Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності „Педагогіка вищої школи з методики навчання з циклу дисциплін з агрономії


Методика навчання теми: „Насінництво картоплі”



Скачати 25.74 Mb.
Сторінка35/49
Дата конвертації14.03.2017
Розмір25.74 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   49

2.4. Методика навчання теми: „Насінництво картоплі”


Викладач пропонує провести лекцію у формі - лекція з наперед запланованими помилками.

Ця форма проведення лекції була розроблена для розвитку у студентів умінь оперативно аналізувати професійні ситуації, виступати в ролі експертів, опонентів, рецензентів, вичленяти невірну або неточну інформацію.



Підготовка викладача до лекції полягає в тому, щоб закласти в її зміст певну кількість помилок змістовного, методичного або поведінкового характеру. Список таких помилок викладач приносить на лекцію і знайомить з ними студентів тільки в кінці лекції. Підбирається помилки, що найчастіше припускається, яку роблять як студенти, так і викладачі в ході читання лекції. Викладач проводить виклад лекції так, щоб помилки були ретельно приховані, і їх не так легко можна було помітити студентам. Це вимагає спеціальної роботи викладач над змістом лекції, високого рівня володіння матеріалом і лекторської майстерності.

План. Методика навчання питань:

1. Інтенсивний розвиток картоплярства України.

2. Перші наукові розробки в картоплярстві.

3. Цілеспрямована селекційна робота з картоплею у 30-х роках.

4. Селекційна робота на Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна.

5. Наукові дослідження з картоплею на Заході України.

6. Створення основи для виведення сортів картоплі - одержання вихідного генетичного та селекційного матеріалу.

7. Створення прогресивних науково обгрунтованих технологій виробництва картоплі та її зберігання.

Викладач звертає увагу на ключові поняття та дає можливість студентам відповісти на них, тим самим активізує їх діяльність.

Ключові поняття: лекція з наперед запланованими помилками, презентація, виробничі ситуації.

1. Інтенсивний розвиток картоплярства України.

Викладач відмічає, що інтенсивний розвиток картоплярства України ґрунтується на досягненнях науково-технічного прогресу, основні напрями якого охоплюють селекційно-генетичні розробки, проблеми удосконалення технологій і організації виробництва продовольчої та насіннєвої картоплі, забезпечення високої якості бульб. Саме ці проблеми протягом тривалого часу вирішують науково-дослідні установи.

Викладач створює заплановану помилку: „Наукові розробки не рівнозначні щодо ролі в піднесенні картоплярства, і пріоритетними не є фундаментальні дослідження”.

Викладач підкреслює, що селекція картоплі, тобто створення нових її сортів, не кажучи вже про її генетичні основи, започаткована в Україні лише у 20-х роках.

Викладач наголошує, що досвід використання лекції з наперед запланованими помилками показує, що студенти, як правило, знаходять задумані помилки (викладачем проводиться звірка із списком таких помилок). Нерідко вони указують і такі помилки, які були мимоволі допущені викладачем, особливо мовні і поведінкові. Викладач повинен чесно визнати це і зробити для себе певні висновки. Все це створює атмосферу довіри між викладачем і студентами, особистісне включення обох сторін у процес навчання. Елементи інтелектуальної гри з викладачем створюють підвищений емоційний фон, активізують пізнавальну діяльність студентів.



Лекція із запланованими помилками виконує не тільки стимулюючу функцію, але і контрольну. Викладач може оцінити рівень підготовки студентів із дисципліни, а студенти в свою чергу - перевірити ступінь своєї орієнтації в матеріалі. За допомогою системи помилок викладач може визначити недоліки, які аналізує в ході обговорення зі студентами і одержує уявлення про структуру навчального матеріалу і труднощі оволодіння ним.

Викладач виявляє у студентів заплановану помилку та дає правильну відповідь: „Всі наукові розробки рівнозначні щодо ролі в піднесенні картоплярства, хоча пріоритетними є фундаментальні дослідження”.

2. Перші наукові розробки в картоплярстві.

Викладач створює конкретну ситуацію: „Ви, як фахівці у галузі насінництва, поясніть: „Чому в Україні саме селекційна робота з картоплі була чи не першою серед досліджень?”

Викладач відмічає, що перші наукові розробки в картоплярстві здійснювалися великими ентузіастами, яким притаманні висока наукова ерудиція і відданість справі. Саме селекційна робота була чи не першою серед досліджень, що зумовлювалося відсутністю вітчизняних сортів, пристосованих до різноманітних природно-економічних умов виробництва.

В Україні вона започаткована професором сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту М.К. Малюшицьким. Проведення дослідів з картоплею він розпочав у 1914-1916 рр. на Київській крайовій дослідній станції. М.К. Малюшицький зібрав першу в Україні колекцію рослин картоплі (близько 500 зразків), а також став автором першого сорту картоплі української селекції, який і був названий Пиріжок Малюшицького. У 1927-1928 рр. М.К. Малюшицький працював на посаді директора Центральної бульбової станції в Білорусії і за праці з картоплезнавства був обраний дійсним членом Білоруської академії наук.

Поряд з М.К. Малюшицьким працював його учень І.Я. Путькалюк. Він - співавтор перших районованих в Україні сортів картоплі - Червоноспиртова та Стахановська, що призначені для технічної переробки. Однак це був тільки початок селекції.

Викладач дає можливість студентам знайти вихід із виробничої ситуації, а потім, систематизувавши і проаналізувавши їх відповіді, дає обгрунтовану відповідь.

3. Цілеспрямована селекційна робота з картоплею у 30-х роках. У 30-х роках з картоплею розгорнуто цілеспрямовану селекційну роботу. Учень і співробітник лабораторії М.К. Малюшицького Р.Д. Шехаєв започаткував селекційну роботу зі створення технічних сортів кортоплі на дослідному полі (с. Немішаєве) Всесоюзного науково-дослідного інституту ферментативної та плодово-ягідної промисловості. У 1932-1941 рр. під його керівництвом були створені технічні сорти Стахановська, Червоноспиртова, Рясна, виділено клон сорту Вольтман, який отримав сортову назву Вольтман 1177. Всі вони придатні для виробництва спирту і крохмалю.

Понад 50 років наукової роботи, зокрема з виведення нових сортів, присвятив картоплярству кандидат с.-г. наук О.І. Терещенко. В 30-х роках він працював асистентом агровідділу НДІ ферментативної і плодоовочевої промисловості в с. Немішаєве Київської області.

З 1946 р. працював завідуючим відділом селекції і насінництва Київської сільськогосподарської дослідної станції Всесоюзного НДІ спиртової промисловості, пізніше - завідуючим відділом селекції картоплі Немішаївської дослідної станції, а з реорганізацією останньої і створенням у 1968 р. Українського НДІ картопляного господарства - завідуючим відділом селекції цього інституту.



Викладач створює заплановану помилку: „Характерною особливістю селекційних доробок О.І.Терещенка і керованого ним колективу є невисокі смакові і кулінарні якості створених сортів продовольчої картоплі.

Він є одним із співавторів сортів картоплі Червоноспиртова, Стахановська, Катюша, Чотирьохсотка, Бородянська, Смачна, Чарівниця, Немішаївська ювілейна, Луговська, Українська рожева та багатьох інших. Багато з них досить поширені у колективних і державних господарствах, на городах, дачних ділянках.

Викладач, після відповідей студентів, дає правильний текст: „Характерною особливістю селекційних доробок О.І.Терещенка і керованого ним колективу є високі смакові і кулінарні якості створених сортів продовольчої картоплі”.

4. Селекційна робота на Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна.

Викладач продовжує презентацію лекції: цифрового матеріалу.

Викладач підкреслює, що на Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна селекційна робота з культурою картоплі проводилася з 1929 р. М.Ф.Островський, І.М.Бодисько, І.В.Карпович, А.Д.Бєліков і В.М.Кирієнко завершили роботу над виведенням сорту Роза Полісся, розпочату ще І.Я.Путькалюком, а також створили нові сорти Крепиш, Островська, Баранівська, Поліська 36, які були районовані в 1939 р.

Селекційну роботу на цій станції з 1967 по 1982 рр. очолював заслужений агроном України, лауреат Державної премії І.В. Карпович. З його участю створені й районовані сорти Житомирянка, Малинчанка, Ікар, Каскад Полісся, Радомишльська та інші.

В останні роки на Поліській дослідній станції успішно працює над створенням столових сортів картоплі з високими харчовими і кулінарними якостями В.І. Сидорчук. Тут він з 1982 р. очолює лабораторію селекції. З 1994 р. кандидат с.-г. наук В.І. Сидорчук очолює колектив Поліської дослідної станції. При його безпосередній участі виведено і районовано ряд сортів, зокрема Зов, Пост 86, Посвіт, Гарт та інші, площі вирощування яких з року в рік зростають. Характерною особливістю більшості з них є раннє формування товарного врожаю, придатність для механізованого виробництва, добра лежкість.

Відомі роботи з селекції та насінництва картоплі І.Г. Пушкарьова. Він вперше у світовій практиці в 1930 р. на основі гібридизації за участю виду Solanum demissum створив стійкий проти фітофторозу сорт картоплі Фітофторостійка 8670. Пізніше (з 1957 по 1967 р.) він очолював кафедру селекції і насінництва Білоцерківського сільськогосподарського інституту.



5. Наукові дослідження з картоплею на Заході України. На Заході України наукові дослідження з картоплею зосереджені в основному в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН та у Львівському сільськогосподарському інституті.

Значну роботу з селекції картоплі проводив професор, доктор с.-г. наук, завідуючий кафедрою селекції і насінництва Львівського сільськогосподарського інституту І.Д.Нечипорчук, а нині - доктор с.-г. наук І.І.Тимошенко. Вони є авторами сортів Львівська біла, Гібридна 14, Нестерівська, Львів'янка, Львівська синьоока, Татьянка, Прикарпатська.

В Інституті землеробства і тваринництва західного регіону селекційну роботу з картоплею здійснювали професори Г.М. Фаворов та В.Г. Влох. Тут створені сорти Карпатська, Верховина, Мавка, Полонина, Слава. Нині там продовжує працювати над цією проблемою кандидат с.-г. наук Л.А. Ільчук.

Викладач створює заплановану помилку: „Виведення і впровадження урожайних сортів картоплі - неекономічний спосіб підвищення продуктивності галузі.

Викладач відзначає, що в останнє десятиріччя селекціонери особливу увагу приділяють створенню сортів, стійких до найбільш поширених хвороб і шкідників, а також підвищенню їх смакових якостей (вміст сухих речовин, білка, вітамінів, дієтичні ознаки та ін.). На належному рівні цю роботу розгорнуто в Інституті картоплярства УААН (До 1993 р. Український науково-дослідний інститут картопляного господарства).



З 1973 р в інституті селекцію картоплі очолює доктор с.-г.наук А.А.Осипчук, який на основі міжвидової гібридизації і насичуючих схрещувань створив сорти з підвищеним вмістом крохмалю (сорт Зарево - сирого протеїну - понад 3, крохмалю - до 30%), високими смаковими якостями та стійкістю проти хвороб та шкідників. З його участю виведено і внесено в Державний реєстр 14 сортів картоплі. Вони характеризуються відносною стійкістю до грибних, бактеріальних та вірусних хвороб, а окремі - до колорадського жука і нематод. Всі вони стійкі до раку картоплі.

Викладач дає можливість студентам знайти заплановану помилку, а потвім дає правильну тезу і наголошує на її правильності: „Виведення і впровадження урожайних сортів картоплі - економічно найвигідніший спосіб підвищення продуктивності галузі”.

6. Створення основи для виведення сортів картоплі - одержання вихідного генетичного та селекційного матеріалу. У селекційному процесі важливу роль відіграє створення основи для виведення сортів картоплі - одержання вихідного генетичного та селекційного матеріалу. З цією метою у складі відділу селекції організовані лабораторії вихідного матеріалу і біотехнології та біохімії. Провідні вчені цих лабораторій - доктор с.-г. наук А.А.Подгаєцький і кандидати наук В.І.Оверчук, З.В.Родіонова, М.А.Піка, В.А.Тарасенко удосконалили методичні підходи для формування донорів спадковості та одержання вихідного матеріалу зі стійкістю проти ряду патогенів. Серйозні фундаментальні дослідження проведені щодо застосування методів клітинної та генетичної інженерії.



Викладач зауважує, що у розвиток цього напрямку вагомий внесок зробили доктори біологічних наук В.А.Сидоров та А.А.Кучко.

Викладач створює заплановану помилку, що концентрує увагу студентів: ”Використання вихідного матеріалу в селекційному процесі не дає можливості результативніше проводити роботу зі створення сортів картоплі, стійких до хвороб і шкідників, а також з високими кулінарними якостями та комплексом господарськи цінних ознак”.

Викладач зазначає, що цьому сприяють фізіолого-біохімічні дослідження, зокрема фізіолого-біохімічної природи потемніння м'якуша, підвищення вмісту вітамінів і білка, а також визначення ступеня залежності продуктивності селекційного матеріалу від вмісту сухих речовин і крохмалю в бульбах.

Одним із головних напрямків науково-технічного прогресу в картоплярстві є удосконалення насінництва та виробництво високопродуктивного здорового садивного матеріалу.



У зоні Полісся з 1933 р. науково-дослідну роботу з насінництва картоплі на Немішаївській дослідній станції очолював кандидат с.-г. наук О.О.Зубченко. Завдяки організаційно-методичній роботі під його керівництвом у 1941 р. в сировинних зонах спиртових заводів України практично всі посіви були сортовими. З часу створення Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства і до 1979 р. О.О.Зубченко очолював лабораторію первинного насінництва. Він - співавтор сортів картоплі Бородянська, Чарівниця, Смачна.

На початку 30-х років наукові дослідження з картоплею в умовах Степу України започатковані Т.Д.Лисенком. До цього часу (з 1924 р.) насіннєву картоплю в насінницькі господарства півдня України завозили з північних районів. З 1935 р. розпочато впровадження у колгоспно-радгоспне виробництво запропонованих ним літніх посадок, площі під якими невпинно зростали.

У цей період в Одеському селекційно-генетичному інституті дослідження з питань південного картоплярства проводив також О.М.Фаворов. Під його керівництвом розроблялася система насінницьких і технологічних прийомів вирощування картоплі в умовах високих температур і малої кількості опадів південних районів, зокрема місце картоплі в сівозміні, обробіток грунту, боротьба з хворобами і шкідниками, карантинні об'єкти. Для боротьби з виродженням, тобто втратою насіннєвих якостей бульб, у засушливих умовах впроваджувався спосіб літнього садіння картоплі.

Разом з О.М.Фаворовим над проблемою розвитку картоплярства на півдні творчо працював А.Ф.Котов. У довоєнні роки (1928-1940) проведена значна робота щодо впровадження у виробництво районованих у Степу ракоімунних сортів. Ними здійснювалася також селекція картоплі для південного регіону, зокрема створено сорт Одеська 24.

У 60-70-х роках дослідження з питань південного картоплярства продовжив кандидат с.-г. наук М.С.Бойко. Спочатку як директор радгоспу, а згодом - як завідуючий відділом картоплярства Українського науково-дослідного інституту зрошуваного землеробства. Ним розроблена система вирощування насіннєвої картоплі ранніх сортів методом двоврожайної культури та індустріальна технологія вирощування ранньої картоплі на зрошуваних землях півдня України. Разом із співпрацівниками, кандидатами с.-г. наук Б.О.Бенюхом та І.П.Бугаєвою, розроблена і впроваджена прогресивна технологія літнього садіння картоплі свіжозібраними бульбами, що забезпечує одержання в південних областях України 140-180 ц/га насінного матеріалу.

У 50-60-х роках науково-дослідні роботи з картоплярства на Лівобережній та частково в Лісостеповій зоні Правобережної України проводилися в Українському науково-дослідному інституті овочів і картоплі та його науково-дослідній мережі. Роботу з селекції і насінництва картоплі очолював доктор с.-г. наук, професор О.Й.Онищенко. З 1968 по 1972 рр. він працював заступником директора з наукової роботи Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства. Обгрунтував і впровадив у виробництво в Україні систему насінництва картоплі на базі створення спеціалізованих "закритих" районів, завданням яких було забезпечення насіннєвим матеріалом колгоспів і радгоспів України, зокрема господарств степових і лісостепових областей. У співавторстві з іншими селекціонерами О.Й.Онищенком виведено ряд ранньостиглих сортів картоплі.

Значним внеском у розвиток насінництва картоплі стали наукові дослідження завідуючого лабораторією клонального мікророзмноження Інституту картоплярства УААН кандидата біологічних наук Д.П.Остапенка. Ним розроблений спосіб оздоровлення насіннєвої картоплі від вірусних та бактеріальних хвороб на основі меристеми і термотерапії. Запропонований і впроваджений Д.П.Остапенком спосіб одержання мікробульб з меристемних рослин дає можливість прискореного розмноження оздоровленого насіннєвого матеріалу. Спосіб базується на застосуванні біотехнологічного методу в насінництві і є одним із напрямків впровадження досягнень науково-технічного прогресу в практику сільськогосподарського виробництва, що поряд з якісними показниками дає економічно значущі результати. В Україні на основі розробленої під керівництвом Д.П.Остапенка технології організовані 23 біотехнологічні лабораторії з насінництва картоплі, і понад 50% еліти, вирощеної в елітгоспах, виробляється на оздоровленій основі.



За участю В.Є.Свертоки, з 1979 р. завідуючого відділом насінництва Інституту картоплярства, розроблені ефективні технологічні прийоми виробництва еліти і насіннєвого матеріалу на оздоровленій основі, що широко впроваджується в картоплярських господарствах.

Методичну роботу з вирощування еліти сортової картоплі в так званих "закритих" районах товарного насінництва з 1974 по 1988 р. очолював кандидат с.-г. наук В.А.Вітенко. Ці заходи сприяли розмноженню і поширенню високопродуктивних районованих сортів картоплі, зокрема в Лісостепу і на півдні України.

Викладач запрошує студентів до пошуку запланованої помилки. Після відповідей студентів і аналізу їх діяльності, викладач проголошує правильну тезу: ”Використання вихідного матеріалу в селекційному процесі дає можливість результативніше проводити роботу зі створення сортів картоплі, стійких до хвороб і шкідників, а також з високими кулінарними якостями та комплексом господарськи цінних ознак”.



Викладач підкреслює, що виявлені студентами або самим викладачем помилки можуть послужити для створення проблемних ситуацій, які можна дозволити на подальших заняттях. Даний вид лекції – лекцію із запланованими помилками - краще всього проводити на завершення теми або розділу навчальної дисципліни, коли у студентів сформовані основні поняття та уявлення.

7. Створення прогресивних науково обгрунтованих технологій виробництва картоплі та її зберігання.

Викладач задає запитання проблемного характеру: „Чому при оптимальних умовах зберігання різних сортів картоплі, відсоток втрат неминучий?”

Вивчення технологічних прийомів вирощування картоплі, зокрема агротехніки і застосування добрив, мають давню історію. Поглиблені комплексні розробки з цих та інших питань проводились, починаючи з початку двадцятого століття, але особливого розвитку набули у післявоєнні роки.

Наукову роботу з технології вирощування картоплі в сировинних зонах спиртових заводів України в 30-50 роках, а згодом для районів Полісся проводив кандидат с.-г. наук Г.М.Тищенко.

А.П. Ящук, кандидат с.-г. наук, ректор Житомирського сільськогосподарського інституту (1955-1960 рр.), завідуючий відділами Українського науково-дослідного інституту землеробства (1960-1968 рр.) та координації і науково-технічної інформації Українською науково-дослідного інституту картопляного господарства як науковець вивчав загальні технології вирощування картоплі, зокрема ранньої, в зоні Полісся на дерново-підзолистих та торф'яних грунтах.

П.М. Настенко, завідуючий відділами механізації спочатку Немішаївської дослідної станції (1947-1954 рр.), а з 1954 р. - Київського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту спиртової промисловості, в співпраці з Рязанським заводом сільгоспмашин сконструював і впровадив у виробництво картоплесаджалку КСК-2. Він працював також над розробкою технологічних процесів механізованого садіння і збирання картоплі.



В.А. Вишневський, кандидат с.-г. наук, в 1970-1994 рр. - директор Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства УААН, проводив дослідження щодо обгрунтування картоплярських сівозмін та технології вирощування картоплі на піщаних грунтах Полісся. Він є також співавтором сортів Поліська рожева, Житомирянка, Малинчанка, Ікар, Каскад Полісся, Зов та інших.

В зоні північно-східного Полісся науково-дослідна робота в картоплярстві проводилася на створеній у 1963 р. Чернігівській дослідній станції по картоплі, яка спочатку була підпорядкована Українському науково-дослідному інституту овочів і картоплі, а з 1968 р. - Інституту картоплярства УААН. Цю роботу тут очолював кандидат с.-г. наук В. Д. Волков, директор станції з 1963 по 1986 р. Він досліджував проблеми картоплярства зони північно-східного Полісся. Його заступником з наукової роботи (1963-1987 рр.) Я.І.Прошко опрацьований ряд питань з технології виробництва і вдосконалення насінництва картоплі в умовах східного Полісся. Він - заслужений агроном України, співавтор сорту Райдуга Полісся.

З 1986 р. Чернігівську дослідну станцію по картоплі (з дослідним господарством) очолив кандидат с.-г. наук Г.М.Колонтай. Разом з іншими провідними вченими станції, кандидатами с.-г. наук М.Н.Стукалом, О.Ф.Онищенком, Г.В.Даньком, він проводить науково-дослідну та господарську роботу за різними напрямками картоплярства у Чернігівській області.

Доктор с.-г. наук, професор, завідуючий кафедрою селекції та насінництва Білоцерківського сільськогосподарського інституту М. Я. Молоцький тривалий час працював директором Сквирського дослідного поля Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва. Він розробив технологію підготовки садивного матеріалу, що дозволяє удвічі скоротити норму садіння, підвищити коефіцієнт розмноження картоплі.

Доктор с.-г. наук, завідуючий відділом технологій зберігання та переробки овочевих культур і картоплі, колишній (до 1993 р.) директор Київської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва С. Ф. Поліщук значну увагу приділяв науковим дослідженням з питань збереження насіннєвих і продовольчих якостей бульб. Запропонований ним потоковий метод збирання картоплі, за яким бульби завантажуються у контейнери безпосередньо з-під комбайна в полі і зберігаються у такому стані, дає можливість значно знизити травмованість бульб, а також втрати від потемніння м'якуша і загнивання під час зберігання. Значне місце в його науковій роботі зайняло вивчення впливу суми температур періоду зберігання бульб на їх насіннєві якості. З 1993 р. станцію очолює кандидат с.-г. наук О. В. Горкуценко, він вносить значний науковий вклад в технологію вирощування ранньої картоплі.

Доктор с.-г. наук, професор, завідуючий кафедрою рослинництва Дніпропетровського сільськогосподарського Інституту І.А. Лук'яненко проводив дослідження з вирощування картоплі в умовах Степу України. Зокрема, він удосконалив технологію вирощування картоплі для Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей. Узагальнив наукові розробки з картоплярства південних районів. К.О. Янатьєвою на Донецькій овоче-баштанній дослідній станції розроблена та запропонована до виробництва конвейєрна технологія вирощування картоплі для забезпечення промислових центрів Донбасу ранньою продукцією.

З 1970 р. наукові дослідження з удобрення картоплі здійснював завідуючий лабораторією удобрення Українського науково-дослідного інституту карптопляного господарства М.Ю.Власенко. На підставі багаторічних досліджень ним обгрунтовані біологічно оптимальні норми добрив для ряду поширених сортів при вирощуванні продовольчої картоплі, а також система удобрення насіннєвої картоплі. Цей напрям досліджень ліг в основу його докторської дисертації. З 1986 р. доктор с.-г. наук, професор М.Ю.Власенко - завідуючий кафедрою ботаніки та фізіології рослин Білоцерківського сільськогосподарського інституту.



Поглиблені наукові дослідження з агротехніки вирощування картоплі та обгрунтування зональних інтенсивних технологій проводяться в Інституті картоплярства завідуючим лабораторією агротехніки, кандидатом с.-г. наук П.Ф. Каліцьким. Результатом багаторічних досліджень є визначення оптимальних технологічних параметрів, сортова агротехніка, гребеневий спосіб садіння бульб, розробка ресурсозберігаючих технологій вирощування картоплі, які широко застосовуються у виробництві в картоплесіючих зонах України.

Створення прогресивних науково обгрунтованих технологій виробництва картоплі та її зберігання є результатом комплексних досліджень технологічних лабораторій Інституту картоплярства та інших науково-дослідних установ України. Різнопланові агротехнічні дослідження були проведені М.С. Колотухою (Інститут землеробства і тваринництва західного регіону) та Я.І. Кошелєвим (Житомирський с.-г. інститут) .

В Інституті картоплярства УААН відділ технології з 1990 по 2004 р. очолював кандидат технічних наук В.В. Кононученко, який вніс вагомий вклад у розробку нових та уточнення деяких відомих технологій вирощування картоплі. З 1968 по 1985 р. лабораторією механізації завідував кандидат технічних наук В.І. Дзюба; в лабораторії захисту рослин 25 років проводив наукову роботу кандидат с.-г. наук О.І. Богданов; лабораторію зберігання картоплі до 1981 р. очолював кандидат с.-г. наук П.П. Болілий, а з 1982 р. - кандидат с.-г. наук Б.П. Федорець; економічні дослідження здійснювали кандидати економічних наук Л.О. Алєксєєв та П. В. Оверчук.

В Україні протягом тривалого часу наукові дослідження з картоплярства проводились роздрібнено і як другорядні входили до землеробських програм науково-методичних центрів

Лише у 70-х роках зі створенням Інституту картоплярства, як головного по проблемі в Україні, координація та виконання наукових досліджень з проблем картоплярства систематизовані на плановій організаційно-методичній основі і здійснюються за єдиними науково-технічними програмами у 23 науково-дослідних установах України.



Викладач дає можливість студентам відповісти на запитання проблемного характеру, поставлене на початку викладення сьомого питання плану. Викладач, проаналізувавши відповіді студентів, звертає їх увагу на правильність вирішення проблеми.

Викладач наголошує, що лекції із запланованими помилками викликають у студентів високу інтелектуальну та емоційну активність, оскільки студенти на практиці використовують одержані раніше знання, здійснюючи спільну з викладачем навчальну роботу. Крім цього, завершальний аналіз помилок розвиває у студентів теоретичне мислення.



Викладач звертає увагу на новітню літературу для самостійного опрацювання в Інтернет - виданнях.

Запитання для самоконтролю:

а) ключові поняття: лекція з наперед запланованими помилками, презентація, виробничі ситуації.



б) тест-задача „Ви - викладач спеціальних дисципліня – визначте оптимальну, на Вашу думку, форму проведення лекції з теми „Насінництво картоплі”. Відповідь обгрунтуйте.”



2.5. Методика навчання теми „Насінництво багаторічних трав”

Викладач звертає увагу студентів, що лекція буде проведена у формі - лекція удвох.

Викладач наголошує, що у цій лекції навчальний матеріал проблемного змісту дається студентам в живому діалогічному спілкуванні двох викладачів між собою. Тут моделюються реальні професійні ситуації обговорення теоретичних питань з різних позицій двома фахівцями, наприклад теоретиком і практиком, прихильником або супротивником тієї або іншої точки зору і т.п.



Викладач представляє запрошеного фахівця та демонструє план лекції і ключові поняття.

План. Методика навчання питань:

1. Насіння і селекція.



2. Вибір ділянки для вирощування багаторічних трав.

3. Підготовка насіння.

4. Строки і способи посіву багаторічних трав. 

5. Догляд за насінниками. 

6. Прибирання багаторічних трав. 



Ключові поняття: рівні проблемності, професійні ситуації, освітньо-кваліфікаційна характеристика, дискусія, диспут, демонстрація, презентація, розігрування ролей.

1. Насіння і селекція.



Викладач пропонує студентам розіграти ролі і стати фахівцями - агрономами насіннєводами, відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики. У запрошеного викладача – роль науковця з насінництва багаторічних трав.

Викладач пропонує запитання проблемного характеру: „Чому в Україні нині використовують 17 видів злакових багаторічних трав (тимофіївка; житняк; костриця лучна, очеретяна, червона; райграс пасовищний, багатоукісний, високий; грястиця збірна; стоколос безостий, прямий; тонконіг лучний, болотний; лисохвіст лучний; мітлиця біла; пирій сизий; очеретянка звичайна), хоча рекомендовано для вирощування 46 сортів багаторічних злакових трав?”

Під час викладу всієї лекції викладач дає відповіді на поставлене запитання. Лекція супроводжується демонстрацією цифрового та табличного матеріалу.

Викладач підкреслює, що збільшення виробництва та поліпшення якості тваринницької продукції багато в чому залежать від кормової бази, стан якої поки відстає від потреб тваринництва і стримує його розвиток. Один з основних шляхів підвищення культури та продуктивності як польового кормовиробництва, так і природних кормових угідь - це поліпшення насінництва багаторічних трав. 

У зв'язку з переходом агропромислового комплексу країни на нові умови господарювання, введенням госпрозрахункових, кооперативних відносин з усіма партнерами купівля насіння лугових трав стає обтяжливою для будь-якого орендного колективу. Більше 50% витрат при вирощуванні багаторічних трав припадає на придбання насіння. 

Важливою умовою інтенсифікації польового і лукопасовищного кормовиробництва, підвищення родючості й поліпшення структури ґрунтів, а також поповнення запасів кормового протеїну є збільшення врожайності багаторічних бобових та злакових трав, розширення площ найцінніших за поживністю видів і сортів, створення високопродуктивних культурних сіножатей та пасовищ. Багаторічні кормові трави багаті каротином, фосфором, кальцієм і визначають харчові якості тваринницької продукції. У структурі кормових культур у Лісостепу вони займають 50-55%.

Розширення площ посівів бобово-злакових травосумішок у кормових сівозмінах польового травосіяння потребує достатніх запасів насіння. У різних екологічних зонах для висівання в кормових сівозмінах, на луках і пасовищах, а також для залуження схилів і еродованих земель використовують 17 видів злакових багаторічних трав (тимофіївка; житняк; костриця лучна, очеретяна, червона; райграс пасовищний, багатоукісний, високий; грястиця збірна; стоколос безостий, прямий; тонконіг лучний, болотний; лисохвіст лучний; мітлиця біла; пирій сизий; очеретянка звичайна). Рекомендовано для вирощування 46 сортів багаторічних злакових трав.

У системі насінництва трав, як й інших культур, забезпечується контроль за сортовими та посівними якостями насіння, в її завдання входять заготівля та забезпечення високоякісним сортовим насінням господарств усіх форм власності. Основа системи насінництва багаторічних трав, яка була прийнята ще в 80-х роках ХХ століття, зберігається і зараз. Її будова і принцип здійснення аналогічні до системи насінництва кукурудзи.

Насінництво багаторічних трав здійснюють за схемою: розсадник збереження сорту, розсадник попереднього розмноження, оригінальне насіння, еліта. Розсадник збереження сорту закладається науково–дослідною установою оригінатором. Робота при цьому направлена на підтримання специфічних властивостей сорту: високої врожайнозеленої маси для укісних сортів або пасовищної маси для пасовищних, стійкості при дво –трьохрічному використанні в польовому травосіянні, довголіття при використанні в лучному травосіянні, швидкого відростання навесні та після скошування або стравлювання, стійкості травостою до вилягання та витоптування. Повинна зберігатись висока насіннєва продуктивність.

Вихідний матеріал для розсадника збереження сорту необхідно брати з найкращих травостоїв найвищих репродукцій цього сорту — розсадника збереження, оригінального насіння. Основні методи збереження сорту в розсаднику — масовий добір (за комплексом ознак), внутрішньосортове вільне перезапилення, поєднання цих методів. Для проведення масового добору розсадник збереження сорту закладають з індивідуальним розміщенням рослин при віддалі між ними 0,45 х 0,45 — 0,70 х 0,70 м. Посів проводять широкорядно, по пару. Всі хворі, нетипові рослини видаляють. Насіння залишених рослин об’єднують для закладання розсаднику попереднього розмноження або оригінального насіння. Частину насіння необхідно залишати в резерві у вигляді страхового фонду. Внутрішньосортове вільне запилення проходить в посівах, де використане насіння різних партій сорту, що вирощене на різних ділянках неоднакового використання, одержане з травостоїв різних репродукцій, різного віку, в різні роки.

Розсадник попереднього розмноження закладається насінням районованих сортів. Посів проводять широкорядно, без покриву, в добре підготовлений ґрунт. У розсаднику застосовують всі методи, що рекомендуються для вирощування оригінального насіння.

Розсадник одержання оригінального насіння засівають насінням із розсадників збереження та попереднього розмноження сорту. Основне завдання — швидке розмноження насіння даного сорту. Агротехніка спрямована на збільшення продуктивного довголіття рослин.



Для отримання еліти висівають оригінальне насіння. Агротехніка також спрямована на забезпечення тривалого терміну використання травостою на насіння. Технологія вирощування насіння окремих бобових і злакових багаторічних трав має свої особливості.

2. Вибір ділянки для вирощування багаторічних трав . Під насіннєвими посівами слід використовувати найбільш окультурені, родючі, помірно зволожені середнього механічного складу грунту, чисті від бур'янів, особливо багаторічних (пирій, осот). 

Кращими попередниками багаторічних трав є чистий пар і просапні культури, а також озимі зернові, що йдуть по удобренному пару. 

З усіх багаторічних трав люцерна пред'являє найвищі вимоги до умов зростання. Тому абсолютно неприпустима закладка її насінників на засмічених ділянках. На високородючих грунтах насіннєва люцерна у вологі роки, особливо коли рясні опади випадають вчасно цвітіння і плодоутворення, з розтане і вилягає. У зв'язку з цим її краще розташовувати на середніх за родючістю грунтах і тільки через 2-3 роки після внесення органічних добрив. 

При розміщенні насінних посівів необхідно враховувати і біологічні особливості лугових трав. Трави, насіння яких одержують тільки один рік (конюшина лучна), зазвичай розміщують у польовій сівозміні; люцерну, козлятник ізлаковие трави використовують протягом 3-4 років, тому їх розміщують в запольних і вивідних ділянках або в спеціальних сівозмінах. 

Основну оранку проводять після збирання попередньої культури плугами з передплужниками на глибину орного шару. Грунт перед сівбою треба добре обробити, а поверхня вирівняти. При весняному посіві проводять подвійну культивацію з боронуванням у два сліди і прикочування; при літніх беспокровних посівах культивацію і боронування повторюють в міру появи бур'янів, а перед посівом грунт накочують. 

3. Підготовка насіння . Для насіннєвих посівів слід перш за все використовувати насіння селекційних сортів I або II класу. 

Насіння деяких видів вимагають спеціальної передпосівної підготовки. Так, більшість насіння багаторічних бобових трав має тверді оболонки, які перешкоджають набухання і дружному проростанню. Тому їх доцільно пропускати через наявні в господарстві терки (лляні, конюшиновий, овочеві) і скарифікатори. Обробку насіння злакових трав рекомендується проводити не раніше ніж за 45-50, а бобових за 15-20 днів до посіву. Перед посівом насіння всіх видів протравлюють обшепрінятимі препаратами. 

У виробництві дуже часто недооцінюють інокуляцію насіння козлятника східного. При відсутності ризоторфіном для цієї мети можна використовувати грунт з дрібними корінцями і бульбами зі "старих" плантацій з розрахунку 4 кг грунту на гектарну норму посіву 

4. Строки і способи посіву багаторічних трав . Високі і стійкі врожаї насіння трав при найменших затратах праці на змінних ділянках можна отримати, якщо висівати їх у чистому вигляді. Посів може бути весняним або річним, беспокровним або підпокривних, суцільним рядовим (15см) або широкорядним (45-70 см). 

5. Догляд за насінниками. Догляд за насінниками трав починають з моменту виходу їх з-під покриву, а при беспокровних посівах - з моменту появи сходів. 

Догляд за травами включає боротьбу з бур'янами, розпушування міжрядь підгодівлю мінеральними та мікродобривами, видову прополювання, боротьбу з шкідниками і хворобами, додаткове запилення, скошування стерні, видалення з поля соломи та інших рослинних залишків. Особливої уваги вимагають широкорядні беспокровние посіви, а також ділянки, що вийшли з-під покриву в перший рік життя. 

На широкорядних беспокровних посівах часто утворюється грунтова кірка, яку необхідно відразу ж знищити за допомогою кольчатошпорових ковзанок, якщо навіть в цей час ще немає сходів 

6. Прибирання багаторічних трав. Більшість видів трав дозрівають раніше, ніж зернові хліба, отже, техніку до їх збирання трав треба готувати раніше. 

У багатьох видів трав (вівсяниця лугова, райграс, двукісточнік тростинний, лисохвіст луговий, конюшина гібридний і лядвенець рогатий) дозрілі насіння легко осипається. 

Щоб не допустити втрат, необхідно через два-три тижні після цвітіння щоденно оглядати травостої і в міру дозрівання негайно приступати до прибирання. 

У залежності від погодних умов, особливостей насіннєвого травостою і наявної в господарстві техніки прибирання трав проводять прямим комбайнуванням або роздільним способом. Злакові трави прибирають переважно прямим комбайнуванням. Насінники тимофіївки, їжаки збірної, стоколосу безостого, мітлиці білої, тонконога лучного при прямому комбайнуванні прибирають в повній стиглості, а при роздільному збиранні - у восковій. До збирання сильно обсипаються видів (вівсяниця лугова, райграс, двукісточнік тросніковий, лисохвіст луговий) приступають дещо раніше. 

Щоб зменшити втрати від оббивання насіння мотовилами комбайна, до них кріплять легкі дерев'яні планки, обшиті по всій довжині смужками брезенту або прогумованого полотна з напуском 6-8 см. При обмолоті тимофіївки необхідно дещо зменшити число оборотів барабана і збільшити зазор між бичами і декою. Одночасно необхідно відрегулювати струмінь повітря від вентилятора, прикриваючи повітряні заслінки. Особливо це важливо при збиранні лисохвоста лугового, мітлиці білої, стоколосу безостого, насіння яких відрізняються великою парусністю. 

Бобові трави обмолочують комбайнами СК - 5, "Нива", "Дон-1500", обладнані спеціальними пристосуваннями. 

Обов'язковою умовою хорошої роботи комбайна з цим пристосуванням є установка відповідного режиму роботи молотильного апарату. Число оборотів його повинно бути не менше 1100 в хвилину при збиранні сухих сім'яників і не менше 1300 вологих, а зазор між декою і билами барабана мінімальний (на вході - 10 - 15мм, на виході - 1-3мм). Після обмолоту трав комбайном купу має підвищену вологість, тому його відразу ж розсипають тонким шаром під навісом, а в сонячні дні - на відкритому повітрі і очищають від бур'янів і механічних домішок. Після попереднього очищення їх сортують. 

Очищення насіння здійснюється на машинах фірми "Петкус", "Супер", "Гігант", "Селектра" або лініях КОС - 0,5; КОС - 1,0. Добре очищені і висушені насіння трав (бобові до 13%, злакові - до 15%) зберігають у мішках, покладених штабелями в 4 - 6 рядів. 





7. З багаторічних бобових трав найбільш цінною в сучасних ринкових умовах культурою є люцерна. Її відрізняють висока продуктивність, довголіття, виняткова адаптивна здатність до різноманітних природних умов, багатоцільове використання. 

У той же час люцерна основний чинник біологізації землеробства. Значення біологізації землеробства незмірно зростає в сучасних умовах обмеженого ресурсного забезпечення АПК, коли баланс органічної речовини більшості грунтів складається несприятливо, що може мати важкі наслідки для землеробства вже в недалекому майбутньому. 

Люцерна за рахунок фіксації азоту з повітря залишає в грунті з кореневими та пожнивними залишками до 150-170 кг / га біологічного азоту. Збільшення площі посіву люцерни дозволить зберегти бездефіцитний баланс гумусу в грунтах і їх родючість. 

Однак розширення посівних площ цієї цінної кормової культури не відбувається через відсутність у достатній кількості посівного матеріалу, що в свою чергу пов'язано з низькою продуктивністю. Вихід з такого становища можливий тільки при переході до нових сортів з високим потенціалом врожайності насіння і впровадження покращених технологій. Селекціонерами по люцерні за останні роки виведено кілька перспективних у цьому плані сортів для різних регіонів обробітку. 



При розробці нової покращеної технології виробництва насіння люцерни слід особливу увагу приділяти: широкорядним розрідженим посівам; заходам щодо збільшення чисельності диких запилювачів; захисту посівів від шкідників і бур'янів; режимам використання насіннєвого травостою; зниження втрат насіння при збиранні за рахунок десикации травостою. 

Важливим у насінництві люцерни є створення для рослин оптимальної площі живлення, при якій менше опало б утворилися квіток, бобів і формувався більш високий урожай насіння. 

Встановлено, що при беспокровном широкорядному (45 см) посіві найбільшу кількість бобів на стеблі і насіння формується при нормі посіву 0,5-1,0 млн.шт. насіння на 1 га. 

Значно підвищують насіннєву продуктивність люцерни фосфорні добрива. Вони позитивно впливають на ріст кореневої системи, розвиток надземної маси, сприяють формуванню більшої кількості генеративних стебел, квіток, бобів і підвищують зимостійкість. 

Висока ефективність позакореневого підживлення бором (0,3 кг / га) і молібденом (0,2 кг / га) при сумісному їх внесенні в фази бутонізації - початок цвітіння. 

Дані наукових установ і практика господарств, де вирощують люцерну на насіння, свідчать про те, що найбільш високий урожай насіння дають травостої люцерни першого року користування. 

Не слід залишати травостої люцерни для одержання насіння в другий рік користування. Це пояснюється тим, що після збирання насіння в перший рік відбувається наростання великий вегетативної маси, причому в першому укосі врожайність зеленої маси буває вище, ніж на звичайних фуражних посівах. Це призводить до раннього вилягання травостою та зменшення кількості зав'язалися бобів. 



Оскільки кормова продуктивність люцерни в широкорядних посівах після насіннєвого використання мало поступається звичайним фуражним, їх можна ефективно використовувати на корм. 

Головну увагу під час догляду за посівами насіннєвої люцерни має бути спрямоване на формування здорових неполегающіх рослин і створення сприятливих умов для цвітіння і плодоутворення. Основними заходами по догляду за посівами є післяпосівне прикочування, руйнування грунтової кірки, боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами. 

У залежності від строку і способу посіву догляд за люцерною має свої особливості. На широкорядних беспокровних посівах бур'яни знищують застосуванням гербіцидів до посіву, по сходам і за допомогою міжрядних обробок. При посіві люцерни під покрив важливо своєчасно прибрати покривну культуру, щоб потім обробити міжряддя люцерни. 

Якщо люцерна на рік посіву не використовується на насіння, її скошують на зелений корм, при цьому останній укіс треба проводити за місяць до настання стійкого похолодання. 

При більш пізньому подкашіваніі рослини не встигають накопичити достатньої кількості запасних поживних речовин і можуть вимерзнуть. 

Важливе значення у підвищенні насіннєвої продуктивності люцерни має запилення посівів. Загальновизнаними переносниками пилку вважаються самотні дикі бджоли, джмелі. У зв'язку з цим для залучення диких запилювачів і збільшення їх чисельності насіннєві посіви люцерни слід закладати ближче до балок, покладів, перелісках, які є постійним місцем мешкання диких поодиноких бджіл. 



Збирання насінників люцерни проводять прямим і роздільним способом. Для прямого комбайнування насіннєві посіви попередньо обробляють десикантами реглоном з нормою витрати 2-3 л / га або еділам - 6-8 л / га. Десикацію краще проводити штанговими обприскувачами з витратою робочого розчину 400 л / га. 

Десикація дозволяє зібрати до 90% біологічного врожаю зі ступенем вимолачіванія 85-90% насіння. Оброблені десикантами травостої бувають готові до збирання через 3-4 дні, а щоб уникнути втрат від розтріскування бобів підсушені травостої повинні бути прибрані протягом двох-трьох днів. 

Удосконалення технології виробництва насіння люцерни дозволяє підвищити врожайність насіння цієї культури.

Викладач зауважує, що висока активність викладачів на лекції удвох викликає розумовий і поведінковий відгук студентів, що є одним їз характерних ознак активного навчання: рівень залучення в пізнавальну діяльність студентів можна зіставити з активністю викладачів.


Каталог: pluginfile.php
pluginfile.php -> Архітектура комп’ютер
pluginfile.php -> Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва
pluginfile.php -> Дипломна робота молодшого спеціаліста
pluginfile.php -> Історія розвитку екології. Значення вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу
pluginfile.php -> Кваліфікаційна робота
pluginfile.php -> Інтелектуальна власність
pluginfile.php -> Державний вищий навчальний заклад «запорізький національний університет» міністерства освіти І науки україни кафедра соціології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   49


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка