Методичні вказівки для самостійної роботи студентів денної і заочної форм навчання


ТЕМА 10. КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ



Сторінка12/13
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.39 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
ТЕМА 10. КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
«Потрібно навчитися бути щасливим у хвилини відпочинку, коли пам'ятаєш про те, що ти живий, а не у хвилини бурхливої життєдіяльності, коли про це забуваєш».

Іван Павлов

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується визначенню поняття курорту і курортної системи та вивченню основних курортів України, розкриває сутність лікувальної дії мінеральних вод, особливостям лікувальних грязів як туристичного ресурсу, вивченню питань охорони курортних ресурсів


НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

  • визначити та вивчити сутність поняття «курорт»;

  • вивчити сутність поняття «курортна місцевість»;

  • вивчити типологію курортів;

  • проаналізувати сутність курортно-рекреаційного кластеру;

  • проаналізувати географію лікування окремих хвороб на курортах України.


ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.



2.Усне опитування.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:
Курортна система України

Згідно із Законом України „Про курорти” курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, які використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Державною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють рекреаційні пункти.

Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається курортом.

Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру утворюють рекреаційний район (як то Кримський).

Кожна природна курортна територія – це унікальне ландшафтне, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною самостійно структурною одиницею курортно-рекреаційної галузі країни в цілому.

Найбільшу привабливість серед курортних територій мають АР Крим, Закарпатська та Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Чернівецька, Львівська та Київська області

Визначено 11 курортів міжнародного значення: Євпаторія, Саки, Трускавець, Моршин, Бердянськ, Куяльник, Одеська група курортів, курорти Південного берега Криму, Феодосія, Планерське, Курортне.

До курортів республіканського значення віднесено Березовські мінеральні води Харьковської області, Верховина та Синяк Закарпатської області, Ворзем та Конча-Заспа Київської області, Кирилівка Запорізької області, Любине Великий та Немирів Львівської області, Миргород Полтавської області, Слов’янськ та Святогірськ Донецької області, Сатанів Хмельницької області, Мельник Вінницької області.

Завдяки географічному положенню, геологічній будові і гідрогеологічним умовам Україна традиційно має всі види курортів за загальноприйнятою класифікацією: бальнеологічні, кліматичні, бальнеокліматичні, кліматобальнео-грязьові, які можна використовувати для оздоровлення населення. На території України постановою Кабінету Міністрів України був затверджений перелік і межі 265 територій, що резервувалися для організації зон лікування і відпочинку населення.

Курортне лікування сприяє поліпшенню кровообігу, диханню. Крім того, санаторно-курортне лікування, основою якого є тісне спілкування з природою, заповнює відчутний для більшості міських жителів дефіцит природного середовища. За ці роки методи санаторно-курортного впливу з емпіричних перетворилися в науковообгрунтовані і раціонально використовуються для лікування різних видів захворювань.

Інтенсивне курортне будівництво дозволило створити систему спеціалізованих санаторіїв. У загальному вигляді їх структура в залежності від виду захворювань виглядає наступним чином:

  • серцево-судинної системи - 22%;

  • травної- 20%;

  • нервової- 17%;

  • дихальної- 16%,

  • органів руху-17%;

  • нирок і сечовивідних шляхів - 6,5%;

  • із захворюваннями жіночих статевих органів - 4,5%;

  • шкіри - 0,2%.


Характеристика основних курортів України

У Україні багаті можливості для курортного лікування. Основні лікувальні ресурси — сприятливий клімат, мінеральні води, лікувальні грязі і озокерит, ропа, соляні печери. Серед самих популярних — курорти Карпат і Криму, які доступні весь рік.

Слов'янський курорт – один із старих на Україні. Його називають перлиною Донбасу за чисте повітря, що наполягло на листяних і хвойних деревах. Курорт розташований в північній частині Донецької області, у великому хвойно-листяному парку на березі ріки озер Ріпове і Слепноє. До основних лікувальних чинників курорту відносяться лікувальні грязі мула солоних озер і високомінералізовані хлоридно-натриєвого складу, отримувані з бурових свердловин, які використовуються для грязьових ванн. У Слов'янську здійснюється лікування хворих із захворюваннями органів руху і опори, нервової і серцево-судинної систем, з гінекологічними захворюваннями. У санаторії «Слов'янський» знаходиться відділення для лікування дітей із захворюваннями кістково-м'язової системи, для пострадавших від Чорнобильської катастрофи.

Курорт Шаян з унікальними мінеральними джерелами знаходиться в прекрасному куточку Закарпаття, в долині річки Тиса, на відстані менше 20 км. від Хуста і 60 км. — від Мукачево. Цю місцевість ще називають «Українською Швейцарією». У Шаяне можна поправити своє здоров'я і просто відпочити, це місце оцінять поклонники екологічного туризму. Курорт приймає туристів цілий рік.

Селище Поляна (Закарпаття) розташоване в невеликій долині, на висоті 320 м над рівнем моря, в 9 км. від Сваляви і в 20 км. від Мукачево. Бальнеологічний курорт майже з усіх боків оточений лісами. Санаторії і багато баз відпочинку працюють цілорічно.

Курорт Свалява розташований в 72 км. від Ужгороду. Вода з тутешніх мінеральних джерел показана при цукровому діабеті, хворобах травної системи, опорно-рухового апарату, нервовою, серцево-судинною систем, порушенні обміну речовин, захворюваннях шкіри, хронічному гастриті і коліті, супутній паталогії шлунково-кишкового тракту, системи сечовиділення. Основні лікувальні засоби курорту – мінеральні води «Поляна Квасова», «Лужанськая» і «Поляна Купіль», які використовують для пиття і ванн. Санаторії курорту побудовані поряд з джерелами. Найвідоміші з них – «Поляна», «Сонячне Закарпаття», «Квітка Полоніни» - мають сучасне устаткування.

Курорт Трускавець (Львівська область) розкинувся в живописній долині на північ від передгір'я Східних Карпат на висоті 350 м над рівнем морить. Це місто — один з найбільш екологічно чистих в Україні, оскільки поблизу немає промислових підприємств. Бальнеологічний курорт Трускавець спеціалізується на лікуванні хронічних запальних захворювань нирок, печінки і жовчних шляхів, сечокам'яної хвороби, хвороб обміну речовин, зокрема цукрового діабету, і багато інших.

Селище Солотвіно розташоване в Тячевському районі в Закарпатті, між гірськими хребтами Салаван і Магура на висоті 200–300 м над рівнем морить. Солотвіно багато унікальними природними рекреаційними ресурсами: соляними шахтами (працюють круглий рік), карстовими соляними озерами, концентрація солі в яких вища, ніж в Мертвому морі, грязями з високим вмістом мінеральних компонентів. У солоних озерах купатися можна з квітня по листопад, але краще приїжджати в травні-липні і вересні.

В Карпатах є мінеральні води всіх бальнеологічних груп. Значна частина джерел зосереджена в гірській зоні, менша — в предгірній і зовсім небагато — в низовинній частині. В основному це холодні води, але є субтермальні і термальні. По мінералізації — слабо-, мало-, середньо- і высокоминерализованные. Для лікування використовується як вода, так і сіль, отримана шляхом випаровування води. Свіжий, з великим змістом озону, з легким ароматом хвої повітря показане для лікування захворювань дихальних шляхів.

З кожним роком збільшується кількість кримських здравниць, що працюють в міжсезонні. Цей час чудово підходить для того, щоб поправити здоров'я людям, що погано переносять жару і велике скупчення відпочиваючих в літній період. Важливо і те, що в осінньо-зимовий період санаторії і пансіонати пропонують гуманніші ціни. Також потрібно відзначити поліпшення і модернізацію лікувальної бази здравниць, сучасну інфраструктуру дозвілля і тенденцію до впровадження спа-процедур. А цілющий клімат, мінеральні води, грязі, численні природні і архітектурні визначні пам'ятки доступні в Криму у будь-який час роки.
Особливості лікувальної дії мінеральних вод

Мінеральні води – природні води, хімічний склад і фізичні властивості яких (вміст різних мінеральних або органічних компонентів, газів, радіоактивність, кисла або лужна реакція та ін.) дозволяють застосовувати їх з лікувально-профілактичною метою.

Хімічні властивості мінеральних вод визначаються вмістом в них мінеральних речовин, газів, специфічних біологічно активних речовин. До фізичних властивостей належать температура, радіоактивність. Кислотно-основний стан визначає величина рН.

Для санаторно-курортного лікування, фасування та розливу у пляшки використовуються запаси понад 200 родовищ мінеральних вод і 25 родовищ лікувальних грязей.

На території України поширені мінеральні води практично всіх бальнеологічних типів:

  • вуглекислі (Полянська, Голубінське родовище),

  • радонові (Хмельницьке),

  • сульфідні (Синякське, Великолюбенське),

  • залізисті (Слов’янське, Кемчінське),

  • миш’яковисті (Шаянське),

  • йодні, йодобромні (Бердянське),

  • кремнієві (Березівське, Рай-Оленівське),

  • води з підвищеним вмістом органічних речовин (Трускавецьке, Збручанське),

  • води без специфічних компонентів та властивостей (Миргородське, Євпаторійське, Одеське, Куяльницьке)

  • та лікувальні грязі всіх генетичних типів:

  • мулові сульфідні (Сакське, Куяльницьке, озера Соляне, Ріпне),

  • торфові (Сеременківське, Великолюбенське),

  • сопкові (Булганацьке родовище) та сапропелеві.


У відповідності з характером впливу на організм мінеральні води можна використовувати для зовнішнього (мінеральні ванни) або внутрішнього (інгаляції, зрошення, спринцювання, клізми, пиття) застосування.

На курортах з питними мінеральними водами хворі п'ють воду безпосередньо біля джерел. Разом з тим багаторічний досвід показує, що при дотриманні необхідних умов при добуванні, транспортуванні і зберіганні мінеральні води, розфасовані у пляшки, протягом багатьох місяців зберігають первинний склад і свої лікувальні властивості. Для приймання всередину звичайно використовують мало- і середньомінералізовані води. Загальна концентрація розчинених в них мінеральних і органічних речовин коливається від 2 до 12г/л. До мінеральних питних вод відносять води із загальною мінералізацією не менше 2 г/л. До них відносять також води з меншою мінералізацією, якщо вони містять біологічно активні речовини у кількості, що відповідає нормам для питних мінеральних вод.



Питні води поділяють на 4 групи:

1) мінеральні питні;

2) мінеральні питні лікувально-столові;

3) природні мінеральні столові;



4) природні столові води.

До мінеральних питних лікувальних вод віднадять такі води, загальна мінералізація яких коливається в межах 8-12 г/л. Разом з тим до цих вод відносять води з меншою ніж 8 г/л мінералізацією, якщо вони містять підвищені кількості бору, миш'яку та інших компонентів, які мають специфічний вплив при окремих захворюваннях.

До мінеральних лікувально-столових вод відносять води, загальна мінералізація яких становить 2-8 г/л. Лікувально-столові води можуть застосовуватись як з лікувальною метою, так і в якості столового напою.

Крім мінеральних питних лікувальних І лікувально-столових вод, є і надходять у продаж природні столові води, які поділяють на два типи: природні мінеральні столові і природні столові води. Води мінералізації від 1 до 2 г/л відносять до природних мінеральних столових, тоді як води мінералізації менше 1 г/л належать до природних столових вод.

Доведено, що при тривалому стикуванні з повітрям порушується хімічний, а тим більше органічний склад води: в осад випадають солі, вода втрачає свою лікувальну активність і смакові якості.
Особливості застосування мінеральних вод у бальнеотерапії

Бальнеотерапіярозділ водолікування, завданням якого є застосування мінеральних вод з метою профілактики, лікування і відновлення порушених хворобою функцій організму.

Основу бальнеотерапії складають методики зовнішнього застосування мінеральних вод: загальні і місцеві ванни, витягування хребта у воді, зрошення голови, купання і плавання в басейні і т.д.

Певна спільність у механізмі лікувальної дії на організм мінеральних вод при зовнішньому і внутрішньому їх застосуванні, а також у відповідних реакціях організму на ті чи інші дії дозволяє віднести до бальнеотерапії не тільки процедури зовнішнього застосування мінеральної води, але і внутрішнє її застосування (пиття, промивання шлунку, дуоденальний дренаж, різні методики промивання - зрошення шлунку, крапельні клізми, інгаляції і т.д.).

Для зовнішнього застосування використовуються природні мінеральні води і штучно приготовлені мінеральні і газові їх аналоги. Для приготування мінеральних ванн використовують природні мінеральні ванни із загальною мінералізацією не менше 2 г/л із вмістом різних газів, мікроелементів, біологічно активних речовин або штучно приготовлені мінеральні і газові води. На відміну від прісних ванн мінеральні води, крім температурного і механічного впливу, мають і хімічний вплив. Останній перш за все сприймається екстерорецепторами, закладеними в шкірі, а також інтерорецепторами судин і внутрішніх органів. Хімічні речовини впливають безпосередньо і на кліткові структури організму.

Сульфідні ванни. Висока розчинність сірководню у воді перешкоджає утворенню у сульфідних ваннах концентрацій вільної газової фази (виділення бульбашок газу), як це відбувається у вуглекислих, кисневих і азотних ваннах. Оскільки пухирців газу у ванні немає, відсутня дія двофазного середовища "вода-газ" на шкіру, проявляється лише фармакологічна дія сульфідів, а тому їх правильніше відносити до мінеральних.

Сульфідними водами прийнято вважати такі, що містять більше 10 мг/л сірководню.

За мінералізацією ці води поділяють на:

1) слабосульфідні - 10-50 мг/л;

2) середні - 50-100 мг/л;

3) міцні - 100-250 мг/л;

4) дуже міцні - більше 250 мг/л.

Основним діючим фактором, який обумовлює специфічну дію цих вод на організм, є сульфіди, які надходять в організм головним чином через шкіру, в меншій мірі - через дихальні шляхи. Через шкіру проходять вільний сірководень і гідросульфідні іони. Циркулюючи деякий час в крові, сірководень проходить через природні і біологічні бар'єри (печінка, гематоенцефалічний бар'єр). Сірководень, який проник в організм, має рефлекторно-резорбтивну дію на різні органи, системи і функції організму. Особливо чутливі до сірководню центральна і периферійна нервові структури. Встановлено нормалізуючий вплив сульфідних ванн на функціональний стан вищих відділів центральної нервової системи.



Шлакові ванни використовують з лікувальною метою в районах, де є металургійне виробництво. Шлак, що утворюється при виплавці чавуну, в гарячому вигляді збирають у спеціальні ємності (грануляційні басейни) для "гасіння" його холодною водою. У воді зі шлаку вилуговуються сірчані сполуки, які переходять у розчин, утворюючи так звані шлакові води виразної лужної реакції (рН 8,8-9,6). Хімічний склад шлакових вод непостійний. Він залежить від кількості і якості шлаку, що збирається в басейні, а також від якості кам'яного вугілля, що засипається у піч, з більшою або меншою кількістю сполук сірки.

Шлакові ванни готують шляхом змішування гарячої (свіжої) шлакової води з раніше охолодженою водою, що зберігається в спеціальних резервуарах, для отримання води необхідної температури. Шлакові води застосовують у вигляді загальних і місцевих (ніжних, ручних) ванн.



Шлакові ванни ефективні при захворюваннях опорно-рухового апарату (суглобів, м'язів, сухожиль), при враженні периферійної нервової системи (радикуліти, неврити, невралгії, поліневрити, плексити і т.д.), при функціональних зрушеннях нервової системи, захворюваннях серцево-судинної системи, хворобах обміну речовин і деяких захворюваннях шкіри.

Хлорні натрієві (соляні) ванни мають виключно широке застосування. Вони становлять основну масу підземних мінеральних вод, серед яких виділяють:

  1. хлорні натрієві, рідше кальцієво-натрієві, з мінералізацією від 2 до 35 г/л;

  2. хлорні натрієві і кальцієво-натрієві розсоли з мінералізацією від 35 до 350 г/л;

  3. хлорні кальцієво-натрієві, кальцієві, рідше кальцієво-магнієві ультраміцні розсоли з мінералізацією від 350 до 600 г/л.

Хлорні натрієві води за їх клініко-фізіологічним впливом можна поділити на води

слабкої (від 10 до 20 г/л), середньої (від 20 до 40 г/л), високої (від 40 до 80 г/л) концентрації.

Хлорні натрієві води при зовнішньому застосуванні у вигляді ванн мають своєрідний, властивий їм вплив, який багатосторонньо проявляється і залежить від концентрації і температури води у ванні, а також вихідного стану організму. Виявлено, що, крім загального рефлекторного впливу, який подразнює шкіру хімічно, в механізмі впливу хлорних натрієвих ванн мають значення і загальні зміни - виражені функціональні зрушення в самому рецепторному апараті шкіри людини і тварин, а також в кліткових елементах і судинах шкіри.

Дослідження впливу хлорних натрієвих ванн концентрації 50 г/л, температури 42, 25-30 і 36-37°С на тепловий обмін здорових людей показує, що їх теплова дія значно відрізняється від прісних та інших мінеральних і газових ванн. З гарячої хлорної натрієвої ванни в організм надходить в середньому 11,9 ккал/хв. (з прісної 8,3 ккал/хв.). При цьому кровозабезпечення у шкірі збільшується на 6,1 л/хв. (у прісній воді на"4,8 л/хв.).

Поза курортами зараз значно ширше використовують штучні хлорні натрієві ванни, які готують шляхом розчинення у прісній воді кухонної (озерної або морської) солі в кількості, необхідній для отримання потрібної концентрації (найчастіше 10-40 г/л).



Йодобромні ванни. В природі чистих йодобромних вод не існує. Іони йоду і брому, поряд з іншими мікроелементами, найчастіше зустрічаються в хлорних натрієвих водах, які розповсюджені на значних територіях, особливо в нафтогазоносних районах. Хлорні натрієві води, які мають у своєму складі йод, завжди містять і бром. Бром може міститися в цих водах і без йоду. В залежності від переважання у воді йоду або брому хлорну натрієву воду прийнято називати йодобромною або бромйодною. Критерієм оцінки йодобромної води з лікувальної точки зору є вміст у ній йоду не менше 10 мг/л і брому не менше 25 мг/л.

Встановлено, що йодоброміт ванни своїм впливом на провідні фізіологічні системи організму може створювати сприятливі умови для формування компенсаторно-пристосувальних і відновних реакцій організму і тим самим сприяти якщо не одужанню, то суттєвій зміні плину патологічного процесу при багатьох захворюваннях, в основі патогенезу якого лежить порушення функції центральної нервової системи, процесів обміну, функції щитовидної залози та ін. Йодобромні ванни є "м'яким" подразником. Вони фізіологічне впливають на діяльність системи кровообігу в різних її ланцюгах. При відповідних рекомендаціях їх призначають навіть літнім людям.



Миш'яковисті ванни готують з природної мінеральної води на відповідних курортах, на яких є миш'яковмісні мінеральні води. Прийнято розрізняти різні типи миш'яковмісних мінеральних вод. За вмістом миш'яку розрізняють слабі (від 0,7 до 5 мг/л), міцні (від 5 до 10 г/л) і дуже міцні миш'яковисті (вище 10 мг/л) води.

Дослідження показали, що миш'як, проникаючи з води ванн через шкіру, поступає в різні органи і тканини, особливо інтенсивно в нервову і м'язову. Специфіка дії миш'яку проявляється у зниженні інтенсивності тканинного дихання, зміні енергетичного потенціалу клітин, і тим самим підвищується їх резистентність до пошкоджуючих факторів. Помітний сприятливий вплив миш'яковистих ванн на різні показники серцево-судинної, нервової та ендокринної систем.



Газові ванни – це ванни з води, перенасиченої газом, в результаті чого він виділяється у вигляді бульбашок. Ступінь насичення води тим чи іншим газом знаходиться в прямій залежності від коефіцієнта його розчинності, різного для різних газів, тиску, під яким воду насичують газом, і в протилежній залежності від температури води у ванні. Газові води можуть бути приготовлені також і штучно. З природних і штучних газових вод для зовнішнього застосування проводять загальні і місцеві газові ванни.

У механізмі впливу газових ванн, крім температурного і механічного факторів, властивих усім ваннам, більшу роль відіграє своєрідний вплив самого газу. Він складається з фізичного (в тому числі механічного) і хімічного впливів. До виключно фізичного впливу відносять дію на шкіру двофазного середовища "вода - газ". Бульбашки газу, які осідають на шкіру, подразнюють закладені в ній периферійні рецептори. Осідаючи на шкірі і зникаючи з її поверхні, бульбашки проводять своєрідний тактильний масаж. Крім того, завдяки двофазному середовищу шкіра хворого у газовій фазі відчуває різний температурний вплив. Вода має індиферентну температуру 37-34°С, а бульбашки газу - 25-12°С. Оскільки бульбашки газів (крім азотних) вельми рухомі, то чергування дотиків їх зі шкірою і зникнення з її поверхні в силу різної теплоємності води і газу створює ще і своєрідний "температурний" масаж. Механічна дія газових бульбашок залежить від їх величини і рухомості. Бульбашки вуглекислого газу у вуглекислій ванні відносно крупні, рухомі, їх індиферентна температура знаходиться в межах 12-13°С.



Вуглекислі ванни. У вуглекислій ванні температури 33-35°С вода майже не викликає термічного подразнення шкіри, вуглекислота ж є сильним подразником терморецепторів. Оскільки бульбашки газу то сідають на тіло, то зникають з нього, відбувається подразнення і тактильних рецепторів. Бульбашки повітря у перлинній ванні ще крупніші і набагато рухливіші. Вони весь час ковзають по шкірі, викликаючи значне подразнення закладених у ній рецепторів. Протилежно діють бульбашки азоту в азотній ванні. Вони дуже дрібні, щільно осідають на шкірі і волосяних частинах тіла і майже нерухомі. Внаслідок цього вони викликають дуже незначне подразнення тактильних рецепторів шкіри. Температурне подразнення шкіри менш виражене, ніж у вуглекислих ваннах, оскільки індиферентна температура азоту набагато вища індиферентної температури вуглекислоти. Все це до певної міри є причиною значно м'якшої дії азотної ванни на організм.

До лікувальних вуглекислих вод відносять такі, які незалежно від мінерального складу містять в 1 л не менше 0,75 г вуглекислоти. Лікувальна вуглекисла вода для зовнішнього застосування повинна містити вуглекислоту в кількості 1,2-1,4 г/л. Лікування вуглекислими ваннами широко проводять в санаторіях і на курортах, які не мають природних вуглекислих вод, а також в лікувальних установах за межами курортів, де користуються штучно приготовленою вуглекислою водою.

Кисневі ванни. Природних мінеральних вод, які містять кисень у кількостях, достатніх для бальнеотерапії, в природі не Існує, а тому кисневі ванни готують тільки штучним шляхом.

Розчинний у воді кисень, проникаючи через шкіру, попадає в потік крові. Крім того, бульбашки газу, осідаючи на поверхні тіла, ніжно подразнюють периферійні рецептори. Оскільки кисень погано розчиняється у воді,' він швидко виходить з розчину, в результаті чого на якийсь період над поверхнею води створюється підвищена концентрація кисню, яким дихає хворий. Вказані шляхи проникнення кисню в організм сприяють ліквідації кисневої недостатності, яка часто спостерігається при ряді захворювань.

Кисневі ванни сприятливо впливають на функціональний стан центральної нервової системи, знижуючи підвищену реактивність апарату, який регулює артеріальний тиск, покращує геодинаміку, суб'єктивний стан хворих. Виявлені сприятливі результати при лікуванні кисневими ваннами хворих на серцево-судинні та інші захворювання, особливо при наявності в них явної чи прихованої кисневої недостатності. Застосування кисневих ванн з одночасним вдиханням кисню підвищує ефективність кисневої терапії.

На приморських курортах кисневі ванни готують на морській воді. Наявність у ній різних мінеральних солей підсилює дію кисневої ванни і робить її ще активнішою процедурою.

Азотні ванни. Газоподібний азот є постійним інгредієнтом слабомінералізованих лужних термальних вод. Термальні мінеральні води за загальною мінералізацією мало відрізняються від прісних, але мають значно активніший фізіологічний і лікувальний вплив на організм.

Характерною особливістю цих слабомінералізованих (до 2 г/л), лужних (рН 8-9,6), кремнистих (кремнієвої кислоти від 50 до 150мг/л), а в окремих випадках і радіоактивних (від 0,1 до 20 нКи/л) терм є їх газовий склад, в основному азотний (від 90 до 100%), з невеликою домішкою рідких газів.



Азотні ванни є активнодіючим фактором. Встановлено, що вони специфічно впливають на організм і в основі комплексу реактивних змін, які наступають в організмі під впливом азотних ванн, лежить їх седативний вплив на центральну нервову систему. Азотні ванни мають анальгезуючий і десенсибілізуючий вплив, викликають зміну гемодинаміки, обміну речовин, стану ендокринної системи і м'язового тонусу.

Перлинні ванни – газові ванни, які можна легко приготувати в будь-якій водолікувальниці. Для цього необхідний компресор, який звичайно встановлюють у сусідньому або підвальному приміщенні, компресором накачують повітря під тиском 0,5-1,5 ат і подають по спеціальній трубці до ванни, де підвідну трубку з'єднують із системою металевих трубок з дрібними отворами.

Протягом всієї процедури вода ванн вирує великою кількістю рухомих бульбашок різних розмірів, переважно крупних. Ступінь вирування і величину бульбашок можна дозувати, змінюючи тиск. Під час вирування хворий відчуває приємне відчуття подразнення шкіри, викликане як рухом бульбашок, так і контрастом температур, обумовленим різною теплоємністю і теплопровідністю води і газу. Додавання хвойного екстракту до води ванни надає їй специфічного аромату і робить процедуру ще приємнішою.

В бальнеотерапевтичній практиці при захворюваннях серцево-судинної системи, суглобів і ін. застосовують і комбіновані ванни, такі як вуглекисло-сульфідні, сульфідно-вуглекисло-грязьові та ін.
Радонотерапія

Радонотерапія – метод бальнеолікування з використанням радіоактивних ізотопів радону і продуктів його розпаду.

Радон альфа-активний інертний газ з періодом напіврозпаду 3,823 дня.

Використовуються різні види радонових процедур; ванни водні і повітряні, гінекологічні зрошення і мікроклізми, пиття, інгаляції та ін.



Вивчені наступні сторони біологічної і лікувальної дії радонових процедур.

  • Радонові ванни нормалізують периферійний кровообіг і роботу серця, вирівнюють артеріальний тиск, покращують склад крові.

  • Пиття радонової води і радонові ванни стимулюють моторну і секреторну функції шлунку, печінки і підшлункової залози, покращують кровообіг в печінці.

  • Радонові ванни знижують підвищену функцію щитовидної залози і яєчників.

  • Радонові процедури сприятливо впливають на основний обмін, на окремі сторони вуглеводного і мінерального обміну, на холестериновий обмін.

  • Радонові процедури стимулюють імунологічні реакції організму, при багатьох захворюваннях мають знеболювальний, протизудовий, протизапальний і десенсибілізуючий вплив.

  • На центральну нервову систему радонові ванни впливають заспокійливо, на периферійну -знеболююче.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
2014 -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
2014 -> Урок №02. 10. 2014. Розділ І. Візуальні мистецтва Тема Архітектура світу
2014 -> Програма фахових випробувань для бакалаврів напряму
2014 -> Методика превентивного
2014 -> Особливості дистанційної освіти в медицині д м. н. Уляна Лущик
2014 -> Основипсихогенетик и
2014 -> План роботи кабінету історії 1 Старосалтівського професійного аграрного ліцею Завідуючий кабінетом


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка