Методичні вка3івки до виконання практичних занять, розрахунково-графічного завдання та самостійної роботи



Сторінка1/2
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.61 Mb.
  1   2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
МЕТОДИЧНІ ВКА3ІВКИ
до виконання практичних занять,

розрахунково-графічного завдання та самостійної роботи
з курсу
"Садово-паркове та ландшафтне будівництво"
(для студентів 3 курсу денної, 4 курсу заочної форм навчання спеціальності 6.092103 - "Міське будівництво та господарство"

Харків - ХНАМГ - 2007


МЕТОДИЧНІ ВКАЗівКи до виконання практичних занять, розрахунково-графічного завдання й самостійної роботи з курсу "Садово-паркове та ландшафтне будівництво" (для студентів 3 курсу денної, 4 курсу заочної форм навчання спеціальності 6.092103 - "Міське будівництво та господарство"). Укл.: Черноносова Т.О. - Харків: ХНАМГ, 2007.- 46 с.

Укладач: Т.О.Черноносова

Рецензент: доц. О.В.Завальний

Рекомендовано кафедрою містобудування,

протокол № 5 від 08 лютого 2007 р.

ВСТУП

Метою цих методичних вказівок є допомога студентам при виконанні практичних занять, розрахунково-графічного завдання й самостійної роботи з дисципліни "Садово-паркове та ландшафтне будівництво".

У вказівках у стислій формі викладено послідовність робіт, наведено нормативні дані для необхідних розрахунків, набору й композиції зелених насаджень та інші матеріали, а також рекомендації щодо оформлення графічної частини розрахунково-графічного завдання й склад робочого зошиту для виконання практичних занять.

Основою для виконання робіт є завдання на проектування, що міститься на першій після обкладинки сторінці робочого зошиту.


МЕТА виконання ЗАВДАНЬ


Виконання завдань сприяє закріпленню знань, одержаних студентами при вивченні курсу на лекціях. При розробці завдань студенти одержують практичні навички врахування факторів, що впливають на вибір території для розміщення тих чи інших функціональних зон, знайомляться з основними елементами зон зеленого будівництва, раціональним їх розміщенням, оптимальними вирішеннями планувальної структури зон зеленого будівництва.

Для успішного виконання робіт перед практичними заняттями студент повинен повторити теоретичний курс з відповідної теми. При використанні розрахунково-графічного завдання студент застосовує знання придбані на лекціях, практичних заняттях і під час самостійної роботи.

Придбані знання допоможуть студенту при виконанні розрахунково-графічних завдань, курсових і дипломного проектів.

1. ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ





№ п/п

Тема практичного заняття

Кількість годин

Денна/заочна форма навчання

1.

Аналіз території згідно з містобудівними умовами

2/0,5

2.

Аналіз планувально-просторової ситуації ділянки

2/0,5

3.

Функціональне зонування території

2/0,5

4.

Проектування дитячих комплексних майданчиків

2/0,5

5.

Проектування майданчиків відпочинку дорослих

2/0,5

6.

Проектування клумб

2/0,5

7.

Проектування рабаток

2/0,5

8.

Проектування міксбордеру

2/0,5

РАЗОМ

16/4

Практичне заняття № 1



Аналіз території згідно до містобудівних умов
Розробці планувальної схеми й висотного рішення парку повинно передувати старанне вивчення рельєфу ділянки. Місцеві підвищення рельєфу можуть бути використані для влаштування майданчиків, видовищних терас та інших елементів парку. Природні западини зручні для влаштування штучних водоймищ. Вивчення висотних відміток ділянки дозволить в майбутньому правильно влаштувати водовідведення з території парку.

Вивчення рельєфу слід починати з виявлення мінімальних і максимальних ухилів, ліній вододілу й тальвегу. При наявності водойм виділяють територію, що затоплюється.

Велику увагу слід звернути на існуючі на ділянці зелені насадження. Їх вік, санітарний стан породний склад і розташування на території парку, враховують потім при проектуванні архітектурно-планувальної композиції парку й підбору порід дерев і чагарників.

На основі цих даних розробляють схему ландшафтного аналізу території, зразок наведено на рис. 1, схему виконують в М 1:2000 чи 1:5000 (1:10000). На ній виділяють характерні елементи рельєфу, ґрунтові умови, існуючі зелені насадження, інші природні елементи, що входять до даного ландшафту та найбільш цікаві з композиційної точки зору місця для видовищних майданчиків.




Рис. 1 – Зразок складання схеми ландшафтного аналізу території.
Практичне заняття № 2

Аналіз планувально-просторової ситуації ділянки
Необхідно старанно проаналізувати архітектурно-планувальну ситуацію ділянки зеленого будівництва: характер навколишньої забудови, розташування найбільш великих житлових районів, дитячих установ, шкіл, торгівельних і громадських центрів. Слід визначити напрямок маршрутів, місце розташування зупинок громадського транспорту, а також визначити напрямок трас транзитного пішохідного руху, що пов'язує всі елементи міської території між собою і пролягають по території зони відпочинку (головні, другорядні й прогулянкові).

Залежно від функціонального призначення ділянок, що межують з проектованою територією визначають розташування головного й другорядних входів на територію парку.

Головні входи в парк влаштовують в місцях найбільшого руху населення з боку громадських центрів, великих житлових районів або магістральних вулиць, поблизу з зупинками громадського транспорту. Другорядні входи зв’язують парк з ділянками шкіл, торгівельних, громадських й інших центрів, а також їх можна влаштовувати з боку житлових вулиць.



На основі цих даних розробляють схему транспортного обслуговування і пішохідної доступності території в М 1:2000 чи 1:5000 (1:10000). Схему виконують на спрощеній підоснові без горизонталей. На ній показують основні планувальні вирішення (напрямок основних алей, автостоянки, зупинки громадського транспорту, входи) і в яскравих тонах наносять основні напрямки руху громадського транспорту, радіуси обслуговування (доступності) зупинок транспорту (300-1000 м) залежно від виду транспорту, основні найбільш інтенсивні потоки руху пішоходів.
Практичне заняття № 3

Функціональне зонування території
Об'єкт зеленого будівництва обслуговує різні вікові групи населення, тому тут мають бути відповідно організовані різні форми відпочинку. Доцільно їх поділити на дві групи: активного й пасивного відпочинку.

До групи заходів активного відпочинку включають масові ігри й розваги, заняття спортом і відпочинок дітей.

Група пасивного відпочинку включає культурно-освітні, оздоровчі заходи (прогулянки, спокійні ігри та ін.).

Кожному виду відпочинку належать відповідні споруди, павільйони, пристрої. Кожна форма відпочинку ставить відповідні вимоги до природних умов, планувальної схеми, озеленення, інженерного обладнання.

На розташування зон впливає рельєф ділянки. Найбільш пологі території (до 20 ‰) повинні відводитися для спортивних комплексів зони активного відпочинку. Навпаки, для зони тихого відпочинку бажаний пересічений рельєф місцевості, водоймища, тобто найбільш живописні й найбільш зелені частини об’єкту з існуючими багатолітніми насадженнями, що дає можливість створити в малий термін сприятливі умови для відпочинку й прогулянок.

Зону активного відпочинку слід розташовувати поблизу головного входу, зона тихого відпочинку може межувати з другорядними входами.

Зону дитячого відпочинку слід розташовувати у віддаленні від головного входу, з боку житлових територій, територій шкіл, вона може межувати з другорядними входами.

При розміщенні зони господарських споруд слід ураховувати можливість в’їзду на її територію спеціального транспорту (сміттєвози, вантажні машини та ін.)

Згідно з ДБН 360-92* розміри територій різного функціонального призначення приймають:

культурно-видовищні установи - 1-5%,

споруди фізкультури і спорту - 15%,

відпочинок дітей - 5 %,

відпочинок дорослих - 60%,

господарчі споруди - 4 %,

інші (стоянки, входи) - 6%,

пляжі та споруди для

відпочинку на воді - 4-6%.

Відсотки різних функціональних зон можуть змінюватися залежно від функціонального призначення всього парку. Наприклад: для спортивних парків зона споруд фізкультури і спорту буде займати не менше 60 %, а зона тихого відпочинку дорослих – 15%; для дитячих парків – зона відпочинку дітей – 60%, зона відпочинку дорослих – 5 %.

Схему функціонального зонування виконують в М 1:2000 чи 1:5000 (1:10000). На схемі в яскравих тонах виділяють всі передбачені функціональні зони об’єкта, показують радіуси доступності до кожної зони від усіх входів до парку. Схему виконують на спрощеній підоснові (без горизонталей, планувальних рішень) та ілюмінують фарбами. На кресленні мають бути умовні позначення й проектний баланс території.
Практичне заняття № 4

Проектування дитячих комплексних майданчиків
Площа дитячого комплексного майданчика складає від 300 до 900 м2 і більше залежно від кількості та видів обладнання.

Форма майданчика залежить від форми обладнання й може мати різну конфігурацію геометричну, мальовничу, комбіновану, але не повинна мати гострих кутів, незручних для розміщення обладнання і малих архітектурних форм. Обриси майданчика повинні бути підпорядковані основній планувальній структурі даної території та обладнанню майданчика.

Проектування комплексного дитячого майданчика треба починати з визначення функцій, які нестиме майбутній майданчик.

При виборі й розміщенні обладнання дитячих майданчиків слід ураховувати, що воно повинно відповідати фізичним і духовним можливостям дитини, задовольняти їх потреби й стимулювати розвиток їх здібностей.

При розміщенні обладнання слід ураховувати:

• зонування майданчика за функціональним використанням його території, виділяючи зони різних видів ігрового обладнання (рис. 2);

• ступінь небезпеки деяких видів обладнання (гойдалки, каруселі, гігантські кроки та ін.) Для використання цієї умови необхідно намітити небезпечні й робочі зони навколо кожного з видів такого обладнання й малих архітектурних форм. При цьому ширина проходу повинна дорівнювати ширині двох смуг руху дитини плюс, 20 см з кожного боку від небезпечної зони, що забезпечить вільний та безпечний підхід до всіх елементів майданчика.

• можливість використання обладнання в зимовий час. Наприклад, улаштовуючи гірку для з’їзджання, необхідно спрямовувати її лоток на вільну від обладнання частину майданчику чи в бік галявини, розташованої поруч, можна також розташувати гірку на штучному пагорбку, насипу; при влаштуванні каруселі забезпечують в радіусі 3-5 м кільцевий майданчик для влаштування санкової каруселі.

Тематика майданчиків повинна бути найрізноманітнішою. Слід увраховувати, що найбільшої уваги заслуговує проектування ігрових майданчиків для дітей дошкільного віку. Тому ігрове середовище повинно мати яскраву тематичну спрямованість.

Діти прагнуть до активної взаємодії зі своїм оточенням, віддають перевагу будівництву свого власного світу. Таке середовище може бути організовано за сюжетом дитячої казки, умовному сюжеті. Структурну схему тематичної організації ігрового середовища показано на рис. 3.

Крім основних функціональних мікрозон на всіх майданчиках необхідна вільна від обладнання рекреаційна зона. Територія такої зони становить 30-40% від загальної площі майданчика.

Для зручності перебування на майданчику влаштовують лави з навісами, перголами, альтанки, ліхтарі та інші малі архітектурні форми утилітарного призначення.



По закінченні даного етапу підбирають і розміщують обладнання й малі архітектурні форми. Після цього уточнюють конфігурацію майданчика. Передбачають можливість зміни рельєфу, що диктується зовнішніми й внутрішніми умовами. Добирають тип покриття залежно від видів обладнання й санітарно-гігієнічних вимог.

.









Рис. 2 – Класифікація дитячого ігрового обладнання



Рис. 3 –Тематична організація ігрового середовища

Дитячі ігрові майданчиків повинні мати покриття із спеціальних сумішей, для деяких видів обладнання можна застосовувати декоративну плитку. Як екологічно чистий можна запропонувати стійкий до витоптування газон, але це не завжди можливо. Застосування асфальтобетонного чи іншого покриття з застосуванням бітуму не бажано.

Приклади дитячих майданчиків наведено на рис.4.

Робоче креслення виконують в масштабах 1:100 - 1:200. На кресленні приводять експлікацію обладнання й малих архітектурних форм.
Практичне заняття № 5

Проектування майданчиків відпочинку дорослих
За характером планувальної організації майданчики відпочинку можна розподілити на такі типи:

• майданчики непрохідні (тупикові) - площею 12-15 м2 на 2-3 чол., до 20-30 м2 - 6-8 чол.;

• майданчики-кишені глибиною 3-5 м;

• майданчик з кільцевим транзитним проходом навколо «острівка» в центрі площею 40-80 м2;

• майданчики прохідні за довжиною і шириною;

• великі комплексні майданчики, прохідні в усіх напрямках.

На майданчиках повинні бути місця для відпочинку (лави, столи, альтанки, переголи), декоративні басейни або альпійські гірки, на газоні укладені великі садові камені, газони, розарії, квітники, елементи декоративно-прикладного мистецтва.

Залежно від місцезнаходження й призначення майданчиків добирають тип покриття. Покриття майданчика для відпочинку може бути з дрібно розмірних плит, що укладені системно, мозаїчно чи з використанням національного орнаменту. На майданчиках, що мають живописні обриси, рекомендують покриття типу «брекчія». Можливі також комбінації різних видів покриття, з виділенням мікрозон кольором, фактурою.



Рис. 4 - Приклади дитячих ігрових комплексів

Робоче креслення виконують в масштабах 1:100 – 1:50 з експлікацією обладнання й малих архітектурних форм.

Практичне заняття № 6



Проектування клумб
1. Основні вимоги до квіткового оформлення території

Від підбору трав'яних квітучих рослин залежить художній ефект і економічність квіткового оформлення об'єкта.

Підбираючи рослини, необхідно забезпечити:

• безперервність й найбільшу тривалість терміну цвітіння різних культур;

• підбір рослин за кольорами, використовуючи великі однокольорові квіти;

• підбір рослин за висотою та розмірами, щоб високі рослини не заступали низьких, рослини з малими квітами були попереду;

• широке використання багаторічних квітучих рослин, що не потребують значного догляду, вартість яких значно нижче квіткового оформлення однорічниками.


  1. Улаштування клумб

Клумби - це невеликі, компактні (не розчленовані доріжками) ділянки різних геометричних форм, площа яких не перевищує 10-15 м2 і дуже рідко 50 м2 і більше.

Круглі й багато кутові клумби мають ухили від центру до країв; квадратні й прямокутні – чотирисхильні. Від крутості випуклості залежить видимість малюнку клумби. Існує багато альбомів квіткових клумб, з яких можна вибрати креслення цілком або скомбінувати його з деталів.

Розповсюдженим масштабом для проектування клумб є 1:100.

Від простоти чи дрібності малюнку залежить набір квіткових рослин. Чим простіше малюнок, тим вища за ростом і грубіша за структурою повинна бути рослина. Для нанесення тонкого, дрібного малюнку необхідна більша кількість дрібних рослин. Клумби з дрібним малюнком, обсаджені низькими квітучими, а частіше не квітучими рослинами з листям різного кольору, називають килимними, бо вони нагадують килим, створений з живих рослин. У сполученні з квітковими рослинами на клумбах можна розташовувати малі архітектурні форми, камені різної величини, водні пристрої, висаджувати невеликі чагарники. Після виготовлення креслення квіткової клумби (рис. 5) починають підбір квіткових рослин.

Підбір за висотою не викликає труднощів: рослини розташовують по висхідній від глядача лінії, розташовуючи їх так, щоб низькі рослини не закривалися високими.

Щоб легше було розібратися в сполученні кольорів, будують схему розташування кольорів сонячного спектру (рис. 6). Кольори розподіляють на активні (теплі) й пасивні (холодні). Активні кольори - яскраві, помітні на далеку відстань, а пасивні - добре помітні поблизу, на далеких відстанях вони стають тьмяними плямами. Кольори білий і чорний відносять до нейтральних.