Методичні рекомендації щодо участі у Всеукраїнській історико-географічній експедиції «Історія міст і сіл України»



Сторінка1/8
Дата конвертації20.11.2018
Розмір3.24 Mb.
#65149
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8



ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ

Деякі поради організаторам роботи з історичного краєзнавства

серед учнівської молодді

Харків – 2010



У збірці вміщені методичні рекомендації стосовно актуальних питань роботи з історичного краєзнавства, зокрема: проведення історико-краєзнавчої експедиції в польових умовах, поради щодо участі у Всеукраїнській історико-географічній експедиції «Історія міст і сіл України» та у зльоті юних краєзнавців – активістів руху учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків» (станції історичного напряму). Щиро сподіваємося, що наші поради стануть у пригоді юним історикам-краєзнавцям.




Відповідальний за випуск:

Упорядники збірника:



Редіна В.А., директор Харківської облСЮТур

Буйнова Н.І., методист Харківської облСЮТур;

Буйнов Ю.В., к.і.н., доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології ХНУ ім. В.Н.Каразіна

Сушко В.А., к.і.н., методист Харківської облСЮТур






зміст

І. Деякі питання щодо організації та проведення



історико-краєзнавчої експедиції .................................................................................................

ІІ. Методичні рекомендації щодо участі у Всеукраїнській

історико-географічній експедиції «Історія міст і сіл України»................................................

2.1. Загальна інформація про конкурс.................................................................................................



2.2. Методи дослідження напряму «Нарис-опис»................................................................................ ..

2.3. Методи дослідження напряму «Туристсько-краєзнавчий маршрут».............................................

ІІІ. Методичні рекомендації щодо підготовки команд

до обласного зльоту юних краєзнавців – активістів руху

учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків» (станції історичного напряму)...


3.1. Станція «Історичне краєзнавство»...............................................................................................

3.2. Станція «Археологія»...................................................................................................................

3.3. Станція «Етнографія» (старша група) та «Історичне краєзнавство» (молодша група).......

Додатки..............................................................................................................................


І. Деякі питання щодо організації та проведення історико-краєзнавчої експедиції
Важко переоцінити можливості впливу туристсько-краєзнавчої роботи на розвиток особистості дитини. Сучасним дітям не вистачає таких умов перебування , при яких реалізовувалася їх активна діяльність у соціальному та культурному середовищі, розвивалися власні комунікативні здібності. Під час проведення походів, експедицій така нагода дається – вдосконалюється вміння спілкуватися з однолітками, з людьми старшого покоління в найрізноманітніших ситуаціях, формується відповідальність щодо виконування доручень, вміння самостійно приймати рішення, протистояння труднощам будь-якого характеру, в тому числі суворим умовам проживання, непогоді.

Різноманітні ситуації похідного життя розкривають характер вихованця, який стає зрозумілішим не тільки для педагога, однолітків, а можливо – і для самого себе. Ще один важливий психологічний аспект – у похідних умовах часто змінюються цінності – високу міру здобуває дружба, добро, здатність прийти на допомогу, самопожертва, вміння виконувати ту чи іншу складну роботу, працелюбність тощо. Інколи, навіть, з’являється новий погляд на життя, який набуває глибшого розуміння. Усвідомлення людини-себе в розрізі часу, в еволюційних процесах розвитку країни, людства. Існування людини-себе в безкрайньому лоні природи, вміння помічати, знати, милуватися та розуміти велич і крайню необхідність для нашої повноцінної життєдіяльності, для екосистеми планети в цілому.

Форми роботи туристсько-краєзнавчого напряму заповнюють білі плями сучасного виховання підростаючого покоління, яке зараз має тенденцію зайвого опікування з боку батьків та педагогів. Діти просто відірвані від природних умов існування – це те, що не є нормальним для їх повноцінного розвитку! Перебування дітей цілодобово на чистому повітрі тривалий час, купання у водоймах, активний рух зміцнюють здоров’я дитини!

Користь полягає, безумовно, ще і в тому, що вивчаючи географію, геологію, історію, археологію, етнографію, архітектуру рідного краю, учні поповнюють свої знання зі шкільних предметів, розширюють свій світогляд. Все це (і не тільки) – надзвичайні можливості туристсько-краєзнавчого напряму роботи!

На даний час в Україні проводяться різноманітні заходи у рамках Всеукраїнського туристсько-краєзнавчого руху учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків»: акція «Людяність у нелюдяний час», присвячена подіям голодомору 1932-1933 рр., історико-краєзнавча акція учнівської та студентської молоді «Шляхами подвигу і слави», історико-етнографічна експедиція «Україна вишивана», історико-географічна експедиція «Історія міст і сіл України», конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України, обласна історико-краєзнавча акція учнівської молоді «Славетні земляки – у світовій культурі та пам’яті нащадків» тощо.

Безумовно, власний внесок у пошук формує особливе ставлення до об’єкту дослідження, розкриває його нові грані. Для реалізації таких завдань можна скористатися експедиційною формою діяльності. Від якості проведення експедиції залежить результат в цілому та окремо для кожного її учасника.

Як правильно організувати історико-краєзнавчу експедицію? Головною вимогою до експедиції є цілеспрямованість, і водночас увесь процес має бути пронизаний романтикою пошуку. Безумовно, слід забезпечити нормативні вимоги її організації згідно з Правилами проведення туристських подорожей з учнівської та студентською молоддю України, (затвердженими наказом МОНУ від 24.03.2006 р. № 237 та зареєстрованими МЮУ від 01.06.2006 р. за № 660/12534). Відповідно до пункту 2.2.1 – 2.2.3. ІІ-го розділу зазначених правил, адміністрація організації, яка відряджає, має видати наказ про проведення заходу, в якому необхідно зазначити мету, район, термін проведення, призначити керівника групи та його заступників відповідальними за збереження життя та здоров’я учасників протягом усього часу подорожі, провести інструктаж керівника та учасників походу з питань техніки безпеки згідно з вимогами Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах освіти (затвердженого в МОНУ від 01.08.2001 № 563)

Історико-краєзнавчі експедиції, як і туристсько-краєзнавчі походи, бувають тематичні і комплексні. Перші ставлять на мету вивчення певної теми з історії краю, комплексні експедиції – всебічного вивчення тих або інших об’єктів, наприклад, вивчення свого району.1

Орієнтовні напрями роботи історико-краєзнавчих експедицій:


  1. Відвідування музеїв, архівів.

  2. Опитування місцевих жителів (дослідження історичних подій, збір етнографічного матеріалу, створення словнику топонімів, мікротопонімів краю/населеного пункту (Дод.4), дослідження повсякденності минулого тощо).

  3. Виявлення туристсько-краєзнавчих комунікацій в районі історичного напряму, рівня їх розвитку. Розробка нових маршрутів.

Цікавою формою роботи є збирання власних назв.

Ономастика – наука про власні імена. Найбільший інтерес викликають її розділи – топоніміка та антропоніміка.

Для того, щоб орієнтуватися в спеціальній літературі, необхідно знати термінологію. (Див. дод. 5)

Як додаткові напрями експедиції можна провести загальні краєзнавчі дослідження:



  1. Орнітологічні спостереження (за допомогою біноклю).

  2. Гідрологічні спостереження (визначення швидкості течії, якості води ).

  3. Флора і фауна.

  4. Екологічні спостереження.

Прибирання території стоянок, бівуаків під девізом «Після нас чистіше, ніж до нас».

При проведенні експедиції можна звернути увагу на культурний ландшафт, тобто сучасну культуру населення, в якій слід виділити новий змістовний напрям (шар), чим вона відрізняється від культурного ландшафту Вашого населеного пункту. Включення в місцеві інформаційні потоки: експрес-аналіз місцевих мас-медіа, літератури, краєзнавчої регіональної літератури – це є виявлення рівня життя місцевого населення.

Перед проведенням експедиції розробляється план реалізації, який включає: тему, мету, маршрут, склад групи; вивчення наукової та художньої літератури, яка розкриває об’єкти на маршруті; фізичну і спеціальну туристську підготовку; розподіл обов’язків між членами групи; визначення особистого та загального спорядження; режим дня, розпорядок похідного життя тощо.

Обов’язково враховується віковий склад групи, здоров’я, навантаження, тип місцевості, щоб правильно встановити протяжність переходу і доцільно спланувати всю дослідницьку краєзнавчу роботу.

Кількісний склад експедиції в середньому може дорівнювати 10-20 осіб. При розподілі обов’язків можна скористатися таким добором:


  1. керівник

  2. заступник керівника

  3. завгосп

  4. кореспондент

  5. санітар (перша допомога, аптечка)

  6. фотограф

  7. головний кухар

  8. секретар

  9. комендант наметового містечка

  10. фізорг

  11. орієнтувальники

Якщо учасників експедиції багато (більше 25 осіб) їх можна розбити на загони.

Керівнику походу підпорядковані всі учасники. Перед походом він повинен особисто знати кожного з його учасників. Відповідає за вчасну і якісну підготовку всіх членів загону, за роботу кожного учасника, за правильну організацію переходів, відпочинку тощо.

Заступник керівника загону розподіляє завдання між робочими групами і стежить за їх виконанням, а також веде облік всієї виконаної роботи.

Завгосп дбає про необхідне індивідуальне й колективне спорядження, стежить за харчуванням туристів. Розраховує кількість необхідних продуктів, їх добору, меню.

Орієнтувальники або зв’язківці відповідають за розвідування місцевості, переправ і бродів, а також встановлюють зв’язок між окремими робочими групами. Зв’язківці повинні краще, ніж інші члени загону, знати топографію, орієнтування на місцевості, гарно бігати.

Комендант наметового містечка стежить за порядком на бівуаку, відповідає, зокрема, за правильність розставлення наметів, складає графік чергування туристів і перевіряє його виконання.

Фізорг відповідає за систематичне проведення ранкової фіззарядки та організовує ігри під час великих привалів.

Кореспондент веде щоденник загону, інші записи. Одним з обов’язків кореспондентів може бути фотографування екскурсійних об’єктів.2

Часто трапляється таке, що всі ці ролі виконує лише одна людина – педагог, керівник експедиції. І на те є свої причини. Існує чітке розуміння та переконання в тому, що все, зроблене педагогом, буде якісніше. Походи, експедиції проводяться перш за все для розвитку здібностей, виховання дітей, і тому краще знайти час їх проінструктувати. Нехай учні вчаться на своєму досвіді, прагнуть до кращого.

Дійсно, вчитель при підготовці відіграє головну роль. Він має бути гарним організатором та чуйним до дітей, старшим товаришем, подавати власний приклад витривалості та глибоко знати свій край, особливо об’єкти маршруту.

Для опитування місцевих жителів, а також для ефективного використання часу, необхідно підібрати інформантів з жителів. З цією метою спочатку бажано звернутися до місцевих громадських організацій, адміністрацій. Бесіду з інформантами рекомендується починати з пояснень мети та завдань, які ставлять перед собою учасники експедиції. Необхідно намагатися, щоб бесіда не мала примусового характеру, не перетворювалася на допит. Під час бесіди краще скористатися питальником для того, щоб не пропустити головне, не відхилятися від теми, яка цікавить. Основні правила інтерв’ю:



  1. Попереднє вивчення обраної теми.

До інтерв’ю необхідно приготуватися заздалегідь: вивчити літературу, періодичні видання, зібрати основну інформацію про події, які будуть обговорюватися.

  1. Розробка запитальника.

До запитальника необхідно включити основні питання, які стосуються обраного напряму дослідження. У кінці необхідно зафіксувати основні дані респондента, склад учасників, які опитують. При формуванні робочої групи врахуйте три основних моменти: вік, кількість, стать. При неправильному доборі інформанта деякі факти буде важко озвучити учасникам, особливо така ситуація може виникнути, якщо дослідження ведеться у етнографічному напрямі.

  1. Етикет.

При спілкуванні важливо бути ввічливими і тактовними (зняти головний убір, взуття тощо). Без дозволу господаря – не ходити по приміщеннях, не фотографувати його або його помешкання, не торкатися речей тощо. Повага до респондента – головний принцип бесіди (не садити на сонці, берегти емоційний стан, не перебільшувати сеанс за часом).

  1. Конфіденційність та анонімність.

Враховуйте побажання «господаря» інформації. Не розголошуйте будь-яку інформацію, якщо вас про це попросили.

  1. Мовний бар’єр.

Мовні прийоми. Літературна українська мова не завжди зрозуміла людям похилого віку. По можливості використовуйте місцеву говірку. Не читайте питання, скажіть їх простими словами. Якщо питання не зрозуміле, поясніть іншими словами.

  1. Термінологія.

У різних регіонах народні свята, звичаї називають по-різному, тому важливо вживати місцеві назви.

7. Перевірка даних.

Краєзнавцю завжди необхідно пам’ятати, що повідомлення одного інформанта слід, по можливості, звіряти з повідомленнями інших.

Матеріали, які збираються, фіксуються у експедиційному щоденнику, фотографуються або знімаються відеокамерою, мають велику цінність, в тому числі фіксація речових матеріалів у польовому зошиті, яка включає опис предметів, інколи графічну замальовку.


  1. Шифр.

  2. Назва предмета.

  3. Матеріал.

  4. Призначення предмета.

  5. Короткий опис з особливостями та характерними рисами.

  6. Місце та дата придбання.

  7. Стан збереження.

  8. Легенда предмета. (джерело надходження (ким передано), як предмет потрапив до власника, історія предмета).

Безумовно, духовний підйом, отриманий під впливом перебування в похідних умовах, цікавих подій, живописних куточків радістю пізнання – все це викликає необхідність зафіксувати у своїх власних похідних щоденниках. Не в загальний зошит (щоденник) експедиції, в якому пишуть від імені всього колективу. Досвід похідного життя доказує, що допомога керівника потрібна і тут, оскільки діти стикаються з численними труднощами, які говорять про невміння його вести. Один автор просто переліковує всі події дня, не позначаючи свого ставлення. Зрозуміло, що він не встиг розібратися у своїх враженнях і виділити головні з них. Інший автор, наприклад, розказуючи про зустріч із цікавою людиною, детально зобразив його зовнішність, але забув назвати його. Деякі автори додають у свій опис багато мовних «штампів», прикрашаючи, забувають про правдиві, справжні враження. Недостатньо розвинуте вміння спостерігати, відсутність літературно-творчих навиків. Саме тому допомога з боку педагога має бути, але достатньо тактовною, обережною. Можна почати просто з душевної бесіди: поділитися своїми думками про значення щоденника в житті людини, про щоденники-помічники (щоденник вченого, артиста, письменника), розказати їм про щоденник, який є другом. Вчитеся схопити «поэзию пролетающих мгновений», поспішайте усвідомити та зафіксувати, поки «сердце не успеет остыть».

Головні правила ведення власного щоденника:



  • веди записи щоденно;

  • пиши по гарячих слідах;

  • не пиши про все підряд – розкажи про те, що тебе вразило найбільше;

  • описуючи факти, не забувай написати про своє ставлення;

  • не розтягуй, пиши коротко (це допоможе тобі навчитися вибирати головне);

  • будь правдивим та чесним.3

Як оформляти щоденник? На першій сторінці польового щоденника записуються: тема пошукової роботи, прізвище, ім’я, клас, назва навчального закладу, гурток та назву позашкільного закладу школяра, час роботи експедиції.

Запис ведеться на одній стороні листа, фіксування кожної нової бесіди з інформантом починається з нової сторінки розбірливим почерком, записується олівцем. Якщо цього неможливо зробити під час бесіди, то зразу після неї всі записи необхідно переправити, а скорочення розшифрувати. Будь-які виправлення, доповнення та уточнення робляться у польовому щоденнику тільки його власником і тільки під час польових робіт.

На початку бесіди записуються такі дані:


  1. Місце запису (область, район, назва населеного пункту).

  2. Прізвище, ім’я та по батькові інформатора, його національність, вік, професія або фах, з якого часу проживає в даному населеному пункті і де проживав раніше.

  3. Дані кореспондента. Дата запису.

Враховуючи сучасні можливості доступу до техніки, для більш якісного, вичерпного фіксування бесіди краще скористатися відеокамерою. По закінченні експедиції інтерв’ю записуються на папері. Такі відеоматеріали зручно використовувати на уроках, на екскурсії в шкільному музеї.

Польові матеріали після експедиції здаються на збереження в шкільний музей, де вони обробляються та використовуються в навчально-виховній роботі. Рекомендується за результатами польових робіт писати твори, реферати, проводити звітні вечори, конференції, де заслуховуються кращі доповіді, демонструються електронні презентації, фільми тощо. Кращі учасники експедиції нагороджуються грамотами, подяками.



Правильний опис туристського маршруту з додатковим матеріалом у вигляді картосхеми, корисною інформацією допоможе іншим групам у підготовці нової подорожі.

Відкриваючи незнайомі сторінки історії рідного краю, дитина починає усвідомлювати історію не як навчальний предмет, котрий вивчається за книжками, а як живу течію життя, створену минулими поколіннями. Навіть тоді, коли діти знаходять вже давно відомі факти, для них – це цілком нові відкриття!

Рекомендована література:

  1. Желєзняк І. М. Антропонім // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. — С. 29—30.

  2. Антропонім // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. — Т. 1. — К.: Академія, 2007. — С. 81.

  3. Изучай свой край. Книга юного краеведа. / Под ред. Обручева С.В. – Ленинград: Молодая Гвардия, 1951. – 265 с.

  4. Историческое краеведение. Учебное пособие для студентов / Под ред. Г.Н.Матюшина. – М.: Просвещение, 1975 – С. 153.

  5. Керста Р. Й. Українська антропонімія XVI століття. Чоловічі іменування. — К., 1984.

  6. Матюшин Г.М. Историческое краеведение: Учебное пособие для студентов... – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.

  7. Панцьо С. Є. Антропонімія Лемківщини. — Тернопіль, 1995.

  8. Покотилов В.Ф., Середкина Д.Т. Юний краєзнавець. – К.: Радянська школа, 1969. – С. 42.

  9. Туристско-краеведческие кружки в школе./ Под. Ред. В.В.Титова. – М.: Просвещение, 1988.– 158 с.

  10. Худаш М. Л. З історії української антропонімії. — К., 1977.



ІІ. Методичні рекомендації щодо участі у всеукраїнській історико-географічній експедиції

«Історія міст і сіл України»
2.1.Загальна інформація про конкурс
Експедиція розпочалася у 2006 році і носить довгостроковий характер.

В експедиції беруть участь учні загальноосвітніх, позашкільних закладів, громадські об’єднання дітей та молоді, педагоги, вчені, краєзнавці, громадські діячі, всі, кого цікавить історія міста чи села, проблеми збереження історичного та природного середовища рідного краю.

Кінцева мета експедиції - участь у створенні бази інформації для укладання нової редакції енциклопедичного видання «Історії міст і сіл України». Докладніше див. «Умови проведення Всеукраїнської історико-географічної експедиції «Історії міст і сіл України».

Реєстрація конкурсних робіт. Підведення підсумків. Підсумки експедиції підводяться щорічно у трьох турах:

  • 1-й - районний;

  • 2-й - Кримський республіканський, обласні, Київський та Севастопольсь­кий міські;

  • 3-й - Всеукраїнський.

Пошукові роботи на 2-й тур надсилати з 1 по 7 березня за адресою:

Краєзнавчий відділ Харківської облСЮТур,

вул. Танкопія 15/2, м. Харків, 61091.

На конкурс КАТЕГОРИЧНО не приймаються матеріали, які будуть надіслані пізніше зазначеного терміну.

Журі братиме до уваги обсяг, глибину експедиційних пошуків, якість та значимість ілюстративного матеріалу, науковість, охайність, грамотність, стиль робіт. (Див. додаток 1)

Пошуковці подають роботи на один із двох напрямів експедиції:

  • нарис-опис населеного пункту;

  • туристсько-краєзнавчий маршрут.

Текстуальна частина поданої роботи (від вступу до висновків) не повинна перевищувати обсягу 15-и друкованих сторінок (шрифт Times New Roman - 14 pt, інтервал - 1,5), додатки – не більше 10 аркушів. Усі матеріали подаються українською мовою.

Кращі роботи 2-го туру (по п'ять нарисів-описів та по п'ять розробок 1-5-денних туристсько-краєзнавчих маршрутів або екскурсій від території) із супровідними документами надсилаються до Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (для участі у 3-му Всеукраїнському турі до 15 квітня кожного року, починаючи з 2007 року.

За результатами 3-го туру чотирнадцять найкращих авторських груп кожного року будуть нагороджуватися призами або оздоровчими поїздками у Центральний табір туристського активу учнів України Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (за наявності бюджетного фінансування).
2.2.Методи дослідження напряму «Нарис-опис»
І метод – поетапне дослідження. Нарис-опис населеного пункту можна вивчати поетапно за темами, додаючи кожний раз до вже розкритого матеріалу. Дослідження подається на конкурс щороку за результатами зробленого. Коли результати багаторічної роботи будуть досліджені на достатньому рівні – необхідно виокремити найважливіше і зробити узагальнюючу роботу обсягом не більше 15 друкованих сторінок за планом роботи, який пропонується у ІІ-му методі.

Орієнтовний план здійснення пошукової роботи може бути таким:

1 етап (рік):


  • назва (назви) населеного пункту та його (їх) походження;

  • географічне місце знаходження;

  • виникнення населеного пункту, важливі суспільно-політичні віхи його історії в т.ч. дата і джерела першого письмового згадування;

2 етап (рік):

  • формування культурного, просвітницького, освітнього та культового релігійного середовища;

  • чинники матеріального виробництва: засоби і форми господарювання, наявність природно-рекреаційних ресурсів;

  • народні промисли як форма поєднання матеріальної культури, вжиткового мистецтва і виробництва;

3 етап (рік):

  • визначні особистості, що народилися в цьому населеному пункті, їх внесок у розвиток населеного пункту, краю, України, світу;

  • кількість дворів (для сіл та селищ), чисельність населення станом на...

Структура даної роботи на конкурс така:

1.Титульна сторінка.

2. Анкета учасника (дані про авторську групу або автора; місто (село), район, область, навчальний заклад, клас (група), назва гуртка, прізвище, ім'я, по-батькові кожного учасника і керівника групи, контактний телефон (при наявності), іншу додаткову інформацію про авторів, фото).

3. Зміст.

4. Анкета населеного пункту (повна назва, місце знаходження, адміністративне підпорядкування, існуючий / вимираючий / зниклий населений пункт).

5. Вступ (перша згадка про населений пункт, походження назви, повнота, вичерпність).

6. Основна частина (матеріал дослідженого).

7. Висновки.

8. Список джерел та літератури.

9. Список інформантів (якщо є).

10. Додатки.

11. Електронний варіант на диску.



ІІ метод – комплексний. Здійснювати дослідження одразу за всіма напрямами роботи (згідно з рекомендованою нижче структурою) та вдосконалювати протягом декількох років, поки вона на переможе на всеукраїнському рівні.

Структура роботи:

1.Титульна сторінка.

2. Анкета учасника (дані про авторську групу або автора; місто (село), район, область, навчальний заклад, клас (група), назва гуртка, прізвище, ім'я, по батькові кожного учасника і керівника групи, контактний телефон (при наявності), іншу додаткову інформацію про авторів, фото).

3. Зміст.

4. Анкета населеного пункту (повна назва, місце знаходження, адміністративне підпорядкування, існуючий / вимираючий / зниклий населений пункт).

5. Вступ (перша згадка про населений пункт, походження назви, повнота, вичерпність).

6. Значні для населеного пункту історичні події (по хронології).

7. Видатні постаті (культурні діячі, спортсмени, голови колгоспів, шкіл, народні майстри тощо).

8. Сучасний стан.

9. Висновки.

10. Список джерел та літератури.

11. Список інформантів (якщо є).

12. Додатки (фотографії учасників на об’єктах, екскурсійних об’єктів, карти, схеми тощо).

13. Електронний варіант на диску.

Загальні правила дослідження. Дослідження необхідно починати з довідників, загальної літератури, доповнюючи матеріал статтями ЗМІ, архівними та музейними матеріалами, інтерв’ю очевидців тощо.

Користуючись письмовими джерелами при дослідженні, фіксуйте їх дані (див. правила оформлення посилань, списку літератури та джерел).
2.3.Методи дослідження напряму «Туристсько-краєзнавчий маршрут»
Після проведення походу, екскурсії, експедиції їх учасники можуть оформити здобутий матеріал у вигляді конкурсної роботи даного напряму. Довідкова інформація отримана під час подорожі, є дуже корисною для наступних груп, які планують відвідувати ті ж самі об’єкти. Мета даного напряму полягає у розробці нового маршруту, здобутті корисної додаткової інформації щодо походу. Подаються розробки 1-5-денних туристсько-краєзнавчих маршрутів або екскурсій з додатками.

Структура пошукової роботи. Розробки екскурсійних та 5-ти денних туристсько-краєзнавчих маршрутів складаються за схемою відповідно до методик написання подібних матеріалів – звітів про туристичні походи. Робота повинна відображати туристсько-краєзнавчі, рекреаційні можливості як усього маршруту, так і окремих його об’єктів. Структура має бути такою:


  1. Титульний аркуш.

  2. Анкета учасника (дані про авторську групу або автора; місто (село), район, область, навчальний заклад, клас (група), назва гуртка, прізвище, ім'я, по батькові кожного учасника і керівника групи, контактний телефон (за наявністі), інша додаткова інформацію про авторів, фото).

  3. Зміст.

  4. Вступна частина (довідкові дані про екскурсійний маршрут: тематика, перелік населених пунктів та екскурсійних об’єктів, сезонність, вид транспорту чи способу пересування, відстань)

  5. Схема маршруту.

  6. Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті з графіком руху (місця ночівель, закладів харчування).

  7. Підсумки, висновки, рекомендації.

  8. Список літератури.

  9. Додатки (режим роботи екскурсійних об’єктів, розклад руху транспорту, фотографії учасників на об’єкті).

  10. Електронний варіант на диску.


2.4. Загальні правила оформлення посилань

Посилання на джерела та літературу в тексті.

І варіант – посторінкові посилання.

  • Приклади запису книг одного, двох, трьох авторів:

У кінці цитати в тексті після крапки ставиться символ у верхньому регістрі від «1» до необхідної кількості на кожній сторінці (Microsoft Word – Вставка → Сноска).

Перше посилання книги: Сумцов М.Ф. Слобожане: Історико-етнографічна розвідка. – Харків: Акта, 2002.– С. 5

При наступному посиланні на цій самій сторінці: Там само. – С.6

На подальших сторінках посилання робиться таким чином:

Сумцов М.Ф. Слобожане: Історико-етнографічна розвідка... – С. 7


  • Опис книг під назвою:

Історія України. Нове бачення. У 2 т. / О.І. Гуржій, Я.Д.Ісаєвич, М.Ф.Котляр та інш. Під ред. В.А.Смолія., – К.:Україна, 1995. – Т.1. – С.25

  • Опис багатотомних видань:

Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: у 2 т.– 2-е вид. – К.: Либідь, 1993. – т. 1 До середини ХVII ст. – С.28

  • Опис неопублікованих архівних документів:

ДАХО. – Ф.3. – Оп.4. – Спр.14

  • Опис статей періодичних видань

Гончар І. Доля на рушникові //Україна. – № 21. – 14 травня 2006. – С. 24

ІІ варіант – кінцеві посилання. Після цитати в квадратних дужках вказується номер у списку літератури, через кому номер сторінки: [15, с. 25]

Посилання на додаток робиться таким чином: (Рис.1.2.).



Список джерел та літератури. На початку списку розташовують джерела (опубліковані та неопубліковані документи, державні постанови та інш.) в алфавітному порядку пронумеровані. Список літератури продовжує нумерацію, але через відступ від джерел. У кінці опису вказувати загальну кількість сторінок видання. Опис джерел та літератури робиться мовою оригіналу. Оформлювати список за поданими вище зразками.

Додатки. У додатки можуть входити ілюстровані матеріали і фото (13х18 см, або більше), копії архівних документів, плани і карти місцевості, схеми, малюнки, легенди, результати анкетування тощо при цьому оцінюється якість, доцільність, робота учасників на об’єктах тощо. Фотоматеріали дозволяється робити на звичайному або фото- папері. Оригінали старих фотографій рекомендується сканувати і друкувати любим способом.


Каталог: upload -> files
files -> Методичні рекомендації для керівників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Внутрішні хвороби»
files -> Вимоги до оформлення заявок розроблення технічного завдання та його складових частин
files -> Правила складання бібліографічного опису
files -> Програмний комітет співголови
files -> Агентський договір
files -> Контрольна робота на семестр є обов’язковою
files -> Державний стандарт професійно технічної освіти дспто 6131. А. 01. 50-2016 позначення стандарту
files -> Міністерство освіти і науки України Відділ освіти Овруцької райдержадміністрації Житомирської області Овруцький Центр дитячої та юнацької творчості
files -> Перелік праць І. Франка, які висвітлюють різні аспекти життя Галичини ХІХ – початку ХХ ст


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка