Методичні вказівки для самостійної роботи студентів денної і заочної форм навчання


Лікувальні грязі як туристичний ресурс



Сторінка13/13
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.39 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Лікувальні грязі як туристичний ресурс

Лікувальні грязі або пеліди (термін запропонований Комітетом Міжнародного товариства гідрології) – це природні колоїдні органомінеральні утворення (мул, торф'яні, сопкові), що володіють високою пластичністю, теплоємністю і повільною тепловіддачею, біологічно   активні речовини (солі, гази, вітаміни, ферменти, гормони і ін.), що містять, і живі мікроорганізми.

За своїм походженням, особливостями складу і лікувальними властивостями, лікувальні грязі поділяються на шість типів:

  • торф'яні грязі,

  • сапропелі,

  • сульфідні грязі мула,

  • глинисті мули,

  • сопкові грязі

  • гідротермальні грязі.

Грязелікування застосовується на 19 курортах України, зокрема на таких відомих як Куяльник, Саки, Євпаторія, Бердянськ, Кирилівка, Слов’янськ, Миргород та ін., а також у міських грязелікарнях, фізіотерапевтичних відділеннях, деяких санаторіях, в лікарнях.

Лікувальні грязі – один з високоефективних лікувальних чинників. У їх склад входять органічні речовини, з'єднання заліза, калія, кальцію, натрію, магнію, мікроелементи, гормоно- і вітаміноподібні речовини, біогенні стимулятори, сірководень, мікроорганізми. Компоненти грязі впливають на людину рефлекторно, діючи на нервові закінчення на шкірі, і безпосередньо, потрапляючи в кров і впливаючи на роботу різних органів і систем.



Повна вартість всіх запасів лікувальних грязей на території АР Крим в місцевих цінах складає 27,3 млрд грн ($5,4 млрд), в світових цінах - 55,4 млрд грн ($10,97 млрд), повідомили в Раді міністрів АРК. Відзначимо, що щорічно в Криму здобувається близько 3,0-4,0 тис. тонн лікувальної грязі і 15,0 тис. куб. м ропа, яка використовується в здравницях і лікарнях Південного берега Криму, міст Євпаторії, Саки, Бахчисараю, Феодосії, Судака, Сімферополя і Севастополя.

В той же час, на території Криму налічується 35 соляних озер.

Запаси лікувальної грязі складають 23,4 млн куб. м, з яких 16 млн куб. м (68%) знаходяться в трьох озерах Керченського півострова (Ленінський район - Чокракське, Тобечикськоє, Узунларськоє), 4,4 млн куб. м (19%) - в двох басейнах Сакського лікувального озера (Сакський район), близько 3,0 млн куб. м (13%) - в озері Джарилгач (Чорноморський район).

Не дивлячись на значні запаси, лікувальні грязі освоюються в невеликих об'ємах. При цьому постійно розробляється тільки Сакськоє родовище, де здобич грязі ведеться в Східному басейні. Раніше розроблялося ще і Чокракське родовище.

Недавно на території України в одній з бухт затоки Сиваш були відкриті і розроблені лікувальні грязі, які унікальні по своїх властивостях. Поряд з місцем локалізації грязі розташовано джерело з «рожевою» водою. Саме ця «рожева» вода, вступаючи в контакт з лікувальними грязями, підсилює їх корисну дію і робить їх унікальними по своїй властивості. Сиваська лікувальна грязь пройшла всі необхідні дослідження і сертифікацію (Одеський НДІ медреабілітації і курортології).
Охорона курортних ресурсів

У широкому розумінні під охороною природи розуміють увесь комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання і збереження природи.

Вузьке розуміння передбачає саме охорону, збереження природних багатств для нащадків.

Основи природоохоронного законодавства закладені у Декларації про державний суверенітет в законі “Про охорону навколишнього середовища” та ще цілому пакеті нормативних документів, які регламентують контроль за станом довкілля, штрафні санкції проти порушників, режим діяльності природоохоронних об’єктів тощо.

Умовно проблему погіршення стану природного довкілля (глобальної екосистеми) можна розділити на дві складові частини:

    1. деградація природного середовища в результаті нераціонального природокористування;

    2. забруднення її відходами людської діяльності.

Прикладом першого можна вважати обезліснення території землі та виснаження земельних ресурсів.

Забруднення географічного середовища – це небажана зміна його властивості у результаті антропогенного (техногенного) надходження різних речовин і сполук.

Техногенне забруднення в більшому чи меншому ступені торкається усіх компонентів природного середовища, а через них позначається на здоров’ї людини.

Забруднення літосфери (ґрунтового покриву) пов’язано з щорічним надходженням у неї великої кількості металів, радіоактивних речовин, добрив, отрутохімікатів, із розробкою родовищ корисних копалин.

Зараз тільки 5-10% усієї речовини, що видобувається і заготовляється, переходить у кінцеву продукцію, а 90-75% її в процесі переробки перетворюється в прямі відходи..



Курортні ресурси (мінеральні води, лікувальні грязі, повітря, пляжі і т.д.) є загальнонаціональним багатством. Експлуатація джерел мінеральних вод і родовищ лікувальних грязей здійснюється органами управління курортів, а контроль за правильністю їх експлуатації і охороною від псування і передчасного виснаження покладений на органи Державного комітету по нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості і гірському нагляду.

Право на розробку родовищ мають тільки ті організації, які використовують мінеральні води з лікувальною метою або для розливу.

Кожен курорт, санаторій, бальнеолікувальниця, завод розливу повинні мати:

    1. затверджені експлуатаційні запаси мінеральних вод і детально розвідані запаси лікувальних грязей;

    2. дозвіл на спеціальне водокористування і розробку родовищ лікувальних грязей;

    3. технологічну схему розробки і ділянку санітарної охорони родовища;

    4. затверджену програму режимних спостережень.

Призначення всіх цих документів - забезпечити цілеспрямовану і ефективну, технологічно правильну і економну експлуатацію мінеральних вод і лікувальних грязей, яка б попереджувала їх виснаження, забруднення, зміну складу і погіршення властивостей.

Відповідальність за охорону і раціональне використання поверхневих та підземних мінеральних вод несе Міністерство екології і природних ресурсів України.

Міністерство охорони здоров'я України відповідає за ті аспекти охорони повітряного басейну, поверхневих і підземних вод, які безпосередньо стосуються санітарних умов проживання населення.

Контроль за станом навколишнього середовища людини здійснює Головне санітарно-епідеміологічне управління і підлеглі йому санітарно-епідеміологічні служби. Вони мають право заборонити експлуатацію діючих підприємств, цехів, водозаборів при відсутності споруд, які б забезпечували ефективне очищення газових викидів, стічних вод і чистоту поверхневих і підземних вод.

Вказані служби забезпечені спеціалізованими лабораторіями, які проводять стаціонарні спостереження за чистотою навколишнього середовища.

Об'єктами санітарних спостережень є водойми, які використовуються для господарсько-питних і культурно-побутових потреб населення.

Санітарний стан водойм, які мають рибогосподарське значення, контролюють органи рибоохорони.

Міністерство екології і природних ресурсів України вивчає хімічний склад поверхневих вод і його зміни під впливом діяльності людини. На основі отриманих матеріалів складаються огляди стану забруднення водних джерел по стаціонарних постах. Спеціальні станції ведуть спостереження за якістю води поверхневих водойм, включаючи морські побережжя.

В основі стандартизації природних лікувальних факторів поряд із загальноприйнятими (заборонними) токсикологічними, санітарними і органолептичними показниками лежать також специфічні компоненти, які мають лікувальний вплив.

Говорячи про заборонні показники, перш за все маються на увазі граничне допустимі концентрації (ГДК) забруднень навколишнього середовища, тобто привнесення в середовище нових, не властивих для нього хімічних, біологічних і фізичних елементів або перевищення багаторічного рівня (фону). В результаті привнесення цих елементів погіршується якість навколишнього середовища. Якщо мова йде про природній багаторічний фон, слід мати на увазі, що у ряді випадків цей фон може перевищувати ГДК забруднень і не бути пов'язаним з антропогенним фактором.

Вплив господарської діяльності людини порушує складену рівновагу природних факторів і може привести до незворотної втрати цілого комплексу лікувальних ресурсів:

  • відбувається не тільки забруднення навколишнього середовища в районах крупних курортів, але і виснаження курортних ресурсів;

  • збільшення водовідбору приводить до зростання навантаження на очисні споруди, які, як правило, не розраховані на специфічний склад мінеральних вод;

  • самі стічні мінеральні води можуть бути джерелом забруднення навколишнього середовища.

З метою регламентації видів обмежень і оздоровчих заходів та врахування специфіки формування курортних ресурсів в межах округу виділяють три зони:

  • строгого режиму,

  • обмежень

  • спостережень.

В зоні строгого режиму знаходяться місця виходів джерел мінеральних вод та їх каптажі, родовища лікувальних грязей, мінеральні озера і лимани, пляжі і т.д., тобто все те, що становить лікувальні курортні ресурси.

Як показує практика експлуатації мінеральних вод, межа зон встановлюється в 15-70 м від водозбірних споруд і залежить від типу родовища і його гідрогеологічних умов.

Конфігурація зони довільна (коло, квадрат, багатокутник). В межах зони забороняється проживання людей і всі види робіт, які шкідливо впливають на природні лікувальні фактори, виключаючи роботи, які безпосередньо пов'язані з експлуатацією лікувальних ресурсів.

Особливу увагу приділяють санітарно-оздоровчим заходам стосовно до кожної з виділених зон.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Питання для самостійного вивчення:

1. Курортна система України

2. Міністерство екології і природних ресурсів України

3. Охорона курортних ресурсів



2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

  • Забруднення літосфери

  • Забруднення географічного середовища

3. Тести

1. Згідно із Законом України «Про курорти» курорт – це

а) освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури;

б) це унікальне ландшафтне, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною самостійно структурною одиницею курортно-рекреаційної галузі країни в цілому;

в) освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, які використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні;

г) це унікальне ландшафтне, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною самостійно структурною одиницею курортно-рекреаційної галузі країни в цілому, які використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.
2. Назвіть 11 курортів України міжнародного значення

а) Євпаторія, Саки, Трускавець, Моршин, Миргород, Новоазовськ, Бердянськ, Куяльник, Ялта, Алупка, Феодосія;

б) Євпаторія, Саки, Трускавець, Моршин, Бердянськ, Куяльник, Одеська група курортів, курорти Південного берега Криму, Феодосія, Планерське, Курортне;

в) Одеська група курортів, курорти Південного берега Криму, Феодосія, Планерське, Курортне, Моршин, Миргород, Новоазовськ, Куяльник, Ялта, Алупка;

г) Євпаторія, Саки, Трускавець, Моршин, Миргород, Новоазовськ, Мілекіно, Бердянськ, Куяльник, Одеська група курортів, курорти Південного берега Криму.
3. До курортів республіканського значення відносяться

а) Березовські мінеральні води, Верховина та Синяк, Ворзем та Конча-Заспа;

б) Любине Великий та Немирів, Миргород, Слов’янськ та Святогірськ, Сатанів, Мельник;

в) Березовські мінеральні води, Верховина та Синяк, Ворзем та Конча-Заспа, Кирилівка, Любине Великий та Немирів, Миргород, Моршин, Трускавець, Слов’янськ та Святогірськ, Сатанів, Мельник;

г) Березовські мінеральні води, Верховина та Синяк, Ворзем та Конча-Заспа, Кирилівка, Любине Великий та Немирів, Миргород, Слов’янськ та Святогірськ, Сатанів, Мельник.
4. Яку кількість населених пунктів за часів незалежності України було віднесено до курортів

а) 100;


б) 160;

в) 260;


г) 500.
5. Яка кількість родовищ лікувальних грязей існує на території України

а) 25;


б) 50;

в) 75;


г) 100.
6. Бальнеотерапія - це

а) природні колоїдні органомінеральні утворення (мул, торф'яні, сопкові), що володіють високою пластичністю, теплоємністю і повільною тепловіддачею, біологічно   активні речовини (солі, гази, вітаміни, ферменти, гормони і ін.), що містять, і живі мікроорганізми;

б) розділ водолікування, завданням якого є застосування мінеральних вод з метою профілактики, лікування і відновлення порушених хворобою функцій організму;

в) природні води, хімічний склад і фізичні властивості яких (вміст різних мінеральних або органічних компонентів, газів, радіоактивність, кисла або лужна реакція та ін.) дозволяють застосовувати їх з лікувально-профілактичною метою;

г) розділ водолікування, завданням якого є застосування мінеральних вод з метою профілактики.
7. Газові ванни - це

а) ванни з природних мінеральних вод, які містять кисень у кількостях, достатніх для бальнеотерапії, в природі не існує, а тому ці ванни готують тільки штучним шляхом;

б) ванни, які можна легко приготувати в будь-якій водолікувальниці;

в) ванни з води, перенасиченої газом, в результаті чого він виділяється у вигляді бульбашок;

г) ванни, які готують шляхом змішування гарячої (свіжої) шлакової води з раніше охолодженою водою, що зберігається в спеціальних резервуарах, для отримання води необхідної температури.
8. Перлинні ванни - це

а) ванни, які готують шляхом змішування гарячої (свіжої) шлакової води з раніше охолодженою водою, що зберігається в спеціальних резервуарах, для отримання води необхідної температури;

б) ванни з води, перенасиченої газом, в результаті чого він виділяється у вигляді бульбашок;

в) ванни з природних мінеральних вод, які містять кисень у кількостях, достатніх для бальнеотерапії, в природі не існує, а тому ці ванни готують тільки штучним шляхом;

г) ванни, які можна легко приготувати в будь-якій водолікувальниці.
9. Мінеральні води - це

а) природні води, хімічний склад і фізичні властивості яких (вміст різних мінеральних або органічних компонентів, газів, радіоактивність, кисла або лужна реакція та ін.) дозволяють застосовувати їх з лікувально-профілактичною метою;

б) природні води, хімічний склад і фізичні властивості яких (вміст різних мінеральних або органічних компонентів, газів, радіоактивність, кисла або лужна реакція та ін.);

в) води, загальна мінералізація яких коливається в межах 8-12 г/л., разом з тим до цих вод відносять води з меншою ніж 8 г/л мінералізацією, якщо вони містять підвищені кількості бору, миш'яку та інших компонентів, які мають специфічний вплив при окремих захворюваннях;

г) води, загальна мінералізація яких становить 2-8 г/л., які можуть застосовуватись як з лікувальною метою, так і в якості столового напою.
10. Лікувальні грязі або пеліди (термін запропонований Комітетом Міжнародного товариства гідрології) - це

а) це природні колоїдні органомінеральні утворення (мул, торф'яні, сопкові), що володіють високою пластичністю, теплоємністю і повільною тепловіддачею;

б) один з високоефективних лікувальних чинників, що містять у своєму складі органічні речовини, з'єднання заліза, калія, кальцію, натрію, магнію, мікроелементи, гормоно- і вітаміноподібні речовини, біогенні стимулятори, сірководень, мікроорганізми;

в) це природні колоїдні органомінеральні утворення (мул, торф'яні, сопкові), що володіють високою пластичністю, теплоємністю і повільною тепловіддачею, біологічно-активні речовини (солі, гази, вітаміни, ферменти, гормони і ін.), що містять, і живі мікроорганізми;



г) один з високоефективних лікувальних чинників, що містять у своєму складі мінеральні нерозчинні мікрочастинки самого різного хімічного складу.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ
І. Основна література

  1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування./ О.О. Бейдик – К.: Київ. ун-т, 2001. – 395 с.

  2. Войнаренко М.П. Кластерні моделі об’єднання підприємницьких структур у туристичній галузі та сфері розваг / М.П. Войнаренко // Вісник ДІТБ (серія «Економіка, організація і управління підприємствами» (в туристичній сфері)): наук. журн. – Донецьк: ДІТБ, 2007. – № 11. –– С. 13-19.

  3. Гонтаржевська Л.І. Роль туристичних кластерів при формування туристичних центрів / Л.І. Гонтаржевська // Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 27-28 трав. 2005 р.). – Донецьк: ДІТБ, 2005. – С. 15-16.

  4. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм” від 18 листопада 2003 р. № 1282 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 25 груд. (№ 244) – С. 15-19.

  5. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р.

  6. Закон України «Про курорти» від 5.10.2000 р. № 2026

  7. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: навч. посіб. / В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський./ за ред. проф. Ф.Д. Заставного. – 2-ге вид., виправл. – К: Знання, 2008. – 575 с.

  8. Портер Майкл Э. Конкуренция / Майкл Э. Портер: пер. с англ.: учеб. пособие. – М.: ИД «Вильямс», 2001. – 495 с.

  9. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: довідник. – К., 1998. – 240 с.

  10. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія: навч. посіб./ Н.В. Фоменко. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

  11. Федорченко В.Х., Мініч І.М. Туристський словник-довідник: Навч. посіб. – К.: Дніпро, 2000. – 54 с.

  12. Холловей Дж. К., Тейлор Н. Туристический бизнес: Пер. с 7-го англ. изд. — К.: Знания, 2007. — 798 с.


ІІ. Додаткова література

  1. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

  2. Курортні ресурси України. – К.: Укопрофздоровниця, 2002.

  3. Створення та діяльність туристичних інформаційних центрів в Україні: практ.посіб. / за ред. В. Рінова. – К., 2006. – 176 с.

  4. Сосновський В.К. Здравницы Крыма: справочник. – Симферополь: Таврия, 1977.

  5. Україна туристична: газета Держ. комітету України по туризму, К.

  6. Чорненька Н.В. Організація туристичної діяльності: навч. посіб. / Н.В. Чорненька. – К.: Атіка, 2006. – 264 с.

  7. Шимкова В.Є. Роль кластеризації в розвитку туристичного бізнесу в регіонах / В.Є. Шимкова // Культура народов Причерноморья: сб. научн.труд. – 2008. – № 137. – С. 127-130.

  8. Зелений туризм (сільський відпочинок в Україні) - www.ruraltourism.com.ua

  9. Інформаційнo-туристичний центр Рівненщини – www.tourism.rv.ua

  10. Інформаційно-туристичний центр Львівщини – www.tourism.lviv.ua

  11. Інформаційно-туристичний центр Чернігівщини – www.ch-turizm.com.ua

  12. Квебекская декларация по экологическому туризму 22 мая 2002 г. // http://www.world-ecotourism.org/ruso/ global globalcodeethicscodе documents

  13. Офіційний сайт Міністерства культури і туризму України – www.mincult.gov.ua

  14. Міністерство курортів і туризму АР Крим – www.mintourism.crimea-portal.gov.ua

  15. Музейний простір України – www.ukrmuseum.org.ua

  16. Официальный сайт компании «Майгер Консалтинг» www.maygerconsulting.com

  17. Офіційний Інтернет-сайт Криму “Крим туристичний” – www.tourism.crimea.ua

  18. Офіційний сайт  Всеукраїнського проекту «7 чудес України» www.7chudes.in.ua

  19. Офіційний сайт Державного Комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua

  20. Офіційний туристичний сайт Київщини - www.ko-tourism.gov.ua

  21. Портал “Санаторно-курортне лікування” – www.crimea-skl.info/

  22. Презентаційний туристичний сайт Закарпатської області – www.transcarpathiatour.ua.

  23. Презентаційний туристичний сайт Тернопільщини – www.ternotour.com.ua

  24. Регіональний інформаційний портал Херсонщини «АРТКАВУН» - www.artkavun.kherson.ua

  25. Сайт Туристична Диканщина – www.dikanka-turism.narod.ru

  26. Спілка сприяння сільського зеленого туризму Україні – www.greentour.com.ua

  27. Туристичний сервер Криму – www.tour.crimea.com.

  28. Українська спадщина (Історико-культурна спадщина України: пам’ятники історії, мистецтво, архітектура. Портал Науково-дослідного інституту пам’ятко-охоронних досліджень) – www.heritage.com.ua

  29. Українсько-польський туристичний портал, Рада з туризму Карпатського регіону – www.tourism-carpathian.com.ua

  30. Феноменология путешествий как предмет туристики http://academy.rmat.ru/2005/ 09 /23/fenomenologiya-puteshestvii-kak-predmet-turistiki.html

  31. www.tourism.gov.ua


ІІІ. Нормативні матеріали МОН і ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

  1. Вища Освіта України і Болонський процес // Навчальна програма. – Київ – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004. – 18с.

  2. ІСУЯ 7.1.5. – 03.01/УН “Загальні вимоги до організації процесу проведення навчальних занять”.

  3. ІСУЯ 7.5.1. – 03.02/УН “Загальні вимоги до організації методичного забезпечення виконання індивідуальних завдань з дисциплін”.

  4. ІСУЯ 7.5.1 – 03.03/УН “Загальні вимоги до організації виконання індивідуальних завдань”.

  5. ІСУЯ 7.5.1 – 03.04/УН “Загальні вимоги до організації СРС”.

  6. ІСУЯ 7.5.1 – 03.05/УН “Загальні вимоги до організації НДРС”.

  7. ІСУЯ 7.5.1 – 03.07/УН “Загальні вимоги до організації поточного контролю”.

  8. ІСУЯ 7.5.1 – 03.08/УН “Загальні вимоги до організації підсумкового контролю”.



НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Виноградова Олена Володимирівна, докт. екон. наук, професор

Редько Вікторія Євгеніївна, канд.екон.наук
Стельмах Олена Анатоліївна

ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО
Методичні вказівки

для самостійної роботи студентів

денної і заочної форм навчання
(українською мовою)

Технічний редактор О.І. Шелудько

Зведений план 2011 р., поз. №_

Підписано до друку 2011 р. Формат 60 х 84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman. Друк - ризографія. Ум. др. арк. __

Обл.-вид. арк.__ Тираж ____ прим. Зам. №__

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31

Редакційно-видавничий відділ ННІІ

83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 10.

Тел.: (062) 97-60-50


Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3470 від 28.04.2009 р.





Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
2014 -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
2014 -> Урок №02. 10. 2014. Розділ І. Візуальні мистецтва Тема Архітектура світу
2014 -> Програма фахових випробувань для бакалаврів напряму
2014 -> Методика превентивного
2014 -> Особливості дистанційної освіти в медицині д м. н. Уляна Лущик
2014 -> Основипсихогенетик и
2014 -> План роботи кабінету історії 1 Старосалтівського професійного аграрного ліцею Завідуючий кабінетом


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка