Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії



Сторінка6/18
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.94 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

А. Кортизолу


В. Адреналіну

С. Альдостерну

D. Норадреналіну

Е. Естрадіолу



  1. При руйнуванні йодвмісних гормонів виділяється йодноватий калій, який дає синє забарвлення з крохмалем. Які гормони містять йод у своєму складі?

А Тироксин і трийодтиронін


В. Кортизол і альдостерон

С. Адреналін і норадреналін

D. Естрадіол і прогестерон

Е.Інсулін і глюкагон



  1. Про що може свідчити підвищення концентрації 17-кортикостероїдів у крові та сечі?




  1. Чим пояснити виникнення синього забарвлення розчину у якісній реакції на тироксин?


Приклади тестів “Крок-1”

1. При лікуванні пародонтиту використовують препарати кальцію та гормон, що має здатність стимулювати мінералізацію зубів та гальмувати резорбцію кісткової тканини, а саме:



  1. Кальцитонін

  2. Тироксин

  3. Альдостерон

  4. Адреналін

  5. Паратгормон

2. У дитини наявне порушення формування емалі та дентину зубів через знижений вміст іонів кальцію в крові. Дефіцит якого гомону може спричинити такі порушення?

  1. Паратгормон

  2. Кальцитонін

  3. Тироксин

  4. Трийодтиронін

  5. Соматотропний гормон

3. У хворого з синдромом Іценка-Кушінга спостерігається стійка гіперглікемія та глюкозурія, гіпертензія, остеопороз, ожиріння. Синтез та секреція якого гормону збільшується в даному випадку?

А. Кортизолу

В. Альдостерону

С. Тироксину

D. Адреналіну

Е. Глюкагону


4. Під час клінічного обстеження пацієнтки виявлено зниження основного обміну на 40 %, збільшення маси тіла, зниження температури тіла, одутловатість обличчя, порушення статевих функцій, млявість і апатія, зниження інтелекту. Яке порушення функції і якої залози внутрішньої секреції призводить до появи даних симптомів?

  1. Гіпофункція щитоподібної залози

  2. Гіперфункція щитоподібної залози

  3. Гіпофункція епіфізу

  4. Гіпофункція прищитоподібних залоз

  5. Гіперфункція гіпофізу

5. У дитини з нирковою недостатністю виявлена затримка прорізування зубів. Порушення утворення в нирках якої речовини найбільш імовірно є причиною цього?

  1. 1,25(ОН)2D3
  2. Глутамату


  3. Паратгормону

  4. Глікоціаміну

  5. Гідроксильованого лізину


Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Перетворення арахідонової кислоти в організмі людини та вплив її продуктів на біохімічні процеси.


Література

Основна:


  1. Губський Ю.І. Біологічна хімія.- Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С.330 – 385.

  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С.154 – 174, 180 – 182, 191 – 203.

  3. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – С. 170 –182, 184 – 197.

  4. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

  5. Біохімічні показники в нормі і при патології / За ред. О.Я. Склярова – К.: Медицина, 2007. – 320 с.

  6. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432 с.

Додаткова:

  1. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451 с.

  2. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.

  3. Кулинский В.И., Колесниченко Л.С. Молекулярные механизмы действия гормонов. Рецепторы, нейромедиаторы. Системы со вторыми посредниками. // Биохимия. – 2005. – том 70, вып. 1. – с. 33 – 50.

  4. Мартынов А.И., Гороховская Т.Н., Соболева В.В. и др. Гиполипидемическая терапия статинами. // Международный мед. журнал. – т. 5. – № 1. – 1999. – С. 20 – 25.

Змістовий модуль 16. Біохімія харчування людини.

Вітаміни як компоненти харчування.



Тема № 5. Дослідження біохімічного складу та функцій слини.


Мета заняття. Засвоїти функції слини, її хімічний склад за умов норми та при патологічних станах порожнини рота та внутрішніх органів, оволодіти методами визначення активності лужної та кислої фосфатаз. інтерпретувати отримані результати; вивчити механізми патохімічних процесів, що виникають під час патологічних процесів у ротовій порожнині.

Актуальність теми. Слина є одним із перспективних об’єктів дослідження, єдиною біологічною рідиною з унікальним набором дослідницьких можливостей, що включають повну неінвазивність, багаторазовий і необмежений за об’ємом забір матеріалу. Крім того, її склад є індикатором стану ротової порожнини, що важливо знати студентам-стоматологам, адже зміну активності ензимів слини спостерігають при різних патологічних станах порожнини рота та внутрішніх органів.

Конкретні завдання.

  • Знати фізико-хімічні властивості слини та її порушення.

  • Давати оцінку біохімічному складу слини, вміти трактувати зміни активності ензимів ротової рідини.

  • Оволодіти методиками кількісного визначення активності фосфатаз і виявлення роданідів у слині. Давати оцінку проведеним дослідженням.

Теоретичні питання


  1. регуляція слиновиділення. Механізм утворення слини.

  2. функції слини людини (травна, захисна, мінералізуюча, протикарієсна).

  3. кількісні показники секреції слини в нормі та при патології.

  4. густина, в’язкість і рН слини в нормі та при патології.

  5. органічні речовини слини – білки та ензими, їх роль у забезпеченні функцій слини. Зміни при патології органів ротової порожнини та організму в цілому.

  6. небілкові азотисті компоненти слини, вуглеводи та ліпіди.

  7. гормони слини, їх роль у регуляції метаболічних процесів ротової порожнини та організму в цілому.

  8. неорганічні компоненти слини (мікро- та макроелементи), їх зміни при патології органів ротової порожнини.

  9. Захисні механізми слини при палінні.

Практична робота


Дослід №1. Виявлення в слині роданідів.

Принцип методу. роданіди слини виявляють за появою червоного забарвлення при додаванні до слини хлорного заліза. Поява забарвлення викликана утворенням комплексної сполуки, що містить залізо та роданід.

Матеріальне забезпечення: слина, 0,01 % розчин хлорного заліза, 2 % розчин хлоридної кислоти.

Хід роботи. У пробірку вносять 5 крапель слини, 2 краплі 2 % розчину хлоридної кислоти та 2 краплі 0,01% розчину хлорного заліза. Виникає червоне забарвлення, інтенсивність якого залежить від вмісту в слині роданідів.

Зробити висновок.



Клініко-діагностичне значення. У людей, які палять, виділяється велика кількість роданідів, тому що в тютюновому димі крім нікотину, фенолів, чадного газу, канцерогенів типу бензпірену тощо, міститься синильна кислота, яка метаболізується під впливом ензиму роданідази до роданідів, які спричинюють утворення речовин канцерогенної дії – нітрозамінів. Останні, поряд із бензпіреном, нікотином можуть бути причиною розвитку передракового стану органів ротової порожнини – лейкоплакії або злоякісних новоутворень. При хронічній інтоксикації цими речовинами збільшується в’язкість слини, знижується рН, посилюється відкладання зубного каменю, що сприяє розвитку гінгівіту та пародонтиту.

Дослід №2. Визначення активності лужної та кислої фосфатази в змішаній слині.

Принцип методу. метод базується на здатності фосфатаз слини за певних умов гідролізувати ефірний зв’язок у паранітрофенілфосфаті. Вивільнений паранітрофенол у лужному середовищі (для лужної фосфатази) чи кислому середовищі (для кислої фосфатази) обумовлює утворення жовтого забарвлення розчину.

Матеріальне забезпечення: субстратний розчин паранітрофенілфосфату (натрієвої солі), 0,15 М аміачний буфер (рН = 10,0), 0,2 М ацетатний буфер (рН = 4,8), стандартний розчин паранітрофенолу, 1н і 0,02 н розчини NаОН, змішана слина, ФЕК, центрифуга, водяна баня, термометр.

а) Хід роботи визначення активності лужної фосфатази. У дві пробірки (дослідну та контрольну) вносять по 0,8 мл 0,15 М аміачного буферу (рН = 10,0) і 0,5 мл субстрату паранітрофенілфосфату. проби поміщають у водяну баню при температурі 37º С. Потім у дослідну пробірку додають 0,2 мл слини. Друга пробірка служить контролем на реактиви. Проби інкубують впродовж 60 хв при температурі 37º С. Після закінчення інкубації в обидві пробірки додають по 0,5 мл 1,0 н розчину їдкого натру, а в контрольну пробу вносять 0,2 мл слини. Об’єм проб доводять до 5 мл дистильованою водою і фотометрують при довжині хвилі 400 нм проти контролю.

б) Хід роботи визначення активності кислої фосфатази. у дві пробірки (дослідну та контрольну) вносять по 0,8 мл 0,2 М аміачного буферу (рН = 4,8) і 0,5 мл субстрату паранітрофенілфосфату. проби поміщають у водяну баню при температурі 37º С. Потім у дослідну пробірку додають 0,1 мл слини. Друга пробірка служить контролем на реактиви. Проби інкубують впродовж 60 хв при температурі 37º С. Після закінчення інкубації в обидві пробірки додають по 0,5 мл 1,0 н розчину їдкого натру, а в контрольну пробу вносять 0,1 мл слини. Об’єм проб доводять до 5 мл дистильованою водою і фотометрують при довжині хвилі 400 нм проти контролю.

Побудова калібрувальної кривої. 0,5мл, 1,0 мл, 1,5 мл, 2,0 мл, 2,5 мл стандартного розчину, які містять відповідно 0,05 – 0,25 мкмоль паранітрофенолу, з допомогою 0,02 н розчину їдкого натру доводять до об’єму 5,0 мл і виміряють оптичну густину на ФЕКу проти 0,02 н розчину їдкого натру. На основі отриманих результатів будують калібрувальну криву, відкладаючи по осі ординат значення показників оптичної густини при 400 нм, а по осі абсцис – кількість мкмолей паранітрофенолу.

Активність лужної та кислої фосфатаз слини виражають у нмолях паранітрофенолу, вивільненого з паранітрофенолфосфату за 1хв при температурі 37 º С з 1 мл слини. Активність фосфатаз розраховують за формулою:



де: С – кількість паранітрофенолу (мкмоль), знайдена за калібрувальною кривою;

1 000 – коефіцієнт перерахунку активності ензиму в нмолі паранітрофенолу;

60 – час інкубації в хв;

а – кількість слини, взятої для аналізу.

Зробити висновок.



Клініко-діагностичне значення. У нормі активність лужної фосфатази (ЛФ) 1,8 – 5,8 нмоль паранітрофенолу/мл слини/хв, активність кислої фосфатази (КФ) – 8,6 – 21,0 нмоль паранітрофенолу/мл слини/хв.

Активність фосфатаз у слині зростає при запальних процесах пародонта та корелює з тяжкістю запального процесу в порожнині рота. У людей з високою активністю КФ відзначена стійкість до карієсу. активність ЛФ знижується при закисленні слини, декомпенсованому каріозному процесі. Разом із тим варто пам’ятати, що зміна фосфатазної активності слини може і не бути пов'язана з патологією слинних залоз чи пародонта, оскільки її концентрація змінюється при низці патологічних процесів внутрішніх органів (активність ЛФ зростає при патології кісток, особливо при рахіті, знижується при старечому остеопорозі, гіпотиреозі, гіповітамінозі С; активність КФ зростає при карциномі передміхурової залози).


Питання контролю виконання практичної роботи

1. У слині неорганічні речовини представлені аніонами та катіонами. Аніони яких солей є продуктом знешкодження ціанідів у людей, що палять?



  1. Роданіди

  2. Сульфати

  3. Хлориди

  4. Фториди

  5. Нітрити

2. Важливу роль у процесі мінералізації емалі відіграє лужна фосфатаза слини, яка викликає:

    1. Зростання концентрації неорганічного фосфату

    2. Зменшення концентрації неорганічного фосфату

    3. Зменшення концентрації кальцію

    4. Зменшення концентрації кальцію та фосфату

    5. Зниження резистентності емалі до карієсогенних чинників

3. Чим обумовлене червоне забарвлення у випадку позитивної реакції на роданіди?
4. У хворих на пародонтит зростає активність кислої фосфатази та гіалуронідази слини. Про що свідчать дані зміни?

    1. Про підсилення катаболізму біомолекул пародонта

    2. Про підвищення екскреції білків зі слиною

    3. Про порушення гормональної регуляції метаболізму тканин пародонта

    4. Про активацію вільнорадикальних процесів

    5. Про недостатність захисної функції тканин пародонта

5. Яке значення для порожнини рота мають кисла та лужна фосфатази?


приклади тестів “Крок – 1”

1. У нормі рН слини становить 6,4 – 7,8. До яких змін емалі призводить зсув рН слини у кислий бік (менше 6,2)?



  1. Демінералізації

  2. Підвищення стійкості

  3. Мінералізації

  4. Кальцифікації

  5. Флюорозу

2. У пацієнта спостерігається гіперсалівація, внаслідок якої в шлунок потрапляє велика кількість слини, що зумовлює часткову нейтралізацію хлоридної кислоти в шлунку та порушення процесу перетравлення:

  1. Білків

  2. Вуглеводів

  3. Ліпідів

  4. Білків і ліпідів

  5. Вуглеводів і ліпідів

3. Слина є джерелом іонів кальцію та фосфатів для мінералізації зубів. Які білки слини запобігають преципітації кальцій-фосфатних солей і підтримують їх у колоїдному стані?

  1. Пролінзбагачені білки

  2. Амілаза

  3. Альбуміни

  4. Глобуліни

  5. Серомукоїд

4. Резистентність слизової оболонки порожнини рота обумовлена факторами місцевого імунітету. Які з перелічених компонентів ротової рідини формують місцевий імунітет?

  1. Молочна кислота, сечовина, аміак

  2. Лізоцим, імуноглобуліни, лейкоцити

  3. Лужна та кисла фосфатази, лейкоцити

  4. Лактатдегідрогеназа, глюкуронідаза, імуноглобуліни

  5. Лізоцим, імуноглобуліни, мікроелементи



Індивідуальна самостійна робота студентів

      1. Роль ацетилхоліну, гормонів і нейропептидів в утворенні та виділенні секрету в секреторних відділах слинних залоз.


Література

Основна:


  1. Біохімічні показники в нормі і при патології / За ред. Склярова. – К.: Медицина, 2007. – 318 с.

  2. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі / За ред. О.Я. Склярова. – Львів:, 2006. – 272 с.

  3. Тарасенко Л.М., Григоренко В.К., Непорада К.С. Функціональна біохімія: підручник. 2-е вид., доп. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 384 с.

  4. Яремій І.М., Мещишин І.Ф. Біохімія органів ротової порожнини: Навчальний посібник для студентів, які навчаються за спеціальністю „Стоматологія”. Чернівці: Медуніверситет, 2008. – 184 с.

  5. Лекційний матеріал.

Додаткова:

  1. Биология полости рта / Е. В. Боровский, В. К. Леонтьев. – Изд. 2-е, стер. – М. : Мед. кн. ; Н. Новгород : Изд-во НГМА, 2001. – 303 с.

  2. Вавилова Т.П. Биохимия тканей и жидкостей полости рта: учебное пособие, 2-е изд., испр. и доп. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 208 с.

  3. Леонтьев В.К., Галиулина М.В. О мицелярном состоянии слюны / Стоматология. – 2002. - № 5. – С. 17 – 20.


Тема № 6. Дослідження перетравлення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті.

Мета заняття. засвоїти біохімічні аспекти процесу травлення у шлунку та кишках, оволодіти методами визначення компонентів шлункового соку (вміти визначати складові компоненти шлункового соку) та інтерпретувати отримані результати; вивчити механізми патохімічних процесів, що виникають при патології органів травної системи.

Актуальність теми. У зв’язку з тим, що відсоток людей з патологією органів травної системи щорічно зростає, студентам-медикам необхідно оволодіти знаннями механізмів виникнення гастроентерологічних захворювань, тим більше, що наслідки цих патологій мають безпосередній влив на функціонування зубо-щелепної системи.

Конкретні завдання.

  • Трактувати фізіологічні потреби та енергетичну цінність основних поживних речовин – складових компонентів харчування людини: білків, вуглеводів, ліпідів, вітамінів, мікроелементів.

  • Пояснювати біохімічні механізми ферментативних процесів травлення та надходження до тканин складових компонентів нутрієнтів при спадкових та набутих порушеннях синтезу та активності ферментів розщеплення білків, вуглеводів і ліпідів.

  • Пояснювати виникнення основних патологічних процесів травлення в шлунку та кишках.

Каталог: uploads -> repository -> biohim -> 2.Навчально-методична%20робота -> stomatologiya
repository -> Науково обгрунтована стратегія – основа модерного лікування злоякісних пухлин
stomatologiya -> Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії
2.Навчально-методична%20робота -> Методичні вказівки підготували Доц. Бондарчук Т.І. Доц. Макаренко Т. М. Доц. Федевич Ю. М. Доц. Хаврона О. П. Ас. Білецька Л. П
biohim -> Робоча програма навчальної дисципліни клінічна біохімія спеціальність 12020102 «Клінічна фармація»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка