Методичні вказівки для самостійної роботи студентів денної і заочної форм навчання


ТЕМА 5. ВОДНІ РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ



Сторінка7/13
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.39 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13
ТЕМА 5. ВОДНІ РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ
«Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не опишеш, тобою насолоджуєшся, не розуміючи, що ти таке. Ти не просто необхідна для життя… Ти – найбільше у світі багатство»

Антуан де Сенд Екзюпері
АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується розгляду водосховищ як особливого виду водних об’єктів для відпочинку і спорту: сутність, основні види, переваги використання, а також розгляду факторів, що обумовлюють вплив водосховищ на рекреаційне використання території, дослідженню відомих водосховищ України, характеристиці рибогосподарського потенціалу України, основних природних факторів, що визначають рекреаційну придатність і цінність водних об'єктів; параметрів акваторий для рекреаційного використання;а також визначенню шляхів підвищення ефективності рекреаційного використання водних об’єктів.


НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

  • розглянути сутність водосховищ як особливих видів водних об’єктів для відпочинку і спорту;

  • розглянути водні рекреації України;

  • визначити шляхи підвищення ефективності рекреаційного використання водних об’єктів.


ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Водосховища як особливий вид водних об’єктів для відпочинку і спорту

Все більшого значення набуває рекреаційне використання водосховищ. їх створення набуває великих масштабів.



Водосхо́вище — штучна водойма (озеро), створена з метою рекреації, рибного господарства, регулювання стоку або іншою господарчою необхідністю.

Загальна кількість водосховищ на земній кулі більше 30 тисяч.

Сумарна площа акваторії водосховищ наближається до 400 тисяч квадратних кілометрів.

Створення водосховищ привело до перетворення природних умов на території, яка перевищує 700 тисяч квадратних кілометрів, і зміни інфраструктури на території 1,5 мільйона квадратних кілометрів.

В Україні створено понад 1057 водосховищ та понад 27 тис. ставків.

У водосховищ немає природних аналогів. Лише за формою з ними сходні завально-запрудні озера.
Це керовані об'єкти, отже основні параметри водосховища: обсяг, площа дзеркала, амплітуда коливання рівнів води в умовах його експлуатації – проектуються людиною.

Водосховища поділяються на 2 типи: озерні та річкові.

  1. Для водоймищ озерного типу (наприклад, Рибінського) характерне формування водних мас, істотно відмінних за своїми фізичними властивостями від властивостей вод припливів.

  2. Водоймища річкового (руслового) типу (наприклад, Київське) мають витягнуту форму, течії в них, звичайно,стокові; водна маса за своїми характеристиками близька річковим водам.


Гідробіологічний режим водоймищ істотно відрізняється від режиму рік:

    • біомаса у водосховищі утворюється більш інтенсивно, змінюється видовий склад флори й фауни.

    • на водосховищах висота вітрових хвиль більше, ніж на ріках (до 3 м і більше).

    • створення водосховищ істотно змінює ландшафт річкових долин.

    • зменшення швидкості плину викликає випадання наносів і замулення водоймищ; змінюється температурний і льодовий режим.


Рекреаційне використання водосховищ представляє великий інтерес в силу багатьох причин:

  1. Більшість водосховищ комплексного призначення створено і буде створено поблизу міст, невеликі водосховища рекреаційного призначення можуть створюватись і в межах міських територій. В багатьох районах, особливо бідних на природні водойми, водосховища підвищують рекреаційну цінність і ємність ландшафтів, а в деяких випадках служать ядром, яке створює такі ландшафти.

  2. При плануванні, проектуванні, підготовці та експлуатації водосховищ можуть враховуватись певні вимоги рекреації. Спеціальні водосховища для рекреаційної мети можуть створюватись у найбільш сприятливих в даному районі мікрокліматичних умовах.

  3. Водосховища комплексного і цільового призначення, які створюються в гірських, пустельних і північних районах, мають добрі під'їзні шляхи, що відповідає одній з найважливіших вимог рекреації - транспортної доступності.

  4. Завдяки наявності при будівництві гідровузлів бази індустрії і кваліфікованих кадрів спорудження на берегах водосховищ готелів, турбаз та інших рекреаційних об'єктів може здійснюватись в короткі терміни.


Створення водосховищ в ряді випадків ускладнює рекреаційне використання території:

    • підтоплення і затоплення існуючих мінеральних джерел, санаторіїв, будинків відпочинку, пам'яток архітектури та інших об'єктів, цінних для організації відпочинку

    • погіршення умов відпочинку на ділянках річок в нижній частині гідровузлів з різкими добовими і тижневими коливаннями рівня і зниженням температури води.

    • "цвітіння" води в деяких водосховищах,

    • інтенсивна переробка берегів на крупних водосховищах,

    • відсутність на деяких ділянках берега пляжів і лісових масивів,

    • значне відступання зрізу води,

    • заростання мілководних ділянок.

    • на багатьох водосховищах комплексного призначення не завжди можуть бути задоволені вимоги рекреації - в період найбільшого напливу людей коливання рівня не повинні перевищувати 30-60 сантиметрів.

Вказані негативні наслідки можуть бути пом'якшені або повністю уникнені при врахуванні інтересів рекреації ще на стадії проектування, а також за рахунок проведення інженерних, водогосподарських та інших заходів.
Найбільші штучні водойми України створено на Дніпрі, а саме:

    • Київське (площа водного дзеркала 922 км2),

    • Канівське (582 км2),

    • Кременчуцьке (2252 км2),

    • Дніпродзержинське (567 км2),

    • Дніпровське (410 км2),

    • Каховське (2155 км2) водосховища.

Функціонують також великі водосховища на інших річках держави:

    • Дністровське (142 км2) на Дністрі,

    • Червонооскольське (123 км2) і Печенізьке (86,2км2) на Сіверському Дінці,

    • Ладиженське (20,8 км2) на Південному Бузі, Старобешівське (8,3 км3) на Кальміусі тощо.


Рекреаційну придатність і цінність акваторій в цілому або окремих ділянок визначають такі фактори:

    • географічне положення;

    • параметри водних об'єктів, їх гідрологічний;

    • гідрофізикохімічний і гідробіологічний режими;

    • економічне і транспортне освоєння території;

    • склад учасників водогосподарського комплексу на

    • крупних і середніх водних об'єктах;

    • об'єм скиду стічних вод;

    • характер і масштаби забруднення оточуючого

    • середовища, а також інші.


Водні рекреації України

В Україні нараховується понад 20 тис. озер, у тому числі 30 озер площею понад 10 км2 (табл..5.1).
Таблиця 5.1.
Найбільші озера й лимани України

Озеро, лиман

Де знаходиться

Площа, км

Дов-жина,

км

MAX ширина,

км

MAX глибина, м

Дністровський

Узбережжя Чорного моря

360,0

42,0

12,0

2,7

Сасик (Кундук)

- - - - -

204,8

35,0

11,0

3,9

Тылигульский

- - - - -

170-150

80,0

3,5

21,0

Молочний

Узбережжя Азовського моря

168,0

35,0

10,0

3,0

Ялпуг

Басейн Дунаю

149,0

39,0

5,0

6,0

Кугурлуй

- - - - -

93,5

20,0

10,0

2,0

Кагул

- - - - -

90,0

25,0

8,0

7,0

Шаганы

Узбережжя Чорного моря

74.0

11,5

9,3

2,0

Алибей

- - - - -

72,0

15,0

11,0

2,5

Сасик ( Сасик-Сиваш)

Кримський п-ов

71,0

18,0

12,0

1,2

Хаджибейский

Узбережжя Чорного моря

70,0

40,0

3,5

13,0

Катлабуг

Басейн Дунаю

67,0

21,0

6,0

4,0

Китай

- - - - -

60,0

24,0

3,5

5,0

Куяльницкий

Узбережжя Чорного моря

60-56

28,0

2,5

3,0

Донузлав

Кримський п-ов

48,2

30,0

8,5

27,0

Будацкий

Узбережжя Чорного моря

30,0

15,0

2,7

2,0

Актаское

Кримський п-ов

26,8

8,0

3,5

0,1

Телемеханіка

Басейн Південного Бугу

24,2

9,3

27,5

58,4

Узунларське

Кримський п-ов

21,2

10,0

5,5

0,1

Кирлеуцкое

- - - - -

20,8

13,2

3,0

0,6

Багатою на озера є Волинь. Різні за формою і глибиною волинські озера провального і карстового походження трапляються групами і поодинці.



Найбільш відома група Шацьких озер (складається з 22 озер).

Найбільше з них — озеро Свитязь (площа дзеркала 24,5 км2, найбільша глибина 58 м) — називають "Українським Байкалом".



Серед інших великих озер Шацької групи популярністю серед туристів користуються такі: Пулемецькє (16,3 км2), Турське (13,5 км2), Луки, Біле, Довге.

Пулемецьке озеро характеризується багатством підводної і надводної рослинності.

Озеро Соминець знаходиться поблизу озера Світязь, за 1,2 км на північний схід від нього. Площа озера складає 43 га, довжина озера 1175 м, ширина — 525 м, максимальна глибина — 2,8 м, середня глибина — 1,7 м, об'єм води становить 0,7 тис.м.куб. Береги озера низькі, порослі лісом, південно-східний берег піщаний. Значна частина водного дзеркала вкрита рослинністю.

Озеро «Люцимир» славиться багатством водоплавних птахів. У великій кількості тут селиться великий норець, сіра гуска, крижень, червоноголова чернь, гоголь, звичайний мартин. Іхтіофауна озера відзначається багатством та різноманітністю видів. Широко розповсюджені тут щука, судак, плотва тощо. Добре розвинена рекреаційна діяльність.

Озеро «Чорне велике» знаходиться в південно-західному напрямку від селища Шацьк. Власне саме озеро займає крейдову котловину. Низьким перешийком відокремлене від озера Люцимер, яке лежить від нього на схід. Площа озера складає 82 га, довжина озера 1375 м, ширина 650 м.
Придунайські озера заплавного походження, більшість з них мілководні і з'єднані між собою протоками й каналами.

Тут знаходиться найбільше прісноводне озеро України — Ялпуг 149 км2), з'єднане з озером Кугурлуй. Цікавими для краєзнавців озерами є Китай (60 км2) та Катлабуг (68 км2).
На узбережжі Чорного моря розміщені 22 озера-лимани: Сасик (210 км2), Тилігуйський (160 км2), Хаджибейський (70 км2), Алибей (72 км2), Шагани (70 км2), Куяльницький (61 км2), Будацький (30 км2) тощо.

У Криму найбільшими є такі озера: Сасик-Сиваш (76,3 км2), Донузлав (46,2 км2), Айгульське (37,5 км2), Актакське (26,8 км2), Узунларське (21,2км2), Кирлеуцьке (20,8км2), Тобечицьке (18,7 км2) та інші.

На узбережжі Азовського моряМолочний лиман (170 км2) - гідрологічний заказник загальнодержавного значення Температура води в лимані в липні досягає 40 градусів. Купатися можна з 14 травня по 27 вересня. У повітрі узбережжя в 1,5 рази, а у воді в 3 рази більше кисню чим у Чорному морі. Вода Молочного лиману відповідає міжнародним стандартам морської води. Тепла вода з цілющими властивостями, мілководість, ілові грязі, запах степових трав, відмінно тренує нейро-кринную, серцево-судинної, дихальну системи, благотворно впливає на обмінні процеси, підвищує життєвий тонус організму.
Карпатські озера за способом виникнення поділяються на льодовикові, вулканічні та завальні.

Серед туристів і краєзнавців найбільшою популярністю користуються славнозвісні високогірні карпатські озера льодовикового походження: Бребе-нескул (на висоті 1801 м), Брескул (1750м), Несамовите (1750м), Верхнє (1628 м), Драгобратське (1600 м), Нижнє (1515 м), Марічейка (1510м), Ворожеска (1460м), Шибене (1024м), Озірце (1000 м), Синевир (989 м), Ворочівське (706 м), Синяк (600 м).



Апшинець - озеро льодовикового походження у Рахівському районі Закарпатської області. Глибина до 3,3м. Південно-західна частина озера зайнята осоково-сфагновим болотом. живиться переважно водами струмка, що впадає в західну частину озера. Вода чиста прозора, її температура в червні +10° +13°С. Узимку замерзає. Дно рівне, мулисте, біля берегів трапляються валуни. З рослин розповсюджені: осока, сфагнові мохи, фауна представлена окремими видами мікроскопічних ракоподібних. Апшинець входить в Апшинецький заповідник.

Бребенескул - озеро льодовикового походження, лежить між головним хребтом масиву г. Чорногора й г. Гутин-Томнатик, на висоті 1801 м.н.р.м. Довжина 134м. ширина 28-44м. глибина до 2,8м. Озеро овальної форми. Береги круті, високі, з кам'янистими розсипами. Живиться атмосферними опадами й ґрунтовими водами. Вода чиста, слабомінералізована. Дно підвищується в східному напрямку, на глибині покрите сірим мулом. Трапляються мікроскопічні ракоподібні. Об'єкт туризму.

Несамовитое озеро - озеро льодовикового походження в Рахівському районі Закарпатської області. Лежить на схилах гори Туркул масиву Чорногора, на висоті 1750м.н.р.м. Довжина 88 м. ширина - 45м. площа.0,3 га, глибина до 1,5 м. Улоговина подовженої форми. Північні. береги обмежені низьким мореним валом, уздовж південних кам'яні насипи. Живиться за рахунок атмосферних вод. Узимку замерзає. Дно озера покрите валунами, у південній частині розповсюджені піщано-мулисті осади. Частково заростає.

Брецкул - озеро льодовикового походження в Рахівському районі Закарпатської області. Лежить на південно-західному схилі г.Брецкул масиву Чорногора на висоті 1750м.н.р.м. Улоговина має подовжену форму, довжина її 52 м., ширина 20м. У зв'язку з інтенсивним заростанням озера його розміри зменшилися, довжина становить 37м., ширина 12-15м. площа 0,1 га глибина до 1.2 м. Озеро безстічне, живиться переважно атмосферними опадами. Вода чиста прозора, слабомінералізована. Дно рівне, покрите темно-сірим мулом. З рослин є осока, подекуди пухівка, із представників фауни - мікроскопічні ракоподібні. Брескул - розташоване у межах Карпатського заповідника.

Ворожеска - Лежить на схилах хребта Свидовець, на висоті 1460м. н.р.м. Складається із двох невеликих водойм. Об'єкт туризму.

Озеро Івор - невелике озерце, глибиною до 1,5 м. Берега заростають осокою. Поповнюється за рахунок поталих вод. Знаходиться біля підніжжя гір Близниці й Жандарми, в улоговині між ними. Вид на озеро відкривається з вершин Жандарм і Близниці, до самого озера можна спуститися по схилах або з боку турбази Драгобрат.

Марічейка - одне з найкрасивіших озер Карпатського регіону. Озеро льодовикового походження. Досить велике, але неглибоке озеро (площа 1 га, глибина до 0,8м). Вода прісна, чиста.    Улоговина подовженої форми. Береги низькі, оточені лісом з ялин і гірської сосни. Вода в озеро надходить із численних джерел, які виходять у підніжжя південно-східного схилу. Розташовано серед ялинових лісів. Це одне з найбільших за площею високогірних озер Карпат. Озеро Марічейка вважається одним з найцікавіших не тільки на території Карпат, але й на всій Україні. Воно охоплює природні комплекси з різноманітними ландшафтами й багатим рослинним покривом лісового й субальпійського поясів.
Умови рекреаційного використання водних об’єктів

Параметри акваторії і берегової зони, які рекомендуються для оптимальних умов відпочинку у США за різними нормами: на одне веслове судно необхідно мати від 0,4 до 2 гектарів водної поверхні, на моторне і вітрильне судно - від 1,2 до 8, на водні лижі - від 4 до 16 гектарів акваторії на одну людину, що купається, рекомендується від 5 до 23 квадратних метрів водної поверхні, від 20 до 46 квадратних метрів пляжу і близько 300 квадратних метрів прибережної території.

Параметри акваторій для рекреаційного використання в Україні вказані у табл..5.2.
Таблиця 5.2.

Параметри акваторій для рекреаційного використання

Параметри акваторій

Купа-ння

Підвод-не пла-вання

Веслові судна

Байдар-ки і каное

Акаде-мічна гребля

Стриб-ки з трамп­ліна

Водні лижі

Мотор-ний спорт

Парус-ний спорт

Площа (га), бажана

5

-

100-500

500

-

-

100-500

100-500

300-900

Площа мінімальна

-

-

1

30

-

-

-

30-50

50-100

Довжина (м), бажана

50

-

2200

2200-5000

2500-3000

-

1500

1600-15000

1850-

2500


Довжина мінімальна

25

-

1100-1200

1000-1100

-

-

-

750-1000

500

Ширина (м), бажана

25

-

90-100

900-2000

140-200

-

200

200-2000

200-2000

Ширина мінімальна

5-11

-

30-100

30-200

120

-

-

50-200

200

Глибина (м), бажана

1,4-1,8

-

2-3

2-5

3

5,8

-

3-5

1,2-2,0

Глибина мінімальна

0,5-0,6

-

0,75

0,75-1,50

2,5-3,0

5

-

1,5-2,0

1,0-1,2


На території пляжу повинні виділятися наступні функціональні зони:

    • відпочинку - 40-60% загальної площі,

    • обслуговування - 5-8%,

    • спортивні - 10%,

    • озеленення - 20-40%,

    • дитячого сектора - 5-7%,

    • піших доріжок - 3-5%.


Основні природні фактори, що визначають рекреаційну придатність і цінність водних об'єктів:

      1. Розміщення в природно-кліматичній зоні: географічне положення, обумовлюючи природно-кліматичні умови, визначає набір рекреаційних занять на даному водному об'єкті і обмежує у часі ті чи інші види відпочинку і спорту.

      2. Масштаби розвитку більшості літніх видів спорту залежать від температури води і повітря. Нижньою межею температури води рекреаційних водойм прийнято вважати +17°С, в основному це стосується купання, водних лиж і деяких інших видів відпочинку. Врахування кліматичних факторів має важливе значення при розміщенні лікувально-оздоровчих закладів кліматотерапевтичного профілю.

      3. Типи ландшафтів у берегових зонах належать до природних факторів, які визначають рекреаційну цінність акваторій. Підвищує рекреаційну цінність наявність на берегах лісів, які створюють комфортніші умови для відпочинку, а також сприятливо впливають на психофізіологічний стан людини.

      4. Рибогосподарський потенціал водних об'єктів впливає на масштаби їх рекреаційного використання, оскільки любительська риболовля є одним з наймасовіших видів водних рекреацій. Тому важливо, щоб гідрологічний і гідрохімічний режими водойм були оптимальними для відновлення рибних ресурсів.

      5. Транспортне освоєння і доступність водойм. Для короткочасного відпочинку без ночівлі межею транспортної доступності вважається 60-70 кілометрів (тобто не більше 2 годин їзди на транспорті). Для короткочасного відпочинку з ночівлею ця межа може бути збільшена до 3-4 годин, а для тривалого відпочинку - до 1-2 доби.

      6. Рекреаційна цінність водних об'єктів особливо зростає тоді, коли їх берегова зона обладнана відповідним чином, тобто створена рекреаційна інфраструктура - пляжі, суднові станції, причали, пункти харчування, лікування, прокату, розваг, санітарно-технічне облаштування.


Гігієнічні нормативи регламентують якість води в зонах рекреації з органолептичних, хімічних і бактеріологічних показників:

    • відсутність на поверхні води плаваючих плівок, плям мінеральних масел і накопичень інших домішок;

    • сторонні запахи і присмаки води не повинні перевищувати двох балів;

    • нормуються у воді також концентрація водневих іонів, розчинений кисень, біохімічне споживання кисню, токсичні хімічні речовини і бактеріальне забруднення

    • межа забруднення води кишковими паличками в зоні пляжу - 5000 мікробних клітин в одному кубічному дециметрі.

    • при купанні діти протягом дня можуть поглинати близько 120 мл води, з якою в організм потрапляє до декількох десятків ентеропатогенних бактерій - сальмонел.


Несприятливі антропогенні фактори, що впливають на умови рекреації:

    • випускання неочищених і недостатньо очищених стичних вод,

    • забруднення водних об'єктів стоками з невлаштованих територій промислового і сільськогосподарського використання,

    • забруднення атмосфери і шумове забруднення оточуючого середовища.


У зв'язку з цим для більшості водних об'єктів рекреаційною цінністю є тільки частина їх акваторій і побереж.

Співвідношення придатних і непридатних для масового рекреаційного освоєння прибережних акваторій і берегових зон різне для різних типів водних об'єктів (річок, озер, водосховищ, морів) і становить в середньому 40-70% загальної протяжності берегової лінії.

В районах крупних міських агломерацій це співвідношення менше і становить звичайно 10-20%.
З позицій раціонального природокористування і охорони водних ресурсів слід розуміти діяльність населення, пов'язану з відпочинком, спортом і туризмом на акваторії і побережжі водойм, яка суттєво (прямо чи побічно) не впливає на якість води і водні екосистеми.

    • Пряма дія - це безпосереднє забруднення води в результаті надходження мікрофлори з тіла людини, витоки нафтопродуктів і вихлопні викиди від суднових моторів, внесення корму для риби, накопичення відходів на льоді.

    • Побічний вплив - погіршення якості природних вод внаслідок кількісних і якісних змін поверхневого і підземного стоку з територій рекреаційного водокористування.


Слід зауважити, що міра негативної дії масового відпочинку населення на оточуюче середовище в значній мірі залежить від культури природокористування. Особливо негативно впливає на природні компоненти водойм масовий неорганізований відпочинок. Це обумовлено:

масштабністю розвитку неорганізованого відпочинку. Так, за наявними оцінками, потік «дикунів» коротко-відпочиваючих у 10 разів перевищує чисельність триваловідпочиваючих;

    • значною концентрацією рекреантів на обмежених мальовничих ділянках побережжя з надзвичайною перевантаженістю природних комплексів;

    • підвищеною епідемічною небезпекою для рекреантів через відсутність медичного обслуговування і умов для організації водопостачання, харчування, дотримання правил особистої гігієни, збору і знешкодження відходів;

    • безконтрольним і некерованим використанням акваторіально-територіальних комплексів для різних видів відпочинку з більш вираженими забрудненням і порушенням прибережного ландшафту в порівнянні із зонами організованої рекреації;

    • підвищеною небезпекою забруднення водойм в місцях неорганізованого відпочинку патогенною мікрофлорою та яйцями гельмінтів.


При купанні з тіла людини змивається значна кількість різних мікробів - стафілококів, стрептококів, сарцин, кишкових паличок і інших бактерій. За даними бактеріологічних досліджень, протягом десятихвилинного купання людина привносить у воду більше 3 мільярдів сапрофітних бактерій та від 100 тисяч до 20 мільйонів кишкових паличок.

Дослідження, проведені на ряді водойм, показують, що в зонах пляжів бактерій у воді в 10-100 разів більше, ніж на інших ділянках акваторій. Встановлена певна залежність рівня бактеріального забруднення води від кількості людей, що купаються.

Крім мікробного забруднення, кожна людина привносить у водойму в середньому 75 міліграмів загального фосфору і до 700 міліграмів загального азоту.

Наведені цифри можуть здатися не дуже значними, однак необхідно мати на увазі, що азот і фосфор є найважливішими біогенними елементами, невеликі концентрації яких, порядку декількох десятків мільйонних часток грама на літр, визначають основні умови (поряд з підігріванням води і швидкістю руху менше 0,2 метра на секунду) масового розвитку синьо-зелених водоростей, тобто "цвітіння" води.

Одним з поширених видів рекреації є відпочинок з використанням моторних суден. Від одного судна за навігацію у воду поступає до 10 кілограмів нафтопродуктів важких фракцій і значна кількість канцерогенних речовин. Кількість забруднюючих речовин, які поступають у воду від судна в результаті так званого підводного вихлопу, не постійна і залежить від потужності мотору, типу всмоктуючого і вихлопного пристрою, оборотів двигуна і, звичайно ж, його технічного стану.

Велику небезпеку становлять канцерогенні викиди суднових моторів, перш за все бенз(а)пірену. Експериментальне встановлено, що за одну годину роботи моторів різних типів у воду поступає до 600 мікрограмів бенз(а)пірену, а за навігаційний період - близько 80 міліграмів. Дослідження на ділянці водойми, де розміщена база малолітражного флоту на 1500 суден, показали, що вміст бенз(а)пірену в донних відкладах приблизно в 10 разів більший, ніж на контрольній ділянці акваторії, віддаленій від бази. В пробах води відмічено збільшення концентрації бенз(а)пірену в 4,5 раза.

Забруднення водойм відбувається також і іншими речовинами, які поступають з вихлопними газами від ПЛМ. За даними американських дослідників, при роботі двигунів внутрішнього згорання в оточуюче середовище виділяється більше 100 різних сполук. Експериментальне в США встановлено, що для збереження задовільної кількості природних вод потрібно розведення продуктів вихлопу від ПЛМ, які утворюються при згоранні 1 літру бензина, у співвідношенні 1:2 000 000.

Також існує ряд досліджень оцінки змін грунтово-рослинного покриву в зонах інтенсивного рекреаційного природокористування, де відбувається ущільнення ґрунту з погіршенням його структури, зменшенням водо-, повітропроникності і корисної життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, що приводить до зменшення мікробіологічної активності ґрунту в 2-3 рази, а відповідно, і до порушення процесів його самоочищення, які і так відбуваються досить повільно.

Особливо негативно впливають на прибережний ландшафт автомобілі та мотоцикли.



В місцях відпочинку з використанням мототранспорту значно погіршуються деякі властивості ґрунту: збільшується більш ніж на 10% його щільність, зменшується приблизно на 80% здатність до інфільтрації і на 16% - вологість.

Використання автомототранспорту в берегових зонах приводить також до забруднення повітря, ґрунтів і води нафтопродуктами, свинцем і канцерогенними речовинами.

Досить популярним видом відпочинку на водоймах є любительська риболовля. За даними анкетного опитування, протягом доби кожним рибалкою вноситься у воду в середньому 300 грамів так званої приманки (різні каші), за рік це склало більше 80 тонн різних органічних речовин. Крім того, водойма забруднюється продуктами життєдіяльності людського організму, що в сумі становить ще близько 8 тонн на рік речовин, хлоридів, фосфатів, азоту амонійних солей.
Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об’єктів

Створюючи можливості для організації відпочинку населення, водосховища необхідно охороняти, як і інші природні об'єкти. Для цього необхідно розробляти норми навантаження на акваторію і природно-територіальні комплекси в прибережній зоні водосховищ. За своїм значенням рекреаційний потенціал водосховищ, особливо для короткочасного відпочинку, переважає рекреаційні ресурси внутрішніх морів.

Науково-методичне обґрунтування раціонального водокористування - один з важливих аспектів проблеми задоволення зростаючого попиту населення на рекреаційні ресурси і послуги. Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об'єктів потребує досліджень широкого кола взаємопов'язаних питань - економічних, технічних, екологічних, організаційних і проведення практичних заходів на основі наукових рекомендацій.



В науковому плані першочерговими є кілька наступних завдань.

  1. Перш за все необхідно розробити генеральну схему рекреаційного використання водних об'єктів на перспективу. При розробці цієї схеми необхідно визначити фонд рекреаційних водойм, охарактеризувати принципові особливості рекреаційного водокористування для морів, озер, річкових систем, водосховищ, а також науково обґрунтувати потребу у створенні спеціальних рекреаційних водойм у районах міських агломерацій. По окремих крупних водних об'єктах, які є особливо цінними в міжнародному чи регіональному масштабах, повинні бути розроблені свої регіональні схеми рекреаційного освоєння.

  2. Другим актуальним завданням є розробка наукових основ оптимізації рекреаційного водокористування з метою максимального обмеження негативного впливу водних рекреацій на оточуюче середовище, наукового обґрунтування рекреаційних навантажень на різні типи акваторіально-територіальних комплексів.

  3. Розробка системи практичних заходів, спрямованих на регулювання розвитку рекреаційного водокористування, забезпечення оптимальних умов для масового відпочинку населення біля води. Сюди входять питання поточного і перспективного розвитку мережі рекреаційних закладів різного типу, об'єктів інфраструктури відпочинку, визначення режимів використання рекреаційних зон, регулювання потоків рекреантів і багато іншого. Особливого значення при цьому набуває правильна оцінка місцевих конкретних умов і реальних можливостей регіонального розвитку водних рекреацій.

  4. Звичайно, здійснення теоретичних основ рекреаційного природокористування вимагає ряду соціальних, економічних, екологічних, географічних, гідрологічних, фізико-хімічних і медико-біологічних досліджень. При цьому найскладнішим в науково-методичному відношенні моментом є те, що масове рекреаційне використання більшості водних об'єктів (за винятком створених спеціально з метою рекреації) відбувається в умовах інтенсивного господарського використання ресурсів водойм і річкових екосистем. Інакше кажучи, рекреація повинна "вписуватись" у вже сформовану структуру взаємовідносин між галузями господарства, які використовують водні ресурси, акваторії і берегові зони. Необхідно також підкреслити і принципову важливість диференційованого підходу до рекреаційного освоєння ділянок побереж і акваторій стосовно різних видів водних рекреацій і особливостей водних об'єктів.

Науково-методичний підхід до використання акваторіально-територіальних комплексів передбачає: наукове обґрунтування і організацію цілеспрямованого та інтенсивного використання окремих ділянок акваторій і берегових зон водойм у відповідності з їх природними особливостями, характером і перспективами господарського освоєння, напрямками та інтенсивністю антропогенних впливів.

У зв'язку з істотними неоднорідностями розподілу по акваторії основних показників і характеристик кожне водосховище необхідно розглядати як систему взаємодіючих природних комплексів меншого рангу по відношенню до всієї водойми в цілому, просторову структуру (розміщення) і функціонування яких доцільно виявляти з допомогою районування.

Розробку конкретних рекомендацій для водосховищ з метою покращення просторової і функціональної структури комплексних складових можна проводити на основі детального вивчення структури, яке проводиться шляхом комплексного районування.

  1. Метою планування є визначення найдоцільніших видів господарської, рекреаційної і природоохоронної діяльності на ділянках акваторій та у береговій зоні. Результатом планування водосховища є конкретна схема розміщення, організації, режиму функціонування і взаємодії промислових, транспортних, селітебних, сільськогосподарських, рекреаційних, біопродуктивних, природоохоронних, заповідних, буферних, водоохоронних зон, а також зон особливо несприятливої дії.

  2. Заключним етапом підходу є облаштування водойм, тобто сукупність різних заходів, які здійснюються з метою управління водоймами і спрямованих на раціональне і комплексне використання їх ресурсів.

При комплексному облаштуванні водойм необхідне використання даних районування і планування, які створюють необхідну основу для вибору, облаштування і проектування заходів, визначення їх складу, об'єму, послідовності, місця і часу проведення.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:


  1. Питання для самостійного вивчення:

    1. Найбільші озера й лимани України

    2. Регулювання розвитку рекреаційного водокористування

    3. Рибогосподарський потенціал водних об'єктів




  1. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

  1. Водосховища як особливий вид водних об’єктів для відпочинку і спорту

  2. Водні рекреації

  3. Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об’єктів




  1. Тести:

1. Яка загальна кількість водосховищ на земній кулі?

а) більше 30 тисяч;

б) не більше 30 тисяч;

в) більше 20 тисяч;

г) не більше 20 тисяч
2. До якої відмітки наближається сумарна площа акваторії водосховищ?

а) до 100 тисяч квадратних кілометрів;

б) 10 тисяч квадратних кілометрів;

в) до 400 тисяч квадратних кілометрів;

г) 200 тисяч квадратних кілометрів
3. Загальна площа водного дзеркала Київського водосховища

а) 922 км2;

б) 800 км2;

в) 660 км2;

г) 300 км2
4. Найбільші штучні водойми створені на Дніпрі

а) Червонооскольське і Печенізьке;

б) Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське і Каховське водосховища;

в) Старобешівське, Ладиженське, Дніпродзержинське, Дніпровське;

г) Київське, Канівське, Ладиженське
5. Найбільш відома група озер Волині

а) Шацькі озера;

б) Придунайські озера;

в) Білі озера;

г) Довгі озера
6. Найбільше озеро в групі Шацьких озер

а) Турське;

б) Біле;

в) Довге;

г) Свитязь
7. Найбільше прісноводне озеро України

а) Ялпуг;

б) Кугурлуй;

в) Китай;

г) Катлабуг
8. Класифікація Карпатських озер за засобом виникнення

а) льодовикові та завальні;

б) вулканічні та завальні;

в)магмові, льодовикові, вулканічні та завальні;

г) льодовикові, вулканічні та завальні
9. Найбільший лиман на узбережжі Азовського моря

а) Білий лиман

б) Молочний лиман;

в) Довгий лиман;

г) Шаганський лиман
10. Від чого залежать масштаби розвитку більшості літніх видів спорту на водоймах?

а) сервісу інфраструктури туризму;

б) соціального стану населення;

в) політичного стану країни;

г) температури води і повітря.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
2014 -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
2014 -> Урок №02. 10. 2014. Розділ І. Візуальні мистецтва Тема Архітектура світу
2014 -> Програма фахових випробувань для бакалаврів напряму
2014 -> Методика превентивного
2014 -> Особливості дистанційної освіти в медицині д м. н. Уляна Лущик
2014 -> Основипсихогенетик и
2014 -> План роботи кабінету історії 1 Старосалтівського професійного аграрного ліцею Завідуючий кабінетом


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка