- оцінка факторів ризику виникнення кровотеч;
Фактори, які сприяють виникненню кровотеч у післяпологовому періоді
Попередні вагітності
|
Фактори, які виникають під час вагітності
|
Фактори, що з'являються під час пологів
|
Першонароджуючі
|
Повне передлежання плаценти
|
Родозбуждення
|
Більше 5 пологів в анамнезі
|
Відшарування плаценти
|
Тривалі або утрудненні пологи
|
Патологія відділення або виділення плаценти
|
Багатоводдя
|
Стрімкі пологи
|
Операції на матці в анамнезі, включаючи кесарів розтин
|
Багатоплідна вагітність
|
Ургентний кесарів розтин
|
Тривалі або утрудненні пологи в анамнезі
|
Внутрішньоутробна загибель плода
|
Розродження за допомогою акушерських щипців
|
Фонові захворювання – серцево-судинні, цукровий діабет, порушення згортання крові
|
Важка прееклампсія, еклампсія
|
Хоріонаміоніт
|
Анемія
|
Гепатит
|
ДВЗ-синдром
|
Міома матки
|
Стани, що пов’язані з анемією
|
Загальна або епідуральна анестезія
|
- діагностика та лікування анемії;
- госпіталізація у пологовий будинок з готовністю надання допомоги вагітним із групи високого ризику по виникненню кровотеч, які мали: дородову кровотечу, кровотечі у попередніх пологах, мають багатоводдя, багатоплідну вагітність, великий плід.
2. Під час пологів:
- знеболення пологів;
- уникнення тривалих пологів;
- активне ведення третього періоду пологів;
- використання утеротонічних препаратів матку в третьому періоді пологів.
- рутинний огляд та оцінка цілісності плаценти та оболонок;
- профілактика травматизму під час пологів.
3. Після пологів:
- обстеження та огляд пологових шляхів;
- уважний нагляд протягом 2 годин після пологів;
- у вагітних групи ризику в/в крапельне введення 20 ОД окситоцину протягом 2 годин після пологів.
Додаток № 1
Методи визначення величини крововтрати
Метод Лібова
Об’єм крововтрати визначається після зважування серветок, які просочені кров’ю:
де В – вага серветок, 15% і 30% - величина помилки на навколоплідні води, дезрозчини.
Формула Нельсона
Процентне співвідношення загального об’єму крововтрати розраховується гаступним чином:
0,036 х вихідний об’єм крові
3. Визначення крововтрати за щільністю крові і гематокриту
-
Щільність крові, кг/мл
|
Гематокрит
|
Об’єм крововтрати, мл
|
1057-1054
|
44-40
|
До 500
|
1053-1050
|
38-32
|
1000
|
1049-1044
|
30-22
|
1500
|
Менше 1044
|
Менше 22
|
Більше 1500
|
4. Шоковий індекс Альговера
Де ЧСС- частота серцевих скорочень
АТ с – систолічний артеріальний тиск
У нормі індекс Альговера =1.
За величиною індексу можна зробити висновки про величину крововтрати
-
Індекс Альговера
|
Об’єм крововтрати (у % від ОЦК)
|
0,8 та менше
|
10%
|
0,9-1,2
|
20%
|
1,3-1,4
|
30%
|
1,5 та більше
|
40%
|
Примітка: індекс Альговера не інформативний у хворих з гіпертонічною хворобою
Гематокритний метод Мооrе
КВ- крововтрата
ОЦК (н) – нормальний ОЦК
ГТ (н) – гематокрит у нормі (у жінок -42)
ГТ (ф) – гематокрит фактичний , визначений після зупинки кровотечі та стабілізації гемодинаміки.
Для орієнтовного визначення об’єму крововтрати у вагітних можливо використання модифікованої формули Moore:
0,42 - Htф
КВ = М 75 ·0,42
Де: КВ – крововтрата (мл); М – маса тіла вагітної (кг); Htф – фактичний гематокрит хворої (л/л)
Додаток № 2
Основні принципи відновлення ОЦК
Інфузійно-трансфузійна терапія акушерської крововтрати
Об’єм крововтрати
|
Інфузійні середовища
|
% ОЦК
|
% від маси тіла
|
Рингер-лактат
|
Гелофузин
|
Свіжозаморо-жена плазма
|
Альбумін
(10 – 20%)
|
Эритроци-тарна маса
|
Тромбо-концентрат
|
До 25%
(до1,25 л)
|
До 1,5%
|
1 - 2 л
|
1 - 2 л
|
|
|
|
|
До 50%
(до 2,5 л)
|
До 3,0%
|
2 л
|
2 - 2,5 л
|
1 х 250 мл
|
|
1 х 250 мл
|
|
До 65% (до3,25 л)
|
До 4,0%
|
2 л
|
2 - 2,5 л
|
1-3 х 250 мл
|
0,25-1 л
|
1-3 х 250 мл
|
|
До 75%
(до 3,75л)
|
До 4,5%
|
2 л
|
2 - 2,5 л
|
3-5 х 250 мл
|
0,25-1 л
|
3-6 х 250 мл
|
|
> 75%
|
> 4,5%
|
2 л
|
2 - 2,5 л
|
5 х 250 мл і більше
|
0,5 - 1 л
|
6 х 250 мл і більше
|
за
необхідністю
|
Основні принципи лікування акушерських кровотеч:
1) зупинка кровотечі;
2) визначення стадії компенсованої крововтрати;
3) відновлення ОЦК;
4) нормалізація тонусу судинного русла;
5) корекція реології крові, її структурного, біохімічного, електролітного складу, КЛС, колоїдно-осмотичних властивостей;
6) дезинтоксикація;
7) десенсибілізація;
8) корекція функції згортальної, антизгортальної, фібринолітичної та протеазної систем;
9) регуляція діяльності життєво важливих органів;
10) профілактика інфекційних ускладнень.
Поділіться з Вашими друзьями: |