Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності „Педагогіка вищої школи з методики навчання з циклу дисциплін з агрономії



Скачати 25.74 Mb.
Сторінка6/49
Дата конвертації14.03.2017
Розмір25.74 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   49

Серадела. Бажано підкреслити господарське значення. Сераделу називають ще птиценіжкою за те, що боби її мають перетяжки й розміщуються на плодоніжці у ви­гляді пальців пташиної лапки. Утворює ніжну вегетативну масу, яка містить до 16 % протеїну (за сухою речовиною). Зелений корм і сіно серадели добре поїдають і засвоюють усі види домашніх тварин. Використовують сераделу також як цінну пасовищну рослину, яка досить стійка проти витоптування, не викликає тимпанії у тварин. Після скошування швидко відростає і дає отаву, яку можна викори­стати на корм або зелене добриво. На легких піщаних ґрунтах це незамінна парозмаймаюча культура. Серадела є одним з кращих попередників для озимих культур, кукурудзи, картоплі та ін. Є цін­ною медоносною рослиною. Як кормова й сидеральна культура се­радела найпоширеніша в поліських і західних районах України, Білорусі, Нечорноземній зоні Росії.


Серадела відзначається високою холодостійкістю: насіння почи­нає проростати при температурі 1 — 2 °С, а сходи й дорослі рослини витримують зниження температури до мінус 8 — 9 °С. Вибаглива вона до вологи, особливо з 45-денного віку, коли інтенсивно наро­щується зелена маса. До ґрунтів, навпаки, маловибаглива. Добре росте на бідних піщаних ґрунтах, за що її називають «конюшиною пісків». Тіньовитривала, тому добре вдається при підсіванні під озимі та ярі культури. Період цвітіння розтягнутий, внаслідок чого боби й насіння до­стигають недружно, розтягнуто.

В Україні поширені сорти серадели Любешівська місцева, Скоро­стигла 3587, Яворівська місцева.

Важливо звернути увагу на технологію вирощування. Сераделу вирощують у сівозміні в па­ровому полі або підсівають під покрив озимих чи ярих культур.

Обробіток ґрунту аналогічний обробітку під інші ранні зернобо­бові культури. Оскільки сераделу вирощують переважно на легких піщаних ґрунтах, великий приріст урожаю одержують від внесення калійних і фосфорних добрив у дозі 45 - 60 кг/га д. р. Потреби в азо­ті серадела задовольняє за рахунок діяльності бульбочкових бакте­рій, тому велике значення має обробка насіння нітрагіном.

Серадела негативно реагує на вапнування, особливо при викорис­танні великих доз вапна. Негативну дію вапна деякою мірою змен­шують борні добрива.

Сіють сераделу кондиційним насінням у перші дні весняних польових робіт. При запізненні із сівбою врожай насіння знижуєть­ся до 7 ц/га.

Сераделу на зелений корм, сіно або для випасання тварин висі­вають звичайним рядковим способом з нормою висіву 45 — 50 кг/га. На насіння її сіють широкорядно (30 — 45 см) з нормою висіву 15-25 кг/га. Насіння серадели виносить на поверхню сім'ядолі, тому глибина його загортання — не більше 2 — 4 см.

При підсіванні серадели під покрив озимих або ярих культур нор­ма висіву її становить 50 — 60 кг/га. Для підсівання серадели під озимі використовують дискові сівалки, під ярі культури — зерно-трав'яні.

На зелений корм і сіно сераделу скошують у період масового цві­тіння. Щоб одержати нормальний урожай отави, треба не запізню­ватись із збиранням і скошуванням рослин при висоті зрізу не ниж­че 6 — 8 см. При низькому зрізі й затягуванні збирання серадела погано відростає.

На насіння сераделу збирають роздільним способом при побу­рінні нижніх бобів. Після обмолоту валків насіння додатково очищають і зберігають при вологості 14 %.


Чина. Бажано акцентувати увагу студентів, що чина (Latirus sativa L.) — однорічна бобова рослина. Стебло в неї дуже розгалужене і менше вилягає, ніж у вики. Чина — посухостій­ка рослина, тому її культура має найбільше значення в південних районах. Але її успішно можна вирощувати і в Лісостепу.


Зелена маса чини має солодкий присмак, багата на азотисті ре­човини — містить 4,2 — 5,2 % протеїну. Сіно й зелену масі чини по­їдають велика рогата худоба, вівці та свині (коні траву чини й сіно їдять неохоче). За дослідними даними, при згодовуванні зеленої трави чини ко­ровам у них значно підвищуються надої, жива маса.

Як посухостійку бобову культуру чину можна висівати в чистому посіві або в суміші з ячменем замість вики в посушливих районах півдня України. В Лісостепу чина з вівсом дає майже такі самі вро­жаї зеленої маси й сіна, як і вико-вівсяна суміш.

Доцільно підкреслити, що добрива, особливо органічні, значно підвищують врожайність чини. Гній, внесений навіть за 3 — 4 роки до сівби чини, підвищує її врожай на 20 - 30 %.

Сіють чину рано навесні, пізні посіви дають менші врожаї зеле­ної маси. Чину на зелений корм сіють звичайним рядковим спосо­бом у чистому вигляді або в сумішах з вівсом, ячменем. Небажано сіяти її з пізніми ярими — кукурудзою, суданкою, могаром. Спосте­рігається негативний взаємовплив компонентів сумішей.

Норма висіву при чистому посіві в районах Лісостепу 160 — 180, в Степу 140 — 160 кг/га. У сумішах з вівсом, ячменем висівають в Лі­состепу чини 100 кг, вівса 60 — 70, ячменю 80 — 100 кг; в Степу — відповідно 80, 50 — 60 і 60 — 80 кг. Насіння чини загортають на гли­бину 5 — 6 см, а в підсохлий верхній шар ґрунту на 6 — 7 см з одночасним коткуванням. До появи сходів при необхідності (ґрунтова кірка) проводять боронування легкими борінками.

На зелений корм чину і її суміші з вівсом і ячменем починають використовувати на початку утворення бобів, а закінчують для ве­ликої рогатої худоби та овець наприкінці молочної стиглості зерна. Свиням згодовують її у фазі воскової стиглості. Найкращий спосіб використання чини чистого посіву та в сумішах — підкошування і згодовування зеленої маси з годівниць. При випасанні на пні багато чини затоптується худобою. При випасанні чино-злакові суміші ви­користовують на 50 — 65 %, а при підкошуванні й згодовуванні з го­дівниць — на 95 — 98 %. На силос й сінаж чину і суміші косять у фа­зах повної молочної та на початку воскової стиглості насіння.



2.2. Однорічні злакові трави.

Могар. Доцільно вказати, що могар (головчасте просо, мишій) - нещільний кущ 60 - 140 см заввишки із прямостоячими порожнистими стеблами. Коренева сис­тема добре розвинена, заглиблюється в ґрунт на 1,5 - 2 м.


Листкові пластинки світло- або темно-зелені, до моменту дозрівання іноді антоціаново забарвлені; великі, голі, без вушок, з голими піхвами, які вкриті з країв густо-війчастим опушенням. Суцвіття - колосоподібна волоть, між колосками багато щетинок. Зер­нівка яйцеподібна, плівчаста, жовта, солом'яно-жовта, оранже­ва, чорна. Маса 1000 насінин 1,5 - 3 г. Теплолюбна, одноукісна рослина. На одиницю сухої ре­човини витрачає вологи у 2 - 3 рази менше, ніж інші кормові рослини. Насіння достигає через 95-110 днів, на сіно скошують через 65 - 70 днів (рис. ).

Перспективний вид — могар каліфорнійський. Стебло у нього пряме, добре облистнене. Коре­нева система мичкувата, глибо­ко проникає в ґрунт. Листя дов­ге, широке. Суцвіття — колосо­подібна волоть, слабкоостиста, вгорі поникла. Насіння кругле, жовте. Маса 1000 насінин 1,5 — 2 г. Однорічна, середньопосухостійка і посухостійка, теплолюбна рослина. Насіння зберігає схожість 5-6 років. Погано росте на важких, вологих ґрунтах низини, а також на солонцюватих. Цінна кормова рослина. Врожайність у Степу до 200, в Лісостепу до 300 ц/га.



Могар — пізня яра рослина. Тому її сіють одночасно з кукуру­дзою або навіть дещо пізніше. Спосіб сівби звичайний рядковий. Норма висіву 6 — 8 млн схожих насінин на 1 га. Глибина загортання насіння 3 — 4 см з обов'язковим одночасним коткуванням і борону­ванням легкими борінками (типу ЗОР-07). Ними ж проводять 1 — 2 до- і післясходових боронування, які спрямовані переважно проти мишію і плоскухи. Рослина за природою еутотроф, тобто добре росте на родючих ґрунтах. Тому перед висіванням слід обов'язково внести 60 - 90 кг/га д. р. азоту, по 45 кг/га д. р. фосфору і калію. Скошують у період викидання суцвіть.

Каталог: pluginfile.php
pluginfile.php -> Архітектура комп’ютер
pluginfile.php -> Класифікація інноваційної інфраструктури та інфраструктури венчурного підприємництва
pluginfile.php -> Дипломна робота молодшого спеціаліста
pluginfile.php -> Історія розвитку екології. Значення вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу
pluginfile.php -> Кваліфікаційна робота
pluginfile.php -> Інтелектуальна власність
pluginfile.php -> Державний вищий навчальний заклад «запорізький національний університет» міністерства освіти І науки україни кафедра соціології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   49


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка