Методичні рекомендації щодо підготовки І захисту дипломних робіт бакалавра Київ 2016 зміст



Сторінка1/2
Дата конвертації29.12.2016
Розмір0.64 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ


Укладачі:
доктор соц. наук, професор Туленков Микола Володимирович

доктор соц. наук, професор Цимбалюк Наталія Миколаївна



МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо підготовки і захисту дипломних робіт бакалавра

Київ 2016

ЗМІСТ








стор.




Вступ............................................................................

2



Цілі та завдання бакалаврської роботи....................

2



Загальні положення....................................................

3



Організація виконання кваліфікаційної роботи...............

5



Структура, зміст і обсяг кваліфікаційної роботи.............

6



Оформлення бакалаврської роботи..........................

14



Процедура публічного захисту кваліфікаційної роботи...

21



Публічний захист бакалаврської роботи..................

23




Додаток А. Зразок оформлення титульної сторінки кваліфікаційної роботи.......................................

26





Додаток Б. Зразок оформлення зворотної сторони титульної сторінки кваліфікаційної роботи.....................

28





Додаток В. Зразок оформлення завдання на бакалаврську роботу..................................................

29





Додаток Г. Зразок оформлення плану роботи.......

31




Додаток Д. Зразок оформлення бібліографічного опису джерел, які входять до списку використаних джерел................................................

32





Додаток Е. Зразок оформлення посилання на першоджерело ...........................................................

34





Додаток Ж. Зразок відгуку наукового керівника на бакалаврську роботу..........................................................

35





Додаток З. Зразок зовнішньої рецензії на бакалаврську роботу..................................................

36





Додаток І. Критерії оцінювання бакалаврської роботи..........................................................................

37


В с т у п
Система навчання у вищій школі повинна дати ґрунтовні знання, закласти основи самовдосконалення майбутнього фахівця.

Кваліфікаційна (бакалаврська) робота є важливою формою самостійної освітньої діяльності студента, в процесі якої він одержує знання, вміння та навички ведення наукових досліджень. Вона – завершальний етап навчальної та наукової підготовки майбутніх фахівців. Кваліфікаційна (бакалаврська) робота визначає загальноосвітню та професійну зрілість випускника, його наукову і спеціальну підготовку, вміння логічно мислити та творчо застосовувати одержані знання при розв’язанні практичних завдань, дає право на здобуття кваліфікації бакалавра.

Методичні рекомендації розроблені відповідно до вимог галузевої компоненти стандартів вищої освіти з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" з соціології і призначені для надання допомоги студентам у підготовці кваліфікаційної роботи згідно з чинними стандартами України. Рекомендації містять основні вимоги до змісту та оформлення бакалаврської роботи, організації її виконання, порядку захисту та оцінювання.

Самостійна державна атестаційна письмова робота, що виконується студентом, дає змогу виявити рівень засвоєння ним теоретичних знань та практичної підготовки, здатність до самостійної роботи за обраним професійним спрямуванням.

Оскільки наслідки конкретного дослідження виносяться на публічний захист, це дає змогу студенту показати не тільки міцне засвоєння ним матеріалу бакалаврської роботи, а й виявити прищеплені навички відстоювати свої переконання в ході наукової полеміки.

Завдання даних рекомендацій – надати студентам допомогу у виконанні та захисті кваліфікаційної роботи.



І. Цілі та завдання кваліфікаційної роботи
1.1. Виконання і захист квалфікаційної роботи є завершальним етапом навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр.

1.2. Кваліфікаційна робота є кінцевим результатом самостійної індивідуальної навчальної діяльності студента; дослідженням, яке підводить підсумки вивчення ним дисциплін, передбачених навчальним планом підготовки за спеціальністю "Соціологія" та проходження всіх навчальних і виробничих практик. Студент повинен підтвердити рівень загальнотеоретичної і спеціальної підготовки. Бакалаврська робота є атестаційною кваліфікаційною роботою, на підставі захисту якої комісія вирішує питання про присвоєння її автору відповідної кваліфікації і видачу диплома бакалавра.

1.3. Метою виконання кваліфікаційної роботи є розв’язання та роз­робка конкретного наукового завдання, що ґрунтується на опану­ванні теоретичного матеріалу і використанні методів соціологічного дослідження, застосуванні студентом компетенцій, що проявлються у послідовному викладі та застосуванні теоретичних знань для вирішення сформульованої соціальної проблеми.

1.4. У процесі виконання бакалаврської роботи студент відповідно до кваліфікаційних вимог повинен виявити:



  • знання загальнотеоретичних і професійно орієнтованих дисциплін, які розкривають теоретичні та прикладні основи соціологічної науки;

  • вміння відбирати, систематизувати та обробляти інформацію відповідно до мети дослідження;

  • вміння формулювати висновки і обґрунтовувати конкретні пропозиції щодо вирішення наукового завдання;

  • вміння визначати і використовувати причинно-наслідкові зв’язки процесів та явищ у теоретичних та прикладних аспектах.

1.5. Кваліфікаційна робота має характеризуватися логічністю, доказовістю, аргументованістю і відповідати таким вимогам:

  • містити поглиблений теоретичний та емпіричний аналіз досліджуваної теми;

  • містити обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення окремих напрямів діяльності досліджуваного об’єкта;

  • бути належно оформленою;

  • мати всі потрібні супровідні документи;

  • бути виконаною і поданою на кафедру в термін, передбачений графіком навчального процесу.

1.6. Кваліфікаційна робота, яка не відповідає вимогам щодо змісту та оформлення, написана без дотримання затвердженого плану, не містить матеріалів конкретного дослідження теми, обґрунтованих пропозицій, а також не має відгуку з об’єкта дослідження, до захисту не допускається
ІІ. Загальні положення
2.1 Кваліфікаційна робота виконується на основі поглибленого вивчення чинного законодавства України з питань діяльності соціальних об’єктів, спеціальної вітчизняної та зарубіжної літератури, передового досвіду з теми, яка вивчається, а також результатів проведених студентом власних досліджень реального об’єкта.

2.2. Основні етапи виконання кваліфікаційної роботи:



      1. Вибір теми і об'єкта дослідження, затвердження теми.

      2. Розробка індивідуального завдання на кваліфікаційну роботу, складання календарного плану-графіку її виконання.

      3. Опрацювання літературних джерел і складання плану роботи.




      1. Проведення авторського дослідження під час виробничої та передкваліфікаційної практики.

      2. Обробка фактичного матеріалу із застосуванням відповідних програм.

      3. Написання першого варіанта тексту, подання його на ознайомлення науковому керівникові.

      4. Усунення недоліків, написання остаточного варіанта тексту, оформлення кваліфікаційної роботи.

      5. Подання роботи на кафедру.

      6. Зовнішнє рецензування роботи.

      7. Захист кваліфікаційної роботи у ДЕК.

1.2.3. До виконання кваліфікаційної роботи допускаються студенти, які успішно склали заліково-екзаменаційну сесію, завершили стажування і передкваліфікаційна практику та захистили звіти з них.

1.2.4. Кожному студенту випускова кафедра призначає наукового керівника, який надає науково-методичну допомогу студенту в його самостійній роботі над кваліфікаційною роботою. Науковий керівник індивідуально консультує студента, допомагає йому скласти план каліікаційної роботи, визначити завдання практики, а також контролює дотримання графіка виконання, рецензує частини роботи і завершений рукопис, готує студента до захисту.

1.2.5. Тематика квалфікаійних робіт розробляється випусковою кафедрою згідно з профілем діяльності кафедри конкретної спеціальності, спеціалізації, відбиває актуальну проблематику сучасності. Тематика щорічно переглядається та оновлюється.

Студентові надається право самостійно обрати тему кваліфікаційної роботи згідно з тематикою, затвердженою на засіданні кафедри. Крім того, кваліфікаційні роботи можуть виконуватися за тематикою, яку замовлятимуть державні установи, підприємства та підприємницькі структури, що уклали із вищим навчальним закладом контракти на навчання студентів або мають із ним договори співпраці та співдружності. Студент за погодженням із керівником може запропонувати свою тему дослідження за умов відповідного обґрунтування доцільності її розробки (відповідно до попередньої власної науково-дослідницької роботи, до місця роботи, можливостей отримання потрібної інформації на об'єкті дослідження тощо).

1.2.6. Обрані студентами й узгоджені з науковими керівниками теми кваліфікаційних робіт затверджуються на засіданні кафедри та вносяться до загального подання декана факультету на ім’я ректора для затвердження наказом по інституту.

1.2.7. Кожен студент випускного курсу в заяві на ім‘я декана факультету, яка є підставою для призначення наукового керівника, зазначає формулювання теми.

Після остаточного узгодження з науковим керівником і редагування обрані теми магістерських робіт із зазначенням об‘єктів, на яких вони виконуватимуться, розглядаються і обговорюються на засіданні кафедри.

Список студентів-дипломників, перелік тем їхніх досліджень та наукових керівників кожного фіксуються наказом. Усі подальші зміни (формулювання назви, об'єкт дослідження тощо) у разі необхідності аргументуються письмово (заява дипломника), погоджуються з науковим керівником (віза на заяві) і потребують зміни в наказі за письмовим клопотанням кафедри (витяг з протоколу засідання).

1.2.8. Як правило, тема кваліфікаційного дослідження узгоджується з керівником від бази виробничої та/чи передкваліфікаційної практики.

1.2.9. Студент розробляє та затверджує у керівника план-графік виконання кваліфікаційної роботи. Порушення студентом календарного плану виконання фіксується науковим керівником, який інформує завідувача кафедри.



ІІІ. Організація виконання кваліфікаційної роботи
1.3.1. Кваліфікаційна робота має виконуватися студентом у повній відповідності із затвердженим календарним планом та завданням. У випадках відставання від графіка студент зобов'язаний подати пояснення своєму науковому керівнику або завідувачу кафедри.

1.3.2. Відповідно до календарних етапів студент має подавати роботу частинами на перегляд, а у встановлений графіком кінцевий термін подати завершену кваліфікаційну роботу на рецензування науковому керівникові.

1.3.3. Організацію й контроль процесів підготовки та захисту кваліфікаційної роботи покладається на завідувача випускової кафедри. Безпосереднє керівництво написанням кваліфікаційної роботи здійснює науковий керівник із числа професорсько-викладацького складу кафедри.

Науковий керівник кваліфікаційної роботи:



  • надає допомогу студенту в остаточному формулюванні теми, складанні плану та програми, доборі потрібного матеріалу;

  • здійснює керівництво студентським дослідженням при проходженні практики;

  • рекомендує студенту спеціальну, нормативну літературу й інформаційні джерела за обраною темою кваліфікаційної роботи;

  • регулярно консультує студента, контролює протягом усього періоду графік виконання кваліфікаційної роботи, її якість, а також інформує завідувача кафедри про хід підготовки роботи до захисту;

  • дає відгук на кваліфікаційну роботу (Додаток Д) після її завершення.

1.3.4. У разі позитивної рецензії наукового керівника і за наявності відгуку від бази практики - про достовірність використаних в аналітичних розрахунках даних, кваліфікаційну роботу реєструють на кафедрі і передають на розгляд завідувачу кафедри, який має прийняти рішення про допуск студента до захисту кваліфікаційної роботи на засіданні ДЕК. Список зовнішніх рецензентів затверджується на кафедрі не пізніше як за 4 тижні до початку виконання кваліфікаційних робіт.

IV. Структура, зміст і обсяг кваліфікаційної роботи

4.1. Виконання кваліфікаційної роботи передбачає:



  • обґрунтування актуальності теми, мети й завдань дослідження, предмету та об’єкту дослідження, оцінювання його новизни та перспективності, практичну цінність, зазначення методів та джерел дослідження, апробацію результатів дослідження;

  • визначення теоретичних засад дослідження (основних категорій, понять, закономірностей розвитку явища, яке вивчається, розгляд історії питання, документів, нормативних актів, інших джерел інформації);

  • аналіз конкретної проблемної ситуації та підтвердження логічними судженнями, розрахунками, розробкою відповідних пропозицій і рекомендацій.

1.4.2. Приступаючи до виконання кваліфікаційної роботи, студент має чітко уявляти собі її структуру та зміст. При цьому всі складові частини роботи повинні бути логічно взаємопов’язані та переконливо аргументовані.

1.4.3. Структура роботи включає:



  • титульну сторінку;

  • бланк завдання на виконання роботи;

  • зміст;

  • реферат;

  • перелік умовних позначень (у разі потреби)

  • вступ;

  • основну частину (три-чотири розділи);

  • висновки;

  • список використаної літератури;

  • додатки.

1.4.3.1. Титульний аркуш містить найменування вищого навчального закладу та відповідного структурного підрозділу (кафедри), де вона виконана, тему роботи, найменування спеціальності, прізвище, ім’я, по батькові автора, науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника, консультанта; місце й рік виконання роботи (Додаток Е.1).

1.4.3.2. Для проведення ґрунтовного наукового аналізу з теми дослідження складається план, який дає змогу виділити основні структурні одиниці роботи. В тексті роботи він фіксується як зміст роботи (Додаток В). Зміст кваліфікаційної роботи визначається її темою і відбивається у плані, розробленому за допомогою наукового керівника. Відповідно до передбачуваної теми студент самостійно або за рекомендацією керівника добирає літературні джерела (книги, брошури, статті та ін.) й відповідні нормативні документи і складає проект плану, який обговорює з керівником.

План кваліфікаційної роботи має бути складним і містити: вступну частину; розділи, у яких (що стосуються дослідження проблеми кваліфікаційної роботи) має бути не менш як два-три параграфи; висновки та пропозиції; список використаних джерел та додатки. Формуючи план роботи, студент показує вміння визначати основне, найбільш істотне в проблемі, а також послідовність викладення. Перелік питань, які розглядаються, структурується за принципом від загального до конкретного. Тобто питання теми, як вузлові складові обраної проблеми, мають бути єдиною системою, в якій кожне наступне питання розвиває і доповнює попереднє. Питання повинні бути чітко і ясно сформульовані. Назва питань не може дублювати назву випускної роботи.

Важливим на даному етапі є вивчення та аналіз літературних джерел. Для складання бібліографії з теми наукової роботи студент використовує:



  • наявні в бібліотеках систематичні каталоги, в яких назви творів розташовані за галузями знань;

  • алфавітні каталоги, в яких карточки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів;

  • предметні каталоги, що містять назви творів з конкретних проблем і спеціальностей;

  • різноманітні бібліографічні довідникові видання.

Для добору періодичної літератури слід звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.

Складений студентом список літератури, необхідної для вивчення при роботі над темою, погоджується з керівником. Керуючись складеним списком літературних джерел, студент приступає до їх вивчення.

Після попереднього ознайомлення з літературними джерелами і складанням особистої бібліографічної картотеки з теми, слід присту­пати до більш глибокого опрацювання їх на основі повторного читання. З допомогою керівника студент визначає послідовність ґрунтовного вивчення літератури. При повторному читанні виділяються та усвідомлюються основні думки й положення, висунуті автором книги або статті, проводиться аналіз їх.

Результатом вивчення літератури по темі кваліфікаційної роботи повинно стати вироблення кінцевого варіанту плану, який затверджується науковим керівником. Для оптимального розподілу наявного матеріалу за питаннями, план роботи доцільно подавати у вигляді плану-конспекту, який повинен відображати розгорнуту структуру роботи, чітке розміщення ключових позицій, цифрового матеріалу, схем графіків в їхній логічній послідовності. Відповідно до плану-конспекту складається чорновий варіант роботи, який подається науковому керівникові. З урахуванням зауважень наукового керівника та рецензента студент складає чистовий варіант роботи з відповідним його оформленням.

1.4.3.4. У вступі до кваліфікаційної роботи обґрунтовується актуальність проблеми, що вивчається, її практичне значення, особливості постановки і розв’язання питань стосовно конкретних умов дослідження; формулюються мета й завдання, обґрунтовуються об’єкт, предмет і напрями дослідження, вказуються використані наукові методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів дослідження, апробація результатів дослідження,обсяг і структура наукової роботи.

Обсяг вступу не повинен перевищувати 5 сторінок формату А-4.



  • Актуальність теми визначається в її зіставленні з широким колом подібних попередніх досліджень з урахуванням необхідності застосування нових наукових підходів до її аналізу та узагальнення, виходячи з національних інтересів України.

  • Мета і завдання дослідження визначаються на основі актуальності обраної теми та з визначенням кінцевого результату роботи. Сукупність усіх завдань має дати уявлення про те, що необхідно зробити для досягнення мети. Кожне поставлене завдання має бути розв'язано й описано в роботі у вигляді аналізу, висновків та рекомендацій.

Ключовими словами у формулюванні мети виступають дієслова в неозначеній формі (дослідити, описати, здійснити, вивчити, розкрити і т. ін.) або відповідні віддієслівні іменники (дослідження, опис тощо). Оскільки мета – це поняття ширше, ніж завдання, тут часто вживають означення комплексний, всебічний (комплексне дослідження, всебічне вивчення), монографічний. Мету слід формулювати якомога компактніше, бажано, щоб у ній проглядалася головна думка наукової розвідки, а при визначенні завдань не доводилося іншими словами повторювати вже сказане – мету.

Завдання потрібно не лише правильно й чітко сформулювати, але й поставити їх у певному порядку, так, щоб перед читачем розгорталася програма дій науковця. Спостереження показують, що в науково-економічних дослідженнях звичайно ставляться чотири групи завдань. Перша група завдань може бути пов’язана з розглядом стану досліджуваної проблеми в теорії та практиці, виробленні теоретичних засад дослідження. Друга група завдань спрямована на чіткіше окреслення предмета й об’єкта вивчення. Завдання третьої групи, як правило, мають процесуальний характер – це безпосередній аналіз досліджуваної проблеми та формулювання уточненого і конкретизованого завдання з урахуванням аналізу проблеми. Завдання четвертої групи мають узагальнювальний, підсумковий характер. Перше може починатися словами розробити (обґрунтувати) теоретичні засади (вказується чого), з’ясувати статус (соціальну природу) певних категорій тощо, визначити поняття (називається об’єкт), обґрунтувати (принципи, підходи, методику тощо). Друге завдання може містити словосполучення виявити склад (моделі), визначити структуру, визначити (уточнити) межі поширення, окреслити сукупність тощо. Виконання цього завдання дасть можливість отримати більш повне уявлення про об’єкт і предмет дослідження.

Без завдань третьої групи – безпосереднього аналізу зібраного емпіричного матеріалу не можна обійтися, адже їх виконання – це основа роботи. Починається формулювання цих завдань словами з’ясувати (значення, походження, причини, шляхи появи, особливості, природу, роль, місце, специфіку, особливості, фактори тощо), дослідити (характер, характеристики, фактори, властивості, походження, зв’язки, потенціал, засоби, технології, функції, співвідношення, фактори, структуру), виявити (ознаки, причини, поширення, зв‘язок, шляхи, засоби, специфіку, чинники, типи, фактори, характеристику, співвідношення, структуру), вивчити (можливості, специфіку, функціонування, потенціал), проаналізувати (структуру, характер, залежність, особливості, реалізацію), описати (функціонування, спосіб), визначити (обсяг, типи, моделі, структуру, потенціал, функції, продуктивність, засоби, систему, групи, спільне і відмінне, характеристики), встановити (взаємозв’язки, взаємодію, функції, ступінь продуктивності, мотиви, вплив, типи, ознаки, особливості, зв’язки, роль, критерії), здійснити (аналіз, опис), простежити (функціонування, особливості, залежність, засоби, розвиток, глибину, еволюцію, співвідношення) визначити (динаміку, можливості, процеси, межі, специфіку, місце, роль, належність), показати (зв’язок), окреслити (особливості, групи, засоби, механізми, значення, конструкції), зіставити (форми), розкрити (характер, статус, функції, особливості, зміст, вплив), розглянути (взаємодію, засоби), схарактеризувати (особливості, засоби, типи, специфіку), уточнити (хронологію, межі), з‘ясувати (взаємодію) тощо.

Завдання четвертої групи не обов’язково ставити наприкінці, хоч у більшості випадків їм там стояти зручніше: вони базуються на виконанні попередніх завдань, тому мають узагальнюючий характер: визначити (окреслити) місце й роль, виявити (встановити) тенденції розвитку, з’ясувати закономірності творення, розробити практичні рекомендації.



  • Предмет і об‘єкт дослідження.

Об’єкт – уся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії та практики проблеми, яка є джерелом інформації, необхідної для дослідника. Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення (наприклад, бездомність як соціальне вище).

В роботі потрібно дати стислу характеристику об'єкта дослідження.



Предмет – це тільки ті суттєві зв’язки та відносини, які потребують безпосереднього вивчення в певній роботі, є основними, визначальними для конкретного дослідження (наприклад, структурні чинники відтворення і соціальної репрезентації бездомності).

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта, таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж його об’єкт. Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження – це не формальна, а суттєва, змістова наукова акція, покликана зорієнтувати самого дослідника на виявлення місця і значення предмета дослідження. Визначення теми, об’єкта, предмета й мети дослідження являє собою, по суті, єдиний нерозривний процес.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему наукової праці (відображена в назві на титульному аркуші).



  • Методи дослідження. Подається перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дає змогу пересвідчитись в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

  • Інформаційна база дослідження являє собою перелік всіх видів інформації, які використовувались при написанні кваліфікаційної роботи (закони, підзаконні акти, наукові публікації, аналітичні матеріали, соціологічні дослідження тощо).

  • Наукова новизна одержаних результатів. Дається короткий виклад нових наукових положень (рішень), запропонованих магістрантом особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Кожне наукове положення чітко формулюють, підкреслюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень).

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: „вперше формалізовано...”, „розроблено методику... яка відрізняється від...”, „доведено залежність між...”, досліджено поведінку... і показано...”, „доопрацьовано метод ... в частині... і поширено на...”, „створено концепцію, що ...”, „досліджено новий ефект...”, „розроблено нову систему ...”, „запропоновано нове визначення...”, „уточнено...” тощо.



  • Практичне значення одержаних результатів. Подаються відомості про використання результатів дослідження або рекомендації щодо їхнього використання, висвітлюються результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їхнього використання. Це можуть бути нові способи, технології, форми, методи, тобто те нове, що дає виконана кваліфікаційна робота для вдосконалення тих чи інших соціальних відносин, явищ суспільного життя.

  • Апробація результатів дослідження. Подаються відомості про участь магістранта у міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах тощо. Необхідно зазначити назву конференції, місто, термін проведення.

  • Публікації. Наводиться інформація про кількість опублікованих магістрантом наукових праць по темі кваліфікаційної роботи, загальний їх обсяг. Зазначається кількість наукових праць та їх загальний обсяг, опублікованих у наукових фахових виданнях, у матеріалах конференцій та інших виданнях.

  • Структура і обсяг роботи. Наприклад: Кваліфікаційна робота складається зі вступу, розділів, висновків, списку використаних джерел (125 найменувань) та додатків. Загальний обсяг кваліфікаційної роботи 80-90 сторінок комп’ютерного тексту (без додатків).

1.4.3.5. Перший розділ, теоретичний, обсягом не більше 25% загального обсягу кваліфікаційної роботи, викладеного у трьох підрозділах, повинен містити:

  • виклад основних теоретичних положень, що визначають сутність і зміст, значення, класифікаційні характеристики, історію та сучасні тенденції предмета досліджуваної теми, з огляду на цілі й завдання кваліфікаційної роботи;

  • розгляд різних точок зору провідних фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших інформаційних джерел;

  • визначення пріоритетних питань, що підлягають першочерговому розв’язанню.

Теоретична сторона проблеми, наведеної в першому розділі, повинна продемонструвати рівень знань студента, його ерудицію в зазначеній галузі та стати інструментом для розв’язання поставлених у роботі завдань.

Теоретичне обґрунтування має визначати роль і місце досліджуваних явищ та процесів у життєдіяльності суспільства. У цьому розділі обґрунтовується теоретична база обраної проблеми, дається огляд літературних джерел, нових розробок, опублікованих статистичних даних із посиланням на джерела, іншої інформації, пов'язаної з темою. На основі вивчення наукової, навчально-методичної літератури (в тому числі іноземної) розкриваються підходи різних авторів до розв'язання проблеми, показується, у чому полягає подібність, а в чому - відмінність їхніх поглядів, а також обґрунтовуються власні погляди на проблему.

Теоретичне обґрунтування, суть, значення, класифікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмету дослідження, методичні підходи повинні мати певні елементи наукової новизни, полемічності, спрямованої на ствердження власної позиції щодо обраних методів дослідження, що дає змогу перейти в наступному розділі до конкретного аналітичного дослідження.

Бажано ілюструвати текст графічними матеріалами: схемами, графіками, діаграмами тощо.

1.4.3.6. Другий розділ, аналітико-дослідницький, кваліфікаційної роботи передбачає аналіз стану досліджуваної проблеми, мета якого – отримання обґрунтованих даних, що дають змогу розв’язати проблемні питання в цілому та їх можливі варіанти. Структура та зміст другого розділу повинні мати аналітичний характер і залежати від специфіки кваліфікаційної роботи. Орієнтовний обсяг другого розділу – не більше 35% загального обсягу кваліфікаційної роботи.

Другий розділ (2-3 параграфи), забезпечуючи логічну послідовність дослідження, має стати перехідним до наступного третього розділу і поєднати набуті теоретичні знання та вміння використовувати обрані методи і певний методичний інструментарій.

Опис, характеристика сучасного стану досліджуваної теми, характеристика діяльності підприємства щодо обраного досліджуваного напрямку, аналіз із використанням накопиченого фактичного матеріалу та із залученням усіх теоретичних знань, певного методичного інструментарію.

Усі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми мають супроводжуватися тлумаченням та висновками, які дають змогу визначити суть процесів, що вивчаються, їх особливості, тенденції їх розвитку.

Аналіз проблеми повинен здійснюватися з урахуванням позитивних чи негативних чинників.

Якщо можливо, текст слід доповнювати статистичними документами (що наводяться в додатках), які обов‘язково супроводжувати стислим коментарем. Для написання цих текстів студент має зібрати фактичні дані під час виробничої та/чи переддипломної практики.

Особливе значення має правильне узагальнення накопиченого фактичного матеріалу, групування та обробка даних, на основі яких провадиться кваліфікаційний аналіз, обґрунтовуються пропозиції.

1.4.3.7. Завданням третього розділу є емпірична перевірка запропонованих основних теоретичних положень, методологічних підходів, методичного інструментарію, що викладені в першому розділі, а також висновків другого розділу дослідження.

Пропозиції студента щодо науково-практичного розв’язання досліджуваної проблеми повинні відповідати критеріям оптимальності, цільової ефективності та практичної втіленості.

Обсяг третього розділу може становити до 30% загального обсягу кваліфікаційної роботи.

1.4.3.8. Висновки є завершальним етапом виконаної студентом кваліфікаційної роботи. Вони повинні містити короткі підсумки за результатами наукового дослідження та прикладного аналізу об’єкта дослідження з наведенням позитивних і негативних результатів, а також перспективних напрямів вивчення об’єкта дослідження.

Саме тут коротко наводяться найбільш важливі теоретичні положення, які містять формулювання розв'язаної проблеми, оцінку результатів дослідження з точки зору відповідності меті кваліфікаційної роботи та поставленим у вступі завданням, окреслено елементи наукової новизни, пропозиції щодо вдосконалення досліджуваного напряму.



Обсяг висновків не повинен перевищувати 5 сторінок.

1.4.4. Визначення і добір матеріалу для наукового дослідження студент здійснює самостійно, консультуючись із науковим керівником. Важливим етапом є визначення необхідних джерел (нормативних, статистичних, звітних, публікацій у періодичних виданнях тощо) основної та допоміжної літератури, насамперед монографічних досліджень, які мають розділи, що стосуються окремих питань роботи.

При складанні списку літератури за темою кваліфікаційної роботи студент обов’язково має зазначити прізвище та ініціали автора, назву роботи, видавництво, місце та рік видання, сторінки використаного матеріалу. Якщо до списку входять журнальні публікації, то необхідно вказати прізвище та ініціали автора, назву статті, рік видання, номер та використані в роботі над сторінки (Додаток З).

1.4.5. Загальний обсяг кваліфікаційної роботи повинен становити 50-65 сторінок комп’ютерного тексту, не включаючи бібліографію. Додатки в загальний обсяг не входять.



V. Оформлення кваліфікаційної роботи

5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Робота має виконуватися державною (українською) мовою. Викладення матеріалу повинне носити науковий характер, бути чітким, без орфографічних і синтаксичних помилок, логічно послідовним. Пряме переписування матеріалів з літературних джерел неприпустиме.

5.1.2. Робота має бути надрукована на комп’ютері на одному боці стандартних аркушів паперу формату А4 через 1,5 міжрядкового інтервалу, 28-30 рядків на сторінку, до 65 знаків у рядку. Шрифт Times New Roman, кегль 14. Сторінки повинні мати поля: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Абзацні відступи – 1,27 см.

Надрукований текст повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту – однакова по всій роботі.

5.1.3. Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має бути наближена до щільності основного тексту.

5.1.4. Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням корегуючою рідиною та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) комп’ютерним способом. На одній сторінці допускається не більше двох виправлень.

5.1.5. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який оформлюється за зразком: див. додаток Б.

5.1.6. На наступному аркуші після титульного подається зміст роботи із зазначенням сторінок. Зміст містить найменування всіх розділів та параграфів роботи і номери їх початкових сторі­нок. Зміст має включати усі заго­ловки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи додатками.

5.1.7. Кожен розділ роботи разом із заголовком має починатися з нової сторінки. Текст основної частини роботи поділяється на розділи і параграфи згідно з планом.

5.1.8. Заголовки структурних частин роботи – "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" – друкуються великими літерами посередині рядка. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам основного тексту.
5.2. Нумерація
5.2.1. Сторінки роботи мають бути пронумеровані арабськими цифрами (в правому верхньому куті без тире, крапки та знака №). Нумерація має бути наскрізною від титульного аркуша до останньої сторінки, включаючи всі ілюстрації та додатки. На титульній сторінці номер не ставиться.

5.2.2. ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ та ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ не нумерують як розділи. Тобто не можна друкувати «1. Вступ» чи «Розділ 4. Висновки». Номер розділу ставиться після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: "1.2." (другий підрозділ першого розділу), після якої в тому ж рядку друкують заголовок підрозділу.

5.2.3. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо за текстом, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, ці сторінки нумерують за загальною нумерацією сторінок. Таблицю чи ілюстрацію на аркуші формату, більшого за А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

5.2.4. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

5.2.5. Таблиці нумерують послідовно у межах розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках). Для цього в правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується надпис: Таблиця 1.4 (четверта таблиця першого розділу) без крапки. Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, над її продовженням на наступній сторінці подається надпис: Продовження табл. 1.4. Назву таблиці не підкреслюють.

5.2.6. Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядко­вого номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
5.3. Ілюстрації
5.3.1. Текст може доповнюватися ілюстративним матеріалом у вигляді графіків, діаграм, схем тощо.

Зміст ілюстрацій має допомагати кращому розкриттю, теми, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них має бути посилання з коментарем.

5.3.2. Підпис під ілюстрацією зазвичай має такі основні елементи:


    • найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. »;

    • порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

    • тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

    • експлікацію – пояснення деталей сюжету, позначених на ілюстрації цифрами тощо.

5.3.3. Нумераційний заголовок (Рис. 1., Рис. 2.) розміщують під графіком (схемою) поряд із тематичним заголовком.

5.3.4. Тематичний заголовок ілюстрації розміщують після нумераційного. За необхідності далі наводять пояснювальні дані (експлікацію).



Приклад 1

Приклад 2




Рис. 2.1 Динаміка туризму в Україні у 2000-2009 рр.
5.3.5. Недоцільно оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де потрібно вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу «... як це видно з рис. 3.1», «... як це показано на рис. 3.1».
5.4. Таблиці
5.4.1. Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею посередині рядка. Назву та слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву таблиці друкують жирним шрифтом.

5.4.2. Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великих літер, підзаголовки, якщо вони становлять одне речення із заголовком – з малих, а якщо вони є самостійними – з великих. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким.

5.4.3. У таблицях слід обов’язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю виміру, її наво­дять у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

5.4.4. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за рухом годинникової стрілки. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а заголовки граф повторюють над кожною наступною частиною.

5.4.5. Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: "у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово "дивись": наприклад, "див. табл. 1.2".

5.4.6. Приклад оформлення таблиці:


Таблиця 2.15

Проекти, що реалізуються Чорноморським банком торгівлі та розвитку в Україні


№ п/п

Проект

Опис проекту

Загальна вартість проекту, млн. дол. США

1

„Трансбалкан-1 – Газтранзит”

Будівництво газокомпресорної станції в Одеській обл. з метою збільшення транзитних поставок газу з Росії на Балкани і до Туреччини

78

2

AVIN – Чорноморський

суднобудівний завод



Будівництво танкера на суднобудівному заводі в м. Миколаєві для міжнародної групи Вардінноянс-Авін (Греція)

36

....

...

...

...

7

„Алроса”

Закупівля російською компанією „Алмази Росії-Саха” видобув-ного обладнання в Україні з метою збільшення видобутку алмазної руди

60

Усього

357,5

Джерело: www.bstdb.org – офіційний сайт ЧБТР
5.5. Формули
5.5.1. Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне – з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

5.5.2. Рівняння і формули треба відділяти від тексту вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (×) і ділення (:).



5.5.3. Нумерувати формули слід лише в тому разі, якщо хоча б на одну з них є посилання в подальшому тексті. Номер формули (арабськими цифрами в круглих дужках) ставлять біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Наприклад:

, (2.18)

де e номінальний валютний курс;



Рt ціна товарів, придатних для міжнародного обміну (в іноземній валюті);

Рn ціна товарів, що не є об’єктами міжнародної торгівлі (у національній валюті).
5.5.4. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула є складовою речення як його рівноправний елемент, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує будова речення, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою, які ставлять безпосередньо за формулою до її номера.

5.5.5. При посиланні на формулу у круглих дужках наводять її порядковий номер, наприклад: "у формулі (3.1)".

5.6. Загальні правила цитування використаних джерел

та посилання на них
5.6.1. У тексті роботи мають бути посилання на джерела інформації. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити правильність їх цитування та сприйняття їх студентом. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не входить до останнього видання.

Якщо використовуються відомості з джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номер конкретної сторінки (чи номери сторінок).

5.6.2. Оформлення посилання в тексті на джерела інформації: у квадратних дужках наводять порядковий номер зі списку літератури, наприклад, «... у працях [1– 3]...».

5.6.3. Цитати беруться в лапки, пропуски в цитатах позначаються трьома крапками, взятими в ламані дужки: <…>. Цитати подаються мовою оригіналу. Після цитати в тексті ставиться в квадратних дужках порядковий номер використаного джерела за списком літератури та сторінка: [3, с.16].


5.7. Оформлення списку використаних джерел
5.7.1. Список використаних джерел розміщується після основного тексту роботи. У цей список необхідно внести джерела, на базі яких здійснюється аналіз, та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, з якої запозичив концепцію, але не посилався. Це свідчить про рівень вивчення досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою.

5.7.2. Розміщувати матеріали в списку використаних джерел слід в алфавітному порядку із загальною нумерацією. Іншомовні видання розміщують у кінці списку літератури. Завершують список використаних джерел інтернет-адреси.

При описі літературних джерел у списку використаних джерел слід дотримуватися загальноприйнятих правил (додаток Е).
5.8. Додатки
5.8.1. Додатки оформлюються як продовження кваліфікаційної роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті. Додатки до роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття роботи.

5.8.2. Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери посередині рядка.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і поряд – велика літера, що позначає його. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т. д. Якщо є лише один додаток, його позначають «Додаток А».

5.8.3. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" (другий розділ додатка А); "В. 3.1" (перший підрозділ третього розділу додатка В).

5.8.4. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: "рис. Д.1.2" (другий рисунок першого розділу додатка Д); "формула (А.1)" (перша формула додатка А).

VI. Підготовка кваліфікаційної роботи до захисту
6.1. Дозволом до захисту бакалаврської роботи є позитивний відгук наукового керівника. На завершену бакалаврську роботу керівник дає стислу рецензію (висновок, додаток Ж), в якій оцінює як якість виконання самої роботи, так і працю студента над нею і робить висновок про можливість допуску бакалаврської роботи до захисту в ДЕК. Письмовий відгук наукового керівника подається на кафедру не пізніше ніж за 5 днів до захисту, після чого передається до екзаменаційної комісії.

Висновок наукового керівника кваліфікаційної (бакалаврської) роботи пишеться (друкується) в довільній формі. У ньому відзначають: рівень підго­товки випускника до виконання професійних функцій; сту­пінь самостійності у виконанні бакалаврської роботи; новизну постав­лених питань та оригінальність їх розв’язання; вміння використовува­ти літературу; ступінь оволодіння методами дослідження; повноту і якість розробки теми; логічність, послідовність, аргументованість, літературну грамотність викладання матеріалу; відповідність вимо­гам державного стандарту; можливість практичного застосування випускної кваліфікаційної роботи або її окремих частин; висновок про те, якою мірою вона відповідає вимогам, що ставляться перед випускниками.

6.2. Одержання позитивного відгуку наукового керівника є підставою для подання кваліфікаційної роботи до захисту відповідно до затвердженого розкладу засідань Державної екзаменаційної комісії із захисту бакалаврських робіт, але не пізніше ніж за 5 днів до засідання Комісії.

6.4. Зовнішніми рецензентами можуть бути викладачі та наукові працівники інших вищих навчальних закладів чи наукових установ, а також викладачі інших кафедр Інституту.

Зовнішня рецензія подається у письмовому вигляді в довільній формі (Додаток З) і має містити такі складові:



  • висновки щодо актуальності обраної теми, практичного значення виконаної бакалаврської роботи;

  • характеристику повноти завдання щодо розкриття теми бакалаврської роботи, відповідності змісту роботи завданню;

  • висновки щодо використання в роботі сучасних методів дослідження, методичних підходів до вдосконалення діяльності об’єкту дослідження згідно з напрямком теми бакалаврської роботи;

  • оцінку конкретних пропозицій, рекомендацій щодо вдоско­налення певних аспектів діяльності, підвищення його ефективності;

  • оцінку загальних вражень від бакалаврської роботи (оформлення, стиль і грамотність викладення тощо);

  • інші питання на розсуд рецензента;

  • висновок рецензента про відповідність якості виконаної бакалаврської роботи вимогам до таких робіт, про можливість допущення її до захисту і, за бажанням, може бути висловлено зауваження та думку про оцінку роботи за чотирибальною системою: „відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”.

Рецензент має підписатися із зазначенням свого прізвища, ім’я та по батькові, місця роботи і посади, яку займає, і завірити підпис печаткою установи. Для підготовки студента до пояснень у зв’язку з можливими зауваженнями рецензента йому надається можливість ознайомитися з рецензією до захисту роботи на засіданні ДЕК. Рецензія додається до конверта з іншими супровідними документами.

Завершена (кваліфікаційної) бакалаврська робота разом з письмовим відгуком наукового керівника і рецензента подається на випускову кафедру.

6.5. Зброшурований у твердій палітурці рукопис завершеної кваліфікаційної (бакалаврської) роботи, підписаної студентом та його науковим керівником (за наявності позитивної характеристики роботи в письмовому відгуку наукового керівника) студент подає завідувачу випускової кафедри, який приймає рішення про допущення до захисту і оформлює його.

6.6. Робота реєструється на кафедрі і передається декану факультету для прийняття остаточного рішення про її допуск до захисту.

6.7. Завершальною процедурою допущення кваліфікаційної роботи до захисту є розгляд супровідних матеріалів завідувачем випускової кафедри. Допуск до захисту здійснюється шляхом відповідного запису завідувача кафедри на титульній сторінці кваліфікаційної роботи. Якщо завідувач кафедри вважає за неможливе допустити роботу до захисту через її незадовільну якість, це питання має бути заслухано на засіданні кафедри за участю наукового керівника. Обговорення оформляється протоколом і подається на затвердження декану факультету.

VІІ. Процедура публічного захисту кваліфікаційної роботи
7.1. Захист випускної роботи відбувається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії, графік роботи якого затверджує ректор університету.

7.2. На засідання ДЕК до початку захисту подаються такі документи:



  • витяг із наказу ректора про затвердження персонального складу цієї комісії;

  • список студентів екзаменаційної групи, які допущені до захисту бакалаврських робіт, за підписом декана факультету;

  • довідка від деканату про виконання студентом навчального плану та про одержані ним оцінки з теоретичних дисциплін, навчальних та виробничих практик;

  • кваліфікаційна робота студента;

  • письмовий відгук керівника кваліфікаційної роботи;

  • зовнішня рецензія на кваліфікаційна роботу;

  • інші матеріали, які характеризують наукову і практичну цін­ність виконаної роботи (довідки про впровадження пропо­зицій студента у практичну діяльність установ, опубліковані статті студента з теми роботи тощо).

7.3. Під час підготовки роботи до захисту студент має погодити зі своїм науковим керівником складену ним стислу доповідь щодо кваліфікаційної роботи і підготовлені ним наочні матеріали (4-6 сторінок з найважли­вішими ілюстративними матеріалами, оформленими у вигляді плака­тів або у вигляді ксерокопійованого роздаткового матеріалу, а також дискети, слайди, фотографії, макети, рекламні проспекти тощо). Доповідь можна підготувати у вигляді презентації (в Power Point) з використанням мультимедійної техніки.

7.4. Обсяг тексту доповіді при захисті роботи має відповідати 10 хвилинам виступу. Доповідь повинна відображати: обґрунтування актуальності теми, мету і завдання роботи, основні результати аналізу і творчі розробки автора, акцентуація елементі наукової новизни. Особливе місце має бути відведене обґрунтованим висновкам, пропозиціям і рекомендаціям та оцінці їх ефективності.

Перед захистом студенту слід ретельно прочитати рецензію, особливу увагу звернути на висловлені рецензентом зауваження і по можливості усунути зазначені недоліки або дати аргументовану відповідь у доповіді.

Наочні матеріали мають послідовно ілюструвати доповідь студента і забезпечувати повноту висвітлення всіх положень, які виносяться на захист.

Процедура захисту протоколюється секретарем державної екзаменаційної комісії.

7.5. Після доповіді студента відповідальний секретар ДЕК зачитує рецензію на кваліфікаційна роботу, і студент має можливість відповісти на всі зауваження рецензента.

Під час захисту кваліфікаційної роботи члени ДЕК, присутні на захисті викладачі, спеціалісти можуть задавати студентові запитання щодо змісту роботи. Відповіді студента мають бути конкретними, аргументованими і короткими. Після відповіді студента на запитання оголошується відгук наукового керівника виконаної бакалаврської роботи.

7.6. За результатами захисту кваліфікаційної роботи на закритому засіданні ДЕК приймає рішення щодо оцінки захисту і самої роботи (враховуючи відгук керівника, рецензента, зміст доповіді, відповіді на запитання), про присвоєння фахівцю відповідної кваліфікації і про видачу йому диплома державного зразка.

Члени комісії оцінюють роботу за чотирибальною системою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) (Додаток І).

При оцінюванні враховується актуальність, теоретичний рівень роботи, наукова новизна та практична значущість висновків і рекомендацій, уміння студента вести аргументовану публічну дискусію,захищати свою позицію тощо.

7.7. Засідання ДЕК оформлюється протоколом, до якого вносяться відповідні оцінки за захист, записуються запитання членів ДЕК і присутніх на захисті, особисті думки членів ДЕК, зазначається одержаний освітній рівень, а також назва державного документа про освіту (диплом), який видається випускникові. Протокол підписують голова і члени ДЕК, що брали участь у засіданні.

7.8. Державна екзаменаційна комісія після завершення роботи складає звіт, в якому відображаються: основні кількісні показники щодо рівня і якості успішності по проведених екзаменах і захистах; характеристики виконаних бакалаврських робіт щодо можливості впро­вадження конкретних пропозицій у практику, щодо рівня застосування сучасних інформаційних і комп’ютерних технологій в аналітичних дослідженнях і т. ін.

7.9. Студент, який отримав на захисті випускної роботи незадовільну оцінку, відраховується з університету, про що йому видається академічна довідка встановленого зразка. За ним залишається право бути повторно допущеним до складання державних екзаменів (якщо він одержав незадовільну оцінку на екзамені) або до захисту кваліфікаційної роботи протягом наступних трьох років. Повторно атестаційна робота виконується за наявності заяви студента про допуск до захисту, дозволу ректора і рішення випускової кафедри про затвердження теми і об’єкта дослідження, призначення наукового керівника. На вимогу кафедри тему випускної роботи може бути змінено або в межах тієї ж теми студент може суттєво оновити і доповнити матеріали роботи.

Якщо захист бакалаврської роботи не відбувся з поважних причин, про що студент у ДЕК має подати відповідні документи, ректор університету може подовжити термін його навчання до наступного терміну роботи ДЕК із захисту дипломних робіт, але не більше як на один рік.

Незалежно від причин повторний захист кваліфікаційної роботи у той же рік категорично забороняється.

7.10. Після захисту дипломна робота передається до зберігання на випускову кафедру

7.11. За пропозицією Державної екзаменаційної комісії відзначаються кращі кваліфікаційна роботи студентів.
Додаток А

Зразок оформлення титульної сторінки кваліфікаційної роботи бакалавра



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Факультет соціології
Кафедра галузевої соціології
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:

«СОЦІОЛОГІЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ КАДРОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ»
Спеціальність: 6.030101 «Соціологія»

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Кваліфікація: бакалавр соціології






Виконавець:

Іванов В’ячеслав Миколайович,

студент магістратури

















Науковий керівник:




Туленков Микола Васильович,

доктор соціологічних наук, професор





















Дипломна робота допущена до захисту

рішенням кафедри галузевої соціології


Протокол №_____ від «___» _________ 201__ р.
Зав. кафедри ___________________ проф. Ю.І. Яковенко

підпис
Київ 2012

Додаток А-1

Зразок оформлення титульної сторінки кваліфікаційної роботи бакалавра

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Факультет соціології


Каталог: sites -> default -> files -> docs
docs -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
docs -> Методичні рекомендації щодо виконання І захисту магістерських робіт Київ 2016 зміст вступ
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 02 методологія та методи соціологічних досліджень Затверджено
docs -> Програма вступних випробувань з дисципліни
docs -> 2 організація виконання кваліфікаційної роботи
docs -> Методичні рекомендації щодо виконання І захисту магістерських робіт Київ 201 3 зміст
docs -> «соціологічна концептуалізація інноваційної поведінки у транзитному суспільстві»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка