Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття



Скачати 426.84 Kb.
Дата конвертації05.11.2016
Розмір426.84 Kb.
#869
ТипМетодичні вказівки
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І. ПИРОГОВА

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини №3

Завідувач кафедри

проф. Денисюк В.І..

«______»_______________ 2011 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна

Внутрішня медицина

Модуль №




Змістовний модуль №




Тема заняття

Нефротичний синдром

Курс

6 курс

Факультет

Лікувальний N1

Вінниця 2011





  1. Актуальність теми:

Нефротичний синдром (НС) – клініко-лабораторний симтомокомплекс, що характеризується протеїнурією більше 1 г/м2 на добу (3,5-4 г/добу), гіпопротеінемією з гіпоальбумінемією менше 25 г/л, гіпер-альфа-2-глобулінемією, гіперліпопротеінемією, ліпідурією, набряками.

Нефротичний синдром як окреме захворювання з 1968 року включено в номенклатуру хвороб, травм і причин смерті ВООЗ.

НС може супроводжувати як первинні так і вторинні захворювання нирок. НС, як правило, супроводжує гостру та хронічну форму гломерулонефриту (ГН) та швидкопрогресуючий ГН, однак його розвиток може спостерігатися при діабетичній нефропатії, системних ураженнях сполучної тканини та амілоїдозі .

Оскільки у осіб працездатного віку спостерігається значне зростання поширеності НС, то правильна його диференціальна діагностика як симптому при тому чи іншому захворюванні має не тільки клінічне, але і соціальне значення.

2. Конкретні цілі:

Знати (а = ІІ):


  • основні фактори ризику, етіологію та патогенез НС

  • клінічну симптоматологію НС при різних нозологіях

  • методи діагностики НС

  • основні синдроми захворювань, з якими необхідно диференціювати НС

  • основні принципи диференційованого лікування, профілактики та реабілітації хворих на НС

  • принципи надання невідкладної допомоги при нефротичних кризах

Вміти (а = ІІІ):



  • скласти схему обстеження хворого на НС

  • визначати суб‘єктивні та об‘єктивні симптоми НС

  • інтерпретувати основні лабораторно-інструментальні методи обстеження хворих на НС; визначити показання та протипоказання для їх проведення

  • сформулювати клінічний діагноз згідно до вимог класифікації

  • призначити диференційоване лікування хворим на НС

  • надати невідкладну допомогу при нефротичних кризах

  • визначити індивідуальний обсяг профілактичних і реабілітаційних заходів для хворих на НС




  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

    Дисципліна


    Знати

    Вміти

    1. Попередні (забезпечуючі)

    Нормальна анатомія

    Анатомічну будову сечової системи




    Гістологія

    Гістологічну будову нирок




    Топографічна анатомія

    Взаєморозташування органів черевної порожнини




    Нормальна фізіологія

    Фізіологію сечової системи, нормальні показники крові, сечі, ШКФ, ЕКГ, їх значення




    Патологічна анатомія

    Зміни органів та систем при НС




    Патологічна фізіологія

    Зміни фізіологічних показників різних систем організму при НС

    Аналізувати функціональні показники серцево-судинної системи (ЕКГ, ЕхоКГ)

    Фармакологія

    Характеристики груп препаратів та окремих препаратів, що застосовуються при лікуванні НС

    Виписати рецепти на лікарські препарати, що застосовують при лікуванні ГХ

    Рентгенологія

    Рентгенологічні зміни при НС

    Аналізувати рентгенологічну картину серця при ГХ

    Пропедевтич-на терапія

    Симптоматологію НС

    Збирати анамнез та проводити об‘єктивне обстеження хворого на ГХ, аналізувати отримані клінічні, лабораторні та інструментальні дані

    2. Наступні (забезпечувані)

    Госпітальна терапія

    Клінічні ознаки різних стадій та ступеней НС

    Визначати клінічні ознаки ГХ та її ускладнень

    3. Внутрішньо предметна інтеграція

    Гломерулонефрити

    Симптоматологію ХГН

    Визначати клінічні ознаки ХГН

    Системні васкуліти

    Клін. ознаки диф захворювань сполучної тканини

    Визначати клінічні ознаки

    Амілоідоз нирок

    Клінічні ознаки амілоідозу нирок

    Визначати клінічні ознаки цих станів

    Неопластичні процеси

    Клінічні ознаки пухлин нирок, гемобластозів

    Визначати клінічні ознаки пухлин нирок, гемобластозів

  2. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення

Нефротичний синдром

Ліпоїдний нефроз

Проліферативний ГН

Фібропластична трансформація

Фібропластичний ГН


клініко-лабораторний симптомокомплекс, який включає протеїнурію, іпоальбумінемію, гіперглобулінемію, гіперліпідемію, набряки.

захворювання, провідною ознакою якого являється повна відсутність змін у препараті


морфологічним еквівалентом класично­го постстрептококового гострого ГН. Клубочки збільшені, малокровні, інтерстицій набряклий з інфіль­трацією поліморфноядерними лейкоцитами, відсутні зміни структур клубочкового капіляра .
наявність перигломеруляр-

ного склерозу, склерозу капілярних петель і синехій .


склерозуючий ГН, кінцевий етап мор­фологічної еволюції ГН, який характеризується дифузним склеро­зом структур нефрону

4.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Визначення НС

  2. Фактори ризику НС.

  3. Етіологія та патогенез НС.

  4. Клінічна НС.

  5. Методи діагностики НС.

6. Класифікація НС.

7. Лікування та профілактика НС.

8. Лікування нефротичних кризів.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:



На початку заняття буде проведено тестовий контроль вихідного рівня знань. Потім - самостійна робота студентів зі хворими. Під керівництвом викладача буде проведено клінічний розбір історії хвороби хворого на НС. Наприкінці заняття - підсумковий тестовий контроль.
Технологічна карта проведення заняття

№ з/п

Етапи заняття

Розподіл часу

Види контролю

Засоби навчання


1.

Підготовчий етап

15%

Письмове тестування, практичні

завдання,

ситуаційні задачі,

усне опитування за переліком питань, розбір історії хвороби



Підручники, посібники, довідники,

атласи, методичні рекомендації,

препарати,

муляжі,


результати досліджень (ЕКГ, рентгенограми, дані УЗД серця, нирок),

результати аналізів, комп’ютери з відповідним інформаційним забезпеченням



1.1

Організаційні питання заняття




1.2

Формування мотивації для вивчення теми «НС»

1.3

Контроль початкового рівня підготовки до заняття

2.

Основний етап (тематичній розбір хворих з НС)

65%

3.

Заключний етап

20%

3.1.

Контроль кінцевого рівня підготовки




3.2.

Загальна оцінка навчальної діяльності студента

3.3

Інформування студентів про тему наступного заняття.










Зміст теми:

НЕФРОТИЧНИЙ СИНДРОМ (НС)

— клініко-лабораторний симптомокомплекс, який включає масивну протеїнурію, порушення білкового, ліпідного, водно-сольового обмінів, а також набряки, який розвивається при первинних захворюваннях нирок та інших захворюваннях, частіше системних.

За етіологією розрізняють:


  1. Первинний нефротичний синдром, який розвивається при захворюваннях власне нирок:

  • Всі варіанти гломерулонефриту;

  • Нефропатія вагітних;

  • Пухлини нирок.

  1. Вторинний НС розвивається при ураженнях нирок іншої природи:

  • Дифузні захворювання сполучної тканини;

  • Системні васкуліти;

  • Септичний ендокардит;

  • Хронічні гнійні захворювання бронхів, легень, кістково-суглобової системи;

  • Туберкульоз легень;

  • Сифіліс;

  • Гемобластози;

  • Лімфогрануломатоз;

  • Цукровий діабет;

  • Алергічні захворювання;

  • Прийом препаратів золота, протиепілептичних засобів.

Виділяють:

Нефротичний синдром виключно вроджений та ліпоїдний нефроз;

Гломерулярні ураження при інфекційних та паразитарних хворобах,

новоутвореннях, при хворобах крові та імунних порушеннях,

при цукровому діабеті, амілоїдозі, при ендокринних, аліментарних і метаболічних захворюваннях, системних хворобах сполучної тканини; Гломерулярні ураження при інших хворобах, класифікованих в інших рубриках.



Гломерулонефрит (ГН) гетерогенна група імунозапальних захворювань переважно клубочкового апарату нирок з різною клініко-морфологічною картиною, перебігом та наслідками (найчастіша причина формування нефротичного синдрому).

Перебіг ГН може бути:



  • рецидивуючим (зі спонтанними чи медикаментозно обумовленими

ремісіями різної тривалості);

  • торпідним (з повільним прогресуванням процесу);

  • прогресуючим (з розвитком хронічної ниркової недостатності протягом 2-5 років).

За функціональним станом нирок:

  • без порушення функції;

  • з порушенням функції нирок різного ступеня.

Клінічні критерії:

Початок

  • передуюча за 7-21 день – інфекція бактеріальна (в т.ч. стрептококова), вірусна (в т.ч.вір гепатиту В),

  • вакцинація введення білкових препаратів - масивна сенсибілізація - переохолодження

Основні прояви

  • набряки

  • слабість

Можливі прояви

  • артеріальна гіпертензія

  • макрогематурія чи мікрогематурія

  • абдомінальний синдром

  • біль в попереку

  • артралгії

  • висипка

Лабораторні критерії:

Аналіз сечі


  • Протеїнурія

добова екскреція білка >3,5 г або 50 мг/кг, або 1г/кв.м

  • зміна питомої ваги сечі

  • гіперстенурія при значній протеїнурії

  • гіпостенурія при порушенні функції нирок

  • циліндрурія

  • можлива абактеріальна лейкоцитурія

  • можлива гематурія

Аналіз крові

  • клінічний

  • збільшення швидкості згортання еритроцитів (ШЗЕ)

  • можливий помірний лейкоцитоз

  • можливе зрушення лейкоцитарної формулі вліво

  • можлива анемія

  • біохімічний

  • гіпопротеінемія

  • диспротеінемія

  • гіпоальбумінемія менше 25 г/л

  • збільшення альфа-2-глобулінів

  • гіпогамаглобулінемія

  • гіперхолестеринемія

  • збільшення В-ліпопротеїдів

  • збільшення загальних ліпідів

  • гіперкоагуляція

  • імунологічний

  • зменшення С3-фракції комплемента

Інструментальні дослідження

Обов`язкові дослідження


Вид обстеження

ГН на етапі діагностики та лікування

Частота

Контроль артеріального тиску

При наявності артеріальної гіпертензії

щоденно

Дослідження очного дна

На етапі діагностики


щомісячно

Контроль ваги тіла

При набряках

щоденно

В інших випадках

1 раз на 1-2 місяці

Електрокардіографія

На етапі діагностики

одноразово та за необхідністю

УЗД сечової системи з імпульсною доплерометрією

На етапі діагностики

одноразово

УЗД органів черевної порожнини

На етапі діагностики

одноразово та за необхідністю

Рентгенологічне дослідження нирок, кісток, легень

На етапі діагностики

за необхідністю

Радіонуклідні дослідження (непряма ренангіографія, динамічна та статична реносцинтіграфія)

На етапі діагностики та при контролі лікування

одноразово та за необхідністю

Біопсія нирки пункційна


На етапі діагностики, до призначення програмного лікування, при несприятливому перебізі захворюваняня

одноразово

Допоміжні дослідження

Добовий моніторинг артеріального тиску

Функціональні дослідження сечового міхура (за необхідністю)

Ехоенцефалографія

Фонокардіографія

Ехокардіографія з оцінкою функціонального стану

Ультразвукове дослідження кісток

Екскреторна урографія – в період ремісії


Мікційна цистографія – в період ремісії (за необхідністю)

Гепатобілісцинтіграфія

Консультації спеціалістів


оториноларинголога,

окуліста,

стоматолога,

гастроентеролога, інфекціоніста, кардіолога, гематолога, ендокринолога, уролога, гінеколога, інших.


Виділяють 3 варіанти НС:

  1. епізодичний;

  2. персистуючий;

  3. прогресуючий.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

В періоді розгорнутих клінічних проявів захворювання з НС та на початку зворотнього розвитку захворювання лікування здійснюється в умовах стаціонару і включає режим, дієту, диференційоване призначення етіотропних, патогенетичних, симптоматичних засобів в залежності від важкості, допоміжних характеристик та морфологічної форми ГН. Патогенетичне лікування призначається після уточнення діагнозу на фоні симптоматичної терапії.

Підтримуюча терапія проводиться до 1-2,5 років. Її об’єм залежить від чутливості до лікування, ускладнень, частоти рецидивів ГН.

Перед призначенням препаратів враховуються:



  • можливість спонтанної ремісії;

  • необхідність призначення симптоматичної терапії ще до застосування патогенетичних засобів;

  • можливі ускладнення та побічні ефекти лікування.

Основним принципом лікування залишається індивідуальний підхід.

Режим фізичного навантаження

В періоді розгорнутих клінічних проявів – ліжковий режим протягом не менше 2 тижнів від початку захворювання (чи загострення).

Розширення режиму (кімнатний) – при зменшенні активності патологічного процесу в нирках (зменшенні набряків, артеріальної гіпертензії, макрогематурії). Поступове включення лікувальної фізкультури .

Період ремісії – загальний режим за віком, з обмеженням тривалого ортостатичного навантаження, виключенням переохолоджень.

На фоні підтримуючої патогенетичної терапії рекомендовано продовжити амбулаторне спостереження. Протипоказані фізичні та психічні перевантаження, фізична робота, переохолодження.



Обмеження солі проводиться:

  • в перші 2 тижні гострого процесу;

  • при вираженному набряковому синдромі надалі;

  • при наявності значної артеріальної гіпертензії.

Обмеження вживання м`яса показане:

  • в перші тижні гострого процесу;

  • при азотемії, що зберігається.

Під час глюкокортикоідної терапії, при застосуванні сечогінних препаратів

необхідно збільшити споживання калію та кальцію в продуктах (сухофрукти, печена картопля, кефір, молоко, курага, ізюм, негострі сири).

Овочі та фрукти не обмежують (як джерело вітамінів та мінеральних солей), вживають їх у вигляді пюре, салатів.

Після зникнення набряків, артеріальної гіпертензії та знижен­ня рівня протеїнурії в добовому раціоні збільшують кількість біл­ків (80-90 г). Зважаючи на наявність гіпертензії хворим потрібно зменшити в раціоні кількість солі та продуктів з підвищеним її вмістом (ковбаси, коп­ченості, гострі сири, шинка). Страви готують без солі, а сіль додають потім (4-5 г на добу). Поліпшенню смакових якостей страв сприяє вживання цибулі, хріну, гірчиці, кмину.

Бажано вживати несолоний (ахлоридний) хліб, якщо такого немає, перевагу віддають білому хлібу.

Враховуючи наявність гіперліпідемії, хворим рекомендують об­межувати кількість тваринних жирів.

Рекомендують розвантажувальні дні – фруктові, овочеві або змішані із включенням продуктів з високим вмістом калію.

Вживання рідини

Прийом рідини обмежується при порушенні функції нирок, значних набряках та гіпертензії. В інших випадках кількість спожитої рідини не обмежується, але контролюється. Об`єм отриманої рідини (випито + спожито з їжею + введено довенно) має відповідати втратам (діурез напередодні + блювота + рідкий стілець +200-250 мл (чи 250 мл/кв. поверхні тіла).

Питний режим включає чай, лужну мінеральну воду, чисту воду, компоти (з сухофруктів), молочні продукти.

Покращення ниркового кровотоку

Для попередження тромбоутворення за наявності загрози тромбозів використовуються:



  • дезагреганти та ангіопротектори:

дипірідамол (курантил) в дозі 3-5 мг/кг/добу перші 3 дні, потім 10-15 мг/кг/добу щоденно (добова доза 200-400 мг) протягом 1-6 місяців;

пентоксифілін (трентал чи агапурин) довенно або внутрішньо в дозі 3-5-8 мг/кг/добу.



  • антикоагулянти:

прямої дії: гепарин чи його низькомолекулярні аналоги (клексан, ревіпарин та інші) – підшкірно 100-300 ОД/кг/добу в 4 ін’єкції 3-6 тижнів під контролем показників згортання крові – до подовження часу згортання в 2 рази через 6-8 годин після ін’єкції, призначення та відміна препарату – поступові, зі зміною дози на 15-25% за добу, тиклопідін (тіклід) (6-8-10 мг/кг/добу);

непрямої дії, що пригнічують синтез факторів згортання - неодікумарін, фенілін, сінкумар (призначається за 2-3 дні до відміни гепарину, середня доза 0,9-1 мг/кг/доба – під контролем протромбінового індексу 1 раз на 5-7 днів.

Сечогінні препарати

При набряках застосовують всі групи сечогінних препаратів (додаток 1), однак при значному набряковому синдромі перевага надається інфузійній терапії. Застосовуються розчини реосорбілакту, реополіглюкіна, реоглюмана (10-15 мл/кг), декстрану (10-40 мл/кг), 10-20-50% розчин альбуміну 0,5-1 мг/кг. Інфузію проводять зі швидкістю 20-25 крапель на хвилину, в кінці довенно вводиться лазикс.

При тривалих набряках призначаються петльові діуретики в переривчастому режимі (через 1-3 дні).

При вичерпаних можливостях діуретичної терапії можливе застосування ультрафільтрації.

Використання фітопрепаратів з сечогінним ефектом, як правило, малоефективне, але може бути альтернативою в лікуванні резистентних набряків .



При застосуванні сечогінних препаратів слід пам`ятати:

  • підбір дози і шляху введення проводиться індивідуально в залежності від стану пацієнта, відповіді на ініціальну дозу;

  • діуретики менш дієві за умови низького онкотичного тиску та набряку інтерстицію нирки;

  • збільшення дози препарату при відсутності ефекту слід здійснювати поступово, контролюючи діурез, гематокрит, рівень калію крові;

  • перевага надається дробному введенню діуретиків для рівномірного розподілу рідини в організмі;

  • бажано, щоб максимум дії препарату не припадав на ніч;

  • на 7-10 день застосування глюкокортикоідів може з’явитись діуретичний ефект.

Гіпотензивні препарати

Як правило, гіпотензивні препарати призначаються при рівні діастоличного тиску вище за 95 мм рт.ст. та при симптомах енцефалопатії. Препаратами вибору є діуретини, інгібітори АПФ, БКК. При появі судомного синдрому рекомендується дом`язово 0,5% розчин седуксену з розрахунку 0,3-0,5 мг/кг чи натрію оксібутирату (100-150 мг/кг).

Докладніше про гіпотензивну терапію див. у "Протоколі лікування ГН, з артеріальною гіпертензією та протоколі лікування ренальної гіпертензії".

Патогенетичне програмне лікування

За умови діагностики ГН включає глюкокортикоїди, цитостатики та альтернативні препарати до яких належать антикоагулянти і антиагреганти , гіпохолестеринемічні і гіпотензивні препарати, нестероїдні протизапальні препарати.

Гіпохолестеринемічні засоби (ліпідал, пробукол, статини) використовуються при збереженні високої активності патологічного процесу в нирках на фоні програмної терапії.


При гормонорезистентних та гормононегативних варіантах НС, швидко прогресуючому ГН застосовуються перед початком медикаментозної терапії еферентні методи (див. в наступному розділі).

  1. МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ

Патогенетичне програмне лікування основного захворювання (ГН з НС)
Препарати призначаються в максимальній дозі, потім переходять на підтримуючу терапію.

Глюкокортикоїди (ГК).

За відсутності морфологічної верифікації діаг­нозу рекомендується лікування, що починається з застосування ГК (преднізолону або метипреду) у дозі 1 мг/кг ма­си перорально протягом 4-6 тиж.(див.табл.) Надалі дозу знижують до 0,5 мг/кг, додають цитостатик хлорбутин (0,2 мг/кг), або циклофосфамід (2 мг/кг) протягом 6 тиж. Через 12 тиж. від початку лі­кування дозу ГК зменшують і призначають 0,5 мг/кг через день з відміною по 5 мг кожного місяця. Дозу хлорбутину знижують до 0,1 мг/кг.

Преднізолон призначається з урахуванням циркадного ритму роботи наднирників в першу половину дня, під час їжі, запиваючи молоком.

Якщо ефект від лікування ГК відсутній протя­гом 4-6 тижнів, дозу останніх знижують до 0,5 мг/кг, додають циклофосфамід по 2 мг/кг протягом 8-10 тиж, потім ГК призначають по 0,5 мг/кг через день, змен­шуючи по 5 мг кожного наступного місяця, паралельно продовжується лікування цитостатиками (хлорбутином (замість циклофосфаміду) у дозі 0,1 мг/кг/добу).

Доцільність застосування пульс-терапії, антикоагулянтів, антиагрегантів, плазмаферезу або лімфосорбції визначають у кож­ному конкретному випадку. Прогнозувати ефективність патогене­тичного лікування ГГН, а отже – уточняти показання до нього можна повніше за умови визначення морфологічного типу ГН.


Таблиця - Правила застосування преднізолону при лікуванні ГН, НС

Шлях введення

Розподіл дози

Проба

Примітки
Внутрішньо

9.00-50%

12.00-30%

15.00-20%


1 мг/кг/доба

Звичайний режим

Парентерально

2 мг/кг/доба

При значному набряковому синдромі

* При приєднанні інтеркурентних інфекцій у гормончутливих хворих преднізолон призначається в дозі 12,5-20 мг/добу 10-15 днів з одночасним поверненням до вихідної підтримуючої дози.

"Пульс"-терапія (доцільна у окремих хворих при гормонорезистентності, при швидкопрогресуючому ГН)

Цитостатики.

При первинній терапії ГН цитостатичні препарати призначаються:



  • в разі доведеної гормонорезистентності (повної чи часткової) в послідовному режимі (одночасно з початком зниження максимальної дози преднізолону після 4 тижнів лікування);

  • при прогнозованій гормонорезистентності;

  • при наявності протипоказань застосування ГК: пептична виразка, цукровий діабет, ожиріння, висока артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця.

ПЛазмаферез, лімфосорбція, плазмосорбція, гемосорбція в лікуванні ГН, НС

До використання медикаментів у адекватних дозах при будь-якій клі­нічній формі ГН з високою активністю захворювання, у комплексній терапії необхідно засто­совувати один із апаратних еферентних методів лікування (плазмаферез, лімфосорбція, плазмосорбція, гемосорбція).

Протипока­зання до використання апаратної еференції: концентрація гемогло­біну нижче ніж 80 г/л, артеріальна гіпотензія, тромбоцитопенія (менше ніж 100Х106), лейкопенія (менше ніж 4х109), алергія на білкові препарати, геморагічні ускладнення, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

Плазмаферез(ПФ) (будь-яку його модифікацію) виконують 5-7 ра­зів, видаляючи 30-40 мл плазми на 1 кг маси тіла за сеанс, з інтер­валом сеансів у 2-3 дні. З метою плазмозаміщення використовують білкові препарати (насамперед свіжозаморожену плазму або 5-10 % розчин альбуміну), сольові розчини, полі- та реополіглюкін тощо.

За умови концентрації білка у плазмі крові хворого більше як 50 г/л білкові плазмозамінники мають становити 50 % усуненої плазми, за концентрації, меншої 50 г/л, - більше.

Якщо застосування плазмаферезу неможливе, використовують лімфосорбцію(ЛС). Для цього необхідно задренувати грудну лімфатич­ну протоку. Виводиться 500-2000 мл центральної лімфи, 50 % якої сорбується через сорбент і реінфузується хворому. Середня три­валість лімфодренажа – 5-8 днів. За умови щоденної втрати лім­фи більше як 800 мл білкозамінники переливають хворим так само, як при виконанні плазмаферезу.

Гемосорбцію (ГС) використовують, якщо не можливе застосування попередніх методик. Виконують 5-8 сеансів гемосорбції через день.

Паралельно хворі отримують глюкокортикоїди (0,5-1,0 мг/кг), цитостатики (циклофосфан – 2-3 мг/кг), гепарин (10000-40000 ОД), аспірин (300-400 мг), курантил (200-400 мг) у по­єднаннях, індивідуальних для кожного хворого і обумовлених мор­фологічною формою ГН, показаннями та протипоказаннями до пе­релічених препаратів.

Матеріали для самоконтролю:

Тести


Варіант 1 НС

  1. Нефротичний синдром (НС) – клініко-лабораторний симтомокомплекс, що характеризується:

А. протеїнурією більше 1 г/м2 на добу (3,5-4 г/добу)

В. гіпопротеїнемією

С. гіпоальбумінемією менше 25 г/л, гіпер-альфа-2-глобулінемією

Д. гіперліпопротеїнемією, ліпідурією, набряками.

Е. усім вище перерахованим

2. Яка мінімальна кількість білка в сечі характерно для нефротичного синдрома?

А. Більше 0,5 г/добу

В. Більше 1,5 г/ добу

С. Більше 2,5 г/ добу

D. Більше 3,5 г/ добу

Е. Більше 4,5 г/ добу

3. Поєднання протеїнурії і ерітроцитурії найбільш ха рактерно для

А. гострого гломерулонефриту

В. гострого пієлонефриту

С. гострій нирковій недостатності

D. хронічного пієлонефриту

Е. хронічній нирковій недостатності

4. Яка сукупність симптомів характерна для нефротичного синдрому?

А. Бактеріурія, циліндрурія, протеїнурія, лейкоцитурія

В. Високая гіпертензія, помірна протеїнурія, гіперглікемія, ерітроцитурія

С. Макрогематурія, діспротєї-немія, гіпертензія, ізостенурія

D. Набряки, значна протеїнурія, гипо- і диспротеїнемія, гипер- холестерінемія

Е. Ерітроцитурія, незначитель-ная протеїнурія, гипер- і диспротеїнемія, циліндрурія

5. У ХВОРОГО 45 РОКІВ Є ХРОНІЧНИЙ ОСТЕОМІЄЛІТ ПРАВОЇ СТЕГНОВОЇ КІСТІ. У СЕЧІ: БІЛОК - 0,66 Г/Л, ЛЕЙКОЦИТИ - 6-8 В П/ЗР. ЕРИТРОЦИТИ - ОДИНИЧНІ В П/ЗР. Є ЦИЛІНДРИ ГИАЛІНОВИЄ. ВІРОГІДНИЙ ДІАГНОЗ:

А. хронічний пієлонефрит

В. хронічний гломерулонефрит

С. амілоїдоз нирок

Д. нефротічеський синдром

Е. можливо все

6. ДЛЯ НЕФРОТИЧНОГО СИНДРОМУ ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ:

А. гіпоальбумінемія

В. добова втрата білка більше 3 г/л

С. ізостенурія

Д. гіперліпідемія

Е. набряки

7. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОГО З ПОКАЗНИКІВ НАЙБІЛЬШ ІНФОРМАТИВНО ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ НЕФРОТИЧНОГО СИНДРОМУ:

А. рівня протеїнурії

В. клубочкової фільтрації

С. креатиніну сироватки

Д. холестерину сироватки

Е. канальцевої реабсорбції води

8. МАКРОГЕМАТУРІЯ ХАРАКТЕРНА ДЛЯ ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК:

А. гострий гломерулонефрит

В. інфаркт нирок

С. амілоїдоз нирок

Д. сечо-кам'яна хвороба

Е. гіпернефрома

9. У ЧОЛОВІКА 32 РОКІВ ПРИ ОБСТЕЖЕННІ ВИЯВЛЕНО: АТ - 170/120 ММ РТ. Ст., НАБРЯКІВ НЕМАЄ, В СЕЧІ: 2,5 Г/ДІБ БІЛКА, ЕРИТРОЦИТИ - 6-10 В П/ЗР., БАГАТО ЗЕРНИСТИХ ЦИЛІНДРІВ, КРЕАТИНІН - 88 МКМ/Л. ВІРОГІДНИЙ ДІАГНОЗ:

А. нефротичний синдром

В. хронічний пієлонефрит

С. хронічний гломерулонефрит, латентна форма

Д. хронічний гломерулонефрит, гіпертонічна форма

Е. ХПН
10. ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХГН В ДАНИЙ ЧАС ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРЕПАРАТИ:

А. глюкокортикоїди

В. гепарин

С. курантіл

Д. індометацин

Е. цитостатики

Варіант 2 НС

1. Для якого із захворювань нирок характерні розповсюджені виражені набряки?



  1. Ниркова недостатність

  2. Гломерулонефрит

  3. Пієлонефрит

  4. *Нефротичний синдром

  5. Полікістоз нирок

2. Який із патогенетичних факторів відіграє провідну роль у механізмі розвитку набряків при нефротичному синдромі?

  1. Підвищення проникності капілярів

  2. Підвищення гідростатичного тиску в капілярах

  3. *Зниження онкотичного тиску плазми крові

  4. Підвищення осмотичного тиску в тканинах

  5. Зниження гідростатичного тиску тканинної рідини

3. У хворого, який скаржився на набряки, при обстеженні виявлено: протеїнурію, артеріальну гіпертензію, гіпопротеїнемію, ретенційну гіперліпідемію. Як називається цей синдром?

  1. Анемічний

  2. Гіпертензивний

  3. *Нефротичний

  4. Нефритичний

  5. Сечовий

4. До діагностичних критеріїв нефротичного синдрому можна віднести:

А. артеріальну гіпертензію

В. гематурію, протеїнурію

С. *гіпропротеінемію

Д. гіперазотемію

Е. * набряковий синдром

5. Цитостатики в лікуванні гломерулонефриту призначають при наявності

А. підвищеного титра імуноглобулінів

В. нефротичного синдрому

С. гематурії

Д. набряків

Е. *гормонорезистентності

6. Основні завдання терапії нефротичного синдрому, окрім

А. * корекція гематурії

В. Відновлення вмісту білка в крові

С. Протизапальна терапія

Д. * корекція азотемії

7. До первинного нефротичного синдрома призводить все, крім:



А. Всі варіанти гломерулонефриту;

В. Нефропатія вагітних;

С. Пухлини нирок.

Д. *Хронічні пієлонефрити

Е. Вроджені нефропатії

8. Вторинний НС не розвивається при:

А. Дифузних захворюваннях сполучної тканини;

В. Системних васкулітах;

С. Септичних ендокардитах;

Д. Неопластичних процесах

Е. * Гострій травмі нирок

9. Клінічними проявами НС можуть бути всі, крім

А. набряки

В. слабкість, артралгія

С. *артеріальна гіпотерзія

Д. макрогематурія чи мікрогематурія

Е. абдомінальний синдром, біль в попереку

10. Для покращення ниркового кровообігу застосовуються засоби:

А. діпірідамол, пентоксіфілін

В. клексан

С. гепарін

Д. тіклопідін , . неодікумарін

Е. * усі вище перераховані стани
ВАРІАНТ 3 НС

1. Виділяютьнаступні варіанти НС:

А. *епізодичний, персистуючий, прогресуючий.

В. латентний, персистуючий, маніфест ний

С. епізодичний, латентний, маніфестний

Д. персистуючий, рецидивуючий, прогресуючий

2. При первинній терапії ГН цитостатичні препарати при значаються, крім:

А. в разі доведеної гормонорезистентності

В. при прогнозованій гормонорезистентності;

С. при наявності протипоказань застосування Г Д

Д. *при відсутності артеріальної гіпертензії

Е. при всіх перерахованих станах

3. Протипоказами до застосування гормонів являються:

А. пептична виразка

В. висока артеріальна гіпертензія

С. ішемічна хвороба серця

Д. ожиріння

Е. усі вище перераховані стани

4. До діагностичних критеріїв нефротичного синдрому можна віднести:

А. артеріальну гіпертензію

В. гематурію, протеїнурію

С. *гіпропротеінемію

Д. гіперазотемію

Е. * набряковий синдром

5. Яка сукупність симптомів характерна для нефротичного синдрому?

А. Бактеріурія, циліндрурія, протеїнурія, лейкоцитурія

В. Високая гіпертензія, помірна протеїнурія, гіперглікемія, ерітроцитурія

С. Макрогематурія, діспротєї-немія, гіпертензія, ізостенурія

D. Набряки, значна протеїнурія, гипо- і диспротеїнемія, гипер- холестерінемія

Е. Ерітроцитурія, незначитель-ная протеїнурія, гипер- і диспротеїнемія, циліндрурія

6. . МАКРОГЕМАТУРІЯ ХАРАКТЕРНА ДЛЯ ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК:

А.* гострий гломерулонефрит

В. інфаркт нирок

С. амілоїдоз нирок

Д. сечо-кам'яна хвороба

Е. гіпернефрома

7. . Який із патогенетичних факторів відіграє провідну роль у механізмі розвитку набряків при нефротичному синдромі?

А. Підвищення проникності капілярів

В. Підвищення гідростатичного тиску в капілярах

С. *Зниження онкотичного тиску плазми крові

Д. Підвищення осмотичного тиску в тканинах

Е. Зниження гідростатичного тиску тканинної рідини

8. При застосуванні сечогінних препаратів важливим є все, крім:

А. підбір дози і шляху введення проводиться індивідуально

В. діуретики менш дієві за умови низького онкотичного тиску

С. збільшення дози препарату здійснюється поступово

Д. *перевага надається масивномувведенню діуретиків

Е. бажано, щоб максимум дії препарату не припадав на ніч

9. Показання до призначення діуретичної терапії:

А. Порушення функції дихання та кровообігу;

В . Значний набряковий синдром;

С. Значні трофічні зміни шкіри, які викликані масивними набряками;

Д. Постійний психоемоційний стрес, внаслідок масивних набряків.

Е. *всі вище перераховані стани

10. Причини рефрактерності набрякового синдрому до діуретиків, крім:

А. Велике вживання рідини та солі, що продовжується на протязі значного терміну;

В. Зниження ОЦК;

С. Наявність ХНН, НК

Д. * Наявність гіперліпідемії

Е. Наявність цирозу печінки.


Варіант 4 НС

1. Показання до призначення діуретичної терапії:

А. Порушення функції дихання та кровообігу;

В. Значний набряковий синдром;

С. Значні трофічні зміни шкіри, які викликані масивними набряками;

Д. Постійний психоемоційний стрес, внаслідок масивних набряків.

Е. *Усе вище перераховане

2. Причини рефрактерності набрякового синдрому до діуретинів, крім:

А. Велике вживання рідини та солі, що продовжується на протязі значного терміну;

В. Зниження ОЦК;

С. Наявність ХНН , наявність недостатності кровообігу;

Д. Наявність цирозу печінки.

Е. *Наявність азотемії

3. Яка сукупність симптомів характерна для нефротичного синдрому?

А. Бактеріурія, циліндрурія, протеїнурія, лейкоцитурія

В. Високая гіпертензія, помірна протеїнурія, гіперглікемія, ерітроцитурія

С. Макрогематурія, діспротєінемія, гіпертензія, ізостенурія

D. *Набряки, значна протеїнурія, гипо- і диспротеїнемія, гиперхолестерінемія

Е. Ерітроцитурія, незначитель-ная протеїнурія, гипер- і диспротеїнемія, циліндрурія

4. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОГО З ПОКАЗНИКІВ НАЙБІЛЬШ ІНФОРМАТИВНО ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ НЕФРОТИЧНОГО СИНДРОМУ:

А. рівня протеїнурії

В. клубочкової фільтрації

С. креатиніну сироватки

Д. холестерину сироватки

Е. канальцевої реабсорбції води

5. ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХГН ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРЕПАРАТИ, крім:

А. глюкокортикоїди

В. гепарин

С. курантіл

Д. * індометацин

Е. цитостатики

6. У хворого, який скаржився на набряки, при обстеженні виявлено: протеїнурію, артеріальну гіпертензію, гіпопротеїнемію, ретенційну гіперліпідемію. Як називається цей синдром?

А. Анемічний

В. Гіпертензивний

С. *Нефротичний

Д. Нефритичний

Е. Сечовий

7. Основні завдання терапії нефротичного синдрому, окрім

А. * корекція гематурії

В. Відновлення вмісту білка в крові

С. Протизапальна терапія

Д. * корекція азотемії

Е. корекція водно-електролітного обміну

8. Цитостатики в лікуванні гломерулонефриту призначають при наявності

А. підвищеного титра імуноглобулінів

В. нефротичного синдрому

С. гематурії

Д. набряків

Е. *гормонорезистентності
9. При первинній терапії ГН цитостатичні препарати при значаються, крім:

А. в разі доведеної гормонорезистентності

В. при прогнозованій гормонорезистентності;

С. при наявності протипоказань застосування Г Т

Д. *при відсутності артеріальної гіпертензії

Е. при всіх перерахованих станах

10. Клінічними проявами НС можуть бути всі, крім

А. набряки

В. слабкість, артралгія

С. *артеріальна гіпотерзія

Д. макрогематурія чи мікрогематурія

Е. абдомінальний синдром, біль в попереку


Варіант 5 НС

1. Нефротичний синдром (НС) – клініко-лабораторний симтомокомплекс, що характеризується:

А. протеїнурією більше 1 г/м2 на добу (3,5-4 г/добу)

В. гіпопротеїнемією

С. гіпоальбумінемією менше 25 г/л, гіпер-альфа-2-глобулінемією

Д. гіперліпопротеїнемією, ліпідурією, набряками.

Е. усім вище перерахованим

2. Яка мінімальна кількість білка в сечі характерно для нефротичного синдрома?

А. Більше 0,5 г/добу

В. Більше 1,5 г/ добу

С. Більше 2,5 г/ добу

D. Більше 3,5 г/ добу

Е. Більше 4,5 г/ добу

3. До первинного нефротичного синдрома призводить все, крім:



А. Всі варіанти гломерулонефриту;

В. Нефропатія вагітних;

С. Пухлини нирок.

Д. *Хронічні пієлонефрити

Е. Вроджені нефропатії

4. Яка сукупність симп-томів характерна для нефротичного синдрому?

А. Бактеріурія, циліндрурія, протеїнурія, лейкоцитурія

В. Високая гіпертензія, помірна протеїнурія, гіперглікемія, ерітроцитурія

С. Макрогематурія, діспротєї-немія, гіпертензія, ізостенурія

D. Набряки, значна протеїнурія, гипо- і диспротеїнемія, гипер- холестерінемія

Е. Ерітроцитурія, незначитель-ная протеїнурія, гипер- і диспротеїнемія, циліндрурія

5. Який із патогенетичних факторів відіграє провідну роль у механізмі розвитку набряків при нефротичному синдромі?

А. Підвищення проникності капілярів

В. Підвищення гідростатичного тиску в капілярах

С. *Зниження онкотичного тиску плазми крові

Д. Підвищення осмотичного тиску в тканинах

Е. Зниження гідростатичного тиску тканинної рідини
6. При первинній терапії ГН цитостатичні препарати при значаються, крім:

А. в разі доведеної гормонорезистентності

В. при прогнозованій гормонорезистентності;

С. при наявності протипоказань застосування Г Д

Д. *при відсутності артеріальної гіпертензії

Е. при всіх перерахованих станах


7. Цитостатики в лікуванні гломерулонефриту призначають при наявності

А. підвищеного титра імуноглобулінів

В. нефротичного синдрому

С. гематурії

Д. набряків

Е. *гормонорезистентності

8. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОГО З ПОКАЗНИКІВ НАЙБІЛЬШ ІНФОРМАТИВНО ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ НЕФРОТИЧНОГО СИНДРОМУ:

а) рівня протеїнурії

б) клубочкової фільтрації

у) креатиніну сироватки

г) холестерину сироватки

д) канальцевої реабсорбції води


9. У хворого, який скаржився на набряки, при обстеженні виявлено: протеїнурію, артеріальну гіпертензію, гіпопротеїнемію, ретенційну гіперліпідемію. Як називається цей синдром?

А. Анемічний

В. Гіпертензивний

С. *Нефротичний

Д. Нефритичний

Е. Сечовий

10. Вторинний НС не розвивається при:

А. Дифузних захворюваннях сполучної тканини;

В. Системних васкулітах;

С. Септичних ендокардитах;

Д. Неопластичних процесах

Е. * Гострій травмі нирок
Варіант 6 НС

1. Визначення якого з показників є найбільш інформативним для виявлення нефротичного синдрома

А. * Рівень протеїнурії

В. Клубочкова фільтрація

С. Креатинін сироватки

Д. Вміст холестерина

Е. Канальцева реабсорбція води

2. . Цитостатики в лікуванні гломерулонефриту призначають при наявності

А. підвищеного титра імуноглобулінів

В. нефротичного синдрому

С. гематурії

Д. набряків

Е. *гормонорезистентності

3. Яка сукупність симптомів характерна для нефротичного синдрому?

А. Бактеріурія, циліндрурія, протеїнурія, лейкоцитурія

В. Високая гіпертензія, помірна протеїнурія, гіперглікемія, ерітроцитурія

С. Макрогематурія, діспротєінемія, гіпертензія, ізостенурія

D. *Набряки, значна протеїнурія, гипо- і диспротеїнемія, гиперхолестерінемія

Е. Ерітроцитурія, незначитель-ная протеїнурія, гипер- і диспротеїнемія, циліндрурія
4. Нефротичний синдром (НС) – клініко-лабораторний симтомокомплекс, що характеризується:

А. протеїнурією більше 1 г/м2 на добу (3,5-4 г/добу)

В. гіпопротеїнемією

С. гіпоальбумінемією менше 25 г/л, гіпер-альфа-2-глобулінемією

Д. гіперліпопротеїнемією, ліпідурією, набряками.

Е. усім вище перерахованим


5. . Вторинний НС не розвивається при:

А. Дифузних захворюваннях сполучної тканини;

В. Системних васкулітах;

С. Септичних ендокардитах;

Д. Неопластичних процесах

Е. * Гострій травмі нирок

6. Який із патогенетичних факторів відіграє провідну роль у механізмі розвитку набряків при нефротичному синдромі?

А. Підвищення проникності капілярів

В. Підвищення гідростатичного тиску в капілярах

С. *Зниження онкотичного тиску плазми крові

Д. Підвищення осмотичного тиску в тканинах

Е. Зниження гідростатичного тиску тканинної рідини
7. Причини рефрактерності набрякового синдрому до діуретинів, крім:

А. Велике вживання рідини та солі, що продовжується на протязі значного терміну;

В. Зниження ОЦК;

С. Наявність ХНН , наявність недостатності кровообігу;

Д. Наявність цирозу печінки.

Е. *Наявність азотемії

8. . Яка мінімальна кількість білка в сечі характерно для нефротичного синдрома?

А. Більше 0,5 г/добу

В. Більше 1,5 г/ добу

С. Більше 2,5 г/ добу

D. Більше 3,5 г/ добу

Е. Більше 4,5 г/ добу

9. Клінічними проявами НС можуть бути всі, крім

А. набряки

В. слабкість, артралгія

С. *артеріальна гіпотерзія

Д. макрогематурія чи мікрогематурія

Е. абдомінальний синдром, біль в попереку


10. . ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХГН ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРЕПАРАТИ, крім:

А. глюкокортикоїди

В. гепарин

С. курантіл

Д. * індометацин

Е. цитостатики


Задачі:
Задача 1

Хворий З. 37 р. поступив у відділення зі скаргами на виражені набряки , виділення сечі червоного кольору, головний біль. При обстеженні стан тяжкмй, порожнинні набряки. АТ-145/95 мм рт.ст. Ан. Крові: ер-3,1 Г/л, Лейк. -13,8 Т/л, ШОЕ-42 мм/год. В ан. Сеча: ВЩ- 1029; білок -5,5 г/л, ер- ½ поля зору, лейк- 4-5 в полі зору, циліндри –одиничні; у біохімічному аналізі: загальний білок – 50 г/л, альбуміни -27 г/л, холестерин – 8,2 ммоль/л; креатинін – 130 мкмоль/л, сечовина – 10,8 ммоль/л.


Найбільш вірогідний діагноз:

А. * Гострий ГН з нефротичним синдромом, еритроцитурією і гіпертензією

В. Гострий ГН з некритичним синдромом

С. Гострий ГН з нефротичним синдромом

Д. ГострийГН з ізольованим сечовим синдромом

В лікуванні застосовується все, крім:

А. метипред

В. ІАПФ


С. Нативна плазма

Д. *НПЗЗ
Задача 2


У жінки 23 років спостерігається набряклість усього тіла, в крові загальний

білок 54 г/л; альбуміни 25 %; глобуліни 75 %; А/Г - коефіцієнт 0,33; холестерин

9,8 ммоль/л. Дані клініко-лабораторного дослідження дозволяють стверджувати

про наявність у хворої

A. *Диспротеінемії

B. Гіперальбумінемії

C. Гіперпротеїнемії

D. Гіпоглобулінемії

E. Гіпохолестеринемії
Крок

1. Хворий 43 роки скаржиться на біль в поперековій ділянці, набряки на обличчі

та ногах. Хворіє 5 років. Об'єктивно: шкіра суха, бліда, набряки обличчя, ніг,

передньої черевної стінки. Протеінурія 4 г/л, гематурія ер. 20-25 в п/з, гіалінові та

епітеліальні циліндри 4-6 в препараті, гіпопротеїнемія, загальний білок крові 59

г/л., гіперхолестерінемія 8,3 ммоль/л. Яка найбільш вірогідна патологія, що

зумовлює таку картину?

A. * Хронічний гломерулонефрит, нефротична форма.

B. Хронічний гломерулонефрит, латентна форма.

C. Амілоїдоз нирок

D. Хронічний пієлонефрит.

E. Злоякісний гломерулонефрит.

2. Хвора 54 років хворіє на остеомієліт стегнової кістки понад 20 років. За

останній місяць з’явились і поступово наростали набряки нижніх кінцівок. У сечі

протеїнурія 6,6 г/л, у крові диспротеїнемія у вигляді гіпоальбумінемії,

підвищення alpha-2- і gamma-глобулінів, ШЗЕ - 50 мм/год. Який

A. *Вторинний амілоїдоз нирок

B. Гострий гломерулонефрит

C. Мієломна хвороба

D. Хронічний гломерулонефрит

E. Системнийчервонийвовчак

3. Хвора С., 5 років поступила в клініку із скаргами на набряки, олігурію,

гіпертензію. Загальний стан хворої важкий. Після клініко-лаболаторног

обстеження було встановлено діагноз: "Гострий голомерулонефрит". Який із

клінико лаболаторних показників при цьому захворюванні є безумовним

показанням для включення в терапію глюкокортикоїдних гормонів?

A.* Добова протеінурія більше 3г

B. Добова протеінурія (до 3 г)

C. Підвищення креатинину

D. Макрогематурія

E.Анемія

4. У юнака 16 років після вакцинації проти дифтерії через 2 тижні з'явилися

набряки на обличчі, з боку серцево-судинної системи, легень, органів травлення

патології не виявлено. У крові: Hb 148 г/л, лейк. 10 г/л, ШОЕ 32 мм/год, креатинін

0,095 ммоль/л. У сечі: білок 4,5 г/л, лейк. 2-3, ер. 25-30 в полі зору.Вкажіть

найбільш ймовірний механізм, що викликав ураження нирок?

A. * Ураження клубочків імунними комплексами

B. Токсична дія вакцини на капіляри ниркових клубочків

C. Дія специфічних антитіл на ниркові канальці

D. Алергічна реакція негайного типу

E.Алергічнареакціяуповільненоготипу

5. Жінка, 42 років, скаржиться на появу набряків лиця, кінцівок, слабкість. Хворіє

на ревматоїдний артрит більш 15 років. Лікування не регулярне. Об’єктивно:

набряки повік, лиця, кінцівок. Тони серця приглушені. АТ 130/90 мм рт.ст. ЧСС –

64 уд/хв. Печінка + 3 см, щільна, безболісна. Аналіз крові: ер. – 2,4 1012

/л, Нв – 92

г/л, ШЗЕ – 54 мм/год, креатинін -0,128 ммоль/л, білірубін - 18,5 мкмоль/л, СРБ

+++. Аналіз сечі: щільність – 1,015; білок – 3,8 г/л. Яке ускладнення виникло у

A. *Нефротичний синдром.

B. Серцева недостатність.

C. Гипотиреоз

D. Печінково-клітинна недостатність

E.ниркованедостатність.

6 Хвора 36 років скаржиться на набряки обличчя, кінцівок, передньої черевної

стінки, слабкість, підвищену стомлюваність. Пульс 90 в 1 хвилину, АТ 140/95 мм

рт. ст. Живіт м'який, в черевній порожнині визначається вільна рідина. В аналізі

сечі протеїнурія 3,5 г / л. Лікування хворої має включати:

A. * Преднізолон.

B. Верошпирон.

C. 5-НОК.

D.Купреніл.

7. У пацієнта з гострим гломерулонефритом раптово виникли анорексія,

блювання, біль в животі. Об’єктивно: анасарка, пульс 90 на хв., АТ 150/95 мм

рт.ст. Діяльність серця ритмічна, тони ослаблені. Живіт м’який, печінка

збільшена на 2 см. На шкірі тулуба і стегон - еритематозна висипка. Загальний

білок крові 46 г/л, білок сечі - 6,0 г/добу. Яка причина погіршення стану хворого ?

A.* Нефротичний криз

B. Гіпертонічний криз

C. Гострий міокардит

D. Амілоїдоз

E. Бешиха

8. Хворий А., 40 років поступив з діагнозом: первинно-хронічний

гломерулонефрит, нефротичний синдром, ангіпертензивна стадія. Об’єктивно:

набряки всього тулуба, обличчя, кінцівок. Випіт в легенях, асцит. Необхідно

призначити патогенетичне лікування. Які з цих препаратів слід призначити в

першу чергу?

A. *Глюкокортикоїди

B. Антибіотики

C. Антиагреганти

D. Десенсибілізуючі

E.Сечогінні

9. Вагітна (30 тижнів) скаржиться на головний біль, зменшення кількості сечі за

добу, набряки, підвищення артеріального тиску до 170/95 мм. рт. ст. Добова

протеїнурія 3 г/л. Креатинін крові 100 мкм/л, гематокрит – 42 %. Діагноз ?

A. * Нефропатія вагітних.

B. Гострий гломерулонефрит

C. Пієлонефрит вагітних

D. Тубуло-інтерстиціальний нефрит

E. Гіпертонічна хвороба.

10. Хвора К., 25 років, часто хворіла на ангіну. Протягом 3-х років в аналізах сечі

знаходили білок, еритроцити. Госпіталізована у зв’язку з появою набряків

обличчя, ногах. ЗАС: білок 5,9 г/л, Ер. 10–14 в п/з, Л. 2–3 в п/з, Циліндри:

гіалінові 3 – 4 в п/з, зернисті 2 – 3 в п/з. Запропонуйте діагноз.

A. * Хронічний гломерулонефрит, нефротичний синдром

B. Хронічний пієлонефрит

C. Хронічний гломерулонефрит, сечовий синдром

D. Гострий гломерулонефрит

E.Інтерстиціальнийнефрит



Література:





  1. Allison A.C., Eugui E.M. Mycophenolate mofetil and its mechanisms of

action. \\ Immunopharmacology.- 2000.- V. 47.-P. 85-118.

  1. Колесник М.О., Дудар І.О. Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти

медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України: Розділ “Нефрологія”. – К., – 1999. – С.327–372.
Каталог: downloads -> intmed3
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс
intmed3 -> Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова «Затверджую»
intmed3 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
intmed3 -> Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
intmed3 -> Рекомендована література з внутрішніх хвороб для студентів 6 курсу та лікарів-інтернів Підручники
intmed3 -> Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
intmed3 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття

Скачати 426.84 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка