Методичні рекомендації щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань для магістрів



Сторінка3/5
Дата конвертації14.03.2017
Розмір0.96 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5

ІІІ. Упорядкований вибір


  1. Розташуйте по порядку етапи визначення і розпізнавання проблеми:

обґрунтування проблеми;

оцінка проблеми;

побудова проблеми;

формування проблеми;

позначення проблеми.


  1. Визначте порядок етапів надавання зовнішньої консультації фірмі:

діагностика управління фірмою;

загальне знайомство з фірмою;

оцінка потреби фірми в консультаціях;

вибір форми консультаційної роботи;

укладання договору на проведення консультації;

моніторинг реалізації консультаційних рекомендацій;

розробка рекомендацій і консультаційних пропозицій.


  1. Побудуйте методологічну схему дослідження з позиції найбільшої ефективності:

    1. задачі;

    2. ціль;

    3. вибір теми та її актуальність;

    4. об’єкт дослідження;

    5. гіпотеза;

    6. предмет дослідження;

    7. проблема;

    8. методика.



      1. ІV. Визначення


18._________ - відомості про навколишній світ, що зменшують наявний ступінь невизначеності, неповноти знань, відчужені від їхнього творця і стали повідомленнями, які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим чи іншим способом.

19.________ - це ракурс дослідження, відправна точка з якої дослідження починається і яка визначає його спрямованість щодо мети.

20. _______ - це розподіл явищ, їхнє розмаїття, властивості, зв’язки і залежності, загальне і специфічне і за допомогою цього вникнути в їхню сутність.

7. Порядок поточного оцінювання знань, умінь та практичних навичок з дисципліни «Методологія і організація наукових досліджень»
Поточне оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною системою за шкалою ECTS.

Об'єктом поточного контролю знань студентів є:

  • систематичність та активність роботи протягом семестру над вивченням програмного матеріалу дисципліни;

  • рівень виконання тестових завдань;

  • виконання індивідуальних творчих робіт.

Контроль систематичності та активності роботи студента впродовж семестру базується на оцінюванні активності та рівня знань студентів при обговоренні питань семінарських занять. Шкала оцінювання становить: 0; 5; 10 та 15 балів.

Критерії оцінювання:

а) активність студентів в обговоренні питань семінарів вимірюється середнім значенням одержаних впродовж семестру оцінок:


  • за середньої оцінки нижче 2,5 студент отримує 0 балів;

  • за середньої оцінки в інтервалі 2,5 - 3,4 студент отримує 5 балів;

  • за середньої оцінки в інтервалі 3,5 - 4,0 студент отримує 10 балів;

  • за середньої оцінки вище 4,0 студент отримує 15 балів;

б) відвідування не менше 75% семінарських занять оцінюється в 5 балів.

Для оцінювання рівня відповідей студентів на тестові завдання використовуються такі критерії:



  • відмінний рівень (20 балів) – від 16 до 20 правильних відповідей;

  • добрий рівень (15 балів) – від 11 до 15 правильних відповідей;

  • задовільний рівень (10 балів) – від 5 до 10 правильних відповідей;

  • незадовільний рівень (0 балів) – від 0 до 4 правильних відповідей.


Виконання індивідуальних творчих завдань для самостійного опрацювання.

Студенти, які підготували відповідно до встановлених кафедрою вимог індивідуальну творчу роботу та успішно захистили її мають право отримати до 30 балів до загальної оцінки поточної успішності.

Студенти, які не подали творчу роботу до розгляду або не представили її у встановлений регламентом строк, або представили, але не отримали допуск до захисту, не отримують залік і не можуть бути допущені до сесії.

Творча робота після захисту передається на зберігання на кафедру менеджменту.


8. Тематика творчих робіт з дисципліни «Методологія і організаця наукових досліджень» для студентів спеціальності «Менеджмент організацій і адміністрування»


  1. Методи дослідження систем управління: різноманітність, критерії вибору, проблеми використання.

  2. Інтуїція, здоровий глузд і логіка: роль в дослідженні управління організації.

  3. Формування і використання інтегрального інтелекту в дослідженні управління організації.

  4. Роль та значення діагностики в дослідженні систем управління.

  5. Проблеми узгодження теорії і практики управління.

  6. Дослідження як функція сучасного менеджменту.

  7. Моделювання соціально-економічних процесів: границі можливого та фактори ефективності.

  8. Використання соціологічних досліджень в управлінні.

  9. Використання статистичних та економіко-математичних методів і елементів інформатики в дослідженні проблем управління.

  10. Експериментування в дослідженні соціально-економічних проблем організації.

  11. Методи прогнозування та планування управлінських рішень.

  12. Співвідношення об’єктивних та суб’єктивних факторів в дослідженні управління. SWOT-аналіз в дослідженні управління організацій.

  13. Проблеми соціально-економічних систем (організацій) та вибір підходів до їх дослідження.

  14. Призначення та проектування інформаційного забезпечення систем управління організації.

  15. Консультування як форма організації дослідження систем управління.

  16. Система „Менеджмент - Навчання” як ефективний засіб формування менеджерів дослідницького типу в організаціях.

  17. Формування принципів оцінювання та системі показників в дослідженні управління.

  18. Використання експертних оцінок в дослідженні управління.

  19. Дослідницький потенціал організації та фактори ефективності дослідницького процесу.

  20. Організація досліджень в практиці управління організацій.

  21. Місце і роль планування в дослідженні управління організацій.

  22. Використання діалектичних принципів в дослідженні управління.

  23. Функціонування системи пошуку та розпізнавання суперечностей в процесі дослідження управління.

  24. Передумови необхідності креативного мислення менеджера в дослідницькій діяльності.

  25. Бар’єри впровадження результатів дослідження на практиці та шляхи їх подолання.

  26. Рух інформаційних потоків в процесі дослідження систем управління.

  27. Використання комп’ютерних технологій в дослідницькій діяльності.

  28. Сучасні напрямки наукового пошуку в сфері економіки України.

  29. Проблеми захисту інтелектуальної власності і авторських прав в наукових дослідженнях.

  30. Формування стратегії дослідницького мислення.

Студенти, які беруть активну участь у роботі студентського наукового товариства факультету економіки та управління, представляють свої наукові роботи на конференціях та конкурсах, мають право додатково отримати 5 балів до загальної оцінки поточної успішності.


9. Комплексне підсумкове завдання (за результатами самостійної роботи студентів)

Мета завдання:

1) розкрити особливості дослідження економічних систем в умовах становлення ринкових відносин і сутність економічного аналізу як науки, визначити основні риси і принципи економічного аналізу;

2) визначити предмет, об’єкт, завдання і напрямки цільової орієнтації економічного аналізу, розкрити управлінську спрямованість економічного аналізу, його функції, сучасну парадигму й етапи історичного розвитку в Україні;

3) визначити суть та особливості методу економічного аналізу, розкрити особливості дослідження функціональних зв’язків зміни і розвитку економічних явищ і процесів;

4) дати характеристику можливостей, галузі застосування і змісту логічних прийомів аналізу, навчитися використовувати на практиці основні та найпоширеніші прийоми аналітичних досліджень;

5) дати характеристику аналітичних можливостей, галузі застосування і специфіки використання при дослідженні функціональних залежностей економіко-математичних методів і моделей;

6) визначити особливості формування методики аналітичних досліджень за їх видами і функціональним призначенням;

7) визначити класифікаційні ознаки виділення різних видів економічного аналізу до їх функціональної ролі і цільового призначення. Виявити особливості методики й організації аналітичного процесу відповідно до різних видів аналізу;

8) вивчити механізм формування організаційних систем виконання аналітичних робіт на різних ієрархічних рівнях і в умовах використання комп’ютерної техніки;

9) визначити предмет, об’єкт, завдання, методологію стратегічного аналізу. Розкрити роль стратегічного аналізу в управлінні підприємством і зв’язок з іншими науками. Визначити основні види стратегії і прогнозів, їх класифікаційні ознаки відповідно до призначення;

10) визначити сутність і особливості застосування методів групування і прогнозування, застосувати зміст методики дослідження, навчитися використовувати на практиці основні методи стратегічного аналізу, прогнозування банкрутства підприємства;

11) з’ясувати сутність конкурентного аналізу, визначити особливості організації і методики конкурентного аналізу;

12) визначити особливості організації і методики аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, навчитися розрізняти сильні і слабі сторони підприємства, використовувати SWOT – аналіз;

13) з’ясувати процес прийняття управлінських рішень у різних умовах, дослідити види стратегічних управлінських рішень, які використовують у процесі прийняття управлінських рішень, навчитися приймати управлінські рішення в умовах невизначеності.


Перелік основних завдань:

1. Економічний аналіз і теорія наукового пізнання.

2. Функціональна роль, предмет і об’єкти економічного аналізу.

3. Метод економічного аналізу та його характеристики.

4. Економіко-логічні методи і прийоми економічного аналізу.

5. Економіко - математичні методи та моделі в економічному аналізі.

6. Методика економічного аналізу в системі управління підприємством та її структурні елементи.

7. Види економічного аналізу

8. Організація економічного аналізу та його інформаційна база.

9. Стратегічний аналіз у системі управління підприємством.

10. Методи групування і прогнозування в статистичному аналізі.

11. Стратегічний конкурентний аналіз.

12. Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища: SWOT – аналіз.

13. Стратегічний аналіз як основа прийняття стратегічних управлінських рішень.


Огляд ключових понять

Економічний аналіз передбачає систему філософських, математичних, спеціальних економічних та інших знань, що дозволяють зробити обґрунтовані судження про природу, зміну і розвиток економічних явищ і процесів.



Економічний аналіз – це система спеціальних знань для дослідження зміни і розвитку економічних явищ і процесів у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості, що визначається суб’єктивними й об’єктивними причинами з метою забезпечення цільового управління ними.

Принципи економічного аналізу – це вихідні положення, які визначають якість і результативність аналітичних досліджень. Головними принципами економічного аналізу є принцип науковості, принцип системного підходу, принцип комплектності, принцип коректності і дієвості, принцип рейтингової оцінки і принцип демократичності (доказовості).

Під предметом економічного аналізу розуміють реальну господарську діяльність, що характеризується сукупністю економічних відносин у зв’язку з виробничо-фінансовими ресурсами, оточуючим природним середовищем, соціально-економічною атмосферою і знаходить своє вираження через систему економічної інформації. Поділ на предмет і об’єкти має умовний характер і зумовлений організацією і методологією економічного аналізу.



Об’єктами економічного аналізу є:

  1. виробнича, фінансова, інвестиційна, маркетингова та інші види діяльності підприємства;

  2. ресурси всіх видів діяльності;

  3. виробничі і управлінські структурні підрозділи підприємства;

  4. організація виробництва і праці;

  5. форми господарювання і власності тощо;

Економічний аналіз виконує оцінкову, діагностичну та пошукову функції.

Оцінкова функція полягає у визначені відповідності стану системи до її цільових параметрів функціонування і до потенційних можливостей.

Діагностична функція полягає у встановлені причинно-наслідкових змін економічної системи, кількісному й якісному вимірюванні впливу факторів на цю зміну і розвиток.

Пошукова функція полягає у виявленні невикористаних резервів і потенційних можливостей зміни і розвитку економічної системи, обґрунтуванні механізмів її мотивації.

Метод – це спосіб дослідження, пізнання певних явищ і процесів у просторі й часі. Метод економічного аналізу являє собою сукупність прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об’єкта, шляхом виявлення і вивчення взаємозв’язків елементів досліджуваного об’єкта, їх зміни, кількісного і якісного вимірювання впливу окремих факторів і їхньої сукупності на цю зміну.

Метод науки – це властивий для науки спосіб проникнення в зміст предмета, що вивчають. Метод економічного аналізу базується на діалектичному підході, що визначає його характерні особливості:

  1. досліджування явищ і процесів розглядають як складні економічні системи, в процесі вивчення яких дають оцінку структурним елементам, їх взаємозв’язкам та змінам;

  2. визначається тип й характер причинно-наслідкових зв’язків за допомогою детермінованого і стохастичного факторного моделювання;

  3. вимірюють ступінь впливу факторів на зміну параметрів економічної системи;

  4. дають оцінку й узагальнення результатів досліджень з точки зору мети і завдань аналітичних досліджень.

В економічному аналізі використовують понад сто прийомів, у тому числі і загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, дедукція, індукція тощо).

Вибір методу дослідження економічних явищ і процесів обумовлюється характером функціональної залежності між параметрами економічної системи, а об’єктивність результатів аналізу – достовірністю й якістю економіко-математичного моделювання функціональних зв’язків і коректністю обчислень.

Усю сукупність функціональних зв’язків можна поділити на детерміновані й стохастичні.

Детерміновані зв’язки – це пропорційні залежності між двома чи більше параметрами аналітичної моделі, коли певному значенню фактора відповідає адекватне значення аналізованого параметра.

Стохастичні зв’язки – це складні залежності між параметрами аналітичної моделі, коли тому самому значенню фактора може відповідати декілька значень результативного параметра.

Усі методи економічного аналізу умовно поділяють на :



  1. методи якісного виміру й оцінки функціональних зв’язків;

  2. методи кількісного виміру й оцінки функціональних зв’язків;

До методів якісного аналізу належать загально наукові методи (аналіз, синтез, індукція , дедукція) і методи експертних оцінок.

До методів кількісного аналізу належать:

      1. традиційні методи ( порівняння, середні величини, індекси, динамічні ряди групування);

      2. методи дослідження детермінованих факторних зв’язків;

      3. методи комплексної економічної оцінки;

      4. графічні методи аналізу;

      5. методи оптимальних рішень;

      6. фонометричні методи і моделі.

Використання логічних методів в економічному аналізі базується на загальному підході дослідження зміни і розвитку економічних явищ і процесів через їх диференціацію й інтеграцію, абстрактний підхід. До цієї групи методів належать:

  1. методи порівняння, які використовують для виявлення загальних ознак або відмінностей між досліджуваним явищем та іншим уже відомим однорідним явищем;

  2. методи елімінування, які використовують для вимірювання факторного впливу в детермінованих функціональних залежностях;

  3. статистичні методи, які використовують для загальної оцінки зміни явищ і процесів, виявлення закономірностей і тенденцій зміни та розвитку, визначення факторних залежностей і факторного впливу;

  4. балансові методи, які використовують для визначення співвідношень, пропорції двох груп взаємопов’язаних урівноважених показників.

Методи комплексної економічної оцінки використовують для узагальнення кількісної і якісної оцінки сукупності параметрів, які всебічно характеризують зміну і розвиток однорідних економічних явищ і процесів.

Графічні методи використовують для кращого сприйняття і розуміння суті економічних явищ і процесів, тенденції та закономірності їх зміни й розвитку, визначення структурних зрушень, взаємозв’язків між показниками тощо.

Економіко-математичні методи і моделі використовують при аналізі складних багатоелементних систем із змішаною структурою різних функціональних залежностей. Головними умовами їх застосування є вибір критерію досягнення мети дослідження; формування інформаційної бази; використання програмного забезпечення і спеціальної техніки обчислення.

Застосування економіко-математичних методів і моделей потребує:



  1. системного підходу до дослідження економічних систем з урахуванням усієї сукупності взаємозв’язків їх структурних елементів;

  2. моделювання функціонування економічних систем за кількісними параметрами взаємозв’язку і взаємообумовленості;

  3. повного і достовірного відображення реально існуючих зв’язків;

  4. якісної інтерпретації результатів дослідження за вихідними параметрами розв’язання математичної моделі.

Під системним економічним аналізом розуміють сукупність наукових методів і практичних прийомів розв’язання складних економічних проблем, що базуються на використані категорій системи як єдності взаємопов’язаних елементів.

Моделювання методики комплексного економічного аналізу передбачає визначення завдань, їх сукупності й алгоритму вирішення для реалізації системного підходу при використанні функції аналітичного забезпечення управління.

Методикою економічного аналізу називають сукупність наукових методів і практичних прийомів, що виражають алгоритми вирішення аналітичного завдання.

Методика економічного аналізу передбачає такі структурні елементи:

мету і завдання аналізу; сукупність синтетичних і аналітичних показників та їх взаємозв’язки; фактор зміни аналітичних показників; джерела інформації, конкретні методи аналізу; послідовність оформлення результатів і їх оцінку; організаційне й технічне забезпечення виконання аналітичних робіт.

Економічний показник – це числова характеристика економічної сукупності конкретного явища чи процесу за їх станом чи динамікою.

Фактори – це причини, рушійні сили, які впливають на зміну окремих показників чи їх сукупності.

Резерви виступають як сукупність можливої чи фактичної мобілізації дії окремих факторів. Резерви бувають явні і приховані.

Види економічного аналізу визначаються, виходячи з функцій управління й менеджменту. Їх розрізняють за специфікою методики й організації аналітичного процесу.

Основними групувальними ознаками видів економічного аналізу є: зміст аналізу, часова форма, просторова форма, періодичність аналізу, організаційна форма, рівень охоплення об’єкта, форма досліджуваних економічних відносин.



Просторові види економічного аналізу (внутрішній і зовнішній) розрізняються відповідно до досліджуваного об’єкта господарювання. Їх відмінність визначається за об’єктами і суб’єктами дослідження, часовими формами, періодичністю, конфіденційністю інформації, ступенем інтегрованості аналітичних показників.

Часові види економічного аналізу виділяють до часу прийняття і виконання управлінських рішень. Вони відрізняються точністю визначення параметрів економічної системи, масовості охоплення змін економічних явищ і процесів, результативність досліджень, специфікою інформаційної бази аналізу, особливістю застосування аналітичних прийомів і методів.

Виділення управлінського і фінансового аналізу обумовлене цільовими напрямками виробничо-фінансового менеджменту суб’єктів господарювання і специфікою інформаційної бази аналітичних досліджень на основі діючої системи обліку і звітності.



Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) передбачає комплексне дослідження функцій об’єкта з метою мінімізації витрат на стадіях його проектування, створення й експлуатації при збереженні чи підвищенні виконання ним своїх функцій і збільшення його корисності для споживачів.

Під організацією економічного аналізу слід розуміти систему забезпечення ( кадрового, технічного, інформаційного тощо), яка створює необхідні умови для проведення аналітичних досліджень за встановленою методикою.

З точки зору організації аналітичного процесу виділяють дві організаційні форми економічного аналізу: централізований і децентралізований аналіз.

Головним в організації економічного аналізу є його проектування, яке може відбуватися за функціональною, модельною, процесуальною і організаційно-структурною будовою виконання аналітичних робіт.

Будь-який аналітичний процес може бути виражений елементами трьох рівнів складності: етапами, процедурами, операціями.

Зміст етапу полягає в логіко-математичному перетворені аналізованого показника і в його кількісній інтерпретації відносно до обраної бази оцінки. Процедура є частиною етапу, яка полягає у підготовці, обчислені та інтерпретації аналітичних величин, що характеризують зміну показника. Аналітична операція складає собою дію або ряд інтелектуальних чи механічних дій, спрямованих на передачу, осмислення і перетворення інформації.



Інформаційне забезпечення комп’ютерної технології аналітичного процесу являє собою сукупність єдиної системи класифікації і кодування інформації, уніфікованих форм документації і використання масивів інформації, досягнення сумісності інформаційних баз різних ПКЕА і АРМ.

Програмне забезпечення комп’ютерної теології аналітичного процесу є сукупністю комплексів програм, розроблених згідно з принципами модульності і адаптивності, максимально орієнтованих на стандартні пакети прикладних програм, які забезпечують ефективну реалізацію всіх елементів технологічного процесу вирішення завдань.

Інформаційними ресурсами економічного аналізу є нормативно-правова інформація, планова інформація, облікова інформація, звітно-статистична інформація, для спеціальних обстежень.



Стратегія – це комплексний план діяльності підприємства який розробляють на основі творчого наукового обґрунтованого підходу і пізнається для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства. Реальній стратегії притаманні: 1) продумані цілеспрямовані дії; 2) реакція на непередбачений розвиток подій і конкуренцію.

Економічна стратегія – це система і механізм стратегічного управління активами і капіталом підприємства в умовах відсутності точної і детальної картини майбутнього.

Система класифікацій стратегій визначає низку ознак, за якими стратегії належать до різних груп – за ієрархією в системі управління; за функціональним критерієм; за стадіями життєвого циклу; за конкурентною позицією; за способом досягнення конкурентних переваг; за рівнем глобалізації бізнесу.

Стратегічне управління – багатоплановий процес управління, що дозволяє розробити і впровадити ефективність стратегії для досягнення довгострокових цілей підприємства. Звичайно передбачає аналіз середовища, вибір місії і стратегічних цілей, вибір стратегії, її виконання, оцінку і контроль виконання стратегії. Стратегічні управлінські рішення характеризуються орієнтацією на майбутнє, високим рівнем незвичайності, глобальним характером.

Однією з функцій стратегічного управління є стратегічний аналіз – система знань для комплексного дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на економічне становище підприємства в перспективі, а також визначення шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства.



Метою стратегічного аналізу є змістовний, і формалізований опис об’єктів дослідження, виявлення тенденцій і перспектив розвитку підприємства.

Предметом аналізу є напрямки функціонування і розвитку підприємства, його організаційні, економічні й інформативні ресурси і можливості, які розглядаються з метою нарощення стратегічного потенціалу підприємства і зміцнення його позицій на ринку в довгостроковому плані.

До об’єктів стратегічного аналізу належать окремі стратегічні господарські підрозділи, стратегічні зони господарювання, сектори бізнесу або окремі продукти.



Результатом стратегічного аналізу є системна модель зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Стратегічний план діяльності – коротко- і довгострокові стратегічні цілі, а також дії й заходи, які будуть здійснюватися для досягнення кінцевого результату. Розрізняють три підходи до стратегічного планування:

1) планування „від досягнутого” спирається на оцінку поточного стану підприємства;

2) оптимізаційний план розробляється з метою максимізації прибутку і рентабельності та мінімізації витрат коштів і часу;

3) адаптаційний підхід зорієнтований на навколишнє середовище підприємства, визначає очікувані події і ступінь їх імовірності – детерміновані (передбачувані); ймовірні (у вигляді діапазону рішень); невизначені (дерево рішень).

Оцінка майбутньої діяльності називається прогнозом, а її передбачення – прогнозуванням. Сутність стратегічного прогнозування полягає в розробці середньо- і довготермінових прогнозів економіки підприємства в цілому і за його структурними підрозділами. Стратегічний прогноз – емпіричне або науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкта прогнозування в майбутньому, шляхи і терміни досягнення цих станів.

Методичні прийоми стратегічного аналізу містять загальнонаукові і власні методичні прийоми, які можна класифікувати за об’єктами дослідження, - аналіз макро- та мікрооточення, організації, продукту, інвестицій, стану підприємства, управлінських рішень. Оскільки стратегічний аналіз використовує інформацію з високим рівнем невизначеності, значну увагу приділяють прогностичним і розрахунково-аналітичним методам і моделям. Значну роль тут відіграє система стратегічного вимірювання – методологія вимірювання параметрів і результатів стратегій з застосування економічно обґрунтованих заходів оцінки ефективності і результативності бізнес-процесів у стратегічному аспекті.

Для аналітичного групування факторів у стратегічному аналізі широко застосовують матричні моделі, які базуються на визначені і ранжуванні переліку факторів конкурентоспроможності.

На основі групування об’єктів на окремі групи (класи) відповідно до стратегічної мети, здійснюють дискримінантний, кластерний, компонентний, факторний і регресійний аналіз. Перший спирається на побудову вибірок за допомогою статистичних методів. Методика кластерного аналізу базується на визначенні об’єктів з метою розподілу сукупності на кластери (групи). При застосуванні кластерного аналізу використовують: канали розподілу – сукупність незалежних організацій, які беруть участь у процесі просування товару чи послуг від виробника до споживача, і метод дендритів. Дендрит – ламана лінія, якою з’єднані два об’єкта з обраної множини.



Якісні методи прогнозування побудовані на думках і припущеннях експертів і фахівців. До них належать методи індивідуальних і колективних оцінок. Оцінки експертів підлягають статистичній обробці.

Кількісні (статистичні) методи прогнозування базуються на використанні часових рядів – побудові тренду на основі минулих даних і наступному екстраполюванні цієї лінії в майбутнє. До кількісних методів належать дві великі групи – методи екстраполяції і методи моделювання.

Методи екстраполяції вимагають вибір часового ряду і способу отримання прогнозу. Ці методи не дають точних результатів на тривалий термін і похибка зростає в міру віддаленості прогнозу.

Методи економетричного моделювання базуються на численних рівняннях регресії, є дуже точними, але дорогими. Вони разом з методом регресійного аналізу належать до методів аналізу причинно-наслідкових зв’язків.

Значну групу методів стратегічного аналізу складають методи і моделі прогнозування банкрутства. До основних з них належать коефіцієнтні методи (аналіз коефіцієнтів витрати і поновлення платоспроможності) матричні й статистичні моделі.

Стратегічне управління в ринковому середовищі вирішує наступні завдання:

1) позиції підприємства;

2) які вимоги ринку;

3) який стан потрібно досягти на цьому ринку;

4) як це зробити найкраще.

Бенчмаркінг – постійний систематичний пошук і впровадження найкращої практики, що призводить до поліпшення продуктивності. Це методи порівняльного аналізу в умовах конкурентної боротьби. Бенчмаркінг реалізується на двох рівнях:


  1. операційний бенчмаркінг – спрямований на забезпечення преваги над конкурентами в різних функціональних напрямках діяльності;

  2. стратегічний бенчмаркінг – процес забезпечення відповідності стратегії компанії ключовим факторам успіху в галузі і стратегіями поведінки конкурентів.

Розрізняють 5 генерацій бенчмаркінгу: 1) реверсивний; 2) конкурентний; 3) процесний; 4) стратегічний; 5) глобальний.

Бенчмаркінговий проект включає наступні етапи: планування, дослідження, (ідентифікація конкурентів і індикаторів досягнення поставлених цілей), спостереження, аналіз (оцінка результатів), адаптація (вибір стратегії), удосконалення (вибір заходів і способів найбільш ефективної реалізації стратегії).

Матричні методи аналізу конкурентних переваг дозволяють проаналізувати позиції підприємства на основі використання різних внутрішніх або зовнішніх факторів. Кожна матриця має власний алгоритм співставлення показників. Залежно від того, які показники використовують, розрізняють матриці:


  • однофакторні – наприклад, матриця BCG „Зростання галузі / Частка ринку”;

  • багатофакторні – наприклад, матриці GE/McKinsey „Привабливість галузі / позиції в конкуренції” і Shell / DPM „матриця спрямованої політики”.

SWOT – аналіз – це аналіз сили, слабкості, можливостей і загроз, що ґрунтується на підході і дає змогу вивчити зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства разом. Це методика, що дозволяє побудувати стратегічний баланс негативних і позитивних факторів, що впливають на підприємство як ззовні, так і з середини.

Є два напрями аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища:



  1. аналіз від внутрішніх факторів до зовнішніх - SWOT – аналіз;

  2. від зовнішніх факторів до внутрішніх – TOWS– аналіз.

Для оцінки характеру розподілу ринкових часток між конкурентами використовують індекс Герфіндаля, за допомогою якого вимірюється ступінь монополізації ринку:

Ih = ∑ Hi ,

де Ih - індекс Герфіндаля (0< Ih <1); Hi – частка і-го підприємства в загальному обсязі реалізації продукції.

Чим ближче індекс до нуля, тим вище конкуренція.

Конкурентна сила – це показник, за яким оцінюють положення компанії відносно інших конкурентів. Абсолютна конкурентна сила дозволяє визначити позиції фірми відносно умовної „еталонної” компанії.

Абсолютну конкурентну силу визначається за формулою:



Сабс = ∑ (Сi - max Ckij), j = 1, 2, ..., m,
де Сi – оцінка і-го фактору конкурентної сили (слабкості) для підприємства;

Ckij - оцінка і-го фактору конкурентної сили для j-го конкурента;

m – кількість конкурентів.

Якість управлінських рішень – це сукупність параметрів рішення, які відповідають визначеній меті управління і забезпечують реальність її досягнення. Якість рішення оцінюють за наступними параметрами: показником ентропії (кількісної невизначеності проблеми); ступенем ризику вкладання інвестицій; імовірністю реалізації рішення з показників якості, витрат і термінів здійснення; ступенем точності прогнозу (коефіцієнта апроксимації) теоретичної моделі фактичним даним, на підставі яких вона була розроблена. Альтернативність рішень може мати форму стандартного, бінарного, багатозначного альтернативного або інноваційного рішення.

Прийняття стратегічних рішень здійснюють в умовах визначеності майбутнього або не визначеності. В першому випадку для визначення управлінських рішень використовують модель аналізу затрат і результатів. Основні етапи побудови даної моделі – формулювання проблеми з визначенням цільових критеріїв, визначення і опис альтернатив на основі зважених оцінок, визначення впливу кожної альтернативи на поставлені цілі, вибір альтернативи з найвищою відносною цінністю.

В умовах невизначеності при прийнятті управлінських рішень необхідно оцінити ризик їх прийняття, що здійснюють за методом аналогії або за допомогою структурного аналізу.

Метод аналогії використовують, якщо підприємство давно працює у певній галузі, яка є стабільною, реалізує типові проекти.

Структурний аналіз полягає в побудові моделі кібернетичного контуру управління зі зворотнім зв’язком. Аналіз ризику може бути якісним і кількісним. За допомогою якісного аналізу визначають чинники і сферу ризику. Кількісний аналіз ризику надає кількісне визначення ступеню впливу окремих ризиків на стратегічний проект. Серед якісних методів оцінки управлінських рішень найбільш розповсюдженим є метод теорії ігор, які поділяють на „скінчені” і „нескінченні”. Недоліком теорії ігор є неврахування суб’єктивного фактору – помилок гравців, їх особистих якостей. Як критерії оптимального рішення в теорії ігор застосовують наступні коефіцієнти:


  1. критерій крайнього оптимізму – дуже ризикований і рідко застосовують. Розраховують наступним чином:

К = тах тах аij ;

i j

  1. критерій крайньої обережності – практично недоцільний. Розраховують наступним чином:

К = тіп тіп аij ;

i j

  1. критерії Вальда – орієнтується на найгірші умови і рекомендує вибрати стратегію, для якої виграш є максимальним. Розраховують наступним чином:

К = тах тіп аij ;

i j

  1. критерії Севіджа – забезпечує найменше значення максимальної величини ризику. Розраховують наступним чином:

К = тіп тах аij ;

i j

  1. критерії Гурвіца – компромісний варіант між оптимізмом і песимізмом. Розраховують наступним чином:

К = тах[h* тіп аij + (1 - h) * max aij],

i j j

де К – ціна виграшу;

аij – виграш;

h – коефіцієнт, обраний експертним шляхом в інтервалі від 0до 1.

Одним з ефективних методів прийняття рішення є використання імовірного підходу: розрахунок дисперсії і стандартного відхилення.

Дисперсія = ∑ (px)2 – (∑ px)2,

де х – значення показника;



р – імовірність значення х.
Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка