Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності „Педагогіка вищої школи з методики навчання з циклу дисциплін з агрономії


Охорона навколишнього природного середовища при кореневласному розмноженні обліпихи



Скачати 25.74 Mb.
Сторінка45/49
Дата конвертації14.03.2017
Розмір25.74 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   49

Охорона навколишнього природного середовища при кореневласному розмноженні обліпихи

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Погіршення екологічної ситуації в Україні спонукало керівництво країни до прийняття радикальних рішень. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

В результаті цього в Україні діє система законодавства по охороні навколишнього середовища від забруднення та охорони здоров’я. Зокрема Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 16 грудня 1991 року, Закон України “Основи законодавства про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 року, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року.

Обліпиха є одною з цінних полівітамінних плодових, декоративних, лікарських, протиерозійних культур. Її плоди містять значний набір фізіологічно-активних речовин, володіють високими смаковими якостями.

Плоди обліпихи за останній час знаходять широке застосування в різних областях народного господарства. Тому одним із основних завдань є введення цієї лікарської й декоративної плодової рослини в культуру.

Кореневласне розмноження здерев’янілими і зеленими живцями дозволяє створити промислові насадження цінних сортів обліпихи, враховуючи при цьому її біологічні особливості і вимоги до умов вирощування.

Відомо, що плоди обліпихи є цінним джерелом полівітамінного продукту, а приготовлена  олія має бактерицидні властивості. Плоди обліпихи багаті вітамінами, органічними і мінеральними речовинами.

Олію, приготовлену із плодів обліпихи, ефективно застосовують при лікуванні ран, особливо опіків, вона має благодатну дію при лікуванні хворих атеросклерозом та ішемічною хворобою серця.

Всі процеси, пов’язані з укоріненням, проходять в туманоутворювальній установці і виконуються вручну. Єдине, що для укорінення зелених живців необхідний субстрат, що складається із торфу. В цьому випадку можуть виникнути питання, де його взяти і куди помістити після того, як він буде непридатний (через 3...5 років використання). Взагалі торф в значній мірі не забруднює навколишнє середовище, причому у виробничих умовах йому завжди можна знайти корисне застосування.

Щодо обліпихи, то її насадження в силу специфічного поверхневого розташування кореневої системи мають протиерозійні властивості. Розділ 6
Аналіз умов і заходів охорони праці при кореневласному розмноженні обліпихи Процес охорони праці послідовно проводить лінію на значне зменшення долі ручної праці в народному господарстві країни, істотне зменшення, а в перспективі і ліквідацію монотонної фізичної праці, забезпеченням здорових санітарногігієнічних умов на виробництві і в сільському господарстві; впровадженням досконалої, відповідної всім правилам гігієни праці, техніки безпеки, зменшуючи виробничий травматизм і професійні захворювання.


Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом “Про охорону праці” та розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.

Основа політики України в галузі охорони праці відображена в Законі “Про охорону праці”, прийнятому Верховною Радою 14 жовтня 1992 р.


Для запобігання нещасних випадків при різних працях важливо провести відповідні інструктажі, а саме: вступний, первинний, вторинний, позаплановий і цільовий. Здійснювати контроль за дотриманням вимог техніки безпеки. Необхідно забезпечувати справність ручних знарядь праці.
Саме важливе місце при розмноженні рослин живцями, в особливості обліпихи, займає нарізування та заготівля живців. Пагони з маточних рослин нарізають секаторами; нарізування живців, підготовка їх до посадки проводиться садовим ножем.

Перед виконанням цієї роботи проводиться інструктаж на робочому місці, про що робиться запис в “Журналі реєстрації інструктажа по техніці безпеки”.


Основні правила техніки безпеки при виконанні даних робіт слідуючі: одяг повинен бути зручним, акуратно заправлений, робочий інвентар повинен знаходитись в справному стані, необхідно мати рукавиці, так як у деяких сортів обліпихи є колючки. Особливу увагу слід надавати при роботі з ріжучими інструментами. Секатор повинен мати обмежувач, пружина повинна розводоти кінчики ножа без заїдання, рукоятка не повинна мати заусениць. Під час перерви в роботі інструмент повинен бути закритим.
ля заточення ножів, секатора забороняється користуватися брусками довжиною меншою 10 см, а також проводити перевірку гостроти леза ножа пальцями.
Виробничий травматизм при виконанні нарізання живців обліпихи пов’язаний з такими недоліками в охороні праці як: недосконалий технологічний процес, відсутність спеціальних захисних засобів, недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці, невикористання засобів індивідуального захисту, робота із несправним обладнанням або на обладнанні без засобів захисту.

Для підвищення рівня безпеки і охорони праці при нарізанні та заготівлі живців обліпихи необхідно впровадити такі заходи:


1. Підвищення якості проведення інструктажів і навчання з питань охорони праці;

2. Вести контроль за дотриманням інструкцій з охорони праці і правил виробничої санітарії, трудової дисципліни;

3. Контроль за технічним станом техніки, що використовується за наявністю захисних пристроїв;

4. Обладнання спеціальних приміщень для короткочасного відпочинку бригади і підтримання його санітарно-гігієнічного стану;

5. Забезпечення контролю з боку спеціалістів за дотриманням певних правил техніки безпеки.

Викладач робить висновки:

1. Аналіз літератури свідчить, що дослідження з вирощування садивного матеріалу обліпихи сорту Чуйська із зелених живців не охоплюють всього циклу вирощування, а окремі агрозаходи в технології їх вирощування недостатньо розроблені.
2. Зелені живці досліджуваного сорту обліпихи мають неоднакову регенераційну здатність, що обумовлено їхніми біологічними особливостями. Живці заготовлені з апікальної частини пагона належать до легковкорінюваних, а з медіальної і базальної – до середньовкорінюваних.
2. Зелені живці обліпихи крушиновидної сорту Чуйська характеризуються високою здатністю до адвентивного коренеутворення при живцюванні у фазу інтенсивного росту пагонів (червень – перша половина липня), а слабкою – у фазу його затухання.

3. Біологічні особливості досліджуваного сорту та агрокліматичні умови Правобережного Лісостепу України дозволяють проводити живцювання з початку червня до середини липня. Ранньолітнє живцювання значно сприяє підвищенню укорінюваності стеблових живців, та виходу кореневласних рослин в кінці вегетаційного періоду, які відповідають товарним ґатункам. При пізньолітньому живцюванні (серпень) кореневласні рослини необхідно дорощувати до певних розмірів протягом ще одного вегетаційного періоду.


4. Рівень регенераційної здатності живців вивченого сорту обліпихи крушиновидної визначається типом живця. Живці заготовлені з апікальної частини пагона найкраще формують адвентивні корені, мають високу здатність до ризогенезу з прискореним ростом та розвитком, однак, при дефіциті садивного матеріалу, можуть бути використані живці із медіальної та базальної частини пагона.

5. Аналіз економічної ефективності вирощування обліпихи крушиновидної сорту Чуйська свідчить про отримування товарного садивного матеріалу за короткий проміжок часу, тобто в рік живцювання. При цьому істотно збільшується вихід кореневласних саджанців, зменшується собівартість садивного матеріалу та затрати праці на його вирощування, зростає чистий прибуток і рівень рентабельності.

Викладач звертає увагу студентів на рекомендації виробництву, зроблені вченими. Результати проведених досліджень дозволяють рекомендувати виробництву наступне:

– для покращення укорінювання живці обліпихи сорту Чуйська необхідно заготовляти з апікальної частини пагона у фазу інтенсивного росту;


– дорощувати укорінені живці в контейнерах з літнім і весняним строками пересаджування, або весною у полі дорощування.
Викладач звертає увагу студентів, що перший модуль закінчився і рекомендує список літератури до тем з першого модуля.
Список  літератури до тем з першого модуля

1. Балабак А.Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур. – Умань: Оперативна поліграфія, 2003. – 109 с.


2. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А., Опалко О.А., Тисячний О.П. Ефективність ростових речовин для укорінення стеблових живців малопоширених плодових рослин // Зб. наук. пр. Уманської ДАА. – 2001.– Вип.51.– С. 151-154.

3. Богуславський М.М. Не тільки плодами цінна абрикоса. Вплив післязбирального дозорювання на хімічний склад ядра//Сад, виноград і вино України.- 1998.- №10-12.- с.18-19.

4. Богуславський М.М. Абрикоси плодоносять і на Поліссі. Абрикоси селекції О.Л.Денисюка//Дім, сад, город.- 1999.- №4.- с. 36-37.

. 3. Бублик М.О., Моргун О.В., Шевчук Н.В. Вплив погодних факторів північного Лісостепу на продуктивність сортів ліщини // Садівництво. – 2001. – Вип. 53. – С. 320-330.

4. Бублик М.О., Моргун О.В. Особливості розмноження фундука в умовах лісостепу України // Садівництво. – 2002. – Вип. 54. – С. 266-272.

5. Моргун О.В., Бублик М.О. Урожайність і якість плодів фундука в умовах Лісостепу України // Садівництво. – 2004. – Вип. 55. – С. 63-71.

6. Бублик М.О., Моргун О.В., Шевчук Н.В. Моделювання продуктивності ліщини великоплідної на основі погодних факторів // Вісник аграрної науки. – 2005. – № 2. –С. 21-25.

. 3. Заяць В.  Персик  // Календар "Просвіти" на  2001 рік. Просвіта, Ужгород, 2001. - С. 103-104.

       7. Заяць В.  Нектарин //  Календар "Просвіти" на  2001 рік. Просвіта, Ужгород, 2001. - С. 142.

       8.  Заяць В. Червоном‘ясі персики // Сад, виноград і вино України, № 5-7, 2001. - С. 39.

       9. Zayats V.A., Sharga B.M. // The current  state and prospects of peach production in Ukraine. Eucarpia Fruit Breeding Section  Newsletter  No. 5, July 2001. - P. 39-40.

10. Майдебура В.І., Богуславський М.М. Оцінка форм абрикоси для маточно-насіннєвого насадження// Натураліс.- №3-4, 1998.- с.29-30 (опрацювання літературних джерел, проведення обліків, узагальнення дослідних даних);

11.Майдебура В.І., Богуславський М.М. Напрямки використання насіння абрикоси//Садівництво.- Київ: Аграрна наука.- 1998.- вип.46.- с.155-158 (виконання обліків, аналітичних робіт, узагальнення дослідних даних);

12.Марченко В.П., Богуславський М.М. Місце абрикоса на ринку плодів у світі та в Україні//Садівництво.- Київ:Аграрна наука.- 1997.- вип.- 45.- с. 98-105 (опрацювання статистичних даних).

13. Методика економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві / Андрієнко М.В., Кондратенко П.В., Васюта В.М. та ін. / За ред. О.М. Шестопаля. – К.: ІС УААН, 2002. – 133 с.

14. Тисячний О.П. Особливості дорощування укорінених живців калини звичайної (Viburnum opulus L.) в умовах правобережного Лісостепу України // Зб.наук.пр. Уманської ДАА. – 2002. – Вип.54. – С. 146-151.

.15  Zayats Vаsil  А.  Optical properties of  red-leafed fruit trees // Botanica Lithuanica, 2000, 6(2). -Р.  217-220.

       16. Zayats Vаsil  А. Rural cultivars as an important source of resistance genes // Integrated Control of Pome Fruit Diseases. IOBC wprs Bulletin  OILB srop. Vol. 23 (12), Fontevraud, (France), 2000. - P.111-113.



Запитання для самоконтролю:

а) Ключові поняття: функції контролю, заліки, іспити, тестування, модуль, рейтингова система контролю, кредитно-модульна система, форми педагогічного контролю.

Б) Тест-задача: „Ви, як викладач спеціальних дисциплін, застосовуєте рейтинговий контроль під час кредитно-модульної системи навчання? Обгрунтуйте відповідь”.

2.1. Методика навчання теми „Смородина чорна

План. Методика навчання питань:

1. Біологічні особливості і сорти чорної смородини.

2. Господарсько – біологічна характеристика нових та перспективних сортів смородини в умовах лісостепу України.

3. Сучасні технології виробництва садивного матеріалу ягідних культур:

а) вирощування садивного матеріалу ягідних культур;

б) технологія вирощування чорної смородини;

в) створення інтенсивних насаджень чорної смородини.

Ключові поняття: ігрова технологія навчання, проблемне навчання, тестування, лабораторна робота, інструктаж.



1. Біологічні особливості і сорти чорної смородини.

Викладач пропонує провести лабораторну роботу „Вивчення районованих сортів смородини чорної за натуральними зразками і муляжами”: таким чином виклавши матеріал першого питання плану. Нагадуючи студентам біологічні особливості чорної смородини, викладач проводить актуалізацію теми. Налагодження внутрішньо- та між предметних зв’язків або активізацію навчання студентів або допуск до лабораторної роботи, викладач проведе за допомогою тестування, на основі теоретичного матеріалу. Завдання до лабораторної роботи викладач пропонує подати студентам у вигляді виробничих ситуацій, звернувши увагу на їх посади як майбутніх фахівців. Викладач також наголошує на доцільності індивідуалізації навчання: подання завдань різного рівня складності, але які відповідають рівню, закладеному в ОКХ.

Смородина чорна - це зимостійка, рано вступаюча в плодоношення урожайна культура.

Ягоди чорної смородини містять різні харчові і лікувально-профілактичні речовини. так по вмісту вітаміну С ( до 223 мг%) вона стоїть на першому місці середсадових культур ( крім шипшини і актинідії).

Смородина це багаторічний кущ висотою 1,5-2,5 м в діаметрі - до 2 м. Може рости до 20 років на одному місці. Довговічність її забезпечується щорічними відростаючими прикореневими пагонами, які замінюють відмираючі гілки. В залежності від віку куща їх буває від 5 до 25 штук. Пагони, які виросли на гілках в цьому році, на слідуючий рік дають плоди. Найбільш урожайними є  3-4-річні гілки. Чим кращий приріст пагонів тим більший урожай.

Плодові бруньки у смородини закладаються у пазухах листків. У смородини відрізняють 4 типи плодових гілок: змішані пагони мають довжину 15-35 см, бруньки на них можуть бути як квіткові, так і ростові; плодові пагони довжиною 10-15 см мають бокові бруньки,  які є квітковими, букетні гілочки довжиною 5-6 см мають тільки бокові плодові бруньки. У смородини кільчатки плодового утворення довжиною до3 см мають 1-3 бруньки і живуть 2-3 роки. Ці особливості розвитку пагонів потрібно враховувати під час формування кущів та щорічного обрізування.

Найбільш урожайні гілки смородини 2-4 річні.

Сорта смородини бувають самоплідні і самобезплідні, тому на ділянці бажано мати не один а 2-3 сорти.

Корені розміщуються на глибині 10-50 см, окремі проникають до 1,5 - 2 м. Стержневий корінь відсутній.

У промислових насадженнях чи на присадибних ділянках на родючих грунтах смородину найдоцільніше вирощувати на одному місці 12-14, а на бідніших - 10-11 років.



Сорт Краса Львова

Характеристика

  • Тип: Ягідні культури

  • Вид: Смородина чорна

  • Сорт: Краса Львова

  • Виробник: Львівськийо філіал Інституту садівництва УААН

  • Урожайність: 9-15 кг з дорослого куща

  • Плоди: Ягоди великі, достатньо одного розміру, середня маса 1,5 г, більші - 4,5 г, округлі, чорні, блискучі.

  • Строк дозрівання: Середньопізній липень місяць

  • Саджанці: немає в наявності

Середньопізній сорт чорної смородини селекції Львівського філіалу Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування у 1985 році сортів Загадка х Лінтяй. Селекціонери З.А Шестопал, Г.С.Шестопал.

Відрізняється високою, стабільною урожайністю, крупноплідністю, комплексною стійкістю до борошнистої роси, антракнозу, септоріозу, придатний для механізованого збирання урожаю, адаптований до умов вирощування у Лісостепу і Поліссі України.

Кущ середньорослий, слаборозкидистий. Пагони середні, прямі. Китиці середні або короткі, щільно розташовані.

Ягоди великі, достатньо одного розміру, середня маса 1,5 г, більші - 4,5 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірка середньою товщини, еластична, міцна, з сухим відривом. М"якоть густа, буроватого кольору, приємного кисло-солодкого смаку ( 4,0-4,25 бала); містить: сухих речовин 12,9-13,2 %, цукрів 5,79-6,7 %, органічних кислот 1,8-3,1 %, вітаміна С 228,0-270,0 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівання  дружне, практично одночасне. Використовуються для споживання у свіжому вигляді, заморозки і різних видів техпереробки ( соки, желе, виноматеріали).

Сорт Веліколепна

Характеристика


  • Тип: Ягідні культури

  • Вид: Смородина чорна

  • Сорт: Веліколепна

  • Виробник: Росія

  • Урожайність: 5,4-10,2 т/га

  • Плоди: Великі-середня маса 1,2 г., максимальна 2,0 г., круглі, блискучі

  • Строк дозрівання: Середньостиглий

  • Саджанці: є в наявності

  • Вартість: 7 грн/шт

Сорт виведений схрещуванням сортів Мінай Шмирьов та Оджебін.

Кущ сильнорослий, прямостоячий.

Самоплідність та скороплідність високі. На другий рік після садіння дає урожай до 0,5 кг з куща.

Врожайність висока і стабільна, в середньому одержують по 5,4 т/га, максимально до 10,2 т/га

Сорт зимостійкий, має польову стійкість до антракнозу і практично стійкий до борошнистої роси, слабо пошкоджується бруньковим кліщем.

Ягоди великі ( середня маса  1,2 г. максимальна 2,0 г. круглі блискучі.

Шкірка товста, міцна,.  М'якуш зелений,соковитий, солодко - кислого смаку. Дегустаційна оцінка 4,0-4,2 бали.

 Сорт Софія



Характеристика

  • Тип: Ягідні культури

  • Вид: Смородина чорна

  • Сорт: Софія

  • Виробник: Львівський філіал Інституту садівництва УААН.

  • Урожайність: Висока

  • Плоди: Ягоди середньою масою 0,9-1,2 г, великі - 1,7-2,4 г, округлі, чорні, блискучі.

  • Строк дозрівання: Середньопізній

  • Саджанці: немає в наявності

Середньопізній сорт чорної смородини селекціі Львівського філіалу Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування сортів Пам’ять Вавілова і міжвидовою гібридною формою 106-37-11 як донор стійкості до хвороб. Селекціонери З.А Шестопал, Г.С.Шестопал.

Відрізняється високою і стабільною урожайністю, високим вмістом вітаміну С (308,0-334,8 мг на 100 г сирої маси), комплексною стійкістю до грибкових хвороб.

Кущ сильнорослий, слаборозлогий. Пагони середні по довжині, прямі, гнучкі. Китиці середні і короткі, рихлі, відносно щільно розміщені на пагоні.

Ягоди середньою масою 0,9-1,2 г, великі - 1,7-2,4 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірка середньої товщини, еластична, міцна, з сухим відривом. М’якуш коричневий, густий, ніжний, приємного кисло-солодкого смаку, з легки



Сорт Санюта
Характеристика

  • Тип: Ягідні культури

  • Вид: Смородина чорна

  • Сорт: Санюта

  • Виробник: Інститут садівництва УААН

  • Урожайність: Висока, стабільна

  • Плоди: Ягоди середньої маси 1,7-1,8 г, великі 2,5-2,6 г, одномірні, округло-елептичні, чорні, блискучі.

  • Строк дозрівання: Середньостиглий

  • Саджанці: є в наявності

  • Вартість: 7 грн/шт

Середньостиглий сорт інтенсивного типу селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування гідбридної форми А-1-14 (Юність х Зоя) і сорту Минай Шмирьов. Селекціонери К.М.Копань, В.П.Копань

Сорт відрізняється високою і стабільною урожайністю, самоплідністю, комплексною стійкістю до грибкових хвороб, посухостійкістю.

Кущ компактний, середньорослий, напіврозлогий. Пагони з вкороченими міжвузлями, товсті. Китиці короткі, щільно розміщені на пагоні, тому плодоносні пагони нагадують початок.

Ягоди середньої маси 1,7-1,8 г, великі 2,5-2,6 г, одномірні, округло-елептичні, чорні, блискучі. Шкірка товста, міцна, з сухим відривом. М’якоть зеленувато-коричнева кисло-солодка, вміру ароматна.

Дозрівають практично одночасно. Придатні для споживання свіжими, замороження, переробки на соки, желе, виноматеріали.

Один з сортів який придатний для повного механізованого вирощування і збирання урожаю.

Достигання практично одночасне, ягоди які достигли не осипаються. Придатні для вживання у свіжому вигляді, заморожування, а текож для переробки на соки, желе, виноматеріали.

Сорт Сюїта київська

Характеристика


  • Тип: Ягідні культури

  • Вид: Смородина чорна

  • Сорт: Сюїта київська

  • Виробник: Інститут садівництва УААН

  • Урожайність: Висока

  • Плоди: Ягоди відносно великі, одномірні, середньою масою 1,7 -1,8 г, великі 3,2-3,5 г, округло-овальні, чорні, блискучі.

  • Строк дозрівання: Ранньосередній

  • Саджанці: є в наявності

  • Вартість: 7 грн/шт

Ранньосередній сорт інтенсивного типу. Виведений в Інституті садівництва УААН від схрещування гібрідної форми А-1-14 (Юність х Зоя) і сорта Мінай Шмирьов. Селекціонери К.М.Копань, В.П.Копань.

Високоврожайний сорт, самоплідний, стійкий до борошнистої роси і іржі, але середньо пошкоджується антракнозом, відносно посухостійкий.

Кущ середньорослий, слаборозлогий, придатний для механізованого збирання урожаю. Пагони еластичні з вкороченими міжвулями. Китиці середні, щільно розміщені на пагоні.

Ягоди відносно великі, одномірні, середньою масою 1,7-1,8 г, великі 3,2-3,5 г, округло-овальні, чорні, блискучі. Шкірка міцна, еластична з сухим відривом. М’якоть зеленувато-коричнева, кисло-солодка.

Дозрівання практично одночасне. Придатні для споживання свіжими, заморожування, різних видів переробки - соки, желе , виноматеріали.
Викладач проводить заключний інструктаж (здача робіт студентами за тестами) та звертає увагу на методичні особливості лабораторної роботи з даної теми (застосування часткових методів навчання: спостереження, порівняння, задіяння смакових рецепторів; табличний алгоритм відповіді під час самостійної роботи).

2. Господарсько – біологічна характеристика нових та перспективних сортів смородини в умовах лісостепу України.

Викладач акцентує увагу студентів на реалізацію навчальних принципів – науковість та зв’язок теорії з практикою під час вивчення дисципліни „Плодівництво” - і подає методику навчання конткретного дослідження.

Важливо, що конкретні наукові дослідження дають змогу активізувати навчально – пізнавальну діяльність студентів, застосовуючи ігрові методи навчання: елементи рольової гри, аналіз конкретних ситуацій.

Викладач ставить перед студентом запитання проблемного характеру, яке „змусить” їх чітко уяснити мету наукового дослідження та його практичне значення та спонукає до самостійної діяльності: „Чому в Україні промислові насадження сортів чорної смородини й досі не мають розширеного сортименту, хоча достатньо новостворених сортів цієї культури?”


Підвищення попиту населення України на плодово-ягідну продукцію, зумовлює необхідність збільшення виробництва ягід та розширення сортименту смородини. Виробник зацікавлений у високоврожайних, комплексностійких сортах, різних строків достигання плодів.

Як відомо, насадження плодових і ягідних культур характеризуються високим рівнем пестицидного навантаження. Практика свідчить, що впровадження у виробництво стійких проти хвороб і шкідників сортів дозволяє виключати, або удвічі зменшити кількість обприскувань, енергетичних та матеріальних витрат.

Для продовження періоду споживання свіжих ягід і полегшення організації збирання врожаю актуальним є вивчення та виділення сортів різних строків достигання, особливо надраннього.

Вивчення біологічних особливостей та виділення кращих сортів смородини за комплексом господарсько-цінних ознак в зоні Лісостепу України має важливе значення при вдосконаленні сортименту для промислових насаджень цієї культури.



Об’єктом дослідження є дослідження 10 нових сортів смородини селекції кафедри садівництва НАУ (автор Шеренговий П.З.). Контролем були 3 сорти різних груп стиглості, що занесені до Реєстру сортів рослин України.

Предметом дослідження є вивчення фенологічних особливостей, росту та розвитку, продуктивності, стійкості проти хвороб та шкідників, економічної ефективності вирощування, придатності для механізованого збирання врожаю новостворених сортів смородини в умовах Лісостепу.

Методи досліджень. Дослідження проведені на основі польових, лабораторно-польових та лабораторних дослідів із застосуванням загальноприйнятих агрономічних, фізіологічних, економічних методик та статистичних методів обробки наукових даних.

Наукова новизна та практична цінність роботи. Вперше в умовах північної частини Лісостепу вивчені нові сорти смородини селекції кафедри садівництва НАУ (нині – НУБіПУ). Проведено порівняльну оцінку груп сортів за продуктивністю, швидкоплідністю, самоплідністю, стійкістю проти хвороб та шкідників, якістю ягід, придатністю для механізованого збирання ягід та іншими господарсько-біологічними ознаками. Кращі з них передані в Державне сортовипробування – Мрія Києва, Пам’ятна, Прем’єра, Голосіївська 2. Сорти Дочка Ворскли та Говтва занесені до Реєстру сортів рослин України з 2000 р.

Створено цінні сорти і гібриди для використання у селекційній роботі в якості батьківських форм, які є стійкими проти комплексу несприятливих умов довкілля та потенціальною врожайністю 15-18 т/га.



Впровадження у виробництво. З метою впровадження у виробництво результатів досліджень у навчально-дослідному саду плодоовочевого факультету НАУ створено маточні насадження нових і перспективних сортів смородини. Восени 2002 р. висаджено близько 20 тис. шт. живців нових сортів для вирощування саджанців та їх реалізації господарствам і населенню. Весною 2000 року в господарстві “Іванковичі” Київської області закладено насадження смородини сортами селекції кафедри садівництва НАУ на площі 4 га та протягом 2001 і 2002 рр. у господарствах Івано-Франківської області на площі 6 га.
Викладач звертає увагу студентів на результати дослідження.

Умови та методика проведення досліджень. Дослідження проводилися протягом 1999-2002 рр. у насадженнях смородини навчально-дослідного саду Національного аграрного університету (м. Київ) у зоні Лісостепу України.

Клімат помірно континентальний. За багаторічними даними середня річна температура повітря становить 7,30С. Середня багаторічна температура найбільш холодного місяця січня – -6,5 0С, а найбільш теплого липня – +19,8 0С. Мінімальна температура згідно з даними багаторічних спостережень становить -360С, а максимальна +39 0С.

Сума активних температур вище 100С у межах 2560-27000С.

Кількість днів з середньодобовою температурою вище 100С – 160-170. Дана зона забезпечена опадами, річна норма за багаторічними спостереженнями складає 636 мм. Основна кількість їх (450 мм) випадає протягом вегетаційного періоду. Осінні приморозки у зоні проведення досліджень починаються в першій декаді жовтня, а весняні – закінчуються в першій декаді травня.

Грунт дослідних ділянок – дерново-середньоопідзолений. За механічним складом – крупнопилуватий легкосуглинковий, за трудністю механізованого обробітку належить до групи легких.

Схема садіння рослин у досліді – 3,0×0,7 м. У колекційному вивченні по 5 облікових рослин кожного сорту, в конкурсному – по 10 у 3-х повтореннях.

Дослідження проводилися згідно з “Програмою та методикою сортовивчення плодових, ягідних та горіхоплідних культур” (Мічуринськ, 1973; Орел, 1999).



Фенологічні фази розвитку сортів смородини. Початок вегетації. Дослідженнями встановлено, що для початку вегетації сортів смородини в умовах північної частини Лісостепу України необхідна сума позитивних температур у межах 43-840С. Початок розпускання бруньок визначався погодними умовами та біологічними особливостями сорту. У даній місцевості початок вегетації смородини, в середньому за роки досліджень, відмічається наприкінці другої – початку третьої декади березня. Різниця у строках початку вегетації між ранніми та пізніми сортами становить близько 8 днів. До ранньовегетуючих сортів належать Сіянець Голубки, Мрія Києва, Дружба (17-18.03). Через 7-8 днів вегетацію починають Голосіївська 2 та Княжицька 15. Більшість сортів, що вивчались, за цим показником належать до середніх.

Цвітіння сортів смородини настає в середньому через 25-37 діб після початку вегетації. Найпершими починають фазу цвітіння сорти ранньостиглої групи. Приблизно через 7 днів зацвітають пізньостиглі сорти. Цей інтервал між сортами потрібно враховувати при закладанні насаджень смородини, особливо в умовах, де існує загроза весняних заморозків. Тривалість цвітіння за роки досліджень становить 6-12 діб і залежить від погодних умов та біологічних особливостей сорту.

Фаза цвітіння в усіх сортів припадає на другу половину квітня – початок травня.

Встановлена пряма залежність між початком вегетації та настанням інших фенологічних фаз розвитку. Тобто сорти, що рано розпочинають вегетацію, раніше зацвітають, формують стиглі ягоди та закінчують вегетацію.

Достигання ягід наступає, залежно від умов року, через 43-60 днів після початку цвітіння при досягненнні суми позитивних температур 948-11750С. Група ранньостиглих сортів починає цю фазу в перших числах червня. В окремі роки (2000, 2002) у сорту Мрія Києва початок достигання спостерігався в кінці травня. Це пояснюється сприятливими погодними умовами та біологічними особливостями сорту. У пізньостиглих сортів початок достигання відмічено у третій декаді червня, а масове через 7-10 днів і залежить від біологічних особливостей сорту та погодних умов.

При закладанні насаджень смородини потрібно звертати увагу на строки достигання ягід. Адже, підібравши певні сорти, можна продовжити період споживання та реалізації ягід, а також полегшити роботи під час збирання врожаю.



Ріст пагонів. Дані досліджень свідчать, що у більшості сортів смородини початок росту пагонів спостерігався наприкінці квітня. Раніше починаються ростові процеси у сортів Сіянець Голубки та Мрія Києва, найпізніше – у сортів Голосіївська 2 і Княжицька 15.

Важливим для розмноження сортів здерев’янілими живцями, механізованого збирання врожаю і догляду за насадженнями є раннє закінчення росту пагонів. За цим показником необхідно відзначити сорти Дружба та Мрія Києва. Найдовше ростуть пагони у Зеленої Димки та Голосіївської 2.



Кінець вегетації настає, як правило, у жовтні. Першими закінчують вегетацію сорти Сіянець Голубки, Мрія Києва і Дочка Ворскли, останніми – Прем’єра та Сіянець Багіри.

Період спокою. Період спокою у плодових та ягідних культур пов’язаний із зимостійкістю рослин. Знання цієї властивості допомагає встановити можливість акліматизації сортів у даній місцевості. Саме тривалість періоду спокою визначає зимостійкість смородини, особливо за третім та четвертим компонентами зимостійкості.

Результати вивчення періоду спокою дослідних сортів смородини свідчать, що середня тривалість його знаходиться в межах 180-191 днів. Вступ рослин у стан спокою спостерігався в середньому у серпні, а найбільш ранній зафіксовано у третій декаді липня 1999 р.

Вихід сортів смородини зі стану спокою спостерігався в кінці січня – третій декаді лютого. Найбільш коротким за тривалістю період спокою був у 2001-2002 рр. (169 – 178 днів), а найбільш довгим – 2000-2001 рр. (186 – 204 днів).

За роки досліджень кліматичні умови зимового періоду були сприятливими для смородини, тому негативного впливу на стан рослин не відмічено. Сорти з коротким періодом спокою і раннім виходом з нього мають більшу ймовірність пошкодження генеративних органів у зимовий період. Раннім виходом зі стану спокою характеризуються Сіянець Голубки, Мрія Києва, більш пізнім – Голосіївська 2, Пам’ятна, Народна і Чорний Жемчуг.



Зимостійкість смородини – важлива господарсько-біологічна ознака, яка впливає на врожайність культури і є лімітуючим фактором вирощування сортів в окремих регіонах.

На основі результатів багаторічних досліджень у зоні Лісостепу із п’яти компонентів зимостійкості найбільш важливими виявилися третій і четвертий, а саме:



  • збереження зимостійкості в період потеплінь;

  • здатність набувати стійкості після потеплінь.

У кінці зими у зоні Лісостепу спостерігається потепління в денний час і зниження температури у нічний. За таких умов рослини вдень нагріваються, що зумовлює початок фізіологічних процесів у них, а вночі низькі температури можуть пошкоджувати генеративні органи бруньок. У роки наших досліджень погодні умови були сприятливими для рослин за третім і четвертим компонентами зимостійкості.

Смородина – ранньоквітуюча рослина, тому є небезпека пошкодження весняними приморозками генеративних органів. У 1999 та 2000 рр. спостерігались весняні приморозки –3,20С та – 2,1 відповідно під час цвітіння смородини, що викликало пошкодження зав’язі та квіток у сортів. Встановлено, що пошкодження квіток було дещо менше, ніж зав’язі.

Необхідно відмітити, що сорти по-різному пошкоджувалися весняними приморозками. На основі аналізу результатів досліджень можна зробити висновок, що більш стійкими є сорти пізньоквітуючі. Із досліджуваних сортів, які слабо пошкоджуються весняними приморозками, із групи ранньостиглих є Мрія Києва, середньостиглих – Пам’ятна, Говтва, пізньостиглих – Голосіївська 2. Останню рекомендуємо використовувати в селекційній роботі як джерело пізнього квітування і достигання плодів та стійкості проти весняних приморозків.

Ріст та розвиток рослин визначає їх урожайність. Внаслідок вивчення росту прикореневих пагонів та обростаючих гілок встановлено, що інтенсивний ріст починається через місяць після початку вегетації. На інтенсивність росту пагонів впливає температурний режим, наявність вологи та поживних речовин у ґрунті. Низька або висока температура, надлишок чи дефіцит вологи сповільнюють або прискорюють ріст пагонів.

Найбільш інтенсивно ростуть пагони з третьої декади квітня до середини червня. Після цього ростові процеси послаблюються і в кінці липня у більшості сортів закінчуються. У цей час формуються верхівкові бруньки, пагони набувають забарвлення, що характерне для сорту. Більш інтенсивно ростуть прикореневі пагони. Їх прирости можуть досягати за сприятливих умов більше 2 см за добу, тоді як приріст обростаючої деревини за добу в цей час не перевищує 1 см.

За результатами спостережень вчених та проведених біометричних обліків можна зробити висновок, що сорти смородини відрізняються між собою за наростанням надземної частини і пагоноутворювальною здатністю.

Середня сумарна довжина річних приростів куща досягала від 9,4 до 18,8 м. Найбільшою довжиною річного приросту характеризуються сорти Дочка Ворскли, Народна, Прем’єра і Пам’ятна - 18,1-18,8 м, найменшою – Сіянець Багіри та Сіянець Голубки – 9,4-9,7 м.

До сортів, які здатні утворювати на кущі велику кількість пагонів заміщення, належать Дочка Ворскли, Чорний Жемчуг і Голосіївська 2 – 5,2-5,5 шт. Малу кількість нульових пагонів утворюють сорти Сіянець Голубки та Княжицька 15 – по 3,5 шт. Найбільші пагони у сортів Зелена Димка, Мрія Києва, Говтва. Їх довжина досягає 70 см.

Сорти з великою довжиною річного приросту (понад 18,5 м) швидко загущуються і потребують обрізування, щоб не знизити якісні показники врожаю. Основна маса досліджуваних сортів має довжину річного приросту 13,4-18,2 м/кущ. Для таких сортів характерне закладання врожаю по усьому об’єму крони.

Вивчення розмірів та форми кущів різних сортів смородини, а також площ, які вони займають, дали можливість визначити оптимальні схеми їх садіння. За висотою кущів усі сорти належать до середньорослих, крім Дружби, Прем’єри та Княжицької 15, які належать до низькорослих. Оптимальна схема садіння для більшості досліджуваних сортів є 2,5×0,7 м, лише для Зеленої Димки, Пам’ятної та Чорного Жемчуга – оптимальна площа живлення становить 3,0×0,7 м.

В останні роки велику увагу приділяють швидкоплідним сортам, які на однорічних прикореневих пагонах формують бруньки з генеративними органами. Чим більше таких бруньок, тим вища врожайність куща на другий рік після посадки або після зрізування надземної частини на відновлення.

Найменшу кількість плодових бруньок на 1 м приросту мали Сіянець Багіри – 42% від загальної та Княжицька 15, Дружба і Народна – 53-58%. Найбільша кількість генеративних бруньок відмічена у Чорного Жемчуга і Говтви – 91-93%. Ці сорти на другий рік після посадки при належній агротехніці можуть давати 2,5-3,0 кг ягід з куща.

Площа листкової поверхні. На всі процеси життєдіяльності рослин і формування господарського врожаю впливає величина площі листкової поверхні. Фотосинтез листків є важливим фізіологічним показником, за яким можна визначити реакцію сортів смородини на різні умови зовнішнього середовища та їх адаптивну властивість.

Найбільша площа листкової поверхні на одному гектарі була у сортів Дочка Ворскли – 22,1 тис. м2 (ранньостигла група). Зелена Димка, Пам’ятна та Говтва утворюють найбільшу асиміляційну поверхню у групі середньостиглих сортів – 21,0-21,2 тис. м2/га. Голосіївська 2 (пізньостигла група) утворює 21,9 тис. м2/га листкової поверхні. Площу листкової поверхні визначають, насамперед, погодні умови вегетації та рівень агротехніки.



Плодоношення і продуктивність сортів смородини. Самоплідність. Вивчення ступеня самоплідності нових сортів смородини в умовах Лісостепу України вказує на значну їх відмінність за цим показником. Це пояснюється тим, що не у всіх сортів у межах квітки можливе запилення своїм пилком без участі комах-запилювачів.

Згідно із загальноприйнятим групуванням, сорти смородини за ступенем самозапилення поділені на п’ять груп. Досліджувані нами сорти віднесені до трьох груп:

1. Високосамоплідні, у яких зав’язування ягід від природного самозапилення було вище 50% – Дочка Ворскли, Пам’ятна, Голосіївська 2.

2. Сорти з доброю самоплідністю, у яких зав’язалось ягід у межах 30-50%. Це основна кількість наших сортів, серед яких найвищий показник у Говтви – 46,5%.

3. Сорти із середньою самоплідністю (20-30%). До таких належить Княжицька 15 – 29,1%.

Сортів із низькою самоплідністю (3-20%) і самобезплідних (нижче 3%) у наших дослідах не виявлено.

Для підвищення врожайності смородини, крім самоплідності, важливе значення має перехресне запилення, завдяки якому підвищується кількість життєздатних зародків, збільшується відсоток зав’язування ягід та їх середня маса.

Ми вивчали перехресне запилення кожного сорту смородини в межах групи стиглості. Результати показали, що величина зав’язування ягід та середня маса їх залежить від сорту-запилювача. У групі ранньостиглих сортів кращим сортом-запилювачем виявилася – Дочка Ворскли, середньостиглих – Говтва і Пам’ятна, пізньостиглих – Голосіївська 2.



Урожайність сортів смородини є головною господарсько-цінною ознакою сорту. Її складовими є такі елементи продуктивності як кількість ягід у гроні, середня маса ягід, щільність плодових утворень на гілках, кількість плодоносних гілок у кущі. Крім того, польова врожайність безпосередньо пов’язана із самоплідністю сорту та осипанням ягід, його адаптаційними властивостями (зимостійкість, стійкість проти хвороб і шкідників та несприятливих погодних умов під час вегетації).

За роки досліджень вивчена врожайність 10 нових сортів смородини селекції кафедри садівництва НАУ. Результати наведені у таблиці 1.

Аналіз середньої врожайності за роки досліджень показав, що до найбільш врожайних ранньостиглих сортів належить Дочка Ворскли – 88 ц/га, що на 52,2% більше від контролю, середньостиглих – Говтва, Прем’єра та Пам’ятна (84,3-93,5 ц/га), у яких цей показник на 8,1-19,9% вищий, ніж у контрольного сорту Зелена Димка. Найвищою врожайністю у пізньостиглих сортів характеризується Голосіївська 2 – 99,8 ц/га, що на 15,3 ц/га більше від контролю.

Щільність врожаю. Враховуючи відмінності сортів за об’ємом крони куща, показники урожайності у кілограмах з куща не дають повної уяви про потенційні можливості сорту. Тому оцінювати сорти смородини доцільно за коефіцієнтом щільності врожаю, який запропонував Є.П. Кумінов (1973). Показник щільності врожаю ягід може змінюватися залежно від погодних умов року. Найбільшу цінність мають сорти зі щільністю врожаю ягід понад 2 кг/м3.

Проведені дослідження дали змогу виділити сорти інтенсивного типу за показником щільності врожаю. До сортів з дуже високою щільністю врожаю ягід належать Говтва і Голосіївська 2 – вище 2,5 кг/м3. Високу щільність врожаю (1,6-2,5 кг/м3) мають сорти Мрія Києва, Дочка Ворскли, Зелена Димка, Пам’ятна і Чорний Жемчуг.

Важливим показником потенційної продуктивності смородини є довжина грона, кількість і середня маса ягоди. Довжина грона у досліджуваних сортів була 5,0-8,3 см, кількість ягід у гроні 6,0-9,3 шт., а їх середня маса 0,9-1,7 г. У ранньостиглих сортів найбільшою довжиною грона та кількістю ягід характеризується Дочка Ворскли, а масою ягоди – Мрія Києва, яка завдяки цьому має найвищу продуктивність грона. Сорти Зелена Димка та Говтва (середньостиглі) утворюють найбільшу кількість ягід у гроні при дещо меншій їх масі. За крупноплідністю у цій групі виділяються сорти Пам’ятна (1,7 г) та Прем’єра (1,5 г). Серед пізньостиглих сортів кращими за цим показником є Чорний Жемчуг і Голосіївська 2.

Отже, для створення високопродуктивних насаджень смородини потрібно використовувати сорти Дочка Ворскли, Мрія Києва, Пам’ятна, Говтва і Голосіївська 2.



Формування врожаю. Продуктивність насаджень ягідних рослин залежить від цілого комплексу факторів: ґрунтових умов, конструкції, сортових особливостей, освітленості крони, температури і вологості повітря.

Біологічною особливістю смородини є плодоношення на однорічному прирості, де зосереджено близько 90% врожаю. У зв’язку з цим маса ягід на 1 м приросту може бути показником потенційної продуктивності культури. Встановлено, що на однорічному прирості формується 73,9-89,7% врожаю майбутнього року. Найбільше генеративних бруньок відмічено у сортів Дочка Ворскли, Говтва, Голосіївська 2 та Чорний Жемчуг (82,9-89,7%). Найбільшу кількість генеративних бруньок на однорічному прирості мають сорти, похідні європейського, сибірського підвидів та смородини дикуші, а найменшу – сорти європейського походження.



Якість ягід нових сортів смородини. До якісних показників плодів смородини належать маса та одномірність ягід, їх хімічний склад, дегустаційна оцінка, які характеризують смакові, харчові та технологічні властивості продукції.

За результатами досліджень до групи крупноплідних належать: Прем’єра і Пам’ятна, Мрія Києва, Дочка Ворскли, Зелена Димка, Народна і Голосіївська 2 (1,6-1,9 г).

Плоди використовують здебільшого для їх переробки. В останні роки створено ряд сортів з високими смаковими якостями ягід, що дає змогу споживати їх свіжими. Смакові властивості ягід залежать від співвідношення цукрів та кислот, вмісту в них сухих речовин. Дегустаційна оцінка ягід випробовуваних сортів знаходиться в межах 4,2-4,8 бала. Високі смакові якості ягід характерні для Пам’ятної (4,8 бала), Прем’єри та Мрії Києва (4,6 бала). Дещо нижчою смаковою якістю характеризуються Сіянець Багіри, Зелена Димка, Княжицька 15, Чорний Жемчуг (4,2-4,3 бала).

Встановлена різниця між сортами за вмістом сухих розчиних речовин у ягодах. Найбільше їх у плодах сортів Мрія Києва, Дружба та Дочка Ворскли (13,9-14,2%). Менше вміщують сухих розчинних речовин плоди Прем’єри та Голосіївської 2 (12,3-12,5%).

За вмістом органічних кислот, які визначають смак ягід і продуктів переробки, сорти мають відмінності. Низька кислотність ягід у Зеленої Димки, Голосіївської 2, Прем’єри та Сіянця Голубки (2,4%). Більша величина цього показника у сортів Дружба та Дочка Ворскли, відповідно, 3,4-3,6%. Вміст цукрів у ягодах знаходиться в межах 7,2-9,2%. Високий вміст цукрів характерний для сортів Пам’ятна та Мрія Києва (8,7-9,2%). Низьку цукристість мають сорти Сіянець Голубки, Чорний Жемчуг і Княжицька 15 (7,2-7,4%).

За вмістом аскорбінової кислоти сорти істотно відрізняються один від одного. У наших досліденнях цей показник був у межах 180-230 мг/100 г.

Згідно з методикою Л.І. Вигорова (1972), за вмістом аскорбінової кислоти сорти поділяються на чотири групи:

1. Високовітамінні (вміст вітаміну С в ягодах понад 250 мг/100 г). У наших дослідженнях таких сортів не виявлено.

2. З доброю вітамінністю (200-249 мг/100 г). До них належать Мрія Києва, Зелена Димка, Пам’ятна, Прем’єра, Сіянець Багіри, Народна і Голосіївська 2.

3. Середньовітамінні (150-199 мг/100г). До них належать Сіянець Голубки, Дружба, Говтва, Княжицька 15.

4. Низьковітамінні (менше 150 мг/100 г). Таких сортів у наших дослідженнях не виявлено. Отже, за вмістом аскорбінової кислоти дослідні сорти належать до другої та третьої груп.

Стійкість смородини проти хвороб та шкідників. Відомо, що у боротьбі з хворобами смородини важливе значення має система агрозаходів. Серед методів захисту виділяються профілактичні, агротехнічні, хімічні і біологічні. Особливе місце належить впровадженню у виробництво сортів з підвищеною стійкістю проти небезпечних хвороб та шкідників.

Найбільш поширеними хворобами смородини у зоні Лісостепу України є борошниста роса, септоріоз, стовпчаста іржа та антракноз. Великої шкоди насадженням смородини завдає бруньковий кліщ. Результати вивчення стійкості нових сортів смородини проти хвороб та шкідників наведені у таблиці 2.Аналізуючи результати досліджень стійкості сортів смородини проти хвороб та шкідників, можна зробити висновок, що імунних сортів немає. Високою комплексною стійкістю проти хвороб та шкідників характеризуються сорти: з ранньої групи стиглості – Дочка Ворскли, середньостиглої – Говтва та Пам’ятна, пізньостиглої – Голосіївська 2. Остання є носієм стійкості проти борошнистої роси, септоріозу та антракнозу. Для Дочки Ворскли характерна стійкість проти антракнозу та брунькового кліща. Говтва є носієм стійкості проти стовпчастої іржі та антракнозу.

Ці сорти можуть бути використані у селекційній роботі на ознаку стійкості проти хвороб та шкідників.

Оцінка сортів смородини на придатність до механізованого збирання врожаю. Досліження проводилися відповідно до вимог, що прийняті науково-координаційною радою спеціалістів країн членів Ради Економічної Взаємодопомоги (1988). Згідно з ними сорту, визначеному як придатний для комбайнового збирання ягід, повинні бути властиві такі ознаки:


  • висота куща не менше 1,2 м, гілки прямі поодинокі, стійкі до зламування, створюють кущ у вигляді перекинутого конуса, діаметр основних гілок 15-20 мм, ширина куща при основі не більше 35 см;

  • врожайність – понад 60 ц/га;

  • одночасність достигання ягід – не менше 90%, стиглі ягоди не осипаються, тривалість оптимального строку збирання не менше 7 днів;

  • зусилля для відриву ягід від плодоніжки в період оптимальної стиглості – 50-150 г;

  • зона плодоношення на кущі починається на висоті не менше 30 см від землі.

Результати придатності сортів для комбайнового збирання ягід наведені в таблиці 3.

Вивчення придатності нових сортів для механізованого збирання ягід за основними показниками свідчить, що переважна їх більшість придатна до механізованого збирання. Непридатними є сорти Сіянець Голубки та Мрія Києва за ознаками зусиля відриву від грона та роздушування. Найбільш придатними є:



  • з ранньостиглої групи – Дочка Ворскли;

  • з середньостиглої – Пам’ятна, Говтва;

  • з пізньостиглої – Голосіївська 2.

Розмноження смородини. В останні роки селекціонерами створено ряд перспективних за продуктивністю і адаптивністю до умов вирощування сортів. Важливою ознакою їх швидкого поширення, враховуючи недостатню кількість маточних насаджень, є отримання якомога більше якісних саджанців з висаджених живців. Поряд з розробкою ефективних способів розмноження, застосуванням стимуляторів коренегенезу, на нашу думку, позитивний вплив на цей процес можуть мати більш ранні строки посадки живців.

Вченими був закладений дослід з вкорінення здерев’янілих живців смородини за варіантами:

У результаті проведених досліджень встановлено, що найкраще вкорінюються здерев’янілі живці смородини з двома листками, висаджені в середині серпня і нарізані з пагонів, які закінчили ріст, але ще не перебувають у стані спокою. Такі живці характеризуються високою фізіологічною активністю. Теплий ґрунт у цей час та фізіологічна активність листя сприяють утворенню калюсу і значної кількості корінців. При цьому етап початкового коренеутворення у висаджених живців завершується восени, що дозволяє новій рослині навесні розпочати період активного росту. При більш пізніх строках осінньої посадки величина показника приживлюваності поступово зменшується до 65-70% у більшості сортів. Лише у сорту Голосіївська 2 цей показник становить 80%. Проте найменшою вона була при весняному садінні живців, особливо при весняній їх заготівлі. Лише половина висаджених живців утворили калюс. Помітного впливу сортових особливостей на укорінення живців не виявлено.

Вихід стандартних саджанців, зокрема 1 сорту, знаходиться в прямій залежності від строків посадки живців і меншою мірою від сортових особливостей. Чим раніше висаджені живці, тим більше стандартного матеріалу.

Отримані результати свідчать, що деякі сорти здатні давати більшу кількість саджанців першого сорту. У групі ранньостиглих сортів найвищим показником характеризується Дочка Ворскли, яка в усіх варіантах мала більший вихід саджанців першого сорту порівняно з контролем. У середньо- та пізньостиглих досліджуваних сортів вихід саджанців першого сорту приблизно однаковий з контролем.

При висадці живців наприкінці літа отримано найбільшу кількість саджанців першого сорту. Пізніші строки садіння живців призводять до зниження якісних показників саджанців. Найнижчими показниками приживлювання і виходу якісних саджанців характеризується весняна посадка живців.



Економічна ефективність вирощування нових сортів. Результати економічної ефективності вирощування нових сортів смородини в умовах Лісостепу України наведені в таблиці 4. Економічну ефективність вирощування нових сортів визначали відповідно до “Методики економічної оцінки типів насаджень сортів плодових та ягідних культур і результатів технологічних досліджень у садівництві” (1992). Дані про витрати коштів, праці взято з фактично виконаних обсягів робіт і діючих у Національному аграрному університеті та Інституті садівництва УААН норм виробітку і витрат матеріалів, їх вартості, тарифних ставок, витрат на амортизацію та ремонт основних засобів виробництва, загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

Капітальні вкладення на створення 1 га насаджень з урахуванням вартості садивного матеріалу однакові для всіх варіантів і складають 24500 грн.

Виробничі витрати на 1 га насаджень знаходяться в прямій залежності від урожайності кожного сорту. Збільшення виробничих витрат у різних сортів викликане в першу чергу додатковими витратами на збирання врожаю. Але високий їх рівень урожайності забезпечує нижчу собівартість одиниці продукції (54,5–59,9 грн./ц).

Головним показником економічної оцінки сортів є рівень рентабельності виробництва ягід, прибуток з 1 га насаджень та строк окупності капітальних вкладень. Найбільший прибуток з 1 га можна отримати при вирощуванні високоврожайних сортів Дочка Ворскли, Говтва і Голосіївська 2 (16,8-19,5 тис. грн.) при високому рівні рентабельності.

Викладач робить висновки:

1. За біологічними особливостями росту і розвитку досліджувані сорти відповідають ґрунтово-кліматичним умовам Лісостепу України.

2. У період глибокого та вимушеного спокою зимостійкість генеративних бруньок дослідних сортів є досить високою. Заморозки до –3,20С під час цвітіння ранніх та середньостиглих сортів призводять до загибелі 25-30% квіток та зав’язі. Вищу стійкість генеративних органів проти весняних заморозків завдяки пізньому цвітінню мають пізньостиглі сорти Голосіївська 2, Народна, Чорний Жемчуг.

3. До високосамоплідних належать Дочка Ворскли, Пам’ятна, Говтва та Голосіївська 2, які були створені за участю смородини дикуші. Кращими запилювачами для сортів ранньостиглої групи є Дочка Ворскли та Мрія Києва; середньостиглої – Говтва, Пам’ятна; пізньостиглої – Голосіївська 2.

4. Швидкоплідністю характеризуються сорти Чорний Жемчуг, Говтва, Пам’ятна, Голосіївська 2, у яких на прикореневих однорічних пагонах генеративні бруньки складають 74-90% від їх загальної кількості.

5. Найвищою продуктивністю характеризуються сорти ранньостиглої групи – Дочка Ворскли (88,0 ц/га); середньостиглої – Говтва (93,5 ц/га), Пам’ятна та Прем’єра (84,3 та 85,0 ц/га); пізньостиглої – Голосіївська 2 (99,8 ц/га).

6. За показниками високої товарності і споживчих якостей ягід виділяються сорти: крупноплідності – Дочка Ворскли, Зелена Димка, Прем’єра, Народна, Голосіївська 2, Пам’ятна та Мрія Києва (середня маса ягоди 1,4-1,7 г); високих смакових якостей – Мрія Києва, Прем’єра, Голосіївська 2 (дегустаційна оцінка 4,6-4,8 бала); високого вмісту вітаміну С (понад 200 мг/100 г) – Голосіївська 2, Дочка Ворскли, Зелена Димка, Пам’ятна, Говтва.

7. Високою комплексною стійкістю проти хвороб та шкідників характеризуються сорти: ранньостиглі – Дочка Ворскли; середньостиглі – Зелена Димка, Говтва, Пам’ятна; пізньостиглі – Голосіївська 2, яка практично не уражається хворобами та бруньковим кліщем.

8. Сорти Дочка Ворскли, Говтва, Пам’ятна, Прем’єра, Голосіївська 2 є придатними до комбайнового збирання врожаю.

9. Для раціонального використання здерев’янілих живців та підвищення якості садивного матеріалу смородини і при  відсутності достатньої маточної бази, доцільним є пізньолітнє (середина серпня) садіння живців з двома верхніми листками з метою отримання вищого виходу стандартних саджанців.

10. Вирощування сортів смородини селекції Національного аграрного університету Дочка Ворскли, Говтва, Пам’ятна, Прем’єра, Голосіївська 2 характеризується високою економічною ефективністю, бо дозволяє отримати 16,0-19,5 тис. грн. прибутку при рентабельності 315-358%.
Викладач звертає увагу студентів на рекомендації виробництву, які випливають із дослідження

1. Для закладання високопродуктивних насаджень смородини в умовах Лісостепу рекомендуємо використовувати нові сорти Пам’ятна, Прем’єра, Голосіївська 2.

2. При створенні насаджень смородини для механізованого збирання врожаю і для поліпшення роботи техніки використовувати сорти різного строку достигання, а саме: раннього – Дочка Ворскли; середнього – Говтва, Пам’ятна та Прем’єра; пізнього – Голосіївська 2.

3. Для підвищення врожайності і стабільності плодоношення смородини необхідно закладати насадження самоплідними сортами, до яких належать Дочка Ворскли, Говтва, Пам’ятна і Голосіївська 2. Ці сорти є також добрими запилювачами в межах групи стиглості.

4. Для зменшення застосування пестицидів насадження смородини слід створювати сортами, стійкими проти хвороб і шкідників, зокрема, Дочкою Ворскли, Говтвою, Голосіївською 2.

Для селекції на високий рівень окремих господарсько-цінних ознак необхідно використовувати такі сорти:



  • на ранні строки достигання ягід – Мрія Києва, Дружба;

  • на високу самоплідність – Дочка Ворскли, Говтва і Голосіївська 2;

  • на крупноплідність – Мрія Києва, Пам’ятна, Народна;

  • на високий вміст вітаміну С в ягодах – Мрія Києва, Прем’єра, Голосіївська 2;

  • на швидкоплідність –Чорний Жемчуг, Говтва;

  • на стійкість генеративних органів проти весняних заморозків – Народна, Голосіївська 2;

  • на комплексну стійкість проти хвороб та шкідників – Голосіївська 2.

Викладач систематизує викладениий матеріал після проведеної евристичної бесіди зі студентами стосовно шляхів вирішення проблемного запитання, яке було поставлене на початку викладення другого питання плану.



3. Сучасні технології виробництва садивного матеріалу ягідних культур.

Викладач акцентує увагу на доцільності презентації лекції. Викладач надає можливість студентам наочно побачити позитивні боки та недоліки сучасних технологій виробництва садивного матеріалу чорної смородини. Викладач звертає увагу на важливості виконання виховної мети, а саме: економічному вихованні студентів.



Вирощування садивного матеріалу ягідних культур. Кущові ягідники (смородина, порічка, аґрус) розмножують найчастіше здерев’янілими і зеленими живцями. Сучасні маточники кущових ягідників розраховані на період експлуатації 5–6 років, що дає можливість інтенсивного їх використання і своєчасної ротації сортименту. При закладанні живцевих маточників використовують елітний чи суперелітний садивний матеріал, вирощений у розсадниках, оснащених біотехнологічними комплексами (тут він проходить необхідні етапи тестування на наявність вірусних хвороб, а при необхідності й оздоровлення, що має бути підтверджено відповідними сертифікатами). Вибір місця під маточник із урахуванням просторової ізоляції, оптимальної сівозміни, передсадивної підготовки ґрунту передбачені типовими технологіями (Майдебура В.І., Васюта В.М. та ін., 1984; Книга М.М., Надточій І.П., 1987; Типові технологічні карти, 2002). Висаджують рослини за схемою 1,5–2 на 0,3–0,5 м. При достатній кількості садивного матеріалу його можна висаджувати і за більш загущеними схемами, наприклад 1 на 0,25 м., проте це в подальшому ускладнює догляд за маточними рослинами. Оптимальний строк закладання маточника — жовтень–перша декада листопада. Відразу після садіння надземну частину рослин обрізують, залишаючи по 2–3 бруньки в основі кожного стебла, з яких у наступному році повинні вирости сильні пагони. Експлуатацію живцевого маточника розпочинають з 2-го року. Заготовляють однорічні здерев’янілі пагони товщиною 6–10 мм (зріз проводять на пеньок, залишаючи не менше 2 бруньок). Пагони звільняють від листя і розрізають на окремі живці довжиною 18–20 см. Кращими строками заготівлі й садіння здерев’янілих живців в умовах Полісся є: для порічки — третя декада серпня — перша декада вересня, для смородини — вересень — перша декада жовтня. Ранні строки сприяють початку вкорінення живців до настання холодів, що надалі позитивно впливатиме на ріст надземної частини саджанців.

Садіння живців у шкілку як правило проводять відразу після їх заготівлі в завчасно нарізані борозни чи щілини за схемою 45–60 на 5–10 см (можливі стрічкові схеми). На один гектар шкілки висаджують 170– 400 тис. живців. При садінні верхній зріз живця має бути на рівні ґрунту або на 1–1,5см вище нього. Після садіння шкілку поливають, а згодом ґрунт розпушують на глибину 8–10 см. Упродовж наступної вегетації ретельно виконують всі технологічні операції, спрямовані на забезпечення активних ростових процесів та захисту рослин від шкідників і хвороб. При їх дотриманні середній вихід стандартних саджанців становить 60–70 % від кількості висаджених живців.

Досить часто для прискореного розмноження оздоровленого вихідного матеріалу кущових ягідників використовують технологію зеленого живцювання мікроживцями, яка свого часу була апробована і вдосконалена науковцями Інституту садівництва УААН. Для аґрусу, регенераційна здатність якого значно нижча порівняно із смородиною і порічкою, найбільш ефективним є розмноження зеленими живцями з “п’яткою” — фрагментом минулорічної деревини. Позитивні результати при вирощуванні садивного матеріалу аґрусу отримують також шляхом розмноження вертикальними і горизонтальними відсадками. Для цього створюють відсадковий маточник ( по типу маточника клонових підщеп яблуні). Проте коефіцієнт розмноження при такій технології значно нижчий.

Технологія вирощування чорної смородини. На ділянці, відведеній під насадження смородини, наприкінці літа проводять оранку на глибину 27-30 см для чорноземних та сірих ґрунтів або на 22-25 см - дерново-підзолистих. Під оранку вносять 60-80 т/га гною разом із фосфорними й калійними добривами (по 90-120 кг/га д.р.). Оптимальний строк садіння саджанців - кінець вересня-перша половина жовтня за схемою 2,5-3,0 х 0,3-0,5 м. Якщо планується механізований (комбайновий) збір ягід, то плантація має бути не менше 30-40 га, яка створюється щорічним садінням 10-12 га.


Навесні другого року рослини зрізають на висоті 8-10 см. Прийоми догляду першого року направлені на отримання 5-6 пагонів на кущі довжиною 60-90 см кожний. У наступні роки ґрунт насадження утримують чистим від бур'янів, поливами забезпечуються необхідна вологість (не менше 70 % НВ), своєчасно і якісно ведеться боротьба з хворобами та шкідниками. Кущ формують таким чином, щоб у нього було 14-16 пагонів одно-чотирирічного віку. Пагони старшого віку, як і сухі, пошкоджені хворобами та шкідниками, видаляють і спалюють. Вже на другий рік після садіння з куща отримують по 0,2-0,4 кг, у наступні роки - до 1-2 кг плодів.
Технологія направлена на створення шляхом загущеної посадки саджанців плодоносного ряду, придатного для комбайнованого збирання ягід. Термін експлуатації таких насаджень - 8-10 років. Основною метою даної технології вирощування смородини є отримання високоякісного врожаю при зменшенні витрат на закладку насаджень та економії садивного матеріалу. Технологія пройшла виробничу перевірку і може застосуватися в садівничих господарствах різних форм власності Лісостепу України.
Основні етапи технології: підготовка ґрунту; посадка саджанців; формування суцільного ряду; догляд за насадженнями і міжряддями; підготовка кущів до механізованого збирання врожаю.

Вибір місця і підготовка ґрунту для створення цієї технології мало відрізняється від загальноприйнятої. Посадка смородини проводиться рядками, розміщеними на відстані 2,5-3,0 м один від одного, а при наявності малогабаритної техніки - 2 м. Для посадки рослин в ряду однокорпусним плугом робиться борозна на глибину 15-18 см. Посадка проводиться однорічними, одностебельними, сильнорослими саджанцями висотою 60-100 см і більше.

Рослини висаджують похило, під кутом 30-350, у ямки із заглибленням на 3-4 см нижче їх умовної кореневої шийки. Відстань між рослинами в ряду дорівнює висоті висаджуваного саджанця. Після посадки верхівки саджанців вкорочують і пришпилюють вздовж ряду дерев'яними ключками. Коли з бруньок нахилених саджанців виростають вертикальні пагони висотою 15-20 см, їх підгортають вологим ґрунтом, згодом підгортання повторюють.
Догляд за насадженнями полягає в 5-6-ти разовій культивації міжрядь і 3-4-х розпушуваннях в рядках. Глибина обробітку в межах 10-12 см, а біля кущів - 5-6 см. Мінеральні добрива вносять щорічно, органічні - через 2-3 роки. Фосфорні і калійні добрива (90-120 кг/га д.р.) вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту, азотні - навесні під першу культивацію. Ефективні підживлення смородини азотом у період формування зав'язі (1-1,5 ц/га аміачної селітри).

Пагоноутворювальна здатність посаджених саджанців, в першу чергу, залежить від сортових особливостей. Кількість і якість вкорінених пагонів визначаються також r умовами догляду. Якщо однорічні саджанці добре вкоренилися, то після закінчення вегетації їх розріджують, залишаючи на постійному місці найкращі рослини з відстанню між ними 50 см. Викопані саджанці використовують як для посадки, так і для реалізації. Слаборослі рослини висаджують на дорощування.

Надалі проводяться робота з підготовки кущів до механізованого збирання врожаю. Рано навесні всі нижні гілки, які направлені в бік міжрядь і полеглі в напрямку ряду, видаляються. Одночасно вирізають старі, поламані та однорічні гілки, які загущують кущ. Формування кущів дозволяє перетворити розлогі кущі в напіврозлогі, зменшивши їх діаметр при основі до 0,2-0,3 м, що відповідає критерію придатності для комбайнового збирання ягід.
Технологія базується на біологічних особливостях сортів смородини, створенні умов для кращого освітлення вегетативних та генеративних утворень, що зумовлює значне підвищення врожайності та якості плодів, менше осипання ягід і листків.

При вивченні даної технології на кафедрі садівництва НАУ найбільш придатними для неї виявились нові сорти Дочка Ворскли, Говтва, Пам'ятна, Прем'єра, Дружба, Народна, Голосіївська 2. Із раніше занесених у Реєстр сортів рослин України економічно вигідно вирощувати Зелену димку і Чорний жемчуг.

Результати економічного аналізу підтверджують ефективність технології. Зменшуються капітальні вкладення на закладання насаджень за рахунок зниження витрат на садивний матеріал. Собівартість 1 ц ягід при цьому знизилась на 6,3-12,7 грн. Відповідно підвищився рівень рентабельності, який становить 133-139 %.

Створення інтенсивних насаджень смородини. Основною метою пропонованої інтенсивної технології є вирощування високоякісного врожаю із зменшенням витрат на закладку насаджень, економія садивного матеріалу, ефективна підготовка кущів до механізованого збирання врожаю. Технологія пройшла виробничу перевірку і може застосуватися в садівничих господарствах різних форм власності Лісостепу України. (Кручек А.Н., 1997; Федоренко В.С., Шеренговий П.З., Кручек А.Н., 2000).

Основні етапи технології: підготовка ґрунту; посадка саджанців; формування суцільного ряду; догляд за насадженнями і міжряддями; підготовка кущів до механізованого збирання врожаю.
Вибір місця та підготовка ґрунту за інтенсивної технології мало відрізняється від загально прийнятої. Кращими під смородину є чорноземні і сірі ґрунти суглинкового гранулометричного складу, родючі, добре забезпечені вологою. Непридатні лужні ґрунти. Ґрунт перед посадкою готують завчасно. На глибоких ґрунтах після дискування проводять оранку на глибину 30-35 см, а на дерново-підзолистих - на глибину гумусного шару. Під оранку вносять 40-60 т/га гною та мінеральні добрива в залежності від забезпеченості ґрунту фосфором і калієм (90-120 кг/га).
Посадка смородини проводиться рядками, розміщеними на відстані 2,5-3 см один від другого, а при наявності малогабаритної техніки - 2 м. Для посадки рослин у рядку однокорпусним плугом робиться борозна на глибину 15-18 см. Посадка проводиться однорічними, одностеблими, сильнорослими саджанцями висотою від 60 до 100 см і більше. Рослини висаджують похило під кутом 30-35° в ямки із заглибленням на 3-4 см нижче їх умовної кореневої шийки. Відстань між рослинами в ряду дорівнює висоті висаджуваного саджанця.

Після посадки саджанців їх верхівки вкорочують і пришпилюються вздовж ряду дерев'яними ключками. Коли з бруньок нахилених саджанців виростають вертикальні пагони висотою 15-20 см, їх підгортають вологим ґрунтом, згодом підгортання повторюють.

Догляд за насадженнями заключається в 5-6-ти разовому розпушенні міжрядь і 3-4-х рихленнях у рядках. Глибина обробітку в межах 10-12 см, а біля кущів - 5-6 см. Мінеральні добрива вносять щорічно, органічні через 2-3 роки. Фосфорні і калійні добрива (90-120 кг/га) вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту, а азотні навесні під першу культивацію. Досить ефективні підживлення смородини у період формування зав'язі (1-1,5 ц/га аміачної селітри).
Пагоноутворювальна здатність посаджених саджанців в першу чергу залежить від сортових особливостей. Кількість і якість вкорінення пагонів визначається умовами догляду. Якщо однорічні саджанці добре вкоренились, то після закінчення вегетації їх розріджують, залишаючи на постійному місці найкращі рослини з відстанню одна від одної 50 см. Викопані саджанці використовують як для розширення посадок, так і для реалізації. Слаборослі рослини висаджують на дорощування.

Надалі проводиться робота з підготовки кущів до механізованого збирання врожаю. Рано навесні всі нижні гілки, які направлені в бік міжрядь і полеглі в напрямку ряду, видаляються. Одночасно вирізають старі поламані та однорічні гілки, які загущують кущ. Формування кущів дозволяє перетворити розлогі кущі в напіврозлогі, зменшивши при основі до 0,2-0,3 м, що відповідає критерію придатності для комбайнового збирання ягід (Шеренговий П.З., Кручек А.Н., Гонтар В.Т., Мазур Б.М., 2002).


Технологія базується на технологічних особливостях сортів смородини, умовах кращого освітлення вегетативних і генеративних утворень, що призводить до значного підвищення врожайності і якості плодів, меншого осипання ягід і листків.

При вивченні створеної інтенсивної технології насаджень смородини на кафедрі садівництва НАУ кращими сортами для неї виявились нові сорти Дочка Ворскли, Говтва, Пам'ятка, Прем'єра, Дружба, Народна, Голосіївська 2.

Серед занесених у рельєфом сортів рослин України економічно вигідно вирощувати Зелену димку і Чорний жемчуг. Результати економічного аналізу підтверджують економічну ефективність технології. Зменшуються капітальні викладення на закладання насаджень за рахунок зниження витрат на садивний матеріал. Собівартість 1 ц ягід при цьому знижують на 6,3-12,7 грн. Відповідно підвищився рівень рентабельності, який становить 133-139 грн.
Завершуючи навчання третього пункту плана викладач наголошує на важливості виконання виховної мети, а саме: економічному вихованні студентів.

Запитання для самоконтролю:

а) Ключові поняття: ігрова технологія навчання, проблемне навчання, тестування, лабораторна робота, інструктаж.

б) Тест – задача: „Методист педагогічного кабінету коледжу звернулись із проханням до Вас, як викладача дисципліни „Плодівництво”: виступити із повідомленням на методичній раді щодо оптимальності форм та методів навчання дисципліни. Обгрунтуйте тези Вашого виступу.”

2.2. Методика навчання теми „Порічки червоні

План. Методика навчання питань:


  1. Біологічні особливості культури.

  2. Сорти культури:

а) сорт Йонкер Ван Тетс;

б) сорт Любава;

в) сорт Улюблена;

г) сорт Лвів’янка;

д) сорт Світлиця.

Ключові поняття: рольова гра, імітаційні методи навчання, розігрування ролей, семінар, евристична бесіда, рейтингова система контролю.

Викладач пропонує провести заняття у формі рольової гри: засідання кафедри щодо звіту аспірантів про наукову роботу. Викладач роздає теми наукових робіт та завдання: визначити предмет, об’єкт, наукову та практичну значимість.

Наприклад: тема -Господарсько – біологічна характеристика нових та перспективних сортів порічки червоної в умовах Лісостепу України.”



Об’єктом дослідження є дослідження 10 нових сортів порічки червоної селекції кафедри садівництва НУБіПУ. Контролем були 3 сорти різних груп стиглості, що занесені до Реєстру сортів рослин України.

Предметом дослідження є вивчення фенологічних особливостей, росту та розвитку, продуктивності, стійкості проти хвороб та шкідників, економічної ефективності вирощування, придатності для механізованого збирання врожаю новостворених сортів порічки червоної в умовах Лісостепу.

Методи досліджень. Дослідження проведені на основі польових, лабораторно-польових та лабораторних дослідів із застосуванням загальноприйнятих агрономічних, фізіологічних, економічних методик та статистичних методів обробки наукових даних.

Наукова новизна та практична цінність роботи. Вперше в умовах північної частини Лісостепу вивчені нові сорти порічки червоної селекції кафедри садівництва НУБіПУ. Проведено порівняльну оцінку груп сортів за продуктивністю, швидкоплідністю, самоплідністю, стійкістю проти хвороб та шкідників, якістю ягід, придатністю для механізованого збирання ягід та іншими господарсько-біологічними ознаками. Кращі з них передані в Державне сортовипробування та занесені до Реєстру сортів рослин України з 2000 р. Створено цінні сорти і гібриди для використання у селекційній роботі в якості батьківських форм, які є стійкими проти комплексу несприятливих умов довкілля.

Впровадження у виробництво. З метою впровадження у виробництво результатів досліджень у навчально-дослідному саду плодоовочевого факультету НУБіПУ створено маточні насадження нових і перспективних сортів порічки червоної.
Викладач звертає увагу студентів, що така форма робота допоможе відкрити ще одну можливість майбутнім випускникам коледжу – наукову роботу.

1. Біологічні особливості культури. Як і смородина чорна це зимостійка, рано вступаюча в плодоношення урожайна культура. Ягоди порічок містять різні харчові і лікувально-профілактичні речовини. так по вмісту вітаміну С  вона поступається чорній смородині, але по вмісту вітаміну А  займає одне з перших місц. По кольору різняться в залежності від сорту: рожеві, світло-червоні, червоні, темно- червоні, вишневі.

Порічки це багаторічний кущ висотою 1,5-2,5 м в діаметрі - до 2 м. Може рости до 20 - 30 років на одному місці. Довговічність її забезпечується щорічними відростаючими прикореневими пагонами, які замінюють відмираючі гілки. В залежності від віку куща їх буває від 5 до 25 штук. Пагони, які виросли на гілках в цьому році, на слідуючий рік дають плоди. Найбільш урожайними є  4-6-річні гілки. Чим кращий приріст пагонів тим більший урожай.

Плодові бруньки у порічки закладаються у пазухах листків. У неї відрізняють 4 типи плодових гілок: змішані пагони мають довжину 15-35 см, бруньки на них можуть бути як квіткові, так і ростові; плодові пагони довжиною 10-15 см мають бокові бруньки, які є квітковими, букетні гілочки довжиною 5-6 см мають тільки бокові плодові бруньки, цей тип плодоношення найбільш характерний для порічок. У порічки кільчатки плодового утворення довжиною до3 см мають 1-3 бруньки і живуть 4-8  років. Ці особливості розвитку пагонів потрібно враховувати під час формування кущів та щорічного обрізування.

Найбільш урожайні гілки порічок 4-6 річні.

Сорта порічки бувають самоплідні і самобезплідні, тому на ділянці бажано мати не один а 2-3 сорти.

Корені розміщуються на глибині 10-50 см, окремі проникають до 1,5 - 2 м. Стержневий корінь відсутній.

У промислових насадженнях чи на присадибних ділянках на родючих грунтах порічку найдоцільніше вирощувати на одному місці 14-16, а на бідніших - 11-12 років.

2. Сорти культури.



Сорт Йонкер Ван Тетс ( Джонкер Ван Тетс)

Раннього строку достигання. Грони довгі, з 17-20 великими (0,8 г) ягодами червоного кольору.Ягоди дуже приємного смаку - кисло-солодкі. Сорт високоврожайний (15,0-20,0 тон/га), скороплідний, стійкий до борошнистої роси, в слабо-середньому ступенях уражується антракнозом.

Характеристика
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   49


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка