Методичні рекомендації вчителя хореографії Уманської міської гімназії Білохатюк Лесі Олексіївни Умань 2012



Сторінка1/2
Дата конвертації20.11.2018
Розмір8.44 Mb.
#65765
ТипМетодичні рекомендації
  1   2
Відділ освіти Уманської міської ради

Міський методичний кабінет

Уманська міська гімназія

Уманської міської ради

Черкаської області

Розвиток психомоторних здібностей молодших школярів на уроках хореографії

Методичні рекомендації

вчителя хореографії

Уманської міської гімназії



Білохатюк Лесі Олексіївни

Умань - 2012




Автор-укладач: Білохатюк Л.О., вчитель хореографії школи мистецтв Уманської міської гімназії Уманської міської ради Черкаської області.

У методичному посібнику подані нові методи навчання дітей хореографії через розвиток їх психомоторних здібностей (ритм, темп, м’язове чуття, координацію рухів, регуляцію дій).Дається психолого-педагогічна характеристика уроків,описані танцювально-образні, творчі, інтерактивні вправи для розвитку хореографічних дій. Запропонований опис рухів танців для дітей молодшого шкільного віку.

Рекомендовано вчителям хореографії та керівникам дитячих хореографічних колективів.


Зміст

Вступ……………………………………………………………..4
Почуття ритму………………………………………..6
Просторова координація…………………………..9
Методичні рекомендації………………………….14
Додаток 1……………………………………………………...18
Додаток 2……………………………………………………...25
Бібліографія…………………………………………………...33

3

Вступ
У загальній системі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку танець посідає значне місце. Він необхідний для своєчасного розвитку організму, свідомого керівництва рухами, є засобом оздоровлення, зміцнення дитини.

У поєднанні із сучасною музикою танець розвиває психо­моторні здібності дітей: почуття ритму, часу, м’язове чуття.

Діти, у яких розвинені різноманітні м’язові рухи, стають спритними, витривалими, наполегливими. Вони більш здатні до гармонійного розвитку. Завдяки пошуку варіантів руху у танці, способів його виконання удосконалюється мислення, пам’ять, уява, воля. У ході відтворення руху через активізацію психомо­торних процесів іде побудова образу і відображення його у сві­домості дитини.

Рух підтримує ритм, просторово-часову структуру, малю­нок танцю. В танці, як і в грі, ці параметри постійно змінюють­ся, від чого дитина отримує задоволення, насолоду, збудження, проявляє індивідуальність.

Психомоторика дитини — особистісна цінність, вона є пси­хологічним еквівалентом свідомості. Завдяки розвитку психомо­торних здібностей через динаміку танцю відбувається творення краси в гармонії. Ця краса виражається в поведінці дитини, в її способі спілкування.

4

Навчаючи дитину танцювати, учитель повинен розви­вати її психомоторні здібності, опираючись на почуттєво-емоційну сторону діяльності, її душевний стан.

Рух танцю базується на слуховому сприйнятті музичного ритму; вбираючи його в себе, дитина приводить в діяльний стан всі сторони особистості: тут від неї вимагається не тільки сприй­мання, але й та особлива кмітливість, яка стане основою розвит­ку глибокого мислення.

У танці яскраво проявляють себе різноманітні механізми психічної регуляції:


  • сприйняття та оцінка заданого ритму і темпу;

  • дозування м’язових зусиль;

  • вміння інтуїтивно сприймати відстань, простір, час;

  • виокремлення деталей рухів;

  • розвиток зорової пам’яті;

  • уважність;

  • вміння вибирати раціональний спосіб руху відповідно до створеного образу;

  • спритність рухів рук, ніг, корпусу;

  • відчуття рівноваги;

  • володіння мімікою та жестами.

5

ПОЧУТТЯ РИТМУ
Ритм — це природний рух життя. Серцебиття, дихання і робота внутрішніх органів, як правило, проходять рит­мічно.

Ритмічні рухи плавно переходять один в другий. Вони відбуваються без підключення волі та інтелекту. Ритмічні рухи завжди природні. Ритмічність спостерігається і при завче­них повторюваних рухах, наприклад, під час ходьби, бігу, пись­ма. Ритмічність допомагає душевному розслабленню. При наяв­ності ритму людина схильна пасивно співпереживати, без напруги. Повільний ритм виражає душевну гармонію. Такий стан душі мають немовлята, коли їх заколисують, заспокоюють рит­мічним погладжуванням.

Діти молодшого шкільного віку дуже люблять сучасні ритми і охоче виконують рухи під фонограму, особливо гарно, рівно і ритміч­но вони танцюють перший рух — пружинку.

Приспівуючи або награваючи мелодію, треба робити деякі підготовчі танцювальні рухи, які допоможуть дитині привчитися до ритму. При цьому слід уважно спостерігати за дітьми, коли починає грати музика. Одна дитина тупне ногою, усміхаючись, хитає в такт головою, переступає з ноги на ногу, інша дитина плескає в долоні — і все це в ритмі музики! Потім, використову­ючи різні мелодії, можна визначити індивідуальність кожної ди­тини. Ритм

6

залежить від характеру її особистості.



Наприклад, дитина флегматичного темпераменту буде виконувати рухи тан­цю уповільнено, сангвінік танцює швидко і жваво, тоді як у холе­рика рухи різкі, поривчасті, меланхолік також проявляє себе від­повідно до свого темпераменту.

Отже, познайомившись із тим, як діти сприймають і тво­рять себе в ритмі музики, педагог може визначити основні на­прямки, методи і прийоми роботи. Незалежно від темпераменту дитини необхідно навчити її розуміти механізм кожного руху. Потім засвоїти ритм, але в повільному варіанті.

Якщо внутрішня зрівноважена позиція ритму переходить на напружену увагу, то ритм замінюється тактом.



Для розвитку ритму слід проводити ігри та підготовчі рухи до танцю. Можна розбити музику на такти і виконувати відпо­відно до рахунку вправи:

  • хитання головою на “раз” вліво, на “два” — вправо;

  • притупування ногами: “раз” — лівою, “два” — правою;

  • плескання в долоні: “раз”, “два”, “три”, “чотири”;

  • удари рукою по столу;

  • виставляння ноги на каблук вправо і вліво.

Коли діти звикнуть до ритму у вказаних вправах, слід усклад­нити завдання, акцентуючи різні долі такту (“раз” або “чоти­ри”). Здійснюючи зазначені рухи спочатку повільно, дитина ло­вить ритм, намагається

7

вгадати характер музики.



Підготовчі рухи мають вирішальне значення для ознайом­лення дітей з танцем. Завдяки їм діти практично знайомляться з танцювальним ритмом польки, вальсу, самби, румби, диско, хіп- хоп, рок-н-ролу та ін. Дитина, ще не знаючи техніки рухів цих танців, може вга­дати їх у грі “Вгадай танець”.

Дитині допомагає завдання прослухати декілька тактів музи­ки, вгадати назву танцю. Якщо з 10 танців дитина вгадала 7, то у неї хороший слух і пам'ять, якщо 8 — дуже хороша, а якщо 9 — прекрасна.

Отже, можна приступати до навчання техніки танців через просторову координацію і м’язове чуття.




8

Просторова координація


Для того, щоб навчитися танцювати, недостатньо зна­ти рухи і мати почуття ритму. Необхідно навчити дитину впев­нено триматися, чітко виконувати рухи ногами і красиво трима­ти голову.

ХОДЬБА

Перш ніж навчити дитину танцювати, вчитель пови­нен навчити її правильно ходити. Некрасивою може бути хода з таких причин:

  • напруга в колінах,

  • недостатня м’язова сила,

  • погана координація рухів рук і ніг,

  • неправильна постанова стоп ніг,

  • погана рівновага,

  • зігнута спина.

Для того, щоб навчити дитину правильно ходити, треба виконувати вправи для формування ходи. Ці вправи навчать дитину тримати корпус.

1.Стати на всю ступню, перенести всю вагу тіла на пальці, тіло спрямувати вперед, потягнутися вгору.

2.Ходити по дошці або по прямій лінії.

3.Ходити з натискуванням на стопу корпусом.

4.Вправи для шиї: опускати і піднімати голову вперед-на­зад, вліво-вправ.

5.Вправи для гнучкості корпусу: коливання вліво-вправо.

6.Вправи на рівновагу: стояти на високих напівпальцях, на правій або лівій нозі.

9

7.Стояти біля стінки, вирівняти спину і відійти на крок-два, зберігаючи рівне положення.

На перших заняттях діти плескають в долоні, рахують під музику, потім в ритмі музики ходять.

Працюючи над ходою і поставою, треба проявляти спокій, терпіння, виявляти увагу до кожної дитини. Повільний і серед­ній темп в роботі забезпечить успіх.

Під час ходьби діти кладуть руки на талію, щоб вони не відвертали увагу від положення кор­пусу. Слід давати дітям домашні завдання потренуватися в тан­цювальній ході, у ритмі оплесків, притупів.


ПОЛОЖЕННЯ РУК І НІГ

Головне завдання-стежити, щоб діти, виконуючи вправи, не напружувалися, не знічувались.

Під час виконання позицій рук обов’язково звертати увагу на уявний образ (м’яч, куля), слідкувати, щоб діти тримали ок­руглу лінію рук, не піднімали плечі і не згинали спину. Після по­казу і пояснення треба підходити до кожної дитини і виправляти постановку корпуса і рук.



Під час показу позицій ніг звернути увагу на ті, що викорис­товуються в бальному танці:

  • перша позиція: п’яти разом, носки нарізно;

  • друга позиція — п'яти на відстані, носки нарізно;

  • третя позиція: п’ята правої ноги посередині стопи лі­вої або п’ята лівої ноги посередині стопи правої;

10


  • шоста позиція: п’яти і носки разом.



ВПРАВИ ДЛЯ РУК

  1. Підготовча позиція: руки тримають коло внизу.

  2. 1-а позиція рук: руки тримають коло перед грудьми, на рівні діафрагми.

  3. 2-а позиція: руки в сторони, долоні повернуті вперед.

  4. 3-я позиція: руки піднімаються над головою, тримають коло.

Ці вправи діти виконують повільно під музику вальсу, мі­няючи позиції на кожний такт.

М’язи рук у дітей ще недостатньо розвинені, вони швидко втомлюються, провисають. Діти допомагають руці плечима, під­німаючи та напружуючи їх. Разом з плечима напружується шия, піднімаються лопатки. М’язове чуття в руках, як і в ногах, ро­звивається поступово і досягається шляхом тренувань.


ВПРАВИ ДЛЯ НІГ

  1. Батман тандю, ноги по 3-й позиції:

  • права нога вперед, приставити — 4 такти,

  • права нога в сторону — приставити,

  • права нога назад — приставити.

2.Батман тандю з лівої ноги.

3.Пліє, ноги по 1-й позиції.

4.Стрибки (соте) в різній позиції ніг

11

Слід зауважити, що діти дуже швидко запам'ятовують хо­реографічні терміни. Спочатку руки тримають на поясі, щоб ува­га не відверталася на рухи ніг, а потім можна дати завдання три­мати руки по 2-й позиції.


ПОЛОЖЕННЯ ГОЛОВИ

Від постановки голови і шиї, які продовжують лінію хребта, залежить виразність і закінченість усіх танцювальних рухів, загальна гармонія танцю. Крім того, повороти голови сприяють мозковому кровообігові, знімають втому.


ВПРАВИ ДЛЯ ПОСТАНОВКИ ГОЛОВИ

  1. Колові рухи головою, руки на поясі.

  2. Повороти голови вліво-вправо.

  3. Нахили голови вперед-назад.

Всі ці вправи сприяють розвиткові м’язів спини, ніг, рук, шиї. Здатність тримати правильне положення тіла під час ходь­би, дотримання рівноваги, позицій рук і ніг досягається завдяки розвитку м’язового чуття.

М’язове чуття дозволяє дитині відчувати звичайність, зруч­ність, стійкість корпусу, організованість тіла без напруження.


КООРДИНАЦІЯ РУХІВ

Для розвитку танцювальності треба опанувати танцювальну пластику кожного окремого руху:

12


  • Танцювальний крок.

  • Галоп.

  • Потрійний притуп.

  • Підскоки.

  • Колупалочка з притупом.

  • Оплески.

  • Біг вперед.

  • Боковий галоп з винесенням ноги на каблук.

  • Приставний крок.

  • Полька.

  • Стрибок з притупом.

  • Боковий крок з притупом.

  • Галоп з ударом.

  • Подвійний притуп.

  • Потрійне сплескування.

  • Пружинка.

  • Чергування оплесків.

  • Балансе.

  • Поклони дівчинки та хлопчика.

  • Підскоки з поворотом на 1 і 2.

  • Сплескування в долоні, присідання.

  • Винесення ноги на каблук.


13





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка