Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності „Педагогіка вищої школи з методики навчання з циклу дисциплін з агрономії



Скачати 25.74 Mb.
Сторінка47/49
Дата конвертації14.03.2017
Розмір25.74 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   49

Тип: Ягідні культури

  • Вид: Суниця

  • Сорт: Русанівка

  • Виробник: Інститут садівництва УААН.( Автори К.М.Копань і В.П.Копань)

  • Урожайність: 87,8 ц/га

  • Плоди: Великі маса 10 г округло конічні, червоні, блискучі

  • Строк дозрівання: Раннього строку достигання

  • Саджанці: немає в наявності

    Отриманий від схрещування сортів Львівська рання х Кульвер. Сорт виведено в Інституті садівництва УААН селекціонерами К.М.Копань і В.П.Копань.

    Кущ могутній, напіврозлогий, добре облистнений. Листки великі, зелені. Квітки двостатеві, великі, білі. Квітоноси середньої довжини, напіврозлогі, розміщені на рівні листя.

    Ягоди великі, середня маса - 10 г, правильної округлоконічної форми, червоні, блискучі, із великою кількістю насіння. М"якуш червоний, соковитий, кисло-солодкий, ароматний. Дегустаційна оцінка - 4,6 бала.

    Середня врожайність 87,8 ц/га.



    Сорт Стефанія (39-5 (Хоней х Русанівка))

    Сорт середнього строку достигання. Висока врожайність (16,7-18,0 т/га) відмінна якість ягід. Кущі сильні, добре облистнені з великими ясно-зеленими листками. Ягода середнього розміру перші 30-35г , конічні, інтенсивно-червоного кольору, блискучі.

    Характеристика

    • Тип: Ягідні культури

    • Вид: Суниця

    • Сорт: Стефанія (39-5 (Хоней х Русанівка))

    • Виробник: Львівська дослідна станція садівництва ІС НААН Селекціонер Приймачук Л.С.

    • Урожайність: Висока врожайність (16,7-18,0 т/га)

    • Плоди: Середнього розміру, перші 30-35 г., середня маса 10-11 г. конічні, інтенсивно-червоні, блискучі

    • Строк дозрівання: Середнього строку достигання

    • Саджанці: немає в наявності

    Сорт середнього строку достигання селекції Львівської дослідної станції садівництва ІС НААН. Одержаний від схрещування в 2000 році сорту Хоней з сортом Русанівка. Селекціонер Л.С. Приймачук.

    Виділяється високою врожайністю ( 18,0-16,7 т/га), відмінною якістю ягід.

    Кущі сильні, добре облистнені з великими ясно-зеленими, помірно-блискучими листками. Середня частка листка широко-яйцеподібна. Пластинка листка від злегка увігнутої до плескатої. Прилистки широкі, зелені з сильним антоціановим забарвленням. Вуса численні, середньої товщини з сильним антоціановим забарвленням.

    Квітоноси середньої довжини, нижче листків, суцвіття - компактний дихазій. Плоди середнього розміру, перші 30-35 г, середня маса 10-11 г, конічні, інтенсивно- червоні, блискучі. М’якуш червоний, ніжний, міцний, приємного кисло-солодкого смаку, містить: сухих речовин 8,0-9,1%, цукрів 5,159 - 6,490%, вітаміну С - 77,6-90,3 мг на 100 г сирої маси, органічних кислот 0,54 - 0,68%. Початок достигання разом з сортом Фестивальна ромашка. Для сорту характерна одномірність плодів, висока транспортабельність, стійкість до борошнистої роси, відносна стійкість до білої плямистості, висока зимостійкість і посухостійкість.



    Сорт Радославка (35-1 ( Хоней х Зенга Зенгана ))

    Сорт середнього строку достигання. Висока врожайність (16,6-17,0 т/га) відмінна якість ягід. Кущі середньої сили росту, середньо- облистнені з середніми зеленими блискучими листками. Ягода середнього розміру перші 35 - 40 г , конічні, червоні , блискучі.
    Характеристика

    • Тип: Ягідні культури

    • Вид: Суниця

    • Сорт: Радославка (35-1 ( Хоней х Зенга Зенгана ))

    • Виробник: Львівська дослідна станція садівництва ІС НААН Селекціонер Приймачук Л.С.

    • Урожайність: Висока врожайність (16,6-17,0 т/га)

    • Плоди: Великі, перші 35-40 г, середня маса 10-12 г, конічні, червоні, блискучі.

    • Строк дозрівання: Середнього строку достигання

    • Саджанці: немає в наявності

    Сорт середнього строку достигання селекції Львівської дослідної станції садівництва ІС НААН. Одержаний від схрещування в 2000 році сорту Хоней з сортом Зенга Зенгана. Селекціонер Л.С. Приймачук.

    Виділяється високою врожайністю ( 17,0-16,6 т/га), відмінною якістю ягід.

    Кущі середньої сили росту, середньо - облистнені з середніми, зеленими, блискучими листками. Середня частка листка овально-ромбічна. Пластинка листка злегка увігнута. Прилистки середньої ширини, зелені з слабким антоціановим забарвленням. Вуса  з сильним антоціановим забарвленням, середньої кількості.

    Квітоноси товсті, на рівні листків, суцвіття - компактний дихазій. Плоди великі, перші 35-40 г, середня маса 10-12 г, конічні, червоні, блискучі. М’якуш середньої щильності, ніжний,  приємного кисло-солодкого смаку, містить: сухих речовин 9,0-9,2%, цукрів 4,798 - 5,132%, вітаміну С - 86,8-93,6 мг на 100 г сирої маси, органічних кислот 0,54 - 0,8%. Початок достигання разом з сортом Фестивальна ромашка. Для сорту характерна одномірність плодів, відсутні, або дуже малі нерівності на поверхні, стійкість до борошнистої роси, відносна стійкість до білої плямистості, висока зимостійкість і посухостійкість.

    3. Технології вирощування суниці. Продуктивність суниці в умовах Полісся України лімітується, як правило, низькою адаптацією сортів до місцевих кліматичних умов. Суниці добре ростуть і плодоносять на оптимально зволожених ґрунтах. Вони чутливі до нестачі вологи у верхньому 20-сантиметровому шарі, де розміщена основна маса коренів. Разом з тим, коренева система потребує аерованих ґрунтів, вона не переносить перенасичення водою верхнього шару ґрунту.
    Під насадження суниць не слід відводити ділянки, які затоплюються навесні чи під час злив, круті схили, що пересихають влітку, а також підніжжя схилів, що замулюються. На ділянці, виділеній під суниці, підґрунтові води повинні залягати не ближче 60 см від поверхні ґрунту.
    На Поліссі придатними для суниць є ділянки з невеликим схилом (2-3o) південної і західної експозицій. На південному схилі при достатньому забезпеченні вологою рослини починають вегетацію раніше, плоди в них достигають швидше.

    Досвід вирощування суниць в багатьох господарствах Полісся показав, що навіть піщані ґрунти добре забезпечені вологою і поживними речовинами, придатні для цієї культури. Піщані, супіщані, а також легкосуглинкові ґрунти добре провітрюються, органічні добрива на таких ґрунтах (особливо на піщаних) мінералізуюються швидше, ніж на важких глинистих, в результаті чого поживні речовини з них використовуються рослинами відразу ж після внесення добрив. Торфоболотні меліоровані ґрунти, які займають значні площі на Поліссі, також придатні для вирощування суниць. Непридатні для суниць вапнякові, солончакові, дуже заболоченні, надмірно кислі й перезволоженні ґрунти. (Ковтун І.М., Марковський В.С., Оліфер А.Ф., 1973).

    Вирощують суницю за різними технологіями. Першочерговим завданням у технологічному процесі вирощування високих врожаїв якісних ягід є підготовка ділянки, використання добре розвиненої розсади і створення найсприятливіших умов вирощування.

    Найбільш широко у промисловому ягідництві Полісся використовується рядкова культура суниці. При вирощуванні суниці за цією технологією необхідно, перш за все знати, що суниця не сумісна з бур'янами і що вона вологолюбна.

    Передсадивна підготовка ґрунту під суниці полягає у знищенні бур'янів і шкідників механічними та хімічними засобами. Після того, як ділянка буде звільнена від бур'янів, вноситься під оранку гній (60-80 т/га) разом з мінеральними добривами (150-200 кг/га Р2О5 і К2О). При підвищеній кислотності ґрунту необхідно його вапнувати: за рік-два до посадки або після передсадивної оранки. Середня норма вапнування 1,5-2 т/га СаО. Підготовлена таким чином ділянка не потребує застосування добрив протягом всього часу експлуатації (2-3 роки).

    На Поліссі в суничній сівозміні впроваджують таке чергування культур: 1 поле - пар, 2- суниці молоді, 3-4- суниці плодоносні, 5- зернові культури.


    Інтенсивне ведення культури суниці вимагає закладання нових насаджень оздоровленим садивним матеріалом, вирощеним in vitro. Головною вимогою до такої розсади є звільнення її від вірусних і мікоплазмових хвороб, які істотно знижують урожайність. Її в першу чергу використовують для закладки маточників районованих та репродукції нових і перспективних сортів.

    Для садіння використовують стандартну, добре розвинену розсаду з діаметром кореневої шийки - 9-10 мм.Схема розташування рослин 0,9х0,2-0,4 м. Така ширина міжрядь забезпечує оптимальне застосування механізмів для обробітку ґрунту. На невеликих площах розсаду висаджують з міжряддям 0,6-0,7 м і відстаню між рослинами в ряду 0,20-0,25 м.


    Суницю висаджують на весні або в кінці літа. Найкраще проводити літню посадку - у липні - першій половині серпня. Щоб проводити посадку в цей час, необхідно на рік раніше закласти маточник або мати однорічну виробничу плантацію, з якої можна одержувати розсаду у ранні строки.Суниця посаджена в кінці серпня - середині вересня непогано вкорінюється, але гірше плодоносить порівнюючи з посадженою раніше. Більш пізні посадки гірше вкорінюються, підмерзають взимку, погано плодоносять. Ранньовесняні строки посадки кращі, ніж пізньоосінні.

    Перспективною технологією, яка дає можливість одержувати високі врожаї ягід в наступному після посадки році, є закладка плантації розсадою, вирощеною в минулому році і витриманою в холодильнику при температурі +1 +2°С (розсада "фріго"). При цій технології насадження використовуються два роки. Елементи такої технології використовувались в умовах сухого клімату Донбасу ще у 80-ті роки ХХ ст. (Бережний П.С., 1981). Закладають такі насадження в кінці червня - на початку липня. Посадку розсади можна проводити аж до пізньої осені і навесні до з'явлення бутонів на рослинах.

    Практикується ще одна технологія вирощування суниці - грядкова. Вона передбачає розбивку на плантації гряд шириною 1,0-1,2 м. На промислових плантаціях ширина гряд дорівнює ширині міжколісного простору трактора. Міжрядкові доріжки є коліями для трактора при виконанні робіт по захисту проти хвороб і шкідників, внесенню добрив, розкиданню вкривного матеріалу. На грядках рослини розташовують впоперек з підвищеною щільністю - 0,4-0,5 х 0,1-0,3 м.

    На присадибних ділянках поширена технологія, направлена на раціональне використання землі. Насадження суниці закладаються після овочів, зоравши чи перекопавши ділянку восени. Вносять фосфорні й калійні добрива і перегній, що зберігався в бурті не менше року. Рано навесні ґрунт боронують, заготовляють розсаду суниці. Її зразу ж висаджують за схемою 0,3 х 0,3 м в залиті водою лунки. Стежать, щоб не загиналось коріння, не засипалась верхівкова брунька. Після садіння поливають. Надалі на ґрунтах легкого механічного складу поливають рослини щоденно, а на інших - за необхідністю. Полив проводять також для захисту насаджень від весняних заморозків. Між рослинами молодих насаджень можна висаджувати цибулю, яку збирають на початку липня. Далі ґрунт розпушують, підживлюють азотним добривами і регулярно поливають. Систематично ведуть боротьбу з бур'янами. Рано навесні наступного року закривають вологу граблями. При дощовій погоді рослини обприскують 1 % - ною бордоською рідиною, попереджуючи розвиток сірої гнилі. В кінці квітня - на початку травня (до цвітіння) виполюють бур'яни та розпушують ґрунт на глибину 10-12 см.

    Після кожного збору врожаю плантацію поливають. Через два тижні після закінчення збирання врожаю рослини скошують, а листя можна використовувати для виготовлення компостів.Далі ділянку мульчують піском шаром до 3 см і регулярно щедро поливають. З настанням приморозків проводять удобрення перегноєм-сипцем. Ця технологія дає можливість вирощувати суницю на одному місці до 4 років, отримувати щорічно високі врожаї якісних ягід та вагомі прибутки.

    З метою прискорення достигання ягід суниці використовують декілька технологій. Одна з них - вирощування врожаю на грядах під поліетіленовою плівкою, якою накривають гряди в середині березня. Між рослинами і плівкою лишають повітряній простір (0,3-0,5 м) при допомозі дерев'яних підпорок або дугоподібного каркасу з товстого дроту. Гряду шириною 1,0-1,2 м готують завчасно у серпні місяці, куди висаджують впоперек гряди загущено (0,3 х 0,1 м) добре розвинену розсаду. Створюють умови для росту рослин. На зиму їх прикривають дрібною соломою, сосновими голками, сухим картоплинням та інш. В період весняного росту, цвітіння та плодоношення стежать за вологістю ґрунту і повітря. При необхідності проводять поливи, та розпушування ґрунту, знищують бур'яни, провітрюють. В теплі сонячні дні краї плівки піднімають, що дає можливість в період цвітіння відвідувати квіти бджолами і покращувати їх запилення.

    На кафедрі садівництва НУБіПУ вивчали вплив вкривання поліетиленовою плівкою сортів суниці на строки достигання ягід. Із 12 сортів, які були у досліді, кращими виявились Десна, Фламінго, Катюша, Максім і Брайтон (нейтрального світлового дня). У цих сортів відмічено прискорення достигання ягід на 16-20 днів при їх високих товарних і смакових якостях.

    Вирощування садивного матеріалу суниці повинне здійснюватись у спеціальних маточниках. Елітні маточники закладаються суперелітною оздоровленою розсадою. Велике значення має вибір ділянки та її передсадивна підготовка (просторова ізоляція, місце в сівозміні, передсадивне внесення добрив). Висаджувати рослини найкраще в кінці серпня — на початку вересня. Площа живлення — 90–70 на 50–20 см залежно від ступеню здатності того чи іншого сорту утворювати вуса. Рослини поливають, проводять рихлення міжрядь. Весною наступного року послідовно витримують всі елементи технології з метою масового утворення і вкорінення розеток. Обов’язковий агрозахід — видалення квітконосів на маточних рослинах. Він, по–перше, стимулює утворення вусів, по–друге, зменшує ризик повторного зараження вірусами і, крім того, запобігає біологічному засміченню сортів рослинами-сіянцями (рис. ).



    Рис. Маточник суниці.

    Маточники суниці експлуатують, як правило, 1 рік (максимум 2 роки). При дотриманні високого агротехнічного рівня продуктивність маточника складає 600 — 800 тис. шт. високоякісної розсади з гектара.

    Під час проведення лекції викладач дотримується орієнтовної структури лабораторно-практичного заняття: тести – допуск, інструктажі, евристична бесіда з виконаних завдань-виробничих ситуацій та проводить здачу робіт за допомогою тестів.



    Запитання для самоконтролю:

    а) ключові поняття: лекція, лабораторна робота, дослідницька робота, бригадна форма організації заняття, евристична бесіда.

    б) Тест – задача: „Які Ви, як недавній випускник педагогічного факультету НУБіПУ, під час виступу на методичному семінарі, порадиде колегам використовувати методи навчання на лекціях зі спеціальних дисциплін? Свою відповідь обгрунтуйте.”



      1. Методика навчання теми „Виноград”

    План. Методика навчання питань:

    1. Біологічні особливості культури.

    2. Характеристика сорту винограду Подарунок Запоріжжю.

    3. Характеристика сорту винограду Російський Конкорд.



    Ключові поняття: індивідуалізація навчання, диференціація, розігрування ролей, мозкова атака, узагальнення та систематизація.

    1. Біологічні особливості культури.



    Викладач пропонує провести лекцію у формі рольової гри: науково-практичної конференції з теми „Виноград – новий погляд на культуру у 21 столітті.” У зв’язку з тим, що культура специфічна для Півночі України та сорти винограду мають свої особливості на Сході, Заході та Півдні країни, то і наукові дебати будуть вестися серед чотирьох бригад студентів. Складність такої форми лекції полягає у необхідності попередньої підготовленості студентів до заняття та написанні сценарію викладачем: аналіз виробничих ситуацій, запитання проблемного характеру, рейтиногова система оцінювання.

    Викладач наголошує, що виноград відноситься до тих рослин, які були введені людиною в культуру ще з давних давен.  Високі смакові якості і цілющі властивості ягід, висока і щорічна урожайність, невибагливість до грунтових умов - все це сприяло розповсюдженню винограду в багатьох країнах світу.

    Сорта винограду за своїми властивостями і характером використання поділяються на столові і технічні. Столовий виноград вживають у свіжому вигляді, виготовляють компоти, варення. З технічних сортів отримують вина, соки і інші продукти переробки

    Сік винограду містить до 20 % цукрів, органічні кислоти (винна, яблучна, лимонна, щавелева, мурав"їна), гликозиди, вітаміни А, В, С, різні мінеральні солі ( калія, кальція, магнія, заліза, фосфора), інші речовини і ферменти. Підраховано, що по своїй енергетичній цінності 1 кг винограда прирівнюється до 227 г хліба, 380 г м"яса, 1,1 кг картоплі, 1,1 л молока.



    2. Характеристика сорту винограду Подарок Запоріжжю.

    Cорт ПодарУНОК Запоріжжю

    Столовий сорт. Строк достигання - ранньосередній ( 125-130 днів) Сильнорослий. Грони великі і дуже великі 600-900 г. Ягоди великі і дуже великі 32х28 мм (середня маса 10-12 г), білі, м"ясисто-соковиті, гармонійного смаку. Форма ягфд від овальної до овально- сосковидної. Транспортабельний. В плодоношення вступає на другий рік після посадки. Стійкий до морозу (-240С), мільдью, гнилі. Урожай добре зберігається на кущах.
    Характеристика

    • Тип: Ягідні культури

    • Вид: Виноград

    • Сорт: Подарок Запоріжжю

    • Виробник: FV-6-6 х V-70-90 i R-65

    • Урожайність: Грони великі і дуже великі 600-900 г

    • Плоди: Ягоди великі і дуже великі 32х28 мм (середня маса 10-12 г), білі

    • Строк дозрівання: Ранньосередній ( 125-130 днів)

    • Саджанці: немає в наявності

    Столовий сорт отриманий від запилення стійкими формами FV-6-6 сумішью пилка стійких форм V-70-90 i R-65

    Строк достигання - ранньосередній ( 125-130 днів). Сильнорослий.

    Грони великі і дуже великі 600-900 г, конічні або циліндрично-конічні, помірнорихлі або рихлі. Ягоди великі і дуже великі 32х28 мм (середня маса 10-12 г), білі, м"ясисто-соковиті, гармонійного смаку. Форма ягід від овальної до овально - сосковидної. Насінин 1-3 шт.

    Транспортабельний. Плодоносних пагонів 80-95%, кількість грон на пагоні 1,6-2,0. Високоврожайний. Пагони візрівають дуже добре. Укорінення живців дуже добра, тому саджанці мають добре розвинену кореневу систему.

    В плодоношення вступає на другий рік після посадки, іноді на третій. Схильний до перегрузки урожаєм, тому потребує нормування суцвіть і грон.

    Стійкий до морозу (-240С), мільдью, гнилі. Урожай добре зберігається на кущах.



    3. Характеристика сорту винограду Російський Конкорд.

    Сорт Російський Конкорд

      • Відноситься до групи ізабельних сортів. Тривалість вегетаційного періоду 136-149 днів. Кущі дуже сильнорослі. Пагони визрівають добре. Морозостійкий. Не потребує вкриття. Придатен для арочних формувань. Мільдю пошкоджується слабо. грони середнього розміру, циліндричні. Щільність і маса грон залежить від запилення. Достигає в другій декаді вересня. Ягоди великі, округлі, темно-червоні з фіолетовим віддтінком і густим восковим нальотом.

    Характеристика

    • Тип: Ягідні культури

    • Вид: Виноград

    • Сорт: Російський Конкорд

    • Виробник: Росія

    • Урожайність:

    • Плоди: Ягоди великі, округлі, темно-червоні з фіолетовим віддтінком і густим восковим нальотом.

    • Строк дозрівання: Достигає в другій декаді вересня

    • Саджанці: є в наявності

    • Вартість: 15 грн/шт

    Отриманий І.В.Мічуріним від запилення американського сорту Конкорд пилком амурського винограду. Відноситься до групи ізабельних сортів.

    Тривалість вегетаційного періоду 136-149 днів. Кущі дуже сильнорослі. Пагони визрівають добре. Морозостійкий. Не потребує вкриття. Придатен для арочних формувань. Мільдю пошкоджується слабо.

    Листя крупне, округле, 3-лопастне, зверху зелене, знизу світло-зелене з білуватимпавутинистим опушенням

    Квіти функціонально жіночі. Як запилювач рекомендуються сорта Ізабелла, Лідія.

    Грони середнього розміру, циліндричні. Щільність і маса грон залежить від запилення. Достигає в другій декаді вересня.

    Ягоди великі, округлі, темно-червоні з фіолетовим віддтінком і густим восковим нальотом. М’якоть ослизла, солодко-кислувата з суничним ароматом. Насіння велике, по 3-4 в ягоді. Цукристість 15-18%, кислотність 8-10 г/л.

    Придатний для споживання у свіжому вигляді та для переробки.

    Під час структурного елементу лекції - узагальнення і систематизації матеріалу – викладач має акцентувати увагу студентів на правильних шляхах вирішення проблем.

    Запитання для самоконтролю:

    а) Ключові поняття: індивідуалізація навчання, диференціація, розігрування ролей, мозкова атака, узагальнення та систематизація.

    Б) Тест –задача: „Ви – викладач спеціальних дисциплін. Вас запросили виступити на методичному семінарі з теми „Активне навчання і лекція”. Наведіть Ваші основні тези доповіді.”



    Список літератури до тем з 2 модуля:

    1. Гонтар В.Т., Шеренговий П.З., Душейко А.П. Залежність підмерзання малини від ряду метеорологічних факторів і ураження хворобами // Сад, виноград і вино України. – 2002. – № 9-10. – С. 18-19. (Експериментальна частина, узагальнення матеріалу).

    2. Гонтар В.Т., Душейко А.П. Репродуктивна спроможність сортів малини // Наук. зб. ”Садівництво”. – К.: Нора-Прінт. – 1999. – № 49. – С. 37. (Експериментальна частина).

    3. Душейко А.П. Нові сорти ремонтантної малини // Сад, виноград і вино України. – 1999. – № 10-12. – С. 8.

    4. Душейко А.П. Пурпурна плямистість і антракноз малини в умовах північого Лісостепу // Зб. наук. праць Вінницького державного аграрного університету. – Вінниця. – 2002. – Вип. 11. – С. 14-17.

    5. Душейко А.П. Вивчення основних критеріїв продуктивності малини в Лісостепу України // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2002. – Вип. 4. – С. 98.

    6. Душейко А.П. Селекція малини на кафедрі садівництва Національного аграрного університету // Науковий вісник НАУ. – 2002. – Вип. 57. – С. 230-232.

    7. Застосування штучного холоду для зберігання продукції плодівництва: Автореф. дис... докт. с.-г. наук: 06.01.07, 06.00.29 [Електронний ресурс] / Мельник О. В.; Національний аграрний ун-т. - К., 1997. - 401 л. : рис. - укp. Режим доступу: http://disser.com.ua/api/search

    8. Мазур Б.М. Сортовивчення смородини селекції кафедри садівництва НАУ // Науковий вісник НАУ. – К., 2000. – Вип. 31. – С.169-171.

    9. Мазур Б.М. Вивчення самоплідності нових сортів смородини в умовах південної зони Полісся України // Науковий вісник НАУ. – К., 2002. – Вип. 57. – С. 228-230

    10. Мазур Б.М. Якість ягід нових сортів і гібридів смородини // Науковий вісник НАУ. – К., 2002. Вип. 47. – С. 235-237.

    11. Мельник О.В., Цирта В.С., Перм'якова С.Ю., Нагорний Р.В., Осадчий В.О. Характеристика садивного матеріалу голландського виробництва і стан дослідно-показових садів // Новини садівництва.- 1996.- №1-4.- С. 30-35.

    12. Мельник О.В. Зберігати садивний матеріал разом із плодами небезпечно // Новини садівництва, 1994, №1. - С.15-17.

    13. Мельник О.В., Швець В.В. Тривале зберігання розсади суниці для ранньолітнього садіння / Біолого-екологічні основи вирощування с.-г. культур в умовах Лісостепу України // Зб. наук. праць Уманського СГІ. - Київ: Сільгоспосвіта, 1994. - С. 195-197

     14. Шеренговий П.З., Кручек А.Н., Гонтар В.Т., Мазур Б.М. Сорти смородини для комбайнового збирання врожаю // Вісник аграрної науки. – К., 2002. – № 7. –С. 29-30 (дані по придатності сортів для механізованого збирання ягід).

    15. Шеренговий П.З., Мазур Б.М. Кисти чёрного золота // Настоящий хозяин. – К., 2002. – № 3. – С. 52-53 (вивчення біохімічних і технологічних властивостей ягід).

    16. Шеренговий П.З., Душейко А.П. Перспективні сорти малини // Зб. праць наукової конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів плодоовочевого факультету, присвяченої 100-річчю НАУ. – К. – 1998. – С. 14. (Підготовка фактичного матеріалу).

    17. Шеренговий П.З., Душейко А.П. Малиновий конвеєр // Сад, виноград і вино України. – 2000. – № 1. – С. 16. (Підготовка фактичного матеріалу і його аналіз).

    18. Шеренговий П.З., Гонтар В.Т., Душейко А.П. Вивчення нових сортів та гібридів малини в умовах північного Лісостепу України // Наук. зб. “Садівництво”. – – К.: Нора-Прінт. – 2000. – № 51. – С. 70-72. (Експериментальна частина).

    2. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ
    ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

    1.1. Вибір форм навчання на прикладі темиПольове кормовиробництво: однорічні кормові культури”.

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до проблемної лекції.

    2. Проведення проблемної лекції.

    3. Аналіз проведеної проблемної лекції.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.



    1. 2. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.

    2. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”.-Ніжин : М.М.Лисенко, 2012.- С.11-22.

    4. Журавська Н.С. Теорія і практика підготовки викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу : [монографія] / Н.С.Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2011.- 320 с.

    1. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.10-32.

    1.2. Вибір мети навчання на прикладі теми „Багаторічні кормові культури”.

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до лекції-візуалізації.

    2. Проведення лекції-візуалізації .

    3. Аналіз проведеної лекції-візуалізації.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.



    1. 2. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С. 34-42.

    2. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”.-Ніжин : М.М.Лисенко, 2012.- С.23-32.

    4. Журавська Н.С. Теорія і практика підготовки викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу : [ монографія] / Н.С. Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2011.- 320 с.

    1. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.111-115.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграріхв у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Італія, Франція, Бельгія, Німеччина, нідерланди, Люксембург і Великобританія): [ монографія] / Н.С. Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009.- 320 с.

    1. 1.3. Вибір методів навчання з теми „Капустіні (хрестоцвітні) кормові культури”.

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до лекції удвох.

    2. Проведення лекції удвох.

    3. Аналіз проведеної лекції удвох.

    Список рекомендованої літератури.


    1. 1. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.

    2. 2. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП. - Ніжин: М.М.Лисенко, 2012. - С.44-52.

    3. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”. - Ніжин : М.М.Лисенко, 2012.- С.33 - 42.

    4. Журавська Н.С. Теорія і практика підготовки викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу : [ монографія] / Н.С. Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. - 320 с.

    1. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”. - Ніжин: М.М.Лисенко, 2011. - С.121 - 125.

    1.4. Вибір засобів навчання навчання на прикладі теми „Кормові коренеплоди та проміжні посіви польових культур”.

    1. Підготовка викладача до лекції з наперед запланованими помилками.

    2. Проведення лекції з наперед запланованими помилками.

    3. Аналіз проведеної лекції з наперед запланованими помилками.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000. - 156с.



    1. 2. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП. - Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.62 - 72.

    2. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”. - Ніжин : М.М.Лисенко, 2012. - С.43-52.

    4. Журавська Н.С. Теорія і практика підготовки викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу : [ монографія] / Н.С.Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. - 320 с.

    1. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011. - С.141-155.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграріхв у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Італія, Франція, Бельгія, Німеччина, нідерланди, Люксембург і Великобританія): [ монографія] / Н.С. Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009. - 320 с.

    1.5. . Методи контролю з теми Кормові сівозміни та зелений конвеєр”.

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до лекції з розбором конкретних ситуацій.

    2. Проведення лекції з розбором конкретних ситуацій.

    3. Аналіз проведеної лекції з розбором конкретних ситуацій.

    Список рекомендованої літератури.


    1. 1. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.

    2. 2. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.34-42.

    3. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”. - Ніжин : М.М.Лисенко, 2012. - С.53-62.

    4. Журавська Н.С. Теорія і практика підготовки викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу : [ монографія] / Н.С.Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2011.- 320 с.

    5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.211-215.



    1.7. Інтенсифікація навчання і проблемне навчання на прикладі теми „Вихідний матеріал для селекції”

    Завдання.

    1. Вибрати мету відповідно формі навчання на прикладі теми „Вихідний матеріал для селекції”.

    2. Розробити та провести заняття відповідно вибраній формі, меті навчання на прикладі теми „Вихідний матеріал для селекції”.

    Список рекомендованої літератури.



    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    1. 2. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.

    2. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Насінництво з основами селекції”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.21-32.

    3. 4. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.11-22.

    1.9. Еврістична технологія навчання на прикладі теми „Селекційні оцінки”

    Завдання.

    1. Вибрати засоби навчання навчання з теми „Селекційні оцінки.

    2. Розробити та провести заняття відповідно вибраним формі, меті та способам навчання на прикладі теми „Вихідний матеріал для селекції”.

    Список рекомендованої літератури.



    1. 1. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.

    2. 2. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.34-42.

    3. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Насінництво з основами селекції”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.43-52.

    4. 4. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.111-115.



    5. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.

    2.1. Методика навчання теми Лучне кормовиробництво: характеристика природних кормових угідь”.

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до практичної роботи.

    2. Проведення практичної роботи.

    3. Аналіз проведеної практичної роботи.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.


    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.73-86.

    2. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”. - Ніжин : М.М.Лисенко, 2012. - С.63-72.

    3. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграрників у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди і Великобританія) : [ монографія] / Н.С.Журавська.-Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009.- 345 с.

    2.2. Методика навчання теми „Організація та раціональне використання пасовищ”.

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до семінару.

    2. Проведення семінару.

    3. Аналіз проведеного семінару.

    Список рекомендованої літератури.

    1.Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2.Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.


    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.87-98.

    2. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”. - Ніжин : М.М.Лисенко, 2012. - С.73-82.

    3. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграрників у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди і Великобританія) : [ монографія] / Н.С.Журавська.-Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009.- 345 с.

    7. Журавська Н.С. Теорія і практика підготовки викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу : [ монографія] / Н.С. Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. - 320 с.



    2.3. Методика навчання теми „Поверхневе поліпшення природних луків у лісовій зоні.

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до конференції.

    2. Проведення конференції.

    3. Аналіз проведеної конференції.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: Вища школа, 2007. – 372 с.

    2. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    3. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.



    1. 4. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.98-110.

    2. 5. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”. - Ніжин : М.М.Лисенко, 2012. - С.83-92.

    3. 6. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин : М.М.Лисенко, 2011.- С.74-85.

    7. Журавська Н.С. Теорія і практика підготовки викладачів аграрних дисциплін у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу : [ монографія] / Н.С. Журавська. - Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2011. - 320 с.

    2.8. Методика навчання теми „Насінництво цукрових буряків

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до лекції.

    2. Проведення та аналіз проведеної лекції.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.



    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.73-86.

    2. 3. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Насінництво з основами селекції”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.124-132.

    3. 4. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    2.9. Методика навчання теми „Насінництво картоплі”

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до семінару:

    2. Проведення та аналіз проведеного семінару.

    Список рекомендованої літератури.

    1.Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2.Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.



    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.87-98.

    2. 4. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Насінництво з основами селекції”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.124-132.

    3. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    2. 10. Методика навчання теми „Насінництво багаторічних трав”

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до практичних та лабораторних робіт.

    2. Проведення та аналіз проведеного практичного та лабораторного заняття.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: Вища школа, 2007. – 372 с.

    2. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    3. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.


    1. 4. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.98-110.

    2. 5. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Насінництво з основами селекції”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.134-142.

    3. 6. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.74-85.

    2.11. Методика навчання теми „Смородина чорна”

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до лекції.

    2. Проведення та аналіз проведеної лекції.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.



    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.73-86.

    2. 4. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Плодівництво”.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.124-132.

    3. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграрників у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди і Великобританія) : [ монографія] / Н.С.Журавська.-Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009.- 345 с.

    2.12. Методика навчання теми „Порічки червоні”

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до семінару.

    2. Проведення та аналіз проведеного семінару.

    Список рекомендованої літератури.

    1.Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2.Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.



    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.87-98.

    2. 4. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Плодівництво”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.124-132.

    3. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграрників у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди і Великобританія) : [ монографія] / Н.С.Журавська.-Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009.- 345 с.

    2.13. Методика навчання теми „Малина”

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до практичних та лабораторних робіт.

    2. Проведення та аналіз проведеного практичного та лабораторного заняття.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: Вища школа, 2007. – 372 с.

    2. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    3. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.


    1. 4. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.98-110.

    2. 5. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Плодівництво” .- Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.134-142.

    3. 6. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин : М.М.Лисенко, 2011.- С.74-85.

    2.14. Методика навчання теми „Суниця”

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до поза аудиторної роботи студентів

    2. Проведення та аналіз проведеної консультації.

    Список рекомендованої літератури.

    1. Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2. Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.



    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.87-98.

    2. 4. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Плодівництво”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.124-132.

    3. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграрників у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди і Великобританія) : [ монографія] / Н.С.Журавська.-Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009.- 345 с.

    2.15. Методика навчання теми „Виноград”

    Завдання.

    1. Підготовка викладача до аудиторної роботи студентів.

    2. Проведення та аналіз проведеної аудиторної роботи студентів.

    Список рекомендованої літератури.

    1.Гончаренко С.У. Методика як наука.- К.: Либідь, 2000.- 156с.

    2.Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття): Заходи до ії реалізації. – К.: Освіта.- 1993.- № 44-46. - С.224.



    1. 3. Журавська Н.С. Методологія і методика НОП.-Ніжин: М.М.Лисенко, 2012.- С.87-98.

    2. 4. Журавська Н.С. Методика навчання дисципліни „Плодівництво”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2012.- С.124-132.

    3. 5. Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання”.-Ніжин:М.М.Лисенко, 2011.- С.61-75.

    6. Журавська Н.С. Підготовка викладачів-аграрників у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди і Великобританія) : [ монографія] / Н.С.Журавська.-Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2009.- 345 с.
    3. Завдання для самостійної роботи студентів
    Мета навчання визначає вибір дидактичних прийомів, організаційних методів, форм і засобів навчання. Основною метою вищої освіти є формування творчої особистості, фахівця-професіонала, який уміє самостійно приймати рішення, глобально мислити та, що особливо важливо, володіє певним обсягом компетенцій, що дозволяє йому постійно підвищувати свій рівень (професійний, загальноосвітній, моральний, естетичний тощо).

    Під «принципами навчання» (принципами дидактики) розуміють визначену систему вихідних, основних дидактичних вимог, установок до процесу навчання, виконання яких забезпечує ефективність практичної діяльності.


    Ці вихідні положення обумовлені:

    1) закономірностями процесу навчання, що випливають із законів теорії пізнання. Ці закономірності передбачають вияв у відповідних умовах постійних стійких зв’язків і залежностей між трьома елементами навчання – діяльністю викладання, діяльністю навчання та об’єктом засвоєння, тобто змістом навчання,

    2) метою і завданням, які висуває перед школою суспільство.
    Тому по-різному трактувалися і трактуються окремі принципи навчання.
    Перша спроба створення цілісної системи принципів навчання належить Я.А. Коменському. Він назвав їх основоположними, на яких повинен будуватися навчальний процес.

    У сучасній дидактиці єдиної загальновизнаної номенклатури принципів навчання не існує. Різні автори визначають різну їх кількість, а в деяких випадках навіть вкладають різний суттєвий зміст в одні і ті ж принципи (наприклад, принцип системності знань, який часто неправильно ототожнюють з принципом систематичності), розглядають принципи парами, щоб повніше показати взаємозв’язок головних положень дидактики тощо.


    У різних посібниках з педагогіки так визначаються дидактичні принципи навчання:

    1. Науковості; науковості і доступності; науковості і посильної трудності; науковості змісту виховання і навчання; науковості і врахування вікових та індивідуальних можливостей студентів.

    2. Доступності навчання; доступності і посильності; доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів; доступності, або подолання труднощів студентів у пізнанні та перетворенні дійсності.

    3. Наочності в навчанні; наочності навчання і розвитку теоретичного мислення; наочності, або заповнення простору між конкретним і абстрактним.


    4. Зв’язку теорії з практикою; зв’язку навчання з життям, з продуктивною працею; зв’язку навчання з життям; зв’язку теорії з практикою навчання з життям; зв’язку навчання і виховання з суспільно-корисною продуктивною працею; зв’язку школи з життям, з розв’язання завдань прискорення розвитку країни.

    5. Систематичності навчання; систематичності в засвоєнні знань; систематичності й послідовності навчання, систематичності й послідовності.

    6. Системності; системності, або упорядкування знань.
    7. Свідомості і активності студентів у навчанні; свідомості і активності студентів навчанні за керуючою роллю викладача; свідомого навчання і творчої активності студентів.

    8. Міцності засвоєння знань; міцності засвоєння знань і їх зв’язку із всебічним розвитком пізнавальних сил студентів; міцності знань, умінь і навичок; міцності знань.

    9. Індивідуального підходу до студентів за умов колективної навчальної праці з класом; фронтальності, колективності і індивідуалізації навчання в їх оптимальному сполученні; колективного характеру навчання і врахування індивідуальних особливостей студентів; індивідуального підходу до студентів; сполучення індивідуального підходу і колективізму в навчанні або зв’язку інтересів особистості і суспільства; колективного характеру виховання і навчання.

    10. Самостійності і активності студентів у навчанні; самостійності або обмежування залежності студентів від викладача; переходу від навчання до самоосвіти.


    11. Виховання в процесі навчання; виховую чого навчання; виховую чого характеру навчання. Цей принцип з точки зору організації самостійної роботи діє як самовиховання.

    12. Позитивного емоційного фону навчання; емоційності навчання.


    13. Поваги до особистості дитини в сполученні з розумною вимогливістю.

    14. Оперативності знань.

    15. Цілеспрямованості педагогічного процесу, ефективності або зв’язку між метою і результатами навчання.

    16. Навчання на високому рівні труднощів; швидкого темпу у навчанні; провідної ролі теоретичних знань; усвідомлення школярами процесу навчання; цілеспрямованості і систематичності роботи викладача над розвитком усіх студентів, у тому числі і найбільш слабких .

    Від дидактичних принципів слід відрізняти правила, які виходять із принципів. Правила вказують вчителю, як слід у практичній роботі здійснювати той чи інший дидактичний принцип.

    Результативність процесу навчання здебільшого визначається реалізацією принципів навчання, які випливають як із закономірностей навчання, так і потреб суспільства до формування особистості. Тому принципи виступають як необхідні умови, які сприяють підвищенню якості педагогічної діяльності. У педагогічному процесі принципи навчання виступають не окремо, а в тісному взаємозв’язку, що створює цілісну систему забезпечення ефективності навчання.

    У педагогічній літературі зустрічаємо різноманітні підходи до визначення поняття «освіта». Так, коли йдеться про ступені освіти, то користуються такими поняттями, як «початкова», «середня», «вища». Коли говорять про зміст і характер освіти, то визначають «загальну», «політехнічну», «професійну» освіту. Коли конкретизують спеціалізацію, то вживають такі поняття, як технічна, сільськогосподарська, медична, економічна, педагогічна освіта тощо.

    Отже, зміст освіти розглядаємо як один з головних елементів у структурі процесу навчання.

    Наведемо декілька визначень поняття «зміст освіти», представлених у різних посібниках.

    «Під змістом освіти … розуміється система знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібностей школярів, формування у них основ … світогляду, моралі і відповідну до них поведінку, готує їх до життя і праці».

    «Змістом освіти» являє собою точно окреслене коло систематизованих знань, умінь і навичок, які є основою для всебічного розвитку учнів, формування у них діалектико-матеріалістичного світогляду … і пізнавальних інтересів».

    «… під змістом освіти розуміють обсяг і характер знань, умінь і навичок, якими повинна оволодіти людина в процесі навчання»,


    «зміст освіти – один із компонентів процессу навчання. Це система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей школяра, формування … світогляду, моралі і поведінки, підготовки до суспільного життя, праці. До змісту освіти включаються всі елементи соціального досвіду, накопиченого людством», « … у загальнонауковому плані під змістом освіти слід розуміти ту систему наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-естетичних ідей, якими необхідно оволодіти учням у процесі навчання», «під змістом освіти … розуміють систему знань про навколишній світ, сучасне виробництво, культуру і мистецтво, узагальнених інтелектуальних і практичних умінь, навичок творчого розв’язання практичних і теоретичних проблем, систему етичних норм, якими повинні оволодіти учні» .

    Зміст освіти має історичний характер і відзначається він цілями, завданнями освіти на тому чи іншому етапі розвитку суспільства.


    Глибоке науково-теоретичне обґрунтування проблема змісту освіти знайшла в концепції І.Я. Лернера.

    Вихідне положення концепції складається з того, що глобальна функція навчання – передача молодому поколінню змісту соціальної культуру для збереження її (відтворення) і розвитку. Індивід стає особистістю в міру оволодіння цим змістом соціального досвіду].

    Єдиним джерелом, звідки береться зміст освіти, є культура у найширшому її розумінні. Саме вона, таким чином, повинна стати об’єктом аналізу для визначення її складу. Культура – матеріальна і духовна, - щоб бути переданою особистості (а саме формуванням особистості займається педагогіка), повинна бути розпредмечена, а тоді вона втілюється в соціальний досвід суспільства. Тільки у розпредмеченому вигляді вона може бути засвоєна особистістю.

    Соціальний досвід являє собою сукупність засобів і способів діяльності, створених в процесі суспільно-історичної практики для відтворення розвитку суспільства і здатних стати надбанням особистості.


    Ці положення дозволяють І.Я. Лернеру обґрунтувати чотири основних елемента освіти:

    1. Інформація, яка підлягає засвоєнню, тобто перетворенню в знання. Знання – це цілісна система відомостей, пізнання, які накопичені людством. У навчальному закладі повинні бути засвоєні основні поняття, терміни, факти повсякденної дійсності й науки, закони науки; теорії, які містять систему наукових знань; знання про шляхи, методи пізнання, типи і способи розумових дій; оцінні знання, тобто такі, які характеризують суспільне, особистісне значення для людини матеріалу, що вивчається.

    2. Способи діяльності, досвід їх здійснення. Тут виділяється досвід здійснення відомих способів діяльності, який втілюється в уміннях і навичках учнів, які засвоїли цей досвід. Уміння – свідоме оволодіння сукупністю певних навчальних операцій (способів здійснення дій). Навички – усталені способи діяльності учнів, автоматизовані вміння. Уміння і навички – це способи діяльності учнів на основі набутих знань.

    Розрізняють уміння і навички спеціальні і загально підготовчі. Спеціальні, предметні уміння, формуються на матеріалі конкретного предмета (навички розв’язання обчислювальних задач, граматичного розбору, літературного аналізу та ін..). серед загально підготовчих умінь і навичок виділяють (Ю.К. Бабанський): 1) навчально-організаційні – уміння раціонально планувати діяльність, визначити її завдання, уміння створювати умови діяльності; 2) навчально-інформаційні – уміння виділяти головне, аналізувати, порівнювати, систематизувати, зіставляти, раціонально запам’ятовувати, здійснювати самоконтроль у навчально-пізнавальній діяльності, доводити, обґрунтовувати тощо. Всі групи вмінь повинні забезпечувати потреб особистості в самоосвіті і самовихованні.


    3. Досвід творчої діяльності, тобто діяльності, в результаті якої створюється об’єктивно чи суб’єктивно нове завдяки специфічним процедурам:
    - самостійного переносу раніше засвоєних знань і вмінь у нову ситуацію;
    - знаходження оригінального розв’язання проблеми в умовах, коли відомі інші;

    - виділення нової проблеми в знайомій ситуації або нової функції об’єкта. Вважається, що найбільша трудність відкриття полягає не стільки у проведенні необхідних спостережень, експериментів для одержання нових фактів, скільки у зміні традиційних підходів до їх тлумачення;

    - бачення альтернативних варіантів вирішення проблеми;

    - комбінування раніше відомих способів у новий.

    Слід відзначити відносну незалежність змісту третього компонента від перших двох, тому що наявність знань і засвоєння за зразком умінь не забезпечує творчих потенцій студента. Вони можуть проявлятися і при досить обмежених за обсягом знаннях. Вирішальною передумовою творчого виховання в сучасних умовах є інтелектуальний розвиток особистості: розвиненість пам’яті, уваги, здатність до знаходження численних видів зв’язків, процесуальних якостей, регулювання своєї пізнавальної діяльності.
    Оволодіння досвідом творчої діяльності передбачає не тільки інтелектуальний аспект особистості, а і її психологічні, характерологічні риси, до яких відноситься: настирливість у досягненні мети, незалежність, почуття гідності, чесність у пошуках істини, в спілкуванні а також активність духовного потенціалу людини, її внутрішній діалог, самоаналіз, саморефлексію, перегляд особистісних цінних орієнтацій, процес самопізнання, саморозвитку. Отже, творчість вимагає інтелектуального, емоційного і вольового напруження.

    4. Досвід емоційно-ціннісного ставлення, який передбачає наявність знань, умінь, але не зводиться до них і полягає у формуванні ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів. І доки таке ставлення не сформульоване, немає можливості говорити про вихованість. Єдиним способом і умовою засвоєння емоційного відношення, сприйняття об’єкта як цінності є переживання, що сприяє виникненню інтересу до предмета, окремого явища і потреби у діяльності.


    Поряд із специфікою змісту різних елементів соціального досвіду вони розрізняються також за функціями, які виконують у творенні культури

    Враховуючи викладене, зміст освіти можна визначити як педагогічно адаптований соціальний досвід, педагогічно адаптовану систему знань, способів діяльності інтелектуального і практичного характеру, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, тобто систему чотирьох компонентів соціального досвіду, віддзеркалену у видах і галузях діяльності, втілений у навчальних предметах і програмах позаурочної діяльності.

    Будь-яка педагогічна методика має відповідати принципам навчання, серед яких виділяють: принцип науковості, доступності навчання, зв’язку теорії з практикою, систематичності, свідомості та активності, міцності засвоєння знань, індивідуального підходу, самостійності та активності, виховання в процесі навчання, позитивного емоційного фону навчання, поваги до особистості, цілеспрямованості педагогічного процесу, навчання на високому рівні труднощів.

    Головною метою самостійної роботи є самостійне вивчення і засвоєння матеріалу.


    І етап. Самостійна робота студента має репродуктивний характер. На цьому етапі здійснюється формування умінь, навичок самостійної роботи під безпосереднім керівництвом викладача, мають місце такі процеси:
    - формування пізнавальної активності та позитивної мотивації до самостійного оволодіння знаннями, уміннями і навичками;
    - формування умінь працювати з літературними та нормативними джерелами;
    - формування інтелектуальних умінь (аналізувати, узагальнювати, порівнювати, виділяти головне тощо) у процесі роботи з літературою;
    - формування творчих умінь при розв’язанні проблемних задач;
    - формування критичного мислення, ораторських здібностей, а також здатності ведення дискусії на основі підготовки та виступу з доповідями.
    Викладач повинен знати: види навчання; форми організації навчання. Вміти правильно готуватися до заняття.

    Форми навчання:

    1. Письмова контрольна робота.

    2. Реферат.

    3. Розв’язування тестових завдань.

    ІІ етап. Самостійна робота студентів має проблемний характер. На цьому етапі відбувається реалізація продуктивної діяльності студентів за участю викладача, а також на цьому етапі здійснюється формування умінь, навичок самостійної роботи студентів у співробітництві з викладачем, причому мають місце такі процеси:

    - розвиток пізнавальної активності та позитивної мотивації до самостійного оволодіння знаннями, вміннями і навичками;
    - розвиток пошукової активності в роботі з літературними то нормативними джерелами, періодичною пресою;

    - розвиток інтелектуальних умінь (аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне) на основі обробленої літератури;

    - розвиток творчих умінь через розв’язання виробничих ситуацій, творчих завдань;

    - розвиток критичного мислення, ораторських здібностей, а також здатності ведення дискусії на основі підготовки та виступу з доповідями;

    - формування вмінь визначити методологію та методи дослідження, скласти доповідь під час підготовки (написання) курсових, дипломних робіт, а також виступу на конференціях, семінарах.

    Форми навчання:

    1. Вирішення педагогічних ситуацій.

    2. Виступи студентів із доповідями.

    На підставі аналізу методики організації самостійної роботи можна зробити висновок, що:

    - виконання поза аудиторної роботи дає змогу систематизувати та закріпити теоретичні знання та практичні навички, сформувати вміння застосовувати теоретичні знання у вирішенні практичних питань, розвивати творчу ініціативу, самостійність відповідальність, підготувати студентів до іспитів та подальшої післядипломної освіти;

    - на другому етапі поза аудиторна самостійна робота практичного характеру переконує студента не тільки опрацювати теоретичний матеріал, але й набувати практичні навички з даної дисципліни, що може стати в нагоді в майбутній професійній діяльності.

    У розробленій методиці відповідно до самостійної роботи у першу чергу треба дотримуватись наступних принципів: доступності навчання, зв’язку теорії з практикою; свідомості та активності; міцності засвоєння знань; індивідуального підходу; самостійності та активності; позитивного емоційного фону навчання; цілеспрямованості педагогічного процесу навчання на високому рівні труднощів.

    Організація самостійної роботи учнів та студентів є тією проблемою педагогічної теорії та практики, яка має давню історію, її вивченням займалось широке коло дослідників. Але нині навчальна ситуація (соціальне ставлення, концептуальні основи, реальні умови, самі суб’єкти навчального процесу) значно змінилася. Відбувається перехід на багаторівневу підготовку фахівців, що вимагає дослідження особливостей самостійної пізнавальної діяльності на різних рівнях та визначення шляхів підвищення ефективності самостійної роботи студентів, форм і методів її організації.
    Тривалий час у вищих навчальних закладах використовувалась інформативна методика викладання дисциплін. Вважалось, що студент тим більше знатиме, чим триваліші будуть лекції. Сьогодні перевага надається самостійній роботі студентів. Але ця форма навчально-виховного процесу, яка оптимально забезпечує засвоєння дисципліни, дає високі результати у самовдосконаленні особистості. Самостійна робота є важливим засобом формування самостійності у здобуванні знань, яка реалізується у самовиявленні внутрішньої потреби у знаннях, пізнавальних інтересах студентів .

    Як відомо, ще в 1993 р. Міністерство освіти України затвердило Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах освіти. Принциповим моментом цього положення є те, що вперше у вітчизняній практиці на рівні нормативного документу передбачено відведення на самостійну роботу студентів від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального плану. Згідно з цим Положенням, самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять .

    Зміст самостійної роботи студентів над конкретною дисципліною визначається робочою навчальною програмою дисциплін.
    Навчальний план дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.

    Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбаченої для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо.

    Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента.

    Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватись в бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовахналіз педагогічної літератури засвідчує, що сьогодні вивчення організації самостійної роботи проводиться за різними напрямками:

    1) планування і фізичні затрати часу на самостійну роботу;
    2) упровадження таких організаційних форм і методів, які активізують самостійну роботу;

    3) організація самостійної роботи залежно від індивідуальних особливостей тих, хто навчається.

    На думку цих учених, організацією самостійної роботи є:
    а) різні поєднання і взаємозв’язок її форм: фронтальною, групової й індивідуальної ;

    б) надання студентам педагогічно-доцільної консультативної допомоги з боку викладача.

    Учені єдині в погляді на те, що самостійна робота базується на педагогічних і психологічних закономірностях, де термінується змістом, методами організації навчання, індивідуально-типологічними особливостями студентів. Саме такий підхід призводить до комплексного впливу на засвоєння кожним студентом наукових понять, способів дій, на формування певних особистісних характеристик.

    Аналіз психолого-педагогічної літератури з організації навчальних завдань свідчить про неоднозначність підходів до визначення їх властивостей, призначення, застосування. На думку Н.В. Кузьміної, вузлом педагогічного процесу є пред’явлення завдань тим, хто навчається, спонукання їх до самостійного формулювання своїх навчальних завдань, до пошуку продуктивних способів їх розв’язання.

    М.І. Махмутов підкреслює, що «розумова діяльність стимулюється задачами і завданнями, які необхідно чітко розрізняти. Пізнавальною є така задача, у процесі розв’язування якої учні приходять до нового знання або нового способу дії. Навчальне завдання – це будь-який вид доручення виконати якісь навчальні дії».

    Ядром самостійної роботи є пізнавальне і проблемне завдання, тому що саме наявність завдання обумовлює весь процес самостійної роботи.

    До цього слід додати, що завдання повинні вимушувати студента працювати з великим масивом інформації й інформаційних джерел. Саме при виконанні самостійної роботи студент має довести свою професійну зрілість і здатність працювати в інформаційному суспільстві.

    Одна із основних вимог до завдань – поступове нарощування їх складності від рівня, доступного тому, хто навчається на початку роботи, до потрібного рівня наприкінці. При будові такої системи завдань необхідно враховувати, що навчання носить розвиваючий характер.


    Дотримання цієї вимоги робить навчання більш ефективним, викликає інтерес у тих, хто навчається, сприяє виникненню стійкої мотивації до вивчення дисципліни.

    У зв’язку з різним тлумаченням сутності завдань розробляються й різні підходи до їх класифікації.

    С.Я. Батишев поділив пізнавальні завдання на три групи.

    - перша – запитання-завдання, які виконують функції закріплення знань (відтворення вивченого, первинна систематизація фактів, понять, формування навичок);

    - друга – запитання-завдання, які сприяють оволодінню логічним мисленням і досвідом творчої діяльності (самостійна робота з проведення аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, формування висновків, оцінок; поглиблення системи знань: уточнення, конкретизація, систематизація);

    - третя – запитання-завдання, які потребують застосування набутих знань (виконання самостійних робіт, оволодіння уміннями й навичками).

    В.О. Онищук пропонує диференціювати пізнавальні завдання за рівнем пізнавальної діяльності, способом логічних міркувань і дидактичною метою:

    - за рівнем пізнавальної діяльності – завдання-орієнтири, завдання-вказівки, евристичні запитання, проблемні запитання, пізнавальні задачі, проблемні завдання;

    - за способом логічних міркувань – аналітичні, синтетичні, порівняльно-узагальнюючі, конкретизуючи, узагальнюючі;

    - за дидактичною метою – розкриття внутрішніх зв’язків і співвідношень, встановлення послідовності подій, виявлення закономірностей, визначення одиничного і загального, оцінювання фактів (явищ, процесів), засівання ставлення до факту (явища, процесу), обґрунтування висловленого твердження (тези), доведення чи спростування.

    З аналізу всіх підходів до вирішення підходів організації самостійної роботи студентів із використанням завдань можна зробити висновок, що різноманітні тлумачення цього поняття мають одну спільну рису: усі вони вказують передусім на такі функції пізнавальних завдань, як навчальна (спрямована на формування у студентів системи знань) і розвиваюча (яка забезпечує розвиток розумової діяльності). Можна виокремити і ряд вимог до їх розробки, а саме:

    - система дидактичних завдань повинна поєднувати різні їх види. При використанні їх слід застосовувати різноманітні прийоми в організації самостійної роботи студентів;

    - розробляючи дидактичні засоби, необхідно особливу увагу звертати на специфіку предметів, що вивчаються, окремих їх розділів і тем;
    - завдання повинні мати професійну орієнтацію (відповідати вимогам освітньо-кваліфікаційних характеристик);

    - завдання має носити цілісний характер (тобто не складатися з окремих розрізнених частин, а мати логічну послідовність і взаємозв’язок);

    - завдання повинні бути доступними для вирішення їх студентом;
    - обсяги завдань повинні враховувати зайнятість студентів одночасним їх виконанням з декількох навчальних дисциплін;

    - технологія виконання завдань повинна формувати у студентів практичні навички роботи з різноманітними інформаційними джерелами;


    - у завданнях повинен прослідкуватись взаємозв’язок між темами та навчальними дисциплінами;

    - систему завдань доцільно структурувати за ступенем їх ускладнення (збільшення обсягу, змісту, джерел знань, способів управління і контролю);


    - завдання повинні бути різного ступеню складності та їх багатоваріантність .

    Розгляд системи пізнавальних завдань буде неповним, якщо окремо не зупинитись на проблемі сутності поняття «творче завдання» та прийомах його застосування. Різноманітність інтерпретацій «творчого завдання» в наукових дослідженнях та його центральне місце у психології мислення потребує уточнення його змісту. Специфічним для творчих завдань є неможливість розв’язання їх простим перебором різних варіантів.


    Завдання стає творчим за умови, якщо «воно має логічний зв'язок із раніше засвоєними поняттями та уявленнями і з тими, які підлягають засвоєнню в певній навчальній ситуації, містять пізнавальні труднощі і видимі межі відомого та невідомого, викликає незадоволеність тим запасом знань та умінь, які є».

    Можна виділити такі основні компоненти «творчого завдання»: самостійний пошук, перетворення та розкриття відношень між об’єктами і явищами, проблемність, заданість мети.

    У нашому розумінні – творче завдання це змістова мета навчального процесу, яка спрямована на самостійний пошук нових засобів оволодіння знаннями й уміннями у професійній діяльності. Вважаємо, що головною метою використання творчих завдань у коледжі є моделювання майбутньої діяльності фахівця.

    Творчі завдання носять комплексний характер, тому що вони спрямовані на здобуття у процесі навчання певних знань, розвиток певних способів мислення, формування конкретних навичок та вмінь у процесі міжособистісної взаємодії, яка, у свою чергу, пов’язана з конкретною соціальною чи професійною діяльністю.

    Творчі завдання відрізняються від традиційної системи навчання з використанням репродуктивних завдань такими особливостями: по-перше, при використанні творчих завдань процес навчання максимально наближений до реальної педагогічної діяльності. Це досягається шляхом використання у творчих завданнях моделей реальних ситуацій. Іншими словами, будь-яке творче завдання є імітаційним методом; по-друге, творче завдання – це колективний та індивідуальний метод навчання; по-третє, у творчих завданнях спеціальними засобами створюється певний емоційний настрій студентів, який активізує та інтенсифікує процес навчання.

    Для розв’язання творчих завдань необхідно вчити студентів самостійно виконувати кожен з її етапів. Цими етапами є:

    1) спостереження і вивчення фактів та явищ;

    2) з’ясування незрозумілих явищ, що підлягають дослідженню;

    3) висунення гіпотез;

    4) побудова плану дослідження;

    5) встановлення зв’язків між явищами, що розглядаються, й іншими;

    6) формулювання рішень, пояснень;

    7) перевірка рішень;

    8) практичні висновки про можливе та необхідне застосування здобутих знань.

    Найдоцільніше класифікувати творчі завдання за такими напрямками:
    - за метою та змістом – соціальні, психолого-педагогічні та навчально-методичні;
    - за типами творчих завдань – стратегічні, тактичні, оперативні;
    - за способом проведення – емпіричні й теоретичні, предметні, на дошках, на картках, кресленнях, схемах, деталях, усні, письмові;
    - за методом вирішення – аналітичні та евристичні;
    - за тривалістю розв’язання – довготривалі (до 45 хв.) та коротко тривалі (до 15 хв.).

    В організації самостійної роботи студентів на основі постановки навчальних завдань можливе використання двох способів: перший – пред’являти завдання однакової складності, надаючи різні види допомоги залежно від індивідуальних особливостей студентів, другий – надавати завдання різного рівня складності на основі врахування рівня типологічних відмінностей.

    Відповідно до рівнів знань при самостійній роботі – низького рівня пред’явлень (студенти засвоюють тільки факти і зовнішні ознаки явищ й недостатньо осмислюють їх сутність), середнього рівня розуміння (студенти осмислюють причини і наслідки явищ, що вивчаються, але не вміють їх повністю відтворювати і через силу застосовують на практиці), високого рівня розуміння (студенти характеризують міцно закріплені, систематизовані знання) – М.Г. Гарунов і П.І. Підкасистий визначили такі типи самостійної роботи:

    - відтворюючий (репродуктивний);

    - реконструктивно-варіативні, які передбачають актуалізацію, перенос знань, умінь та навичок і варіювання системи способів діяльності для розв’язання нових завдань або проблем;

    - частково-пошукові;

    - дослідницькі (творчі).

    Значні можливості в організації самостійної роботи студента відкриває комп’ютеризація навчального процесу, коли кожен студент може індивідуально «поспілкуватися» з комп’ютером, одержати від нього завдання, перевірити свої відповіді, скласти для себе програму навчання, послідовність проходження певних курсів.

    Форми і методи самостійної роботи студентів, про які йшлося, утворюють відповідну систему занять студентів. Вона, як показують спостереження, розкриває їхні творчі здібності, готує до активного пошуку, викликає потребу вдосконалювати свою майстерність. Інакше кажучи, правильно організована система самостійної роботи студента покликана готувати фахівця, спроможного вирішувати завдання побудови сучасного демократичного суспільства в Україні.

    Організація самостійної роботи вимагає від вчителя ґрунтовної підготовки, навіть більшої, ніж тоді, коли навчальний матеріал він викладає сам. Якщо при цьому викладач бачить завдання сформувати у студентів уміння і навички самостійної роботи, то йому, як правило, потрібно продумати і визначити:

    - мету, час і характер самостійної роботи, а також уміння і навички, що формуються у ході самостійної праці;

    - спосіб повторення того мінімуму фактичних знань і вмінь, без якого неможливе виконання якої-небудь самостійної роботи;

    - вид роботи з книгою або для повторення, або просто для пошуку інформації довідкового характеру, або для знайомства з новим матеріалом. Виявивши основні поняття та ідеї, необхідно визначити, які з них мають подаватися в готовому вигляді, а які учні повинні отримати в результаті самостійної роботи;

    - вид роботи з вправами: виконання завдань репродуктивного, продуктивного характеру або завдань на повторення;

    - методику усунення у студентів труднощів, які можуть виникнути у процесі виконання завдань, а також спосіб швидкої перевірки і методику аналізу допущених помилок.

    Результативності самостійної роботи студентів заважають, в основному, дві групи причин, які мають місце в діяльності навчальних закладів:


    - ті, що залежать від самого студента: брак працелюбності, волі, наполегливості, загальної підготовленості, здібностей, відсутність уміння самостійно працювати тощо;

    - ті, що залежать від викладача, кафедр, деканатів. Це причини, передусім пов’язані з організацією навчального процесу у вищих навчальних закладах, який здійснюється без належного індивідуально орієнтованого підходу; а також відсутністю необхідних навчальних посібників з диференційованими завданнями, матеріально-побутових умов тощо.

    Відсутність чітко сформульованої мети здійснення самостійної роботи призводить до того, що сам процес її виконання залишається в кращому випадку нейтральним стосовно характеру пізнавальної самостійної діяльності студентів. Процес його інтелектуального пізнання відбувається або ж за методом спроб і помилок, або ж за однією із первинних схем. У першому випадкові він прихований від викладача і тому не керований, у результаті чого виконання самостійної роботи слабко впливає на розвиток мислення студента, його ініціативу й самостійність, пізнавальні здібності та професійну підготовку. Процеси ці відбуваються стихійно, навчання ж значною мірою втрачає свою розвиваючу і дидактичну функцію.
    Усунення причин першої групи пов’язано з удосконаленням діяльності середньої загальноосвітньої школи. Викорінення причин другої групи залежить від того, як організований процес навчання, тобто від впровадження індивідуально-орієнтованого підходу.

    На думку Б.П. Єсипова, самостійна робота при правильній її організації дає можливість розгорнутися індивідуальності кожного учня. Однією із важливих умов для цього є збудження і підтримання інтересу до знань з метою застосування їх на практиці.

    Саме тому організація самостійної роботи в різних типологічних студентських групах передбачає особистісно орієнтований підхід: для слабо встигаючих потрібно створювати спеціальні ситуації успіху шляхом добору таких завдань, які вони в цей момент зможуть виконати, і активного заохочення.
    Для сильних студентів важливо забезпечити можливість отримувати радість подолання особливих ускладнень при розв’язанні завдань підвищеної складності, тобто досягти відповідності рівня складності навчального завдання рівню можливостей тієї чи іншої типологічної групи. Ці положення знаходять підтвердження в дослідженнях Ю.К. Бабанського.

    Дуже важливим моментом в організації самостійної роботи є систематичний контроль за її результатами з боку викладача .

    Контроль за самостійною роботою студентів забезпечує оцінку результатів навчання, дає змогу викладачу вносити корекцію знань.
    Запроваджуючи обрану форму, необхідно дотримуватися педагогічних вимог до контролю: об’єктивність перевірки та оцінки; систематичності, класності, всебічної перевірки; застосовувати самоконтроль.

    Доцільно використовувати різні форми контролю й самоконтролю знань студентів. Для об’єктивної оцінки самостійної роботи студентів потрібно розробити критерії оцінки. Контроль за результатами самостійної роботи студентів – це невід’ємна складова частина навчально-виховного процесу, що має на меті забезпечити зворотній зв'язок «студент-викладач» і виявити на основі цього правильність її організації. Мета контролю самостійної роботи студентів – допомогти їм методично правильно, з мінімальними затратами часу самостійно засвоювати теоретичний матеріал й здобувати навички розв’язання певного рівня завдань з навчальних дисциплін. Організовуючи і проводячи контроль, викладачеві необхідно мати на увазі, що в цьому випадкові його першочерговим завданням є:

    - актуалізація, перевірка та оцінка засвоєних знань у ході або після вивчення певного навчального матеріалу;

    - створення психологічної установки на засвоєння нового матеріалу, закріплення засвоєного змісту;

    - виявлення можливостей і здібностей студентів, причин, труднощів та помилок;
    - визначення ефективності видів, організаційних форм і засобів СРС, виділення серед них тих, котрі потребують корекції.

    Вирішення цих завдань досягається за рахунок реалізації оцінної й навчально-виховної контрольної функції. Оцінна функція контролю полягає у визначенні результату порівняння якості засвоєних знань із необхідним рівнем.

    Навчально-виховна функція контролю пов’язується з організацією процесу повторення певним чином спрямованої діяльності студентів. Воно організується таким чином, щоб здійснювалося не тільки механічне відтворення засвоєних знань, але й активна їх переробка, систематизація, утворення нових знань, що сприяє розвитку мислення і пам’яті, асоціативних зв’язків. Здійснення цих функцій контролю повинно враховувати необхідність у регулярній, активній, спрямованій самостійній роботі студентів.

    На основі даних проведеного контролю знань, умінь викладач здійснює корекцію своєї діяльності. Для нього така позиція щодо власної діяльності дуже важлива, бо саме ця діяльність виступає особливим предметом аналізу, осмислення й оцінки. Якщо при розв’язанні практичних завдань, що виникають у конкретних педагогічних ситуаціях, викладач безпосередньо включений у процес реальної взаємодії зі студентами, то тепер самі ці процеси стають предметом дослідження. Якщо у своїй практичній діяльності він консультує і використовує ті чи інші способи керівництва діяльністю студентів, то тепер самі ці способи перетворюються в об’єкт осмислення. Якщо у процесі оцінки діяльності студентів викладач застосовує певні критерії й показники, то тепер самі вони стають тим, що повинно бути засвоєно й розкрито.

    Підсумовуючи все вищесказане, можна стверджувати, що найбільш поширеною точкою зору стосовно здійснення самостійної роботи є твердження про необхідність її організації в умовах особистісно-орієнтованого підходу. Отже, в організації самостійної роботи, насамперед, слід виявити індивідуальні особливості студентів і зіставляти виявлені закономірності функціонування пізнавальних процесів з оптимальними умовами їх перебігу.

    Ми підтримуємо думку дослідників, що діяльність викладача щодо організації самостійної роботи студентів в умовах особистісно орієнтованого підходу має включати такі напрями:

    1) розробка системи нових завдань із дисципліни на різних рівнях складності;
    2) індивідуалізація навчальних завдань;

    3) зміна рівнів складності навчальних завдань для студентів різних типологічних груп з тим, щоб ступінь самостійності у процесі їх виконання постійно зростав;

    4) створення позитивного емоційного фону заняття;

    5) співвіднесення оптимальних поєднань фронтальної, групової і індивідуальної форм роботи з урахуванням специфічних відмінностей кожної групи студентів;

    6) надання викладачем консультативно-дозованої допомоги при виконанні студентами самостійної роботи залежно від їх типологічних особливостей і рівня складності навчального завдання;

    7) ювання частоти і глибини контролю за продуктивністю виконання самостійної роботи студентам залежно від їх особливостей.

    Таким чином, питання організації самостійної роботи студентів у системі освіти постійно знаходяться в сфері інтересів дослідників. Протягом багатьох років навкруги цієї проблеми виникають наукові суперечки, в результаті яких народжуються різноманітні погляди і формуються методичні та методологічні позиції .

    Існує чимало підходів до визначення самостійної діяльності, яка спрямована на формування не тільки самостійної, а й творчої особистості. За своєю суттю самостійна робота є активною розумовою діяльністю студента, пов’язаною з виконанням навчального завдання. Самостійна робота сприяє формуванню у студентів інтелектуальних якостей, необхідних майбутньому спеціалістові. Вона виховує у студентів стійкі навички постійного поповнення своїх знань, самоосвіти, сприяє розвитку працелюбності, організаційності й ініціативи, випробовує його сили, перевіряє волю, дисциплінованість тощо.

    Отже. самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбаченої для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо. Організація самостійної роботи вимагає від вчителя ґрунтовної підготовки, навіть більшої, ніж тоді, коли навчальний матеріал він викладає сам. Досліджуючи сутність самостійної роботи студентів, неважко помітити, що науковці, прагнучи до комплексного розв’язання проблеми організації самостійної роботи студентів і виділяючи різні її аспекти, важливе місце відводять саме здійсненню особистісно орієнтованого підходу до студентів.

    Чітке визначення основних понять теми та запис основних понять у словник.

    Подача питань за допомогою ОІС (опорно - інформаційних схем). Коротко подати їх розвиток, керуючись правилом навчання «від загального до часткового».

    Якщо при викладанні тем мета викладача - активізувати діяльність студента, то з методичної точки зору буде правильно піти шляхом від часткового до загального, тоді студент буде самостійно робити узагальнення. Необхідно памятати про застосування такого методу навчання, як ілюстрація. Опорні сигнали мають бути як основними (обовязковими для всіх студентів), так і допоміжними (складаються студентами самостійно).

    На самостійну роботу варто залишити питання, з поясненням на лекції основних понять теми. Ці проблеми вже частково розглядалися з курсу. Але є умови правильної організації СРС: необхідно навчити студента складати конспекти, виділяти головне з прочитаного, швидкому читанню та швидкісному конспектуванню; є необхідність у методичному забезпеченні (це може бути алгоритм до самостійної роботи студента; диференційовані контрольні запитання; систематичний контроль.

    Під час проведення семінарів розігрування студентами ролей допоможе студентам у формуванні професійних умінь та навичок, вихованні самостійного мислення. Під час підготовки до семінару доцільно дати студентам завдання: скласти питання проблемного характеру для бригади – суперника.

    Під час проведення лабораторних та практичних занять доцільний індивідуальний підхід при виборі завдань для членів ланки: від аналізу виробничих ситуацій до відповідей на питання за поданим алгоритмом. Бажане тестування до і після заняття, завдання до тестів мають бути пов'язані з теоретичними та практичними питаннями теми відповідно. Можлива бригадно–індивідуальна форма організації заняття. Завдання в інструкційних картах мають носити індивідуалізований характер: можуть бути у вигляді питань проблемного характеру.

    Завдання для самостійної роботи та подальшого дискусійного обговорення на семінарі

    1 модуль

    1.1. Методика навчання темиПольове кормовиробництво: однорічні кормові культури”.



    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:

    1. Характеристика видів кормів.


    2. Однорічні кормові культури.

    2.1. Однорічні бобові трави.


    2.2.Однорічні злакові трави.

    3. Однорічні мальви.

    2. Дати відповідь на тест –задачу: ”Ви – викладач спеціальних дисциплін. Які особливості методики навчання теми Польове кормовиробництво”Ви виділяєте ? Відповідь обгрунтуйте.”

    1.2. Методика навчання теми „Багаторічні кормові культури”.

    Завдання.


      1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:

    1. Насінництво багаторічних кормових трав.


    2. Багаторічні бобові трави.

    2.1. Господарське значення.

    2.2. Люцерна.

    2.3. Конюшина.

    2.4. Есперцет.

    2.5. Буркун.

    2.6. Лядвенець рогатий.

    2.7. Козлятник східний або галера східна.

    3.Багаторічні злакові трави.

    2. Дати відповідь на тест – задачу: „Ви, як викладач спеціальних дисциплін, поясніть доцільність написання повідомлень під час виконання самостійної аудиторної роботи? Обгрунтуйте свою відповідь.”

    1.3. Методика навчання теми ”Капустіні (хрестоцвітні) кормові культури”

    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:



    Методика навчання питань:

    1. Капустіні (хрестоцвітні) кормові культури:

    1.1. Господарське значення.

    1.2. Ріпак озимий та ярий.

    1.3. Суріпа озима та редька олійна.

    1.4. Перко та тифон.

    1.5. Кормова капуста.

    2. Кормові корнеплоди.



    2. Дати відповідь на тест – задачу: „Ви, як викладач спеціальних дисциплін, розкрийте значення виразу:”методика навчання теми”. Свою відповідь обгрунтуйте.

    1.4. Методика навчання теми „Кормові коренеплоди та проміжні посіви польових культур”


    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:

    1.Кормові корнеплоди:

    1.1. Господарське значення.

    1.2. Морфобіологічні та екологічні особливості:

    1.2.1. Морква

    1.2.2. Бруква і турнепс.

    1.2.3. Куузику.

    1.2.4. Кормові буряки.

    1.3. Технологія вирощування.

    2. Проміжні посіви польових культур:

    2.1. Морфобіологічні та екологічні особливості:

    2.1.1. Пшениця.

    2.1.2. Кукурудза на зерно.

    2.1.3. Цукрові та кормові буряки.

    2.1.4. Соняшник.

    2.1.5. Коноплі.

    2. Дати відповідь на тест – задачу: Ви, як викладач спеціальних дисциплін, яку думку будете відстоювати на методичному семінарі: потрібно застосовувати ІНТЕРНЕТ під час написання магістерських робіт? Обгрунтуйте відповідь”.

    1.5. Методика навчання теми „Кормові сівозміни та зелений конвеєр”.



    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:

    1. Впровадження і освоєння кормових сівозмін як шлях інтенсифікації польового кормовиробництва.

    2. Схеми чергування культур у кормових сівозмін по зонах України:


      1. Полісся.

      2. Лісостеп.

      3. Степ.

    3. Організація зеленого конвеєра:

    3.1. Характеристика зеленого конвеєра.

    3.2. Тритикале у весняній ланці зеленого конвеєра господарств.
    2. Дати відповідь на тест – задачу:Ви, як викладач спеціальних дисциплін, застосовуєте рейтинговий контроль під час практичного навчання? Обгрунтуйте відповідь”.

    1.6. Вибір форм навчання на прикладі теми „Організація селекційної роботи в Україні.”

    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    План. Методика навчання питань:

    1. Статут Українського товариства генетиків і селекціонерів
    ім. М. І. Вавілова.

    2. Інститут землеробства УААН.

    3. Організація селекційного процесу з виведення нового сорту черешні.

    4. Перспективні напрями організації селекційної роботи в Україні:

    4.1. Зернове виробництво.

    4.2. Бурякоцукрове виробництво.

    4.3. Овочеві культури.

    4.4. Садівництво та виноградарство.

    4.5. Олійні культури.

    4.6. Картопля.

    2. Дати відповідь на тест –задачу: „Ви – викладач спеціальних дисциплін, до Вас прикріпили практиканта зі спеціальності „Педагогіка вищої школи”, яку нетрадиційну форму лекції Ви запропонуєте йому розробити і провести з теми „Організація селекційної роботи в Україні”? Обгрунтуйте відповідь.”

    1.7. „Вибір мети навчання на прикладі теми „Вихідний матеріал для селекції”

    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:

    1. Обґрунтування напряму досліджень.

    2. Умови та методика проведення дослідів.

    3. Характеристика ґрунтово-кліматичних умов.

    4. Створення, вивчення, розмноження, збереження зразків вихідного матеріалу сорго різного напряму використання.

    5. Проведення попереднього та конкурсного випробування сортів і гібридів сорго.

    6. Створення ліній, сортів і гібридів сорго з високим змістом цукру.

    7. Державна реєстрація сортів.

    8. Розмножити насіння нових самозапилених ліній, стерильних аналогів, сортів і гібридів сорго.

    2. Дати відповідь на тест –задачу: „Ви – викладач спеціальних дисциплін, доведіть, що навчальна мета залежить від форми організації заняття, а не від виду заняття?”



    1.8. Оптимальні методи навчання з теми „Біотехнологічні методи і генн а інженерія”

    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:

    1. Перспективи використання біотехнології та генної інженерії в селекції рослин.



    2. Генетичні та селекційні критерії ефективності трансформації крохмалю в біоетанол у сортів та гібридів зернових культур.

    3. Розробка та застосування технологій in vitro для розмноження і збереження біологічного різноманіття.



    2. Дати відповідь на тест – задачу: „Ви, як викладач спеціальних дисциплін, які оптимальні методи порекомендуєте молодому викладачу на лекції з теми „Біотехнологічні методи і генна інженерія”, за умови середнього рівня знань студентів та високої оснащеності навчального закладу технічними засобами навчання?”

    1.9. Вибір засобів навчання навчання з теми „Селекційні оцінки”

    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:


    1. Класифікація методів оцінки.

    2. Оцінка на різних етапах селекційного процесу.

    3. Схема селекційної роботи з самозапильних культурами.

    4. Експрес-методи оцінки вихідного селекційного матеріалу.

    5. Селекційна оцінка колекційних зразків озимої пшениці для створення вихідного матеріалу в умовах правобережного Лісостепу України.

    2. Дати відповідь на тест – задачу: Ви - викладач спеціальних дисциплін, недавній випускник педагогічного факультету НУБіПУ, доведіть практиканту, що навчально-інформаційні технології доцільні не лише для контролю знань. Обгрунтуйте відповідь.”

    1. 10. Методи контролю з теми „Державне сортовипробування”



    Завдання.

    1. Написати повідомлення, розкривши питання:

    Методика навчання питань:

    1. Про організаційну структуру державного випробування і районування сортів сільськогосподарських культур.

    2. Перелік обласних інспектур по сортовипробуванню сільськогосподарських культур, державних сортовипробувальних станцій і дільниць, що підпорядковуються Державній комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур при Держагропромі України.


    Каталог: pluginfile.php
    pluginfile.php -> Архітектура комп’ютер
    pluginfile.php -> Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва
    pluginfile.php -> Дипломна робота молодшого спеціаліста
    pluginfile.php -> Історія розвитку екології. Значення вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу
    pluginfile.php -> Кваліфікаційна робота
    pluginfile.php -> Інтелектуальна власність
    pluginfile.php -> Державний вищий навчальний заклад «запорізький національний університет» міністерства освіти І науки україни кафедра соціології


    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   49


    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка