Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності „Педагогіка вищої школи з методики навчання з циклу дисциплін з агрономії



Скачати 25.74 Mb.
Сторінка42/49
Дата конвертації14.03.2017
Розмір25.74 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   49
2. Персик

Викладач звертає увагу студентів, що друге питання плану теж доцільно подати у формі практичної та лабораторної роботи. Завдання пропонується студентам у вигляді виробничої ситуації - це їх активізує і вмотивує: „Ви фахівець - плодівник. Вам потрібно виконати ряд завдань, пов’язаних із науковими дослідженнями: вивчення районованих сортів персика за натуральними зразками і муляжами; описати біологічні та господарські властивості і перспективи вирощування персика в зоні українських Карпат”.

Викладач звертає увагу студентів, що одну із умов оптимального вибору методів навчання буде змінено, а саме: викладач буде із стажем роботи більше 5 років. Тому можна додати ще один метод – евристична бесіда, тобто перед виконанням завдань викладач може задати студентам запитання проблемного характеру другого рівня складності, і під час вступного інструктажу націлити їх на його вирішення. Наприклад. „Чому персик мало вирощують в Україні, хоча це - культура високої економічної ефективності?”
Персик - одна з найбільш скороплідних плодових культур, культура високої економічної ефективності. Врожайність більшості сортів висока і регулярна, а період продуктивності продовжується  до 20 років.

Плоди персика відрізняються нарідним зовнішнім виглядом і високими смаковими, поживними і дієтичними  властивостями. Вони містять цукри, органічні кислоти, ароматичні речовини, мінеральні солі і вітамини. Використовуються у свіжому вигляді, а також для промислової переробки.Споживання плодів персика сприяє утворенню в крові гемоглобіну, підтримує кислотно-лужний баланс в крові.

Персик - теплолюбива рослина. Вважається, що промислова його культура можлива в районах з короткким зниженням температури повітря до - 260С.

Дерева добре ростуть на різних підщепах а саме: персик, мигдаль, абрикос, алича, терен і інші, які проявляють різні вимоги до грунтових умов. Один і той же сорт в залежності від підщепи може мати різну продуктивність. По засухостійкості персик займає одне з перших місць серед кісточкових.

Персик – культура світлолюбива, дерева відносно швидко ростуть , мають  високу здатність до пагоноутворення, завдяки чому скоро вступють в плодоношення. На 3-4-й рік можна отримати урожай плодів.

Одна з особливостей персика, це здатність за один вегетаційний період  утворювати два типи приростів на провідниках скелетних та плодових гілок, внаслідок чого крона може загущуватися. Перші пагони утворюються з весни в результаті проростання бруньок які були сформовані у минулому році. Під час вегетації, в основному літом, на цих пагонах з пазушних бруньок виростають пагони другої генерації. Такі пагони називають передчасними.

  Щоб забезпечити добре освітлення, для персика формують вазоподібну форму крони. Така крона має 3-4 скелетні гілки, на яких утворюють напівскелетні та плодові гілки. Центральний провідник вище верхньої скелетної гілки вирізують. Для підпорядкування гілок вищих порядків гілкам нижчих порядків сильні гілки треба переводити на зовнішню гілку. Це робиться під час обрізки при формуванні крони.

На 3-4 рік, коли дерево вступило в плодоношення при обрізці треба брати до уваги кількість плодових бруньок для плодоношення та нових приростів для формування майбутнього урожаю. Тому при обрізці однорічні прирости проріджують так щоб на гілці вони розміщувались один від одного на відстані 10-12 см., мінімум - 8 см.

Після такого прорідження починаємо формувати один приріст на заміщення другий який йде вище по гілці на плодоношення, далі знову один приріст на заміщення другий на плодоношення. Приріст що йде на заміщення зрізуємо на дві ростові бруньки від основи, з них відростуть два пагони. А ті, що на плодоношення обрізаємо на 8-10 плодових бруньок на них ми отримаємо плоди а пагін приросту не дасть.

Наступного року весною на гілках заміщення знову нижній приріст вкорочуємо на дві бруньки, а верхній на 8-10 бруньок на плодоношення як минулого року. Можна залишати на плодоношення і дві гілки. Головне не перенавантажити дерево урожаєм. Гілки ж які мали урожай , гілки плодоношення, видаляємо повністю.



Так обрізаємо дерева які вступили в плодоношення. Це можна сказати класична обрізка. На жаль при підмерзанні дерева, або окремих пагонів, гілок чи бруньок обрізка дещо змінюється. Тому підхід до кожного дерева має бути індивідуальний. Але бажано дотримуватись основного принципу обрізки.

Сорт Київський ранній

Відносно зимостійкий. Курчавістю листя і клястероспоріозом уражується середньо. Урожайність висока, від 95 до 325 ц/га. Ранній столовий сорт.


Характеристика

  • Тип: Кісточкові культури

  • Вид: Персик

  • Сорт: Київський ранній

  • Виробник: Виведений в Українському НДІ Садівництва.

  • Урожайність: Урожайність висока, від 95 до 325 ц/га.

  • Плоди: Середнього розміру (80г), округло-овальні , зеленувато-білі з темно-бордовим рум

  • Строк дозрівання: На початку другої декади липня.

  • Саджанці: немає в наявності

Виведений в Українському НДІ Садівництва. Ранній столовий сорт.

Дерева середньорослі з округло- піромідальною середньозагущеною кроною. В плодоношення вступає на третій рік.

Плоди середнього розміру (80г), округло-овальні з вираженим клювиком, зеленувато-білі з жовтуватим відтінком і темно-бордовим рум"янцем. М"якоть зеленувато-біла, соковита, ніжна, з добрими смаковими якостями. Кісточка від м"якоті не відділяється.Плоди достигають на початку другої декади липня.

Урожайність висока, від 95 до 325 ц/га.

Відносно зимостійкий. Курчавістю листя і клястероспоріозом уражується середньо

БІОЛОГІЧНІ  І ГОСПОДАРСЬКІ ВЛАСТИВОСТІ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ ПЕРСИКА В ЗОНІ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Серед усіх плодових порід персик є однією з найбільш скороплідних високоврожайних культур.  Комплексне вивчення технології вирощування персика  і впровадження у виробництво якісно нових  високопродуктивних його сортів є необхідною умовою для  успішного вирощування цієї культури в регіоні Карпат. Для західних областей України персик є  новою і маловивченою плодовою  культурою.  Урожайність персика в Закарпатті та Придністров‘ї  значно нижча потенційних можливостей даної породи. Основна причина  цього полягає в  недостатку знань  біології персика, недосконалості принципів районування сортів та недостатній рівень технологічного догляду за насадженнями. 

        Недостатньо розроблена внутрішньовидова класифікація персика для визначення родинних зв’язків між окремими підвидами та різновидностями, що затруднює підбір вихідних форм у створенні нових сортів. У світовій колекції зовсім не було  червоном’ясих і червонолистих  сортів,  які могли б розширити й урізноманітнити набір фруктів для споживання у свіжому вигляді та для технічної переробки.  Червонолистість є надійним засобом підвищення продуктивності не тільки персика, але й інших сільськогосподарських рослин.

       Розширення площ під персиком в Україні стримується недостатнім виробництвом посадкового матеріалу,  що пов’язане з відсутністю високоякісних насіннєвих та клонових підщеп, пристосованих до конкретних умов району вирощування. Інтродуковані сорти  часто важко пристосовуються до нових грунтово-кліматичних зон вирощування і стають  непридатними для закладання промислових садів. Тому актуальним залишається питання добору і виведення нових сортів, що пристосовані до екологічних умов західного регіону України. Найбільший економічний ефект у південних та західних областях України  мають надранні сорти, однак їх набір дуже обмежений і майже всі вони потребують селекційного поліпшення.

       При створенні високопродуктивних насаджень важливе значення належить формуванню крони та обрізуванню плодоносних дерев. Поряд з цим підвищенню продуктивності персика  сприяє система утримання грунту, удобрення та захист рослин від грибних хвороб.

       Промислове вирощування персика в регіоні Карпат стримується  низькою зимо– і морозостійкістю генеративних бруньок, недостатньою кількістю адаптованих сортів з високим генетичним потенціалом  продуктивності.

       У Карпатах ще не дістали поширення нектарини, які в останній час привертають увагу  дослідників і споживачів.  Технологія їх вирощування залишається маловивченою, оскільки вони більш чутливі до грибних хвороб.

Нові сорти звичайного персика та  червонолисті й червоном‘ясі  форми, як носії цінних нетрадиційних для персика ознак, передано в Закарпатський інститут агропромислового виробництва, Державний Нікітський ботанічний сад, на Кримську дослідно-селекційну станцію  (Північний Кавказ),  на Придністровську дослідну станцію садівництва, в Державні комісії з сортовипробування  України, Росії і Казахстану, на Клчовську дослідно-селекційну станцію (Словаччина), Плодовий інститут м. Ледніце на Мораві (Чеська Республіка).

       Проходять державне сортовипробування п‘ять сортозразків персика, які одночасно  вирощуються у виробничих умовах та багатьма садоводами-любителями західних областей України.

       Впроваджуються у виробництво якісно нові  форми і сорти персика з темно-червоним листям  і сорти з темно-червоною м‘якоттю, які, крім харчової цінності, мають  важливі лікувальні властивості.

       Використовуються в практиці плодорозсадництва три нові насіннєві підщепи для персика, які дають можливість збільшити виробництво високоякісного садивного матеріалу.

       Відпрацьована і впроваджується  в  промислове та любительське  садівництво технологія  вирощування персика, що пристосована до грунтово-кліматичних умов  зони Карпат (Заяць, 1982).

       Дослідження велися з 1972 по 1981 рр. на селекційній  дослідній ділянці в с. Медведівці Мукачівського району Закарпатської області та на Закарпатській державній сортодільниці, з 1982 по 2000 рр. в Ужгородському національному університеті у відповідності з планами НДР в межах  державнного пріоритетного напрямку  "Виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції".

       Регіон Карпат за кліматичними і грунтовими умовами (крім високогір‘я) в цілому придатний для вирощування  персика звичайного.  Тому інтродукція видів, селекційних сортів та декоративних форм персика здійснювалася протягом усього періоду дослідження і продовжується в теперішній час (Заяць, 1998) в основному зі Степового відділення Нікітського ботанічного саду (263 сортозразки), Молдавського науково-дослідного інституту садівництва  та Кримської дослідно-селекційної станції  (м. Кримськ Краснодарського краю).

Звідти  завезено понад 20 тис. саджанців, сотні селекційних сортів та 20 декоративних форм.   Найбільш морозостійкі, в т.ч. і сорти з групи М.Ф.Кащенка, були завезені автором  з Українського науково-дослідного інституту садівництва (11 сортозразків) та з Центрального  ботанічного саду НАН України (14 сортозразків).  Багато сортів було інтродуковано з Угорщини (36), Словаччини (4), Чехії (37), Югославії (5). Частина  сортів відразу акліматизувалася в садах області і зайняла належне місце у персикових насадженнях, інші дуже повільно пристосовувалися до нових умов вирощування. Це особливо стосується  карликових та інжирних персиків, які виявилися дуже чутливими до зимових низьких температур та підвищеної вологості повітря. Зібраний і вивчений  генофонд персика , що нараховує близько 2 тис.  сортів та декоративних форм, належить до  4 видів (Persica vulgaris  Mill.,   Persica mira (Koehne) Koval. et Kost., Persica kansuensis (Rehder) Koval.et Kost., Persica davidiana Carr.), 5 підвидів (subsp. typicus Chlop. et Kriuk.,  subsp. ferganensis  Kost. et Rjab., subsp. nectarina  (Ait.) Shof.,  subsp. atropurpurea (Schneid.) Zajats,  subsp. erytrocarpa Zajats)  і багатьох різновидностей (Persica vulgaris  Mill., var. compressa Loudon, var. densa (Makino) Holub,  var. alba (Lindl.) Holub,  var. alba-plena (Schneid.) Holub,  var. duplex (Weston) Holub,  var. camelliaeflora (Dipp.) Holub,  var. dianthiflora  (Dipp.) Holub, var. magnifica  (Bean.) Holub, var. versicolor  Siebold, var. pendula  (Dipp.)  Holub;  subsp. nectarina  (Ait.) Shof., var. compressa  Zajats,  var. densa  Zajats,  var. pendula Zajats; Persica davidiana Carr.,  var. alba Carr., var. potanini (Barat.) Holub). Крім того, вирощено і вивчено понад 25 тис. гібридних сіянців на ранніх етапах розвитку (шкілка, гібридний розсадник) та 10,5 тис. плодоносних гібридів у саду. Вони служили об‘єктами вивчення.

       Дослідження проводилися у відповідності з загальноприйнятими програмами та методиками ботанічного вивчення рослинних об‘єктів та селекції і сортовивчення плодових, ягідних та горіхоплідних культур (Москва, 1971, 1990; Мічурінськ, 1970, 1989;  Ялта, 1979, 1983, 1986, 1987, 1988), з врахуванням світового програмно-методичного досвіду селекції та технології вирощування кісточкових культур (Hesse, 1981; Miљic, 1985; Timon, 1992), а також власних методичних розробок (Заяць, 1988, 1991).

Хімічні аналізи плодів  персика виконані в хімічній лабораторії Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН  і в лабораторії Кримської дослідно-селекційної станції ВІР.                               Вітаміни і деякі інші біологічно активні речовини   визначали в  мікро-біологічній лабораторії Ужгородського національного університету спільно з доцентами В.О.Сабовим і О.С.Сидор.  Біохімічні аналізи на білки в насінні червоном‘ясих персиків виконані на Кримській дослідно-селекційній станції ВІР спільно з Г.Г. Полов‘яновим.

       Коренева система персика вивчалася методом розкопок і методом "зрізу" (Любимова, 1969). Для статистичного  обробітку експериментальних матеріалів використовували загальноприйняті методи в ботанічних, агрономічних та генетико-селекційних дослідженнях (Доспехов, 1973; Бубряк, 1976;  Смиряєв, Гофман, 1985;  Бедей, 1987; Бутенко, 1989). Економічну ефективність сортів визначали за В.В.Юрчишиним (1968),  методикою Нікітського ботанічного саду (1979) та методикою економічної оцінки типів насаджень і сортів плодових та ягдних культур О.М.Шестопаля (1992).

          Ботанічна класифікація.  За сучасною ботанічною класифікацією персик виділений в самостійний рід Persica Mill., який входить до підродини сливових – Prunoideae Focke,  родини Розових  – Rosaceae Juss.  Якщо проаналізувати історію ботанічної класифікації роду Persica Mill. в цілому, то можна прослідкувати різні суперечливі  погляди і розуміння генетичних зв‘язків між окремими складовими частинами підродини Prunoideae Focke.

             Рід Prunus L. на окремі 6 груп вперше розділив  французький ботанік  Ж. П. Турнефор (1700 р.), виділивши персик в самостійний рід – Persica. Карл Лінней у 1735 році у своїй праці "Systema Plantarum" не визнав рід  Persica, а всіх представників підродини сливових  розділив за родами Prunus, Amygdalus, Cerasus i Padus . У 1753 р. у праці "Species  Plantarum" чотири вище перелічені роди  К.Лінней  об‘єднав  у два роди: Prunus Amygdalus.  Персик  відніс до роду Amygdalus. Вважаючи, що батьківщиною персика  є Персія,  К.Лінней  у своїй штучній системі визначив його як  Amygdalus persica Linnй.

        Міллер (1768 р.) і Ремер  (1797 р.) як і Турнефор виділили персик у самостійний рід  Persica Mill.   Кене ( 1913 р.), опрацювавши матеріали американських експедицій у Китай, описав новий вид персика –  Prunus (Persica) mira Koehne.

       Комплексним вивченням персиків на території колишнього Радянського Союзу займалися К.Ф.Костіна і І.М.Рябов (1932), Н.В.Ковалєв і К.Ф.Костіна (1935), І.М.Рябов (1939, 1953, 1969, 1980). Усі відомі види персика вони також віднесли до самостійного роду  Persica  Mill. Разом з тим вони описали новий вид персика  Persica ferganensis Koval. et Kost. (Ковалєв, Костіна, 1935: Рябов, 1939), який пізніше  віднесений  у ранг підвиду Persica vulgaris, subsp. ferganensis  Kost. et Rjab. (Рябов, 1980; Хлопцева, Шарова, Корнейчук, 1988).

       У світовій ботанічній літературі описано чотири види персика  і цілий ряд  підвидів, різновидностей і форм культурного та дикорослого персика.   Види персика, виходячи з погляду різних філогенетичних систем,    розкидані у різні роди підродини Prunoideae Focke. Їх в різні часи відносили і відносять  до родів  Prunus L., Amygdalus L., Persica Mill. Наприклад, ботаніки західноєвропейських країн і США  дотримуються   системи A.Rehder(а) і відносять персик до роду Prunus L., підроду Amygdalus (L.) Focke, секції Euamygdalus  Schneid. .  Щоб уникнути непорозумінь і розбіжностей, які можуть виникнути з цього приводу, J.Holub (1977)  запропонував єдину ботанічну класифікацію персика з переліком всіх синонімів, які зустрічаються у світовій літературі.

        Внутрішньовидова класифікація Persica vulgaris Mill. До виду  Persica vulgaris Mill.  віднесені всі культурні сорти і форми, які тисячоліттями вирощувалися у різних регіонах земної кулі.  У результаті спонтанної внутрішньовидової та міжвидової гібридизації, а також спонтанних мутацій,  персик  став надзвичайно поліморфним видом. Тому виникла потреба  розібратися в багатстві його таксонів, і доповнити  внутрішньовидову класифікацію.

       Генофонд персика звичайного, тобто нектарини, інжирні і карликові персики,  червонолисті і червоном‘ясі,  декоративні з махровими квітками та ін.  утворилися різними шляхами, часто ще не виясненими до кінця.  Ботанічна, помологічна і  еколого-географічна класифікація даного виду  уточнювалася і доповнювалася  Томасом (1846),  Д.Ондердонком (1887),  Д.Ондердонком і Р. Прайсом (цит. за І.М.Рябовим, 1939), а також І.М.Рябовим (1939, 1953, 1980), А.С.Череватенко (1961),  J. Holub (1977),  С.О.Соколовою і Б.В. Соколовим (1987), І.М.Хлопцевою (1988), Є.П. Шоферистовим (1995).

       Щоб відмежувати  еколого-географічні  групи, підгрупи і екотипи культурного персика, І.М.Хлопцева (1988)  поряд з ферганським під-видом, виділеним І.М.Рябовим (1980), ввела новий підвид  P. vulgaris  subsp. typicus  Chlop. et Kriuk.,  а Є.П.Шоферистов (1995) – підвид  P. vulgaris  subsp. nectarina (Ait.)Shof. Наші дослідження з біології і селекції персика та проведення аналізу існуючої класифікації  дають  підставу встановити ще два підвиди персика звичайного.У1972-1995 рр. нами розроблені нові напрямки  в селекції персика  і виведені нові, перші в світовій практиці червонолисті і червоном‘ясі сорти та декоративні форми. Комплексне вивчення цих сортів і форм показало, що вони не можуть бути віднесені до жодного з вищеперелічених підвидів, бо володіють певною мірою невластивими для персика ознаками, успадкованими від представників інших родів підродини  Prunoideae Focke. Ознака червоного забарвлення листя  (ген  An) успадкована персиком від аличі Піссарда, а ознака червоного забарвлення  м‘якоті  (ген R) – від  сливи  китайської. Ці гени передані персику в результаті інтрогресивної гібридизації (Єрьомін, 1985; Заяць, 1993, 1996) .  Тому в нас є всі підстави доповнити внутрішньовидову класифікацію персика  і розділити вид  Persica vulgaris Mill. на  5 підвидів (рис. 1): P. vulgaris  subsp. ferganensis  Kost. et Rjab., P. vulgaris  subsp. typicus  Chlop. et Kriuk., P. vulgaris  subsp. nectarina  (Ait.) Shof., P. vulgaris  subsp. atropurpurea  (Schneid.) Zajats, subsp. nov., P. vulgaris subsp. еrytrocarpa Zajats,subsp nov.

       У персика червонолистого  нами (Заяць, 2000) виділені три  різновидності: P. vulgaris  subsp. atropurpurea  var. densa (Makino) Zajats  comb. nov., P. vulgaris subsp. atropurpurea  var. compressa  (Loudon)  Zajats comb. nov., P.  vulgaris  subsp. atropurpurea  var. magnifica (Bean)  Zajats comb. nov. (рис. 1).

        Помологічна класифікація.        Величезна кількість сортів персика зумовила необхідність розробити помологічну класифікацію.  В історії її розробки чітко  розрізняються два напрямки: помологічна класифікація на підставі  морфологічних ознак і природна – на підставі  еколого-біологічних особливостей, пов‘язаних з походженням сортів. Першу  помологічну класифікацію, в основу якої лягли  такі ознаки, як  опушення шкірки плодів і  відділення кісточки від   м‘якоті, розробив    Дюгамель дю Монсо (1768 р.). Пізніше  Депрез (1810),   Пуато (1846),  Ондердонк (1877), Джоуйн (1913), С.А.Соколова і Б.В.Соколов (1987), І.М.Рябов (1939, 1953) доповнювали   і вдосконалювали помологічну класифікацію  персика.  Сорти, які тепер вирощуються у західних областях України, належать в основному до американських скороспілок, північно-китайських та іранських типу Ельберта. Перші дві групи характеризуються розовидним типом квітки, а плоди їх переважно з білою м‘якоттю. Сорти іранської групи мають дзвониковий тип квітки і плоди з жовтою м‘якоттю. Однак нашими дослідженнями встановлено, що внаслідок багаторазового схрещування  між представниками різних еколого-біологічних груп, відмінності між ними майже цілком стерлися.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ПЕРСИКА В УМОВАХ ІНТРОДУКЦІЇ

       Грунтово-кліматичні умови Карпат багато в чому відрізняються від умов промислового вирощування персика в Криму, Молдові або на Північному Кавказі, не говорячи  про умови Середньої Азії. У    зв‘язку з цим спостерігаються деякі особливості в рості і розвитку кореневої системи та надземної частини культурних сортів персика.

        Місцеві форми персика.  За тривалий період культивування на Закарпатті створені місцеві сортотипи, які  дуже подібні до форм персика, що зустрічаються на Балканському півострові  у Воєводині (Заяць, 1994). Це дозволяє  зробити висновок, що в  далекі часи персик  на південні схили Карпат був завезений з Балкан.

       З метою збереження генофонду нами в 1973-1980 рр. було  виділено понад  30 місцевих форм. Всі вони низькорослі або середньої величини. Виявлено, що  місцеві персики добре пристосовані  до грунтово-кліматичних умов Регіону Карпат і набагато стійкіші проти таких

грибних хвороб, як клястероспоріоз, борошниста роса і кучерявість листя, ніж інтродуковані сорти зарубіжної селекції. Однак разом з позитивними ознаками, вони мають  посередні товарні якості плодів (плоди дрібні або середньої величини,  зеленувато-жовті, без привабливого червоного забарвлення).  Смакові якості плодів задовільні або добрі. Поверхня шкірки завжди опушена. Кісточка  відділяється від м‘якоті,  не відділяється  або напіввідділяється. Вона найчастіше видовжена і загострена на верхівці, горбкувата з глибокими звивистими борознами.  М‘якоть плодів біла або жовта, дуже рідко червонувата з білими прожилками.  Консистенція м‘якоті майже завжди волокниста. Усі вони достигають восени і тільки 4,2 % –  у другій половині серпня.   Вони відзначаються високою морозостійкістю, можуть бути використані  у плодорозсадництві як одні з найкращих насінних підщеп (Заяць, 1973, 1988,1993,1994).                                  

Коренева система.   Виявлено, що на легких глибоких дерново-підзолистих грунтах коренева система більш потужна і основна її маса  семирічних дерев на підщепі персик розростається на глибині  20-80 см, а окремі корені заглиблюються до 250 см. Максимальна щільність коренів усіх фракцій спостерігається  на глибині до 45 см, причому в шарі грунту від 20 до 40 см  розміщено близько 70 % кореневої системи.  У плодоносних дерев корені особливо щільно  залягають на відстані     0,5-2,0 м від штамба.

       Спосіб закладання саду дуже помітно впливає на архітектоніку кореневої системи. Дерева, що  вирощені з насіння без пересаджування  на постійне місце    мають в 1,2-1,3 раза більш потужну кореневу систему, ніж вирощені із звичайних саджанців. Однорічні сіянці персика мають добре виражену стрижневу кореневу систему. З часом більшого розвитку  набирають бічні корені з великою кількістю дрібних корінців. За сприятливих умов коренева система розростається в ширину і переважає діаметр крони майже в два рази. 

       Особливості росту надземної частини. Персик відзначається високою скороплідністю: швидко росте і вже на другий-третій рік після садіння однорічним саджанцем вступає у плодоношення.  Разом з тим, він порівняно швидко старіє і відмирає. Сильний ріст спостерігається  до 5-7 років, після чого щорічні, часто надмірні урожаї, поступово зменшують силу росту.  В умовах Карпат у персика утворюється дуже багато передчасних пагонів. Безумовно, що на їх інтенсивне утворення  впливає вологий клімат Карпат.  З  4-5 року дерева персика на Закарпатті та в Придністров‘ї  вступають  у період повного плодоношення. У цей час урожайність більшості сортів перевищує  100 ц/га.        Динаміка росту надземної частини дерева в значній мірі залежить від наявності в грунті поживних речовин. Найбільш важливим елементом живлення для персика  є азот, що збалансований з іншими елементами живлення. На Закарпатті, не тільки в передгір‘ї, але й частково на низовині, грунти бідні на азот і тому на всіх площах під персик  доводиться щорічно вносити азотні добрива, щоб забезпечити нормальний ріст і високу врожайність. 

Починаючи з 8-12 року, дерева персика вимагають легкого омолоджуючого обрізування, а з 14-16-ти річного віку – сильного омолоджуючого обрізування.   Виходячи із завдань інтенсифікації, життя персикового саду можна поділити на два періоди:  період інтенсивної експлуатації  (перші 5-7 років), на протязі якого витрати на посадку саду повністю окуповуються і період підтримки і оновлення дерев. Тривалість цього періоду також 5-7 років. За той час виправляються крони дерев  з допомогою обрізування, рослини оздоровлюють, удобрюють і зберігають сад до того часу, поки він активно плодоносить і приносить відчутний прибуток.

       Особливості цвітіння і запилення. На Закарпатті персик цвіте на  4-8  днів пізніше, ніж  мигдаль, абрикос  і  ранньоквітуючі сорти аличі. Плодові бруньки в зимовий період  легко переносять морози мінус      22-25°С і рідко пошкоджуються від‘ємними зимовими температурами     27-29°С. Кліматичні умови низовини і передгірної зони Закарпатської області  не дозволяють у звичайні зими  визначити ступінь стійкості сортів  до низьких температур. І тільки в суворі зими, які на Закарпатті бувають  один раз в 10-15 років, можна оцінити зимостійкість квіткових бруньок  окремих сортів. Ступінь морозостійкості  генеративних бруньок  і особливості цвітіння та плодоношення сортів  персика вивчалися на протязі  24 років  (з 1969 по 1992 р.). Загалом вивчено  понад 300 сортів, інтродукованих з Криму, Північного Кавказу, Молдови і Угорщини, а також всі виділені   місцеві форми та нові селекційні сорти.

        Початок цвітіння  і умови запилення персика в низинній і передгірній зонах Закарпаття більше залежать від погодних умов  року і менше від генетичних особливостей сорту.         Найбільш раннє цвітіння (за період від 1967 по 1998 рр.) спостерігалося  31 березня  (1974 р.). Цвітіння  з 1 по 5 квітня  відзначено в 1972 і 1977 роках. Найбільш пізнє цвітіння (з 25 по 30 квітня)  було  у 1969, 1983, 1987 роках  і тільки один раз (в 1982 р.) початок цвітіння спостерігався в  перших числах травня. Середньою датою початку цвітіння  за 31 рік є 16 квітня. Тривалість цвітіння коливається  від 9 (в теплу суху погоду)  до  17 днів  (у  похмуру і дощову  погоду).  Строки початку цвітіння    сортів різні, але проміжок часу між  ранньоквітуючими і пізньоквітуючими  невеликий і складає 4-5 днів. Цвітіння персика  починається при середньодобовій  температурі   від +6 до +10,5° С.  Тривалість життя квітки обумовлена  сортовими відмінностями і коливається в передгір‘ї  Закарпатської області від  4,2  до  5,7 дня. У холодну дощову погоду тривалість  життя  квітки збільшується в два рази.  Найбільша інтенсивність розпускання  квіток спостерігається  з  14 до 18 годин. У нічний час розпускання квіток не спостерігається, а в ранкові години і до обіднього часу   розпускання становило всього  16 %  від кількості квіток, що розпустилися за добу. 

         Дуже небезпечними для розвитку генеративних бруньок та цвітіння   є зимові відлиги, які в Карпатах бувають кожного року.

        Перехресне запилення  персика  здійснюється  в основному з допомогою бджіл. Більшість сортів   вважаються самоплідними,  але наші дослідження процесів запилення показало, що за здатністю до самозапилення  всі сорти слід ділити на три групи: самоплідні, частково самоплідні і  самобезплідні або стерильні.  У самобезплідних має місце чоловіча стерильність  і  їм обов‘язково необхідне перехресне запилення.        Як показали дослідження, сорти з чоловічою стерильністю зустрічаються частіше, ніж вважалося раніше. Серед поширених у виробництві їх є приблизно 12 % (Ряднова, 1974; Нальотова, 1975). Як показали наші дослідження, одні і ті ж сорти  в залежності від перебігу погодних умов  і різких перепадів температури в зимовий період можуть проявляти чоловічу стерильність повністю або тільки частково. Електронно-мікроскопічне вивчення пилкових зерен показало, що за своїми обрисами  і за зовнішньою будовою пилкові зерна представників  підродини  Prunoideae Focke  дуже подібні між собою  і не можна виявити якихось переконливих  доводів, що  окремі деталі  орнаменту поверхні спородерми  досліджуваних персиків  успадковані від тих чи інших  видів роду Prunus L.

        Ріст і достигання плодів. Інтенсивний ріст плодів на Закарпатті  наступає  у кінці квітня - на початку травня.   Найбільший приріст маси плода має місце в останню декаду перед знімальною стиглістю. За десять днів до збирання врожаю   досліджуваних сортів маса плодів у середньому збільшувалася на 27,8 г.   Високий приріст маси плоду перед достиганням  спостерігається тільки тоді, коли рослини не відчувають дефіциту вологи.  Період достигання плодів   триває майже чотири місяці. У найбільш теплих мікрорайонах Передгір‘я  Закарпатської області надранні сорти починають достигати  18-20 червня  (Медведівський надранній), а найпізніші  достигають у першій половині жовтня  (Ужгородський).

Таким чином, персик може забезпечувати ринок і консервну промисловість  свіжими плодами  на протязі тривалого періоду – 60-90 днів.        Строки достигання одних і тих же сортів  у регіоні Карпат дуже варіюють  залежно від погодних умов року  і рельєфу місцевості. Найраніше плоди достигають у передгір‘ї  і  низинній частині, яка прилягає до нього в Ужгородському, Мукачівському, Берегівському  та Виноградівському районах Закарпатської області. Тут персик достигає найраніше в Україні – приблизно на 7 днів раніше, ніж у Криму. У передгір‘ях Львівської та  Івано-Франківської областей  ті ж сорти достигають на 14-21 днів пізніше. Більш сприятливі умови  для вирощування персика  у Чернівецькій області, зокрема у районі розміщення  Придністровської дослідної станції садівництва.

       Тривалість знімальної стиглості плодів на одному дереві  залежно від сорту і погодних умов  варіює від 6 до 14 днів.

       Всі сорти персика за строками достигання  слід поділити на 6 груп:

               1) надранні –  достигають  20.06. –   5.07.,

             2) ранні        –            "               5.07. –  20.07.,

               3) середньо-ранні –    "          20.07. –  5.08.,

               4) середні      –            "              5.08.  –  25.08.,

               5) пізні         –             "        25.08.  –  15.09.,

               6) дуже пізні –            "            після   15.09.

        Найважливішими факторами, які визначають цінність того  чи іншого сорту є врожайність і якість плодів. За методикою Нікітського ботанічного саду (Рябов, Рябова, 1972), всі сорти за показниками загальної середньої урожайності ділили на 5 груп:

       І група - середній урожай з дерева у роки повного плодоношення більше 20 кг  (5 балів);

         ІІ група -  відповідно  15-20 кг (4  бали);

         ІІІ група -        "              10-15 кг (3  бали);

          ІV група -        "                5-10 кг (2  бали);

        V  група -         "        менше 5 кг (1  бал).

       Слід відзначити, що при високому рівні агротехніки  дерева багатьох сортів (Глінка, Герой Севастополя, Редхавен та ін.) під час повного плодоношення в умовах передгір‘я Закарпатської області дають по 100 і більше кілограмів плодів. Є багато сортів, які представляють інтерес для промислового та любительського садівництва, а також для селекції.

        Стійкість проти грибних хвороб.        Вологий клімат Карпат сприяє накопиченню збудників та розвитку таких  хвороб персика, як клястероспоріоз, кучерявість листя,  борошниста роса  і плодова гниль. Ці грибні хвороби тут постійно знаходяться на межі епіфітотій. Тому

створювані в Карпатах нові сорти кісточкових культур при полігенному контролі проходять жорсткий відбір в умовах природного епіфітотійного режиму і є стабільно толерантними у відношенні до цих хвороб.  Однак  інтродуковані сорти, в т.ч. і районовані, часто уражуються згаданими хворобами і тому виникла потреба розробити просту і надійну систему  їх захисту. Вона полягає у своєчасному дворазовому обприскуванні  3%-м  розчином бордоської рідини восени під час опадання листя і навесні до розпускання бруньок.  Якщо восени  через нестачу фунгіцидів або  з інших причин дерева персика не оброблялися проти кучерявості листя та клястероспоріозу, то під час тривалих потеплінь взимку потрібно терміново, не чекаючи весни, провести обприскування дерев бордоською рідиною  і таким чином запобігти  поширенню небезпечних хвороб (Заяць, 1996).  Своєчасне дворазове  обприскування бордоською  рідиною та високий рівень агротехніки цілком захищають дерева персика  від грибних хвороб (Заяць, 1988, 1993, 1996). Абсолютно cтійких проти кучерявості листя сортів  немає. Тому без запобіжного обприскування дерев бордоською рідиною  вирощування персика в умовах Карпат  не можливе.      

       Борошниста роса в умовах західних областей України пошкоджує персик в незначній мірі тільки в кінці літа в суху жарку погоду. При доборі стійких проти борошнистої роси  сортів боротьба з нею не        обов‘язкова, так як  пошкодження дерев буває незначним.

         Біохімічний склад і технологічні якості плодів. Вирощені у передгір’ї Закарпатської області плоди персика в середньому містять 82,1 % води, 10,2 %  цукрів, 0,5 % органічних кислот (середні показники за три роки у 12 сортів).        Слід, зокрема, зупинитися на технологічних якостях наших сортів червоном‘ясих персиків. Це принципово нові сорти, які вперше вводяться у  виробництво і біохімічний склад м‘якоті їх плодів багато в чому відрізняється від звичайних селекційних сортів. Вони  здебільшого переважають загальновідомі сорти за вмістом  сухих речовин на 2,7- 4,6 %,   пектинових речовин на 18-53 %.   Вони мають  цілющі властивості,   виводять з організму людини  радіоактивні  елементи, що є дуже важливим при теперішньому радіоаційному забрудненні навколишнього  середовища.   У білом‘ясих  і жовтом‘ясих звичайних персиків антоціанів  настільки мало, що  під час біохімічних  аналізів  їх  просто  не враховують, а у  червоном‘ясих форм кількість їх досягає до 550 мг на    100 г свіжої  м‘якоті.  Крім того, у них міститься приблизно в чотири рази більше аскорбінової   кислоти і в два рази більше поліфенолів та інших біологічно активних речовин.        

        Сортовивчення персика у регіоні Карпат.   Вивчення селекційних сортів персика на Закарпатській державній сортодільниці розпочате в 1965 р. Г.П.Тимошевою (1973) за безпосередньою участю автора і  триває по сьогодні. Виявлено, що врожайність персика  при належній агротехніці залежить від генетичної природи самого сорту  та від погодних умов  вегетаційного періоду. Багаторічна робота  з сортовипробування дала можливість Державній комісії сформувати районований сортимент персика в регіоні Карпат. На Закарпатті районовано 8 сортів, а в Чернівецькій області – 4 сорти персика. Районований сортимент далеко недосконалий. У ньому зовсім не представлені консервні сорти та нектарини.  Список  районованих сортів  занадто обмежений  і районований сортимент  не може забезпечити  безперервний  конвейєр постачання свіжих плодів  у торгову мережу  та на плодоконсервні заводи.  У найближчий час список районованих сортів потрібно поповнити  новими сортами всіх строків достигання. Якщо за строками достигання  всі сорти поділити на  6 груп (надранні, ранні, середньо-ранні, середні, пізні, дуже пізні), то доцільно, щоб у список районованих сортів  у кожній області, де можлива культура персика, входило по 2-3 сорти кожної групи достигання, що разом становить  12-18 сортів (див. групування сортів       на с. 15).



РІЗНОВИДНОСТІ  ПЕРСИКА В КУЛЬТУРІ

         За період  з 1966 р.  по 1998 р.  на Закарпаття було інтродуковано понад 1000  сортів персика. Їх біологічні властивості не завжди відповідали  грунтово-кліматичним умовам передгір‘я та низини Закарпатської області  й  акліматизація  більшості з них закінчилася невдало.  Тому з метою розширення сортименту  персика на Закарпатті  нами протягом всього періоду дослідження проводилася селекційна робота. Було вивчено генетичні властивості персика  і нектарина, вияснено закономірності передачі  спадкових ознак, підтверджено повідомлення інших дослідників (Рябов, 1969; Ряднова, 1974;  Хессе, 1981; Соколова, Соколов, 1987) щодо ознак персика, які  передаються  простим успадкуванням.

        Персики звичайні. Персикові сади не тільки в Україні, але й у всьму світі закладені сортами, що відносяться до двох різновидностей: subsp. typicus Chlop. et Kriuk. і   subsp. nectarina  (Ait.) Shof. Звичайні або типові персики становлять основу виробництва плодів цієї культури. З метою кращого пристосування до екологічних умов Карпат та підвищення продуктивності сортів за весь період дослідження нами проводилася селекційна робота  за такими методами і в таких напрямках:

            а)  вивчення біологічних  та господарських властивостей місцевих та інтродукованих форм і сортів персика. Виділення кращих місцевих форм  і використання їх  у селекційній  роботі;         б)  вирощування  та відбір сіянців  від вільного  запилення;        в)  міжсортова  гібридизація;                   г) віддалена  гібридизація; д)  виведення  нових сортів  з  червоним  забарвленням         м‘якоті;        е)  виведення  нових  сортів  з  червоним забарвленням  листя.

       За   період дослідження  з 1972 по 2000 рр.  нами проведено  близько 300 комбінувань схрещування  і вирощено та доведено до плодоношення понад  25 тисяч  гібридів.   При виборі вихідних форм  для гібридизації враховували теперішні  тенденції  і напрямки  промислової культури персика  у Європі  та Північній Америці. Підбираючи вихідні батьківські форми для гібридизації,   враховували домінантність або рецесивність тієї чи іншої ознаки (табл. 2), а також  генотип  (гомозиготність  чи  гетерозиготність)  батьківських форм. Гібридологічні  аналізи  гібридних сімей допомогли  встановити  генотипи  багатьох сортів  за найголовнішими ознаками.  У результаті міжсортової гібридизації були виділені форми, які за комплексом цінних біологічних та господарських ознак не поступалися районованим сортам, а, навпаки, переважали їх. Нові сорти Гривна, Мукачівський, Медведівський жовтий і Фодор прийняті  на державне сортовипробування.  Інші перспективні гібриди проходять первинне сортовивчення. Серед них особливо виділяється високоврожайний Медведівський надранній. Він є одним з найраніших сортів, достигає в кінці другої декади червня.

         Персики з темночервоною м‘якоттю  є маловідомими у плодівництві і до цього часу відсутні в персикових насадженнях. У результаті селекційної роботи було доведено, що ознака червоного забарвлення        м‘якоті  є домінантною, хоча генетична природа цієї ознаки  ще до кінця не  вияснена  і вимагає  дальшого вивчення.

           До цього часу походження червоном‘ясих персиків залишалося невідомим. Наші комплексні дослідження, в т.ч. і біохімічні аналізи на білки, дозволили встановити, що ознака забарвлення м‘якоті (ген R) успадкована червоном‘ясим персиком від сливи китайської (Prunus salicina Lindl.). Її білки були виявлені в насінні червоном‘ясих персиків. Серед багатьох червоном‘ясих  сіянців за комплексом цінних  біологічних  та господарських  ознак  відібрано  16 форм, які становлять інтерес для промислового садівництва  та наукових досліджень. Вони мають деякі спільні риси. В усіх форм  квітки розовидного типу, листки темно-зелені,  зближені  на пагонах, однорічні  пагони  темно-червоного кольору, що вказує на кореляцію з забарвленням  м‘якоті. Всі червоном‘ясі форми персика  утворюють багато передчасних пагонів, що часто призводить до загущення крони.  Плоди середньої і вищесередньої величини,  опушені,   м‘якоть волокниста, темно-червона, кісточка  велика, добре відділяється від      м‘якоті. Плоди містять підвищену кількість біологічно активних речовин і мають лікувальне значення. 

        Персики червонолисті. Вивчення  біологічних  та господарських  властивостей  червонолистих форм персика  показало, що явище  червонолистості  може служити  людині не тільки  у вузькому  розумінні стосовно персика, його   можна  розглядати  як  універсальний  метод  підвищення продуктивності  сільськогосподарських культур завдяки участі  у фотосинтетичному  процесі  ще маловідомих,  недостатньо вивчених рослинних  пігментів  під  загальною назвою  антоціани.

       На протязі  20 років  ми вивчали  закономірності передачі  по спадковості   ознаки  червоного  забарвлення при різних комбінуваннях  схрещування  12 червонолистих форм з їх зеленолистими  родичами.          Доведено, що в червонолистих форм персика ознака червоного забарвлення листя передається нащадкам  за простою монофакторною схемою  Г.Менделя. У другому поколінні спостерігається розщеплення за фенотипом  1:3 (три частини червонолисті) і за генотипом  у співвідношенні  1:2:1.         

       Оптичні властивості червонолистих кісточкових культур ретельно і багаторазово досліджувалися спектрофотометричними методами і,       зокрема, вивчалася інтенсивність поглинання світлової енергії. У всіх випадках криві поглинання світлової енергії (рис. 2) дають підстави зробити висновки,   що антоціани  червонолистих  рослин підсилюють поглинальну властивість листя майже по всій ділянці видимої радіації (380-700 нм). Аналізуючи криві поглинання світлової енергії, в зеленолистого сорту персика Редхавен і червонолистого Негус чітко помітна значна різниця у величині поглинання на ділянці спектра від 400 до 470 нм. На довжині хвилі 430 нм інтенсивність поглинання в червонолистого сорту Негус на 42,5 % вища, ніж у зеленолистого сорту Редхавен. У середньому,  на ділянці спектра від 400 до 710 нм інтенсивність поглинання червонолистих кісточкових перевищує поглинання зеленолистих на 8-12 %. Це означає, що  гібридизацією  і відбором  можна виділити нові червонолисті сорти з дуже високим потенціалом продуктивності.  Наші висновки підтверджуються спостереженнями  над недавно виділеними  новими червонолистими формами і сортами, які проходять первинне сортовипробування. Серед них уже виділений  новий, нетрадиційний, відмінний від усіх інших, червонолистий сорт Негус. Готуються матеріали для передачі його на державне сортовипробування.

        Карликові та напівкарликові сорти для інтенсивних насаджень. Існує  невелика група слаборослих сортів і форм персика, які привертають увагу спеціалістів у зв‘язку з тенденціями інтенсифікації садівництва. Питанням виведення і випробування карликових та напівкарликових сортів приділяють багато уваги зарубіжні вчені та спеціалісти (Sansavini, 1981; Hansche, 1989;  Fideghelli, 1991,1992; Сaruso, Bellini, 1995). Селекційні завдання цього напрямку вже тепер вирішуються двома способами: а) створенням нових карликових і напівкарликових підщеп;  б) виведенням карликових і напівкарликових сортів, у яких ці властивості закріплені генетично навіть на сильнорослих підщепах без зниження врожайності і товарних та смакових якостей плодів. Донорами карликовості   служили сорти Бонанза, Кінаї 4, Кінаї 8  і Кінаї 10. Тепер карликові сорти типу  Бонанза або Кінаї не можуть використовуватися для закладання промислових садів, хоча між ними є й такі, що дають плоди непоганої якості. Впровадженню їх у виробництво  заважає  характерний для них тип і габітус крони. Ці карлики мають кущоподібну форму  і є дуже маленькими навіть на сильнорослих підщепах. Дворічні дерева Кінаї 10 на підщепі персик  ледве досягають висоти  15-20 см. На їх однорічних пагонах листки настільки зближені, що міжвузля майже не проглядаються. Плоди скупчені на занадто вкорочених пагонах  і тому легше піддаються  пошкодженню шкідниками і ураженню хворобами.

       Вже перші досліди з гібридизації карликових  Кінаї 4, Кінаї 8  і   Кінаї 10 з сортом Редхавен показали, що рецесивний ген карликовості у першому поколінні майже не проявляється. Тому стає  цілком зрозумілим, що бажані результати, тобто карликові  і напівкарликові сорти з цінними господарськими властивостями можна  відібрати тільки в другому і третьому поколіннях.

       Карликові форми персика сформувалися в субтропічних районах Китаю, тому їх морозостійкість і зимостійкість дуже низькі. Навіть звичайні зими вони переносять з помітними втратами (Заяць, 1998). Це значно ускладнює селекційну роботу  для виведення карликових сортів персика в умовах Закарпаття та впровадження їх у виробництво.

        Нектарини.  В останні десятиліття на Закарпаття та  Буковину  інтродуковані десятки сортів нектарину вітчизняної та зарубіжної селекції. З числа раніше вивчених  сортів  тільки нектарин Київський  був рекомендований нами  для широкого розмноження та промислового вирощування. Виявилося, що у вологому кліматі Карпат нектарини більш чутливі до борошнистої роси, ніж  переважна більшість опушених персиків. Хвороба уражує не тільки  молоді пагони, але й плоди. Тому виникла потреба створювати  сорти, що пристосовані до грунтово-кліматичних умов Карпат.

        Генетична природа нектарина  досить добре вивчена,  оскільки переважна більшість  його біологічних та господарських  ознак  успадковується за простою монофакторною  схемою Г.Менделя (Хессе, 1981; Шоферистов, 1995; Заяць, 1995). Зокрема, наявність чи відсутність  ознаки опушення шкірки плоду  керується єдиним локусом з двома аллелями:  домінантна  G визначає фенотип з опушенням, а рецесивна  g – визначає голоплідність. Селекційна робота з нектаринами розпочата в 1971 р. і на початковому етапі полягала у  вивченні генетичної

НАСІННЄВІ  ТА КЛОНОВІ ПІДЩЕПИ  ДЛЯ  ПЕРСИКА

       В Україні  недостатньо налагоджено виробництво насіннєвих та клонових підщеп для кісточкових культур, які відповідали б  сучасним  вимогам  інтенсивного садівництва.   Для вирощування саджанців персика  використовують  сіянці  культурних сортів персика, аличі, абрикоса і мигдалю.  Через нестачу насіння персика, основною підщепою є алича. Всі  перелічені підщепи мають  складну генетичну природу, що зумовлює велику строкатість  і  неоднорідність  саджанців  і дерев у саду.  Відсутність добрих підщеп стримує  темпи виробництва  саджанців  і розширення площ  під персиком. Тому нами тривалий час проводилася робота з виведення підщеп для персика, які  відповідали би вимогам інтенсифікації вирощування цієї культури. Виведені зеленолиста підщепа  Продуцент і дві номерні червонолисті підщепи (табл. 3), які пройшли первинне сортовивчення  і  готуються  матеріали для передачі на державне  сортовипробування.  Виведені  і випробувані підщепи дозволяють перейти на якісно й кількісно новий рівень виробництва саджанців  і значно розширити площі під персиком у регіоні Карпат.



ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАХОДИ  ВИРОЩУВАННЯ  ПЕРСИКА 

         Формування крони та  обрізування дерев персика.    Після  впровадження загущених насаджень персика   виникла потреба розробити   нові типи крон, які б дозволили уникнути негативних наслідків надмірного загущення  і затінення дерев.   Появилися нові типи формування:  пальмета (різні модифікації), вільна форма, запізніла чаша, вкорочена піраміда, веретено,  поперечний іпсилон, колона. З 1988 ми почали проводити досліди з формування цих типів крон в умовах Закарпаття.        Майже всі модифікації пальмети  основані на принципі  двомірності й відсутності вкорочування  скелетних гілок.  У пальмети скелетні гілки відхиляються  майже до горизонтального положення і   прив‘язуються до шпалерного дроту. 

Саме ця особливість, тобто майже горизонтальне положення скелетних гілок, породжувала небажані наслідки, які полягали у тому, що по всій  довжині, а особливо в нижній частині скелетних  гілок у першій половині вегетаційного періоду утворюється багато  вертикальних жирових пагонів.  Тому виникає обов‘язкова потреба в травні-червні провести 1-2 зелені операції і своєчасно видалити їх, щоб не ослабити дерева  і підтримувати заплановану форму крон.

       Менш складною  і більш доступною для садоводів  є  вільна форма крони - веретено.  Наш дослід, закладений в 1992 р. свідчить, що істотної різниці урожаю з одного дерева при формуванні чашоподібної  і веретоноподібної крони немає (табл. 4). Проте формування веретеновидної крони дозволяє висадити на площу в 1 га до 750 дерев і за рахунок цього збільшити урожайність з одиниці площі  на 30-35 %.

        Мінеральне  живлення. Персик росте на різних грунтах, навіть на кам‘янистих і піщаних,    якщо вони  забезпечені  достатньою кількістю елементів живлення. Грунти в Карпатах, особливо  передгір‘ї і  гірській зоні, мають високу кислотність  і бідні  на поживні речовини (Поплико і ін., 1972). Вони також відзначаються малою кількістю гумусу.  Тому для посилення росту  і підвищення врожайності персика велике значення має застосування  обгрунтованої системи  удобрення. Результати досліджень з сортом Остряковський білий свідчать про те, що у всіх випадках персик найбільш ефективно реагує на внесення азотних добрив. Внесення фосфорих  і каліних  не дало достовірного приросту  врожаю.  Азот сприяє диференціації квіткових бруньок, кращому зав‘язуванню плодів, запобігає  осипанню   зав‘язі. 

Дерева, які добре забезпечені азотом, щорічно родять, більш довговічні  і менше пошкоджуються  при несприятливих зимових умовах (Заяць, 1988). Зі збільшенням дози азотних добрив зростає і сумарна величина однорічного приросту  та величина крони. Проте, високі дози азоту (N90 i N120)  не дають адекватного збільшення врожайності. Тому для кожного господарства і для кожної плодової культури необхідно вибрати  оптимальну дозу  азоту, яка може забезпечити відчутний приріст урожаю і не забруднювати зовнішнє середовище.  Такою дозою є  60 кг азоту на 1 га саду.      Дози N90 i N120  недоцільно застосовувати в садах персика, оскільки високий вміст азоту спричиняє сильний ріст і загущення крони, а приріст урожаю не компенсує затрати на закупівлю азотних мінеральних добрив. Вони часто затягують період вегетації  до самих морозів. Тому їх треба вносити тільки  навесні і на початку літа.

       Система утримування та обробітку грунту в насадженнях.  В умовах теплого і вологого  клімату  Карпат спостерігається велика забур‘яненість  персикових садів.  Тут їх нараховується понад  270 видів і підвидів.  Особливо широко розповсюджені  60 видів бур‘янів, які значно  знижують урожайність і погіршують якість вирощеної продукції. В Україні майже не проводилися дослідження із застосування гербіцидів у персикових садах. На  Закарпатті вперше у    п‘ятирічному саду гербіциди  були застосовані в  1989 р. в передгір‘ї   Мукачівського району (с. Чопівці). 

Гербіцид симазин  у кількості  5-6 кг діючої речовини на  1 га    у       розчиненому  вигляді вносили  ранньою  весною  до розпускання листя. Майже всі бур‘яни під дією гербіциду не дали сходів, а дворічні і багаторічні, такі, як синяк звичайний - Echium  vulgare L.,  подорожник великий - Plantago major L.,  пирій  повзучий - Elytrigia  repens (L.) Nevski.,  хвощ польовий - Equisetum  arvense  L., кульбаба лікарська - Taraxacum  officinale Webb ex Wigg.,  мати-й-мачуха звичайна - Tussilago farfara L.,  розхідник звичайний - Glechoma hederacea L., щавель горобиний -  Rumex acetosella L.,  живокіст лікарський - Symphytum  officinale L., вероніка польова - Veronica arvensis L., зірочник середній - Stellaria media (L.) Vill.,   березка польова - Convolvulus arvensis L. загинули, або залишилися в дуже пригніченому стані. Проте, злинка канадська (Erigeron canadensis L.), навпаки, буйно розрослася по всій території саду. В середньому на одному квадратному метрові нараховували 34 рослини. Окремі з них  досягали 120 см висоти.

       Дуже негативно вплинув симазин на ріст, розвиток  та урожайність дерев  персика. Дерева всіх сортів були в дуже пригніченому стані. Листкові пластинки в цілому або тільки край пластинок  мали інтенсивно жовтий колір. Разом з тим спостерігалися і явища некрозу. Ранні сорти виявилися менш пригніченими симазином і дали більш повноцінний урожай, ніж середні та пізні. Відновити молодий сад вже не вдалося.  Запланованої мети при застосуванні гербіциду не досягнуто, бо замість одних  бур‘янів на оброблених ділянках  зростають інші.        

       Наш сорокарічний досвід вирощування персика переконливо доводить, що найкращою системою утримування грунту в молодих  персикових садах – це чорний пар. Дуже добрі результати у регіоні Карпат дає і паро-сидеральна система утримування грунту.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЕРСИКА І НЕКТАРИНА В ЗОНІ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

       Економічна ефективність насаджень персика є найвищою серед плодових культур, оскільки  плоди персика і нектарина мають відмінні смакові та товарні якості і користуються великим попитом,  дерева вступають у період плодоношення вже на другий-третій рік після садіння і відзначаються високими темпами наростання врожайності. Врожайність щорічна і стабільна,  маса плодів  становить 150-200 г, що  значно підвищує продуктивність праці при збиранні і товарному обробітку плодів, які завжди мають високу ринкову ціну і збут. Свіжі плоди поступають на ринок з середини червня до кінця жовтня. Економічну ивність насаджень персика і нектарина вираховували за формулами В.В.Юрчишина (1968), О.М.Шестопаля (1992).

       Тепер в західних областях України користуються старими технологіями вирощування персика, тому недостатньо використовуються його природні потенційні можливості. Насамперед, це стосується типу і конструкції саду. Невеликі дерева  висаджували і висаджують з площею живлення 6 х 5 м (333 дер./га), 6 х 4 м (412  дер./га), 5 х 5 м (400  дер./га), 5 х 4 м (500  дер./га). Тому  в перші 6-8 років після закладання саду площа живлення використовується нераціонально.  На врожайність саду  негативно впливає також низький рівень агротехніки. Тому капітальні вкладення на створення таких насаджень персика окуповуються тільки через 4-5 років.

   У 1992 р. нами було закладено дослід з вивчення   залежності врожайності та економічної ефективності персика від щільності насаджень. Було закладено дві дослідні ділянки по 0,1 га сорту Редхавен зі схемою садіння 5 х 4 м (500  дер./га) і 4,5 х 3 м (750  дер./га). У таблиці 8 наведено економічні показники цих насаджень. Дослідами доведено, що урожай з дерева в період повного плодоношення у варіантах майже  не відрізнявся і в середньому становив 52 кг/дер., а економічна ефективність  1 га насаджень зростає пропорційно збільшенню щільності  дерев. Проблеми можуть наступити на 8-9 рік плодоношення, коли у варіанті садіння 4,5х3 м (750 дер./га) крони дерев в ряду змикаються і наступає загущення саду. Однак нашими дослідами доведено, що це негативне явище можна усунути шляхом обрізування.        Ще більшу  економічну ефективність мають насадження нектарина. Ціна реалізації 1 ц плодів нектарина на ринках західних областей України за останні 5 років становила 300 грн., в той час як ціна реалізації 1 ц звичайних персиків – 200 грн.

       Вирощування нектарина стало можливим після того, як були виведені нові високоефективні сорти, що не поступаються перед опушеними персиками ні за урожайністю,  ні за  стійкість до грибних хвороб. На наших дослідних ділянках такими сортами виявилися Harland, Harblaze,  Fairlane, Fire Brite, Magali, Nectared 306,   Starmaj, Stark Red Gold, September Queen, Super Queen, Snow Queen. Рівень рентабельності насаджень нектарина у наших дослідах становить  887 %, що забезпечує  дуже  високі прибутки.

Викладач робить висновки:      

 1. Для умов природної зони Українських Карпат розроблено наукові основи створення високопродуктивних сортів персика і нектарина з удосконаленням і доповненням внутрішньовидової класифікації.

       2.  В садівничу науку і практику введено сорти двох нових підвидів і 6 різновидностей персика звичайного.

       3. Розроблена концепція біологічної ролі антоціанів у листках персика  засвідчує, що явище червонолистості містить великі потенційні можливості  у підвищенні урожайності сільськогосподарських рослин. Завдяки антоціанам червонолисті рослини більш повно засвоюють сонячну енергію і більше нагромаджують органічних сполук. Антоціани  червонолистих  рослин підсилюють поглинаючу властивість листя майже по всій ділянці видимої радіації (380-700 нм).  У середньому,  на ділянці спектра від 400 до 700 нм інтенсивність поглинання червонолистих кісточкових перевищує поглинання зеленолистих на 8-12 %,  що сприяє підвищенню їх  продуктивності.

  4. Встановлено складне гібридне походження червонолистого  і червоном‘ясого персиків та введено їх в культуру.

  5. Вперше у світовій колекції виведено високопродуктивний сорт червонолистого персика Негус, що придатний для інтенсивних технологій вирощування.

   6. Створено три нові високоефективні насіннєві підщепи для персика і нектарина: Продуцент, Р 1-4, Р 13-6.

   7. Передано в державне сортовипробування п‘ять нових сортозразків персика для створення насаджень в більш суворих кліматичних умовах регіону Карпат.

   8. Кращим  утримуванням грунту в персикових садах є чорний пар та паро-сидеральна система.

  9. Замість чашоподібної розроблено і рекомендовано формування дерев з веретеноподібною кроною, яка дозволяє на 30 % збільшити кількість дерев на одиниці площі і до 8-річного віку збільшити на 30 % продуктивність насаджень.

       10. Кращою системою мінерального живлення є забезпечення дерев персика азотом в кількості 60-90 кг діючої речовини на фоні 60 кг/га фосфору і калію.

       11. В умовах регіону Карпат обов‘язковим заходом захисту від грибних хвороб (особливо від кучерявості листя) є дворазовий обробіток дерев 3 % - ним розчином бордоської рідини або її замінником – восени під час опадання листя і навесні до розпускання бруньок чи взимку під час тривалих відлиг.

       12. Введеня в культуру нектарина забезпечує однакову продуктивність з опушеними персиками, але збільшує економічну ефективність за рахунок попиту на високу якість неопушених плодів та вищих цін реалізації.

       13. Виділено консервні сорти персика для конвейєрного забезпечення плодопереробних підприємств сировиною. До таких належать Отечественний, Малиш, Лауреат, Кримчак, Жемчужина, Ювілейний, Остряківський білий, Бабіголд.

РЕКОМЕНДАЦІЇ НАУКОВИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ І ВИРОБНИЦТВУ

       1. Науково-дослідним установам України, садівничим господарствам різних форм власності для широкого виробничого випробування рекомендуються високопродуктивні сорти персика Медведівський надранній, Медведівський жовтий, Мукачівський, Гривна, Фодор та нетрадиційні сорти червонолистий Негус та червоном‘ясі форми  ЧР 6-5, ЧР 8-5, МР 4-9, МР 3-9, МР 6-6, МР 3-5, МР 11-9, МР 9-2, МР 4-8, МР 10-1, МР 11-8, МР 6-10, МР 4-7, МР 10-8.

       2. Плодорозсадницьким господарствам створити маточники і випробувати високоефективні насіннєві зеленолисті та червонолисті підщепи для персика Продуцент, Р 1-4, Р 13-6, що дозволить поставити виробництво саджанців на якісно і кількісно  новий рівень та розширити площі під персиком.

       3. З врахуванням сучасних тенденцій і вимог світового ринку в Карпатах більше уваги приділяти поновленню сортименту і впровадженню у виробництво нектаринів, які користуються підвищеним попитом.

       4. Селекційним установам України більше уваги приділити створенню червонолистих сортів, у яких червоні пігменти листя підсилюють поглинання сонячної енергії і дають можливість вивести сорти з високим потенціалом продуктивності.
Викладач проводить евристичну бесіду, аналізує шляхи вирішення студентами проблемного запитання, поставленого на початку викладення другого питання плану та робить висновки.
  3.  Вишня.

Викладач пропонує викладення третього питання плану провести у формі семінару. Домінуючими принципами навчання є: виховуючого навчання, зв’язок теорії з практикою, узагальнення та систематизація.

Умовами для оптимального вибору методів навчання залишаються ті ж: викладач зі стажем роботи більше 5 років, середнього рівня знань студенти, навчальний заклад забезпечений технічними засобами навчання. Домінуючими методами навчання є: диспут, аналіз виробничих ситуацій, евристична бесіда.

Викладач нагадує студентам виробничу ситуацію, яку вони вирішували вдома, готуючись до семінару: „Вам, як агроному - плодівнику, потрібно провести виробничу практику зі студентами аграрного університету з питання районування сортів вишні”. Викладач заздалегідь готує запитання проблемного характеру, які допоможуть „насильно” активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів та створити умови для диспуту. Напиклад, „Чому, не дивлячись на те, що вишня багата вітаміном С (15-30 мг%), речовинами Р - вітамінного комплексу, в Україні мало районованих сортів?”


Вишня (Cerasus Juss.)  скороплідна, високоврожайна  кісточкова культура.  Зимостійка, відносно посухостійка. Вона ціниться за раннє дозрівання і добру якість плодів, які мають лікувальні і тонізуючі властивості. Містять цукрів 6,5-15,5%, органічних кислот - 0,7-3%, сухих речовин - 11,5-22,8%, а також велику кількість біологічно активних речовин.

Вишня багата вітаміном С (15-30 мг%), речовинами Р - вітамінного комплексу. По вмісту кумаринів вона стоїть на четвертому місті після порічок, чорної малини і гранату.

Плоди вишні містять 1-2 мг % заліза, тобто більше ніж яблука, а також в ефективних дозах вітамін В9 - фолієву кислоту і вітамін В2 - рибофлавін. Комплекс цих речовин попереджає розвиток малокрів’я.

Сорта вишні ростуть в різних грунтово-кліматичних зонах світу. Але найкраще ростуть і плодоносять в умовах помірного клімату.

Життевий цикл вишні умовно ділять на три періоди: Ріст (3-5 років), плодоношення (15-20 років) і відмирання. Максимального розміру дерева набувають у віці 6-8 років.

Цвітіння відбувається до розпускання вегетативних бруньок або одночасно з ними і триває 4-5 днів. Урожайність складає від 10-11 до 31 кг з дерева.

Вишня буває деревовидна, кущовидна, а також є проміжні типи по росту і плодоношенню. Ділять вишню на самоплідну. частково самопліду і самобезплідну. Самоплідні сорти, як правило , більш врожайні.

По строку достигання  сорта вишні умовно діляться на дуже ранні, ранні, середні, пізні і дуже пізні.



Культура більш вимоглива до до освітлення ніж черешня, персик, абрикос, груша, яблуня.

Сорт Лотівка

Старий сорт невідомого походження. Сорт самоплідний. Плоди округлі, темно-червоні, розмір вище середнього - 3,5-4,0 г. Мякоть темно-червона, соковита, приємного кисло-солодкого смаку

Характеристика


  • Тип: Кісточкові культури

  • Вид: Вишня

  • Сорт: Лотівка

  • Виробник: Старий сорт невідомого походження

  • Урожайність: 32-38 кг з 15 річного дерева

  • Плоди: Округлі, темно-червоні,соковиті 3,5-4,0 г.

  • Строк дозрівання: Пізнє

  • Саджанці: немає в наявності

Сорт має синоніми Англійська морель, Чорна морель, Мореллє морелло, Лутовка, Лотівка пізня і інші.

Дуже старий сорт невідомого походження, широко розповсюджений у Європі. Існує багато різновидів, які відрізняються між собою по господарсько-біологічним і морфологічним ознакам.

Сортом Лотівка пізня вважають невеликий кущ, висотою 2,5-3,0 м. Дерева іншого різновиду ростуть сильно, іноді їх висота становить 6-7 м.

По описах Лотівка це середньорослий сорт, з розкидистою округлою кроною, пониклими гілками, по характеру росту стоїть ближче до деревовидної форми. Зимостійкість сорта середня, коккомікозом уражується слабо ( 2 бали).

Цвітіння в середні строки. Сорт самоплідний, найкращі запилювачі для нього - Любська і Подбельська.

Плоди округлі, темно-червоні, розмір вище середнього - 3,5-4,0 г. Мякоть темно-червона, соковита, приємного кисло-солодкого смаку, містить 19,4% сухих речовин, 13,9% цукрів, 1,3% кислот, 12,3мг% Р - активних речовин, 12,7мг% вітаміна С. Сік темно-червоний, кісточка середнього розміру, плодоніжка середньої довжини, міцно прикріплена до плоду. Плоди універсального призначення. Урожайність висока, з 13-15 - річного дерева збирають 32-38 кг плодів, з найкращих по 60-70 кг.


Під час диспуту та евристичної бесіди, викладач, разом зі студентами, знаходять шляхи вирішення виробничої ситуації.

4. Слива
Щоб закріпити викладення матеріалу у вигляді семінару, викладач пропонує у такій же формі провести вивчення четвертого питання плану, змінивши при цьому одну із умов вибору методів навчання: студенти високого рівня знань. Тому додається метод навчання – розігрування ролей.

Викладач пропонує звернути увагу студентів на їх ОКХ та зачитує посади, виконання яких потребує знання районованих сортів, зокрема сливи.

Викладач звертається до студентів як до фахівців – плодівників і дає їм можливість вирішити виробничу ситуацію: щодо малої кількості наукових досліджень в Україні з виведення нових сортів сливи.
Плоди сливи цінуються за високі харчові і дієтичні властивості.  У їх склад входять цукри, органічні кислоти, дубільні і пектинові речовини, різні вітаміни.

Плоди сливи можуть споживатися у свіжому і переробленому вигляді: варення, маринади, цукати, сухофрукти, соки, вино.

Основним видом сливи, від якого виведені культурні сорти, є домашня.

У більшості сортів домашньої сливи плодові бруньки закладаються як на однорічному прирості, так і на вкорочених гілочках - шпорах.

В перші 5 років молоді деревця дають дуже сильні прирости, які доходять до 1,5 м в довжину. Плодоношення наступає на 3-5 рік після посадки.

Слива є вологолюбивою і теплолюбивою культурою, вибагливою до грунту. Тому агротехніка сливового саду повинна бути направлена на підвищення виносливості рослин. Ослаблення дерев призводить до зниження зимостійкості.

Тривалість життя 15-18 років, інді менше. Вона може плодоносити щорічно. Коливання по урожайності пов"язано з підмерзанням плодових бруньок, або слабкою їх закладкою після високого врожаю сухий рік.

Більшість сортів сливи самобезплідні. Для забезпечення перехрестного запилення необхідна  сумісна посадка 3-4 сортів.



Сорт Ренклод Альтана

Зимостійкий і відносно посухостійкий. Плодоносить на 4-5-й рік на букетних гілочках. Сорт самобезплідний.Плоди округлої форми, з приплесканою основою і злегка вігнутою верхівкою, темно-червоні або фіолетові, з багатьма крапками і сильним восковим нальотом, маса їх - до 54 г.

Характеристика

  • Тип: Кісточкові культури

  • Вид: Слива

  • Сорт: Ренклод Альтана

  • Виробник: Виведений в Чехословаччині

  • Урожайність: до 180 кг з дерева

  • Плоди: Округлі, темночервоні або фіолетові

  • Строк дозрівання: Кінець серпня початок вересня

  • Саджанці: немає в наявності

Сорт виведений в Чехословаччині від посіву насіння Ренклода зеленого. Зимостійкий і відносно посухостійкий. Дерева сильнорослі, з кроною широкопіромідальної форми, відносно зимостійкі - в холодні зими спостерігається підмерзання квіткових бруньок. Плодоносить на 4-5-й рік на букетних гілочках. Сорт самобезплідний; найкращі запилювачі: Анна Шпет, Угорка домашня, Угорка італійська і Кірке. Достигання відносно одночасне. - в середині серпня - початок вересня. Врожайність велика: дерева увіці 15-18 років дають до 180 кг плодів.

Плоди округлої форми, з приплесканою основою і злегка вігнутою верхівкою, темно-червоні або фіолетові, з багатьма крапками і сильним восковим нальотом, маса їх - до 54 г. У вологі роки поражаються гнилями і пошкоджуються плодожеркою. Плоди придатні для вживання у свіжому вигляді, та для переробки.



Запитання для самоконтролю:

а) Ключові поняття: оптимальні методи навчання, практичне заняття, лабораторне заняття, інструктаж, самостійна робота як структурний елемент заняття, семінар, евристична бесіда, виробнича ситуація, тестування.

б) Тест-задача: „Ви, як викладач спеціальних дисциплін, розкрийте значення виразу: ”оптимальні методи навчання”. Свою відповідь обгрунтуйте.”


Каталог: pluginfile.php
pluginfile.php -> Архітектура комп’ютер
pluginfile.php -> Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва
pluginfile.php -> Дипломна робота молодшого спеціаліста
pluginfile.php -> Історія розвитку екології. Значення вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу
pluginfile.php -> Кваліфікаційна робота
pluginfile.php -> Інтелектуальна власність
pluginfile.php -> Державний вищий навчальний заклад «запорізький національний університет» міністерства освіти І науки україни кафедра соціології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   49


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка