову одиницю перевага за зерновими, особливо зернобобовими культурами, сіяними багаторічними травами. Високою є вартість виробництва кормових коренеплодів. Кормова одиниця їх в 3,5 - 4 раза дорожча порівняно з іншими видами кормів. Найдешевші зелені і пасовищні корми, тому максимальне використання повноцінних зелених кормів є важливою умовою підвищення продуктивності скотарства та зниження собівартості продукції.

Акцентується увага студентів, що кормові культури поділяють на такі групи: однорічні й багато­річні трави, кормові коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури. В поєднанні із зерновими, зернобобовими та хрестоцвітими культу­рами, посіви яких використовуються на корм, вони є джерелами ви­робництва грубих, штучно зневоднених і концентрованих кормів. Грубі корми (до яких крім сіна входить ще близько 40 - 50 % побіч­ної продукції рослинництва - солома озимих і ярих культур та на­сінники трав) у кормовому балансі становлять 10 - 12 %, соковиті 28 - 32, зелені від 28 - 34 до 40 - 45 %, концентровані, включаючи й штучно зневоднені трав'яні, 22 - 30 %. В останній групі до 70 % становлять зернові й зернофуражні культури. Посіви кормових культур розміщують переважно в кормових спеціалізованих сіво­змінах прифермського типу, в польових та кормо-польових ґрунто­захисних, лучних (лукопасовищних, лукоовочевих), у вивідних по­лях польових сівозмін та на схилах балок. Зернофуражні (зернокормові) культури вирощують здебільшого в польових (кормо-польових) і ґрунтозахисних сівозмінах, а також у кормових прифермських як покривні культури (ярий і озимий ячмінь, горох тощо) в посівах ба­гаторічних трав.

Важливо звернути увагу студентів, що загальна посівна площа кормових культур у країнах СНД стано­вить 68 - 70, в Україні - близько 9 млн га (на польових землях). Кормові трави - велика група кормових культур, яка об'єднує багаторічні й однорічні бобові та злакові трави. Їх широко використовують для згодовування у свіжому вигляді, заготівлі сіна, сінажу, силосу, штучно зневоднених кормів, створення культурних пасовищ і сіножатей. У структурі кормової площі вони займають 50 - 60 %.

Відзначається, що про великі біологічні можливості кормових трав свідчать дані дослідних установ, державних сортодільниць, кращих господарств. Так, у дослідах Інституту кормів УААН середній урожай зеленої ма­си люцерни й конюшини становив 400 - 500 ц/га. Приблизно такою самою була врожайність еспарцету, буркуну та однорічних кормо­вих трав (суданської трави, пажитниці багатоквіткової, райграсу однорічного, конюшини персидської, вики озимої і ярої та ін.) у до­слідженнях Уманської СГА. На експериментальній базі Українсь­кого НДІ зрошуваного землеробства середньорічні врожаї люцерни на зрошенні становили 650 - 700 ц/га.

Польове травосіяння прийшло на зміну природним лучним тра­востоям внаслідок інтенсивного розорювання земель у країнах Єв­ропи та Росії наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. Введення в сі­возміну багато- і однорічних трав та коренеплодів дало змогу інтен­сифікувати сільськогосподарське виробництво, а сівозміни із зерно­вого трипілля перетворити на 5 - 7 - пільну плодозміну.

Методичні особливості навчання першого питання плану: велика кількість цифрового матеріалу сприяє використанню опорно-інформаційних схем і табличного алгоритму. Викладач акцентує увагу студентів на відповіді на запитання проблемного характеру, поставлене перед початком лекції, під час актуалізації теми.


Каталог: pluginfile.php
pluginfile.php -> Архітектура комп’ютер
pluginfile.php -> Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва
pluginfile.php -> Дипломна робота молодшого спеціаліста
pluginfile.php -> Історія розвитку екології. Значення вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу
pluginfile.php -> Кваліфікаційна робота
pluginfile.php -> Інтелектуальна власність
pluginfile.php -> Державний вищий навчальний заклад «запорізький національний університет» міністерства освіти І науки україни кафедра соціології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   49


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка