Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії



Сторінка7/18
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.94 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

Теоретичні питання


  1. Потреби організму людини в поживних речовинах – вуглеводах, ліпідах (жирах, фосфоліпідах), білках. Біологічна цінність деяких нутрієнтів. Вміст поживних речовин у поширених продуктах харчування.

  2. Мікроелементи в харчуванні людини. Біологічні функції йоду, брому, фтору, міді, марганцю, цинку, кобальту, селену; заліза. Прояви мікроелементної недостатності.

  3. Характеристика процесу травлення в шлунку: хімічний склад шлункового соку; механізм дії ензимів (пепсин, гастриксин, ренін). Біохімічні механізми стимуляції виділення та дії ензимів.

  4. Механізм утворення та роль хлоридної кислоти. Кислотність шлункового соку та форми її вираження. Кількісні показники в нормі та патології за методом рН-метрії. Механізми стимуляції виділення хлоридної кислоти.

  5. перетравлення білків у тонкій кишці: протеолітичні ензими підшлункової залози та тонкої кишки, механізм їх дії. Всмоктування продуктів гідролізу білків у тонкій кишці.

  6. Гниття білків у товстій кишці.

  7. перетравлення вуглеводів у тонкій кишці: гліколітичні ензими підшлункової залози та тонкої кишки, механізм їх дії. Всмоктування продуктів гідролізу вуглеводів у тонкій кишці.

  8. перетравлення ліпідів у тонкій кишці: ліполітичні ензими підшлункової залози та тонкої кишки, механізм їх дії. Всмоктування продуктів гідролізу ліпідів у тонкій кишці.

  9. Гормональна регуляція процесів травлення (гормони ГЕП-системи).

  10. Порушення перетравлення окремих нутрієнтів у кишках (клініко-біохімічна характеристика порушень секреторної функції підшлункової залози при гострому та хронічному панкреатитах).

  11. Спадкові ензимопатії процесів травлення (недостатність дисахаридаз, порушення мембранного транспорту гексоз, всмоктування глюкози та галактози).



практична робота


Дослід 1. Визначення загальної кислотності, загальної хлоридної кислоти, вільної хлоридної кислоти та зв’язаної хлоридної кислоти в одній порції шлункового соку.

Принцип методу. Шлунковий сік титрують 0,1 н розчином NaОН у присутності змішаних індикаторів за принципом суміші сильної та слабкої кислот. Сильною кислотою в шлунковому соку є хлоридна кислота, точка еквівалентності якої при титруванні лежить у нейтральному середовищі. Слабкою кислотою є зв’язана хлоридна кислота, групи-СООН білків, органічні кислоти, кислі фосфати, точка еквівалентності яких при титруванні з сильною кислотою лежить у слабо лужному середовищі.

Матеріальне забезпечення: профільтрований шлунковий сік, 0,1 н розчин їдкого натру, 0,5 % розчин п-диметиламіноазобензолу, 0,5 % розчин фенолфталеїну, бюретки, колбочки, піпетки.

Хід роботи. У колбочку відмірюють 5 мл профільтрованого шлункового соку, додають 1 краплю п-диметиламіноазобензолу та 2 краплі фенолфталеїну. При наявності в шлунковому соку вільної хлоридної кислоти він забарвлюється в червоний колір, а при її відсутності відразу з’являється жовте або оранжеве забарвлення. Титрують вільну хлоридну кислоту 0,1 н розчином NaОН з бюретки до появи оранжевого забарвлення і записують результат (І позначка). Не додаючи лугу в бюретку, продовжують титрування до появи лимонно-жовтого забарвлення і записують результат (ІІ позначка). Продовжують титрування до появи рожевого забарвлення (ІІІ позначка від нуля).

Розрахунок.

І позначка відповідає кількості вільної хлоридної кислоти.

ІІІ позначка відповідає загальній кислотності.

Середнє арифметичне значення між ІІ і ІІІ позначками відповідає загальній хлоридній кислоті.

Зв’язану хлоридну кислоту визначають за різницею між вмістом загальної хлоридної кислоти та вільної.

Наприклад, якщо на титрування витрачено наступну кількість 0,1 н розчину NaОН:



І позначка – 1,6 мл; ІІ позначка – 1,8 мл; ІІІ позначка – 2,4 мл, то

Вільну НСl визначаємо за формулою:

де: 1,6 мл – І позначка – кількість 0,1 н розчину NaОН (мл), 1000 – перерахунок на 1 літр, 0,1 – кількість мг екв лугу в 1 мл 0,1 н розчину, 5 – кількість шлункового соку, яка взята для титрування (мл).



Загальну НСl визначаємо за формулою:

де: 1,8 – ІІ позначка, 2,4 – ІІІ позначка, (1,8 +2,4/ 2) – середнє арифметичне значення, 1000 – перерахунок на 1 літр, 0,1 – кількість мг екв лугу в 1 мл 0,1 н розчину, 5 – кількість шлункового соку, яка взята для титрування (мл).


Зв’язану НСl визначаємо за різницею між вмістом загальної НСl і вільної:



Загальну кислотність визначаємо за формулою:

де: 2,4 – ІІІ позначка, 1000 – перерахунок на 1 літр, 0,1 – кількість мг екв лугу в 1 мл 0,1 н розчину, 5 – кількість шлункового соку, яка взята для титрування (мл).

Зробити висновок, пояснити отримані результати.

Клініко-діагностичне значення. У нормі вміст вільної хлоридної кислоти коливається в межах 20 – 40 ммоль/л, зв’язаної – 10 – 20 ммоль/л, а загальна кислотність (сума всіх кислореагуючих речовин: вільної НСl, зв’язаної НСl, кислих фосфатів, молочної кислоти тощо) становить 40 – 60 ммоль/л.

Визначення кислотності шлункового соку важливе для діагностики та правильного вибору методу лікування низки захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки. У хворих на дуодентальну виразку, а також при гіперацидному гастриті відбувається збільшення вмісту вільної хлоридної кислоти (гіперхлоргідрія) і загальної кислотності (гіперацидітас). Зменшення кількості вільної хлоридної кислоти (гіпохлоргідрія) і загальної кислотності (гіпоацидітас) характерне для хронічного атрофічного гастриту. Гіпохлоргідрію, ахлоргідрію, ахілію (повна відсутність хлоридної кислоти та пепсину) спостерігають у хворих на рак шлунка.



Сучаснішим є метод інтрагастральної рН-метрії, його широко застосовують при обстеженні гастроентерологічних хворих, він базується на виникненні різниці потенціалів між електродами (до 5), один із яких призначений для порівняння. Згідно цього методу рН у межах 1,6 – 2,2 відповідає нормоацидності, рН у межах 3,6 – 6,9 – значній гіпоацидності, рН 0,9 – 1,2 – значній гіперацидності (Чорнобровий В.М., 1998).
Дослід № 2. Реакція на молочну кислоту (реакція Уффельманна.)

Принцип методу. молочна кислота в присутності феноляту заліза (реактив Уффельманна), забарвленого у фіолетовий колір, утворює лактат заліза жовто-зеленого кольору:



Матеріальне забезпечення: патологічний шлунковий сік, 1 % розчин фенолу, 3 % розчин FeСl3, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи. До 5 мл 1% розчину фенолу додають 2 – 3 краплі 3 % розчину хлорного заліза. Утворюється заліза фенолят фіолетового кольору, до якого додають по краплях патологічний шлунковий сік, в якому відсутня вільна хлоридна кислота. При наявності в шлунковому соку молочної кислоти утворюється жовто-зелене забарвлення в результаті утворення лактату заліза.

Зробити висновок.



Клініко-діагностичне значення. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку проводять з метою дослідження інтенсивності процесів молочнокислого бродіння в шлунку (непрямий доказ відсутності чи низької концентрації хлоридної кислоти). Існує думка, що наявність молочної кислоти в шлунковому соку є наслідком метаболічних процесів ракових клітин.

Дослід № 3 Бензидинова проба на кров.


Принцип методу. реакція базується на окисненні бензидину до п-хінондііміду киснем, який утворюється при розкладі водню пероксиду під дією гемоглобіну крові.

Матеріальне забезпечення: патологічний шлунковий сік, 10 % розчин бензидину в ацетатній кислоті, 3 %розчин H2O2, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи. До 1 – 2 мл патологічного шлункового соку з підвищеною кислотністю додають 4 – 5 крапель 10 % розчину бензидину в ацетатній кислоті та 2 – 3 краплі 3 % розчину водню пероксиду. У присутності крові утворюється синє або зелене забарвлення внаслідок окиснення бензидину.

Зробити висновок.



Клініко-діагностичне значення. У шлунку кров може з’являтися внаслідок кровотечі з його стінок при виразковій хворобі шлунка, з варикозно розширених вен стравоходу, при легеневих і носових кровотечах, а також може потрапляти в шлунок з їжею.
Дослід № 4. Уреазний метод виявлення в шлунковому соку Неlісоbасtеr pylori.

Принцип методу. у гастробіоптаті виявляють фермент уреазу, яка каталізує гідроліз сечовини. Аміак, що утворюється, зміщує рН розчину в лужний бік і в присутності фенолфталеїну утворюється рожеве забарвлення.

Матеріальне забезпечення: патологічний шлунковий сік, 0,5 % спиртовий розчин фенолфталеїну, 1 % розчин сечовини, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи. До 1 – 2 мл патологічного шлункового соку додають 1 – 2 мл сечовини і 2 – 3 краплі фенолфталеїну. Вміст пробірок перемішують, залишають на декілька хвилин при кімнатній температурі і спостерігають за появою рожевого забарвлення в пробірці.

Зробити висновок.



Клініко-діагностичне значення. За умов норми шлунок натще майже не містить бактеріальної флори. Не зважаючи на бактерицидну дію хлоридної кислоти, у шлунку в невеликій кількості наявні ентерококи, молочнокислі бактерії, стрептококи, стафілококи, гриби, а кількість мікроорганізмів не перевищує 1 000 мікробних тіл у 1 мл шлункового соку. Мікробна флора шлунка змінюється при дуодено-гастральному рефлюксі та зниженні моторики тонкої кишки. Найбільший інтерес викликає спіралеподібний грамнегативний мікроорганізм Неlісоbасtеr руlоrі (Нр). Дослідження останніх років висвітлили механізм розвитку хронічних захворювань травного тракту при зараженні Н. руlоrі. Основною причиною є висока адгезивна спорідненість бактерій до мембран епітеліальних клітин слизової оболонки шлунка, яка створює умови для дії бактеріальних ферментів, що виділяються Нр у великій кількості (уреаза, ліпаза, фосфоліпаза, протеаза і каталаза) і пошкоджують слизову оболонку. Нр визначають при виразці дванадцятипалої кишки у 92 – 100 % хворих, гастритах – у близько 90 %, виразці шлунка – у 70 – 80 %, раку шлунка – до 80 %, диспепсії без виразок у 40 – 70 % хворих.
контроль виконання лабораторної роботи

1. У гастробіоптаті пацієнта Д. з виразковою хворобою шлунка виявлено Нelicobacter руlori. Котрий з перелічених ензимів має бути наявним у ньому також?


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка