Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії



Сторінка18/18
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.94 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Приклади тестів “Крок-1”


1. При хворобі Паркінсона порушується дофамінергічна передача і тому для лікування застосовують попередник дофаміну – L-ДОФА. Для зменшення побічного впливу і дози L-ДОФА вживають у комбінації з:

А. Інгібітором декарбоксилази ароматичних амінокислот

В. Активатором декарбоксилази ароматичних амінокислот

С. Інгібітором моноамінооксидази

D. Активатором моноамінооксидази

Е. Блокаторами дофамінових рецепторів


2. У мозку хворих на шизофренію підвищується кількість рецепторів:

А. Дофамінових

В. Серотонінових

С. Адренорецепторів

D. Холінорецепторів

Е. ГАМК-рецепторів


3. Порушення процесу мієлінізації нервових волокон призводить до тяжких неврологічних розладів і розумової відсталості. Така клінічна картина характерна для спадкових порушень обміну:

А. Нейтральних жирів

В. Холестерину

С. Сфінголіпідів

D. Гліцерофосфоліпідів

Е. Ліпопротеїнів


4. Для ранньої діагностики м’язових дистрофій найінформативнішим є підвищення активності в плазмі крові певного ферменту. Вкажіть його?

А. Лактатдегідрогеназа

В. Аланінамінотрансфераза

С. Аспартатамінотрансфераза

D. Креатинкіназа

Е. Альфа-амілаза


5. У людей, які тривалий час перебували в стані гіподинамії, після фізичного навантаження виникають інтенсивні болі в м’язах. Яка найвірогідніша причина цього явища?

А. Зменшення ліпідів в м’язах

В. Підвищення вмісту АДФ в м’язах

С. Накопичення креатиніну в м’язах

D. Посилений розпад мязових білків


Е. Накопичення в м’язах молочної кислоти


Література

Основна:


  1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 106 – 114.

  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 71 – 74, 98 – 102.

  3. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432 с.

  4. Біохімічні показники в нормі і при патології. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 320 c.

  5. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 167 – 179.

  6. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

Додаткова:

  1. Вільм Ф. Ганонг. Фізіологія людини. – Львів: БаК, 2002. – 767 с.

  2. Бородкина Л.Е., Тюренков И.Н., Ковтун В.В. Хроническая алкоголизация и ГАМК-эргическая система. (Обзор литературы) // Экспер. и клин. фармакология. – 2002. – Т. 65, № 3. – С. 75 – 79.


ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ

ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 3

  1. Біосинтез пуринових нуклеотидів: схема реакцій синтезу ІМФ; утворення АМФ і ГМФ. Регуляція біосинтезу пуринових нуклеотидів за принципом негативного зворотного зв’язку (ретроінгібування).

  2. Біосинтез піримідинових нуклеотидів: схема реакцій, регуляція синтезу.

  3. Біосинтез дезоксирибонуклеотидів. Утворення тимідилових нуклеотидів; інгібітори біосинтезу дТМФ як протипухлинні засоби.

  4. Катаболізм пуринових нуклеотидів.

  5. Спадкові порушення обміну сечової кислоти. Клініко-біохімічна характеристика гіперурикемії, подагри, синдрому Леша-Ніхана.

  6. Схема катаболізму піримідинових нуклеотидів. оротацидурія.

  7. Реплікація ДНК: біологічне значення, напівконсервативний механізм реплікації.

  8. Послідовність етапів та ферменти реплікації ДНК у прокаріотів та еукаріотів.

  9. Транскрипція РНК: РНК-полімерази прокаріотів та еукаріотів, сигнали транскрипції (промоторні, ініціаторні та термінаторні ділянки генома).

  10. Процесинг – посттранскрипційна модифікація новосинтезованих мРНК.

  11. Транспортні тРНК та активація амінокислот. Аміноацил-тРНК-синтетази.

  12. Етапи та механізми трансляція (біосинтезу білка) в рибосомах: ініціація, елонгація та термінація.

  13. Посттрансляційна модифікація пептидних ланцюгів. Регуляція трансляції.

  14. Інгібітори транскрипції та трансляції у прокаріотів та еукаріотів: антибіотики та інтерферони – їх застосування в медицині; дифтерійний токсин.

  15. Регуляція експресії генів прокаріотів: регуляторні та структурні ділянки лактозного (Lac-) оперону (регуляторний ген, промотор, оператор).

  16. Генні (точкові) мутації: роль у виникненні ензимопатій і спадкових хвороб людини. Біохімічні механізми дії хімічних мутагенів.

  17. Молекулярна організація ДНК еукаріотів (екзони, інтрони; послідовності, що повторюються). Ядерний хроматин та хромосоми еукаріотів; каріотип людини.

  18. Генетичні рекомбінації геному прокаріотів (трансформація, трансдукція, кон’югація). Процеси рекомбінації у еукаріотів на прикладі утворення генів H– та L–ланцюгів молекул імуноглобулінів.

  19. Генна інженерія або технологія рекомбінантних ДНК: загальні поняття, біомедичне значення. Технологія трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК. Клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів та діагностикумів (гормонів, ферментів, антибіотиків, інтерферонів та ін.).

  20. Ланцюгова полімеразна реакція; її біомедичне застосування в діагностиці інфекційних і спадкових хвороб людини, ідентифікації особини (ДНК–діагностика).

  21. Біологічне значення та механізми репарації ДНК. Репарація УФ-індукованих генних мутацій: пігментна ксеродерма.

  22. Гормони: загальна характеристика; роль гормонів та інших біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції функцій організму людини.

  23. Класифікація гормонів та біорегуляторів; відповідність структури та механізмів дії гормонів.

  24. Реакція клітин-мішеней на дію гормонів. Мембранні (іонотропні, метаботропні) та цитозольні рецептори.

  25. Біохімічні системи внутрішньоклітинної передачі гормональних сигналів: G-білки, вторинні посередники (цАМФ, Ca2+/кальмодулін, ІФ3, ДАГ, протеїнкінази С, А), їх роль.

  26. Гормони гіпоталамуса – ліберини та статини. Функціональний зв'язок між гіпоталамусом і гіпофізом.

  27. Гормони передньої частки гіпофіза: соматотропін (СТГ), пролактин. Патологічні процеси, пов’язані з порушенням функції цих гормонів.

  28. Гормони задньої частки гіпофіза. Вазопресин та окситоцин: будова, біологічні функції.

  29. Гормони підшлункової залози. Інсулін – будова, біосинтез та секреція; вплив на обмін вуглеводів, ліпідів, амінокислот та білків. Рістстимулівні ефекти інсуліну.

  30. Глюкагон. Хімічна природа та біологічна дія гормону.

  31. Катехоламіни (адреналін, норадреналін, дофамін): будова, біосинтез, біологічні ефекти, біохімічні механізми дії.

  32. Стероїдні гормони: номенклатура, класифікація. Механізм дії стероїдних гормонів.

  33. Стероїдні гормони кори надниркових залоз (С21-стероїди) – кортизол, кортикостерон. Біохімічні ефекти кортикостероїдів. Глюкокортикоїди; роль кортизолу в регуляції глюконеогенезу; протизапальні властивості глюкокортикоїдів. Хвороба Іценка-Кушінга.

  34. Мінералокортикоїди; роль альдостерону в регуляції водно-сольового обміну; альдостеронізм.

  35. Стероїдні гормони статевих залоз. Жіночі статеві гормони: естрогени – естрадіол, естрон (С18-стероїди), прогестерон (С21-стероїди); біохімічні ефекти; зв'язок з фазами менструального циклу; регуляція синтезу та секреції.

  36. Чоловічі статеві гормони (андрогени) – тестостерон, дигідротестостерон (С19-стероїди); фізіологічні та біохімічні ефекти, регуляція синтезу та секреції.

  37. Гормони щитоподібної залози. Структура та біосинтез тиреоїдних гормонів. Біологічні ефекти Т4 та Т3. Патологія щитоподібної залози; особливості порушень метаболічних процесів за умов гіпер- та гіпотиреозу. Механізми виникнення ендемічного зобу та його попередження.

  38. Регуляція фосфатно-кальцієвого обміну паратгормоном і кальцитоніном. Паратгормон – будова, механізм гіперкальціємічної дії. Кальцитріол: біосинтез; вплив на абсорбцію Са2+ та фосфатів у кишці. Кальцитонін – будова, вплив на обмін кальцію і фосфатів.

  39. Клініко-біохімічна характеристика порушень кальцієвого гомеостазу (рахіт, остеопороз). Гіперпаратиреоїдизм і гіпопаратиреоїдизм.

  40. Ейкозаноїди: будова, біологічні та фармакологічні властивості. Аспірин та інші нестероїдні протизапальні засоби як інгібітори синтезу простагландинів.

  41. регуляція слиновиділення. Механізм утворення слини.

  42. функції слини людини (травна, захисна, мінералізуюча, протикарієсна).

  43. кількісні показники секреції слини в нормі та при патології.

  44. густина, в’язкість і рН слини в нормі та при патології.

  45. органічні речовини слини – білки та ензими, їх роль у забезпеченні функцій слини. Зміни при патології органів ротової порожнини та організму в цілому.

  46. небілкові азотисті компоненти слини, вуглеводи та ліпіди.

  47. гормони слини, їх роль у регуляції метаболічних процесів ротової порожнини та організму в цілому.

  48. неорганічні компоненти слини (мікро- та макроелементи), їх зміни при патології органів ротової порожнини.

  49. Захисні механізми слини при палінні.

  50. Потреби організму людини в поживних речовинах – вуглеводах, ліпідах (жирах, фосфоліпідах), білках. Біологічна цінність деяких нутрієнтів. Вміст поживних речовин у поширених продуктах харчування.

  51. Мікроелементи в харчуванні людини. Біологічні функції йоду, брому, фтору, міді, марганцю, цинку, кобальту, селену; заліза. Прояви мікроелементної недостатності.

  52. Характеристика процесу травлення в шлунку: хімічний склад шлункового соку; механізм дії ензимів (пепсин, гастриксин, ренін). Біохімічні механізми стимуляції виділення та дії ензимів.

  53. Механізм утворення та роль хлоридної кислоти. Кислотність шлункового соку та форми її вираження. Кількісні показники в нормі та патології за методом рН-метрії. Механізми стимуляції виділення хлоридної кислоти.

  54. перетравлення білків у тонкій кишці: протеолітичні ензими підшлункової залози та тонкої кишки, механізм їх дії. Всмоктування продуктів гідролізу білків у тонкій кишці.

  55. Гниття білків у товстій кишці.

  56. перетравлення вуглеводів у тонкій кишці: гліколітичні ензими підшлункової залози та тонкої кишки, механізм їх дії. Всмоктування продуктів гідролізу вуглеводів у тонкій кишці.

  57. перетравлення ліпідів у тонкій кишці: ліполітичні ензими підшлункової залози та тонкої кишки, механізм їх дії. Всмоктування продуктів гідролізу ліпідів у тонкій кишці.

  58. Гормональна регуляція процесів травлення (гормони ГЕП-системи).

  59. Порушення перетравлення окремих нутрієнтів у кишках (клініко-біохімічна характеристика порушень секреторної функції підшлункової залози при гострому та хронічному панкреатитах).

  60. Спадкові ензимопатії процесів травлення (недостатність дисахаридаз, порушення мембранного транспорту гексоз, всмоктування глюкози та галактози).

  61. Вітаміни, як незамінні біологічно-активні компоненти харчування, що необхідні для організму людини. Історія відкриття вітамінів. Розвиток вітамінології в Україні.

  62. Причини екзо- та ендогенних гіпо- та авітамінозів.

  63. Вітаміни В1 і В2, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба. Ознаки гіповітамінозу.

  64. Будова, властивості вітаміну Н та пантотенової кислоти. Їх участь в обміні речовин, основні джерела, добова потреба. Роль КоА в обмінних процесах.

  65. Антианемічні вітаміни (В12, фолієва кислота), їх будова, участь в обміні речовин, джерела для людини, добова потреба, ознаки гіповітамінозу.

  66. Вітаміни В6 та РР, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба, ознаки гіповітамінозу.

  67. Вітаміни С і Р, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба. Функціональний зв’язок між вітаміном Р та вітаміном С. Прояви недостатності в організмі людини.

  68. Застосування водорозчинних вітамінів у стоматологічній практиці.

  69. Вітаміни групи D, будова, біологічна роль, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо- та гіпервітамінозів, авітаміноз.

  70. Вітамін А, будова, біологічна роль, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо-, гіпервітамінозів.

  71. Вітаміни Е, F, будова, біологічна роль, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки недостатності, застосування в медицині.

  72. Антигеморагічні вітаміни (К2, К3) та їх водорозчинні форми, будова, біологічна роль, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки недостатності, застосування в медицині.

  73. Застосування жиророзчинних вітамінів у стоматологічній практиці.

  74. Провітаміни, антивітаміни. Механізм дії та застосування в практичній медицині.

  75. Вітаміноподібні речовини, їх структура та роль.

  76. Біохімічні та фізіологічні функції крові в організмі людини. Дихальна функція еритроцитів.

  77. Гемоглобін: механізми участі в транспорті кисню та діоксиду вуглецю. Варіанти та патологічні форми гемоглобінів людини.

  78. Буферні системи крові. Порушення кислотно-основного балансу в організмі (метаболічний та респіраторний ацидоз, алкалоз).

  79. Біохімічний склад крові людини. Білки плазми крові та їх клініко-біохімічна характеристика.

  80. Ферменти плазми крові: значення в ензимодіагностиці захворювань органів і тканин.

  81. Калікреїн-кінінова система крові та тканин. Лікарські засоби – антагоністи кініноутворення.

  82. Небілкові органічні сполуки плазми крові. Неорганічні компоненти плазми крові.

  83. Функціональна та біохімічна характеристики системи гемостазу в організмі людини; судинно-тромбоцитарний та коагуляційний гемостаз.

  84. Згортальна система крові; характеристика окремих компонентів (факторів) згортання. Механізми активації та функціонування каскадної системи згортання крові; внутрішній та зовнішній шляхи коагуляції. Роль вітаміну К в реакціях коагуляції (карбоксилювання глутамінової кислоти в -карбоксиглутамінову кислоту, роль в зв’язуванні кальцію). Лікарські засоби – агоністи та антагоністи вітаміну К.

  85. Спадкові та набуті порушення судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу.

  86. Антизгортальна система крові, характеристика антикоагулянтів.

  87. Фібринолітична система крові: етапи та компоненти фібринолізу. Лікарські засоби, що впливають на процеси фібринолізу. Активатори плазміногену та інгібітори плазміну.

  88. Імуноглобуліни: структура, біологічні функції, механізми регуляції синтезу імуноглобулінів. Біохімічні характеристики окремих класів імуноглобулінів людини.

  89. Медіатори та гормони імунної системи: інтерлейкіни, інтерферони, білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин.

  90. Біохімічні компоненти системи комплементу людини; класичний та альтернативний (пропердиновий) механізми активації.

  91. Біохімічні механізми імунодефіцитних станів: первинні (спадкові) та вторинні імунодефіцити.

  92. Гомеостатична роль печінки в обміні речовин цілісного організму. Біохімічні функції гепатоцитів. Вуглеводна (глікогенна), ліпідрегулююча, білоксинтезуюча, сечовиноутворювальна, пігментна, жовчоутворювальна функції печінки. Біохімічний склад жовчі.

  93. Детоксикаційна функція печінки. Поняття про біохімію чужорідних сполук – «ксенобіохімію»: механізми біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Типи реакцій біотрансформації чужорідних хімічних сполук у печінці.

  94. Реакції мікросомального окислення; індуктори та інгібітори мікросомальних монооксигеназ. Біологічна роль цитохрому Р-450. Електронно-транспортні ланцюги в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів.

  95. Реакції кон'югацій в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.

  96. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Катаболізм гемоглобіну, перетворення білірубіну.

  97. Патобіохімія жовтяниць; спадкові (ферментні) жовтяниці.

  98. Порфірини: номенклатура; реакції біосинтезу протопорфірину IX; утворення гема. Регуляція синтезу порфіринів.

  99. Спадкові порушення обміну порфіринів (порфірії).

  100. Водно-сольовий обмін в організмі. Внутрішньоклітинна та позаклітинна вода. Обмін води, натрію, калію.

  101. Роль нирок у регуляції об’єму, електролітного складу та рН рідин організму. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок (фільтрація, реабсорбція, секреція й екскреція). Біохімічна характеристика ниркового кліренсу та ниркового порогу, їх діагностичне значення.

  102. Ренін-ангіотензинова система нирок. Біохімічні механізми виникнення ниркової гіпертензії. Гіпотензивні лікарські засоби – інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.

  103. Фізико-хімічні властивості сечі: кількість, колір, запах, прозорість, реакція (рН), залежність її від складу їжі. Роль нирок і легенів у підтриманні кислотно-основного стану організму. Амонійогенез.

  104. Біохімічний склад сечі людини в нормі та за умов розвитку патологічних процесів. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі.

  105. Загальна характеристика морфології та біохімічного складу сполучної тканини. Біохімічні особливості міжклітинної речовини сполучної тканини.

  106. Білки волокон сполучної тканини – колагени. Біосинтез і розпад колагену.

  107. Структура та властивості неколагенових білків (еластин, великі та малі протеоглікани).

  108. Неколагенові білки зі спеціальними властивостями (фібронектин, інтегрини, ламініни, вітронектин, тенасцин, тромбоспондин).

  109. Складні вуглеводи основного аморфного матриксу сполучної тканини – глікозаміноглікани (мукополісахариди). Механізми участі молекул глікозаміногліканів (гіалуронової кислоти, хондроїтин-, дерматан-, кератансульфатів) у побудові основної речовини сполучної тканини. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.

  110. Біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів і колагенозів, їх клініко-біохімічна діагностика.

  111. Організація та хімічна будова кісткової тканини.

  112. Біохімічні механізми формування та фізіологічної регенерації кістки.

  113. Регуляція метаболізму в кістковій тканині: системні та локальні чинники, маркери метаболізму кісткової тканини.

  114. Реакція кісткової тканини на дентальні імплантати.

  115. Загальна характеристика хімічного складу тканин зуба (емалі, дентину, цементу, пульпи).

  116. неорганічні речовини емалі: поняття про емалеві призми, види апатитів, їх властивості та біологічна роль.

  117. органічні речовини емалі (специфічні білки, пептиди, вуглеводи, ліпіди).

  118. Особливості хімічного складу дентину, його структурно-функціональна організація. Цемент зуба.

  119. Пульпа – особливості біохімічного складу та обміну.

  120. Амелогенез. Процеси мінералізації – демінералізіції – основа мінерального обміну тканин зуба. Проникність емалі.

  121. Роль вітамінів А, D, Е, К, С у регуляції процесів мінералізації тканин зуба.

  122. Гормональна регуляція процесів мінералізації тканин зуба.

  123. Поверхневі утвори на зубах за умов норми (кутикула, пелікула) та патології (зубний наліт і зубний камінь).

  124. Біохімічні зміни в тканинах зуба при карієсі.

  125. Значення фтору для виникнення карієсу та флюорозу.

  126. Склад ясенної рідини та його зміни при патології пародонта.

  127. Біохімічний склад міоцитів. Білки міофібрил: міозин, актин, тропоміозин, тропонін. Молекулярна організація товстих і тонких філаментів.

  128. Екстрактивні речовини м’язів, азотисті і безазотисті, їх хімічна природа та роль. Молекулярні механізми м'язового скорочення: сучасні уявлення про взаємодію м'язових філаментів. Роль іонів Са2+ в регуляції скорочення та розслаблення скелетних і гладеньких м'язів.

  129. Біоенергетика м’язової тканини. Макроергічні сполуки м’язів. Структура, утворення і роль АТФ, креатинфосфату, креатинфосфокіназ, джерела АТФ у м'язах; роль креатинфосфату в забезпеченні енергії м'язового скорочення.

  130. Біохімічні зміни в м’язах при патології.

  131. Особливості біохімічного складу та метаболізму головного мозку: хімічний склад головного мозку, нейроспецифічні білки та ліпіди (гангліозиди, цереброзиди, холестерол), особливості амінокислотного складу мозку, роль системи глутамінової кислоти.

  132. Енергетичний обмін в головному мозку людини.

  133. Біохімія нейромедіаторів (ацетилхоліну, норадреналіну, дофаміну, серотоніну, збуджувальних і гальмівних амінокислот), їх роль у передачі нервових імпульсів та регуляції пам’яті.

  134. Рецептори для нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук.

  135. Пептидергічна система головного мозку.

  136. Опіоїдні пептиди (енкефаліни, ендорфіни, динорфіни) та їх рецептори.

  137. Порушення обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.

  138. Біохімічні механізми, які лежать в основі нервово-психічних захворювань людини (алкоголізм, наркоманія, хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, епілепсія).


Перелік практичних навичок до підсумкового модульного контролю № 3

  1. Пояснити механізм утворення подвійної спіралі ДНК.

  2. Пояснити механізм утворення шпильок в молекулі тРНК.

  3. Які надмолекулярні комплекси утворюють нуклеїнові кислоти? Визначити основні компоненти нуклеопротеїну (білка, азотистої основи, пентози, фосфорної кислоти) в його гідролізаті. Пояснити принципи методів.

  4. Пояснити принцип методу визначення вмісту сечової кислоти в крові та сечі з реактивом Фоліна.

  5. Пояснити протипухлинну дію антибіотиків. Чи всі антибіотики можуть бути використані як протипухлинні? Пояснити механізм дії афідиколіну, актиноміцину D.

  6. Обґрунтувати механізм дії антибіотиків – інгібіторів ініціації: стрептоміцину, ауринтрикарсоксилової кислоти, рифаміцину, рифампіцину.

  7. Обґрунтувати механізм дії антибіотиків – інгібіторів елонгації: аміцетину, хлорамфеніколу, еритроміцину, циклогексиміду, пуроміцину, тетрациклінів.

  8. Обґрунтувати механізм дії антибіотиків – інгібіторів елонгації: анізоміцину, хлорамфеніколу, еритроміцину, лінкоцину, стрептоміцину.

  9. Пояснити механізм дії інтерферонів.

  10. Пояснити механізм дії дифтерійного токсину.

  11. Пояснити молекулярні механізми мутацій. Які найпоширеніші мутагени ви знаєте?

  12. Пояснити, як методи генної інженерії можуть бути використані в біології та медицині.

  13. Осадження інсуліну з розчину сульфосаліциловою кислотою. Яка хімічна природа інсуліну? Чи є реакція специфічною?

  14. Біуретова реакція з гормонами білкової та пептидної природи. Які гормони білкової та пептидної природи Ви знаєте?

  15. Яким методом можна виявити метаболіти гормонів стероїдної природи? Які гормони належать до цієї групи? Пояснити принцип методу.

  16. Виявлення адреналіну реакцією з хлоридом заліза (ІІІ). Пояснити принцип методу. Яка хімічна природа адреналіну? Написати його формулу.

  17. Кількісне визначення адреналіну (за Фоліним). Принцип методу та клініко-діагностичне значення визначення.

  18. Виявлення йодовмісних гормонів. Пояснити принцип методу. Які гормони належать до цієї групи.

  19. Принцип методу та клініко-діагностичне значення виявлення в слині кислої та лужної фосфатаз.

  20. Визначення вмісту аскорбінової кислоти в сечі як показника забезпеченості організму вітаміном С. Принцип методу, клініко-діагностичне значення.

  21. Реакція з феруму хлоридом на виявлення вітаміну Е. Принцип методу, клініко-діагностичне значення.

  22. Виявлення вітаміну К реакцією з лужним розчином цистеїну. Пояснити принцип методу.

  23. Пояснити принцип методу визначення кислотності шлункового вмісту: загальної кислотності, вільної та зв’язаної хлоридної кислоти. Вказати нормативні величини.

  24. Пояснити принцип методу виявлення в шлунковому вмісті молочної кислоти. При яких патологічних станах в шлунку виявляють молочну кислоту?

  25. Пояснити принцип методу виявлення в шлунковому вмісті «кров’яних пігментів» (бензидиновою пробою).

  26. Визначення залишкового азоту крові (метод Боданського). Принцип методу, клініко-діагностичне значення, нормативні величини.

  27. Визначення вмісту білірубіну в сироватці крові. Пояснити принцип методу, клініко-діагностичне значення. Вказати нормативні величини.

  28. Визначення креатиніну в сироватці крові кольоровою реакцією Яффе. Пояснити принцип методу.

  29. Виявлення білка в сечі реакцією з сульфосаліциловою кислотою. Клінічне застосування цього методу.

  30. Виявлення глюкози в сечі за допомогою глюкотесту. Пояснити принцип методу, клініко-діагностичне значення.

  31. Виявлення кетонових тіл у сечі. Пояснити принцип методу, клініко-діагностичне значення. Вказати нормативні величини.

  32. Кількісне визначення гідроксипроліну (оксипроліну) в сечі. Пояснити принцип методу, клініко-діагностичне значення.

  33. Кількісне визначення кальцію комплексонометричним методом. Пояснити принцип методу, клініко-діагностичне значення.

  34. Пояснити принцип методу якісного аналізу мінеральних речовин зуба.

  35. Визначення активності холінестерази в сироватці крові титраметричним методом Мішеля. Пояснити принцип методу, клініко-діагностичне значення. Вказати нормативні величини.


ЗМІСТ

№ з/п

Тема

Стор



Змістовий модуль 12. основи молекулярної біології.

Дослідження біосинтезу та катаболізму пуринових і піримідинових нуклеотидів. Визначення кінцевих продуктів їх обміну.



8



Змістовий модуль 13. основи молекулярної генетики.

Дослідження реплікації ДНК і та транскрипції РНК. Біосинтез білка. Аналіз механізмів мутацій.



14



Змістовий модуль 14. Молекулярні механізми дії гормонів білкової природи

Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів білкової природи на клітини-мішені.



22



Змістовий модуль 15. Молекулярні механізми дії гормонів стероїдної природи. Гормональна регуляція.

Молекулярно-клітинні механізми дії стероїдних і тиреоїдних гормонів. Гормональна регуляція гомеостазу кальцію. Стероїдні гормони надниркових і статевих залоз. Біологічно активні ейкозаноїди.



30



Змістовий модуль 16.Біохімія харчування людини. Вітаміни як компоненти харчування.

Дослідження біохімічного складу та функцій слини.



36



Дослідження процесу перетравлення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті.

42



Дослідження функціональної ролі водорозчинних вітамінів у метаболізмі та реалізації клітинних функцій.

53



Дослідження функціональної ролі жиророзчинних вітамінів у метаболізмі та реалізації клітинних функцій.

58



Змістовий модуль 17. Біохімія та патобіохімія крові.

Дослідження фізіологічних та біохімічних функцій крові. Білки та небілкові азотовмісні компоненти крові.



66



Дослідження згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові. Патології гомеостазу. Біохімічні закономірності реалізації імунних процесів. Імунодефіцитні стани.

75



Змістовий модуль 18.Функціональна та клінічна біохімія органів і тканин.

Біохімія печінки. Метаболізм порфіринів. Дослідження процесів біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів.



81



Водно-сольовий обмін в організмі. Дослідження нормальних і патологічних компонентів сечі.

89



Біохімія сполучної тканини. Дослідження метаболізму кісткової тканини.

101



Дослідження біохімічного складу тканин зуба: органічні та мінеральні компоненти. Амелогенез.

108



Біохімія м’язової та нервової тканин. Порушення обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.

114



Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю № 3.

121




Перелік практичних навичок до підсумкового модульного контролю № 3

131






Каталог: uploads -> repository -> biohim -> 2.Навчально-методична%20робота -> stomatologiya
repository -> Науково обгрунтована стратегія – основа модерного лікування злоякісних пухлин
stomatologiya -> Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії
2.Навчально-методична%20робота -> Методичні вказівки підготували Доц. Бондарчук Т.І. Доц. Макаренко Т. М. Доц. Федевич Ю. М. Доц. Хаврона О. П. Ас. Білецька Л. П
biohim -> Робоча програма навчальної дисципліни клінічна біохімія спеціальність 12020102 «Клінічна фармація»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка