Методичні рекомендації щодо підготовки науково-дослідницьких робіт учнями-членами ман



Сторінка1/5
Дата конвертації06.11.2017
Розмір0.77 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5



Міністерство освіти і науки України

Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ УЧНЯМИ-ЧЛЕНАМИ МАН
(ДЛЯ НАУКОВИХ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ КЕРІВНИКІВ)
Затверджено на методичній нараді НЕНЦ Протокол № 1 від 25 лютого 2009 р.

м. Київ

2009 рік

ВСТУП
Наука - це колективний розум багатьох поколінь вчених. Вона є сукупністю людської думки й глибоко інтернаціональна за своєю суттю.

Та або інша галузь науки може розвиватися «паралельно» на різних континентах, у різних країнах без усякого запозичення. Отже, у науковій творчості є загальні риси, загальні закони, з'ясування яких допомагає проникнути в психологію пошуку істини. Разом з тим наука єдина, у ній усе більше стираються міжгалузеві грані.

Іноді вчені говорять про науку «велику» і «малу». Скажімо, до «великої» науки відносять дослідження в галузі ядерної енергетики або космосу, де над вирішенням проблем працюють великі інститути. А от невеликі колективи, лабораторії відносять до «малої» науки. Яскравим прикладом її успіху служить відкриття структури ДНК, що визначило на багато років розвиток біології. Це зробили дві людини ( Джеймс Уотсон і Френсіс Крік) на основі аналізу даних, отриманих у невеликих лабораторіях.

Кожний учений – це не тільки представник конкретної науки, але й син свого часу, своєї епохи. ...Дуже важливо, щоби творчий період у житті вченого, його природні схильності збігалися із принципами суспільного устрою, з державною політикою й ідеологією, нарешті, із загальною системою гуманітарних цінностей.

Кого вважати генієм? Одні дослідники цього феномена, розкриваючи зміст даного поняття, говорять про продукт творчості вченого; інші звертають увагу на психологічні й біологічні якості; треті зв'язують геніальність із завзятою працею. Є навіть таке визначення: геній – це людей, що виконує величезну роботу протягом тривалого часу, що й виявляє вплив на інших людей протягом багатьох лет. Як бачимо, тут звертається увага на продуктивність і творче довголіття вченого. Є точка зору, що геніальність виражається в здатності людини почати турбуватися раніше всіх. Не можна не назвати й таку складову геніальної роботи, як довговічність, завдяки якій вона рано або пізно одержить суспільне визнання, залучить прихильників і послідовників.

Геній не замикається в чистій науці. Його захоплюють історія, філософія, живопис, поезія, література, музика. Він бачить прекрасне й творить за законами краси. Кожний науковий факт викликає в нього захват і естетична насолода, факт єдності науки й мистецтва є аксіомою. Коли математик говорить про красу того або іншого доказу, то він тим самим виражає гармонію думок, гармонію частин доказу.

Нині ми переконуємося, що наука – це справа державної важливості, тому що без її відповідного рівня країна втрачає соціальний механізм виробництва нового знання. Втратившись науки, ми втрачаємо й систему вищої освіти. Слід прийняти за аксіому, що освіта повинна бути пріоритетним напрямком у суспільстві.

До цієї аксіоми ми прагнемо додати й таку: освіта повинна бути безперервною. Швидкий розвиток техніки й технологічних процесів вимагає постійного підвищення кваліфікації й перепідготовки фахівців. І цей процес буде успішним для тих, хто отримав фундаментальну освіту. Сама ж освітня система повинна бути такою, що постійно розвивається й розумно перебудовується. Вона спирається на педагога-новатора, педагога-творця, що організовує пізнавальну й наукову діяльність школяра, студента. Його підготовка й професійна спрямованість повинні випереджати вимоги нинішнього дня. Сучасна педагогіка і психологія доводять, що людина має безмежні потенційні здібності. Головне завдання педагога - вченого – це навчити своїх учнів вчитися безупинно.



СЕКЦІЯ «ПСИХОЛОГІЯ»
Автор: доктор психологічних наук, доцент Мороз Л.І.
Наукова робота учнів-членів малої академії наук України може мати як реферативний, так і дослідницький характер. У першому випадку її пишуть на основі аналізу й узагальнення літературних джерел: монографій, брошур, статей, методичних рекомендацій і т.п. Можна використовувати офіційні статистичні дані, Інтернет-ресурси та інші джерела інформації, які мають бути достовірними. Учень повинен узяти з літератури основний матеріал, який стосується проблеми, що вивчається, викласти його сутність та дати оцінку опрацьованим джерелам, тобто висловити свою точку зору стосовно проблеми, логічно обґрунтувати обрану тему, її наукову та практичну актуальність, викласти власні ідеї, пропозиції, зробити наукові або методичні висновки, корисні для суспільної практики.

У другому випадку, коли робота має дослідницький характер, учень використовує як науково-методичну літературу, так і власні спостереження , зібрані фактичні дані, може висувати власні гіпотези й перевіряти їх обґрунтованість експериментально. Наукова робота такого типу повинна мати теоретичну частину (до 30-49% загального об’єму), виклад методики дослідження, особисто отриманих експериментальних даних, їх аналіз та узагальнення, порівняння з іншими науковими даними, висновки.

В обох випадках слід приділити увагу аналізу актуальності теми дослідження, навіть якщо вона здається автору очевидно. Не виключено, що тема є актуальною тільки для самого автора, в силу його вікових чи психологічних особливостей та неосвіченості. Варто уникати глобальної постановки проблеми на рівні «Проблема свідомості в психології», адже реальної проблеми може і не бути, або вона настільки складна, що вирішити її не можливо в невеликій за обсягом науковій праці. Деякі автори вважають

актуальними ті проблеми, які раніше не досліджувалися. Можливо, що їх досліджувати не потрібно?

Як правило, дослідження наукової роботи складається з семи етапів.

Перший етап включає вибір напрямку дослідження, обґрунтування значення досліджуваної проблеми, формулювання теми, визначення об’єкту, предмету, мети та завдань дослідження.

Другий етап дозволяє визначити завдання дослідження на основі проведеного літературного огляду стану проблеми, яка вивчається під кутом зору його мети. Тут важливо з’ясувати стан розробленості проблеми, окреслити положення, які є наукового доведеними та загальновизнаними й коло питань, що не розроблені або стосовно яких точиться наукова полеміка. Саме на них і варто зосередитися молодому досліднику.

Третій етап включає висунення гіпотези та розробку теоретико-методологічних засад дослідження.

Четвертий етап полягає у розробці програми та методики експериментального дослідження.

П’ятий етап – проведення експериментального дослідження, опрацювання даних, їх вклад в належному обсязі, аналіз, інтерпретація та узагальнення. На цьому етапі важливе значення набуває подача автором отриманих даних в описовій чи кількісній формі, зокрема у вигляді таблиць, діаграм, графіків, якісний та кількісній аналіз цих даних, який є суттю наукової роботи

Шостий етап – формулювання наукових висновків і практичних рекомендацій за результатами дослідження.

На сьомому етапі проводиться літературне оформлення роботи і безпосередня підготовка до її захисту.

Назва (тема) наукової роботи повинна бути чітко сформульована та ясно розкривати зміст (предмет) дослідження. Добре, якщо автор може розкрити співвідношення та відмінності об’єкта та предмета дослідження, розуміє, що контингент, на якому проведене дослідження (наприклад, учні 5-6 класів середньої школи) й предмет дослідження (наприклад, динаміка психічного стану людини впродовж дня) – різні речі.

Тема наукової роботи - складова частина певної наукової проблеми, яку необхідно розкрити як розрив між відомим та невідомим, протиріччя між бажаним та наявним станом речей, яке можна усунути (вирішити проблему) певним чином, Дослідник має довести, що пропоноване їм нове рішення проблеми є більш ефективним, ніж існуючи досі, що пропоновані ним рекомендації є корисними.

Важливою складовою наукової роботи є програма дослідження, яка являє собою розгорнутий план дій, коли вказана послідовність і зміст етапів теоретичної й експериментальної роботи, зокрема наводяться відомості про експериментальну вибірку, її кількісні та якісні параметри, обґрунтовується її репрезентативність. Якщо за результатами дослідження планується порівнювати між собою експериментальну та контрольну групи, то слід пояснити, чим вони подібні, в чому їх відмінність.

Система прийомів і засобів, які використовуються у дослідженні, опис сукупності методів1, тлумачиться нами як методика. Вона відповідає на питання: як, яким способом проводити дослідження?

Методи дослідження вибираються з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник. Вони значною мірою визначають форми організації експериментальної роботи, загальну методологічну орієнтацію автора й результативність дослідження. У зв’язку з цим, особливо досліднику-початківцю, необхідно добре продумати логіку наукового пошуку, довести доцільність використання саме обраних методик вирішення поставлених завдань, їх переваг перед аналогічними.

Проаналізуємо, які методи доцільно використовувати при вирішенні конкретних завдань дослідження.

При вирішенні завдань роботи носить реферативного характеру, буде природним превалювання методів “теоретичного пошуку”, які автор вибирає з урахуванням особливостей проблеми і своїх можливостей, а також застосування певної конкретно-методичної концепції для дослідження обраної проблеми.

Отже при теоретичному дослідженні, коли потрібно дати загальну характеристику основних понять, явищ, процесів дослідження, виявити їх основні компоненти, обґрунтувати критерії, за якими можна аналізувати ці поняття, встановити можливі рівні функціонування і розвитку, обійтися без теоретичних методів дослідження, звичайно, неможливо. Сказане означає, що теоретична робота не повинна перетворитися в «цитатник». Не слід зловживати цитатами (максимум – абзац тексту з першоджерела), адже ніхто не сумнівається у працелюбності дослідника. Більш цікаво дізнатися про його власні думки з приводу наведених позицій вчених – з чим він згодний, а з чим –ні, чому не згоден і що сам може запропонувати.

До групи теоретичних методів відносять аналіз і синтез даних, що наводяться в наукових джерелах, методи абстрагування і конкретизації, моделювання, мисленєвий експеримент. В певних галузях науки виокремленні специфічні теоретичні процедури, наприклад, семіотичній аналіз походження термінів (аналіз етіології понять, історії їх виникнення та використання), історичний (з акцентом на тому, як змінювалися погляди вчених на певну проблему в різних історичних умовах), порівняльний – як тлумачаться певні проблеми в різних країнах (порівняльна педагогіка, юриспруденція і т. ін.).

Допоміжними засобами аналізу можуть стати хронологічні (порівняльні) таблиці, з яких буде видно, хто з вчених, в які роки які погляди висловлював, як вони змінювалися та збагачувалися, які суперечки виникали. Які нові проблеми поставали на тлі вже вирішених.

Яскравими прикладами успішного теоретичного дослідження є сформульовані за їх результатами законі таких наук, як фізика, хімія, психологія. Йдеться про закони, сформульовані Ньютоном, Ейнштейном, періодичний закон Д.Мендєлєєва й психофізичний закон Вебера-Фехнера.

Теорія становить цінність тоді, коли вона точно описує певне явище, пояснює її суть, дозволяє точно прогнозувати перебіг подій та впливати на них на свій розсуд. В якості прикладів нагадаємо теорію сновидінь З.Фрейда, теорія спадковості Менделя й т. ін.

При проведенні експериментального дослідження використовують емпіричні методів. Йдеться про пошукові або так звані пілотні дослідження, коли науковець збирає факти для того, щоб зрозуміти, чи існує проблема взагалі, які її типові риси й особливості.. Для такого дослідження характерне застосування методів спостереження, бесіди, опитування, контент-аналізу документів, статистичних зведень тощо. На підставі узагальнень цих даних формулюються попередні гіпотези, продовжується теоретичний аналіз проблеми, в результаті якого стає зрозумілим, що відомо, а що – не відомо, в чому суть проблеми, через які причини ми не можемо її вирішити або чому існуючи варіанти вирішення проблеми нас не влаштовують. Проблемна ситуація має бути прояснена максимально чітко, тільки після цього можлива конкретизація гіпотез дослідження, розробка програми констатувального чи формувального експерименту.

Перший тип експерименту (констатувальний) спрямовується на виявлення кількісних та якісних характеристик явища, яке досліджується Наприклад, якщо нас цікавить проблема інтелекту в емпіричному вимірі, то дослідження спрямовується на нагромадження фактичних даних про феномен дослідження (IQ) та іншими перемінними, які гіпотетично впливають на нього – це може бути вік, стать, раса, освіта й т. ін.

Проводячи формувальний експеримент, ми намагаємося вплинути різним способами на явище дослідження, з метою зміни його у бажаному напрямку. Якщо наші теоретичні припущення вірні, а засоби впливу адекватні, то результати впливу мають бути закономірні та статистично достовірні, вони не повинні бути залежними від особистості дослідника. Якщо методика експерименту вірна, належні результати відтворюються в подібних ситуаціях завжди, з однаковим успіхом. Йдеться про формування певних значущих якостей, властивостей, умінь, або навпаки, не допущення появи небажаних явищ – шкідливих звичок, небажаних якостей й т. ін.

Методи, що застосовує дослідник, повинні раціонально відповідати поставленій меті, бути обґрунтованими та ефективними. При наявності кількох аналогічних методів, слід пояснювати доцільність використання обраних автором, слід наводити аргументи за та проти, звертати увагу на недоліки існуючих методик та стратегій дослідження, щоб уникнути помилок. Ефективним є використання комплексу максимально об’єктивних методів, що доповнюють один одного. Бажано наводити відомості про те, звідки взяті застосовані дослідником методики, хто їх автор, що відомо про їх психометричні властивості (валідність, надійність). Це дає можливість визначити, чи відповідають застосовані методи цілям та завданням дослідження, особливостям контингенту дослідження. Якщо дослідження носить експериментальний характер, то на етапі перевірки вірогідності гіпотези необхідно визначити, які методи можуть бути застосовані на заключному етапі дослідження, коли перевіряється значущість виявлених відмінностей, узагальнюються результати дослідження і формулюються рекомендації з удосконалення певного процесу.

У психологічних, педагогічних та інших подібних дослідженнях досить часто застосовуються методи математичної статистики, які дозволяють кількісно описати явище, яке досліджується за допомогою параметричних та непараметричних характеристик. Це середнє арифметичне, середнє квадратичне, мода, медіана, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації. Становить інтерес те, якою мірою явище дослідження відповідає закону нормального розподілу, чи є якість певні відхилення від нього (асиметрія) й чим вона зумовлена. Одномірний аналіз явища не може дати багато матеріалу для аналізу, тому дослідники часто аналізують зв'язок двох і більше явищ, застосовують багатовимірні стратегії, коли за допомогою факторного чи регресивного аналізу, побудови матриць розподілу та обрахування коефіцієнтів кореляції, вдається винайти споріднені явища, які з’являються одночасно, чи залежать від якоїсь спільної для них детермінанти. Достовірність виявлених відмінностей також може бути оцінена кількісно, наприклад, за допомогою критеріїв Фішера чи Пірсона. Проте, не слід перебільшувати цінність кількісних методів доведення. Як правило, в психологічних дослідженнях досвідчені вчені намагаються гармонійно поєднувати кількісні та якісні, теоретичні та емпіричні методи. З них варто брати приклад й молодим вченим.

На завершення слід звернути увагу на такі вимоги до наукової роботи, як логічність її будови, аргументованість наукових положень, лаконічність та змістовність тексту, в якому представлено фактичний матеріал в обсязі, необхідному та достатньому для того, щоб зрозуміти точку зору автора та переконатися у достовірності вихідних даних та обґрунтованості висновків та пропозиції. Вони повинні випливати з основного матеріалу, відрізнятися науковою новизною та практичною корисністю. При написанні наукової праці необхідно дотримуватися загальноприйнятих правил подачі фактичного матеріалу у формі таблиць, графіків, малюнків, схем і т. ін., державних стандартів бібліографічного опису першоджерел.

Текст має бути написаний грамотно, у науковому стилі, ретельно вичитаний, адже автор несе особисту відповідальність за правильність наведених у ньому відомостей.
СЕКЦІЯ «СЕЛЕКЦІЯ ТА ГЕНЕТИКА»
Автор: Жемойда В.Л., кандидат с/г наук, доцент; Башкірова Н.В., кандидат біологічних наук, доцент (кафедра селекції та насінництва Національного університету біоресурсів та природокористування України)
Теми конкурсних робіт, які пропонуються, не є обов'язковими, а тільки можливими. Вчитель, або керівник гуртка, може самостійно визначати тематику досліджень, але вона повинна відповідати умовам конкурсу і бути присвячена проблемам генетики, селекції та насінництва сільськогосподарських культур.

Перелік тем:

1. Порівняльна оцінка сортів (або гібридів) рослин (сільськогосподарських, лікарських, плодових, ягідних, декоративних) з метою виділення найбільш придатних для вирощування в умовах певної місцевості (район, область).

2. Створення самозапильних ліній у перехреснозапильних видів сільськогосподарських, лікарських, плодових, ягідних, декоративних рослин для навчальних та селекційних програм.

3. Розробка методів гібридизації рослин та вивчення біології їх цвітіння.

4. Вивчення генетичних механізмів контролю ознак рослин.

5. Вивчення впливу різних елементів технологій вирощування насіння на продуктивність сільськогосподарських культур.



Методичні поради до виконання дослідницьких робіт.

Тема 1. Порівняльна оцінка сортів (або гібридів) рослин з метою виділення найбільш придатних для вирощування в умовах певної місцевості (село, район, область).

Метою роботи може бути або вивчення урожайності окремих зразків, або підбір набору сортів для подовження терміну використання продукції (овочевих, декоративних культур).

Головним при проведенні таких досліджень є підбір сортів. Вони повинні бути новими для даної місцевості, щоб наслідки роботи мали практичне значення (див. «Перелік сортів» нижче). У дослідах бажано вивчати не два, а п'ять – сім сортів чи гібридів, які повинні бути районованими для вашої кліматичної зони і належати до однієї групи стиглості (ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, середньопізньостиглі, пізньостиглі). Порівняння сортів чи гібридів різних груп стиглості або сортів і гібридів між собою може привести до хибних висновків і є методично не вірним.

Досліди по цій темі повинні закладатись в повтореннях (2 – 4), кількість яких залежить від площі дослідного поля і наявного насіння. Кожний зразок повинен вирощуватись на однакових за площею і, бажано, ґрунтовими умовами, ділянках. Кількість рослин на ділянці не може бути меншою 30 (для овочевих, наприклад). Для зернових – площа ділянки не менше 1 м2. В одному повторенні вирощуються всі досліджувані зразки та стандарт, яким може бути або національний стандарт для вашої зони, або старий, найбільш поширений сорт. Ділянки в повтореннях розташовуються рендомізовано.

Тобто, наші вимоги базуються на методиці закладання польових дослідів, яка викладена в підручнику Доспєхова Б.А. „Методика полевого опыта". М. Агропромиздат, 1985 г.

Збирання урожаю з ділянок проводять після достигання зразків одночасно в усіх повтореннях. Зважування одержаного чистого урожаю проводять на одних і тих же вагах. Результати заносять в журнал досліду, складають таблиці і обов'язково роблять математичний обробіток даних з визначенням середньої арифметичної та найменшої суттєвої різниці для порівняння зі стандартом. Визначають найкращі сорти, які статистично достовірно перевищують стандарт (якщо такі є). Найкращі по різних групах стиглості сорти або гібриди можуть бути запропоновані для вирощування в данній місцевості для подовження періоду споживання продукції.

При вирощуванні декоративних культур увагу необхідно звертати, відповідно, на сорти з різним строком цвітіння, підбираючи сорти і гібриди, які забезпечують найтриваліший період декоративності ділянки.

Тема 2. Створення самозапильних ліній у перехреснозапильних видів для навчальних та селекційних програм.

При виконанні досліджень по цій темі учні будуть мати можливість ознайомитись із впливом інбридингу на урожайність рослин, вивчати особливості прояву інбридингу в ряду поколінь, одержати гомозиготні інбредні лінії 5-7 покоління і на їх базі зможуть одержати гетерозисні гібриди.

Для проведення самозапилення квіток різних культур необхідно, в першу чергу, запобігти попаданню чужого пилку на приймочки маточок, для чого вмістити нерозкриті квітки під ізолятор. Ізолятори можуть бути різноманітними: від марлевих до паперових, аби забезпечували ізоляцію і умови для одержання життєздатного насіння. Самозапилення необхідно проводити традиційним для культури способом. На ізольованих суцвіттях, квітках повинні бути етикетки із позначенням номера ділянки, рослини (якщо це можливо), кількості квіток, які самозапилили і дати проведення операції. Під ізоляторами виросте насіння від самозапилення, яке дасть рослини першого інбредного покоління. Вирощувати рослини інбредних

поколінь необхідно поряд з батьківськими і досліджувати урожайність і батьківських, і інбредованих рослин першого, другого, третього і т.д. поколінь. Порівнюючи одержані результати, можна зробити висновок про вплив інбридингу на різні ознаки.

Дуже показовою буде ця робота, якщо її проводити з кукурудзою. Можна досліджувати і висоту рослин, і розмір качанів, і урожай зерна.

Тема 3. Вивчення генетичних механізмів контролю ознак рослин.

Перед початком дослідницької роботи необхідно познайомитися із літературою щодо генетики вибраної культури. Це необхідно з двох причин. По – перше, якщо дослід закладається тільки для демонстрації певних розділів шкільного курсу біології, необхідно вибрати ознаки, в контролі яких приймають участь по одному незалежному гену і відсутня їх взаємодія. По-друге, переконавшись у відсутності відомостей про генетичний механізм контролю ознак, які ви хочете вивчити, ви повинні ретельно перевірити константність їх прояву у батьківських форм перед схрещуванням.

Не забудьте, що за фенотипом домінантні ознаки проявляються у гетерозиготних і гомозиготних за домінантним алелем генотипах. Розщеплення в першому гібридному поколінні буде відсутнє тільки при схрещуванні гомозиготних організмів. А гетерозиготні дадуть різних нащадків уже в першому гібридному поколінні. Це зрозумів ще Г. Мендель, який ретельно перевіряв константність батьківських організмів на протязі декількох років.

При проведенні схрещування материнські квітки повинні бути своєчасно кастровані для запобігання самозапилення. Після перенесення пилку з батьківських рослин на приймочки маточок материнських необхідно запилені квітки вмістити під ізолятор і на етикетці записати тип схрещування, кількість квіток, дату проведення операції. Після достигання насіння (необхідно не менше 50 життєздатних насінин) ізолятори зрізують і в лабораторіях підраховують кількість одержаних насінин. З цього насіння

одержують на наступний рік рослини F1, які вивчають за вибраними ознаками і на яких проводять самозапилення квіток, якщо це можливо, або схрещують рослини F1 між собою для одержання насіння F2. Висіявши його, на рослинах другого гібридного покоління проводять вивчення прояву ознак і підраховують кількість рослин із різними фенотипами. Аналізуючи результати, роблять висновки про генетичний механізм контролю ознак. Робота потребує аналізу в F2 великої кількості нащадків (не менше 100).

Відомості про генетику окремих культур можна взяти з наступних джерел: „Генетика культурных растений", Ленинград, Агропромиздат, І том. Зерновые, (под. ред. Кобылянского В.Д., Фадеевой Т.С., 1986 г). II том. Кукуруза, рис, просо, овес (под. ред. Дорофеева В.Ф., Фадеевой Т.С., 1988 г). III том. Овощные, бахчевые (под. ред. Буренина В.И., Фадеевой Т.С., 1990 г), «Частная селекция полевых культур» Коновалов Ю.Б. М. Агропромиздат, 1990 г. або в будь-якій іншій літературі по генетиці окремих культур.


Каталог: images
images -> На реферат надається письмова рецензія передбачуваного наукового керівника або іншого фахівця, призначеного приймальною комісією
images -> Програма для складання вступного іспиту до аспірантури
images -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
images -> Віртуальна виставка праць викладачів об’єднання сільськогосподарських бібліотек Житомирської області за 2014 рік
images -> Медсестринство в геронтології та геріатрії
images -> Гостра дихальна недостатність
images -> Програма вступного випробування з іноземної мови (англійська, німецька, французька) за професійним спрямуванням
images -> Розвиток вітчизняної системи електронних наукових видань
images -> Програма м. Івано-Франківськ, 2011 міністерство охорони здоров’я україни


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка