Методичні вказівки до семінарських занять для бакалаврів напряму підготовки 030509 облік І аудит. Денної форми навчання. М 14 «Історія України»



Сторінка8/8
Дата конвертації23.03.2017
Розмір1.41 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8

Методичні вказівки

Незважаючи на згортання всіх господарських та адміністративно-партійних реформ М.Хрущова після приходу до влади неосталіністів на чолі з Л.Брежнєвим, середина 60-х рр. відзначалася ще однією спробою реформування економіки. Реформи 1965 р. торкалися кількох галузей промисловості, будівництва, сільського господарства. На перше місце висувалися проблеми оновлення й удосконалення господарського механізму, розвиток економічної самостійності підприємств і галузей промисловості на основі госпрозрахунку, зміни в порядку планування і матеріального стимулювання в сільському господарстві та ін. Але, як і попередні реформи М.Хрущова, їх було згорнено. Знову повернулись до звичних директивних методів керівництва.

Поясніть причини непослідовності і незавершеності реформ 50-60-х років.

Слід наголосити, що з середини 70-х років радянське суспільство дедалі глибше втягувалося в тотальну суспільно-економічну, політичну та ідеологічну кризу.

Зверніть увагу і проілюструйте конкретними фактами, що Україна у складі СРСР почала втрачати темпи розвитку, з’явились застійні явища, утворився механізм гальмування. Зокрема, слід підкреслити хижацьку експлуатацію природних багатств України, наростання екологічної небезпеки тощо.

Розкриваючи друге питання, відзначте, що якщо в галузі економіки принаймні декларувалися деякі реформи, то у політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були: ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС. Конституція СРСР 1977 р. і Конституція УРСР 1978 р. оголосили комуністичну партію „ядром політичної системи суспільства”.

Сподівання прогресивної громадськості на продовження процесу десталінізації не відбулися. В епоху Брежнєва відбулася реанімація сталінізму:


  • відновлено „престиж” Сталіна;

  • порушувалися громадянські права і свободи;

  • демократична активність людей визнавалася за інакомислення;

  • здійснювалися незаконні репресії, при збереженні в суспільстві атмосфери „помірного” страху.

У 1967 р. у структурі КДБ було створено спеціальне „п’яте управління” по боротьбі з „ідеологічними диверсіями”, а в дійсності – з інакомисленням.

Адміністративно-командна система робила все, щоб із суспільних відносин виключити національний фактор. Цьому підпорядковувалися гасла про зближення і злиття націй, про утворення нової історичної спільноти – радянського народу. На практиці це означало тотальну русифікацію України.

Першей секретар ЦК КПУ П.Шелест (1963-1972 рр.), який проявляв наполегливість у захисті інтересів республіки в певних сферах, був усунутий з посади. Його наступником став В.Щербицький (1972-1989 рр.), вищим орієнтиром якого були інтереси і настрої союзних верхів, а не населення України.

Динамічне „хрущовське” десятиріччя формувало нову суспільну свідомість, нове покоління людей, яке вперше за багато десятиліть офіційно поставило під сумнів декларовані комуністичні цінності та ідеали. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у 60-70-х роках в радянському суспільстві виникає нова форма опозиції – дисидентський рух.

Варто визначити й інші передумови посилення цих тенденцій. Серед них - зовнішні: світовий процес деколонізації 50-60-х років; антикомуністичні виступи в соціалістичних країнах, зокрема в НДР (1953 р.), Польщі й Угорщині (1956 р.), Чехословаччині (1968 р.); потужний правозахисний рух в різних країнах світу, що був заохочений прийнятою в 1948 р. ООН Декларацією прав людини.

Щодо внутрішніх передумов, то ними були: практично бездержавний статус УРСР і повне підкорення її інтересам Москви, функціонування командно-адміністративної системи і панування партійно-радянської бюрократії; утиски національного культурно-духовного життя; цілеспрямована русифікація народів тощо. Безпосередній імпульс розвитку дисидентства в Україні надало і розгортання аналогічного руху в Росії та інших республіках СРСР.

Необхідно назвати основні течії опозиційного руху в Україні. Це - самостійницька, яку представляли, зокрема, національно-визволь­ний рух підпільних груп; національно-культурницька, яку репрезентував рух „шестидесятників”; правозахисна; рух за свободу совісті (релігійна опозиція). При цьому важливо розкрити концептуальні погляди дисидентів, наголосивши, що найрадикальнішою і найбільш пересліду­ваною була самостійницька течія. Її представники боролися за державну незалежність України шляхом агітації за вихід її зі складу СРСР.

Окрім цих вимог дисиденти та опозиційні організації у своїх програмних документах і заявах висловлювалися й щодо економічних і соціально-політичних проблем суспільства. Зокрема, констатувались колоніальний статус економіки УРСР, кріпосницьке становище колгоспного селянства та злиденність робітництва, викривалися розбіжності між соціальним становищем державного чиновництва та іншими станами населення, критикувались бюрократичні методи керівництва народним господарством, централізованого планування, обмеження прав громадських організацій, відсутність приватної власності на засоби виробництва.

У сфері міжнародних відносин українські дисиденти рішуче засуджували як шовінізм (особливо імперський), так і національну обмеженість, виступали за самовизначення народів. Характеризуючи документи і заяви дисидентів, слід підкреслити, що знаряддям реалізації своїх цілей вони вважали мирні, конституційні методи (на відміну від збройних методів боротьби повстанського руху 40-50-х років). Назвіть форм і методи боротьби дисидентів.

Висвітлюючи процеси посилення політичних репресій і придушення інакомислячих у 60-х роках, слід зазначити, що у боротьбі з дисидентством УРСР посіла чи не найперше місце в СРСР. Так, за даними Секретаріату Міжнародної амністії, політв’язнів в СРСР нараховувалось близько 600-700 осіб, серед яких українці становили у різні часи від 25% до 75%. Слід мати на увазі, що за сталінською традицією покаранню підлягали не лише самі дисиденти, а й їх батьки, діти, близькі родичі.

Однак репресії 60-х років не лише не відвернули інакомислячих від політичної боротьби, а й надали тим, хто залишився на волі, натхнення й відваги. Опозиція 60-х років підготувала грунт для подальшої боротьби в 70-80-ті роках. Характеризуючи опозиційних рух цього періоду, необхідно показати нову хвилю репресій проти інакомислячих, широкомасштабні позасудові переслідування тощо. Особливої уваги потребує висвітлення процесу утворення, діяльності і розгрому Української Гельсінської групи.

Значну увагу приділіть аналізу опозиційного руху на етапі національно-державного відродження України. Адже подальші виступи борців за права людини та національну свободу на цьому етапі спростовували офіційні заяви радянського уряду про те, що на початку 80-х років з дисиденством в СРСР остаточно покінчено.

Підсумовуючи питання, слід визначити значення опозиційного руху України у підготовці передумов для розбудови Української незалежної держави. Важливо також дати оцінку реакції світової громадськості на події в Україні.
Семінарське заняття 25: Проголошення незалежності України


  1. Процес перебудови. Перший крок демократизації суспільства.

  2. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х- на початку 90-х років. Створення багатопартійної системи.

  3. Спроба серпневого перевороту в Москві та його наслідки для України.

  4. Проголошення незалежності та референдум в Україні. Розпад СРСР та утворення СНД.

5. Державотворчий процес в незалежній Україні.

Література

Основна

  1. Акт проголошення незалежності України. – К., 1991.

  2. Білоус А. Політичні об’єднання України. – К., 1993.

  3. Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990р. – К., 1990.

  4. Іванченко Р. Україна від Кия до Кравчука: Короткий нарис історії української держави. – К., 1992.

  5. Красівський З. Становище України в сучасному світі // Державність. – 1991. – №1.

  6. Слюсаренко А., Томенко М. Спроба класифікації політичних партій України // Політологічні читання. – 1992. – №1.

  7. Юхновський І. Україна – незалежна держава. – Львів, 1994.

Додаткова

  1. Гарань О. Від створення Руху до багатопартійності. – К., 1992.

  2. Кульчицький С.В.Новітня історія України: перебудова // УІЖ. – 1991. – №12.

Ключові терміни і поняття: перебудова, демократизація, гласність, багатопартійність, плюралізм, прискорення, “Новоогарьоівський процес”, “ГКЧП”, серпневий путч, суверенітет, “перехідна економіка”, конституційний процес, “парад суверенітетів”, референдум.

Теми рефератів

  1. Формування багатопартійності в Україні.

  2. Чорнобильська катастрофа: трагедія і біль нації.

  3. Міжнародне визнання незалежності України.

Питання для дискусії

  1. Назвіть основні напрямки розбудови незалежності України.

  2. Визначте особливості процесу демократизації, що почався в Україні на початку 90‑х років.

  3. Яка роль молодіжного руху в суспільно-політичному житті України?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Дайте характеристику тотальній суспільно-економічній, політичній та ідеологічній кризі в СРСР та Україні в 80-х роках.



  1. Чому спроби „перебудови” М. Горбачова закінчились провалом?

  2. Розкрийте причини і наслідки розпаду СРСР. Що таке „парад суверенітетів”?

  3. Як вплинула Чорнобильська трагедія на розгортання процесу демократизації в Україні?

  4. Як проходив процес формування багатопартійності в Україні?

  5. Які причини серпневого 1991 р. перевороту в Москві і які його наслідки для України?

  6. Визначте передумови створення незалежної держави України.

  7. Коли і в яких документах було проголошено незалежність України?

11. В якому році прийнято Закон про державну мову?

1) 1989; 2) 1990; 3) 1991; 4) 1992.

12. Конституція України була прийнята:

1) у червні 1994 р.; 2) у червні 1995 р.; 3) у червні 1996 р.;

4) у січні 1997 р.

13. Вкажіть фактори, які сприяють відродженню релігійного життя в сучасній Україні:

1) зняття заборон на релігійну діяльність, забезпечення з боку держави реальних гарантій свободи совісті; 2) перетворення церкви на державну структуру; 3) різке загострення всього спектра суспільних проблем (політичних, економічних, соціальних, міжнаціональних тощо); 4) значна втрата населенням старих ідеологічних орієнтирів; 5) відсутність міжконфесійних протиріч; 6) різновекторний пошук народом духовної опори в житті; 7) відновлення традиційних духовних цінностей.

14. Коли було прийнято Акт проголошення незалежності України?

1) 16 липня 1990 р.; 2) 24 серпня 1991 р.; 3) 1 грудня 1991 р.; 4) 22 січня 1992 р.; 5) 24 серпня 1992 р.

15. Факт розпаду СРСР та створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) було зафіксовано:

1) 1 грудня 1991 р. у Києві; 2) 8 грудня 1991 р. у Мінську;

3) 15 грудня 1991 р. у Москві; 4) 8 грудня 1991 р. у Москві.

16. На другий день після Всеукраїнського референдуму про визнання незалежної України оголосили:

1) Латвія і Литва; 2) Канада і Польща; 3) Угорщина; 4) Росія та Аргентина.

17. У Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) було проголошено намір республіки:

1) в подальшому бути постійно нейтральною державою;

2) приєднатися до блоку НАТО; 3) увійти до стратегічного союзу з Росією та Білорусією.
Методичні вказівки

Слід висвітлити критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80‑х років і яке диктувало необхідність перетворень. Необхідно показати об’єктивну зумовленість змін у всіх сферах життя країни і в УРСР, зокрема. Зупиніться на характеристиці окремих періодів перебудови:

1985-1988 рр. – період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.

Висунута програма перетворень передбачала „прискорення соціально-економічного прогресу” країни на основі широкого впровадження досягнень науково-технічного прогресу, створення нового господарського механізму, активізації людського фактора. Проте це вимагало якісних структурних змін у радянській економічній системі. Прагнення ж поєднати ринок і централізоване планування ще більше ускладнили соціально-економічні проблеми, призвели до формування масового незалежного робітничого руху.

1988-1991 рр. – період активних політичних перетворень під лозунгом побудови демократичного, гуманного соціалізму, проголошених ХІХ партійною конференцією в червні 1988 р.

Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства, політика гласності прискорила процеси десталінізації, реабілітацію жертв репресій.

Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч людей, появі на території України мертвої 30-кілометрової зони. Аварія на ЧАЕС була справжнім потрясінням для республіки, обумовила активізацію суспільного руху проти існуючого режиму, проти Компартії України, яка замовчувала страшні масштаби і наслідки катастрофи.

Перебудовчі процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості українського народу. Суспільно-політичний рух, що відбувався в Україні в період перебудови, мав одночасно демократичний і національно-визвольний характер.

З 1985 по 1988 рр. суспільно-політичний рух проявлявся, в основному, в критиці існуючого ладу, у відродженні української історії та культури. Із забуття почали повертатись твори М.Грушевського, М.Костомарова, В.Винниченка, та ін., здійснювалися спроби заповнити „білі плями історії” (голодомор 1933 р., сталінські репресії, ОУН-УПА, Центральна Рада).

У 1988 р. населення України переходить від критики до активних політичних дій, відбувається радикалізація суспільно-політичного руху. У вересні 1989 р. була створена суспільно-політична організація „Народний рух України за перебудову”. Важливим чинником суспільно-політичного життя стали страйки, демонстрації, мітинги і т.ін.

Прослідкуйте процес формування багатопартійності, який розпочався після ліквідації у 1990 р. статті 6 Конституції СРСР та прийняття Верховною Радою України постанови „Про порядок реєстрації громадських об’єднань”.

Необхідно розглянути питання виборчих кампаній 1989-1990 рр., прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.

У висвітленні наступного питання необхідно відзначити, що економічна криза неминуче вела до кризи політичної. Слід розкрити діяльність опозиції в українському парламенті, включення в боротьбу студентської молоді. Варто зупинитися на проблемах спроби реформування СРСР, “ДКНС” як поворотному пункті в історії СРСР. Потрібно прослідкувати наслідки спроби серпневого перевороту для України.

Далі треба з’ясувати коли і в яких умовах здобула незалежність Україна, охарактеризувати проголошення “Акту незалежності України”, результати всеукраїнського референдуму на його підтвердження і вибори Президента України (61,6% виборців, що прийшли на виборчі дільниці, віддали свій голос за Л.М.Кравчука). Проаналізуйте процес наростання відцентрових тенденцій і розпаду СРСР, визначте причини його розпаду. Зверніть увагу на утворення СНД.

Першочерговим завданням незалежної України стало державне будівництво. Необхідно підкреслити, що державотворчі процеси ускладнювалися тривалою відсутністю нової Конституції, яка мала визначити принципи формування і здійснення державної влади, засади суспільного і державного устрою країни, створити юридичну базу для розробки і прийняття нових законів. Діючою ж залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої в умовах розбудови самостійної держави було внесено понад 200 поправок.

Розкрийте вузлові події державотворення в Україні.

Зупиніться на характеристиці процесу формування трьох гілок влади і конституційного процесу, який завершився прийняттям Конституції 28 червня 1996 року.
Семінарське заняття 26-27: Розбудова української держави після проголошення незалежності.

1.Державотворчі процеси в Україні у 1991-1996 рр.

2.Суспільно-політичний процеси 1997-2008 рр.

3.Суспільно-політичне життя в 2009-2014 рр. Євромайдан і Революція Гідності: причини та наслідки.

4.Україна в системі міжнародних відносин.

5.Україна і українська діаспора.

6.Духовне життя суспільства в незалежній Україні.

Література

Основна

1.Акт проголошення незалежності України. – К., 1991.

2.Білоус А. Політичні об’єднання України. – К., 1993.

3.Вівчарик М., Карабанов М. Україна етнонаціональна: від етногенезу до суверенної держави. – К., 2003

4.ЄвтухВ. Проблеми етнонаціонального розвитку: український та світовий контексти. – К., 2001.

5.Курас І. Проблемні питання розвитку відносин із сусідніми країнами в контексті державної політики України щодо національних меншин // Іст. Журн. – 2003. – №1.

6.Національна інтеграція в полікультурному суспільстві : український досвід 1991-2000 років. – К., 2001.
Ключові терміни і поняття:діаспора, етнічна індеферентність, етнонігілізм, етнополітика, етноізоляція, політизація етнічності, регіоналізм, сепаратизм,урбанізація, щовінізм, омбудсмен, Небесна Сотня, Євромайдан, Революція Гідності.

Теми рефератів

1.Революція Гідності.

2.Типи етнічних конфліктів та їх прояви в Україні.

3.Вплив релігійного чинника на сучасний стан міжнаціональних відносин в Україні.

4.Повернення депортованих народів в Україну: вирішення політичних та соціально-економічних проблем.

Питання для дискусії


  1. Назвіть основні напрямки розбудови незалежності України.

  2. Визначте особливості процесу демократизації, що почався в Україні на початку 90‑х років.

  3. Яка роль молодіжного руху в суспільно-політичному житті України?

Запитання і завдання для самоконтролю:

1.Проаналізуйте, які принципи покладені в основу Декларації прав національностей України. Що вони гараютують всім національностям?

2. Охарактеризуйте політико-правовивий статус національних меншин.

3.Що таке етнічна група? Наведіть приклади етнічних груп на Україні.

4.Прояви сепаратизму: причини і наслідки.

5.Євромайдан очима сучасників.



Методичні вказівки

Розпочинаючи вивчення першого питання, необхідно констатувати, що в грудні 1991 р. з набуттям власної державності українська нація вийшла на якісно новий рівень розвитку. Формування власної держави ставить перед українцями завдання принципово нового рівня. Вцьому контексті варто проаналізувати «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права». І усвідомити, які внутрішні і зовнішні умови мають бути для його реалізації; в чому специфіка умов українців. Характерною особливістю даного періоду є два суперечливі тенденції у формуванні остаточної моделі української нації: з одного боку, політизація українського етносу, його чітко окреслене прагнення до державотворення, а з іншого – наявність важливих ознак формування нації, яка ю грунтувалась на принципі громадянської незалежності. Тобто відбувається процес оформлення не етнічної нації (що об єднує людей за етнічною ознакою), а політичною, що об єднує всіх громадян держави. Саме від цього залежить вибір моделі етнонаціональної політики: або сприяти утвердженню етнічного, або політико-громадянського розуміння української нації. Чи набуває українська нація політико-громадянських форм? Що про це свідчить?

Варто проаналізувати, які особливості українців сформував бездержавний статус українського народу і як це впливає на розвиток сучасного державотворення? Необхідно звернути увагу на те, що українців характеризує відсутність великодержавних прагнень, вони не зорієнтовані на пригніченні інших народів, здебільшого демонструють високу толерантність щодо національних меншин.

Проголосивши державність, український народ здобув можливість ліквідувати недоліки у своєму розвиткові, зумовлені довготривалим статусом бездержавності. Однією з важливих проблем є впровадження української мови в усі сфери суспільного життя, оскільки вживання і створення умов для розвитку власної мови є ознакою нації. Потрібно обговорити, як Ви оцінюєте сучасний процес розширення вживання української мови. Адже шлях набутття українською мовою реального статусу повноцінно державної та провідної є досить складним. У цьому контексті варто згадати, які історичні передумови призвели до цього. Приобговоренні цієї проблемиварто приділити увагу недостатнійекономічній підтримці українського друку. З метою стимулювання розвитку видавничої справи у березні 2001 р. Верховна Рада прийняла відповідний закон « Про зміни і доповнення до деяких податкових законів у частині, що стосується видавничої справи». Це дасть змогу скласти належну конкуренцію російськомовним, виданим у росії, перш за все внаслідок великого оподаткування.



На особливу увагу заслуговують події Євромайдану. Варто відзначити основні суспільно-політичні причини; кризу економічного становища, що врешті-решт змусили підняти український народ до Революції Гідності. У цьому ж контексті слід простежити реакцію світу і української діаспори на події на Майдані.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЯКІ ВКЛЮЧЕНІ ДО ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ БІЛЕТІВ

  1. Становлення і розвиток людського суспільства на території України в добу палеоліту і мезоліту.

  2. Доба неоліту. Трипільська культура.

  3. Формування державотворчих традицій на території України: кіммерійці, скіфи, сармати

  4. Грецька колонізація Північного Причорномор'я.

  5. Походження слов'ян та їх розселення на території України. Господарство та вірування східних слов’ян.

  6. Теорії походження Русі. Руська земля.

  7. Формування централізованої держави на чолі з Києвом. Перші князі, їх зовнішня і внутрішня політика.

  8. Піднесення та розквіт Київської Русі. Володимир Великий та Ярослав Мудрий.

  9. Запровадження християнства на Русі та його зна­чення.

  10. Суспільно-політичний устрій та характеристика господарства Київської Русі.

  11. Русь-Україна у період політичної роздробленості: причини і наслідки.

  12. Боротьба Русі-України з монголо-татарською на­валою.

  13. Галицьке та Волинське князівства у XI—XII ст. та їх об’єднання. Князь Роман Мстиславич.

  14. «Королівство Русі» Данила Галицького.

  15. Галицько-волинська держава за наступників Данила Галицького.

  16. Литовсько-Руська держава: формування, устрій, суспільно-політичні відносини.

  17. Польська експансія на українські землі в другій половині XIV — у середині XVII ст. Люблінська унія.

  18. Соціально-економічне становище України після Люблінської унії.

  19. Національно-культурний рух в Україні середини XIV-першої половини XVII ст.

  20. Берестейська унія, її причини та наслідки.

  21. Зародження українського козацтва: причини та сутність. Реєстрові козаки.

  22. Запорізька Січ як християнська козацька республіка.

  23. Українське козацтво в боротьбі з турецько-татарською експансією. Петро Сагайдачний.

  24. Народні виступи проти Речі Посполитої другої половини XVI - першої половини XVII ст.

  25. Причини, характер, рушійні сили і періодизація національно-визвольних змагань українського народу середини XVII ст.

  26. Визвольна війна українського народу у період 1648-1649 рр. Умови Зборівського миру.

  27. Становлення Української козацької держави Б.Хмельницького.

  28. Воєнні дії між Україною і Польщею в 1650 — 1653 рр. Білоцерківський договір. Битва під Батогом.

  29. Українсько-московська угода 1654 р., її причини та наслідки. Розвиток Української національної революції в 1654-1657 рр.

  30. Загострення кризи української державності у 1657—1663 рр. Гетьманування Івана Виговського та Юрка Хмельницького.

  31. Розчленування України на Лівобережну та Пра­вобережну. Павло Тетеря та Іван Брюховецький.

  32. Боротьба гетьмана Петра Дорошенка за незалеж­ність і територіальну цілісність Української держави.

  33. Становлення Гетьманщини. Дем'ян Многогрішний та Іван Самойлович.

  34. Гетьманування Івана Мазепи. Полтавська катастрофа.

  35. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція.

  36. Обмеження політичної автономії України в першій половині XVIII ст.

  37. Остаточна ліквідація автономного устрою Украї­ни в другій половині XVIII ст.

  38. Правобережні та західноукраїнські землі в другій половині XVII — XVIII ст. Гайдамацький і опришківський рух.

  39. Політика російського царизму на українських зем­лях в першій половині XIX ст.

  40. Соціально-економічне та політичне становище за­хідноукраїнських земель у кінці XVIII — першій по­ловині XIX ст.

  41. Національне відродження у Наддніп­рянській Україні в першій половині XIX ст. Кирило-Мефодіївське братство.

  42. Зростання національної свідомості в Західній Україні в першій половині XIX ст. «Руська трійця».

  43. Революція 1848 р. та її вплив на розвиток західно­українських земель. Головна руська рада.

  44. Україна в умовах російських реформ другої по­ловини XIX ст., їх вплив на зміну соціальної структури суспільства.

  45. Український національний рух в Російській імперії в другій половині XIX ст. Валуєвський та Емський укази.

  46. Піднесення суспільно-політичного та національ­ного руху на західноукраїнських землях у другій по­ловині XIX ст. Перші політичні партії.

  47. Зростання організованості українського руху в Наддніпрянщині на початку ХХ ст. Українські землі в період Першої російської революції (1905-1907 рр.)

  48. Україна в Першій світовій війні. Українські січові стрільці.

  49. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність. І і II Універсали.

  50. Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти УНР.

  51. Брестський мир. Вступ німецьких та австро-угорських військ в Україну. Розпуск Центральної Ради.

  52. Українська Держава гетьмана Павла Скоропад­ського.

  53. Діяльність Директорії УНР. Акт злуки УНР і ЗУНР від 22 січня 1919 р., його історичне значення.

  54. Національно-визвольна боротьба на західноукраїн­ських землях в 1918-1919 рр.

  55. Радянсько-польська війна 1920 р. Ризький мирний договір 1921 р. та доля західноукраїнських земель.

  56. Причини поразки, історичне значення та наслідки Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр.

  57. Встановлення радянської влади в Україні на початку 1919 р. Політика «воєнного комунізму».

  58. Денікінський режим в Україні. Боротьба проти денікінщини.

  59. Міжнародне і внутрішнє становище УСРР на початку 1920-х років. Голод 1921—1923 рр. в Україні, його причини і наслідки.

  60. Україна в роки нової економічної політики.

  61. Створення Союзу РСР і Україна.

  62. Політика українізації. Досягнення і прорахунки.

  63. Здійснення індустріалізації в Україні в 1930-ті роки.

  64. Запровадження антинародного колгоспного ладу в Україні.

  65. Голодомор 1932—1933 рр. в Україні, його причи­ни і наслідки.

  66. Україна і процес формування тоталітарного режиму. Масові репресії в Україні у 1930-х роках.

  67. Наступ сталінізму на українську культуру та духовне життя в 1930-х роках.

  68. Політика Польщі в Галичині та на Волині у 1920-30-х роках.

  69. Суспільно-політичний рух і національно-визвольна боротьба на західноукраїнських землях в період поль­ської окупації (1920—1930-ті роки). Діяльність полі­тичних партій.

  70. Становище українців Буковини між двома світо­вими війнами.

  71. Українські землі під владою Чехословаччини. Про­голошення незалежності Карпатської України.

  72. Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецьких договорів 1939 р.

  73. Політика „радянізації” Західно­ї України в 1939—1941 рр.

  74. Початок німецько-радянської війни. Встановлен­ня фашистського окупаційного режиму в Україні.

  75. Рух Опору проти німецько-фашистського режиму на українських землях..

  76. Визволення України від німецько-фашистських загарбників. Возз'єднання українських земель.

  77. Труднощі післявоєнної відбудови в Україні. Го­лод 1946-1947 рр.

  78. Соціально-економічні і політичні процеси в Захід­ній Україні після Другої світової війни. Боротьба ОУН-УПА проти тоталітарного режиму.

  79. Ідеологічний наступ комуністичного режиму в Україні після Другої світової війни (1945—1953 рр.).

  80. Суспільно-політичні зміни в Україні після смерті Сталіна.

  81. Економічне становище України в період хрущовської «відлиги».

  82. Культурницьке шістдесятництво в У РСР, його передумови і наслідки.

  83. Наростання кризових явищ у соціально-економіч­ному житті України в другій половині 1960-х — сере­дині 80-х років.

  84. Посилення реакції в політичному та національно-культурному житті України в другій половині 1960-х — у середині 80-х років.

  85. Дисидентський рух в Україні.

  86. Суперечливість перебудовчих процесів в Україні. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

  87. Зростання суспільно-політичної активності насе­лення України в кінці 1980-х — на початку 1990-х років. Створення багатопартійної системи.

  88. Розвал СРСР та проголошення незалежності України. Утвердження національної дер­жавності.

  89. Проблеми соціально-економічного реформування українського суспільства на сучасному етапі.

  90. Діяльність України на міжнародній арені після проголошення незалежності.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І. Підручники й посібники

  1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.

  2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2000.

  3. Борисенко. В.Й. Курс української історії: 3 найдавніших часів до XX століття. – К., 1996.

  4. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 1994, 1995.

  5. Грушевский М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1992.

  6. Дорошенко Д.І. Історії України: У 2-х т. – Львів, 1991. – Т.1.

  7. Дорошенко Д.І. Історії України: У 2-х т. – Львів, 1991. – Т.2.

  8. Історія України / Кер. авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів, 1996.

  9. Історія України: Курс лекцій: У 2-х т. / Кер. авт. кол. Л.Г. Мельник. – К., 1991. – Кн.1.

  10. Історія України: Курс лекцій: У 2-х т. / Кер. авт. кол. Л.Г. Мельник. – К., 1992. – Кн.2.

  11. Історія України: Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А. Смолія. – К., 1995. – Т.1.

  12. Історія України: Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А. Смолія. – К., 1996. – Т.2.

  13. Історія України / За ред. В.А.Смолія. - К., 1997.

  14. Історія України: Посібник / За ред. Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка. – К., 2001.

  15. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України. – К., 2001.

  16. Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад, комент. В.Ю.Короля. – К., 2002.

  17. Політична історія України. Посібник. / За ред.В.І.Танцюри. – К., 2001.

  18. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: У 2 т. – К., 1993. – Т.1.

  19. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: У 2 т. – К., 1993. – Т.1.

  20. Рибалка І. Історія України. – Харків, 1995. – Ч.1.

  21. Рибалка І. Історія України. – Харків, 1997. – Ч.2.

  22. Світлична В.В. Історія України. – Львів, 2002.

  23. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1996.


ІІ. Документи і матеріали

  1. Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М.Грушевського. – К., 1992.

  2. Колективізація і голод на Україні (1929-1933); Зб. док. і матеріалів. – К., 1993.

  3. Конституція України. – К., 1997.

  4. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. – К., 1992.

  5. Літопис Руський. – К., 1989.

  6. Літопис УПА. Т.1. – Торонто, 1995.

  7. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: У 2-х кн. – К., 1994.

  8. Центральна рада в документах і матеріалах. Т. 1-2. – К., 1997.


ІІІ. Додаткова література

  1. Батюк В.С. Українська державність напередодні та в роки Визвольної війни 1648-1654 рр. у працях дослідників із західної діаспори // Укр. іст. журн. – 1993. – № 1.

  2. Боплан Г.Л. Опис України. – К., 1990.

  3. Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки. – К. 1995.

  4. Брайчевський М.Ю. Приєднання чи возз’єднання: (Критичні замітки з приводу однієї концепції) // Україна. – 1991. – № 17.

  5. Бунтяк К.П., Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанні історії // Україна крізь віки. Т. 1. – К., 1998.

  6. Винниченко В. Відродження нації: У 3 т. – К., 1990.

  7. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

  8. Горський А.А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // Укр. іст. журн. - 1994. – № 1.

  9. Грабовський С. Українська Народна Республіка: виклики доби і відповіді нації // Пам'ять століть. – 1998. – № 1.

  10. Грушевський М.С. Звичайна схема "русскої" історії і справа раціонального укладу східного слов'янства // Пам'ятки України. – 1991. – №3.

  11. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

  12. Етнічний довідник. Національні меншини в Україні. – К., 1996.

  13. Зарубіжні українці / Керівн. авт. кол.С.Ю.Лазебник. – К., 1991.

  14. Історія Волині. З найдавніших часів до наших днів / Відповід. ред.О.Михайлюк. – Львів, 1988.

  15. Канигін Ю. Шлях аріїв – К., 1999.

  16. Котляр М.Ф. Галицько-волинська Русь // Україна крізь віки. Т. 5. – К., 1998.

  17. Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. - Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993.

  18. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. – К., 1996.

  19. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе: Проблема суспільної трансформації – К.,1998.

  20. Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави північного причорномор'я // Україна крізь віки. Т. 2. – К., 1998.

  21. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: Перше десятиріччя .(1919-1928). – К.,1996.

  22. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921 – 1939 рр.). – К., 1999.

  23. Липинський Л.С. Україна на переломі: 1657-1659 рр.: Замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті // Укр. іст. журн.-1992. – № 2,4,5.

  24. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. – К., 1994.

  25. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000 рр.) // Україна крізь віки. Т. 14. – К., 2000.

  26. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Львів, 1995.

  27. Мицик Ю. Національно-визвольна війна українського народу 1648–1658 рр. // Пам'ять століть. – 1998. – № 4.

  28. Мозолевський Б.М. Скіфський степ. – К., 1983.

  29. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність; Українці на фронтах Другої світової війни. – К„ 1997.

  30. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1994.

  31. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник. – К., 2002.

  32. Оглобін О. Українсько-московська угода 1654 // Літературна Україна. – 1991. – 2 лип.

  33. Пасек І. Трипільська культура. – К., 1990.

  34. Пасічник М. Варшава, Москва і Стамбул у боротьбі за Україну (1657–1665). – Львів, 1998..

  35. Реєнт О.П. Сучасна історична наука в Україні: шляхи поступу // Український історичний журнал. – 1999.–№ 3,4.

  36. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання: 1917-1921 рр. // Україна крізь віки. Т. 10. – К., 1999.

  37. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою // Україна крізь віки. Т.6. – К., 1998.

  38. Сарбей В.Г. Національне відродження України // Україна крізь віки. Т.9. – К., 1999.

  39. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорізького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI – сер. XVII ст. – К., 1991.

  40. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція (1648-1676 рр.) // Україна крізь віки. Т. 7. – К., 1999.

  41. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. – К., 1997.

  42. Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія – К., 1997.

  43. Степанков В.С. Українська революція 1648-1676 рр. в контексті європейського, революційного руху ХVІ-ХVІІ ст.: спроба порівняльного аналізу //Укр. іст. журн. – 1997. – № 1.

  44. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996.

  45. Томенко М. Самоозначення України: від історії до політики. – К., 1998.

  46. Україна: друга половина ХХ ст.. Нариси історії / П.Панченко, М.Плющ, Л.Шевченко. – К.,1997.

  47. Українська революція і державність (1917–1920). – К., 1998.

  48. Українські політичні партії кінця XIX–початку XX ст.: програмові і довідкові матеріали / Упоряд. В.Ф. Шевченко. – К., 1993.

  49. Ульяновський В., Кржижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К., 1994.

  50. Чайковський А.С. Невідома війна: Партизанський рух на Україні: мовою документів, очима істориків. – К., 1994.

  51. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.

  52. Швагуляк М.М. Українська карта: (Українське питання у міжнародній політиці напередодні і на початку Другої світової війни) // Дзвін. – 1990. – №12.

  53. Шаповал Ю.І. Сталінізм і Україна. – К., 1995.

  54. Шаповал Ю.І. Україна 20-50 рр.; Сторінки ненаписаної історії. -К., – 1993.

  55. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. – К., 1990–1993.

  56. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

  57. Яблонський В.М. Сучасні політичні партії України. Довідник. – К., 1998.


Навчально-методичне видання

Історія України. Методичні вказівки до семінарських занять для студентів І курсу денної форми навчання.

Комп’ютерний набір і верстка: Оксана Леонтіївна Майборода

Редактор: Лариса Юріївна Тиха

Підписано до друку . Формат 60х84/16. Папір офс. Гарн. Tаймс. Ум. друк. арк. . Обл.–вид. арк. Тираж 100 прим. Зам.

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

43018 м. Луцьк, вул. Львівська, 75.



Друк – РВВ ЛНТУ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка