Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення звільнення в запас військовослужбовців строкової служби


ХАРАКТЕРНІ ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЇЦИДЕНТА



Сторінка5/30
Дата конвертації20.03.2017
Розмір5.24 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

ХАРАКТЕРНІ ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЇЦИДЕНТА

Самогубство скоюється людьми різноманітних психологічних типів.



Не існує так званого типу військовослужбовців, “схильних до самогубства”.

Усе залежить від сили психотравмуючої ситуації і її особистісної оцінки як нестерпної. Водночас суїцидантам властиві деякі загальні риси особистості, ступінь виразності яких різноманітна. До характерних особистісних особливостей суїцидентів можна віднести:



  • невпевненість у собі;

  • низький або занижений рівень самооцінки;

  • високу потребу до самореалізації;

  • симбіотичність, високу значимість для них теплих, емоційних зв'язків, щирості взаємовідносин, наявність емпатії, розуміння і підтримки з боку оточуючих;

  • труднощі у вольових зусиллях при прийнятті рішень;

  • зниження рівня оптимізму й активності в ситуації утруднень;

  • схильність до самозвинувачення, перебільшенню своєї провини;

  • несамостійність;

  • недостатня соціалізація, інфантильність і нестиглість особистості.

Труднощі служби, зміна звичного стереотипу посідають для таких військовослужбовців суб'єктивною значимістю. При зіткненні з негативними життєвими подіями вони виявляються найбільш схильними до депресивного реагування і приходять до висновку, що самогубство є єдиним виходом із ситуації, що створилася.

ЩОБ ЗАПОБІГТИ ТРАГЕДІЇ...


Під самогубством розуміється як індивідуальний вчинок особистості, так і соціально-психологічне явище, що відбиває в собі поряд з індивідуальними особливостями характер впливу і впливи соціальних чинників (вимоги військової служби, специфічні умови її проходження і т.і.). Відповідно до цього і повинна будуватися вся система профілактичної роботи командування частини, офіцерів штабу, виховних структур.

Основним напрямком профілактичної роботи є ослаблення й усунення соціальних і соціально-психологічних причин і умов, що сприяють формуванню і прояву суїцидальної поведінки військовослужбовців, зберіганню суїцидогенної обстановки у військовій частині.

Приватна профілактика будується на основі обліку групових і індивідуальних чинників ризику. Вона спрямована на своєчасне виявлення військовослужбовців, які знаходяться в суіцидонебезпечному стані, і надання їм психологічної допомоги і підтримки.

Профілактична робота повинна об'єднувати міри соціального, психологічного, медичного, правового і педагогічного характеру і бути безперервною, послідовною, за участю всіх посадових осіб військової частини.

ЩО ВПЛИВАЄ НА ЗНИЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ
З ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДІВ



  • Зниження стрункої системи обліку, реєстрації й аналізу суіцидальних подій.

  • Приховування суіцидальних спроб без важких тілесних ушкоджень. А це у свою чергу призводить до появи великої групи військовослужбовців із підвищеним ризиком завершеного суіциду.

  • Слабка взаємодія в профілактичній роботі командирів, офіцерів-вихователів, психологів, медичних працівників, юристів, інших посадових осіб.

  • Недостатня психолого-педагогічна компетентність офіцерського складу.

Командирам, фахівцям органів виховної роботи важливо пам'ятати, що при всіх життєвих ситуаціях військовослужбовці по-різному реагують на них. Підхід до аналізу причин, мотивів (С) потребує глибокого проникнення у суть явища, знання дійсного стану справ серед підлеглих. Тобто необхідний всебічний облік суїциідальних пригод у військових частинах, збір і узагальнення інформації про всі (С) і замахи на (С) за різними параметрами (категорії особового складу, службовий стан, сімейне виховання, освіта, релігійність та ін.). Також доцільно встановити найбільш характерні тенденції, обставини (С) за місцем, часом та способом скоєння. З цією метою узагальнюються отримані результати, виявляються слабкі ланки в роботі з попередження (С), відпрацьовуються практичні заходи з активізації профілактичної діяльності.

Таким чином, для попередження (С) командирам, штабам, фахівцям органів виховної роботи необхідно знати не тільки мотиви і приводи цих актів, але й обставини, які характеризують соціальне середовище і особистість.



Знання людей досягається двома взаємопов'язаними шляхами:

Перший — спеціальне вивчення особового складу, збір та аналіз різних даних про службу і поведінку воїнів.

Другий — повсякденне спілкування командирів, фахівців органів виховної роботи з підлеглими, уважне ставлення до всіх сторін їх діяльності. Вивчення воїна в динаміці повсякденного життя дозволяє зробити висновки про його характер, моральні і ділові якості, душевний стан і внутрішній настрій, реакцію військовослужбовця на ті або інші конфліктні ситуації.

Відомо немало методів і прийомів вивчення індивідуальних особливостей військовослужбовців. В залежності від того, яким чином отримана та або інша інформація про воїна, розрізняють метод "безпосереднього вивчення особистості" (бесіда, спостереження, зв'язок з батьками, школами і підприємствами, де він працював до призову) і метод опосередкованого вивчення особистості (аналіз документів, узагальнення думок, аналіз результатів діяльності, відданих наказів, доручень, завдань). Важливе комплексне застосування методів, щоб вони, доповнюючи один одного, надавали більш всебічні точні відомості про особистість воїна.



МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ


1. БЕСІДА є найбільш розповсюдженим методом безпосереднього вивчення воїнів. Продумана індивідуальна бесіда залишає помітний слід у свідомості воїна. Важливо врахувати місце і час проведення бесіди, її характер. Необхідно створити обстанов­ку відвертості і взаємної довіри, уважно вислухати підлеглого і дати йому розумну пораду, допомогти зробити правильну оцінку життєвої ситуації. По суті питань, що задаються, реакції на ваші поради з'ясувати відношення воїна до служби, до своїх товаришів, до життєвих негараздів, що зустрічаються, до нестатутних взаємовідносин, ступінь розуміння ним того, що відбувається в підрозділі і своїх функціональних обов'язків.

До кожної бесіди необхідно ретельно готуватися. Важливо продумати її зміст, визначити коло питань, які повинні стояти в центрі уваги і з'ясування яких дозволить глибше пізнати духовний світ воїна, виявити на нього найбільший вплив. Після кожної бесіди необхідно підвести її підсумки, оцінити результати і визначити заходи, які мали б вплив на подальшу поведінку воїна. Бажано вести Записи за результатами бесіди, що відбулася, але робити це треба тільки після її закінчення, інакше важко прихилити до відвертого вираження думки співрозмовника.

В якості прикладу розглянемо особливості індивідуальної профілактичної бесіди з суїцидентом. Основною метою профілактичної бесіди є надання допомоги людині у вирішенні складних життєвих ситуацій. Профілактична бесіда розглядається як складова і обов'язкова частина роботи з попередження суїцидальних проявів серед військовослужбовців.

Для того, щоб вчасно виявити таких військовослужбовців, командирам, фахівцям органів виховної роботи доцільно постійно підтримувати контакт з офіцерами підрозділів, безпосередньо працюючих з особовим складом, навчати командирів підрозділів, їх заступників з виховної роботи виявляти за певними ознаками підлеглих, які знаходяться у передсуїцидальному стані. З моменту виявлення таких воїнів і виникає необхідність проведення з ними індивідуальної профілактичної бесіди.

Феномен суїциду найчастіше зв'язується з уявленням про психологічну кризу особистості, під якою розуміють гострий емоційний стан, викликаний якимись особливими, особисто значущими психотравмуючими подіями. Причому ця криза такого масштабу, такої інтенсивності, що весь попередній життєвий досвід людини, що зважилася на суїцид, не може підказати йому іншого виходу з ситуації, яку він вважає нестерпною.

Така психологічна криза може виникнути зненацька (під впливом сильного афекту). Але частіше внутрішня душевна напруга накопичується поступово, об'єднуючи в собі різнорідні негативні емоції. Вони накладаються одна на одну, стурбованість переходить в і тривогу, тривога змінюється безнадією. Людина втрачає віру в себе, в спроможність подолати несприятливі обставини, виникає внутрішній конфлікт «неприйняття самого себе», «самовідрази», з'являється відчуття «втрати сенсу життя».

Ось чому для відвертання спроби самогубства так важливо вчасно встановити з людиною, що потрапила в біду контакт, вступити з нею в дружнє спілкування.

Бесіда з військовослужбовцем, який знаходиться в стані психологічної кризи, — справа надзвичайно тонка, специфічна і вимагає ретельної попередньої підготовки. Але часом обставини складаються так, що провести бесіду необхідно невідкладно. Для того, щоб бесіда була ефективною, вона повинна складатися з декілька етапів, кожен з яких має свою специфічну задачу і припускає використання спеціальних прийомів.



Запрошення на бесіду. Ні в якому випадку не викликати до себе людину через третіх осіб. Запросити обов'язково особисто, бажано віч-на-віч. Краще спочатку зустрітися немов би ненароком, звернутися з будь-яким нескладним проханням або дорученням, виконання якого дасть привід для зустрічі.

Місце бесіди. Можна, звичайно, провести розмову в службовому кабінеті, але краще не в настільки «формальному» місці. Але головне -відсутність сторонніх. Ніхто не повинен переривати розмову, скільки б вона не тривала.

Час бесіди. Бажано провести бесіду в неслужбовий час, коли кожний зайнятий своїми справами. Можна навіть перед самим відбоєм, не боячись продовжити бесіду і після нього. Нічна розмова легше стає довірчою, до того ж цей час, коли негативні переживання

посилюються, загострюється почуття самотності, що несе в собі підвищену суїцидонебезпеку. (Це і час максимальної кількості самогубств).



Поведінка під час бесіди. Намагайтеся не робити ніякий, в крайньому випадку обмежтеся стислими позначками. Не дивіться на годинник і тим більше не виконуйте будь-яких «попутних» справ. Будьте максимально уважні, максимально Зацікавлені співрозмовником. Покажіть, що важливіше цієї бесіди для вас зараз нічого немає.

Початковий етап бесіди

Головна задача цього етапу у встановленні емоційного контакту з запрошеним на бесіду, встановлення взаємовідносин співпереживаючого партнерства», що характеризується високим рівнем довірливості.

Необхідно переконати людину в тому, що його проблеми будуть зрозумілі, що ви щиро поділяєте його турботи і труднощі. Цим ви зменшуєте ступінь емоційної напруги співрозмовника, надаєте йому можливість більш відверто говорити про свою ситуацію і переживання.

Навіть якщо ви не поділяєте висловлених співрозмовником оцінок, по-іншому дивитися на оточуючих його людей, на ситуацію що склалася, не поспішайте суперечити, відвертати, висловлювати свої погляди. На цьому етапі повинно переважати тільки уважне вислуховування, доброзичливість, щире прагнення зрозуміти співрозмовника. Навіть ваші питання, уточнення не повинні на цьому етапі нести в собі елементів сумніву в правомірності його думок і уявлень. В результаті ви будете сприйматися як людина, що розуміє, чуйна і та, що заслуговує довіри.

В процесі бесіди формується більш повне уявлення про особистість військовослужбовця, його потреби і інтереси, про його цінності, життєве спрямування, необхідно уточнити також відомості про близьких йому людей, так як саме вони (родичі, друзі, товариші по службі) часто є тими джерелами допомоги й підтримки, що будуть сприяти подоланню військовослужбовцем даної кризи.

Слухаючи співрозмовника, звертайте увагу не тільки на його слова, але і намагайтеся виявити підтекст, примічайте недомовки, стежте за манерою спілкування і поведінки, особливостями мови, жестів, міміки, вони не менше слів допоможуть вам визначити, чи встановлений взаємний контакт, коли можна буде переходити до другого етапу бесіди.



Другий етап бесіди

В ході цього етапу встановлюється послідовність подій, в результаті яких склалася кризова ситуація, з'ясовується, що вплинуло на душевний стан воїна. Один з найбільш істотних моментів цього етапу - зняття у військовослужбовця відчуття безвихідності його ситуації, тобто необхідно переконати його в тому, що подібні ситуації виникають і у інших людей, що стан справ цілком поправний і причини можуть бути усунені, — прийом "подолання винятковості ситуації".

З цією ж метою можна використати питання, сформульовані так, що сама відповідь на них буде припускати зміну позиції людини по відношенню до її проблем і труднощів. (Золоте правило психотерапії: «Якщо не можеш змінити обставини, зміни своє ставлення до них»).

В атмосфері співчутливого вислуховування військовослужбовець, розповідаючи про своє життя, службу, повідомить про успіхи і досягнення, про труднощі в службі і житті. Необхідно тактовно підкреслити ці успіхи, формуючи у співрозмовника поняття про себе як про особистість, здатну до подолання життєвих негараздів — прийом «підтримка успіхами і досягненнями». Слід відзначити, що «підтримка успіхами і досягненнями», будучи засобом непрямого навіювання, є дуже ефективним прийомом психологічної допомоги і повинна неодноразово повторюватися протягом всієї бесіди.

В ході цього етапу необхідно також використати прийоми, що підтримують і що поглиблюють зміст бесіди. «Структурування бесіди» - це висловлювання, спрямовані на внесення послідовності в оповідання. Фіксуючись на психотравмуючих епізодах, співрозмовник в результаті емоційної напруги може забігати наперед, пропускати деякі моменти, інколи дуже істотні. Цю тенденцію необхідно рішуче переборювати, інакше негативні переживання будуть посилюватися.

Встановлення послідовності фактів, приведення їх в певну систему в багатьох випадках призводить воїна до зміни оцінки ситуації, до усвідомлення того, що несприятлива ситуація, сприймана їм як непереборна та безнадійна, цілком поправна. Вже сама розповідь про свою ситуацію і переживання сприяє зняттю негативних емоцій.

В ході бесіди можуть виникати паузи. В цих випадках можна використати прийом «постійна увага до змісту» повторення деяких факторів, повідомлених вам раніше, тим самим виявляючи зацікавленість в співрозмовникові, виявляючи увагу до нього. На завершення другого етапу доцільно використати прийом «визначення конфлікту», тобто висловити чітке формулювання ситуації, що переживається військовослужбовцем. Точне формулювання ситуації створює враження, що, якою б тяжкою не була б проблема, вона може бути зрозуміла, і ви її розумієте. (Використання такого прийому особливо необхідне, коли співрозмовник збентежений або розгублений).

Третій етап бесіди

Цей етап являє собою спільне планування діяльності з подолання кризової ситуації. Слід мати на увазі, що імовірність реалізації дій, що плануються буде вищою в тих випадках, коли в плануванні ваш співрозмовник грає ведучу роль.

Основними прийомами 3-го етапу можуть бути «інтерпретація», «планування», «утримання паузи».

«Інтерпретація» - висловлювання гіпотези про можливі рішення в даній ситуації.

«Планування» - спонукання військовослужбовця до словесного оформлення планів подальшої діяльності.

«Утримання паузи» - цілеспрямоване мовчання - важливий засіб психологічного впливу. Мета паузи - надати співрозмовнику можливість виявити ініціативу і стимулювати словесне оформлення планів поведінки, що розробляються ним. Мовчання зменшує темп бесіди, надає людині час для розгляду альтернатив, для прийняття рішення. Воно позитивно впливає на її емоційний стан, зменшує емоційну напругу. Утримання паузи повинно бути мовчанням, що схвалює, яке виражає інтерес до співрозмовника. Воно повинне супроводитися невербальною комунікацією - позою, мімікою, поглядом, що висловлюють емоційну підтримку.

Ґрунтуючись на знанні особистості військовослужбовця, його відношеннях з навколишніми в нинішній несприятливій ситуації, необхідно запропонувати певний варіант поведінки, можливі засоби вирішення ситуації, які можуть призвести до виходу з психологічної кризи.

Поради необхідно давати надзвичайно обережно і ні в якому разі не наполягати на їх «істинності в останній інстанції», апелюючи до власного досвіду. Дати 100-відсотково гарну пораду просто неможливо, оскільки життєві ситуації кожної людини строго індивідуальні і унікальні. Найбільш прийнятні ті рекомендації, що спираються на систему цінностей самого військовослужбовця, в іншому випадку це може призвести до того, що він буде механічно відкидати погляди, що йому нав'язуються, недовірливо і без необхідної уваги ставитись до ваших порад.

Тільки спільний пошук способів вирішення проблеми надасть вашому підлеглому впевненість у власних силах, підвищить його самооцінку.



Четвертий (завершальний) етап бесіди.

Це етап остаточного формування рішення, активної психологічної підтримки і надання військовослужбовцю впевненості у своїх силах і можливостях.

План дій повинен бути виражений граничне ясно, послідовно і стисло. Основними прийомами цього періоду є: «Логічна аргументація» і «раціональне навіювання впевненості».

З цією метою необхідно переконати військовослужбовця в наступному:

- що важкий емоційний стан, який він переживає в даний момент, є тимчасовим, що інші особи в аналогічних ситуаціях почували себе також тяжко, а з часом їхній стан повністю нормалізувався;

- що його життя потрібне рідним, близьким, друзям і його вихід з життя стане для них важкою травмою; що він, безумовно, має право розпоряджатися своїм життям, але рішення питання про вихід з життя в силу його крайньої важливості краще відкласти на деякий час, спокійно його обдумати. (Підкреслення права військовослужбовця розпоряджатися власним життям підвищує його самооцінку, збільшує відповідальність за свою поведінку, зменшуючи актуальність суїциідальних переживань).

Найважливішою умовою профілактичної бесіди є її анонімність. Це означає, що будь-яка інформація, повідомлена військовослужбовцем, не може бути передана без його згоди кому б то не було, а тим більше стати предметом обговорення у військовому колективі. Порушення цього принципу підриває основу довіри, що в кінцевому підсумку робить подальшу профілактичну роботу надзвичайно утрудненою, а часом і просто неможливою.

Подальша робота буде складатися виходячи з аналізу бесіди з урахуванням особистих особливостей військовослужбовця і ситуації, що склалася.

Рекомендації з подальшої, після бесіди, роботи,/ можуть полягати в наступному:

- необхідно поставити до відома командира підрозділу про неблагополучну ситуацію для військовослужбовця (та частка інформації, яку ви розкриваєте обов'язково розглядається з військовослужбовцем в ході бесіди. Необережне розголошення може нанести тільки шкоду);

- враховуючи підвищену імовірність неадекватних реакцій, необхідно створити для військовослужбовця на який-небудь період більш спокійні умови служби: не призначати в наряди (особливо зі зброєю), водіїв не посилати в рейси та інше.;

- не залишати військовослужбовця на цей період без контролю і уваги. Цю задачу доцільно доручити товаришам по службі, що знаходяться з ним в дружніх відносинах;

- при необхідності продумати можливість госпіталізації військовослужбовця (визначення його на деякий час до медчастини для медикаментозної підтримки).

Таким чином, для проведення профілактичної бесіди з військовослужбовцем, який знаходиться в стані психологічної кризи, може бути запропонована певна її побудова з виділенням головних етапів. Але буває так, що бесіда піде іншим шляхом, етапи можуть мінятися місцями, суміщатися і т. ін.. Боятися цього не треба, бо будь-яка схема несе в собі елемент умовності.

Творче застосування в роботі профілактичної бесіди, щире бажання допомогти людині в горі, утримати його від рокового кроку повинно бути головним орієнтиром у вашій роботі.

II. До методу глибокого безпосереднього вивчення особового складу відноситься постійне і систематичне спостереження офіцера за поведінкою і навчанням підлеглого, аналіз його службової діяльності.

Уміння спостерігати передбачає спроможність не тільки бачити, діяти, але і накопичувати дані, узагальнювати і систематизувати їх. Важливо вловити типове у поведінці людини, правильно оцінити її вчинки, виділити особливості особистості, мотиви поведінки. Серйозну роль в ході спостереження грає уміння судити про прояви внутрішніх почуттів воїна за зовнішніми ознаками його поведінки -виразу обличчя, настрою.

Процес спостереження повинен бути безперервним, конкретним і активним. Не забувайте про те, що кожна особистість суперечлива, складна, в ній багато прихованого від поверхового погляду. Безпосередньо спостерігати можна лише зовнішні прояви людини в процесі діяльності. Ряд суттєвих психологічних компонентів, що визначають поведінку, не мають зовнішніх проявів і, отже, не можуть бути виділені методом спостереження. Але використання метода спостереження допоможе вам у вивченні людини, систематизації наявної інформації з метою об'єктивності роботи, що проводиться.

Наприклад, в ході спостереження за військовослужбовцями можливо визначити схильність до відхиленої поведінки, нервово-психічну нестійкість, психічні розлади і т.ін.

Сполучаючи метод спостереження з іншими методами, можна вчасно виявити осіб, схильних до суїцидів.

III. Один з дієвих методів опосередкованого вивчення воїнів - аналіз документів: ОПК, характеристики, вкладний лист до карти амбулаторного хворого, карта професійного психологічного відбору. Такі документи надають надто різноманітний матеріал для судження про підлеглих, на основі цього матеріалу у командирів, фахівців органів виховної роботи формується початкове уявлення про особистість воїна.

IV. Краще пізнати людину допомагає узагальнення думок особового складу про її поведінку і дії. Обмін думками з офіцерами, прапорщиками, сержантами, співставлення спостережень і висновків багатьох людей дозволяє глибше вивчити людину.

V. Кваліфіковану допомогу у більш глибокому вивченні підлеглих можут надат медичні працівники. Проводячи амбулаторні прийоми, постійно спілкуючись з військовослужбовцями, військовий лікар має можливість систематично спостерігати за поведінкою воїнів, визначати їх особливості і виявляти причини тих або інших відхилень в поведінці.

VI. Багато потрібних відомостей надає листування з батьками, а також зі школами, підприємствами. Ці джерела інформації допоможуть краще вивчити умови життя і виховання підлеглих до призову в армію, дізнатися про вплив батьків на своїх синів.

В листах до батьків бажано повідомити відомості про службу сина, життя колективу, його традиції, попросити поділитися спостереженнями про особливості їх сина, розповісти про свою трудову діяльність. Недоцільно повідомляти батькам про провини сина.

Прагніть використати випадки, коли батьки приїздять в частину, обов'язково знайдіть час поговорити з ними.



VII. Широко застосовується в військовій практиці, з метою вивчення підлеглих, аналіз результатів їхньої діяльності (виконання індивідуальних завдань і доручень). Цей метод вивчення підлеглих заснований на силі психологічного ефекту, що викликається відкритим вираженням віри в їх сили і можливості.

Прагнення офіцера використати позитивне в особистості воїна, довіра до нього виявляють сильний моральний вплив на підлеглого. Воїни, відчувши довіру з боку командирів і начальників, стають більш чуйними, починають реагувати на будь-яку моральну дію. Використовуючи позитивні якості, офіцер привертає підлеглого до активної діяльності, яка відповідає його хисту і можливостям.

Результати вивчення підлеглих (за методикою вивчення особового складу) слід вчасно заносити в робочий зошит, блокнот. Практика показує, що вести вивчення воїнів слід за певною системою, щоб, накопичуючи факти, аналізуючи їх, можна було б практично застосувати їх в організації психолого-педагогічного впливу на підлеглих.

Нижче наведена зразкова форма соціально-психологічної карти особистості (карта індивідуального вивчення військовослужбовця), яку доцільно завести на кожного військовослужбовця. Вона являє собою узагальнений за своєю інформативністю документ, де відбиті демографічні, моральні, психологічні дані військовослужбовця (загальну оцінку військовослужбовця; морально-психологічну характеристику;

змінність рис характеру; розвиток емоційно-вольових якостей;

готовність до бойових дій; досягнення у військовій службі; наявність заохочень і стягнень).


Соціально-психологічна карта особистості


І. Соціальне - демографічні дані ( прізвище, ім'я, по батькові, в/звання, посада, дата, місце народження, національність, де і коли був призваний, освіта, дата прибуття в частину і прийняття присяги, домашня адреса, віровизнання).

II. Сімейний стан (батько, мати, якщо немає — у кого виховувався, обстановка, достаток, брати, сестри, дружина, діти, дівчина, друзі, події в родині, стан рідних, рід їхніх занять, судимість).

III. Фізичний розвиток, стан здоров'я (ставлення до фізкультури, спорту, травми, переломи, спадкові хвороби, вага, зріст, будова тіла, ставлення до алкоголю, наркотиків, паління і т.ін.).

IV. Життєвий досвід до призову в армію (де і як навчався, працював, судимість, приводи в міліцію, захоплення, релігійні переконання).

V. Індивідуально-психологічні особливості (сприйняття, увага, пам'ять, реакція, почуття, темперамент, характер, хист).

VI. Дані, що характеризують в службово-бойовій діяльності (перенесення тягаря військової служби, недоліки в бойовій і гуманітарній підготовці, класність, несення бойового чергування, служби в нарядах, вартах, ставлення до служби, дисциплінованість, виконання моральних, етичних норм, взаємовідносини в колективі, авторитет, відношення до товаришів по службі, допомога, дотримання:

вимог статутів, наказів, розпорядку дня, правил носіння форми одягу, охайність).

VII. Стислі службові характеристики:

- по першому періоду служби;

- за підсумками другого періоду служби;

- за підсумками третього періоду служби;

- загальна за всю службу.

VIII. Індивідуальна робота (проведення бесіди, спостережень, результати аналізу документів, узагальнення думки про військовослужбовця, зауваження, медичних працівників, матеріали листування з батьками, аналіз результатів діяльності та інше).

Доцільно також, щоб до карти підклеювалась фотокартка, а також додавалися всі матеріали, що надійшли на військовослужбовця з навчального підрозділу, військкомату, від батьків та інше.



Не менш важливе місце в профілактиці суіцидів займають і інші активні методи виявлення суїцидонебезпечних військовослужбовців. Це їх вчасне медичне обстеження, а також визначення вираженості ризику суїцидозалежності з допомогою методики, розробленої НДІ психоневрології їм. Бехтерева.


Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка