Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії


Індивідуальна самостійна робота студентів



Сторінка4/18
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.94 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Індивідуальна самостійна робота студентів


  1. Роль аденілових нуклеотидів у регуляції активності ензимів.

Література


Основна:

  1. Губський Ю.І.. Біологічна хімія. Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 270 – 283.

  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 448 – 462.

  3. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

  4. Біохімічні показники у нормі і при патології. Навчальний довідник / За ред. Склярова О.Я. – К.: Медицина, 2007. – 320 c.

  5. Практикум з біологічної хімії. / За ред. О.Я.Склярова . – К.: Здоров’я, 2002. – 180 – 189 с.

Додаткова:

  1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия.- М.: Медицина, 1998. – С. 469 – 508.

  2. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432 с.

  3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. - М.: Мир, 2000. – С. 188-193.

  4. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. - М.: Мир, 1993. – Т.2.- С.15 – 34.

  5. Мещишен І.Ф., Яремій І.М. Особливості обміну речовин у дітей. – Чернівці: БДМА, 2003. - С.18-25.

  6. Робак Т. Застосування нових аналогів пуринів в лікуванні хронічної лейкемії. (Огляд). // Укр. мед. часопис. – 1998. – №3 (5). – С. 33 – 38.


Змістовий модуль 13. Основи молекулярної генетики.
Тема № 2. Дослідження реплікації ДНК і транскрипції РНК. Біосинтез білка. Аналіз механізмів мутацій.

Мета заняття. Знати закономірності матричного синтезу нуклеїнових кислот, етапи цих процесів, механізми мутацій, репарацій, виникнення і розвитку спадкових захворювань. Вміти кількісно визначати вміст ДНК у біологічному матеріалі.

Знати загальні закономірності синтезу білків, етапи цього процесу, можливі механізми виникнення та розвитку спадкових захворювань. Засвоїти механізм дії антибіотиків та інших інгібіторів синтезу білків.



Актуальність теми. У процесі біосинтезу нуклеїнових кислот можливі різноманітні порушення нуклеотидної послідовності під впливом фізичних (нагрівання, іонізуючі, корпускулярні опромінення), хімічних (мутагени) та біологічних (віруси) факторів.

У медичній практиці широко використовують фармацевтичні препарати, що інгібують біосинтез нуклеїнових кислот і білків у прокаріотичних організмах і гальмують поділ клітин пухлин у онкологічних хворих; активують процеси синтезу нуклеїнових кислот і білків.



При вивченні даної теми важливо акцентувати увагу на сучасних досягненнях генної інженерії, у тому числі клонуванні генів, що важливо для синтезу біологічно активних речовин, діагностики багатьох захворювань, ідентифікації біологічного матеріалу.

Конкретні завдання.

  • Оволодіти методом кількісного визначення ДНК в біологічному матеріалі.

  • Трактувати молекулярно-біологічні закономірності збереження та передачі генетичної інформації, роль ферментних систем, що забезпечують напівконсервативний механізм реплікації ДНК у прокаріотів та еукаріотів.

  • Аналізувати наслідки геномних, хромосомних і генних мутацій, механізми дії найпоширеніших мутагенів, біологічне значення та механізми репарації ДНК (репарація УФ-індукованих генних мутацій).

  • Пояснювати механізми функціонування ферментної системи транскрипції РНК.

  • Пояснювати механізми функціонування білоксинтезуючої системи за участю ферментів активації амінокислот, ініціації, елонгації та термінації біосинтезу поліпептидних ланцюгів.

  • Пояснювати біохімічні процеси посттрансляційної модифікації пептидних ланцюгів.

  • Пояснювати вплив фізіологічно активних сполук й антибіотиків на процеси реплікації, транскрипції та трансляції.

  • Трактувати механізми регуляції експресії генів на рівні транскрипції оперонів, які включають структурні та регуляторні гени, промотор та оператор.

  • Трактувати біохімічні механізми генетичних рекомбінацій, ампліфікації генів, особливості регуляції експресії генів у еукаріотів.

  • Пояснювати біохімічні та молекулярно-біологічні принципи методів генної інженерії, технології рекомбінантних ДНК, трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК.

  • Пояснювати принципи клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів.


Теоретичні питання

  1. Реплікація ДНК: біологічне значення, напівконсервативний механізм реплікації.

  2. Послідовність етапів та ферменти реплікації ДНК у прокаріотів та еукаріотів.

  3. Транскрипція РНК: РНК-полімерази прокаріотів та еукаріотів, сигнали транскрипції (промоторні, ініціаторні та термінаторні ділянки генома).

  4. Процесинг – посттранскрипційна модифікація новосинтезованих мРНК.

  5. Транспортні тРНК та активація амінокислот. Аміноацил-тРНК-синтетази.

  6. Етапи та механізми трансляція (біосинтезу білка) в рибосомах: ініціація, елонгація та термінація.

  7. Посттрансляційна модифікація пептидних ланцюгів. Регуляція трансляції.

  8. Інгібітори транскрипції та трансляції у прокаріотів та еукаріотів: антибіотики та інтерферони – їх застосування в медицині; дифтерійний токсин.

  9. Регуляція експресії генів прокаріотів: регуляторні та структурні ділянки лактозного (Lac-) оперону (регуляторний ген, промотор, оператор).

  10. Генні (точкові) мутації: роль у виникненні ензимопатій і спадкових хвороб людини. Біохімічні механізми дії хімічних мутагенів.


Практична робота

Дослід 1. Визначення ДНК за фосфором.

Принцип методу. Метод ґрунтується на отриманні вільних нуклеїнових кислот із наступним визначенням кількості ДНК за фосфором, що утворюється у формі фосфату після мінералізації (спалювання) ДНК. Визначення фосфору проводять фотоколориметрично за реакцією з амонію молібдатом за присутності відновника (аскорбінова кислота). Інтенсивність забарвлення продукту реакції – молібденової сині – є пропорційною кількості фосфору у пробі.

Матеріальне забезпечення: тканина печінки щурів, 1 н розчин натрію гідроксиду (NaOH), 30 % розчин натрію гідроксиду (NaOH), насичений розчин натрію хлориду (NaCl), 20 % розчин ацетатної кислоти (CH3COOH), етиловий спирт, 5 % розчин ТХАК, концентрована сульфатна кислота (H2SO4), 30 % розчин гідрогену пероксиду (Н2О2), стандартний розчин калію дигідрогенфосфату (КН2РО4) 0,01 мг/мл, 2,5 % розчин амонію молібдату ((NH4)2MoO4), 1 % розчин аскорбінової кислоти, центрифуга, ФЕК, пробірки центрифужні, скляні палички, колба К’єльдаля, конічна колба, льодяна баня, пісочна баня.

Хід роботи.

1. Обробка тканин основою: наважку тканини печінки масою 100 мг нагрівають з 1 мл 1 н розчину натрію гідроксиду у центрифужній пробірці впродовж 15 хв на киплячій водяній бані. Періодично вміст пробірки перемішують скляною паличкою.

2. Послідовне осадження білків і ДНК: пробу поступово охолоджують за кімнатної температури, а потім за температури 0°С (лід). До охолодженого гідролізату додають 0,5 мл насиченого розчину натрію хлориду у 20 % розчині ацетатної кислоти для осадження білків. Осаджений білок видаляють через 5 хв шляхом центрифугування впродовж 5 хв і швидкістю 5 000 об/хв. Центрифугат зливають у центрифужну пробірку (під час охолодження на льоду), додають до нього 6 мл етилового спирту і витримують впродовж 1 год на холоді для повного осадження ДНК. Ще раз центрифугують впродовж 5 хв і швидкістю 5000 об./хв. Осад ДНК відмивають 5 мл 5 % розчину ТХАК.

3. Визначення ДНК за фосфором: осад ДНК кількісно переносять у колбу К’єльдаля, додають 1,5 мл сульфатної концентрованої кислоти і нагрівають (мінералізують) на пісочній бані до повного освітлення розчину. Для прискорення мінералізації до розчину обережно додають декілька крапель 30 % розчину гідрогену пероксиду (по одній краплі). Після закінчення мінералізації рідину з колби К’єльдаля кількісно (вимірюючи об’єм) переносять у колбу Ерленмеєра. Розчин нейтралізують 30 % розчином натрію гідроксиду за допомогою універсального індикатора. Отриманий мінералізат переносять кількісно у мірну колбу на 50 мл і доводять до позначки дистильованою водою. З колби у пробірку відбирають 5 мл розчину, додають 0,5 мл 2,5 % розчину амонію молібдату, 0,5 мл 1 % розчину аскорбінової кислоти і 4 мл дистильованої води. Через 10 хв вимірюють оптичну густину розчину проти води за червоного світлофільтра (довжина хвилі 670 нм) у кюветах завтовшки 5 мм. Вміст фосфору визначають у мікрограмах за калібрувальною кривою.

Для побудови калібрувального графіка використовують стандартні розчини калію дигідрогенфосфату, які містять відповідно 1, 2, 3, 4 мкг фосфору в 1 мл проби. На осі абсцис відкладають значення концентрацій стандартних розчинів, а на осі ординат – відповідні їм значення оптичної густини. Вміст ДНК визначають у мг% за формулою:

С = а × 10,

де: С – вміст ДНК (мг %),

а – концентрація фосфору (мкг/мл),

10 – коефіцієнт перерахунку.

Вміст ДНК у печінці щурів за умов норми становить 25 – 35 мг на 100 г.

Пояснити отриманий результат. Зробити висновок.



Клінікодіагностичне та практичне значення. Визначення кількості ДНК у тканинах пухлини використовують для оцінки прогнозу онкологічних захворювань та можливої індивідуалізації наступного лікування. Крім того, виділяють ДНК з клінічних зразків (біоптати тканин, крапля крові, сперма, слиз жіночих статевих органів, осад сечі, волосся людини, зішкреби епітеліальних клітин тощо) для ланцюгової полімеразної реакції (ЛПР) в діагностиці вірусних та спадкових хвороб людини, ідентифікації особини (ДНК–діагностика) тощо.

При доклінічному експериментальному дослідженні новостворених фармпрепаратів вивчають їх безпосередній вплив як на клітинні органели (ядро, мітохондрії тощо), так і їх компоненти. Тому, в разі отримання субклітинних фракцій клітин, необхідний суворий контроль за їх чистотою і гомогенністю. Однією з головних причин забруднення цитоплазматичних фракцій ядерним матеріалом (а саме, ДНК) є неякісна гомогенізація, що призводить до руйнування ядер. Для оцінки чистоти отриманих цитоплазматичних фракцій у них кількісно визначають ДНК.


Контроль виконання лабораторної роботи

  1. З мінералізатом ДНК провели реакцію з розчином амонію молібдату і отримали позитивну реакцію – молібденову синь. Який складник ДНК дає позитивну реакцію?

А. Пуринові основи

В. Піримідинові основи

С. Пуринові нуклеозиди

D. Піримідинові нуклеозиди

Е. Фосфатні залишки


  1. Який принцип визначення ДНК за фосфором?




  1. Яке клініко-діагностичне значення визначення ДНК у біоптатах?

4. У сучасних біохімічних дослідженнях для діагностики спадкових захворювань, виявлення присутності в організмі певних вірусів (в тому числі ВІЛ), ідентифікації особини (генна дактилоскопія у судовій медицині) використовують так звану “ДНК–діагностику”. На якому методі базується ця діагностика?



А. Електрофорез

В. Хроматографія

С. Електронна мікроскопія

D. Рентгеноструктурний аналіз

E. Ланцюгова полімеразна реакція


5. Після тривалої, виснажливої хвороби і оперативного втручання у пацієнта спостерігається різка втрата маси тіла і затримка процесу одужування. Лікар призначив йому анаболічний препарат. Який біохімічний процес стимулюють такі препарати?
6. На чому ґрунтується полімеразна ланцюгова реакція?
7. Яке клініко-діагностичне та практичне значення ПЛР як методу експрес-діагностики?
Приклади тестів „ Крок1”

1. Із нітратів, нітритів і нітрозамінів в організмі утворюється азотиста кислота, яка зумовлює окисне дезамінування азотистих основ нуклеотидів. Це може призвести до точкової мутації – заміни цитозину на:



А. Тимін

В. Урацил

С. Аденін

D. Гуанін

E. Інозин


2. У пацієнта діагностовано СНІД. У його лейкоцити потрапила РНК вірусу СНІДу, де за участі ферменту ревертази розпочався синтез вірусної ДНК. Що лежить в основі цього процесу?

A. Зворотна транскрипція

B. Зворотна трансляція

C. Репресія оперону

D. Конваріантна реплікація

E. Дерепресія оперону


3. Для лікування урогенітальних інфекцій використовують хінолони – інгібітори ензиму ДНК-гірази. Який процес порушується під дією хінолонів насамперед?

А. Ампліфікація генів

В. Реплікація

С. Зворотна транскрипція

D. Репарація

E. Рекомбінація генів


4. В організм людини потрапили іони ртуті. Це призвело до збільшення частоти транскрипції гена, необхідного для детоксикації важких металів. Ампліфікація гена якого білка лежить в основі цього процесу?

А. Металотіонеїну

B. Церулоплазміну

С. Інтерферону

D. Трансферину

E. Феритину


5. Пацієнтові, що проживає на специфічній геохімічній території, встановлено діагноз – ендемічний зоб. Який вид посттрансляційної модифікації тиреоглобуліну порушений в організмі хворого?

А. Фосфорилування

В. Метилування

С. Ацетилування

D. Йодування

Е. Глікозилування



Індивідуальна самостійна робота студентів

  1. Молекулярна організація ДНК еукаріотів (екзони, інтрони; послідовності, що повторюються). Ядерний хроматин та хромосоми еукаріотів; каріотип людини.

  2. Генетичні рекомбінації геному прокаріотів (трансформація, трансдукція, кон’югація). Процеси рекомбінації у еукаріотів на прикладі утворення генів H– та L–ланцюгів молекул імуноглобулінів.

  3. Генна інженерія або технологія рекомбінантних ДНК: загальні поняття, біомедичне значення. Технологія трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК. Клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів та діагностикумів (гормонів, ферментів, антибіотиків, інтерферонів та ін.).

  4. Ланцюгова полімеразна реакція; її біомедичне застосування в діагностиці інфекційних і спадкових хвороб людини, ідентифікації особини (ДНК–діагностика).

  5. Біологічне значення та механізми репарації ДНК. Репарація УФ-індукованих генних мутацій: пігментна ксеродерма.


Література

Основна:


  1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 469 – 544.

  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 448 – 506.

  3. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

  4. Біохімічні показники у нормі і при патології. Навчальний довідник / За ред. Склярова О.Я. – К.: Медицина, 2007. – 320 c.

  5. Клінічна біохімія: Підручник / Д.П.Бойків, Т.І.Бондарчук, О.Л.Іванків та ін. За ред. О.Я Склярова. - К.:Медичина, 2006. – 432 с.

Додаткова:

  1. Баранов В.С. Генная терапия – медицина ХХІ века // Соросовский образовательный журнал. – 1999. – № 3. – С. 63 – 68.

  2. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 469 – 498, 511 – 544.

  3. Жиравецький М.І. Методи детекції нуклеїнових кислот в діагностиці статевих трансмісивних хвороб // Лаб. діагностика. – 2001. – № 1. – С. 28 – 34.

  4. Кінах М.В., Луцик Б.Д., Захарія К.А. Лабораторна діагностика захворювань, які передаються статевим шляхом. – Львів, 2004. – 176 с.

  5. Кольман Я., Рем К. Наглядная биохимия. – М.: Мир, 2000. – С. 234 – 259.

  6. Поцелуева Л.А. Место нуклеазной активности в противовирусной защите (обзор) // Казанский медицинский журнал. – 1995. – т. 76. – № 3. – С. 231 – 233.

  7. Романенко В.М., Свистунов І.В., Лавниненко О.О. Полімеразна ланцюгова реакція: принципи, досягнення,перспективи використання у діагностиці урогенітальних інфекцій // Лаб. діагностика. – 1998. – № 4 (6). – С. 45 – 52.


Змістовий модуль 14. Молекулярні механізми дії гормонів білкової природи на клітини-мішені. Регуляція метаболізму.
Тема 3. Дослідження молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів білкової природи на клітини-мішені.

Мета заняття. Вивчити біохімічні та фізіологічні функції гормонів і біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції життєдіяльності організму людини. Знати структуру гормонів білково-пептидної природи, похідних амінокислот та стероїдних гормонів, їх функції, механізми дії на клітини-мішені. Знати молекулярні механізми дії гормонів білково-пептидної природи та похідних амінокислот (катехоламінів) на клітини-мішені за участі сигнальних молекул-посередників. Засвоїти методи якісного визначення інсуліну, адреналіну та тироксину в біологічних рідинах.

Актуальність теми. Вивчення молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів необхідне студентам для розуміння ролі ендокринної системи у регуляції метаболічних процесів всередині клітин. Розуміння біохімічних механізмів реалізації впливу гормонів на активність внутрішньоклітинних систем дозволяє пояснити причини, які лежать в основі патологічних станів, викликаних розладами у функціонуванні ендокринних залоз та клітин-мішеней, а також формує у студентів підходи до корекції гіпо- або гіперфункцій залоз внутрішньої секреції.

Конкретні завдання.

  • Трактувати роль гормонів та біорегуляторів місцевої дії у системі міжклітинної інтеграції.

  • Пояснювати механізм дії гормонів на клітини-мішені у залежності від їх структури.

  • Трактувати дію гормонів білково-пептидної природи та похідних амінокислот (катехоламіни) на клітини-мішені за участі сигнальних внутрішньоклітинних посередників.

  • Аналізувати зміни обміну речовин та біохімічних показників, які характеризують обмін вуглеводів, білків і ліпідів при порушеннях функціонування ендокринних залоз та узагальнювати прогностичну оцінку цих порушень.




Каталог: uploads -> repository -> biohim -> 2.Навчально-методична%20робота -> stomatologiya
repository -> Науково обгрунтована стратегія – основа модерного лікування злоякісних пухлин
stomatologiya -> Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії
2.Навчально-методична%20робота -> Методичні вказівки підготували Доц. Бондарчук Т.І. Доц. Макаренко Т. М. Доц. Федевич Ю. М. Доц. Хаврона О. П. Ас. Білецька Л. П
biohim -> Робоча програма навчальної дисципліни клінічна біохімія спеціальність 12020102 «Клінічна фармація»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка