Методичні рекомендації щодо викладення теоретичного матеріалу розділу «Методика навчання роботи з електронними таблицями»


Методичні рекомендації з викладу теоретичного матеріалу



Скачати 258.5 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації20.11.2018
Розмір258.5 Kb.
#65150
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4

Методичні рекомендації з викладу теоретичного матеріалу


При роботі з табличним процесором (ТП) створюється документ, що називається електронною таблицею. Електронна таблиця формується в оперативній пам'яті комп'ютера. Надалі її можна переглядати, змінювати, записувати на магнітний диск для збереження, друкувати на принтері.

Середовище ТП.

Всі відомості, що стосуються середовища табличного процесора, режимів роботи, системи команд обов'язково супроводжуються демонстрацією на простих прикладах.

При роботі з табличним процесором на екран виводиться робоче поле таблиці і панель діалогу. Електронна таблиця представляється у вигляді матриці, що складається з рядків і стовпців. Рядки нумеруються зверху вниз, починаючи від 1. Стовпці іменуються латинськими буквами (одно-і дволітерними іменами) за абеткою в напрямку з ліва на право. Число рядків і стовпців залежить від конкретного типу ТП.

На перетинанні рядків і стовпців утворюються комірки (клітки), кожна з яких має своє позначення (ім'я, адреса), що складається з імені стовпця і номера рядка: Al, C5, АВ356 і т.п. На екрані дисплея видна не вся електронна таблиця (документ), а тільки її частина. Документ у повному обсязі зберігається в оперативній пам'яті, а екран можна вважати «вікном», через яке користувач має можливість переглядати його. Крім основного розділу пам'яті, де зберігається електронна таблиця, використовуються ще додаткові розділи: буфер для збереження фрагментів таблиці, що були скопійованими; розділ пам'яті для розміщення довідкової інформації.

Важливим елементом електронної таблиці є табличний курсор — прямокутник, виділений кольором або рамкою. Комірка таблиці, в якій у даний момент часу знаходиться курсор, називається поточною коміркою. При переміщенні курсору по таблиці відбувається переміщення «вікна» по документу, в результаті чого стають видимими різні його частини. Частина таблиці, заповнена інформацією, називається активною таблицею.

У різних табличних процесорів може розрізнятися розташування на екрані робочого поля і панелі діалогу. Наприклад, у середовища ТП SuperCalc, що працює в операційній системі MS DOS, на панелі діалогу меню команд постійно не відбивається і викликається натисканням клавіші «\» — слеш. Для табличних процесорів, що працюють в ОС Windows (у т.ч. Excel), властива наявність панелі інструментів, лінійок прокручування.

Рядок введення призначений для відображення даних, що вводяться в поточну комірку. У цьому рядку можна переглянути і відредагувати збережену в комірці формулу; у самій комірці користувач бачить результат обчислення за формулою.

Головне меню містить основні команди керування ЕТ; являє собою ієрархічну систему команд. Команди, що викликають відкриття підменю, можна назвати режимами. Команди, що виконуються, ініціюють визначені дії над електронною таблицею.

Рядок підказки використовується для виведення повідомлень, що підказують користувачеві можливі дії при даному стані таблиці.

Допоміжна область керування містить у собі панель інструментів, лінійки прокручування, рядок стану.

Основні режими роботи

Режим готовності. У цьому режимі відбувається вибір поточної комірки або виділення блоку комірок.

Режим введення даних. Відбувається посимвольне введення даних із клавіатури в поточну комірку.

Режим редагування. Використовується при необхідності відредагувати вміст комірки без повної її зміни.

Командний режим. Режим вибору і виконання команд з ієрархічної системи меню. Після виконання команди відбувається повернення до режиму готовності.

Крім перерахованих основних режимів роботи ТП можна говорити про режими відображення таблиці і режимах керування обчисленнями.



Режими відображення таблиці. В комірках, які зберігають формули, можуть відображатися результати обчислення за формулами або самі формули. Перший режим називається режимом відображення значень, другий — режимом відображення формул. Робочим станом таблиці є режим відображення значень. Режим відображення формул може використовуватися при формуванні і налагодженні таблиці.

Режим керування обчисленнями. Табличний процесор робить обчислення за формулами, скануючи таблицю у визначеному порядку. Таке сканування завжди починається з клітки А1. Порядок обчислень може бути встановлений по рядках або по стовпцях. Деякі ТП дозволяють встановлювати цей порядок за бажанням користувача.

При кожному введенні нових даних в комірку вся таблиця автоматично перераховується заново (режим автоматичного перерахування). У деяких ТП існує можливість установки режиму ручного перерахування, тобто таблиця заново перераховується тільки після подачі спеціальної команди.



Система команд.

Команди ТП організовані в ієрархічну систему, верхнім рівнем якої є головне меню. Крім того, виконання команд може ініціюватися через панель інструментів, контекстне меню, «гарячі клавіші».



Команди редагування таблиці дозволяють маніпулювати з фрагментами таблиці: видаляти, копіювати, переміщати, вставляти. Вставки і видалення стовпців або рядків приводять до зрушення інших рядків або стовпців таблиці. При цьому діюча в таблиці відносна адресація автоматично модифікує формули відповідно до їх адрес, що змінилися. Прийом копіювання дозволяє швидко будувати великі таблиці, що містять однотипні елементи.

Команди форматування дозволяють змінювати зовнішній вигляд таблиці, її оформлення. До елементів формату відносяться:

  • напрямки вирівнювання даних щодо границь комірки;

  • висота рядка і ширина стовпця;

  • тип, накреслення і розмір шрифту;

  • формат представлення чисел (звичайний, експонентний, розрядність);

  • вид розліновування таблиці; колір фону та ін.

В електронній таблиці діє деякий набір стандартних параметрів формату «за замовчуванням». Командами форматування його можна змінювати як стосовно всієї таблиці, так і в окремих її фрагментах.

Команди роботи з файлами містять у собі стандартний набір команд, що дозволяють відкривати і зберігати файли, організовувати виведення до друку отриманого документа.

Команди роботи з таблицею як з базою даних. Здатність ТП шукати і вибирати дані з таблиці дозволяє використовувати електронну таблицю як нескладну базу даних. При роботі з базами даних мають справу з записами і полями. В електронних таблицях базою даних є сама таблиця, записами — рядки таблиці, полями — клітки таблиці. У ТП реалізовані команди пошуку і сортування.

Щоб організувати пошук і витяг даних, необхідно задати:



  • вхідний блок, тобто діапазон комірок, у яких зберігаються дані (записи і поля); важлива вимога: усі рядки в цьому блоці повинні бути однорідні;

  • блок критеріїв, тобто діапазон кліток, що містять умову, відповідно до якої здійснюється пошук і вибірка даних із вхідного блоку;

  • вихідний блок, тобто діапазон кліток, в який будуть витягнуті дані з вхідного блоку, відповідно до умови, яка міститься в блоці критеріїв. Завдання цих блоків здійснюється спеціальними командами.

Сортування рядків таблиці виконується за значеннями визначеного стовпця. У команді вказується порядок сортування: по зростанню або спаданню значень (у тім же змісті, що й у БД).

Команди графічної обробки даних дають можливість відображати числову інформацію в графічному вигляді, найчастіше — у виді діаграм. Команди графічного режиму можна розбити на дві групи:

  • команди опису діаграм (задають дані, що будуть виведені в графічному вигляді, задають тип діаграм і т.д.);

  • команди виведення діаграм.


Дані в комірках таблиці. Дані для табличних процесорів — це інформація, що утримується в комірках таблиці, представлена у визначеній символьній формі.

Тут ми знову зустрічаємося з такими властивостями даних, як тип і структура, з поняттями константи і змінної, арифметичного і логічного виразу, поняттям адресації.

Вмістом комірки електронної таблиці може бути формула або текст. Частковим випадком формули є числова константа або змінна. Більш загальним — арифметичний або логічний вираз.

Типи даних.

Табличний процесор повинен «знати», якого типу дані зберігаються в конкретній комірці таблиці для того, щоб правильно інтерпретувати її вміст. Тип даних визначається безліччю значень, які може приймати величина і сукупністю операцій, застосованих до величин цього типу. Звідси, наприклад, випливає, що не можна застосовувати арифметичні операції до комірок таблиці, в яких зберігається текстова інформація. Основний набір типів даних в електронних таблицях: числова, символьна, логічна, дата, грошова та ін.



Структури даних. Мінімальним структурним елементом даних, представлених в електронній таблиці, є комірка. Основну роботу виконують в комірках: їх заповнюють, редагують, очищають.

Комірки поєднуються в структури даних — стовпці і рядки. Табличні процесори дозволяють оперувати з рядками або стовпцями як єдиним цілим. Наприклад, можна видаляти або вставляти рядки (стовпці), міняти їх місцями.

Базовим структурним поняттям в електронних таблицях є поняття діапазону комірок (блоку). Воно використовується в багатьох командах табличних процесорів і в деяких функціях. Діапазон — це безліч комірок, що утворюють у таблиці область прямокутної форми (матрицю). Мінімальний діапазон — це комірка, рядок і стовпець також є блоком, максимальний діапазон — вся таблиця. Деякі табличні процесори дозволяють задавати ім'я для діапазону кліток, що дає можливість працювати з блоком як єдиним цілим.

Числові константи розділяються на цілі і дійсні. Дійсні константи можна записувати двома способами: у формі з фіксованою крапкою й в експонентній формі (у формі з крапкою, що плаває).

Запис числової константи з фіксованою крапкою припускає, що число містить цілу і дробову частину, розділені десятковою крапкою. Наприклад, числова константа -3,1415 записується, як -3.1415 (у ТП Excel може вживатися кома). При записі числової константи в експонентній формі спочатку записується мантиса, потім — латинська буква Е (прописна або рядкова), після неї — порядок. Мантиса може бути записана, як ціла константа або константа з фіксованою крапкою, а порядок — тільки як ціла двозначна константа. Числова константа в експонентній формі трактується, як мантиса, помножена на 10 у ступені, рівної порядкові. Наприклад, числа 0,0001 і

1 000 000 можуть бути записані в такий спосіб: 1Е-4 або 1Е+6.

Змінні. Кожну комірку таблиці будемо інтерпретувати як комірку пам'яті табличного процесора. Кожна комірка має своє ім'я. У кожній комірці може зберігатися інформація того або іншого вигляду. Тут простежується пряма аналогія з поняттям змінної в мовах програмування. Змінна — це пойменоване місце в пам'яті (комірка), куди можна записати значення. Змінна приймає різні значення визначеного типу. Кожна змінна позначається символічним ім'ям (ідентифікатором). Комірку таблиці можна розглядати як змінну. Отже, Al, C5, G10 та ін. — імена змінних.

Вирази (формули). В електронних таблицях використовуються два види виразів: арифметичні і логічні. Вираз, що визначає спосіб обчислення деякого числового значення за математичною формулою, називають арифметичним виразом. Існують визначені правила запису арифметичних виразів. Ці правила аналогічні тим, що використовуються в мовах програмування.

Вирази складаються з констант, змінних, знаків операцій, функцій, круглих дужок. У ТП SuperCalc SQRT — функція обчислення квадратного кореня; SUM — функція підсумовування. У Excel функція квадратного кореня — КОРІНЬ, функція підсумовування — СУМ. Порядок обчислення виразів відбувається відповідно до пріоритетів виконання арифметичних операцій, з розміщенням дужок. Засвоєння учнями навичок запису формул вимагає практичних вправ.



Логічні вирази (логічні формули) будуються за допомогою операцій відношення (<, >, =, <=, >=, ) і логічних операцій (логічне «І», логічне «АБО», логічне заперечення «НІ»). Результатом обчислення логічного виразу є логічні величини «істина» або «неправда». З логічними виразами учні вже зустрічалися при вивченні розділу «Програмування».

За допомогою логічних виразів, зокрема, задаються умови, перевірку яких здійснює умовна функція. Форма запису умовної функції значною мірою залежить від типу табличного процесора. Якщо в клітку заноситься умовна функція, то на екрані відображається результат її обчислення, тобто те або інше значення в залежності від умови, яка задається логічним виразом. Звичайно умовна функція має таку структуру:



ЯКЩО (умова; дія_1; дія_2).

Якщо умова істинна, то виконується дія_1, інакше — дія_2. Умовна функція може мати вкладену структуру. Використовуючи її, можна будувати найпростіші алгоритми розгалуження, наприклад, обчислення розривних функцій.


Адресація. Варто звернути увагу учнів на визначену спорідненість структури електронної таблиці й оперативної пам'яті ЕОМ. В обох випадках використовується принцип адресації для збереження і пошуку інформації. Різниця полягає в тому, що в ОЗУ найменшою одиницею, що адресується є байт, а в таблиці — клітка (комірка).

Символічні імена змінних є, у той же час, їх адресами в таблиці. В таблиці може бути встановлений режим відносної адресації або режим абсолютної адресації. У режимі відносної адресації зміни в місці розташування формули шляхом копіювання блоку, переносу блоку, вставки або видалення рядків або стовпців приводять до автоматичної зміни адрес змінних у формулах, що знаходяться в зміщених комірках. Інакше кажучи, формули модифікуються у відповідності зі своїм новим положенням.

При скасуванні режиму відносної адресації встановлюється режим абсолютної адресації. У цьому випадку при зсуві кліток модифікації формул не відбувається.

Звичайно режим відносної адресації працює в таблиці за замовчуванням. Абсолютна адресація застосовується до окремих посилань на комірки у формулах. Для цього використовується символ «заморожування» адреси — «$». За допомогою цього символу можна «заморозити» як всю адресу, наприклад $В$2, так і окремі її частини, наприклад $В2, В$2.


Рекомендації з організації практичної роботи

Головна задача для учнів на мінімальному рівні вивчення даної теми: навчитися основних методів організації розрахунків за допомогою електронних таблиць. Для цього вони повинні освоїти наступні практичні прийоми роботи в середовищі електронної таблиці:



  • здійснювати переміщення табличного курсору;

  • встановлювати курсор у потрібну комірку;

  • вводити дані: числа, тексти, формули;

  • редагувати дані в комірках;

  • копіювати інформацію в комірках;

  • вставляти і видаляти рядки і стовпці.

Теоретичні питання, що на першому етапі викликають найбільші труднощі — це правила запису формул і розуміння принципу відносної адресації. Їх відпрацьовування варто проводити на задачах і вправах.

Основні правила запису формул зводяться до наступного:



  • усі символи у формулі записуються в один рядок;

  • проставляються всі знаки операцій (на відміну від алгебри, де знак множення часто пропускається);

  • використовуються круглі дужки для впливу на послідовність виконання операцій;

  • враховуються пріоритети операцій, що розташовані в такому порядку: зведення в ступінь; множення і ділення; додавання і віднімання;

  • пріоритет стандартних функцій вище арифметичних операцій; аргумент записується в круглих дужках після імені функції;

  • послідовно записані операції однакового старшинства виконуються в порядку запису, тобто зліва на право.

Усі ці правила збігаються з правилами запису виразів у мовах програмування.

Для вправ на дану тему варто давати задачі як прямі (задано математичний вираз, записати формулу для електронної таблиці) так і зворотні (дана формула, записати математичний вираз).


Тепер про принцип відносної адресації. Як уже відзначалося, це один з базових принципів функціонування електронної таблиці. Адреси комірок, що використовуються у формулах, визначаються щодо місця розташування формули. Зміст цього принципу варто пояснити на прикладах. У даній нижче таблиці формулу в комірці С1 табличний процесор сприймає так: скласти значення, з комірки, що розташована на дві клітинки лівіше зі значенням з комірки, що розташована на одну клітинку лівіше даної формули.



А


В


С


1


5


3


=А1 +В1


При переносі цієї формули в будь-яку іншу комірку будь-яким способом (копіюванням, внаслідок вставки або видалення фрагментів), збережеться сформульований вище зміст формули. Внаслідок цього зміняться посилання на комірки. Наприклад, при копіюванні формули з комірки С1 в комірку С2 формула прийме вигляд: А2 + В2. При копіюванні в комірку F6 прийме вид: F4 + F5.

Для закріплення розуміння принципу відносної адресації варто виконати кілька завдань. Умови пропонованих задач повинні бути наступного типу: даний фрагмент електронної таблиці (наприклад такий, як приведений вище). Які формули запишуться до комірок блоку D1:F1, якщо в них скопіювати формулу з комірці С2? Результат виконання цього завдання в режимі відображення формул і в режимі відображення значень буде наступним:












А


В


С


D


Е


F


1


5


3


=А1 + В1


=В1+С1


=C1+D1

=D1+E1












А


В


С


D


Е


F


1


5


3


8


11


16


30

Тут заливкою відзначені комірки, у які зроблене копіювання.

Найбільш ефективною буде така постановка завдання: спочатку вирішити задачу теоретично, а потім перевірити отримане рішення на комп'ютері. У цьому випадку відбувається як закріплення розуміння теоретичного питання, так і відпрацьовування навичок копіювання даних в електронній таблиці.

При знайомстві з прийомом «заморожування» адрес комірок у формулах, корисно виконати аналогічні вправи. Наприклад, у тій же таблиці в комірку С1 записана формула: А$1 + $В$1. Який вигляд прийме формула, якщо її скопіювати в блок D1: F1 і в блок C2: F2 ? Результати рішення цієї задачі будуть наступними:






А


В


С


D


Е


F


1


5


3


=А$1+$В$1


=В$1+$В$1


=С$1+$В$1


=D$1+$B$1

2






=А$1+$В$1


=В$1+$В$1


=С$1+$В$1


=D$1+$B$1




А


В


С


D


Е


F


1


5


3


8

6

11

9

2







8

6

11

9

Каталог: e-book -> vit -> files
files -> Методика навчання роботі з графічним та текстовим редакторами
files -> Урок 13 Техніка безпеки
files -> Тема: Предмет методики навчання інформатики і її місце в системі професійної підготовки вчителя інформатики. Інформатика як наука і навчальний предмет в школі. Концепції шкільного курсу інформатики. Стандарт шкільної освіти з інформатики
files -> Специфіка уроку інформатики. Методика проведення окремих етапів уроку інформатики. Підготовка вчителя до уроку. Організація і проведення різних типів уроку. Організація оцінювання результатів навчання з інформатики
files -> Структура навчання інформатики в середній загальноосвітній школі. Пропедевтика навчання інформатики в початковій школі. Базовий курс інформатики. Аналіз програм з інформатики. Профільне навчання інформатики в старших класах
files -> Урок 21 Яке з поданих речень є спонукальним? Споконвіку українці любили калину
files -> Методичні рекомендації до вивчення систем програмування. Розв’язування задач
files -> Урок 17 Угорський кросворд п ф м д а б
files -> Урок 22 Техніка безпеки
files -> Урок 7 Фронтальне опитування Які ти знаєш пристрої введення інформації?

Скачати 258.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка