Методичні рекомендації щодо участі у Всеукраїнській історико-географічній експедиції «Історія міст і сіл України»


ІІІ. Методичні рекомендації щодо підготовки команд до обласного зльоту юних краєзнавців – активістів руху учнівської молоді “Моя земля – земля моїх батьків” (станції історичного напряму)



Сторінка2/8
Дата конвертації20.11.2018
Розмір3.24 Mb.
#65149
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8

ІІІ. Методичні рекомендації щодо підготовки команд до обласного зльоту юних краєзнавців – активістів руху учнівської молоді “Моя земля – земля моїх батьків” (станції історичного напряму)

Основною метою проведення зльоту є сприяння розвитку творчих інтересів учнівської молоді з різних напрямів краєзнавства, науково-дослідницької і природоохоронної роботи, виховання поваги і бережливого ставлення до історико-культурної спадщини українського народу, природи рідного краю, перевірки рівня краєзнавчої, туристсько-спортивної підготовки юних туристів-краєзнавців.

Готуючись до участі, необхідно в першу чергу обов’язково познайомитися з умовами проведення заходу. Загальне керівництво з підготовки та проведення зльоту здійснює Головне управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації. Безпосередня відповідальність за організацію та проведення зльоту покладається на Харківську обласну станцію юних туристів.

У зльоті можуть брати участь команди 2-х вікових груп. Це учні – члени краєзнавчих груп та пошукових загонів загальноосвітніх шкіл, позашкільних закладів, які займаються історичним та географічним краєзнавством. Під час проходження маршруту учасники змагаються з навичок спортивного орієнтування та польових експедиційних досліджень за такими напрямами: історичне краєзнавство, археологія, фольклор та етнографія, екологія, геологія, географічне краєзнавство. Як додаткові включені змагання з пішохідного туризму та конкурс самодіяльності. Умови проведення програмних завдань, в тому числі і за напрямами краєзнавчої роботи, перелік необхідного спорядження та інвентарю для участі у змаганнях додаються окремо.

Команда в складі 6 чоловік повинна пройти маршрут по пересіченій місцевості та знайти контрольно-залікові станції, контрольні пункти /КП/ з використанням різних видів орієнтування на місцевості. Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут проводиться за принципом “Ралі”.

Траса складається з двох маршрутів, на яких знаходяться КП з орієнтування та контрольно-залікові станції:

1. Історичне краєзнавство

2. Археологія

3. Фольклор і етнографія

4. Геологія

5. Екологія

6. Географічне краєзнавство.

7. Орієнтування.

При виході на кожну контрольно-залікову станцію рекомендовано учасникам команди поділитися на групи по 2-3 чол. для виконання окремих завдань. Термін виконання завдань на станціях – 30 хвилин (25 хв.+5хв. суддівських).

У даних рекомендаціях подаються пояснення завдань для станцій історичного напряму: історичне краєзнавство, археологія, фольклор та етнографія.

Робота на кожній станції складається з практичних краєзнавчих завдань (досліджень) та перевірки основ теоретичної підготовки.




    1. Станція «Історичне краєзнавство»


Завдання І. Класифікація предметів за видами історичних джерел.

Для чого це потрібно? Історичні джерела – це інформаційна основа – «свідки минулого», завдяки яким вивчається та реконструюється уявлення про минуле.

На станції представником журі подається предмет, який необхідно класифікувати за видами історичних джерел.

Як це зробити? Існує три основних історичних джерела: писемні, речові та усні.

До писемних джерел належать літописи, мемуари, старі документи, періодичні видання, репринтні видання, тобто те, що «необроблене» істориками-фахівцями. Наприклад, підручник з історії України не є писемними джерелом – це є узагальненим результатом роботи з історичними джерелами.

Речові джерела поділяються на: археологічні, образотворчі, архітектурні тощо. До них належать старі археологічні знахідки, фотографії, картини, листівки, пам’ятки архітектури тощо.

До усних джерел належать легенди, пісні, билини, балади, приказки, анекдоти тощо.



Завдання ІІ. Складання польового опису пам’яток історії та культури.

Для чого це потрібно? Складання опису предметів проводиться, як правило, під час експедиції або у відділі, який займається зберіганням фондів музею для того, щоб переданий, подарований або знайдений предмет мав свою легенду, не загубив свою інформаційну індивідуальність. Потім ця інформація може використовуватися під час екскурсії. У разі ігнорування даної процедури під час зміни працівників музею, легенда предмета втрачається. Особливо часто це може трапляться у шкільному музеї, навчальному кабінеті. Оскільки на станції видається тільки сам предмет без надання усної інформації (від кого, коли, як), то опис подається неповний, за принципом: що бачу, те і пишу.



Як це робити? Опис предмета проводиться за схемою у картці станції поданою журі.

  1. У першому питанні «Назва предмета» необхідно звернути увагу на цілісність знахідки. У разі неповної комплектації, вказати на це, використовуючи слово «фрагмент ____ (назва предмета) » або вказати його наявну частину.

  2. Матеріал. Учасникам необхідно визначити матеріал, з якого виготовлений предмет. Класифікація металевих предметів проводиться у лабораторних умовах, тому учасникам достатньо записати слово «метал». У разі комбінованих матеріалів вказуються всі.

  3. Короткий опис з особливостями та характерними рисами. Один із найскладніших та об’ємних питань, оскільки необхідно вказувати всі наявні частини, особливі ознаки, колір, форму, техніку виконання, структуру матеріалу, вищербини, опис зображеного тощо. При цьому необхідно навчити дітей звертати увагу дітей на будь-які дрібнички. Наприклад:

  • портрет – знімок погрудний, у профіль, поясний, на повний зріст, особливості одягу, зачіски, середовище, фон.

  • прапор – прямокутний, двосторонній, написи, місце зображеного, декоративні деталі.

  • телеграма – вітальна, термінова, звичайна, коли, від кого, кому, короткий зміст.

  • значок – ювілейний, пам’ятний, сувенірний, зображення, текст, спосіб кріплення – шпилька, гвинт.

  • газета – назва, номер, дата, кількість аркушів.

  • монета, медаль – аверс (лат. adversus – звертатися до кого або чого; франц. avers; англ. obverse; нем. Vorderseite) - лицьова сторона монети, а також медалі; реверс (англ. reverse, от лат. revertor - повертаю назад, повертаюся) зворотна сторона монети, решка, медалі; ребро або гурт.

  1. Стан збереження визначається задовільним або незадовільним. У разі розсипання, сильного пошкодження вказується на незадовільний стан.

  2. Розміри знахідки з’ясовується вимірювальними приладами всіх можливих площин предмета: висота, довжина, ширина, радіус.

Завдання ІІІ. Перевірка теоретичних основ з історії України або рідного краю (Див. поточні умови проведення зльоту)
3.2. Станція «Археологія».
Головна проблема, яка може виникати при підготовці до цієї станції, полягає в тому, що археологія – це спеціальна дисципліна, яку не вивчають у школах, тому пропонується спрощений варіант виконання завдань. Треба зазначити, що вони містять елементи інших наук, таких, як топографія, математика. Вкрай важливо пояснити дітям значення охорони археологічних пам’яток. Виходячи з чого до уваги учасників пропонується така інформація.

Археологія – це не колекціонування, не збиральництво, а наука, яка вимагає наявність особливих знань, умінь та навиків.

Археологія – це наука, яка вивчає та реконструює минуле за матеріальними залишками життєдіяльності людини.

Археологічні пам’ятки – це набуток світової культури, вони знаходяться під державною охороною і мають служити науці.

Артефакт – будь-який матеріальний об’єкт, виготовлений або модифікований людиною минулого.

Археологічна пам’ятка в даному розумінні – це певна територія на місцевості, в ґрунті (культурному шарі) якої знаходяться залишки життєдіяльності людей (артефакти, знахідки). Археологічні пам’ятки, які зустрічаються на території рідного краю:

Стоянка – тимчасове поселення первісних людей.

Селище – неукріплене поселення часового проміжку з доби мезоліту і до Середньовіччя.

Городище – укріплене поселення, захищене валами, ровами, підвищеними ділянками землі.

Курган – земляний, кам’яний чи кам’яно-земельний насип півсферичної форми, що слугувала поховальною камерою.

Катакомбне поховання – вузький довгий коридор із східцями, який закінчується поховальною камерою овальної або прямокутної форми.

Культова споруда – місце для виконання релігійних обрядів.

У своїй діяльності користуйтеся такими правилами:

1. При виявленні пам’ятки, яка руйнується, обов’язково повідомте організаціям, які займаються їх охороною та дослідженням.

2. Не допускайте проведення розкопок – археологічних пам’яток, пам’ятайте: проведення розкопок процес незворотній, і право на них дає спеціальний документ – «Відкритий лист», який видає Інститут археології Академії наук України.

3. Допускається тільки первинне проведення дослідження пам’ятника: зйомка окомірного плану-схеми пам’ятника, його фотографування, збір підйомного матеріалу. Отримані знання не повинні залишатися не використаними, їх треба передати в організації, які займаються питаннями охорони та вивчення пам’ятників давнини.

4. При виявленні археологічних артефактів, знайдених власне Вами або отриманих від інших осіб, необхідно скласти докладний звіт, який містить дані про місцезнаходження, умови, при яких знайшли, фото або малюнок, опис знахідки.

Пам’ятайте! Археологічні артефакти – це ключ до чарівних дверей, за якими наше минуле.

На станції проводиться три із поданих чотирьох завдань (на вибір журі).



Завдання І. Опис археологічної знахідки.

Для чого це потрібно? Опис археологічної знахідки проводиться для того, щоб визначити культурно-хронологічну приналежність та передачі його до фондів державних музеїв.

Як це зробити? На станції учасники отримають картку зі розробленою схемою відповідей, таку, як на станції історичного краєзнавства.

Предмет буде наданий з обмеженої пропонованої кількості, а саме: пряслице, глиняного посуду (або фрагмент), кам’яні або кременеві знаряддя праці, вироби з металу. Опис подавати своїми словами – журі допускає невикористання учасниками спеціальної термінології (наприклад: назви орнаментів, форми, видів, типів тощо).



Пряслице – круглий предмет з наскрізним конічним отвором у центрі для надягання на веретено. Застосовувалося для створення противаги та для надання веретену тривалого інерційного обертання.4 Буває глиняним, кам’яним та металевим (наприклад, свинцевим) різної форми. Пропонуються пряслиця з таких типів:













Каталог: upload -> files
files -> Методичні рекомендації для керівників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Внутрішні хвороби»
files -> Вимоги до оформлення заявок розроблення технічного завдання та його складових частин
files -> Правила складання бібліографічного опису
files -> Програмний комітет співголови
files -> Агентський договір
files -> Контрольна робота на семестр є обов’язковою
files -> Державний стандарт професійно технічної освіти дспто 6131. А. 01. 50-2016 позначення стандарту
files -> Міністерство освіти і науки України Відділ освіти Овруцької райдержадміністрації Житомирської області Овруцький Центр дитячої та юнацької творчості
files -> Перелік праць І. Франка, які висвітлюють різні аспекти життя Галичини ХІХ – початку ХХ ст


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка