Методичні рекомендації до виконання курсової роботи для студентів спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»



Сторінка1/2
Дата конвертації09.11.2017
Розмір0.71 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

ФАКУЛЬТЕТ ПРИРОДНИЧИХ НАУК

КАФЕДРА ЕКОЛОГІЇ


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання курсової роботи

для студентів спеціальності

«Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

КИЇВ - 2016

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання курсової роботи для студентів спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» розроблені на основі методичних рекомендацій, ухвалених на засіданні кафедри екології 14 листопада 2014 року, протокол № 12 та інших напрацювань працівників кафедри екології НаУКМА.

В укладанні та обговоренні МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ взяли участь працівники кафедри екології Ісаєв C.Д., Дупленко Ю.К., Вишенська І.Г.,  Пашков А.П, Чорнобук Л.В., Васильківський Б.М.,  Качалова О.Л., Халаїм О.О., Козак О.М., Пивовар Н.І., Шевцова Л.В., Береза-Кіндзерська Л.В., Маслюківська О.П., Панков О.І., Вишневська Г.В., Карамушка В.І.

ВСТУП
Відповідно до навчальних планів підготовки бакалаврів студенти виконують курсову роботу.



Виконання курсової роботи являє собою один із видів самостійної навчальної та водночас науково-дослідної роботи студентів, призначений засвідчити якість набутих студентами знань та вміння використовувати їх при опрацюванні теоретичних і конкретних практичних питань.

Виконання курсової роботи спрямоване на досягнення кількох цілей:



1. Закріпити та поглибити теоретичні знання.

2. Розвинути у студентів навички самостійної роботи зі спеціальною літературою, довідниками, джерелами первинної статистичної інформації тощо.

3. Виробити вміння узагальнювати теоретичні матеріали, самостійно формулювати висновки, розробляти пропозиції, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору з проблем, що досліджуються.

4. Оволодіти методиками досліджень та проведення експерименту у випадку, якщо робота включає експериментальну частину, напрацювати й розвинути навички експериментальної роботи.
Написання курсової роботи має сприяти більш глибокому засвоєнню студентами програмних питань курсу. Курсова робота повинна містити елементи наукового пошуку, спрямованого на більш ефективне, ніж те, що існує на практиці, вирішення питань, що вивчаються. Це вимагає від них самостійного поглибленого вивчення не лише навчальної, але й спеціальної літератури, зокрема, монографій, статей, що друкуються у періодичних виданнях, наукових збірниках тощо.

Студенти виконують курсову роботу на основі ретельного вивчення та узагальнення теоретичних положень та фактичних даних, що містяться у відповідних літературних джерелах. Для цього потрібно здійснити збір та провести порівняльний аналіз інформації, що міститься в різних літературних джерелах, узагальнити ці вихідні дані та сформулювати власні висновки й пропозиції.
          1. І. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Виконання курсової роботи складається з наступних етапів:

1-й етап - вибір теми курсової роботи. Студентові надається право обрати тему курсової роботи з орієнтовної тематики кафедри, або за її пропозицією чи згодою – з проблем, які розробляються у відповідності з комплексним планом наукових досліджень кафедри. Студент також може запропонувати власну тему, що відповідає його нахилам та інтересам.

В процесі виконання тема і план курсової роботи, при необхідності, може уточнюватись; такі зміни мають бути затверджені рішенням кафедри.



2-й етап - складання плану курсової роботи. План курсової роботи складається студентом самостійно на основі ознайомлення з літературними джерелами щодо обраної теми. Планом передбачається вступ; 3-4 ключових взаємопов'язаних, розміщених у логічній послідовності параграфи, в яких розкривається сутність обраної теми; висновки. Складений студентом план обговорюється з науковим керівником, який його коригує (якщо у цьому є необхідність) та затверджує.

3-й етап - добір та вивчення літератури. На стадії добору літератури студент складає бібліографію, у чому йому своїми рекомендаціями надає допомогу науковий керівник. Значно прискорить процес добору літератури використання алфавітних та систематичних каталогів літератури, реферативних журналів, бібліографічних довідників та інших джерел інформації, що є у бібліотеці.

Поглиблене вивчення підібраної літератури доцільно починати з розгляду найновіших публікацій, оскільки в них висвітлюються останні досягнення за проблематикою дослідження. Решту літератури вивчають у порядку, зворотному до хронологічного.

4-й етап - написання та оформлення роботи. Зібраний на попередньому етапі матеріал класифікується, систематизується та опрацьовується відповідно до послідовності пунктів плану курсової роботи; у разі необхідності підбирається додаткова інформація. До курсової роботи слід включати лише ретельно підібрані та цілеспрямовано опрацьовані матеріали. На цьому ж етапі проводяться розрахунки, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбираються ілюстрації (схеми, графіки, таблиці) та здійсняється редагування. У процесі редагування поліпшується стиль викладання матеріалу, переробляються окремі частини тексту, вдосконалюється формулювання фраз, перевіряються орфографія та пунктуація, усуваються архаїзми та мовні штампи. Цей етап завершується оформленням курсової роботи згідно з вимогами, що описані у третьому розділі цих рекомендацій.

5-й етап - захист курсової роботи. Виконана курсова робота у встановлений термін здається студентами на кафедру. Подана робота має бути перевірена та прорецензована науковим керівником. У відгуку наукового керівника відмічаються позитивні сторони та недоліки курсової роботи, робиться висновок про можливість її допуску до захисту та виставляється попередня оцінка ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"). Якщо курсова робота отримує оцінку "незадовільно", вона повертається студентові для доопрацювання. До переробленої курсової роботи, зданої на повторну перевірку, обов'язково додається первинний відгук.

Якщо науковий керівник дає позитивний відгук, курсова робота допускається до захисту. Терміни та графік захисту робіт встановлюються кафедрою.


          1. ІІ. ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота повинна мати чітку та логічну побудову. Складовими частинами курсової роботи є наступні:

Титульна сторінка

Зміст

Вступ


Огляд (чи аналіз) літератури за темою роботи

Методична частина (матеріали та методи)

Основний розділ (результати досліджень та обговорення)

Висновки


Список використаної літератури

Додатки (при наявності)

До курсової роботи також додаються:

Відгук керівника


Титульна сторінка. Курсова робота відкривається титульним листком, де зазначається назва університету, факультету і кафедри, тема, прізвище автора і наукового керівника, його вчений ступінь і звання, місто, де знаходиться НаУКМА та календарний рік захисту (див. зразок, додаток А).
Зміст. На наступній за титульною сторінці дається план (зміст) курсової роботи, який відображає її структуру (розділ, параграфи) з означенням сторінок їх розміщення (додаток Б).

Вступ до роботи. Містить обґрунтування актуальності теми роботи на сучасному етапі розвитку екологічної науки, визначення основних проблем, альтернативних концепцій та невирішених питань в тій частині, яка визначена темою роботи.

Чітка постановка певної проблеми дозволяє студенту зосередити увагу на її вирішенні і не відволікатися на другорядні питання. Тому курсова робота повинна мати конкретно визначену її мету.

Для досягнення мети формулюються конкретні завдання дослідження. Вирішення цих завдань в сукупності означатиме комплексне вирішення проблеми. Завдання роботи формалізуються в назвах розділів та підрозділів курсової роботи.

В даній частині курсової роботи вказуються методи дослідження, що підтверджує об’єктивність виконуваного аналізу та наукову обґрунтованість висновків, які містить робота. Необхідно відзначити коло джерел наукових та статистичних даних, звітної інформації, нормативних та законодавчих актів, які були використані при проведені дослідження. У вступі визначаються об’єкт і предмет дослідження.

Обсяг вступу, зазвичай, складає дві сторінки.

Зміст наступних розділів визначається характером обраної теми. Зміст роботи повинен бути структурованим, логічно пов'язаним і являти собою цілісне, закінчене в контексті сформульованих завдань дослідження.


Розділ 1. Огляд (чи аналіз) літератури за темою роботи. Такий огляд може бути складений за трьома варіантами: а) історичний; б) аналітичний; в) змішаний (історико-аналітичний).

В історичному варіанті розглядається розвиток проблеми від моменту появи перших згадок щодо неї і до часу написання даної роботи.

В аналітичному огляді особливу увагу належить звернути на сучасні праці, на оцінку поглядів окремих авторів, на виявлення протиріч в їхніх публікаціях. При такому огляді подається характеристика сучасного стану проблеми (теми), яка опрацьовується автором, і визначається перехід від літературних даних до завдань, що вирішуються.

Огляд варто закінчити коротким резюме, де показати ступінь вивченості питання, якому присвячена курсова робота. Виходячи з цього, визначаються конкретні завдання власного дослідження автора. Обсяг розділу зазвичай складає 15-20 сторінок, але може бути більш широким.



Джерела наукової інформації для складання огляду. Джерелами інформації є: а) наукові монографії; б) спеціальні та оглядові статті в наукових періодичних виданнях; в) автореферати дисертацій та дисертації; г) статті в тематичних збірниках; д) матеріали наукових форумів; е) рукописи, депоновані в інститутах наукової та технічної інформації (зокрема, в УкрДДІЕНТІ (Київ) та ВИНИТИ (рос. мова; Росія); є) матеріали з мережі Інтернет тощо.

Складання списку літературних джерел і ведення картотеки. Перш ніж почати писати літературний огляд, варто систематизувати всі наявні джерела інформації у вигляді зведено­го списку (бази даних). Щодо кожної наукової праці повинні бути записаними усі вихідні дані відносно роботи (див. розділ «Складання списку літератури»). Можна записати короткий реферат або ж анотацію роботи.

Найефективніше ознайомлення з літературою досягається при вивченні монографій та оглядових статей, адже в них вже зібрано і проаналізовано значну кількість необхідної інформації, а наявні в них списки літератури звільняють від необхідності провадити подальший пошук. Ґрунтовність ознайомлення студента з усім масивом відомих праць щодо заданої теми залежить від його власного інтересу та можливостей (доступність джерел, володіння іноземними мовами).



Пряме цитування та вербальні посилання. В огляді літератури, а також і в подальшому тексті необхідно згадувати прізвища авторів, на яких здійснюється посилання, інакше вас можуть звинуватити у плагіаті.

Звичайним прикладом цитування є посилання, тобто вказуються лише прізвище автора та рік опублікування цитованої роботи. Розрізняють словесну (вербальну) та номерну (цифрову) систему посилань.



1. Вербальні посилання. Якщо прізвище автора згадується безпосередньо в тексті, то українські (російські) прізвища наводяться з ініціалами - насамперед ініціали, потім прізвище і насамкінець (у круглих дужках) рік опублікування цитованої роботи. Наприклад: «Це явище в свій час встановив Ю.Р.Шеляг-Сосонко (1992), який довів, що ...»

Іноземні автори наводяться мовою оригіналу у відповідності до того, як вони зазначені в цитованому джерелі. Українські (російські) автори, якщо їх працю опубліковано іноземною мовою, пишуться в англійській (або в іншій іноземній) транскрипції, наприклад: Kharchenko, Ivanoff, Shevchеnko і т. ін.

При цитуванні кількох авторів спочатку пишуться за хронологічним порядком кириличні автори (Івасюк, 1980; Петренко, 1985; Андриенко, 1998), при цьому рік публікації відокремлюється від прізвища автора комою, а прізвище від прізвища - крапкою з комою (;). Потім подаються (також у хронологічному порядку) прізвища іноземних авторів незалежно від мови оригіналу (Simberloff, 1972; Оdum, 1985; Leslу, 1990 і т. д.).

Якщо цитується робота кількох авторів (співавторів), то згадується лише перший, а вказівка відносно того, що праця є колективною подається у формі «та інші»: укр. мова - «та ін.»; рос. – “и др.”; англ., франц., нім. - «et аl.» (у списку літератури, написання англ., франц., нім. мовами розрізняються). Але якщо співавторів лише двоє, то наводять обидва прізвища, наприклад (Вовченко, Семичаєвський, 1980; Ricklefs, Smith, 1975).



2. Цифрові посилання ставляться в квадратних дужках ([1], [5], [3, 10, 12]) і пишуться наприкінці речення, абзацу або в середині речення після таких слів, як «показано», «встановлено», «виявлено», «доведено» і т. ін. Наприклад: «Доведено [31], що ...». Якщо цитується кілька праць, розташованих у списку поспіль, то вказуються лише перші і останні цифри ряду через тире ([5-8, 12-18, 20-23]).

При використанні цифрової системи посилань необхідно спочатку перенумерувати увесь список цитованих праць. Як правило це робиться у кінці роботи у списку літератури. Його треба складати точно за алфавітом, до того ж не лише за першою, а й за всіма наступними літерами. Наприклад: Абрамов, Абрикосов, Біляшівський, Бродський, Бульба, ... Це також стосується іно­земних авторів, перелік яких подається після кириличного списку Batley, Butler, Daily, Kater і т. д. Праці одного автора вказують у хронологічному порядку (наприклад: Винберг, 1965; Винберг, 1968; Винберг, 1972;...), далі вказують колективні праці, в яких цей автор значиться першим, а також ті, де він є редактором.

Втім, можна нумерувати список іншим чином - згідно з порядком появи згадуваних праць у тексті. В цьому разі алфавітний порядок не витримується. Програма Microsoft Word дозволяє зробити процес цифрового посилання зручним і ефективним. Виберіть функцію Посилання з меню Вставка і клікніть на опцію Перехресне посилання. Виберіть потрібне джерело зі списку у вікні.

Цифрова система посилань зручніша і коротша від вербальної, вона звільняє від труднощів, пов'язаних з написанням іноземних прізвищ, але потребує уваги, адже у випадку помилкового використання номера або при появі у списку нових праць, що часто трапляється наприкінці написання рукопису, вся система нумерації може бути порушена і частина посилань виявиться неточною. Саме тому доцільно використовувати можливості Microsoft Word.

У тому випадку, коли робота цитується не за першоджерелом, то треба вказати: цит. за [23]» або «за Цибухом (1987)».

3. Пряме цитування, тобто дослівне відтворення думок автора, застосовується лише у виключних випадках, переважним чином при цитуванні найвидатніших вчених, класиків науки. У цьому випадку цитата береться в лапки, а потім у дужках вказується рік опублікування цитованої роботи, а також сторінка, наприклад (В. І. Вернадський, 1965, с. 205).

Латинські назви видів та інших таксонів. У біологічних роботах часто згадуються латинські назви видів, родів та інших таксонів, тому необхідно дотримуватися правил їх написання. Повна систематична назва виду має містити родову та видову назви, повне або скорочене прізвище автора, який описав цей вид, і рік, коли було вперше описано вид. Повні назви зазвичай потрібні в роботах з класичних галузей біології (ботаніки, зоології), але навіть в такому разі досить навести повну назву один раз, при першій згадці. У таких же галузях, як екологія, мікробіологія та деяких інших прізвище автора згадується один раз, а в подальших випадках вказують лише рід і вид, до того ж родова назва наводиться лише один раз, а згодом вона скорочується до першої літери (наприклад, Daphnia – до D.). Латинські видові назви пишуться курсивом.

Для тих спеціальностей, де не працюють з великою кількістю видів (молекулярна біологія, біохімія, загальна фізіологія, гістологія), ці правила суттєвого значення не мають. У роботах таких спеціальностей можна обмежитись українськими назвами лабораторних тварин або ж один раз вказати вид.

У тих роботах, які містять великі списки організмів, ці списки подаються послідовно, з урахуванням ієрархії класів, підкласів, рядів, родин, підродин і т. д. - за таким порядком, як вони подані у відповідних визначниках. Якщо ж зазначені списки наводяться у вигляді таблиць, то подібна ієрархія зберігається при розташуванні таксонів у першій частині таблиці (боковику) зверху вниз.

Використання спеціальних термінів. В огляді, як і в наступних розділах, використовуються спеціальні терміни, притаманні окремій галузі науки. Незрозумілі для автора терміни використовувати не варто. В тому випадку, коли існує український термін, йому належить віддавати перевагу перед іноземними.
Розділ 2. Матеріали та методи. У цьому розділі необхідно чітко і докладно викласти джерела отриманих даних, їх обсяги та застосовані методи отримання та аналізу таких даних (методи дослідження). Загалом, головним завданням при написанні цього розділу є якомога зрозуміліша та дохідливіша подача інформації, користуючись якою, можна було б відтворити експерименти в іншій аналогічній лабораторії або ж здійснити аналіз даних.

У працях, пов'язаних із спостереженнями в природі, вказується місце та час їх проведення, умови під час спостережень (наприклад, температура повітря, води, ґрунту; погода, світловий режим та інші чинники). Якщо були застосовані певні методи відбору проб, необхідно їх вказати. При виконанні різних метричних чи вагових вимірювань (лінійні розміри або маса організмів, а також окремих його частин чи органів і т. ін.) необхідно зазначити кількість досліджених об'єктів та їх розподіл за статтю і віком.

У працях, пов'язаних з різними видами біологічних об'єктів, де важливо точно визначати ці види, треба вказати визначник, яким користувались. Варто мати на увазі, що помилкове визначення виду може звести нанівець навіть дуже ретельно виконану роботу. У тих роботах, які були пов'язані з поїздками у різні географічні регіони, обов'язково треба навести карту району досліджень, на якій певними позначками вказати місця, де збирався матеріал.

В експериментальних роботах необхідно вказувати кількість дослідів, контролів, серій, загальну кількість піддослідних організмів, число повторностей. Якщо проводиться факторний експеримент - навести його матрицю. Використана апаратура описується коротко - за марками приладів та посиланням на виробників. При роботі з мікроскопом вказується його тип, марка та збільшення окуляра та об'єктивів.

Добре відомі методи, що описані в підручниках, згадуються коротко, з посиланням на джерело або автора методу (наприклад: визначення кисню за Вінклером; визначення азоту за Кьєльдалем; визначення жирів за Сокслетом і т. ін.). У мікробіологічних роботах обов'язково вказуються середовища, на які висівались або культивувались мікроорганізми. Крім того, доцільно вказувати прийоми статистичної обробки даних, наводити відомості щодо використаних комп'ютерних програм тощо.

У тому випадку, коли було застосовано нову або раніше неопубліковану методику, її треба викласти детально, з усіма подробицями. Оригінальні прилади репрезентуються фотографіями та схемами. Нові комп'ютерні програми можуть бути представлені як додатки до роботи.

Розділ може бути викладений на 1,5 - 2 сторінках, але при необхідності його можна розширити.
Розділ 3. Результати дослідження є центральним в роботі, усі попередні є лише підготовкою до нього, а всі наступні - завершенням того, що викладене в цьому розділі. Тому він може займати 20 - 25 сторінок і більше.

Розділ може містити: а) текстову частину; б) таблиці; в) графіки та діаграми; г) ілюстрації (фотографії, малюнки, креслення, мікрофотографії, мапи (карти), схеми); д) математичний апарат тощо. Рекомендації щодо представлення матеріалів у цьому розділі наведені у частині ІІІ цих рекомендацій.



Обговорення результатів. У цьому розділі студент повинен показати вміння теоретично мислити, узагальнювати отримані результати, зіставляти їх з літературними даними, формулювати загальні положення, які безпосередньо випливають з результатів роботи, підводять до висновків.

Для прикладу наведемо деякі напрямки обговорення:

встановлені причинно-наслідкові зв'язки між фактами (явищами, процесами);

найбільш характерні тенденції розвитку дослідженого явища (процесу);

кількісні оцінки вивчених об'єктів, явищ, процесів;

осмислення висунутих автором припущень (робочих гіпотез), якими можна було б пояснити те, що спостерігалось (причини, механізми);

критика поглядів інших авторів з позицій власних результатів.

Міркування треба обґрунтовувати посиланнями на таблиці та графіки, що представлені в попередньому розділі роботи.

При порівнянні об’єктів по кількох критеріях дозволяється використовувати порівняльні таблиці. Обговорення можна закінчити підсумовуючим абзацом, який доцільно розпочинати словами «Отже» або «У кінцевому підсумку можна стверджувати, що ...»

Висновки представляють собою тезисне лаконічне викладення основних результатів, досягнутих у відповідності до завдань, які сформульовані у вступі курсової роботи. Висновки мають бути конкретними і змістовними. В курсовій роботі можна обмежитись кількома позиціями (зазвичай 4-6).
Складання списку літератури. До списку літератури включаються лише цитовані джерела. Рукописи (за винятком депонованих) не цитуються. Джерела, як вказувалось раніше, розміщують або за алфавітом прізвищ авторів, або у порядку зустрічі посилань на них у тексті.

Законодавчі акти України, якщо такі використовуються у роботі, очолюють список, за ними йде література з кириличним алфавітом (укр., рос., тощо), згодом вказуються джерела, опубліковані мовами, які використовують латинський шрифт. Кожне джерело описується у відповідності до правил оформлення бібліографічної інформації та діючих стандартів.

Необхідними елементами бібліографічного опису є:

прізвище та ініціали автора (авторів);

назва статті чи книги;

відомості щодо місця випуску книги (місто, видавництво) або щодо назви журналу, де розміщено цитовану статтю;

рік випуску книги або журналу (для журналу – після року випуску наводиться том, номер або випуск);

кількість сторінок у цитованій книзі або номери сторінок журнальної статті (від - до).

Приклади бібліографічних описів видань різного типу наведено у додатку Г.
Редагування. Сформований рукопис не може вважатись готовим до того часу, поки автор ретельно й критично все не перевірить і не внесе необхідні виправлення та зміни. Для цього слід повільно та уважно перечитати увесь текст, звертаючи увагу на послідовність викладу, логічність побудови фраз, розчленованість на абзаци, повноту охоплення літератури, правильність побудови таблиць, графіків, посилань тощо. Все зайве треба видалити. Бажано ще до редагування дати рукопис для ознайомлення науковому керівникові чи більш досвідченим колегам і керуватись їхніми порадами при доопрацювати рукопису.
Вичитка – це клопіткий процес, під час якого перевіряється наявність механічних помилок та описок (пропуск літер чи складів, злипання слів, розстановка розділових знаків, наявність зайвих знаків і відсутність потрібних), правильність написання іноземних прізвищ, відповідність номерних посилань спискові (при цифровій системі цитування) та інші деталі.

Обов’язкова умова високої якості курсової роботи – її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивірений автором до завершального друку. Відповідальність за достовірність числових, фактичних даних, цитат несе автор дослідження.

Після роздрукування тексту курсової роботи примірник підписується студентом, переплітається і передається науковому керівникові на відгук. До закінчення редагування і вичитки рукопис слід тримати в папці у вигляді окремих аркушів і лише після виправлення помилок можна переплести.
Захист курсової роботи. Останнім етапом роботи студента над курсовим проектом є прилюдний її захист. Студент має захищати прорецензовану роботу після усунення недоліків, якщо такі мали місце при оформленні роботи, та після доопрацювання змістовних її недоліків. Оцінка курсової роботи в значній мірі залежить від уміння студента представити основні результати дослідження, глибини пізнання суті проблеми та орієнтації в питаннях, що виникають у членів комісії під час захисту в межах визначеної студентом наукової проблеми.

Рішення про оцінку курсової роботи за 4-бальною і рейтинговою системами приймається на закритому засіданні кафедри. Визначальними критеріями при цьому виступають самостійність, належний теоретичний рівень, новизна, практична значимість рекомендацій, уміння студента вести дискусію, аргументовано захищати свою концепцію і висновки. Як приклад можливої системи підходу до оцінювання наводимо критерії оцінки та максимальну кількість балів у таблиці.

Студентові, який успішно захистив курсової роботу, за рішенням кафедри дається оцінка за 100-бальною шкалою. Студент, який при захисті курсової роботи отримує незадовільну оцінку, повинен за рішенням кафедри перезахистити роботу у наступному навчальному році (в такому випадку тема дослідження може бути змінена).



Зміст роботи

Презентація

Оформ

лення

Актуальність вирішення екологічних проблем

Огляд літератури (адекватність джерел і повнота вивчення проблеми)

Науковість (постановка гіпотези, вагомість одержаних результатів, обґрунтовані висновки, новизна)

Доповідь + ілюстрації

Відповідь на питання

10

20

35

15

10

10

          1. ІІІ. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Загальні вимоги

Курсову роботу друкують шрифтом Тimes New Roman, розмір кегля – 14, міжрядковий інтервал – 1,5. Вирівнювання тексту – за шириною.

Обсяг курсової роботи в цілому не регламентується, залежить від мети й досліджуваної проблеми й може складати орієнтовно 30 - 50 сторінок друкованого тексту.

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
3.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Разом з тим, всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розмішують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» та її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Формули в курсовій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
3.3. Ілюстрації.

Курсові роботи ілюструють, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є схеми, фотографії, діаграми, графіки, карти.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підпис під рисунком). У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розмішують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1) » або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування).
3.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її «голову», в другому випадку – «боковик».


3.5. Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
3.6. Загальні правила цитування і посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена ця робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання.

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в текст пишуть скорочено, наприклад: «...в табл.1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору можна наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.


3.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розмішується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Як вказувалось раніше, джерела можна розмішувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсової роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць (Додаток В).


3.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Справа над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1. 2. – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.


    1. Каталог: 665844
      665844 -> Навчальний матеріал Естетика
      665844 -> Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань з дисципліни
      665844 -> Навчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку
      665844 -> Навчально-методичний комлекс
      665844 -> Методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів спеціальності 03050401, 03050401 „Економіка підприємства
      665844 -> Основна мета аналітичної роботи
      665844 -> Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни
      665844 -> Двнз київський національний економічний університет
      665844 -> Держаний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Факультет


      Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка