Методичні вказівки для практичних і самостійних робіт з курсу «Дистанційне зондування Землі»



Скачати 454.65 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації08.12.2016
Розмір454.65 Kb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

та

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ



ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ І САМОСТІЙНИХ РОБІТ

з курсу


ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ

Для студентів напряму підготовки



6.040104 – Географія



Львів - 2012

Методичні вказівки розглянуті на засіданнях кафедр

геоморфології і палеогеографії та фізичної географії

і рекомендовані до друку

Вченою радою географічного факультету,

протокол №6 від 19 вересня 2012 р.

Байрак Г.Р., Муха Б.П. Навчальна програма та методичні вказівки для практичних і самостійних робіт з курсу «Дистанційне зондування Землі» (для студентів напряму підготовки 6.040104 – Географія). – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. – 38 с.

Подана програма курсу «Дистанційне зондування Землі», завдання для практичних і самостійних робіт, теми рефератів, література з курсу, а також примірник тестів для діагностики якості знань студентів.

Рекомендовано для студентів географічних факультетів ВНЗ України.

© Кафедра геоморфології і палеогеографії

ЛНУ імені Івана Франка, 2012

© Кафедра фізичної географії

ЛНУ імені Івана Франка, 2012


ПРОГРАМА КУРСУ «ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ»

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи дистанційного зондування.

Тема 1. Суть дистанційного зондування Землі. Перші аерознімання. Поняття дистанційного зондування Землі, теледетекції, аеро- і космічних методів географічних досліджень. Історія розвитку аерофотографічних знімань поверхні Землі. Сучасний стан і можливості аерокосмічних методів досліджень. Застосування аерокосмічних методів у засобах зв’язку, картографії, метеорології, синоптиці, геології, гідрології, географічних науках, лісівництві, сільському господарстві, землекористуванні та землевпорядженні, глобальному природоохоронному моніторингу, військовій справі, політиці.

Передові космічні держави світу. Місце України у космічному співтоваристві. Пріоритети України в космонавтиці.



Тема 2. Історія розвитку космічних польотів. Перші запуски космічних супутників у Радянському Союзі та США. Історія запусків космічних кораблів (Восток, Восход, Меркурій, Джеміні, Союз, Аполлон). Орбітальні станції (Салют, Скайлеб, Мир), історія запусків та існування на орбіті. Сучасна історія космонавтики – поява та експедиції шатлів, функціонування МКС. Запуски українських космічних супутників (Січ-1, Січ-1М, Океан-О, Січ-2) і старти ракетоносіїв (Дніпро, Зеніт, Енергія), Програма «Морський старт».

Тема 3. Внесок українських дослідників у розвиток космонавтики. Теоретики та практики ракетних польотів й аерофотознімань – О. Засядько, К. Константинів, О. Кованько, М.Кибальчич. Теоретики космічних польотів – К. Ціолковський, Ю. Кондратюк-Шаргей, І.Богачевський. Конструктори нової аеро-, ракетної і космічної техніки І. Сікорський, А.Люлька, С.Корольов, В. Глушко, Б.-Т. Гнатюк. Керівники американських космічних відомств Й. Харик і М. Яримович. Генеральні конструктори радянських заводів космічної техніки В.Челомей і М. Янгель. Космонавти українського походження П. Попович, Л. Береговиий Г., Каденюк, Г. Стефанишин-Пайпер, Джудіт Різник.

Тема 4. Спектр електромагнітних хвиль (ЕМХ), які використовуються у ДДЗ. Оптичний і зоровий діапазони ЕМХ. Спектр кольорів. Природне випромінювання. Спектр привхідного сонячного випромінювання. Відбите від Землі сонячне випромінювання. Вплив атмосфери на проходження електромагнітних хвиль (ослаблення, поглинання розсіювання, заломлення, фільтрація). Вікна прозорості атмосфери. Власне випромінювання діяльного шару Землі у різних діапазонах електромагнітних хвиль.

Тема 5. Альбедо і яскравість земних поверхонь. Поняття про альбедо земної поверхні. Теплова яскравість. Радіояскравість. Інтегральна і спектральна яскравість об’єктів. Контраст яскравості. Індикатриса відбиття (розсіювання.) Спектральна яскравість основних класів природних поверхонь. Спектральний образ об’єкта і його діагностичне значення. Штучне випромінювання у ДЗЗ.

Тема 6. Космічні та авіаносії апаратури дистанційного зондування. Літаки та гелікоптери для аерофотографічного і лазерного повітряного знімання. Літаки-лабораторії АН-30 та ИЛ-14. Види апаратів дистанційного зондування з космосу. Види штучних супутників Землі. Радянські, російські, українські, американські, європейські метео- і ресурсні супутники. Міжнародна космічна станція та її можливості для дистанційного зондування. Орбіти штучних супутників та їхні параметри (висота, нахил, перигей, апогей). Полярна, екваторіальна, нахилена. сонячно-синхронна і геостаціонарна орбіти. Проекції орбіт на Землю. Міжвитковий і міждобовий зсуви орбіти.

Тема 7. Методи реєстрації випромінювання. Зоровий аналізатор. Фотографічні реєстратори (фотошари) Фотоелектричні приймачі (телевізійні реєструючо-передавальні пристрої типу диссектор, відикон) прилади зарядового зв’язку. Термоелектричні приймачі (тепловізори, болометри). Антени для радіоприймальних та передавальних пристроїв, радіолокаторів.

Тема 8. Класифікації дистанційних знімань за різними ознаками. Види дистанційного зондування за технічними засобами знімання: фотографічне, телевізійне, сканерне, лазерне, радарне. Класифікація за довжиною ЕМХ: ультрафіолетове, зондування у видимому діапазоні, інфрачервоне, мультиспектральне, радіолокаційне. Класифікація за спектром ЕМХ: інтегральне, спектрозональне, багатозональне. Види знімань за масштабами. Систематичне і перервне знімання. Маршрутне і площинне, планове, перспективне і панорамне аерофотографування. Зондування за метою: моніторингове, розвідувальне та очікувальне на певні ефекти.

Тема 9. Апаратура дистанційного зондування. Фотографічні камери: АФА, КАТЕ. Багатозональні камери МКФ-6 (БКФ-6). Фототелевізійні системи. Телевізійні оптико-механічні системи (сканери). Багатоспектральні сканери (МСУ, МСК,Фрагмент, Гамма, КВР-1000, Landsat7-ЕТМ, Space Image, SPOT-5, HRG, IRS, P6, HR-PAN). Радіометри (ІЧ та НВЧ). Радіолокатори.


Змістовий модуль 2. Основи інтерпретації космічних знімків

Тема 10. Суть дешифрування та інтерпретації знімків. Дешифрувальні та інтерпретаційні ознаки. Поняття дешифрування космічних та аерознімків. Особливості та етапи сприйняття об’єктів на знімках. Види та методи дешифрування. Ознаки інтерпретації об’єктів на знімках. Індикатори.

Тема 11. Види вимірювань на знімках. Масштаби аерокосмічних зображень. Вимірювання довжин ліній. Визначення масштабів знімків. Визначення площ. Види похибок при обчисленнях на знімках. Способи вимірювання висот об’єктів. Поняття поздовжнього паралаксу. Визначення крутості схилів.

Тема 12. Прилади та програми для інтерпретації космічних знімків. Перетворення знімків. Прилади для перетворення та інтерпретації знімків: стереоскопи, стереометри, фотометри, стереопроектори, інтерпретоскопи, синтезувальні проектори, фотограмметричні станції. Види комп’ютерних програм для обробки зображень. Можливості геоінформаційних програм для інтерпретації об’єктів на космічних знімках. Види перетворень фотографічних аерознімків: фотохімічні, геометричні і фотограмметричні.

Тема 13. Метеорологічне дешифрування. Дешифрувальні ознаки метеорологічних характеристик. Дешифрування хмарності. Мікро-, мезо- і макроструктура хмарності. Структурні особливості хмарних полів атмосферних фронтів – холодного, теплого і фронту оклюзії, а також циклонічних систем. Космічна система спостереження за розвитком тайфунів, ураганів. Визначення радіаційної температури діяльного шару.

Тема 14. Інтерпретація геологічних структур та тектонічних рухів. З історії геологічних аерокосмічних досліджень. Види дистанційних знімань для вивчення геологічних структур. Методи геологічного дешифрування знімків. Інтерпретація різних видів геологічних утворень та характеру тектонічних рухів. Дешифрування літології порід.

Тема 15. Геоморфологічна та гідрологічна інтерпретація дистанційних матеріалів. Методика геоморфологічної інтерпретації знімків. Дешифрування морфометричних характеристик рельєфу. Генетичні типи рельєфу та особливості їхньої аерокосмічної інтерпретації. Морфодинамічне дешифрування рельєфотвірних процесів. Інтерпретація елементів гідрографії.

Тема 16. Інтерпретація рослинного покриву та ґрунтів. Фактори формування спектрального образу рослинності на космознімках. Спектральна відбивна здатність хвойних і листяних порід дерев, здорового і ушкодженого листя, рослинності на різних стадіях вегетаційного періоду. Зовнішні фактори спектральних характеристик рослин. Особливості вивчення структури рослинного покриву. Інтерпретація ландшафтів. Характеристики ґрунтового покриву, які розпізнають на космічних та аерознімках.

Тема 17. Океанологічні та гляціологічні аерокосмічні дослідження. Вимірювання температури і солоності океанів; спостереження за напрямом течій і рівнем океанів; виявлення фронтів; апвелінгу; дешифрування кольору океану; визначення глибин шельфу і рельєфу дна океанів; вивчення морського хвилювання та інші океанологічні дослідження з космосу. Дистанційні дослідження покривних та гірських льодовиків, динаміки льодового покриву, сніжно-льодових явищ.

Тема 18. Антропогенні та еколого-географічні аерокосмічні дослідження. Дешифрувальні ознаки антропогенних об’єктів. Інтерпретація видів антропогенних систем на космо- та аерознімках. Види впливів людини на природу за аерокосмічними спостереженнями.



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ
Практична робота №1

Виявлення об’єктів земної поверхні на космознімках, знятих в різних діапазонах електромагнітних хвиль
Фізичною основою дистанційного зондування Землі є спектр електромагнітних хвиль, які в залежності від довжини і частоти несуть неоднакову інформацію про об’єкти земної поверхні. Відповідно до фізичних характеристик хвиль використовують різну знімальну апаратуру, яка працює як у широких, так і вузьких діапазонах електромагнітних хвиль. Знімальні системи на космічних супутниках виконують багатозональне знімання в спектральних зонах 0,4–0,5; 0,5–0,6; 0,6–0,7; 0,7–0,8; 0,8–1,1; 1,5–1,7; 2,0–2,3 мкм. Для географічних досліджень використовують як з’єднані багатозональні зображення, так і зображення по кожному окремому каналі (с.80, 181 підручника).

Матеріали для роботи: сканерні чорно-білі космічні фотознімки на територію Росії та України, зняті в окремих спектральних каналах (в мкм):

0,5–0,6 – зеленому і жовто-зеленому; 0,6–0,7 – оранжевому; 0,7–0,8 – червоному; 0,8–1,1 – інфрачервоному діапазонах.



Завдання: порівняти зображену на космознімках територію і вказати які об’єкти земної поверхні в якому саме діапазоні електромагнітних хвиль відобразилися виразніше. Пояснити чому.

Для характеристики включають такі природні та антропогенні об’єкти:

русла та долини рік;

контури берегової лінії морів та озер, характер водної поверхні;

лісові масиви;

лучна рослинність;

хмари та димка;

сільськогосподарські угіддя;

населені пункти;

шляхи сполучень.



На відображення об’єктів у різних спектральних діапазонах впливає характер їхньої поверхні – матовий, гладкий чи розчленований. Від цього залежить ступінь поглинання чи відбиття світлових променів. Дзеркальні поверхні (вода, лід, сніг, мокрі повехні ґрунту, трави, асфальту, металеві дахи будинків, скельні виступи) відбивають сонячні промені значно сильніше, ніж поглинають. На знімках вони мають найбільшу яскравість і зображаються білуватими і світло-сірими фототонами. Матові поверхні об’єктів (сухі ґрунти, засохла трав’яна рослинність) рівномірно відбивають і поглинають світло. Вони мають сірі відтінки фототону на космознімках. Розчленовані поверхні (рослинність, зорані угіддя) навпаки, поглинають набагато більше світлового потоку, ніж відбивають, і на космознімках відображені у темно-сірих і чорних фототонах.
Практична робота №2

Порівняння характеру відображення місцевості

на космічних знімках і картах
Вигляд місцевості на космознімках є трохи незвичним для спостерігача, оскільки об’єкти відображені не в умовних знаках, як це є на картах, а мають реальний вигляд зверху. Це дещо несподівано, адже реальний вигляд предметів ми звикли сприймати збоку, а не в плані. До того ж на картах багато білих, не заповнених ніякими знаками, місць. На знімках таких місць немає, на всій території є великі чи малі різного кольору об’єкти. Часто присутні такі об’єкти, яких не рисують на картах: у тундровій зоні – чагарники і трав’яна рослинність між термокарстовими озерами; у лісовій зоні – малі галявини, розріджений чи хворий ліс; у степовій зоні – рілля, різного характеру трав’яна рослинність, окремі дерева; у зоні пустель – кам’янисті пустелі, витоптані тваринами ділянки, хаотичні і тимчасові ґрунтові дороги тощо. Окремі об’єкти, наприклад, ерозійна мережа, перезволожені ділянки, у всіх деталях відображаються на знімках, а деякі предмети, для прикладу, скелі, залізничні станції, характер мостів, добре представлені на картах, але слабо читабельні на знімках. Тому для географічних досліджень важливо звикнути до вигляду місцевості на космознімках і навчитися отримувати інформацію про географічні об’єкти та явища з дистанційних матеріалів.

Матеріали для роботи: чорно-білі фотографічні космознімки на різні ділянки земної кулі (узбережжя Канади, Італії, Іспанії, Ірану, Середня і Центральна Азія та ін.); фізико-географічні атласи світу та СРСР.

Завдання: здійснити умовну прив’язку космознімка до карти – зорієнтувати в північному напрямі, знайти ідентичні об’єкти на знімку і на карті. Порівняти зображення рік, вершин, западин, контуру берегової лінії, гідрологічних і антропогенних об’єктів та інших компонентів середовища. Віднайти об'єкти, елементи яких більш повно зображені на знімках, ніж на картах. Виконати районування місцевості за різною фізіономічною вираженістю території на космознімку. На контурній карті окреслити рамкою територію, зображену на знімку. Навчитись за характером зображення розпізнавати походження знімка, знімальну апаратуру, час знімання. Навчитись читати супровідну інформацію до знімка. Оцінити якість і придатність зображення для географічного дешифрування. Скласти анотацію знімка.

Фізіономічну1 вираженість території на космічному зображенні формують об’єкти місцевості, які за даних природних умов мають характерні фототон, форму, розміри і творять певний малюнок зображення. Цей малюнок розрізняють за чергуванням чи хаотичним розташуванням звивистих або прямих ліній, групуванням малих або великих плям світлого чи темного фототону, скупченням форм більш-менш однакових розмірів. Закономірні поєднання спільного малюнку зображення відокремлюють в окремий район. Кількість виділених районів залежить від ступеня однорідності космічного зображення – чим більше на місцевості груп різнорідних об’єктів (лісів, сільськогосподарських угідь, відкритих пісків тощо), тим більше районів за фізіономічною вираженістю можна виділити.


Практична робота №3

Ознаки дешифрування різних об’єктів на космознімках
Дешифрувальні ознаки на космічних знімках є тими елементами його зображення, за якими виділяють об’єкти місцевості. Кожному об’єкту відповідають свої чіткі ознаки, як, наприклад, ріллі – геометричні форми, озеру – округлі, дорозі – лінійні і т.п. На знімках виявляють різні ознаки, за якими надалі здійснюють інтерпретацію об’єктів. Дешифрувальні ознаки не є постійними, а залежать від сезону знімання, освітленості, масштабу дистанційних матеріалів. Головними ознаками дешифрування є: форма, фототон (на чорно-білих) або колір (на кольорових знімках), розміри та тіні (п.4.2 Підручника). Це прямі дешифрувальні ознаки окремих об’єктів. Для інтерпретації груп об’єктів використовують прямі комплексні ознаки – структуру і текстуру зображення, характер просторового рисунку елементів зображення (рисунок). Існують також непрямі ознаки, пов’язані з інтерпретацією тих об’єктів, які безпосередньо не виражені на знімках, а їх можна охарактеризувати за іншими, безпосередньо вираженими об’єктами. Так, для прикладу, наявність сільськогосподарського освоєння вказує на пологосхиловий (іноді рівнинний) рельєф; штрихова текстура зображення – на гірський рельєф; зірчаста – на витоптані місця у напівпустелях та ін.

Матеріали для роботи: кольорові багатозональні космічні знімки на територію колишнього СРСР з атласу «Дешифрирование многозональных аэрокосмических снимков. Методика и результаты. – М.: Наука, 1982. – 82 листа с ил.».

Завдання: на основі анотацій до листів атласу та споглядаючи зображення, встановити дешифрувальні ознаки об’єктів місцевості.

Слід вказати за якими саме прямими чи непрямими ознаками відчитують такі об’єкти:

сільськогосподарські поля і їхні культури;

види лісів;

сухі і перезволожені луки, альпійські луки;

розсипи пісків;

глибокі і мілкі водойми;

рівнинні та гірські ріки;

головні та допоміжні меліоративні канали;

асфальтні та ґрунтові дороги;

міські і сільські населені пункти;

круті і пологі схили розчленованої місцевості;

сніжники і хмари.

В зошиті виконують перелік прямих, комплексних і непрямих ознак та ставлять їм у відповідність об’єкти місцевості, які інтерпретують за належними ознаками. Враховують, що ознаки одних і тих же об’єктів у різних природних зонах можуть відрізнятися. Так само на вигляд місцевості впливає весняний, літній чи осінній час дистанційного знімання.



Практична робота №4

Визначення масштабів космознімка і параметрів окремих об’єктів
Будь-який космічний чи аерознімок за своєю суттю являє собою зменшену модель місцевості. Кожен відрізок на місцевості зменшений у десятки й сотні тисяч разів, відповідно до роздільної здатності космічної знімальної апаратури. Тому відношення всякого відрізка на знімку до того самого відрізка на місцевості складає масштаб космознімка. Карти теж є зменшеною моделлю місцевості і, на відміну від знімків, мають визначений масштаб. За відношенням відомого відрізка на карті до того ж відрізка на знімку обчислюють масштаб ділянки знімка:

,

де Lk – довжина лінії на карті, Mk – знаменник масштабу карти, lz – довжина лінії на знімку.



Матеріали для роботи: кольорові космознімки з буклету «СРСР из космоса», атлас фізико-географічних карт СРСР, лінійка, калькулятор.

Завдання: виявити ідентичні відрізки на карті і на космознімку, виміряти їхню довжину і підставляючи значення у наведену вище формулу, вирахувати масштаб. Значення масштабу слід знайти в центральній частині та на периферії знімка (не менше трьох значень). Далі визначити ширину русла чи площу озера і порівняти зі значенням цього параметра, обчисленого за картою.

Зазначимо, що для відображення земної поверхні на картах використовують різні картографічні проекції (конічні, циліндричні, азимутальні тощо). В результаті масштаб карти однаковий в різних її частинах і для вимірювань довжин чи площ об’єктів достатньо використати його числове чи лінійне значення. Оскільки космозображення є зменшеною моделлю місцевості, не модифікованою картографічними проекціями, то на космічному знімку масштаби різні в різних його частинах. Це пов’язане з впливом кулястості Землі. Найточніше відображені предмети в центральній частині знімка: чим дальше від центру знімка знаходяться об’єкти, тим більші їхні спотворення. Тому для вимірювань на космознімках визначають масштаби центральної і периферійної його частини.

Для роботи спочатку потрібно знайти однакові точки на карті і на знімку, якими можуть бути місця впадіння приток рік, виступи мисів берегової лінії, крайні точки вигинів меандр, і знайти між ними віддаль. Не слід обирати дуже короткі відстані між сусідніми примітними точками через зростання вагомості помилки відліку довжини лінії. Далі, знаючи відстані на карті і на знімку, визначити масштаб. З’ясувати кілька значень масштабу у центрі та на краях знімка. Відтак, знаючи масштаб ділянки, встановити параметри певного об’єкта. Виміряти ці ж параметри об’єкта на карті і порівняти обчислення з даними на знімках.

Практична робота №5

Інтерпретація видів природокористування на космознімках добре відомого студентам регіону або регіону польової виробничої практики
На матеріалах дистанційного зондування Землі найбільш повно відображені елементи покриття території, які складаються як з природних, так і антропогенних компонентів. Їхній набір відрізняється в залежності від природної зони, характеру рельєфу та інтенсивності господарського освоєння території. Велике значення також має масштаб космознімків: чим більший масштаб, тим більше елементів природного середовища стають видимі на знімку. На дрібномасштабних знімках зображення більш генералізоване, тому виділяються великоплощинні об’єкти – масиви ріллі та лісів. Зі збільшенням масштабу стають видимі деталі великих об’єктів та малі за розмірами елементи середовища. На космознімках середніх масштабів (1:100 000 – 1:200 000) розпізнають більшість видів природокористування, представлених на певній місцевості. Чітко видно межі їхнього поширення, характер зміни одних видів іншими, ускладненість дрібними об’єктами та екзогенними процесами. Чим більше господарське освоєння території, тим більше різнорідних об’єктів на ній представлено. Враховуючи вищесказане, для досліджень покриття території вибрано космознімки на територію рівнин заходу України. Вони характеризуються пістрявим зображенням, через значну антропогенну освоєність і різноманітний рослинний покрив.

Матеріали для роботи: кольорові космофотознімки з сайту Google Earth на обрані студентами ділянки рівнин заходу України, топокарти 1:200 000, прозора калька, гелеві ручки.

Завдання: прив’язати зображену на космознімку ділянку до топокарти, зробити картосхему поширення видів природокористування. На картосхемі мають бути відображені такі природні й антропогенні об’єкти:

хвойні та листяні деревостани;

луки – заплавні сухі, заплавні перезволожені і суходільні;

ріки, ставки, озера, водосховища, меліоративні канали;

сільські і міські поселення;

залізниці і магістральні автошляхи;



рілля – зі сільськогосподарською рослинністю, під паром і свіжозорана.
Всі об’єкти відображаються на космознімку за прямими ознаками. Головними дешифрувальними ознаками на даних знімках є колір, форма, текстура і розміри об’єкта. Хвойні деревостани читають за темним, майже чорним кольором, а листяні – за темно-зеленим. Друга ознака їхнього розпізнавання – дрібна зерниста текстура поверхні, яку творять крони дерев. Луки мають на знімках світло-зелені кольори, перезволожені луки – фіолетові відтінки. Водойми відображені темно-синіми кольорами, за розмірами виділяють головні і проміжні меліоративні канали. Поселення відрізняються темно-сірими кольорами, а за розмірами виділяють міські і сільські їхні види. Шляхи сполучень мають прямолінійні чи злегка вигнуті форми. Ріллю дешифрують за квадратно-прямокутними чи іншими геометричними формами. Рілля зі сільськогосподарською рослинністю представлена пістрявими кольорами – рожевими, червоними, жовтими та різними відтінками зеленого. Угіддя під паром (землі, що тимчасово не використовуються) теж мають зелені кольори, подібно до лук, але їх відрізняють лінійні межі. Свіжозорані землі виділяють за чорними кольорами і геометричними формами.
Практична робота №6

Дешифрування синтезованих кольорових знімків за самостійно обраними темами
Сучасні матеріали дистанційного зондування Землі часто подаються в кольорах, синтезованих на основі чорно-білих чи монохроматичних знімків з багатозональної знімальної апаратури, виконаних за стандартними чи оригінальними варіантами синтезування. Через це для повноцінного дешифрування таких знімків слід знати специфіку формування зображення наземних об’єктів у різних довжинах хвиль (спектральні образи об’єктів) та варіант формування синтезованого кольорового зображення.

Матеріали для роботи: Атлас «Дешифрирование многозональных аэрокосмических снимков. Методика и результаты. – М.: Наука, 1982. – 82 листа с ил.».

Завдання: за змістом «Атласу …» обрати для освоєння три різні теми спеціалізованого дешифрування, вивчити методику дешифрування за обраними темами при використанні запропонованого в «Атласі …» варіанту синтезу кольорового зображення зазнятих територій.

Знати: специфіку роботи фотоапарата МКФ-6 та проектора МСП-4, ефекти додавання кольорів, де шифрувальні ознаки та методики дешифрування за трьома обраними темами (тектонічні порушення, рельєф земної поверхні, підводний рельєф, лісова рослинність, сільськогосподарські культури, типи поселень та їх господарська спеціалізація, чи інші теми. Вміти пояснити причини формування зображення в обраних діапазонах ЕМХ, його розділення та кодування синтезованими кольорами та застосування відповідних методичних засобів дешифрування об’єктів та їх інтерпретації.

Практична робота №7

Інтерпретація видів природокористування на аерофотознімках
Для порівняння особливостей відображення території на великомасштабних дистанційних матеріалах використовують аерофотознімки. Вони дозволяють відчитувати дрібні деталі покриття території та виконувати аналіз закономірностей поширення. Пара аерофотознімків дає змогу отримати стереоефект і бачити об’ємне зображення території. При цьому виникає можливість розпізнавати особливості рельєфу і давати характеристику видам природокористування щодо їхньої узгодженості із формами та елементами рельєфу.

Матеріали для роботи: чорно-білі аерофотознімки на територію Львівського плато, бистрицько-тлумацького Передкарпаття та узгір’їв Надвірнянських Карпат масштабів 1:14 000, 1:18 000 та 1:30 000.

Завдання: віддешифрувати елементи природокористування і дати їм таку характеристику:

1. Населені пункти: а) тип поселення – лінійний, рядовий, компактний, розгалужений, розсіяний, комбінований; б) величина (порахувати кількість господарств) – мале поселення до 200, середнє – 200-500 і велике більше 500 дворів; в) узгодженість з рельєфом – придолинне, схилове чи привершинне.

2. Рілля: а) переважаючі форми (квадратні, прямокутні, багатокутні); б) мінімальна і найбільша площа полів (визначити в га); в) простягання щодо форм рельєфу (в більшості поперек чи вздовж межиріч);

3. Шляхи сполучень: наявність залізниці, магістральних і місцевих автошляхів – які населені пункти перетинають, як простягаються відносно рельєфу (вздовж чи поперек межиріч, долин рік);

4. Лісові масиви: а) домінуючі типи деревостанів – хвойні чи листяні (визначають за темно-сірими і сірими відтінками фототону), їхній територіальний розподіл; б) вік деревостанів (встановлюють за дрібно, середньо чи великозернистою текстурою) – стиглі, пристигаючі, молоді; в) наявність вирубок та їхній стан – свіжі незарослі, самозаростаючі, штучно засадженні молодняком (видно за прямими паралельними рядами молодих дерев), зайняті ріллею.


Каталог: Strukt
Strukt -> Робоча програма навчальної дисципліни основи агробізнесу
Strukt -> Програма навчальної дисципліни морфологія ґрунтів
Strukt -> Програма навчальної дисципліни г еолого-г еоморфологі чні туристичні об’єкти
Strukt -> Ч. ІІІ кривий Ріг 2008 (075. 8) Ббк 87. я73 К20 Рецензент и Шрамко Я. В
Strukt -> Шубер Павло Михайлович, доцент кафедри фізичної географії лну імені Івана Франка робоча програма
Strukt -> Папіш Ігор Ярославович, доцент, кандидат географічних наук робоча програма
Strukt -> Програма навчальної дисципліни клімат ґрунтів

Скачати 454.65 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка