Методичні вказівки для самостійної роботи студентів денної і заочної форм навчання


ТЕМА 7. СПЕЛІОТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ



Сторінка9/13
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3.39 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
ТЕМА 7. СПЕЛІОТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
“…Печери… По-різному називають їх люди: підземна казка, світ чудес, восьме диво… Та в кожному випадку – це частинка рідної землі, унікальний, неповторний дивосвіт, який ми повинні вивчати і оберігати. . .”

Радзієвський В.О.

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується характеристиці основних видів печер за походженням; характеристиці печер України як пам’ятків природи; розгляду етапів розвитку спелеології в Україні; вивченню напрямів розвитку спелеотуризму в Україні; історії вивчення печер України; напрямів використання печер в рекреаційних цілях.


НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

  • дослідити історію вивчення печер України;

  • вивчити печери України як пам’ятки природи;

  • зробити аналіз використання печер в рекреаційних цілях.


ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Печери – характеристика та основні види за походженням

Термін "спелеологія" (від гр. "спелеон" — печера) запропонував у 1890 р. французький археолог Емель Рів'єр. Зміст цього поняття весь час змінювався.

Під спелеологією нині розуміють одну з наук про Землю, що вивчає походження, розвиток, геологічні, гідрогеологічні та мікрокліматичні особливості печер, їх сучасну і древню фауну, технічні прийоми проникнення під землю і роботи в підземних умовах.

Печера — це геологічний об'єкт у вигляді порожнини або порожнин у верхньому шарі земної кори, які мають один або кілька отворів на поверхні.

Найбільш вживаними у спелеологів є такі терміни:



Печера - це порожнина в літосфері, довжина якої більше найбільшого розміру (ширини або висоти) входу.

Якщо навпаки - то дана порожнина називається гротом.

Якщо порожнина розташована вертикально - то неї називають колодязем (до 20 м глибини) або шахтою (глибше).

Глибина печери - перепад висот між входом і нижньою крапкою порожнини.

Довжина печери - сумарна довжина всіх прохідних ходів.

Лази” - вузькі, але довгі ділянки порожнин. 

Зали” - великі порожнини з високим зводом, відділені від сусідніх ділянок лазами.

Каміни” - вертикальні ділянки порожнин.

Сифони” - ділянки, заповнені водою.

Галереї” – горизонтальні відносно прямі печери.

все це частини порожнин. Оскільки багато порожнин переходять одна в іншу - то говорять також про печерні системи (або системи підземель), що включають до себе зв'язані переходами шахти, гроти та ін.

Як же вони утворюються?

На це питання існує дві відповіді: або в результаті просочування води, що роками руйнує гірську породу, або від постійних руйнівних ударів хвиль об прибережні скелі.



Деякі гірськи печери почали створюватися 60 000 000 років тому. Лили дощі, розливалися ріки, і монолітні гори повільно руйнувалися. Дощі постійно капали на гори, і на них почали з'являтися тріщини. А дощі продовжували лити. Вода струменіла, збільшуючи тріщини. Вона знаходила нові щілини в моноліті. Тріщини розширювалися до тунелів. Тунелі перехрещувалися, виникали ніші. Через мільйони років печери прийняли свою форму. А вода робила печери усе більше й більше.

Морські печери виникли під впливом хвиль, що плещуться об кам'яні стрімчаки уздовж узбережжя. Хвилі розчиняли стрімчаки. Вони руйнувалися також галькою й дрібним піском, що підточуються рік у рік .

Можна розділити печери за їхнім походженням на п'ять груп.

  1. карстові печери;

  2. тектонічні печери;

  3. ерозійні печери;

  4. льодові печери;

  5. вулканічні печери.

Карстові печери. Таких печер більшість. Саме карстові печери мають найбільшу довжину й глибину. Карстові печери зустрічаються тільки там, де залягають розчинні породи: вапняк, мармур, доломіт, крейда, а також гіпс і сіль. Хімізм карстових процесів такий, що часто вода, розчинивши породу, через якийсь час відкладає її назад, будуючи так звані натічні утворення: сталактити, сталагміти тощо.

Тектонічні печери. Такі печери можуть виникати в будь-яких породах у результаті утворення тектонічних розламів. Як правило, такі печери зустрічаються в бортах глибоко врізаних у плоскогір'я річкових долин, коли величезні масиви породи відколюються від бортів, створюючи тріщини, які клином сходяться із глибиною. Найчастіше вони завалюються пухкими відкладеннями з поверхні масиву, але іноді утворять досить глибокі вертикальні печери, до 100 м глибиною. Вивчено вони порівняно слабко.

Ерозійні печери. Печери, утворені в нерозчинних породах за рахунок механічної ерозії, тобто пророблені водою, що містить крупинки твердого матеріалу. Часто такі печери утворяться на березі моря під дією прибою, але вони невеликі. Однак, можливі утворення й печер, пророблених по первинних тектонічних тріщинах струмками, що йдуть під землю. Відомі досить великі (сотні метрів довжиною) ерозійні печери, закладені в піщаниках і навіть гранітах.

Льодовикові печери. Печери, утворені в тілі льодовиків поталою водою. Такі печери зустрічаються на багатьох льодовиках. Характерні довжини становлять перші сотні метрів, глибини — до 100 м і більше.
Ще один тип льодовикових печер — печери, утворені в льодовику в місці виходу внутрільодовикових і підледникових вод на краю льодовиків. Поталі води в таких печерах можуть текти як по ложу льодовика, так і по льодовиковому льоді.
Особливий тип льодовикових печер — печери, утворені в льодовику в місці виходу підземних термальних вод. Оскільки вода гаряча, вона здатна проробляти об'ємні галереї, однак такі печери залягають не в самому льодовику, а під ним, оскільки лід проплавляється знизу. Термальні льдовикові печери зустрічаються в Ісландії, Гренландії й досягають значних розмірів.

Вулканічні печери. Ці печери виникають при виверженнях вулканів. Потік лави, остигаючи, покривається твердою кіркою, створюючи лавову трубку, усередині якої як і раніше тече розплавлена порода. Після того як виверження вже, фактично, закінчилося, лава випливає із трубки з нижнього кінця, а усередині трубки залишається порожнина. Зрозуміло, що лавові печери залягають на самій поверхні, і часто покрівля обвалюється.

Розвиток спелеології в Україні

Спелеологія взаємопов'язана з іншими науками та науковими дисциплінами





Рис. 7.1. Зв'язок спелеології з іншими науками
Спелеологічні дослідження дають змогу:

  • відкрити нові можливості як в одержанні, так і в інтерпретації інформації, отриманої класичними геологічними методами.

  • деталізувати літологічний розріз карстоутворюючих порід і встановити особливості тектонічної будови району;

  • за допомогою вивчення гідрогеології карстових порожнин визначити закономірності формування, руху і розвантаження підземних вод;

  • вийти на раціональні схеми їх експлуатації;

  • вирішувати інженерно-геологічні завдання.

Вони широко використовуються при проходженні тунелів, при будівництві ГЕС тощо.

Етапи розвитку спелеології:

Українська спелеологія до 1917 р. мала епізодично-описовий характер – це була спелеологія одинаків, які не мали ні спортивної підготовки, ні спорядження для дослідження складних печер. Тому в літературі є дані лише про легкодоступні печери: Балаганську, Ангарську, Вертебу, Кришталеву на Поділлі; Великий Бузлук в Криму тощо.

У 1908 р. науковець М. Орлович та інженер Г. Гутковський зробили опис привхідної частини Кришталевої печери в Кривче на Тернопільщині. На початку 1930-х рр. інженер В. Нехай дослідив ближній район лабіринту і подав його опис та карту в "Путівнику по печері Кривче" 1933 р. Тоді ж був прокладе­ний і частково обладнаний перший в Україні екскурсійний маршрут під землею, який користувався величезною популярністю.

"Радянський" період характеризується комплексним підходом до вивчення карсту на основі детальних геологічних досліджень, що виконувалися у зв'язку з вирішенням практичних завдань. У довоєнні роки були детально досліджені печери Криму (П. Василевський, П. Шелтов). У ряді печер Криму почалися біоспелеологічні дослідження (Я. Бірштейн). Нові матеріали по вивченню печер і неглибоких (до 60 м) шахт Криму були узагальнені Зайцевим.

Післявоєнний етап розвитку спелеології характеризується різким посиленням роботи з вивчення карсту.

З 1958—1959рр. почали активні спелеологічні дослідження наукові колективи Інституту мінеральних ресурсів Сімферополя та інших університетів. Велику роль у координації досліджень відіграла Міжвідомча комісія по вивченню геології і географії карсту та Комісія карсту і спелеології АН СРСР, а також Всесоюзний інститут карстознавства і спелеології.

Початок творчої співпраці вчених і спелеологів-аматорів був покладений спільними роботами спелеологів і співробітників Комплексної карстової експедиції АН УРСР у Гірському Криму.



У 1958—1962 рр. у Криму було проведено декілька десятків експедицій за участю спелеологів-аматорів із Сімферополя, Ялти, Севастополя, Києва, Харкова та інших міст. У 1958—1962 рр. виникли спелеологічні секції у Львові, Тернополі, Сімферополі, Ялті тощо.

У 1962 р. в Криму відбувся Перший Всесоюзний зліт спелеологів. З цього часу спелеотуризм утвердив себе як громадський рух, увійшов у систему туризму. Керівництво спелеосекціями здійснювала Центральна секція спелеотуризму, а з 1977р. – Комісія спелеотуризму Федерації туризму Центральної ради по туризму і екскурсіях ВЦРПС.

Період 1962—1980 рр. став часом активних спелеологічних Досліджень. Ентузіасти з різних міст зайнялися дослідження-відомих на той час печер, розшукували входи і заново відкрили загублені. Почалися пошуки невідомих печер. У різних карстових областях України спелеологами і спелеотуристами було відкрито і пройдено більше 3,5 тис. різних печер та шахт.
Печери України як пам’ятки природи

Проникаючи у незвідані раніше куточки природи, людина неминуче так чи інакше втручається у середовище, яке формувалося протягом тисячоліть. Тому для збереження печер, які мають велике наукове та пізнавальне значення, вони оголошується заповідниками, резерватами, включаються до складу Національних природних парків.

Охороняються державою:

Червона, Геофізична, Скельська, Крубера, Миру, Мармурова і ряд інших печер Криму,

А також - найбільші печери Поділля і Буковини - Оптимістична, Озерна, Кришталева, Вертеба, Ювілейна, Перлина, Атлантида, Попелюшка,

які є пам'ятками природи державного значення

В Україні більшість печер має корозійне походження - вони виявлені у 10 карстових областях.

У басейні річок Великої та Малої Угольки в Закарпатській області є група карпатських карстових печер,

у Перечинському районі знайдено невеликі печери у вулканічних породах андезитах,



у Солотвинському соляному штоці — штучні виробки глибиною до 400 м, в яких діє алергологічна протиастматична лікарня.
Цікаві факти про печери України:

Місцевість з найбільшого кількістю печер. На плато Чатир-Даг у Криму нараховується понад 1000 карстових вирв та 135 печер, шахт і колодязів. Серед них — знаменита Бінбаш-Коба (укр. — Тисячеголова) довжиною 110 м, з якою пов'язані численні легенди, Суук-Коба (укр. — Холодна) — 210 м, шахти "Бездонна" глибиною 161 м, "ХІД конем" — довжиною до 213 м і глибиною 50—60 м.

Найдовша печера у вапняках знаходиться поблизу с. Перевальне Сімферопольського району АР Крим біля витоків струмка Червонопечерського. Це печера Червона (Кизил-Коба). Протяжність її численних горизонтальних та вертикальних ходів становить 13,7 км.

Найдовша печера у пісковиках — Страдчанська на Розточчі — 360 м.

Найглибша печера — Солдатська, розташована у Кримському масиві Карабі-Яйли. її глибина — 500 м, протяжність — 2100 м.

Найпросторіша печера — печера Озерна на Тернопільщині. При довжині 114 км вона має об'єм 700 тис. м3 і площу 310 тис. м2.

Найдовша печера в Україні — Оптимістична, розташована поблизу Коралівки в Тернопільській області, в гіпсах Поділля. У ній розвідано і закартовано 188км ходів на глибині 20 м. Площа — 215 тис. м, об'єм — 500 тис. м3. Це — найдовша гіпсова печера у світі.

Найбільші печери представлено в таблиці 7.1, а найглибші – в таблиці 7.2. З них відкриті для відвідування і екскурсій печери: Еміне-Баїр-Хосар, Кизил-Коба, Червона і Мармурова.

Таблиця 7.1

Найбільші печери України

Карстова порожнина

Карстова область

Місце знаходження

Довжина, м

Оптимістична

Подільсько-Буковинська

Тернопільська обл.

188000

Озерна

Подільсько-Буковинська

Тернопільська обл.

114000

Попелюшка

Передгірно-Кримська

АР Крим

80000

Кришталева

Подільсько-Буковинська

Тернопільська обл.

22000

Млинки

Подільсько-Буковинська

Тернопільська обл.

21000

Червона

Гірсько-Кримська

АР Крим

13700

Вертеба

Подільсько-Буковинська

Тернопільська обл.

7820

Буковинка

Подільсько-Буковинська

Чернівецька обл.

2300

Угринь

Подільсько-Буковинська

Тернопільська обл.

2120

Солдатська

Гірсько-Кримська

АР Крим

2100


Таблиця 7.2

Найглибші печери України

Карстова порожнина

Карстова область

Місце знаходження

Глибина, м

Солдатська

Гірсько-Кримська

АР Крим

500

Каскадна

Гірсько-Кримська

АР Крим

400

Нахімовська

Гірсько-Кримська

АР Крим

374

Дружба

Гірсько-Кримська

АР Крим

270

Гвоздецького

Гірсько-Кримська

АР Крим

191

Еміне-Баїр-Коба

Гірсько-Кримська

АР Крим

150

Аверкієва

Гірсько-Кримська

АР Крим

145

Суворовська

Гірсько-Кримська

АР Крим

140

Бездонна

Гірсько-Кримська

АР Крим

140

Еміне-Баїр-Хосар

Гірсько-Кримська

АР Крим

125


Найдоступніша печера для туристів — Кришталева. Вона розташована на високому скелястому березі Циганки на околиці Нижнього Кривчого в Тернопільській області. Усі її коридори і зали простягаються майже на 22 км, туристичний маршрут має 3 км, до неї є зручний під'їзд, а центральний лабіринт електрифіковано. Тут багато коридорів, залів, гротів, стіни і стелі яких вкриті різнокольоровими кристалами гіпсу.

Найбільші печерні утвори-сталактити є в печері Бузулук-Коба, що поблизу Бджолиного в Криму, в її просторому гроті завдовжки 70 м і завглибшки 15м звисають багаторічні гірлянди льодових бурульок-сталактитів до 3 м довжиною. Однак це ще не рекорд. У печері Червоній (Кизил-Коба) в Криму грандіозні зали прикрашені ажурними натіками кальциту, довжина окремих сягає 5-8 м.

На території АР Крим відомо 857 карстових порожнин різних генетичних типів. Понад 40 печер мають природоохоронний статус різного рівня.


Характеристика найбільш відомих печер України

Печери Поділля і Буковини – це карстові порожнини на території Хмельницької, Тернопільської, Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей. Тут відомо понад 130 карстових печер, головним чином у лівобережному Придністров’ї і межиріччі Дністер — Прут.

У Тернопільській області нині налічується 70 печер, у Чернівецькій області — 35. Більшість печер цієї області, в тому числі найбільші, розвідані у 15— 30-метровій гіпсовій товщі, невеликі є у вапняках та пісках. Сумарна протяжність найбільших гіпсових печер — 412км, 5 з них є найдовшими в світі.



На території Новоселицького району Чернівецької області існує 14 заповідних об'єктів. До них відносяться сталактитова печера Попелюшка поблизу Подвірного, карстова печера Буко­винка поблизу Стальнівців та інші.

Печера Попелюшка — унікальне природне диво. За довжиною вона займає третє місце в Україні (після Оптимістичної та Озерної печер) та третє в світі серед гіпсових печер. Відкрита в 1977 р. чернівецькими спелеологами під керівництвом В.П. Коржика. Загальна довжина печери складає 90,2км. Збудований шахтоподібний вхід в печеру знаходиться на території Молдови, на відстані 800 м від Подвірного, та відкрито новий із території Новоселицького району. У печері є кілька десятків озер, близько десятка колодязів глибиною 12—15м, залізномарганцеві глиняні сталактити і кристали прозорого гіпсу. Печеру називають найбільш "багатоповерховою" в Україні. На відміну від інших відомих печер, вона тягнеться не в один, а в три поверхи, з'єднані між собою 15—20 метровими колодязями, що в перерізі мають форму правильного кола. Галереї і зали печери прикрашає фантастично-прекрасний хаос натічних утворень — сталактитів і сталагмітів. Печера Попелюшка дослідниками до кінця ще не пройдена. Майже кожного року групи українських спелеологів виявляють у її глибинах нові тунелі та порожнини. Існує науковий прогноз, що окремі відгалуження Попелюшки тягнуться далеко вглиб території сусідньої Молдови.

Цікавим краєзнавчо-туристичним об'єктом є печера Буковинка, яка розташована на відстані 1,5 км на південний захід від Стальнівців. Нині існує дві печери-посестри — Буковинка-1 та Буковинка-2 з окремими ходами та мережею ходів. Обидві печери гідродинамічне пов'язані між собою і, по суті, є двома розгалуженнями єдиного карстового масиву. Загальна протяжність усіх досліджених ходів печери дорівнює 4314 м. Печера багата на різноманітні морфологічні елементи і вторинно кристалічні утворення. У ній вперше на Буковині знайдені сталактити. Печеру можна використовувати в наукових та курортно-лікувальних цілях, а також для розвитку спелеотуризму. Вона охороняється державою як геологічна пам'ятка природи загально­державного значення.

Печера Гострі Говди розташована між смт Кострижівка та Звинячином Заставнівського району Чернівецької області, навпроти Заліщиків Тернопільської області ("говди" означає "горби", "скелі", так старші люди називають окремі товтри та бережні скелі). Порожнина закладена у правобережній стінці Дністровського каньйону на висоті 90 м над рівнем річки. У 1970-х рр. печера була відкрита у стінці закинутого гіпсового кар'єру й обстежена Чернівецьким спелеоклубом. Загальна довжина ходів печери становить 2000 м, площа порожнини – 1970 м2, об'єм – 3255 м3. Печера має досить широкі лабіринти та зали (до 3 м), щілиноподібні ходи шириною до 1 м і висотою 3-5 м, але більшість ходів занесена суглинками майже до самого верху, що робить печеру важкодоступною. Більшу частину лабіринту печери вкрито чорними гіпсовими кристалами, місцями стіни і стеля ходів від кристалів повністю чорні. Завершує кришталеву галерею дальнього району печери зал Кришталевий. Стіни цього залу до самого верху (а висота його доходить до 6 м) вкриті крупними кристалами. Розміри, різноколірність і велика кількість кристалів вражають своєю красою. Печера Гострі Говди ще закрита для екскурсійного відвідування спелеотуристами-аматорами.

Валамутівська печера знаходиться у дністровській "стінці" біля Баламутівки того ж Заставнівського району. Археологами у глибині печери на стінах виявлено наскельні малюнки первісної людини епохи мезоліту. Вони мають сакральну тематику й відображають вірування та світогляд мешканців України кам'яного віку. В епоху мезоліту ця печера служила великим культовим центром родоплемінних груп населення правобережжя Дністра.

Печера Довгий Яр знаходиться у дністровській "стінці" неподалік Погорілівки Заставнівського району. Це унікальний триповерховий печерний лабіринт, довжина пройдених спелеологами ходів сягає 377 м (але це ще не кінцева її протяжність). Печері представлено дев'ять з одинадцяти стадій розвитку карстового процесу. Завдяки цьому вона вважається найгарнішою з печер Чернівецького Подністров'я.

Печера Дуча Заставнівського району ще перебуває на стадії вивчення. На сьогодні довжина пройденої спелеологами частини печери становить 114 м. Стіни вкриті мереживом натічних форм гіпсу.

Велетенські лабіринтові печерні системи Подільського Придністров'я є найбільшими у світі печерами сульфатного карсту. Вони оригінальні за будовою і дуже різняться за своєю морфологією. Придністровські печери відзначаються стабільністю теплового режиму та умов зволоження як протягом доби, так і протягом року. Температура повітря тут цілорічне тримається на позначці 10-11 °С, а відносна вологість — 80-100%.



На території Тернопільщини охороняються державою як пам'ятки природи 20 найбільш цінних печер, 7 з них — Озерна, Оптимістична, Кришталева, Більчанська, Млинківська, Ювілейна і Перлина — оголошені пам'ятками природи загальнодержавного значення.

На відміну від гіпсових печер інших регіонів, названі печери Поділля характеризуються багатством і різноманітністю мінеральних утворень: кристалів (прозорих чи білих, рідше жовтих та рожевих), що покривають стіни печер, а також каль­цитових каскадних натьоків, драпіровок, і, звичайно ж, сталактитів.



Печера Оптимістична знаходиться на водорозділі річок Серету і Нічлави у товщі гіпсів на глибині близько 20-25 м від земної поверхні (вхід у печеру неподалік Королівки). Печеру Оптимістичну відкрили львівські спелеологи у травні 1966 р. З 1968 р. спелеоклуби проводили дослідження лабіринту з підземних базових таборів. Окрасою Озерного району є три великі підземні озера. Досліджена на сьогодні довжина печери сягає 207 км. Отож, Оптимістична печера є найдовшою печерою Європи, найдовшою серед гіпсових печер світу і другою печерою світу за загальною довжиною печерних ходів (поступається лише Мамонтовій печері у системі Флінт-Рідж, що в штаті Кентуккі, США). За прогнозами львівських спелеологів, які в 1997 р. відкрили нове продовження печери у південному напрямі, у гіпсовій товщі можливе існування лабіринтів, які за загальною довжиною перевищать досліджену частину печери.

Печера Озерна (Голубі Озера) відкрита в 1938 р. місцевими мешканцями біля с. Стрілківці. Своєю назвою ця печера завдячує великим підземним озерам з пересічною глибиною 1,5-2,0 м (відкрито більше 10 озер). Глибина окремих водойм сягає близько 4 м. В Озерній спелеотуристів вражають своєю монументальністю окремі зали і галереї шириною 10-12 і висотою 8-10 м. У віддаленій частині печери є грот, що має назву "Зимова казка". Тут все – стіни, склепіння, дно – суцільно покриті сніжно-білими кристалами.

Печера Млинки розташована біля Залісся на правому схилі потічка Млинки. Вона відкрита місцевими мешканцями у 1960 р. Спелеологи під керівництвом В. Радзієвського провели дослідження печери і склали її перший план. На карту тепер нане­сено 27 км підземних ходів. Печера виділяється серед інших великою кількістю різноманітних форм і багатством кристаліч­них утворень. Печера Млинки — найпопулярніший спелеотуристичний об'єкт Тернопільщини. Екскурсійний маршрут її лабіринтом щороку проходять численні спортивно-туристичні групи, у Млинках відбуваються змагання з орієнтування під землею та спелеозйомки, навчально-тренувальні заняття спелеотуристів. Екскурсійний маршрут не розрахований на масових відвідувачів.

Вертеба — одна з великих лабіринтових печер Західного Поділля, її назва походить від старослов'янського "вертеб", що означає "печера, важкодоступна яруга, балка". У 1920— 1930-х рр. у Вертебі було прокладено перший оглядовий маршрут для туристів і зроблені перші спроби організації масових екскурсій. У 1822 р. тут було виявлено багатий культурний шар доби неоліту й енеоліту, знайдені унікальні сакральні артефакти. В одному з віддалених залів печери було знайдено під пли­товим завалом загадкове поховання 25 чоловічих кістяків, де був також посуд культового призначення, через що печера одержала широке визнання серед наукового загалу Європи й назву-епітет "Наддністрянські Помпеї". У культурному шарі дна печери археологам вдалось знайти багато керамічних фігурок жінок-рожаниць трипільської культури, що свідчить про її використання трипільцями в якості великого святилища (культового центру навколишніх общин) та сховища. У природному відношенні Вертеба суттєво відрізняється від інших печер Поділля своєю будовою. Тут товща гіпсів настільки покарстована, що печера являє собою один велетенський зал, загальна довжина становить 8 км. Найцікавіша спелеоатракційна ділянка Вертеби називається Кам'яна Соломка – тут поверхня стелі лазу вкрита химерними "заростями" трубчастих кальцитових сталактитів довжиною 10—12 см, що справді нагадують стерню щойно зжатого пшеничного лану.

Серед малих печер Тернопільщини згадаємо також по-своєму цікаві, такі як: Славка (біля Гермаківки, 8,6 км), Угринь (біля Залісся, 2,12км), Вітрова (біля Королівки, 1,7км), Ювілейна (біля Сапогова, 1,5 км), Олексинська (біля Олексинців, 1244 м), Джуринська (біля Нагоряй, 1135 м), Тимкова скала (біля Кривче, 1180м), Збручанська (біля Збручанського, 254м), Печеру на Хомах (південніше Кривче біля хутора Хоми, 126 м), печеру Двох Озер (біля Гермаківки, 57 м) тощо.

Печера Атлантида знаходиться на лівому березі Збруча поблизу Завалля Хмельницької області. Народний переказ оповідає, що колись над скельною товщею стояла церква, яка одного дня "завалилася" під землю в карстове провалля, після чого село було прозване Заваллям. Однак, власне карствова печера відкрита у стінці місцевого закинутого гіпсового кар'єру (висотою 18 м) у 1969 р. спелеологами Київського Палацу піонерів (керівник В. Я. Рогожніков). За особливостями й скульптурною красою будови й справжніми розсипами гіпсових кристалів першопрохідцями печеру названо "Атлантида". Печера має три поверхи і складається з кількох дуже великих залів, з'єднаних сіткою вузьких ходів. Скажімо, пло­ща залу "Динамо" сягає 400 м2, а висота — 12 м. Збереглися надзвичайно гарні гіпсові кристали, окремі з яких за розмірами сягають 1,5м. Тож спелеологи називають її справжнім підземним мінералогічним музеєм України. Асоціації, які виникають у відвідувачів від огляду багатства мінералогічних форм та кольорів кристалічних утворень, передають назви, дані першовідкривачами гротам і залам Атлантиди: Золотої осені, Ніжність, Квітів, Червоних маків, Снігової королеви, Храм Богів тощо.

Поблизу Атлантиди розташовані менші гіпсові печери Хмельниччини – Киянка (73 м), Цапова Дюра (40 м) і Новосілка (20 м).

Доволі цікавими для екскурсійного відвідування є невеликі вапнякові Ніжинські печери національного природного парку "Подільські Товтри". Від мезоліта й до пізнього середньовіччя ці печери активно використовувалися місцевим населенням для проживання й переховування від ворогів у лихоліття.

Вперше вапнякові печери каньйону Смотрича були описані у 1841 р. А. Пшездзієцьким у краєзнавчому нарисі: "Неподалік Смотрича є містечко Черче, під Черчем скелястий яр, у глибині яру у половині скелі є печера. Вхід до неї з каплички витесаної у скелі, але такий низький, такий тісний, що входити до печери треба на руках і ногах. Печера невелика, не висока, однак чоловік двадцять стоячи у ній поміститись можуть. У декількох місцях у стінах отвори до нових печер ведуть, усі подібні між собою і всі вистелені людськими кістьми".

Нігинські печери (Залучанські, Черчинські) знаходяться за 1,5 км на північний захід від Нігина на лівому березі Смотрича. їх є три: Безіменна або Людська (найбільша), Кінська та Жидівська. Входи до печер відкриваються у 10-метровому прямовисному відслоненні силурійських вапняків, які утворюють борт каньйону Смотрича. Найбільша з печер відкривається гротом, з якого вузький лаз веде до коридору 2 м завдовжки, що переходить у невелику камеру довжиною 4 м.

Кінська печера має довжину 10,2 м, ширину 2,0—3,2 м та висоту 2—3 м. Жидівська печера – це коридор без розгалужень, довжиною 13,5 м. Обидва кінці печери виходять назовні і мають зручні входи.

Легендарною й туристичне атракційною у НПП "Подільські Товтри" є Кармалюкова печера біля Привороття. У ній, за переказами, тривалий час переховувався й прикопував відібрані в багатіїв скарби народний месник Устим Кармалюк.

З сакральними цілями печери Подільського Подністров'я населення краю використовувало ще з енеоліту (Баламутівська печера Чернівецької області, печера Вертеба Тернопільської області). Значний пізнавально-туристичний потенціал мають печери-святилища слов'ян V—XI ст., зокрема Язичницька.



Язичницька печера знаходиться біля Міжгір'я на Тернопільщині і має довжину ходів 42 м. Названа так печера у зв'язку з виявленим у ній давньослов'янським печерним храмом "Язичницька святиня" з археологічним матеріалом, датованим IX ст. Тут зберігся унікальний для українських теренів плоский жертовний камінь-плита діаметром 4 м і товщиною 65 см.

Туристично облаштована Кришталева печера знаходиться біля Кривче на вузькому вододільному плато між Циганкою і Семеновим потоком, що впадає в неї. Широкому загалу вона стала відома з 1721 р., коли була описана в книзі Габріеля Жончинського "Натуральна історія королівства Польського" та її новій редакції "Актуальна історія натуральна королівства Польського" 1745 р. Загальна довжина її ходів – 22 км. Хоча вхід до Кришталевої печери знаходиться у високому скелястому масиві, проте вона доступна для всіх у будь-яку пору року. Тут є зручний під'їзд і 2,5 км електрифікованої підземної траси для туристів. Працюють досвідчені провідники-екскурсоводи. Спецодяг не вимагається – Кришталева печера суха. Туристична траса включає в себе проходження лабіринту коридорів і великих залів, стіни багатьох галерей і залів покриті жовто-бурими кристалами вторинного гіпсу. Лише в кількох місцях виявлено карбонатні натьоки, сталактити. Найатракційніша ділянка турмаршруту – "Лабіринт Скелета" з химерними натічними формами.

Червона печера (татарською — Кизил-Коба) знаходиться неподалік Перевального (ліворуч від траси Сімферополь — Алушта). Це величезна печерна система загальною довжиною 13,7км. Унікальність Червоної полягає в тому, що це найповерховіша лабіринтова система України — підземні порожнини розташовані в шістьох лабіринтових поверхах. Всередині Червона печера вражає значною кількістю грандіозних провальних залів і великих галерей та розмаїттям кальцитових натічних форм. Окремі сталактити Червоної досягають 5-8 м. Окрасою печери є ріка Кизил-Коба, що бере початок у її глибинах.

Печера Мармурова відкрита сімферопольськими спелеологами в 1987 р. і з дня відкриття взята під охорону Сімферопольським клубом спелеологів. Завдяки цьому вона зберегла свою незайману красу. Вхід у печеру знаходиться на висоті 920 м Над рівнем моря. Довжина розвіданих ходів становить 2050 м, глибина – 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів сягає понад 1 км. Морфологічно Мармурова складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої галереї і бічного Тигрового ходу. Ці велетенські галереї натічними формами й брилами провально-гравітаційного походження розділяються на окремі зали. Температура повітря всередині печери впродовж року стабільна Екскурсії в Мармуровій печері проходять трьома маршрутами.

Печера Еміне-Баїр-Хосар розташована за 1 км на південь від Мармурової печери. Це унікальний за розмаїттям натічних форм і підземному рельєфу спелеокомплекс планети. За багатством різнобарвних кристалів Еміне-Баїр-Хосар визнана найгарнішою печерою Європи. Печера відкрита для відвідування у 1994 р., тут обладнано 4 екскурсійні маршрути (тривалістю від 30 хв до 1,5 год). Усі вони починаються біля штучного входу, пробитого в скелі, й проходять через Північну галерею вглиб печери. Екскурсійний маршрут заводить на глибину 60 м у химерний світ кам'яних палаців, водоспадів, дивує палеонтологічними знахідками (у печері знайдеш кісти найдавніших тварин: мамонта, шерстистого носорога, печерного ведмедя тощо). В Еміне-Баїр-Хосар працює палеонтолого-мінералогічний музей.

Найцікавіший екскурсійний маршрут веде у важкодоступну Частину печери – Верхній Баїр. Він проходить через підземне озеро в зал Ідолів і триває 1,5 год. На плато Чатир-Даг обладнано центр активного відпочинку, що передбачає не лише спелеоекспедиції у підземний світ Мармурової й Еміне-Баїр-Хосар, а й гірськолижний і екологічний туризм у Кримських горах. Інфраструктуру рекреаційного центру формують нічліжні будиночки на 2-6 осіб, кафе, бар з банкетним залом на 50 місць, автостоянка. На вершину заповідного плато Чатир-Даг прокладено зручний під'їзд для приватного й екскурсійного автотранспорту. Взимку відкривається пункт прокату гірськолижного спорядження, працює бугельний витяг (200 м), є умови для екстремального позатрасового катання.


Використання печер в рекреаційних цілях

В Україні створено кілька підземних лікарень-клінік. Спеціалісти спелеотерапії провели ряд дослідів у тернопільських печерах — Кришталевій та Озерній. Отримані експериментальні дані свідчать про лікувальні властивості мікроклімату печер і доцільність створення тут алергологічних стаціонарів для лікування хворих хронічними бронхітами, пневмонією, бронхіальною астмою.

Спелеотерадія — це використання мікроклімату печер, шахт для лікування цілого ряду захворювань, один з стародавніх і широко розповсюджених у наші часи методів оздоровлення в багатьох країнах світу.

Початком розвитку в Україні спелеотерапії вважається 1966 р., коли на основі принципів лікування польського спелеокурорту "Велічка" на базі солотвинських соляних шахт була організована алергологічна лікарня. Профіль цієї оздоровниці — лікування хворих на бронхіальну астму інфекційно-алергічної форми за спеціально розробленою методикою. Спелеотерапевтичне відділення лікарні складається з комплексу гірських виробок для розташування 250 хворих, які знаходяться на глибині 300 м від поверхні. Соляні поклади Солотвинського родовища, в якому розташоване відділення, відзначаються доволі складною будовою, що зумовлено чергуванням шарів та лінз чистої солі з сіллю, яка в різних масових частках засмічена вулканічною породою, — спелетом.

Основний лікувальний чинник печер – це мікрокліматичні умови, які характеризуються цілим рядом особливостей: по­стійністю іонного і газового складу повітря, домінуючою роллю від'ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво-хлористих аерозолів. Лікувальний ефект спелеотерапії визначається сумарною дією компонентів мікроклімату. Тривале перебування в печерах (200-300 годин на протязі 5-6 тижнів) створює умови для пониження чутливості організму до алергенів, підвищує насиченість артеріальної крові киснем, нормалізує артеріальний тиск і обмінні процеси.

Українські медики встановили: спелеотерапія сприяє більш швидкому загоєнню опіків, допомагає лікувати шкірні захворювання, недуги кровообігу. Особливо ефективно допомагає спелеотерапія дітям. Якщо в дорослих після курсу лікування спостерігається значне покращення до 90 % від числа приїжджих, то у дітей – до 95 % .

Нині в Солотвино функціонують 2 шахти: № 8 і № 9. Розроблений інвестиційний проект відкриття Спелеотерапевтичного відділення в печері Попелюшка Чернівецької області, яка має унікальні мікрокліматичні особливості повітря за вмістом кисню, що прирівнюється до гірського повітря.

На підставі численних наукових досліджень рекомендовано створити на базі Стебницького ДГХП рудника № 1 спелеолікарню. Розроблено техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) цього проекту. Проект передбачає поєднання традиційних для Трускавця лікувально-оздоровчих процесів із практично необмеже­ними можливостями лікування немедикаментозними методами алерго-пульманологічних захворювань у гірських виробітках рудника № 1 Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства, який знаходиться на відстані 3,5км від Трускавця. Планована пропускна здатність першої черги спелеолі-карні — 150 місць (луговня № 9 або № 10).
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Питання для самостійного вивчення:

1. Використання печер в рекреаційних цілях

2. Характеристика найбільш відомих печер України
2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:


  • Розвиток спелеології в Україні

  • Печери – характеристика та основні види за походженням

  • Здійснити порівняльний аналіз двох будь-яких печер України


3. Тести:
1. Надайте визначення терміну «печера»

а) геологічний об'єкт з багатьма природними феноменами;

б) визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети;

в) об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

г) геологічний об'єкт з багатьма природними феноменами, і проведення спелеологічних досліджень якого, відкривають нові можливості як в одержанні, так і в інтерпретації інформації, отриманої класичними геологічними методами.
2. Характеристика печери «Вертеба»

а) одна з найбільших лабіринтових печер Західного Поділля, її назва походить від старослов'янського «вертеб», що означає «печера, важкодоступна яруга, балка»;

б) одна з найбільших лабіринтових печер Львівщини, її назва походить від старослов'янського «вертеб», що означає «печера, важкодоступна яруга, балка»;

в) одна з найбільших лабіринтових печер Львівщини, її назва походить від старослов'янського «вертеб», що означає «печера-лабіринт»;

г) одна з найменших лабіринтових печер Львівщини, її назва походить від старослов'янського «вертеб», що означає «печера, важкодоступна яруга, балка».
3. Українська спелеологія до 1917 р. – це

а) це спелеологія туристів і вчених, які почали комплексно досліджувати таємниці, які зберігали в собі печери і шахти, до цього цей напрямок наукової роботи носив епізодично-описовий характер;

б) це спелеологія одинаків, які не мали ні спортивної підготовки, ні спорядження для дослідження складних печер;

в) це спелеологія, коли було прокладено перший оглядовий маршрут для туристів і зроблені перші спроби організації масових екскурсій;

г) це спелеологія, коли було прокладено перший оглядовий маршрут для туристів в печері Вертеба.
4. Рік відкриття печери Оптимістичної

а) 1906 р.;

б) 1930 р.;

в) 1966 р.;

г) 2000 р.
5. «Радянський» період розвитку спелеології характеризується

а) різким посиленням роботи з вивчення карсту;

б) початком активних спелеологічних досліджень наукових колективів Інституту мінеральних ресурсів Сімферополя та інших університетів;

в) комплексним підходом до вивчення карсту на основі детальних геологічних досліджень, що виконувалися у зв'язку з вирішенням практичних завдань;

г) початок творчої співпраці вчених і спелеологів-аматорів.
6. У якому році в Криму відбувся Перший Всесоюзний зліт спелеологів

а) 1942 р.;

б) 1962 р.;

в) 1970 р.;

г) 1990 р.
7. У березні 1966р. недалеко від Чорткова на околиці Залісся розпочалось дослідження якої печери

а) Вертеби;

б) Попелюшки;

в) Млинки;

г) Оптимістичної.
8. Печера України, яка визнана найбільшою гіпсовою печерою у світі

а) Кришталева;

б) Млинка;

в) Попелюшка;

г) Вертеба.
9. Місцевість з найбільшого кількістю печер - це

а) Страдчанська на Розточчі;

б) Солдатська у Криму;

в) Чатир-Даг у Криму;

г) Озерна на Тернопільщині.
10. Найдовша печера в Україні, площа — 215 тис. м, об'єм — 500 тис. м3

а) Попелюшка;

б) Солдатська;

в) Кришталева;

г) Оптимістична.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
2014 -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
2014 -> Урок №02. 10. 2014. Розділ І. Візуальні мистецтва Тема Архітектура світу
2014 -> Програма фахових випробувань для бакалаврів напряму
2014 -> Методика превентивного
2014 -> Особливості дистанційної освіти в медицині д м. н. Уляна Лущик
2014 -> Основипсихогенетик и
2014 -> План роботи кабінету історії 1 Старосалтівського професійного аграрного ліцею Завідуючий кабінетом


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка