Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби Тема заняття



Сторінка1/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір1.21 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3

МОЗ України

Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова



«Затверджено»


на методичній нараді кафедри

інфекційних хвороб

з курсом епідеміології

Завідувач кафедри

________ проф. Мороз Л.В.

«28» серпня 2011 р.


Методичні рекомендації


для студентів



Назва дисципліни

Інфекційні хвороби

Тема заняття

Діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика кишкових інфекцій (продовження теми): сальмонельози, шигельози, амебіаз, холера, ієрсиніози, ботулізм. Вивчення тестових завдань («Крок-2»).

Курс

VІ

Спеціальність

Медична психологія

Склав: доц. Коробко А.П.




Вінниця - 2011

1. Актуальність теми:
Серед гострих інфекційних уражень травної системи велику частку посідають такі захворювання, як шигельоз та амебіаз. В останні 10-15 років у світі відмічається збільшення захворюваності як на гострі кишкові інфекції (ГКІ) у цілому, так і на шигельоз зокрема. Причини цього різні. Дослідники вказують і на значне збільшення кількості штамів шигел, резистентних до багатьох антибактеріальних препаратів, які застосовували раніше, і на зниження стійкості організму людини через екологічний імунодефіцит, а також збільшення кількості осіб з вторинним імунодефіцитом, спричиненим ВІЛ- інфекцією, застосуванням лікарських препаратів і лікувальних маніпуляцій, одним із побічних ефектів є імуносупресія. У структурі ГКІ одне з провідних місць належить гострим шигельозам, питома вага захворюваності на які становить у різних країнах від 6-10 до 60-70%. Починаючи з 1998 року спостерігається зростання цієї хвороби в Україні: інтенсивний показник захворюваності в 1999 році становив 68,8 на 100 тис. населення, у 2001 році – 54,6 і на даний час залишається високим.

Проблема амебіазу також набуває особливого значення у зв’язку з розширенням контактів з різними країнами, збільшенням числа туристичних і ділових поїздок у регіони з жарким кліматом. При цьому створюються реальні умови для зараження у зв’язку з високим рівнем захворюваності корінного населення. За висновками ВООЗ (1988), амебіаз є однією з найважливіших медичних і соціальних проблем у західних і південно-східних регіонах Африки, Південно-Східній Азії, Китаї, Латинській Америці, де число осіб, інвазованих дизентерійною амебою, складає 20-70%. У зонах помірного клімату амебіаз реєструють у вигляді спорадичних випадків, однак відсутність настороженості лікарів і знання цієї патології робить статистичні дані про захворюваність на амебіаз у цих регіонах не цілком достовірними, тим більше що носійство дизентерійної амеби у разі ретельного обстеження виявляються у 5-15% обстежуваних і тут. У нашій країні спорадичні випадки амебної дизентерії зустрічаються переважно на півдні. У країнах СНД найбільш неблагополучними є держави Середньої Азії і Закавказзя, де носійство виявлено в 15-35% жителів.

Ієрсиніоз – інфекційне зоонозне захворювання. Ієрсиніоз відноситься до числа широко поширених інфекційних захворювань, у міру вивчення якого були описані різноманітні форми, відмінні тяжкістю та тривалістю перебігу. Збудник кишкового єрсиніозу знайдений у США в 30-х роках минулого сторіччя. До 60-х років ХХ сторіччя окремі випадки цієї інфекції спостерігалися в різних країнах Європи, Японії і Африки. Проте вже до 1983 р. число хворих на єрсиніоз в багатьох країнах світу різко зросло (у Великобританіі, наприклад, в 150 разів), наближаючись або навіть випереджаючи захворюваність на сальмонельоз. В останні роки в багатьох країнах продовжує зростати захворюваність населення на єрсиніоз. За даними ВООЗ, за останні десятиріччя спостерігається зростання захворювань, викликаних збудниками роду Yersinia Enterobacteriacae (псевдотуберкульоз та кишковий ієрсініоз).В Україні в умовах різних клімато-географічних зон спостерігаються спорадичні випадки і епідемічні спалахи цього захворювання. В групі гострих кишкових інфекцій виявляється від 6 до 10,8% хворих на єрсиніоз.Проте значну більшість єрсиніозу не виявляють і реєструють під іншими діагнозами.

Клінічна актуальність ієрсініозів зумовлена відсутністю настороженості лікарів до цієї патології, можливістю виникнення тяжких генералізованих форм, складністю діагностики, враховуючи поліморфізм клінічних проявів та особливі умови виділення збудника, низька діагностика спорадичних випадків та легких форм захворювання, ризиком виникнення тяжких ускладнень хірургічного характеру. Захворювання характеризується значним поліморфізмом клінічних проявів із залученням у потологічний процес різних органів і систем, а також рецидивуючим перебігом, формуванням вторинно-вогнищевих форм. Крім того, ієрсинії обумовлюють різноманітну патологію терапевтичного і хірургічного профілю. У зв′язку з цим рання клінічна діагностика ієрсиніозу є актуальною і дозволяє знизити частоту ускладнених форм захворювання. Більшостю дослідників єрсиніоз розглядається в числі найважливіших інфекцій у зв’язку з негативними соціально-економічними наслідками, до яких він призводить.


Не зважаючи на те, що ботулізм реєструється не так часто, як інші кишкові інфекції, він постійно привертає до себе увагу дослідників і клініцистів. Це пов’язано з тяжким перебігом захворювання, недостатнім знанням багатьох сторін його патогенезу, високою летальністю.

У нашій країні, де традиційно широко користуються консервованими продуктами домашнього приготування (в тому числі й м’ясними), без дотримання відповідної технології виробляють солену (в тому числі тараню) рибу, ботулізм набуває особливого значення. Останніми роками з’являються повідомлення про спалахи ботулізму, які виникають унаслідок вживання в їжу солоної і копченої риби фабричного виготовлення. Холера одна з прадавніх хвороб людини, вона займає друге місце після чуми в історії людських лих, має тенденцію до пандемічного поширення, є карантинною інфекцією.

З 1817 по 1925 р. зареєстровано 6 пандемій, викликаних класичним холерним вібріоном. Сьома пандемія, що почалася в 1961 році і викликана біоваром Ель-Тор, охопила більше 180 країн і продовжується по теперішній час. За цей період хвороба проникла з Азії до Африки, Європи, на американський континент, кількість хворих досягло 2 мільйонів.

В Україні холера реєструється з 1965 року з найбільшою активністю на початку 70-х років і повторним підйомом захворюваності в 1994 році.

Актуальність холери обумовлена загальною сприйнятливістю, простотою інфікування, необхідністю ранньої діагностики і своєчасної адекватної терапії, в разі відсутності якої хвороба швидко прогресує, призводячи до загибелі хворого. Відсутність стійкого імунітету після перенесеного захворювання не виключає повторне інфікування; при виникненні епідемій необхідні великі матеріальні витрати і проведення комплексу протиепідемічних заходів. Відсутність у лікарів настороженості відносно холери і досвіду розпізнавання цієї хвороби наводить до частих діагностичних помилок, особливо при спорадичних випадках, а низький санітарно-гігієнічний рівень населення, міграційні процеси, недоліки в роботі комунальних служб можуть сприяти поширенню інфекції.

Виникнення в 90-х роках спалахів холери, викликаних вібріонами О139 серогрупи Бенгал (Азія) і завезення цього захворювання в інші країни, у тому числі до Росії, а також генетична різноманітність холерних вібріонів і можливість селекції епідемічно значимих клонів не дозволяє сподіватися найближчим часом на благополуччя по холері в світі.



2. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується):
2.1. Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): a-1

  • мати загальне уявлення про місце сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів та інш. в структурі інфекційних хвороб, поширеність у різних регіонах України і світу, ознайомитися із статистичними даними щодо захворюваності, летальності, частоти ускладнень, бактеріоносійства на сьогоднішній день.

  • ознайомитися з історією наукового вивчення цих інфекційних захворювань, мати уявлення про науковий вклад вітчизняних вчених в історію наукових досліджень у цій галузі.



2.2. Студент повинен знати: а- 2


  1. етіологію сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів; фактори патогенності збудників

  2. епідеміологію сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів

  3. патогенез сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів

  4. клінічні прояви сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів за типового перебігу

  5. патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень діарейних захворювань

  6. лабораторну діагностику сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів

  7. диференційну діагностику діарейних захворювань

  8. принципи лікування діарейних захворювань

  9. принципи профілактики діарейних захворювань

  10. тактику у разі виникнення невідкладних станів

  11. правила виписки реконвалесцентів із стаціонару

  12. прогноз

  13. правила диспансеризації реконвалесцентів



2.3. Студент повинен вміти: а-3


  1. Дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого.

  2. Зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних.

  3. Обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів, обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар.

  4. На основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів, невідкладні стани.

  5. Провести диференційну діагностику інфекційних та неінфекційних діарей, інфекційних діарейних захворювань між собою.

  6. Оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів (екстрене повідомлення в СЕС).

  7. Скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого.

  8. Інтерпретувати результати лабораторного обстеження.

  9. Правильно оцінити результати специфічних методів діагностики в залежності від матеріалу і терміну обстеження.

  10. Скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології ; надати невідкладну допомогу.

  11. Скласти план профілактичних заходів у вогнищі інфекції.

  12. Дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції.


2.4. Творчий рівень (для найбільш здібних і підготовлених студентів): а-4

Розвивати творчі здібності студентів в процесі проведення клінічних досліджень, аналізу наукових джерел: залучати до роботи у студентському науковому гуртку кафедри; запропонувати теми для рефератів з найбільш актуальних питань, наприклад: «Застосування сучасних лікувальних засобів для лікування інфекційних уражень шлунково-кишкового тракту».



3. Виховні цілі (цілі розвитку особистості):


  1. Розвинути деонтологічні уявлення. Вміти дотримуватись правил поведінки біля ліжка хворого, принципів лікарської деонтології. Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з хворим і його родиною.

  2. Розвинути уявлення про вплив соціально-гігієнічних факторів на поширеність сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів та інш.

  3. На матеріалі теми розвинути почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.


4. Міжпредметне інтегрування:

Дисципліна

Знати

Вміти

Мікробіологія

Властивості мікроорганізмів роду Shigella, Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis, Cl. Botulinum. S. typhi, S. paratyphi A, S. paratyphi B;

Властивості мікроорганізмів роду Salmonella; Staphiloccus aureus, Clostridium perfringens, Esherichia coli, холерного вібріона і вібріона Ель-тор, роду



Правила і термін забору матеріалу для специфічної діагностики.

Проводити забір матеріалу для бактеріологічного дослідження

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.

Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого по органам і системам, виявити клінічні ознаки патології. Аналізувати отримані дані.

Епідеміологія

Епід. процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі) при черевному тифі, паратифах А та В, сальмонельозах, шигельозі, амебіазі, ботулізмі, холері, ієрсиніозі, поширеність патології в Україні і в світі.

Зібрати епідеміологічний анамнез, провести протиепідемічні та профілактичні заходи у вогнищі інфекції.

Імунологія та алергологія

Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти бактеріального носійства збудників інфекційних діарей.

Оцінити дані імунологічних досліджень.

Фізіологія

Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі( заг. ан. крові, сечі, біохімія крові, параметри КОС, електролітів тощо).

Оцінити дані лабораторного обстеження.

Хірургія

Клініко-лабораторні ознаки перфорації виразки тонкої кишки, кишкової кровотечі. Правила невідкладної допомоги.

Своєчасно поставити діагноз цих ускладнень, призначити відповідне обстеження, надати невідкладну допомогу.

Клінічна фармакологія.

Фамакокинетику і фармакодинаміку, побічні ефекти левоміцетіну, ципрофлоксацину, засобів патогенетичної терапії.

Призначити лікування в залежності від віку, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарата, виписати рецепти.

Реанімація та інтенсивна терапія

Невідкладні стани:

  • ІТШ

  • Дегідратаційний шок




Своєчасно діагностувати та надати невідкладну допомогу при невідкладних станах:

  • ІТШ

  • Дегідратаційний шок




Наступні дисципліни

Сімейна медицина

Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних проявів, можливі ускладнення шигельозу, амебіазу, ботулізму Принципи профілактики і лікування.

Проводити диференціальну діагностику хвороб різного генезу із шигельозом, амебіазом, ботулізмом. Розпізнати шигельоз, амебіаз, ботулізм. Можливі ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Своєчасно госпіталізувати хворого в інфекційний стаціонар. Заповнити екстрене повідомлення. Надати невідкладну допомогу в разі необхідності.

Внутрішньопредметна інтеграція

Інфекційні хвороби.

Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних проявів, лабораторну діагностику, можливі ускладнення, особливості клінічного перебігу сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів. Принципи профілактики і лікування.

Проводити диференціальну діагностику сальмонельозів, шигельозу, амебіазу, ботулізму, холери, ієрсиніозів з іншими інфекційними хворобами та між собою. Розпізнати їх ускладнення; інтерпретувати дані лабораторного обстеження. Призначити лікування. Надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі.




  1. Зміст теми заняття.


5.1. Тези:

Щодо кишкового ієрсиніозу, то необхідно наголосити на значенні епідеміологічного анамнезу (вживання в їжу овочів та фруктів, до яких могли мати доступ гризуни), відзначити осінньо-зимову сезонність, поєднання респіраторного та діарейного синдрому зі шкірними проявами, поліорганність ураження та схильність до затяжного та хронічного перебігу.

Проводячи диференційну діагностику з діареями неінфекційного походження слід наголосити на особливостях діагностики цієї патології. Так, гострі хірургічні хвороби, що можуть спричинити діарею (гострі апендицит, панкреатит, холецистит), як правило не поєднуються з артритом, катарльним синдромом, тощо, як це спостерігається при ієрсиніозі.

Для гострого апендициту характерно: локалізація болю в правій здухвинній ділянці, носить постійний характер, діарейний синдром виражений нерізко, або відсутній, зневоднення практично відсутнє.

Для гострого пенкреатиту характерно: гострий біль оперізуючого характеру, напруження м´язів черевного пресу, підвищення рівня амілази в крові та сечі. Діарея також характерна для отруєння грибами, але для цих отруєнь характерні також гемолітична жовтяниця, гемоглобінурія, печінково-ниркова недостатність та розлади свідомості.

До хронічних запальних захворювань кишківника в теперішній час відносять 2 патології: неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона. Потрібно відмітити, що характерним для цих хвороб є генетична схильність, чергування періодів загострення та ремісії, можливість позакишкових проявів, прийом пероральних контрацептивів. Важливо наголосити, що діагноз хронічног хронічного захворювання кишківника ставиться головним чином на основі даних рентгенологічного, ендоскопічного та гістологічного дослідження.

З паразитарних інфекцій, які викликаються найпростішими та спричинюють хронічну діарею найбільше значення мають амебіаз, лямбліоз та криптоспоридіоз. Потрібно наголосити особливу увагу на особливості діарейного синдрому при цих захворюваннях та важливості збору епідеміологічного анамнезу. Так, для амебіазу характеро перебування в ендемічній місцевості, розвиток колітичної діареї з кров´ю та гноєм, лихоманка. Для лямбліозу характерно стійка рецидивуюча водяниста діарея, набута поліалергія, прогресуюча астенізація, порушення харчування.

Діарея є також основним симптомом у хворих на СНІД, найчастіше ця діарея спричинена криптоспоридіями. Криптоспоридіозна діарея при СНІДі має дуже затяжний перебіг, що інколи може загрожувати життю. Діагноз базується на визначенні збудника в фекаліях, або ж використовуються серологічні тести з моноклональними антитілами.

В кінці заняття доцільно виділити ряд невирішених проблем, їх міждисциплінарне значення, підкреслити важливість позааудиторної підготовки студентів, користь самостійного інформаційного пошуку відповідей на питання, що виникли протягом практичного заняття.

Для проведення диференційної діагностики діарейного синдрому студент повинен знати патогенетичні типи діарей (гіперсекреторна, гіперексудативна, гіперосмолярна та гіпер- гіпомоторна) та усвідомити, що перелік захворювань, що перебігають з діареєю є дуже великим. Вивчаючи особливості діарейного синдрому при холері слід наголосити, що головним патогенним чинником збудника холери є екзотоксин (ентеротоксин, холероген). Саме завдяки йому у хворих виникає тяжка діарея, що призводить до зневоднення і можливих летальних наслідків.

Клінічна картина при холері характеризується гострим початком, нормальною або субнормальною температурою тіла, об´ємними водяниситими випорожненнями, схожими на рисовий відвар, багаторазовим блюванням. Важкість захворювання визначається важкістю ексикозу (зневоднення). Є трибальна (ВООЗ) та чотирибальна шкали для визначення ступеню ексикозу (найбільш широко застосовується у нашій країні). Згідно останньої 1-й ступінь ексикозу відповідає 1-3% втрати маситіла, 2-й – 4-6%, 3-й – 7-9%, 4-й – 10% і більше. Якщо маса тіла до захворювання невідома, ступінь зневоднення визначається за клінічними показниками.

Слід наголосити, що результати загальноклінічних лабораторних досліджень змінюються відповідно вираженості зневоднення: мають місце еритроцитоз, лейкоцитоз, збільшується питома щільність плазми крові, підвищуються показники гематокриту, загального білку крові, спостерігаються гіпоелектролітемії. Крім того студенти повинні усвідомити, що провідною ланкою у лікуванні холери є патогенетичне лікування (відновлення водно-електролітного балансу шляхом введення сольових розчинів «Трисіль», «Квартасіль», «Хлосіль», «Рингер-лактат» та інш.). Етіотропна терапія є доцільною, але не є життєво необхідною. У якості етіотропних препаратів в наш час використовуються фторхінолони, доксициклін, макроліди.



Щодо харчових токсикоінфекцій, то особливу увагу слід наголосити на розмежуванні понять харчове отруєння та харчова токсикоінфекція. Харчовим отруєнням частіше позначають випадки захворювання, що виникли внаслідок уживання в їжу отруйних продуктів (неїстівні гриби, ягоди). Натомість харчова токсикоінфекція – це захворювання, спричинене мікроорганізмом і його токсичними субстанціями, тобто йдеться про інфекційну природу захворювання. ХТІ викликаються переважно грам-негативними бактеріями, серед яких родина ентеробактерії займають перше місце. Назва токсикоінфекції визначається поступленням в кров бактеріального токсину, що звільнюється після руйнування збудника. Харчові інтоксикації викликаються харчовими продуктами, які містять екзотоксини бактерій, вони мають такі загальні характеристики: короткий інкубаційний період, груповий характер, фактор передачі – харчовий продукт, характерний гострий початок, короткочасний перебіг, симптоми захворювання – загальнотоксичні та гастроінтестинальні. Інкубаційний період при стафілококових отруєннях частіше триває 1,5-2 год, при отруєннях токсинами клостридій – від 6 до 24 год. При стафілококових отруєннях найбільш характерні ознаки – ріжучий переймоподібний біль в епігастральній ділянці, блювання. Температура тіла нормальна, або субфебрильна. Проноса може не бути; короткочасні розлади стільця спостерігаються у половини хворих. Типовим є – загальна слабкість, блідість шкірних покривів, похолодання кінцівок, зниження АТ. Може розвинутись колаптоїдний стан. Однак навіть при різко вираженій симптоматиці початкового періоду до кінця доби від початку хвороби наступає одужання, тільки в окремих хворих протягом 2-3 діб зберігається слабкість. Отруєння, викликані токсинами клостридій, перебігають значно важче Захворювання починається з болей в животі, переважно в біляпупковій ділянці, зростає загальна слабкість, стілець до 20 раз і більше, він об´ємний, водянистий, іногді у вигляді рисового відвару. Блювання і рідкий стілець призводять до швидкого розвитку зневоднення. В деяких випадках виникає картина розвитку некротичного ентериту. Летальність досягає 30%.

5.2. Структурно-логічна схема заняття.

Шигельоз



Амебіаз







Класифікація холерних вібріонів. Відмінності по О-антигену.

Таблиця 1


Вид Vibrio


Серогрупа О1

(холерні)

Біовари

Класичні

Ель-Тор

(головна відміна – наявність гемолітичних властивостей)




Серовари


Інаба

Огава

Гікошима

АС


АВ

АВС

Детермінанти О-антигену



Таблиця 2

Порівняльний вміст білка і електролітів в плазмі і кишковому транссудаті

при холері

Склад


Плазма


Кишковий транссудат


Білок


70—80 г/л


10 г/л


К+


3,4—5 ммоль/л


15 ммоль/л і більше


Na+


130— 157 ммоль/л


130 ммоль/л і більше


Cl-


97—108 ммоль/л


100,0 ммоль/л


HCO3-


21—25 ммоль/л


45 ммоль/л і більше



Компенсаторно-пристосовні і патологічні реакції при холерній

гіповолемії і гіпокаліємії


Діарея

Втрата рідини та електролітів

Гіповолемія, гіпокаліємія

Згущення крові

Вимкнення периферичних судин, перерозподілення крові

Витягання Н2О і електролітів з позасудинних проміжків

Збільшення резорбції Н2О з ниркових канальців



Перевантаже-ння серцевого м´язу



Порушення мікроцир-куляції

Циркуля-торна гіпоксія

Тканинна гіпоксія

Олігурія



Тахіпное

Тахікардія, аритмія

Анурія



ГНН


Дыхательная гипоксия



Гемическая гипоксия

Азотемія



Декомпенсований метаболічний ацидоз





Токсичний вплив на ЦНС

Гостра серцева недостатність


Патогенез провідних клінічних симптомів при холері

Симптом

Патогенез

Спрага

Втрата рідини

Діарея


Дія токсину на ферментні системи (посилення поступання рідини в кишківник, порушення зворотного всмоктування)

Олігурія, анурія


Дегідратація

ГНН


Здуття живота, шум плеску

Гіпокаліємія парез кишківника

Блювота


Гіпокаліємія парез кишківника переповнювання рідиною шлунку і кишківника рефлекторна блювота

Метаболічні порушення

Безпосередня подразнююча дія ендотоксину (рідко!)


Падіння температури, похолодання кінцівок


Циркуляторні порушення (спазм периферичних судин, перерозподіл крові)


Тахіпное

Гіпоксія

Зниження тургору шкіри

Зменшення об'єму позасудинної рідини


Падіння АТ


Зменшення об'єму внутрішньосудинної рідини

Перерозподіл крові

Втрата рідини


Гостра серцева недостатність

Навантаження на серцевий м'яз в умовах ацидозу і гіпоксії

Синюшні плями

Стази крові

Судомні скорочення м'язів

Ацидоз, гіпокаліємія


Афонія


Сухість слизистих оболонок, незімкнення голосових в'язок

Основні клінічні прояви холери при дегідратації (за Покровським В.І., 1978)


Ступінь дегід-

ратації


Клінічні

прояви



I


II


III


IV





1-3%

4-6%

7-9%

10% і більше





1

2

3

4

5




Початок захворювання


Гострий, але можливий продром

Гострий


Гострий


Гострий, інколи раптовий




Динаміка


Швидке наростання симптомів


Дуже швидке наростання симптомів зневоднення


Бурхливе наростання симптомів


Дуже бурхливе наростання симптомів (алгід можливий через 2-3 г)




Температура тіла


Нормальна, можливий субфебрилітет

Нормальна або субфебрильна


Частіше субнормальна

Значно понижена (алгід)




Слабкість

Помірна

Виражена

Різка

Різка, до адинамії




Запаморочення

Рідко

Часто

Постійно

Постійно




Непритомність

Не характерна

Можлива

Часто

Постійна ознака




Спрага

Помірна, часто відсутня

Завжди

Постійна, виражена

Дуже сильна, інколи нестерпна




Частота стулу


Частота стулу не завжди корелює з тяжкістю захворювання, на тяжкість перебігу більше впливає об'єм виділень




До 3-10 разів, частіше нерясний


До 4-10 разів і більш, рясний (до 1 л)


10 раз і більш (інколи без ліку), стул рясний


Багатократний, рясний, але можливе швидке припинення діареї (парез кишківника)




Характер стулу


Частіше водянистий, буває кашкоподібний

Водянистий, часто має вигляд «рисового відвару»

Вигляд «рисового відвару»


Вигляд «рисового відвару»





Блювота


Можлива, частіше однократно


Часто, буває 2 рази і більш


Майже завжди буває, незрідка повторна, інколи невпинна

Завжди буває, рано з'являється, часто невпинна




1

2

3

4

5

Шкіра (колір)

Нормальний


Бліда


Бліда


Різка блідість, сірувата

Ціаноз


Не характерний


Можливий (помірний)


Виражений, стійкий (переважно акроціаноз)

Виражений, можлива загальна синюшность

Слизові оболонки

Сухуваті


Сухі


Різка сухість


Різка сухість


Синюшні плями

Немає


Немає


Можливі


Часто


Тургор шкіри


Нормальний


Декілька понижений (складка розправляється сповільнено)


Понижений (складка розправляється повільно)


Понижений різко (складка не розправляється), часто буває «рука пралі»

Риси обличчя


Не змінені


Інколи загострені, тіні під очима


Очі запали, риси загострені, «темні окуляри»


Див. дегідратація III ст. Амімія, facies hippocratica

Зміна голосу

Немає


Декілька ослаблений

Сиплий, інколи шепіт

Часто афонія


Тахікардія


Незначна


Помірна (до 100 в 1 хв)


Виражена (120 і більш в 1 хв)


Різка. Пульс на периферичних судинах не визначається

АТ


У нормі або трохи понижений


Понижений, але діастолічний не нижче 40 мм.рт.ст.

Понижено, діастолічний може не визначатися


Не визначається


Тахіпное


Немає


Незначне


До 30 і більш в 1 хв

Виражено (30 і більш в 1 хв); дихання поверхневе, нерівне

Олігурія, анурія


Немає


Можлива короткочасна олігурія


Олігурія постійно, анурія – часто


Анурія


Судоми локалізовані


Практично немає


Можливі литкових м'язів


Часто м'язів кінцівок («рука акушера, «кінська стопа»), інколи м'язів живота

Див. дегідратація III ст.





Судоми генералізовані


Немає


Немає


Дуже рідко


Можливі. Може бути опістотонус (як при правці)




Поведінка хворого


Спокійна


Спокійна


Інколи збуджена, неспокійна (боязнь смерті)

Сонливий, загальмований







Поліїонні розчини для внутрішньовенного введення, використовувані при холері (вміст солей в 1 л води)


Розчин


Лужний буфер (г)


Натрію хлорид (г)

Калію хлорид (г)

Інші солі (г)


«Дисіль»

Натрію ацетат − 2

6





«Трисіль» («5-4-1», розчин Філіпса 1)

Натрію гідрокарбонат − 4


5

1



«Квартасіль»


Натрію ацетат − 2,6

Натрію гідрокарбонат − 1



4,75

1,5



«Ацесіль»


Натрію ацетат − 2


5

1



«Хлосіль»

Натрію ацетат − 3,6

4,75

1,5



«Лактасіль»


Натрію лактат − 3,3

Натрію гідрокарбонат − 0,3




6,2

0,3

Кальцію хлорид − 0,16

Магнію хлорид − 0,1





Антибактеріальні препарати, вживані при лікуванні холери

(ВОЗ, 1992)


Препарат

Діти

Дорослі

Доксициллін, одноразово

Не призначають

300 мг**

Тетрациклін, 4 рази га добу протягом 3 діб.

12,5 мг/кг


500 мг


Триметоприм сульфаметоксазол 2 рази на добу протягом 3 діб

Триметоприм* 5 мг/кг

Сульфаметоксазол 25мг/кг***



Триметоприм 160 мг

Сульфаметоксазол 800 мг




Фуразолідон 4 рази в добу протягом 3 діб

1,25 мг/кг


100 мг****


Примітка:

* У тих випадках, коли вказаних препаратів немає або коли Vibrio cholerae 01 резистентний до них, можна приймати еритроміцин або хлорамфенікол.

** Доксициклін є переважним антибіотиком для дорослих (за винятком вагітних жінок), тому що потрібна лише одна доза.

*** Тріметопрім-сульфаметоксазол є переважним антибактеріальним препаратом у дітей. Тетрациклін настільки ж ефективний проте в деяких країнах його немає у фармацевтичних формах, вживаних в педіатрії.

**** Фуразолідон є переважним антибактеріальним препаратом для вагітних жінок.



6. План та організаційна структура заняття:

Основні етапи заняття, їх функції та зміст.

Учбові цілі в рівнях засвоєння

Методи контроля і навчання

Матеріали методичного забезпечення ( контроля, інструкції

Час

(хв)

1

2

3

4

5

1. Підготовчий етап:

  1. Організація заняття

  2. Постановка учбових цілей та мотивація

  3. Контроль вихідного рівня знань

Зміст - Див. п.2.1; п.2.2 ”Учбові цілі”




Контроль 2-й рівень


Теоретична співбесіда. Індивідуальне опитування. Програмований контроль.

Див. п.1 ”Актуальність теми”;

Див. п.2”Учбові цілі”


Питання для індивідуального опитування.
Тести 2-го рівня.

5 хв.

60 хв.


2. Основний етап

Формування професійних вмінь та навичок.

Зміст - Див. п.2.2; п.2.3 ”Учбові цілі”
Cемінар: «Дегідратаційний шок».

III


Практичний

професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних ситуацій .




Курація тематичних хворих.

Історії хвороби. Виписки з історій хвороби.

Архівні історії хвороби

Ситуаційні задачі 2,3-го рівня.



220 хв.

3.Заключний етап

  1. Контроль і корекція рівня професійних знань та навичок

  2. Підведення підсумків заняття

  3. Домашнє завдання:

  • Учбова література (основна, допоміжна)

III


Індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій студентів. Аналіз типових помилок.

Програмований контроль.



Тести 3-го рівня

60 хв.


10 хв.

5 хв



7. Матеріали методичного забезпечення заняття:
7.1. Підготовчий етап.
7.1.1. Контрольні питання для індивідуального опитування: =2


  1. Джерело інфекції при кишкових інфекціях.

  2. Шляхи та основні фактори передачі кишкових інфекцій.

  3. Фактори патогенності збудників кишкових інфекцій.

  4. Патогенез основних клінічних симптомів кишкових інфекційних діарей.

  5. Опорні симптоми локалізованих форм кишкових інфекцій.

  6. Основні симптоми генералізованих форм кишкових інфекцій.

  7. Характеристика випорожнень при різних кишкових інфекціях..

  8. Ступені зневоднення за Покровським.

  9. Типові клінічні прояви порушень з боку дигестивної системи при кишкових інфекціях.

  10. Клінічні класифікації кишкових інфекцій.

  11. Наслідки інфекційних діарей.

  12. Специфічні ускладнення.

  13. Клінічні прояви дегідратаційного шоку.

  14. Клінічні прояви інфекційно-токсичного шоку.

  15. Гемограма хворих на кишкові інфекції у розпалі хвороби.

  16. План обстеження хворого при підозрі на інфекційну діарею.

  17. Методи специфічної діагностики кишкових інфекцій.

  18. Показання для етіотропної терапії кишкових інфекцій. Препарати, дози, шлях введення, тривалість призначення.

  19. Невідкладна допомога при локалізованих формах кишкових інфекцій.

  20. Правила виписки з стаціонару хворих на кишкові інфекції.



7.1.2. Тести 2-го рівня: =2

Вибрати правильні відповіді


Шигельоз. Амебіаз.
Варіант 1.
3.1.1.Збудник, який найчастіше дає важкі форми дизентерії та шоку:

А Shygella dysenteriae

Б. Shygella flexneri

В. Shygella boydii

Г. Shygella sonnei

3.1.2. Назвіть збудник, при якому досить часто реєструється гастроентероколітична форма шигельозу:

А. Шигела Зонне

Б. шигела Флекснера

В. шигела Григор´єва-Шиги

Г.шигела Ларджа-Сакса

3.1.3.Механізм зараження при шигельозі:

А. повітряно-крапельний

Б.трансмісивний

В.фекально-оральний

3.1.4. Больовий синдром при шигельозі пояснюється:

А.наявністю деструктивного процесу в кишківнику


Б. ураженням нервово-мязового аппарату кишківника та його спазмом

В. ураженням цетральної нервової системи


3.1.5. Найбільш характерні зміни слизової кишківника при важкому перебігу шигельозу Григор´єва –Шиги в розпал захворювання:

А. гіперемія

Б. гіперемія, набряк, геморрагії, виразки

В. гіперемія, крововиливи

Г. набряк

3.1.6. Найбільш характерні зміни слизової при затяжній формі шигельозу:

А. слизова блідо-рожевого кольору

Б. гіперемія, набряк

В. слизова витончена, виражений судинний малюнок

Г. виразки, гіперемія

3.1.7. Характерні зміни гемограми при хронічному кишковому амебіазі:

A. Анемія, еозинофілія, моноцитоз, лімфоцитоз, збільшення ШОЕ

Б. Анемія, значний лейкоцитоз, нейтрофільоз

В. Помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз, збільшення ШОЕ

Г. Лейкопенія, еозинофілія, анемія

Д. Змін немає

3.1.8. Копроцитограма при гострих проявах кишкового амебіазу:

A. Велика кількості слизу, еритроцити, еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена

Б. Еритроцити розташовані групами у вигляді стовпчиків, поодинокі лейкоцити

В. Еритроцити покривають усе поле зору, незначна кількість слизу

Г. Еритроцити, лейкоцити покривають усе поле зору, цисти амеб

Д. Помірна кількість лейкоцитів, слизу, цисти амеб

3.1.9. До тканинних амебоцидів належать наступні препарати:

А. Делагіл

Б. Метронідазол

В. Ятрен


Г. Еметин

Д. Дегідроеметин

3.1.10. Джерелом інфекції при амебіазі є:

А. Хворі на кишковий амебіаз

Б. Здорові носії збудника
В. Велика рогата худоба

Г. Хворі на позакишковий амебіаз

Д. Хворі з будь-якою формою амебіазу

3.1.11. Які методи дослідження найбільш інформативні для діагностики позакишкового амебіазу:

А. УЗД

Б. Загальний аналіз крові



В. КТ

Г. Ректороманоскопія

Д. Рентгенографія

3.1.12. Форми існування дизентерійної амеби в організмі людини:

А. Велика вегетативна форма

Б. Цисти


В. Мала вегетативна форма

Г. Середня вегетативна форма

Д. Всі перелічені форми
Ієрсиніоз.
Варіант 1.
3.1.73. Головним шляхом проникнення збудника в організм людини при ієрсиніозі є:

А. Побутовий

Б. Статевий

В. Водний

Г. Харчовий

Д. Трансмісивний

3.1.74. Назвіть варіанти абдомінальної форми ієрсиніозу:

А. Апендицит

Б. Мезаденіт

В. Виразковий коліт

Г. Ілеїт

Д. Кишкова кровотеча

3.1.75. Методами лабораторної діагностики ієрсиніозу є:

А. ІФА


Б. Копрокультура

В. Алергологічний

Г. РНГА в динаміці

Д. Біологічний

3.1.76. Фактори патогенності збудника псевдотуберкульозу:

А. Адгезія, колонізація, пенетрація

Б. Ендотоксин

В. Екзотоксин

Г. Спороутворення

Д. Внутрішньоклітинне паразитування

3.1.77. Назвіть хірургічні ускладнення псевдотуберкульозу:

А. ІТШ


Б. Пенетрація стінки кишечника

В. Перітоніт

Г. Міокардит

Д. Апендицит

3.1.78. Факторами патогенності у виникненні вторинно-вогнищевих форм при ієрсиніозі є:

А. V-антиген

Б. ЦІК

В. Специфічні гранульоми



Г. Аутоантитіла

Д. Екзотоксин

3.1.79. Варіантами вторинно-вогнищевих форм ієрсиніозу є:

А. Пієлонефрит

Б. Хвороба Крона

В. Артрит

Г. Менінгоенцефаліт

Д. Мезаденіт

3.1.80. Методи патогенетичної терапії псевдотуберкульозу:

А. Регідратація

Б. Дезінтоксикація

В. Екстракорпоральні методи

Г. Десенсибілізація

Д. Імунокорекція

3.1.81. Головні причини летальності при псевдотуберкульозі:

А. ІТШ


Б. Дегідратаційний шок

В. ДВЗ-синдром

Г. Перітоніт

Д. Гостра печінкова недостатність

3.1.82. В осередку псевдотуберкульозу проводять:

А. Дезінфекцію

Б. Дезінсекцію

В. Дератизацію

Г. Стерилізацію

Д. Вакцинацію

3.1.83. Типові зміни в гемограммі при ієрсиніозах:

А. Лейкоцитоз

Б. Лейкопенія

Г. Тромбоцитопенія

В. Зсув формули вліво

Д. Еозинофілія

3.1.84. Хворого на псевдотуберкульоз виписують із стаціонару при:

А. Клінічному одужанні

Б. Тричі негативній копрокультурі

В. Негативній РНГА

Г. Не раніше 10 дня зникнення проявів хвороби
Ботулізм.
Варіант 1
5.1.1. Збудником ботулізму є:

А. Proteus vulgaris

Б. Clostridium perfringens

B. E. coli

Г. Clostridium botulinum

Д. Vibrio comma


5.1.2. Факторами передачі при ботулізмі є:

А. Консервовані продукти домашнього приготування

Б. Ковбаса

В. В’ялена риба

Г. Травоїдні тварини

Д. Кліщі
5.1.3. Вегетативні форми виділяють:

А. Ендотоксин

Б. Анатоксин

В. Екзотоксин

Г. Гемолізин


5.1.4. Які системи організму вражає ботулотоксин:

А. Травну систему

Б. Адренергічні відділи нервової системи

В. Пригнічення токсином тканинного дихання

Г. Холінергічні відділи нервової системи
5.1.5. Інкубаційний період при ботулізмі триває:

А. 9-14 діб

Б. 8 годин – 10 діб

В. 14-25 діб

Г. До 1 місяця
5.1.6. Клінічні форми ботулізму:

А. Харчовий

Б. Водний

В. Рановий

Г. Криптогенний

Д. Ботулізм немовлят


5.1.7. Головні синдроми ботулізму:

А. Інтоксикаційний

Б. Дегідратаційний

В. Паралітичний

Г. Гастроінтестинальний

Д. Менінгеальний


5.1.8. Ботулізм починається з:

А. Високої температури тіла (до 38-40о С)

Б. Ознобу

В. Болю в епігастрії

Г. Короткочасної нудоти, блювання, діареї

Д. М’язевої слабкості


5.1.9. Ранні клінічні ознаки ботулізму:

А. Рясна салівація

Б. Сухість в роті

В. Пітливість

Г. Туман і двоїння перед очима

Д. Спрага


5.1.10. Причини смерті при ботулізмі:

А. Набряк і набухання головного мозку

Б. Гостра ниркова недостатність

В. Зупинка дихання

Г. Раптова зупинка серця

Д. Гостра енцефалопатія


5.1.11. Яке дослідження є основним у підтвердженні діагнозу:

А. Реакція нейтралізації ботулотоксину з постановкою біологічної проби

Б. Реакція преципітації в гелі або РНГА

В. Гемограма

Г. Бакпосів крові
5.1.12. Для лікування ботулізму використовують:

А. Жарознижуючі преперати

Б. Глюкокортикоїди

В. Промивання шлунка

Г. Антибіотики

Д. Протиботулінічну сироватку


Сальмонельоз
ВАРІАНТ 1
2.1.73.Укажіть клінічні варіанти локалізованого сальмонельозу:

А. Тифоподібний

Б. Гастритичний

В. Колітичний

Г. Гастроентерітичний

Д. Гастроентероколітичний


2.1.74.Принципи лікування гастроінтестинальних варіантів сальмонельозу:

А. Призначення левоміцетину

Б. промивання шлунку та кишечнику

В. Призначення індометацину

Г. Розчин глюкози в/в у дозі, відповідної ступеню зневоднення

Д. Сольові розчини


2.1.75.Специфічні методи діагностики локалізованої форми сальмонельозу:

А. Бактеріологічний посів крові

Б. Бактеріологічний посів калу та блювотних мас

В. Реакція Відаля

Г. РНГА

Д. Біологічний метод


2.1.76.Основні фактори патогенності збудника сальмонельозу:

А. ентеротоксин


Б. Vi - антиген


В. ендотоксин

Г. здатність до внутрішньоклітинного паразитування

Д. Гемаглютинін
2.1.77. Які види шоку можуть виникати при сальмонельозі?

А. Геморагічний

Б. Инфекційно-токсичний

В. Анафілактичний

Г. Дегідратаційний

Д. Больовий


2.1.78. Симптоми 1 ступеня зневоднення:

А. Значне зменшення кількості сечі

Б. Спрага

В. Багаторазове блювання

Г. Судоми литкових м’язів

Д. Рясний рідкий стілець


2.1.79. Основні джерела інфекції при сальмонельозах:

А. Качки

Б. Риби

В. Собаки



Г. Корови

Д. Свині


2.1.80. Ознаки субклінічної форми сальмонельозу:

А. Одноразовий пронос

Б. Зростання титрів протисальмонельозних антитіл у парних сироватках

В. Наявність виразок слизової оболонки кишечнику при ректороманоскопії

Г. Виділення сальмонели з випорожнень

Д. Виділення сальмонел з крові


2.1.81. Які збудники можуть викликати харчові токсикоінфекції?

А. Лептоспіри

Б. Salmonella typhi

В. Staphiloccus aureus

Г. Clostridium tеtаni

Д. Clostridium perfringens


2.1.82. Який з перерахованих препаратів може бути застосований при лікуванні локалізованих форм сальмонельозу?

А. Тетрациклін

Б. Пеніцилін

В. Індометацин

Г. Далацин

Д. Еритроміцин


2.1.83.Які клiнiчнi ознаки не характернi для септичної форми сальмонельозу?

А. Інтоксикацiя

Б. Озноб, рясне потовидiлення при зниженнi температури

В. Вiдсутність циклiчності

Г. Гепатолiєнальний синдром

Д. Фотофобiя, кон'юнктивiт


2.1.84.Основний шлях передачi збудникiв iнфекцiї при сальмонельозах:

А. Алiментарний

Б. Контактно-побутовий

В. Аерогенний

Г. Через мух
Холера.
ВАРІАНТ 1
2.1.1. Яка функція гіалуронідази в патогенезі холери?

А. відщеплює нейраміновую кислоту

Б. відповідає за адгезію

В. викликає запалення слизової тонкої кишки

Г. руйнує епітеліоцити

Д. сприяє дії екзотоксину на епітеліоцити і активації аденілциклази в тонкому кишківнику


2.1.2. До якої групи за класифікацією Л.В. Громашевського відноситься холера?

А. інфекції зовнішніх шкірних покривів

Б. кишкові інфекції

В. інфекції дихальних шляхів

Г. кров'яні

Д. зооантропоноз


2.1.3. Де переважно відбувається активація аденілатциклази?

А. крипти тонкої кишки

Б. колоноцити товстої кишки

В. складки тонкої кишки

Г. ворсинки тонкої кишки

Д. всі відповіді вірні


2.1.4. Вкажіть тривалість інкубаційного періоду при холері?

А. 6 годин - 3 дні

Б. 12-24 години

В. 6 годин - 6 днів

Г. 3-5 днів

Д. 2-14 днів


2.1.5.Вкажіть ступінь вираженості ціанозу при I ступеню дегідратації:

А. не характерний

Б. помірний

В. ціаноз носогубного трикутника

Г. акроціаноз

Д. виражений ціаноз


2.1.6. Вкажіть на характер зміни голосу при III ступені дегідратації:

А. немає змін

Б. дещо ослаблений

В. ослаблений

Г. сиплий, афонія

Д. звучний голос


2.1.7.Вміст калію в плазмі в нормі складає:

А. 1,0 - 3,0 мкмоль/л

Б. 3,4 - 5,0 мкмоль/л

В. 5,0 - 7,0 мкмоль/л

Г. 7,0 - 8,0 мкмоль/л

Д. 5,5 - 8,5 мкмоль/л


2.1.8. Вкажіть прискорені методи діагностики холери:

А. бактеріологічний метод

Б. метод іммобілізації вібріонів із специфічною О1-сивороткой, реакція макроаглютинації, люмінісцентно-серологічний метод

В. рівень електролітів у крові

Г. РА, РПГА

Д. все перераховане вірно


2.1.9. Які ускладнення характерні при холері?

А. гіповолемічний шок, гостра ниркова недостатність

Б. кишкові кровотечі

В. алергічний дерматит

Г. розвиток специфічного менінгоенцефаліту

Д. парез кишківника


2.1.10. Первинна регідратация при І-II ступеню проводиться:

А. в/в струменево

Б. краплинно із швидкістю 50-60 мл/мин

В. призначаються пероральні розчини всередину

Г. струменево в центральні вени

Д. не обов'язкова


2.1.11. Дефіцит рідини від 7% до 9% зневоднення:

А. 1-й ступінь

Б. 2-й ступінь

В. 3-й ступінь

Г. 4-й ступінь
2.1.12. За О-антигеном холерні вібріони поділяються на:

А. 2 серовари

Б. 1 серовар

В. 3 серовари

Г. 4 серовари

7.2. ОСНОВНИЙ ЕТАП.
7.2.1. Професійний алгоритм щодо формування навичок та вмінь діагностики кишкових інфекцій.




Завдання

Послідовність виконання

Зауваження, попередження щодо самоконтролю

1.

2.


Оволодіти методикою клінічного обстеження хворого на кишкові інфекції.
Провести курацію

хворого


I. З‘ясувати скарги хворого.

II. З‘ясувати анамнез:

1. Анамнез хвороби

2. Анамнез життя

3. Епіданамнез

II. Провести об‘єктивне обстеження.


1. Загальний огляд:

- загальний стан хворого;
- шкіра, слизові ротоглотки;

- м’язова система


2. Травна система:

- огляд язика;

- перкусія живота;

- пальпація живота;


-характеристика випорожнень.

3. Серцево - судинна система:

- пульс;

- артеріальний тиск;


- аускультація серця.
5. Нервова система



Відокремити скарги, що характеризують синдроми:

- загальної інтоксикації

- органних уражень

- додаткових уражень


Звернути увагу на гострий початок; термін, послідовність виникнення, динаміку

- гарячки;

- нудоти


- болю в животі

- блювання

- проносу

- інших симптомів


Виявити перенесені хвороби.

Виявити дані стосовно реалізації фекально-орального механізму передачі, звернути увагу на вживання продуктів, що можуть бути факторами передачі збуднику.

Пам’ятати: наявність, вираженість, динаміка симптомів зумовлені терміном і тяжкістю перебігу хвороби, залежать від віку хворого, супутньої патології.

Звернути увагу на:

- млявість, адинамію, загальмованість хворого;

- температуру тіла

- тургор шкіри, сухість

- сухість слизових оболонок

- можливі судоми
Звернути увагу на:

- сухість, нашарування

- розміри печінки та селезінки;

- метеоризм;

- «сальмонельозний трикутник»

- позитивний симптом Падалки;

- симптоми перитоніту ( наявність свідчить про перфорацію тонкої кишки);

- частота, кількість, колір, запах


Звернути увагу на:

- тахікардію

- наповнення та ритм пульсу

- зниження АТ (значне зниження свідчить про ускладнення!)

- помірна глухість тонів серця.
За тяжкого перебігу можливе порушення свідомості





3.

Призначити лабораторні і додаткові дослідження, інтерпретувати їхні результати.

1. Загальний аналіз крові.
2. Загальний аналіз сечі.

4. Бак посів калу, блювотних мас, змивних вод, харчових продуктів


5. Серологічні методи:

-РА, РНГА




Звернути увагу на типові зміни: лейкцитоз, нейтрофільоз, прискорення ШЗЕ

Підвищення питомої ваги

Призначається незалежно від терміну хвороби впродовж періоду пропасниці, але, бажано, якомога раніше.

Позитивні з кінця першого тижня хвороби.

Призначаються в парних сироватках крові з інтервалом 10 діб; діагностичний титр – 1:200.

Діагностичний титр 1: 100

При ХТІ – з аутоштамом - зростання титру




7.2.2. Сиатуаційні задачі =2, =3.
Задача 1.

Хворий А., 22 років, студент, поступив в інфекційну лікарню на 3-й день хвороби зі скаргами на загальну слабкість, переймоподібний біль у животі, часті рідкі випорожнення зі слизом і кров’ю. Захворювання почалося з підвищення температури, головного болю, тенезмів, частих випорожнень. Живе в ізольованій квартирі з комунальними зручностями. Усі члени сім’ї здорові. Тиждень тому повернувся із села, де були випадки подібного захворювання.

Об-но: Температура тіла 38,1˚С. Шкіра бліда,висипу немає, язик вологий, обкладений білим нальотом. Тони серця приглушені, АТ 110/80 мм рт.ст., пульс 96 уд/хв. Живіт помірно здутий, болючий по ходу товстої кишки. Пальпація провокує потяги на низ. Сигмоподібна кишка спазмована, різко болюча. Стілець до 10 разів на добу, випорожнення рідкі, зі слизом і кров’ю.

1. Попередній діагноз.

2. План обстеження

3. Лікування.


Задача 2.

Хворий К., 27 років, повар, поступив в інфекційну лікарню на другий день хвороби зі скаргами на головний біль, часті (до 15 разів на день) рідкі випорожнення, нудоту, блювання, болі внизу живота, несправжні поклики на низ. Захворювання почалося гостро з мерзлякуватості, підвищення температури тіла до 39˚С, багаторазового блювання. Через 5–7 годин з’явився сильний переймоподібний біль в животі, що посилювався перед дефекацією, рідкі випорожнення з домішками слизу і прожилками крові.

Об-но: 38,2˚С, в’ялий. Шкіра бліда, тургор збережений. Тони серця послаблені. АТ 100/60 мм рт ст. Пульс 104 уд./хв. Язик сухий, обкладений сірим нальотом. Живіт м`який, болить під час пальпації, відчувається «бурчання» за ходом товстого кишківника і спазм сигми. Печінка біля краю реберної дуги. Випорожнення калові, напіврідкі, з домішками слизу, до 10 разів за добу. Сечовипускання не порушене.

1. Попередній діагноз.

2. План обстеження.

3. Лікування.



Задача 3.

У виховательки дитячого садка під час профогляду з`ясовано, що страждає на дизбіоз кишківника після харчового «отруєння», яке трапилось 2 міс тому. Постійно відчуває дискомфорт у ділянці живота, метеоризм, випорожнення кашоподібні, з домішками слизу, 1-2 рази на добу.

Об-но: Шкіра звичайного кольору, чиста. Периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Патології з боку легень та ССС не виявлено. Живіт м`який, не болить під час пальпації, сигма пальпується у вигляді щільного малорухомого чутливого тяжу до 2,5 см у діаметрі. Порушень сечовипускання немає. Під час бактеріологічного дослідження випорожнень висіяна шигела Флекснера.


  1. Попередній діагноз.

  2. План обстеження.

  3. Лікування.



Задача 4.

Чоловік 28 років, працівник зоомагазину, захворів гостро день тому, коли доглядав за хворою твариною. Відчув мерзлякуватість, жар, головний біль, дискомфорт у животі, що супроводжувався нудотою та триразовим блюванням. Апетит відсутній. Не лікувався. Сьогодні з`явились рідкі випорожнення, 9 разів за добу. Під час випорожнень посилюється біль у ділянці прямої кишки, наявні несправжні поклики на низ.

Об-но: шкіра бліда, чиста. Т тіла 38,5˚С, АТ 115/70мм рт ст, пульс 100уд/хв. Порушень дихання не виявлено. Живіт болить під час пальпації більше зліва у гіпогастрії, сигмовидна кишка болюча, спазмована. Випорожнення з домішками слизу та крові у незначній кількості, мізерні .Діурез збережений.


  1. Попередній діагноз.

  2. План обстеження.

  3. Лікування.



Задача 5.

Хворий В., 22 роки, проживає в гуртожитку. Захворів гостро: виник озноб, переймоподібний біль в животі, більше зліва, головний біль, зник апетит. Через 4 години – рідкі випорожнення 7 разів, останні порції зі слизом. Наступного дня: виражена слабкість, випорожнення до 15 разів на добу, скудні, у вигляді слизово-гнійного комка з прожилками крові. Дефекація супроводжується тягнучим болем за ходом прямої кишки.

Об-но: блідий, висипки не має, Т тіла 38,8˚С. Пульс 94 уд/хв, АТ 120/60мм рт.ст. Тони серця приглушені. Язик вологий, обкладений білим нальотом. Живіт м’який, болючий за ходом товстої кишки, більше у лівій здухвинній ділянці. Печінка, селезінка не збільшені.

1. Попередній діагноз.

2. План обстеження.

3. Лікування.



Задача 6.

Хвора В., 38 років, поступила на другу добу захворювання зі скаргами на переймоподібні болі в навколопупковій ділянці, слизово-кров’янисті випорожнення до 15 разів на добу, несправжні поклики на низ, печію перианальної ділянки, головний біль, підвищення температури тіла до 39ºС, загальне нездужання. Захворіла через 2 доби після вживання молока, придбаного на ринку.

Об-но: Шкіра та видимі слизові бліді. Температура тіла 38,5ºС, АТ 100/60 мм рт.ст, пульс 102уд/хв. Тони серця ритмічні. Дихання везикулярне. Язик вологий, з білим нальотом. Живіт м’який, при пальпації болючий уздовж товстої кишки. Сигмоподібна кишка ущільнена, різко болюча. Сліпа кишка урчить. Випорожнення часті, у мізерній кількості, рідкі, з прожилками крові та слизом. В загальному аналізі крові: ер. 3,8х1012/л, гем. 120 г/л, КП 0,9, лейк. 10,5х109/л, еоз. – 3%, паличк. – 14%, сегм. – 60%, лімф. – 16%, мон. – 7 %, ШОЕ 10 мм/год. Копрограма: кал рідкий, змінені м’язові волокна, жирні кислоти в невеликій кількості, слизу й свіжих еритроцитів багато, лейкоцити густо вкривають поле зору, найпростіших, яєць глистів не знайдено.

1. Попередній діагноз.

2. План обстеження.

3. Лікування.



Каталог: downloads -> infective
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби Тема заняття
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби Тема заняття
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби Тема заняття Рикетсіози
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби
infective -> Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби Тема заняття
infective -> Моз україни національний медичний університет ім. М.І. Пирогова кафедра інфекційних хвороб


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка